Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

реферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук Київ ~ Дисерт

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2015-12-26


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Олексенко Володимир Павлович

УДК 811.161.2ґ373.611.367.622

СЛОВОТВІРНІ  КАТЕГОРІЇ  ІМЕННИКА

Спеціальність 10.02.01 –українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

Київ –

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Херсонського державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант доктор філологічних наук, професор Городенська Катерина Григорівна, Інститут української мови НАН України, заступник директора з наукової роботи.

Офіційні опоненти:  доктор філологічних наук, доцент Непийвода Наталія Федорівна, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри мови та стилістики;

   

  доктор філологічних наук, професор Плющ Марія Яківна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, професор кафедри української мови;

  доктор філологічних наук, професор Ожоган Василь Михайлович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, декан філологічного факультету.

Провідна установа Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра сучасної української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться "24" грудня 2002 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови  НАН України (01001, Київ, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано "23" листопада 2002 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук  І. А. Самойлова

Загальна характеристика роботи

Сучасний етап розвитку української дериватології характеризується намаганням систематизувати словотвірні одиниці на нових концептуальних чи методичних засадах, переглянути й уточнити деякі наукові поняття, що сформувалися впродовж кількох десятиліть становлення дериватології як науки. Це засвідчують, зокрема, монографічні праці "Морфеміка  української мови" О.К.Безпояско та К.Г.Городенської (К., 1987), в якій уперше словотворчі афікси української мови згруповано на спільній семантичній основі у функціонально-семантичні поля, "Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови: будова та реалізація" Є.А. Карпіловської (К., 1999), автор якої, використавши нову ідеологію моделювання мови та найповніший генеральний реєстр слів, створила оригінальний комплексний опис суфіксальної підсистеми сучасної української літературної мови, запропонувала модель функціональної суфіксальної граматики, що графічно репрезентує суфіксальну підсистему в статиці й динаміці.

Абсолютно новим етапом у розвитку сучасної української дериватології став  категорійний  підхід  до аналізу  похідних одиниць,  який  уможливив виокремлення категорійного словотвору, теоретичні засади якого викладено в працях І.Р.Вихованця та К.Г.Городенської. Цей підхід зумовлений категорійним підходом до вивчення граматики. Він передбачає виділення з позицій категорійності трьох граматичних підсистем –категорійного синтаксису, категорійної морфології та категорійного словотвору, яким властиві різні одиниці й категорії. Категорійному словотвору відведено проміжне місце між категорійним синтаксисом і категорійною морфологією, бо його словотвірні категорії формуються на основі елементарного речення чи словосполучення, використовуючи для свого вираження мінімальні одиниці морфологічного рівня –морфеми. Таке витлумачення словотвірної категорії принципово відрізняється від традиційного, що вже відоме в українській дериватології. Якщо одиниці морфології та синтаксису і притаманні їм категорії опрацьовані докладно, то словотвірні категорії перебувають на початковій стадії свого вивчення. Поки що маємо фрагментарні студії про деякі словотвірні категорії іменників. Цілісного дослідження, в якому було б послідовно втілено синтаксичний підхід у викладеному вище витлумаченні до виділення словотвірних категорій іменника, в українському мовознавстві немає. Саме це й зумовило насамперед вибір теми докторської дисертації, саме це визначає її актуальність.

Важливою проблемою категорійного словотвору є також структурування словотвірних категорій. Одиницею їхнього структурування обрано словотвірний тип, оскільки словотворчий афікс (суфікс, префікс чи конфікс) свою семантико-синтаксичну функцію непредикатного компонента, функцію супровідного предиката та траспозиційну роль може реалізувати кількома словотвірними типами, тобто такими рядами похідних одиниць, для яких характерна спільність: 1) частиномовної належності твірних основ; 2) словотворчого засобу, відповідно й способу творення; 3) словотвірного значення.

Структурування словотвірних категорій на засадах словотвірного типу, що ґрунтується на певній функції словотворчого афікса, також засвідчує актуальність пропонованого наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Концептуально й методично дисертаційне дослідження пов'язане з плановою науковою темою відділу історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України "Граматика сучасної української літературної мови", над якою цей структурний підрозділ працював в останні десятиліття. Тему роботи затверджено на засіданні вченої ради Інституту української мови НАН України, погоджено в такому формулюванні в науковій раді з координації досліджень у галузі мовознавства в Україні.

 Мета дослідження –установити на синтаксичних засадах систему словотвірних категорій іменників у сучасній українській мові, об'єднати іменникові словотворчі афікси на категорійній основі.

Досягнення  зазначеної  мети  передбачало  виконання таких конкретних завдань:

1. Обґрунтувати необхідність категорійного підходу до систематизації похідних одиниць у словотворі.

. З'ясувати суть поняття "словотвірна категорія".

. Умотивувати  залежність  словотвірних  категорій  від  характеру функцій компонентів базових структур, категоризованих за допомогою словотворчих афіксів, виокремити словотвірні категорії різних рангів.

. Розкрити механізм формування словотвірних категорій непредикатного характеру, установити потенціал словотворчих суфіксів, що використовуються для категоризації семантико-синтаксичних функцій суб'єкта дії, суб'єкта (носія) стану, знаряддя й засобу дії та локатива.

. Визначити специфіку формування та склад словотвірних категорій супровідно-предикатного характеру, установити іменникові суфікси, що їх реалізують.

. Обґрунтувати предикатний характер словотвірних категорій префіксальних іменників, виявити їх склад та наповнення.

7. Розмежувати словотвірні категорії кількісного, кількісно-експресивного та експресивно-оцінного характеру.

. Визначити  відмінності словотвірних категорій опредметненої дії та опредметненого якісного стану, проаналізувати взаємодію словотворчих формантів у межах цих категорій.

. Структурувати словотвірні категорії на засадах словотвірного типу.

. Установити ієрархію словотвірних категорій іменника.

Методи і прийоми аналізу. У роботі використано описовий метод, метод моделювання, а також елементи трансформаційного аналізу.

Об'єктом пропонованого дослідження є словотвірні категорії іменника в сучасній українській мові.

Предметом дослідження є механізм формування словотвірних категорій іменника на синтаксичній основі та структурування цих категорій на засадах словотвірного типу.

Джерела фактичного матеріалу. Можливість розв'язати поставлені завдання на надійному фактичному підґрунті надали: "Словник української мови" в 11 тт. (К., 1970–), "Словник синонімів української мови" в 2-х тт. (К., 1999  2000), 2-томний  словник-довідник І.Т. Яценка "Морфемний аналіз" (К., 1980  1981), "Словник іншомовних слів" за ред. О.С. Мельничука (К., 1985). Для потреб дослідження було використано твори художньої літератури й нехудожню спадщину українських письменників (мовознавчі, літературознавчі, літературно-критичні праці, листи, щоденники тощо), сучасну публіцистичну літературу, усну народну творчість, словники мови письменників, переклади творів зарубіжних авторів, матеріали Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України.

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що це перше в українському мовознавстві цілісне дослідження з категорійного словотвору, в якому на принципово нових, синтаксичних, засадах виділено словотвірні категорії іменників, визначено їхню ієрархію, особливості словотвірної категоризації семантико-синтаксичних функцій непредикатних компонентів, значень супровідних предикатів та граматично опредметнених значень предикатів дії і предикатів якісного стану, розмежовано словотвірні категорії кількісного, кількісно-експресивного й експресивно-оцінного характеру, а також словотвірні категорії локатива непредикатного типу і локатива-універбатива, установлено потенціал іменникових словотворчих афіксів та відношення між ними в межах кожної словотвірної категорії.

Теоретичне значення виконаного дослідження полягає в тому, що зроблені висновки й узагальнення є вагомим внеском у категорійний словотвір сучасної української мови як підсистему категорійної граматики. Його наукові засади слугують методологією для виокремлення словотвірних категорій похідних одиниць іншої частиномовної належності, сприяють виявленню системних взаємозв'язків між синтаксичними, морфологічними та словотвірними одиницями і відповідними категоріями.

Практична цінність одержаних результатів. Матеріали дисертації використовуватимуться: 1) для подальшого вивчення загальнотеоретичних проблем дериватології; 2) для з'ясування деяких питань морфеміки і словотвору; 3) для написання підручників, посібників, практикумів з морфеміки та словотворення; 4) для укладання морфемних і словотвірних словників; 5) у читанні теоретичних спецкурсів з дериватології та синтаксису, ономасіології й теорії номінації; 6) для написання курсових і дипломних робіт; 7) у науково-пошуковій роботі аспірантів та студентів.

Результати виконаного дисертаційного дослідження впродовж останніх років використовувалися у процесі читання спецкурсу "Актуальні проблеми словотвору та морфонології" для студентів Херсонського державного університету.

Особистий внесок здобувача. Усі  результати  дослідження щодо  виокремлення словотвірних категорій іменника сучасної української мови є наслідком самостійної роботи автора. Наукових праць, написаних у співавторстві, немає.

Апробація роботи. Основні положення дисертації було повідомлено на Республіканській науковій конференції "Використання спадщини повернутих і забутих діячів науки і культури в навчальному процесі педагогічного вузу та школи" (Рівне, 1991), Республіканській науковій конференції "Проблеми зіставної семантики" (Київ –Черкаси, 1992), Всеукраїнській науково-методичній конференції "Шляхи і засоби підготовки вчителя української мови і літератури на сучасному етапі" (Херсон, 1992), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасні аспекти дослідження граматики української мови і лінгводидактичні основи викладання шкільного курсу" (Полтава, 1992), науково-практичній конференції "Шляхи реалізації закону „Про мови”в південно-східному регіоні України" (Херсон, 1994), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді" (Херсон, 1995), на наукових конференціях, присвячених творчості Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 1991), Дніпрової Чайки (Херсон, 1991), Павла Филиповича (Черкаси, 1991), Миколи Чернявського (Херсон, 1993), Всеукраїнській науковій конференції  "Актуальні  проблеми  граматики"  (Кіровоград,  2000), Перших граматичних читаннях, присвячених ювілею Івана Романовича Вихованця (Донецьк, 2000), науковій конференції "Граматичні категорії української мови" (Вінниця, 2000), Всеукраїнській науковій конференції "Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку" (Херсон, 2001), Всеукраїнській науковій конференції "Семантика мовних одиниць: теоретичний і прагматичний аспекти" (Херсон, 2001), Всеукраїнській науковій конференції "Граматичні категорії у функціональному висвітленні" (Полтава, 2001), Міжнародній науковій конференції "Функціонування мовних одиниць у художньому і

публіцистичному мовленні" (Херсон, 2001), Міжнародній науковій конференції "Українська література в загальноєвропейському контексті" (Ужгород, 2001), Міжнародній науковій конференції "ХХ століття у дзеркалі літератури та культури", присвяченій сторіччю Нобелівської премії у галузі літератури (Херсон, 2001), Всеукраїнській науковій конференції "Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті" (Херсон, 2002), а також на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Херсонського державного університету (1996 –рр.).

Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри української мови Херсонського державного університету й на засіданні відділу історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України.

Публікації. Проблематику, теоретичні й практичні результати дисертаційної роботи викладено в 34 друкованих працях, з-поміж них 1 монографія, 26 статей у наукових журналах, збірниках наукових праць, у 7 тезах і матеріалах конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, восьми розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 486 позицій. Повний обсяг дисертації –сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його новизну, теоретичну і практичну цінність одержаних результатів, окреслено джерела ілюстративного матеріалу.

У першому розділі "Словотвірна категорія суб'єкта дії" проаналізовано теоретичні проблеми формування словотвірної категорії суб'єкта дії як основної категорії непредикатного характеру, класифіковано суфіксальні іменники за акцентованою ознакою, установлено склад та продуктивність словотвірних типів,  на  яких  ґрунтуються  ці  іменники, вказано на специфіку утворення складних іменників.

Іменники із семантикою суб'єкта дії в сучасній українській мові формуються в суб'єктній семантико-синтаксичній позиції складної конструкції на основі компонентів базового елементарного речення. Вони розрізняються насамперед кількістю та якістю компонентів, що становлять групу означення. Саме один із них зазнає семантичного акцентування і стає кореневою морфемою суфіксального іменника, а семантико-синтаксичну функцію суб'єкта дії реалізує словотворчий суфікс: Той, хто сіє, створює достаток ® Сіяч створює достаток; Той, хто стріляє, сміливий ® Стрілець сміливий.

Залежно від характеру семантично акцентованого компонента базового речення суфіксальні іменники поділяємо на іменники з акцентованою предикатною та іменники з акцентованою непредикатною ознакою. Коренева морфема таких іменників найширше представлена акцентованими предикатами дії, вираженими перехідними дієсловами, з якими поєднується чимало словотворчих суфіксів.

Акцентування предикатів дії базових елементарних речень зумовило високу продуктивність віддієслівних суфіксальних іменників. Їм поступаються дещо своєю продуктивністю іменники, які називають суб'єктів дії за семантично акцентованою непредикатною ознакою, що вказує передусім на об'єкт дії чи результат і рідше –на знаряддя чи засіб дії та локатив, тобто відсубстантивні іменники. Оскільки кореневою морфемою таких іменників стають семантично акцентовані непредикатні компоненти із зазначеними семантико-синтаксичними функціями, то предикат дії їхнього базового трикомпонентного речення зазнає редукції: Той, хто тче килими, зберігає народні традиції ® Килимар зберігає народні традиції; Той, хто грає на гітарі, є віртуозом ® Гітарист є віртуозом.

Семантико-синтаксичну функцію суб'єкта дії з акцентованим предикатом  дії  реалізують  питомі слов'янські суфікси -ач, -ник/

-льник, -ець, -ар, -ій та запозичені -атор, -ізатор/-изатор, -ант/-ент, -ер та ін. На їхній основі сформовані відповідні словотвірні типи віддієслівних іменників, які називають осіб за постійно виконуваною ними дією, що є для них професійним заняттям, видом діяльності тощо. Вибір дериваційного суфікса залежить від кількох факторів, основним з-поміж яких є семантичний. Кожному суфіксові притаманний свій семантичний контекст дієслів, що репрезентують значення акцентованих предикатів дії.

За продуктивністю й функціональним навантаженням словотвірний тип із суфіксом -ач становить національну специфіку іменникового віддієслівного словотвору: оглядач, орач, копач, перекладач, ткач. Високопродуктивним тут є і словотвірний тип із суфіксом -ник/-льник: проповідник, різник, годувальник, розливальник та ін.

Типовими  виразниками семантико-синтаксичної функції суб'єкта дії з акцентованими непредикатними компонентами є  питомі суфікси -ник/ -івник та -ар, що сформували продуктивні словотвірні типи відсубстантивних іменників: олійник, буряківник, овочівник, кранівник; чоботар, зброяр, ложкар, дудар та ін.

Семантико-синтаксичну функцію суб'єкта дії в структурі іменників широко представляють суфікси іншомовного походження, що сполучаються  з  акцентованим  дієслівним  предикатом  дії.  Серед  них  -атор, -ізатор/-изатор, -ант/-ент, -ер/-ор. На їхній основі сформовано чотири словотвірних типи, які в сучасній українській мові мають неоднакову продуктивність. Продуктивнішими є словотвірні типи із суфіксами -атор, -ізатор/-изатор (агітатор, екзаменатор, коментатор; екранізатор, інсценізатор, популяризатор та ін.), менш продуктивними –словотвірні типи із суфіксами -ант/-ент та -ер (консультант, опонент, тренер, гример та ін.).

Складні іменники на позначення суб'єкта дії є формальнограматичними репрезентантами різних типів семантично елементарних речень. Вони співвідносяться лише з трикомпонентними предикатно-аргументними структурами. Згортання цих структур у реальне слово залежить від особливостей формально-граматичної реалізації значень їхніх складників. Загальною умовою згортання семантично елементарних речень в  складні іменники є те, що всі три компоненти таких  речень  здебільшого дістають матеріальне вираження, тоді як з трьох компонентів семантично елементарних речень, на основі яких виникають суфіксальні іменники, формальну репрезентацію мають лише два, бо предикат, що їх зумовив, представлений імпліцитно.

Композитні  іменники –назви  виконавців  дії –формуються на  основі  двох  типів  семантично  елементарних речень. Характерною ознакою формально-граматичної структури цих складних іменників є неоднакове вираження семантико-синтаксичної функції суб'єкта дії. Вона  може бути представлена суфіксами, нульовими суфіксами і дієслівними асемантичними компонентами, тоді як  предикат і об'єкт дії базового речення трансформуються у два корені складного іменника –дієслівний та іменниковий, які мають свої внутрішньослівні позиції: у препозиції виступає об'єктний компонент, у центральній позиції –предикатний компонент і в кінцевій –суб'єктний суфікс.

Основними словотворчими засобами вираження функції суб'єкта дії є суфікси -ник/-івник, -ець, -ач, -ій, -тель, пор.: Той, хто тре фарбу ® фарботерник; Той, хто творить пісні ® піснетворець; Той, хто одержує вантаж ® вантажоодержувач. За своєю семантикою деякі композити тотожні суфіксальним іменникам, пор.: піснетворець і пісняр, круподерник і круп'яр, пушкінознавець і пушкініст.

Виразником семантико-синтаксичної функції суб'єкта дії у структурі композитних іменників часто виступає і нульовий суфікс. Він оформляє ті основи, дієслівний компонент яких не зазнав десемантизації і залишився представником акцентованого предиката дії: Той, хто ловить птахів ® птахолов; Той, хто рубає дрова ® дроворуб; Той, хто любить книги ® книголюб; Той, хто міряє землю ® землемір.

Із дієслівних коренів, уживаних у структурі складних іменників на позначення виконавців дії, лише -роб найбільше функціонально уподібнився до суфіксів, став аналогом власне-суфікса в суб'єктній функції: Той, хто робить (виготовляє) вино ® винороб.

Організаційна роль суфіксів у формуванні структури як суфіксальних, так і складних іменників зумовлена їхньою класифікаційною функцією, тобто здатністю визначити частиномовну належність деривата.

У другому розділі "Словотвірна категорія суб'єкта (носія) стану" обґрунтовано самостійний статус словотвірної категорії суб'єкта стану, вказано на її спільні й відмінні ознаки порівняно із словотвірною категорією суб'єкта дії, окреслено потенціал базових елементарних речень та схарактеризовано механізм й особливості їхнього згортання в реальні іменники на позначення суб'єкта стану, встановлені семантичні різновиди суб'єкта стану та словотвірні типи, на основі яких вони сформувалися.

Спільним для субстантивів із значеннями суб'єкта дії і суб'єкта стану є те, що перетворення семантично елементарного речення на реальне  слово відбувається в основній семантико-синтаксичній позиції речення –суб'єктній позиції. Відрізняються ці субстантиви семантичними типами предикатів реченнєвих структур, на основі яких вони утворилися. Суфіксальні іменники із значенням суб'єкта стану формуються переважно на основі  предикатів стану, серед яких предикати якісного стану, дієслівні предикати із значенням стану та ті предикати, що виражають стан як процесуальну ознаку. З ними поєднуються різні суфікси  на позначення суб'єкта стану: Той, хто мовчить (не любить багато говорити), непомітний ® Мовчун непомітний; Той, хто часто плаче, не подобається дітям ® Плаксій не подобається дітям.

З-поміж акцентованих предикатів, що виконують роль кореневої морфеми суфіксального іменника, окремий тип становлять ті, що виражають стан як процесуальну ознаку. Вона є характерною зовнішньою або внутрішньою ознакою людини: Той, хто плаче (надміру), дратує інших ® Плаксій дратує інших.

Роль кореневої морфеми суфіксальних іменників із значенням суб'єкта стану виконують також акцентовані іменникові компоненти із значенням локатива (Той, хто народився або живе в Херсоні, закоханий в зелені шати міста  ® Херсонець закоханий у зелені шати міста), об'єкта ототожнення, ідентифікації (Той, хто належить до італійської нації, веселий ® Італієць веселий) та композитива (Той, хто є членом ЗМОПу, сміливий ® Змопівець сміливий).

Суфіксальні іменники, що характеризують суб'єкта стану за різними параметрами, об'єднано в п'ять тематичних груп: 1) назви осіб за внутрішніми та зовнішніми  ознаками; 2) назви носіїв суспільно-політичних, філософських, релігійних та інших ідей; 3) назви осіб за етнічною та національною належністю; 4) назви осіб за територіальною ознакою (місцем проживання або народження); 5) назви носіїв індивідуального включення.

Словотворчі суфікси, що вказують на носіїв зовнішніх та внутрішніх ознак, розрізняються за своєю функціонально-стилістичною спеціалізацією і поділяються  на  дві  групи: 1) суфікси контекстної експресивності (-іст/-ист, -ник, -ік/-ик, -ар(-яр), -тель); 2) суфікси власної експресивності   (-ун, -ець,  -ій,  -ан,   -ак,   -ай/-тяй,  -ань,   -ач,   -ук(-юк),   -к-,   -ух(-юх/-люх-) та ін.).

Найвищою продуктивністю у творенні іменників –назв носіїв зовнішніх та внутрішніх ознак із суфіксами контекстної експресивності відзначається словотвірний тип з іншомовним формантом -іст/-ист. Цей різновид суб'єктного значення він реалізує, поєднуючись з основами акцентованих  предикатів  стану,  виражених  предикативними  іменниками   на   -ізм/-изм, іменниками  з нульовим суфіксом та прикметниками: Той, хто постійно прагне до максималізму ® максималіст; Той, хто часто вдається до афери ® аферист. 

Аналогічним   за   значенням   і  функцією  до  іншомовного  суфікса   -іст/-ист є український суфікс -ник: пристосовник, нікчемник. Вони розрізняються генетичною неоднорідністю своїх акцентованих предикатних основ і продуктивністю: суфікс -ник приєднується до питомих слов'янських основ і є малопродуктивним,  -іст/-ист –до  основ іншомовного походження і виявляє високу продуктивність.

Оцінні  назви  осіб за особливостями їхнього характеру, поведінки, темпераменту, за  хворобою утворені на основі словотвірного типу із суфіксом -ік/-ик, що поєднується з акцентованими предикатними прикметниками  та  іменниками:  Той,  хто є скептичний (до всього ставиться скептично) ® скептик; Той, хто є цинічний ® цинік; Той, хто хворіє на діабет ® діабетик.

Периферію словотворчих суфіксів контекстної експресивності, що, реалізуючи семантико-синтаксичну функцію суб'єкта стану, визначають осіб за зовнішніми та внутрішніми ознаками, становлять суфікси -ар(-яр) та -тель. Перший із них поєднується з основами акцентованих дієслівних предикатів із значенням стану, зрідка –дії та предикатів якості: Той, хто махлює ® махляр; Той, хто скупий ® скупар. Коло  акцентованих  компонентів,  з  якими  сполучається суфікс -тель, представлене дієслівними предикатами із значенням стану, або дії. Тому він визначає осіб за їхньою характерною процесуальною ознакою: Той, хто гнобить (когось) ® гнобитель; Той, хто хвалить ® хвалитель.

На основі суфіксів власної  експресивності сформовано різні за своєю продуктивністю словотвірні типи. Найпродуктивнішим є словотвірний тип із суфіксом -ун. Основою для утворення іменників із цим афіксом послужили реченнєві структури, сформовані предикатами, що виражають стан як інтенсивно виявлену процесуальну або статичну ознаку. У структурі реальних іменників вони представлені коренями дієслів або якісних  прикметників: Той, хто говорить (надміру) ® говорун; Той, хто чепурний (дуже охайний)® чепурун.

Менш продуктивним і лексично обмеженішим є словотвірний тип із суфіксом -ець. Кореневу частину іменників цього типу сформували акцентовані предикативні прикметники, що втілюють значення предикатів якісного стану: Той, хто сміливий  ® сміливець; Той, хто лінивий ® лінивець.

Решта словотвірних типів, утворених суфіксами власної експресивності, належить до малопродуктивних, бо за їхніми зразками нові одиниці на позначення осіб за зовнішніми та внутрішніми ознаками утворюються зрідка.  Серед  них  типи  із  суфіксами  -ій,  -ан,  -ак, -ай/

-тяй, -ань, -ач, -ук/-юк, -к-. Крім основної семантико-синтаксичної  функції  суб'єкта стану, презентованої як носій зовнішніх і внутрішніх ознак, ці суфікси виражають і негативнооцінне значення, пор.: Той, хто крутить (хитрує, нечесно поводиться) ® крутій; Той, хто багатий ® багатій; Той, хто інтригує, вдається до інтриг ® інтриган; Той, хто здоровий (високого зросту, міцний) ® здоров'як; Той, хто має велику бороду ® бородай, бородань, бородач; Той, хто чистий (винятково охайний, чепурун) ® чистюк; Той, хто хвалить себе (хвастун) ® хвалько і под.

На периферії суфіксальної парадигми, яка реалізує значення суб'єкта стану, конкретизованого як особа за певною внутрішньою ознакою, перебуває непродуктивний словотвірний тип із суфіксом -ух(-юх/-люх): Той, хто багато спить ® сплюх.

Іменники –назви осіб за їхніми ідейними, філософськими, релігійними та іншими поглядами, орієнтаціями формує предикат елементарного речення із значенням тотожності, від якого залежить ідентифікатив, що називає особу, ідеї, погляди, переконання якої ототожнюються з відповідними ідеями, вченнями, напрямками суспільного або індивідуального характеру, які виконують функцію об'єкта ототожнення, ідентифікації. У процесі згортання такого елементарного речення в реальний іменник зазнає акцентування компонент із семантико-синтаксичною функцією об'єкта  ототожнення, унаслідок чого він формує його кореневу частину, а семантичну функцію ідентифікатива, яка збігається із суб'єктною семантико-синтаксичною функцією в складній конструкції, реалізують словотворчі суфікси: Той, хто є послідовником Яна Гуса, хто дотримується його вчення ® гусит; Той, хто є послідовником, прибічником матеріалістичної філософії ® матеріаліст.

У суфіксальних іменниках значення носія суспільно-політичних, філософських, релігійних та інших ідей дістає словотвірне вираження за допомогою  суфіксів -іст/-ист, -ець/-івець, -анець/-іанець, -ник, -ік/-ик, 

-іт/-ит, -ант/-ент, -ин/-анин. Словотвірні типи із цими суфіксами мають різне функціональне навантаження і розрізняються своєю продуктивністю.

Основним у творенні іменників –носіїв зазначених ідей є словотвірний тип з іншомовним словотворчим формантом -іст/-ист. Ці іменники характеризують осіб за належністю до суспільно-політичного, ідеологічного, наукового, філософського, військового та релігійного напрямку (соціаліст, імперіаліст, матеріаліст, ідеаліст, євангеліст, штундист), певних течій у мистецтві (абстракціоніст, авангардист). Однією із їхніх словотвірних особливостей є те, що вони співвідносні переважно з іменниками на -изм, які визначають об'єкт ототожнення: марксист –марксизм, фрейдист –фрейдизм, центрист –центризм.

Друге місце посідає словотвірний тип із суфіксом -ець і похідними від нього суфіксами -івець, -анець/-іанець. Характерною особливістю цього типу  є  те,  що  його  суфікси  поєднуються  з  акцентованим  об'єктом ототожнення, вираженим іменниками, які визначають переважно прізвища основоположників чи авторів учень, напрямків тощо: довженківець, гегельянець, кантіанець.

Словотвірні  типи  із  суфіксами  -ік/-ик, -іт/-ит, -ант/-ент, -ин/-анин, -ник об'єднують незначну кількість іменників на позначення здебільшого носіїв релігійних та інших ідей і належать у сучасній українській мові до малопродуктивних або непродуктивних: Той, хто сповідує католицизм ® католик; Той, хто сповідує сунізм, є його послідовником ® суніт; Той, хто є послідовником протестантизму ® протестант; Той, хто визнає мусульманство ® мусульманин; Той, хто визнає язичество ® язичник; Той, хто є прихильником романтизму ® романтик.

В основі іменників, що називають осіб за етнічною та національною належністю, лежить той самий тип базового семантично елементарного речення, що й в основі іменників, які визначають осіб –носіїв суспільно-політичних, філософських, релігійних та інших ідей. Відмінним у них є лише лексичне вираження компонента, що виконує функцію об'єкта ототожнення. Якщо в іменників на позначення носіїв згаданих ідей у цій функції вживалися назви вчень, течій, напрямків або прізвища їхніх основоположників, то в іменників, що означають осіб за етнічною чи національною належністю, –назви етнічних груп, націй та народностей. Об'єкт ідентифікації, виражений такими іменниками, зазнавши акцентування, сформував кореневу морфему похідного іменника. З нею поєднуються словотворчі суфікси -ець, -ин/-анин, -ак(-як), що реалізують семантичну функцію ідентифікатива, яка збігається із суб'єктною семантико-синтаксичною функцією в складному реченні: Той, хто належить до української нації ®  українець; Той, хто належить до болгарської нації ® болгарин; Той, хто належить до російської нації ® росіянин; Той, хто належить до польської нації ® поляк. Найвищою продуктивністю відзначається словотвірний тип із суфіксом  -ець. Словотвірні типи з іншими суфіксами втратили свою продуктивність у творенні іменників, що називають осіб за етнічною та національною належністю.

Іменники –назви осіб за територіальною ознакою (за місцем проживання чи народження) ґрунтуються на такому семантично елементарному реченні, до складу якого входять два непредикатних компоненти: локатив і локалізований суб'єкт, породжені предикатом із локативним значенням. Саме ці два непредикатних компоненти беруть участь у формуванні суб'єкта стану, що диференціюється за його віднесеністю до місця проживання або народження. У структурі реального іменника вони представлені так: локатив, зазнавши акцентування, зайняв позицію кореневої морфеми, а функцію локалізованого суб'єкта узагальнено втілив словотворчий суфікс: Той, хто живе або народився в Полтаві ® полтавець; Той, хто живе або народився у Львові ® львів'янин; Той, хто живе або народився на Поліссі ® поліщук; Той, хто живе або народився на Поділлі ® подоляк, подолянин; Той, хто живе в горах ® горянин, горець.

Найпродуктивнішим у творенні похідних іменників –назв осіб за територіальною ознакою є словотвірний тип із суфіксом -ець. Цей суфікс поєднується з основами акцентованих локативів, що є передусім назвами населених пунктів, а також держав та континентів: херсонець, кіровоградець, миргородець, обухівець, канадець. У багатьох іменниках він замінив колись активно вживаний   суфікс -анин, пор.: карфагеняни, і карфагенці, македоняни і македонці.

У  сучасній  українській  мові  словотвірний  тип  із  суфіксом  -анин (-янин) посідає друге місце за своєю продуктивністю у творенні назв жителів від географічних найменувань місцевостей, здебільшого жителів територій, що є складниками держав: галичанин, подолянин, покутянин.

Решта суфіксів, зокрема -ук, -ак, -ич, -ит, виступають у складі поодиноких іменників непродуктивних словотвірних типів, що називають осіб за місцем проживання, причому воно може бути назвою міста, офіційної території держави, загальною чи якоюсь примітною назвою місця локалізації особи: пінчук, селюк, крайнюк, волиняк, москвич, одесит.

Іменники із значенням носія індивідуального включення формуються на основі словотвірних типів із суфіксами -ець/-івець, -ник та 

-ин/-анин(-янин). Такі іменники корелюють з елементарним реченням, до складу якого входить  предикат стану із значенням включення, якому підпорядковуються непредикатні іменники із семантичними функціями компонентива (носія індивідуального включення) та композитива. У процесі згортання цього речення в реальний іменник семантичного акцентування  завжди  зазнає  композитив,  що  диференціює  ознаку, за якою кваліфікують суб'єкта стану, що ґрунтується на семантичній функції компонентива, яку втілює словотворчий суфікс:  Той, хто є членом клубу "Динамо" ® динамівець; Той, хто є учасником   конкурсу ® конкурсник; Той, хто є членом спілки ® спілчанин.

Домінантне    становище   посідає   словотвірний   тип   із   суфіксом   -ець/-івець, який указує на належність особи до певної суспільної категорії, угруповання, назви яких репрезентує акцентований композитив: студієць,  драмгуртківець.

У поодиноких іменниках виразником функції носія індивідуального включення виступає суфікс -ин/-анин(-янин). Він має своє лексичне наповнення акцентованого композитива, яке представляють назви соціальних груп: Той, хто належав до дворян, дворянства ® дворянин; Той, хто належав до міщан ® міщанин. Словотвірний тип із цим суфіксом втратив свою продуктивність.

У третьому розділі "Словотвірна категорія інструменталя" встановлено особливості синтаксичного підґрунтя словотвірної категорії інструменталя, порівняно з таким підґрунтям словотвірної категорії суб'єкта дії, вказано на відмінності формальної реалізації семантико-синтаксичної функції знаряддя дії в структурі суфіксальних та складних іменників.

Словотвірна категорія інструменталя зумовлена семантико-синтаксичною інструментальною іменниковою позицією в структурі речення, в якій, подібно до суб'єктної, базове семантично елементарне речення членується на означуваний і означальний компоненти. Предикатна ознака означального компонента, зазнавши семантичного акцентування, лягає в основу найменування знаряддя або засобу дії. Саму семантико-синтаксичну функцію інструменталя реалізують словотворчі суфікси. Наприклад, у семантично складній конструкції Людина користується тим (пристроєм, приладом), яким (за допомогою якого) розсіюють, акцентування в розчленованому базовому елементарному реченні зазнав предикат дії розсіюють, який і сформував кореневу морфему іменника розсійник. Інструментальну семантико-синтаксичну функцію означуваного компонента реалізував суфікс -ник.

Характерною особливістю утворення іменників –назв знарядь та засобів дії є те, що з трьох або чотирьох компонентів базового семантично елементарного речення (пор.: Люди нагрівають воду приладом; Люди ріжуть метал інструментом) у їхній формально-граматичній структурі втілюється лише два –компоненти із значеннями предиката та інструменталя. Вони є самодостатніми для формування суфіксальних іменників з інструментальним значенням. Суб'єктний і об'єктний компоненти базового семантично елементарного речення лишаються нереалізованими. Це спричинилося до того, що в українській мові суфіксальні іменники, що означають знаряддя та засоби дії, на відміну від інших суфіксальних іменників, сформованих у непредикатних семантико-синтаксичних позиціях речення, ґрунтуються лише на одній акцентованій ознаці –предикатній.

Серед словотворчих суфіксів української мови найвищим ступенем реалізації семантико-синтаксичної інструментальної функції відзначається суфікс -ач, на основі якого сформовано високопродуктивний словотвірний тип: вимикач, перемикач, розпилювач, натискач, з'єднувач, підсилювач.

Деривати,   утворені   за   продуктивним  словотвірним  типом  із  суфіксом  -ник/-льник, позначають знаряддя та засоби, за допомогою яких відбувається  дія чи які безпосередньо використовують у її виконанні: зарядник, плавник, протруйник, лущильник, паяльник.

Суфікс -к-, на основі якого постав також продуктивний словотвірний тип, вирізняється тим, що він має кілька аломорфів, які передають функцію знаряддя у відповідному морфонологічному контексті акцентованих дієслівних основ. Так, -арк- поєднується з основами,  що  закінчуються   фонемою  /и/  (молотити  –молотарка,  коситикосарка), -ачк- –з основами, на приголосну фонему (сіктисікачка),

-івк- –з основами, що  закінчуються   фонемосполученням  /ува/ (шеретуватишеретівка),  -йк- –з одноморфемною дієслівною основою, що у своїй фіналі має фонему /и/, або з дієслівними основами на фонемосполуку /ва/ (лити –лійка, шити –швайка, жувати –жуйка), -тк- –з одноморфемною дієслівною основою, що закінчується фонемою /а/ (жати –жатка).

Характерно, що багато словотвірних типів, суфікси яких реалізують інструментальну семантико-синтаксичну функцію, у сучасній українській мові є малопродуктивними та непродуктивними. До таких належать словотвірні типи із суфіксами -ак (держак, черпак), -л- (зубило, кресало, скребло), -нок (струганок), -ницў/-льницў- (дійниця, кадильниця), -ок (скребок, шкребок) та ін. Вони об'єднують здебільшого давні утворення.

Серед словотвірних типів з іншомовними формантами, що передають семантико-синтаксичну функцію інструменталя, найвищу продуктивність має тип із суфіксом -атор. Цей суфікс приєднується до акцентованих дієслівних основ такого ж походження: Те, за допомогою чого дозують ® дозатор; Те, за допомогою чого фіксують ® фіксатор.

Менш продуктивним є словотвірний тип із суфіксом -ер: Те, за допомогою чого компостують (роблять знак на чомусь) ® компостер.

Складні іменники, що означають знаряддя дії, формуються в непредикатній семантико-синтаксичній позиції інструменталя  на  основі  розчленованого семантично елементарного речення. Специфіку їх творення становить передусім кількісний і якісний склад компонентів базового елементарного речення. Якщо суфіксальні іменники з інструментальним значенням  ґрунтуються на самодостатній двокомпонентній структурі елементарного речення, в якій акцентування зазнає предикатний компонент, то складні іменники із цим значенням –на трикомпонентному елементарному реченні, в якому крім предикатного актуалізується й об'єктний компонент. Характерно, що всі три компоненти такого речення після його згортання в реальний складний іменник одержують формальне вираження. Типовими виразниками інструментального значення в структурі складних іменників виступають суфікси -ач, -к-, -ій та -ець: Те, за допомогою чого  укладають  труби ® трубоукладач; Те, за допомогою чого косять траву на сіно ® сінокосарка; Те, що несе на собі ракету (транспортує ракету) ® ракетоносій.

На відміну від суфіксальних у структурі складних іменників семантико-синтаксичну функцію знаряддя дії досить часто реалізує нульовий суфікс. Він так само, як і матеріально виражені суфікси з цією функцією, формуючи складне слово, сполучається з предикатним компонентом, якому передує об'єктний. Предикатний компонент називає дію, яка є кваліфікаційною ознакою знаряддя, а об'єктний виокремлює той предмет, на який спрямовується визначена предикатом дія. Набір дієслівних коренів, що реалізують предикатну функцію в структурі складних іменників, обмеженіший від того, що використовується для характеристики знаряддя дії, номінованого суфіксальним іменником. Він  об'єднує  такі,  як -воз, -різ,  -руб,  -лам,  -тер,  -тряс, -гін, -міс, -клад: панелевоз, склоріз, тістоміс, скиртоклад тощо. У структурі складних іменників, які означають знаряддя дії, дієслівні корені ще не десемантизувалися настільки, щоб перетворитися на формальних виразників семантико-синтаксичної функції інструменталя. Це засвідчує  насамперед  відсутність  кореляцій  дієслівних  коренів  і  словотворчих суфіксів у межах інструментальної функції, подібно до того, як зблизилися деякі слово-творчі суфікси з дієслівними коренями у межах семантико-синтаксичної функції суб'єкта дії.

У четвертому розділі "Словотвірна категорія локатива" розмежовано базові предикатно-аргументні структури суфіксальних, префіксально-суфіксальних та складних іменників-локативів, установлено особливості їх згортання в реальні слова, типи локативів залежно від акцентованої ознаки, визначено їхні словотвірні типи.

Словотвірна категорія локатива так само, як і інші субстанціальні словотвірні категорії,  ґрунтується на непредикатній семантико-синтаксичній позиції в структурі речення. Проте вона має і деяку свою специфіку. Іменники з локативною семантикою формуються в непредикатній позиції локатива двох типів одиниць: складної конструкції і елементарного речення, причому механізм утворення таких іменників різний. Суть процесу їх утворення у структурі складної конструкції полягає в тому, що базове семантично елементарне речення у вихідній семантико-синтаксичній позиції локатива розчленовується на два компоненти: означуване й означення. Один із компонентів групи означення зазнає акцентування, унаслідок чого він формує кореневу морфему деривата, функцію означуваного компонента, що збігається із семантико-синтаксичною функцією локатива в реченні, у структурі деривата реалізують словотворчі суфікси, що приєднуються до акцентованого компонента в ролі кореневої морфеми. Так, зокрема, іменник спальня є наслідком згортання семантично елементарного речення Там люди сплять в локативній семантико-синтаксичній позиції речення, де воно розчленувалося на означуваний компонент там (місце) й означальний компонент де люди сплять. Пор. семантично складне речення Квіти стоять там (місце), де люди сплять. Акцентування зазнав предикат стану сплять, який і сформував кореневу морфему іменника спальня. Локативну семантико-синтаксичну функцію означуваного компонента реалізував варіант суфіка -нў- –-льнў-, який вказує на місце (кімнату) вияву вираженого дієсловом стану.

Акцентування можуть зазнавати предикати дії або стану і суб'єкт локативного  стану  або  об'єкт  дії.  Зважаючи на це виділяємо  локативи  з акцентуванням дії або стану й локативи з акцентуванням суб'єкта локативного стану або об'єкта дії.

У ролі кореневої морфеми локативів найширше представлена лексико-семантична група дієслів із значенням конкретної фізичної дії. З такими дієслівними коренями поєднується кілька словотворчих суфіксів –виразників семантико-синтаксичної функції локатива, кожен із яких по-своєму конкретизує локативне  значення.  До  найуживаніших  належать  суфікси -нў-/-льнў-, -арнў-, -ищ-, на основі яких сформовано відповідні словотвірні типи віддієслівних іменників з локативною семантикою. Перші два конкретизують локативне значення як "приміщення, споруда, будівля", де виконують актуалізовану фізичну дію: Там (приміщення), де забивають тварин ® бойня; Там (приміщення), де перуть ® пральня; Там (приміщення), де друкують ® друкарня.

Суфікс -ищ- свою локативну функцію виконує з дієслівними коренями обмеженіше і в іншій значеннєвій реалізації, а саме як "частину простору, в якому локалізується дія": Там (частина простору), де скидають сміття, непотріб ® звалище.

До неосновних питомих українських словотворчих суфіксів –виразників семантико-синтаксичної функції локатива з дієслівними коренями на позначення дії –належать суфікси -л-, -к-/-нк-, що сформували непродуктивні словотвірні типи: Там (приміщення), де живуть ® житло; Там (невелика частина простору), де зупиняється транспорт або люди ® зупинка.

Локативи з акцентованою непредикатною ознакою кількісно поступаються перед локативами з акцентованою предикатною ознакою. У процесі згортання їхніх базових елементарних речень у семантико-синтаксичній локативній позиції найактивніше акцентується непредикатний компонент із функцією суб'єкта локативного стану, який зумовлюють своєю валентністю локативні предикати, виражені дієсловами бути, перебувати, розташовуватися тощо. Із непредикатним суб'єктним компонентом у ролі кореневої морфеми локативну функцію виконують суфікси -ищ- та -ник/-няк. Унаслідок їх взаємодії постало два продуктивних словотвірних типи відсубстантивних іменників з акцентуванням суб'єкта локативного стану. Суфікс -ищ- поєднується переважно з іменниками –назвами сільськогосподарських зернових або технічних культур, зрідка –назвами речовини: Там, де було просо ® просище; Там, де є глина ® глинище. Іноді він перетинається із суфіксом -иськ-, проте із двох спільнокореневих дериватів більш вживаним є локатив на -ище: житнище і житнисько. Творення деяких локативів на

-ище можливе за умови введення структурної прокладки -ов-, яка поєднує словотворчий суфікс з іменниковим коренем: токовище, гороховище. Трапляються й паралельні локативи із суфіксами -ищ- та

-овищ-, причому їхні значення ідентичні, що свідчить про асемантичний характер прокладки -ов-: торфище і торфовище.

Більш різноманітним є лексико-семантичне наповнення акцентованих іменникових основ, з якими сполучається суфікс -ник/-няк. Його представляють насамперед іменники на позначення кущів, дерев та квітів. Утворені від них локативи означають ділянку землі, частину простору, територію, на якій ростуть, локалізуються відповідні кущі, дерева та квіти: Там, де є (росте) виноград ® виноградник; Там, де є (ростуть) сливи ® сливняк. Цей же суфікс широко поєднується з іменниками –назвами свійських тварин, птахів, комах, унаслідок чого утворюються локативи, які називають приміщення, споруду, в яких утримуються відповідні тварини, птахи або комахи: Там (приміщення), де перебувають корови, утримують корів ® корівник.

До   периферійних   належать    словотвірні     типи    із    суфіксами     -ств-/-івств-, -іj- та -ат. Відіменникові локативи словотвірного типу із суфіксом -ств-/-івств- означають країну або її частину, верховна влада в якій зосереджується в руках людини, названої акцентованим суб'єктним компонентом: князівство –територія (частина держави), якою править князь. У межах цього локативного значення словотвірний тип із суфіксом -ств- синонімізується із словотвірним типом, утвореним за допомогою суфікса -іj-. Однак вони ніколи не бувають взаємозамінними, бо в них різний лексико-семантичний контекст акцентованих іменникових основ: суфікс -іj- поєднується переважно з іменниковими основами іншомовного походження, які називають осіб (правителів) з необмеженою владою. Похідні від таких іменників локативи означають певну територію (область, провінцію, земельне володіння): Те (земельне володіння), що належить сеньйору ® сеньйорія.

Крайню периферію словотвірних типів, сформованих суфіксами локативності, що поєднуються з акцентованим суб'єктом локативного стану, займає словотвірний тип з іншомовним суфіксом -ат. Він сполучається з генетично однорідними іменниковими основами, які означають керівника навчального закладу або його структурного підрозділу, внаслідок чого утворюються локативи, які визначають приміщення, де здійснюється навчально-адміністративне управління на чолі з керівною особою: Там (приміщення), де здійснюється управління факультету на чолі з деканом ® деканат.

Поодинокими утвореннями представлені словотвірні типи відсубстантивних локативів з акцентуванням об'єкта дії, сформовані з участю суфіксів та суфіксоїдів іншомовного походження, зокрема таких,  як -арій,  -орій,  -дром,  -тек-, які поєднуються переважно з генетично однотипними іменниковими коренями, реалізуючи різні відтінки спільного словотвірного значення локативності. Суфікс -арій є аналогом питомого українського суфікса -ник, тому він використовується для утворення найменувань приміщень або середовищ, де відбувається дія над об'єктом: Приміщення або територія, призначена для вирощування лимонів ® лимонарій. Цей словотвірний тип виокремився недавно, коли суфікс -арій почав поєднуватися з вільними субстантивними коренями.

Аналогічну функцію виконує в українському відсубстантивному словотворенні й іншомовний суфікс -орій, але сформований на його основі словотвірний тип ще не набув продуктивності: Приміщення, де читають лекції, де відбуваються публічні лекції ® лекторій.

Суфіксоїд -дром не має відповідників серед питомих українських суфіксів із значенням локативності. Він указує на спеціально обладнане місце, площадку для випробування чогось –того, що визначає акцентований об'єктний компонент: Місце, спеціально обладнане для випробування ракет ® ракетодром. У сучасній українській мові спостерігаємо тенденцію до зростання продуктивності словотвірного типу із суфіксоїдом -дром.

Для іншомовного суфіксоїда -тек- локативна функція не є основною, бо він спеціалізується, як відомо, на вираженні значення збірності, пор.: картотека –зібрання карток; фонотека –зібрання фонограм. Його локативне значення є вторинним, розвинулося пізніше,  оскільки  воно визначає приміщення, де зберігають відповідне зібрання чого-небудь. На його основі сформувався самостійний словотвірний тип: Там (приміщення, кімната), де стоять шафи з картками ® картотека; Там (приміщення), де зберігають фонограми ® фонотека.

Другий тип іменників ґрунтується на семантико-синтаксичній позиції локатива в елементарному реченні, в якому вживається лише один семантичний різновид предикатів, а саме той, що визначає місце локалізації дії або стану.

Суть механізму творення таких іменників полягає в універбації, тобто злитті в єдиний компонент локативного предиката і залежного від нього локатива. Саме тому їх називають локативами-універбативами. Вони виражають приховано відповідне значення локативного предиката: Є перед горою –передгір'я. За своєю словотвірною структурою локативи-універбативи однотипні. Це виявляється, по-перше, в тому, що їхня коренева морфема завжди збігається з коренем відмінкової форми іменника, що входить до складу прийменниково-іменникової сполуки, вжитої в позиції локатива. По-друге, різні прийменники-префікси реалізують свою словотвірну функцію переважно з одним суфіксом –суфіксом -/j/-.

Залежно від параметрів локалізації словотвірні типи префіксально-суфіксальних іменників об'єднано в чотири основних групи: 1) слово-твірні типи, просторові префікси відприйменникового походження яких визначають місце, здебільшого простір, його частину, територію тощо, за їхньою дистантною локалізацією щодо просторового орієнтира по горизонталі: загір'я, загребелля, передгір'я, передмістя; 2) словотвірні типи, просторові префікси відприйменникового походження яких встановлюють місце за його дистантною локалізацією щодо просторового орієнтира по вертикалі: надбрів'я, надпліччя, підземелля, піднебесся; 3) словотвірний тип із префіксом між-, що  є нейтральним до параметрів горизонтальної і вертикальної локалізації і визначає місце між двома однаковими просторовими орієнтирами: міжбрів'я, міжгір'я; 4) словотвірні типи, утворені просторовими префіксами контактної локалізації, тобто тими, що визначають місце, яке розташоване поблизу до просторового орієнтира: прибережжя, побережжя, острішшя, осердя, узлісся, узбіччя, черезсмужжя.

Творення складних локативів є здебільшого наслідком акцентування двох компонентів базового семантично елементарного речення –предикатного компонента із значенням дії та непредикатного компонента із семантичною функцією об'єкта або результатива. Основними виразниками локативної семантики в складних іменниках, як і в суфіксальних з відповідним  значенням, виступають суфікси -нў- та -ищ-. Утворені на їхній основі словотвірні типи вказують здебільшого на місце виконання дії або місце (переважно приміщення) зберігання чого-небудь: Там (приміщення), де варять квас ® квасоварня; Там (приміщення), де зберігають сіно ® сіносховище.

Семантичну функцію локатива в структурі складних іменників виконує і нульовий суфікс, який, утворюючи реальне слово, поєднується з формальними представниками предиката та об'єкта, рідше –суб'єкта дії. Словотвірний  тип із нульовим суфіксальним вираженням локативної функції об'єднує іменники-локативи, що вказують на місце здійснення дії: Там, де крутиться (вертиться) вода ® водоверть; Там, де збирається вода ® водозбір.

Специфіку складних іменників із значенням місця виконання дії становить конкретний характер семантичного вираження локативного непредикатного компонента, у позиції якого вони формуються. Його реалізують іменники з локативним значенням на зразок завод, господарство, підприємство, ферма. Саме вони, а не суфікси, стають формальними представниками семантико-синтаксичної функції локатива, вказуючи на господарство, установу, які спеціалізуються на виробництві чого-небудь чи вирощуванні кого-небудь. У формальній структурі таких складних іменників нереалізованим залишається предикат дії. Двокомпонентність їхньої словотвірної структури забезпечують акцентовані непредикатні компоненти із семантико-синтаксичними функціями об'єкта та локатива, причому локативний обов'язково виступає у постпозиції щодо об'єктного, тобто позиційно і функціонально уподібнюється до словотворчих суфіксів з локативною функцією: Завод, де переробляють льон ® льонозавод; Ферма, де розводять, вирощують овець ® вівцеферма.

Особливу групу локативів становлять ті, що сформувалися на основі дериватів словотвірних категорій опредметненого стану та опредметненої дії: порожнина, мілина; розлом, вимив, прогин.

У п'ятому розділі "Словотвірні категорії супровідно-предикатного характеру" обґрунтовано теоретичні засади виокремлення словотвірних категорій супровідної предикатності, наголошено на особливостях їхньої семантико-синтаксичної природи, уточнено параметри категорії об'єктивної зменшеності, проаналізовано взаємодію кількісного та оцінного значення.

Семантична природа словотвірних категорій супровідно-предикатного характеру по-своєму особлива. Вони ґрунтуються на кількісному значенні супровідного предиката базового словосполучення, що згортається в реальне іменникове слово в будь-якій позиції речення. Опорний субстантивний компонент такого словосполучення стає кореневою морфемою іменникового деривата, тоді як значення залежного предикативного компонента, вираженого здебільшого прикметником із кількісним значенням, реалізують словотворчі суфікси.

Словотвірна категорія об'єктивної зменшеності іменників мотивується кількісним значенням супровідного предиката, адекватного прикметникові малий, що вказує на  реальну зменшеність об'єктів позамовного світу. Характерною особливістю цієї словотвірної категорії є те, що в ній значення об'єктивної зменшеності домінує над значенням пестливості, але повністю його не нівелює: столик ¬ малий стіл, коритце ¬ мале корито.

Значення об'єктивної зменшеності репрезентують іменникові деривати чоловічого,  жіночого та середнього роду.

До словотворчих формантів, за допомогою яких утворюються іменники чоловічого роду із значенням  об'єктивної зменшеності, належать суфікси -ок, -ик, -ець, -чик, -к-, на основі яких сформовано відповідні продуктивні словотвірні типи: візок ¬ малий віз, ключик ¬ малий ключ, камінець ¬ малий камінь, бутончик ¬ малий бутон, Максимко ¬ малий Максим.

Значення об'єктивної зменшеності іменникам жіночого роду надає передусім суфікс -к-, зрідка –-ин-: хмарка ¬ мала хмара, хатина ¬ мала хата.

У парадигму словотворчих засобів зменшеності в іменників середнього роду входять два основних суфікси: -ц- і -к-: віконце ¬ мале вікно, вушко ¬ мале вухо.

В основу словотвірної категорії збільшеності-пейоративності іменників покладено кількісне значення супровідного предиката базового словосполучення, адекватне прикметникові великий. У процесі згортання такого словосполучення кількісне значення предиката категоризується за допомогою словотворчих суфіксів  -ищ-,  -иськ-,  -уган-,  -уг-(-юг-), -ук-(-юк-), -ур-(-юр-), -аг-, -ак-(-як-), -ар-(-яр-), -ег-, -ер-, -ах-, -омах- та ін. Із цими словотворчими формантами пов'язується здебільшого негативна суб'єктивна оцінка, зневажливе суб'єктивне ставлення до особи, тварини, предмета, явища. На їхній основі в українській мові сформовано словотвірні типи іменників із значенням збільшеності-пейоративності (негативної суб'єктивної оцінки): чубище ¬ великий чуб; ручисько ¬ велика рука; кулацюга ¬ великий кулак; каменюка ¬ великий камінь; кулацюра ¬ великий кулак; костуряка ¬ великий костур; котяра ¬ великий кіт; костомаха ¬ велика кістка та ін. Найпродуктивнішим є словотвірний тип із суфіксом -ищ. Решта словотвірних типів належить до малопродуктивних та непродуктивних.

Словотвірна категорія збірності іменників ґрунтується на квантитативному значенні супровідного предиката, співвідносного із компонентами багато, сукупність, базового словосполучення і певною мірою на негативнооцінному значенні, що дало підстави віднести її до кількісно-експресивних  супровідно-предикатних  словотвірних  категорій:  жіноцтво ¬ багато, сукупність жінок; комарня ¬ багато комарів; дубняк ¬ багато дубів та ін. Згортання такого словосполучення відбувається на користь модифікованого компонента, а модифікаційний предикатний компонент перетворюється на суфіксальний формант збірності.

Ця словотвірна категорія вирізняється з-поміж інших параметрами свого структурування, бо об'єднує дуже багато словотвірних типів, сформованих  за  допомогою  питомих  слов'янських  суфіксів -ств-,ў-, -в-,  -от-, -і/j/-, -/j/-, -еч-, -изн-, -ник/-няк, -ин-/-овин-, -инў/j/-/-овинў/j/-, -ич  та  формантів  іншомовного   походження  -іан-,  -ад-/-іад-,  -тек-,   -аж,   -ік-/-ик-,  -ур-, -ітет, -арій та под.

Залежно від значення модифікованого компонента базового словосполучення словотвірні типи становлять шість основних груп:

1. Словотвірні типи, що вказують на сукупність осіб. До них належать типи із суфіксами -ств-,ў-, -в-, -от-, -і/j/-, -ітет, -ур, -еч-: студентство, селянство, офіцерня, дітлашня, татарва, панота, парубота, братія, генералітет, професура, малеча.

2. Словотвірні типи, що визначають сукупність тварин, птахів, комах тощо. Це типи із суфіксами ў-, -в-, -/j/-, -ств-, -от-: комарня, комашня, мурашня, мишва, мушва, вороння, гайвороння, птаство, звірота.

3. Словотвірні  типи,  що  окреслюють сукупність однорідних об'єктів  рослинного  світу. До  цієї  групи  входять  типи  із  суфіксами  -/j/-,

-ник/-няк-, -инў/j/-, -ин-, -арій-: верб'я, колосся, качання, бузинник, вільшаник, лозняк, гарбузиння, лопушиння, городина, садовина, лимонарій.

4. Словотвірні типи, що встановлюють сукупність конкретних предметів. Вони об'єднують типи із суфіксами -/j/-, -ад-, -тек-, -ур-, -як: ганчір'я, мотуззя, пруття, паліччя, колонада, аркада, картотека, клавіатура, дрібняк.

5. Словотвірні типи, що визначають опосередковано, через прізвище видатної особи, сукупність творів літератури і мистецтва тощо. Єдиним репрезентантом цієї групи є тип із суфіксом -ан-/-іан-: Гейнеана, Шевченкіана, Франкіана, Лисенкіана.

6. Словотвірні типи, що вказують на сукупність якихось абстрактних понять  (явищ,  одиниць  виміру тощо). Серед них типи із суфіксами  -аж, -ік-/-ик-, -ад-/-іад-: ампераж, вольтаж, метраж, тоннаж, символіка, олімпіада.

Словотвірна категорія одиничності реалізує таке квантитативне значення супровідного предиката базового словосполучення, яке адекватне значенню числівника один, що модифікує аргумент, виражений іменником з конкретно-предметним значенням. Основним виразником словотвірного значення одиничності виступає суфікс -ин-: квасолина ¬ одне зерно квасолі; картоплина ¬ одна бульба картоплі.

Особливістю одиничних іменників із суфіксом -ин- є те, що вони можуть ускладнюватися суфіксом -к-, який надає їм експресивного, здрібніло-пестливого забарвлення (стеблинка, очеретинка, морквинка), виявляючи водночас семантичне і формальне переплетення назв одиничних предметів з назвами зменшеності-пестливості.

У шостому розділі "Словотвірна категорія опредметнених значень дієслівних предикатів" умотивовано транспозиційний характер цієї категорії, її нижчий ранг щодо словотвірних категорій непредикатного і предикатного типу, установлено потенціал її словотворчих суфіксів, до

сліджено взаємодію словотвірних типів.

Словотвірна категорія опредметнених значень дієслівних предикатів відображає категорійне перетворення однієї частини мови на іншу в межах того самого лексичного значення –перетворення дієслова, вжитого у позиції предиката базового елементарного речення, що є водночас і комунікативною позицією теми, на віддієслівний іменник: Студенти вивчають мову ® Вивчення мови триває довго; Голуби туркали на даху ® Туркіт голубів здавався загадковим. Переведення дієслівних лексичних значень під категорійне значення предметності іменника досягається передусім за допомогою питомих слов'янських словотворчих суфіксів -нў/j/-, -тў/j/-, нульового суфікса, на основі яких сформовано продуктивні  словотвірні  типи,  та  словотворчих суфіксів  -к-,  -іт, -ств-, -б-, -от-, -в-/-тв-, -нў-, -ин- та ін., що послужили для утворення менш продуктивних словотвірних типів, причому деякі з них уже стали лексично закритими рядами. Вони нівелюють визначальні граматичні дієслівні категорії способу, часу, особи й числа та сприяють набуттю дериватами іменникових граматичних категорій.

Широко вживаним  словотворчим афіксом, за допомогою якого відбувається перекатегоризація значень дієслівних основ іншомовного походження, є суфікс -аці/j/-. Він сформував продуктивний словотвірний тип. Функціонально цей суфікс адекватний питомому українському суфіксові -нў/j/-: апробація і апробування, імпровізація й імпровізування, публікація й публікування. Однак ця дублетність не стала повною в сучасній українській мові, оскільки іменники на -ація виявилися придатнішими для обслуговування спеціальних сфер словникового складу мови, а іменники на -ння використовуються як у спеціальному, так і загальному вжитку, що зумовлено питомим українським характером суфікса -нў/j/-.

У сьомому розділі "Словотвірна категорія опредметненого якісного стану" вказано на спільні й відмінні ознаки цієї категорії порівняно із словотвірною категорією опредметнених значень дієслівних предикатів, установлено потенціал словотвірних типів, що її реалізують у межах суфіксальних іменників трьох граматичних родів.

Аналогічно до словотвірної категорії опредметнених значень дієслівних предикатів виділено словотвірну категорію опредметненого якісного стану. Відмінним у неї є лише те, що в позицію теми та формально-синтаксичну позицію підмета потрапляє предикат якісного стану базового елементарного речення, виражений формою аналітичної синтаксичної морфеми-зв'язки бути та якісним прикметником. Крім того, у неї інший набір словотворчих суфіксів, за допомогою яких виражено опредметнений якісний стан предикатів: Хліб був свіжим ® Свіжість хліба –основна його якість; Люди добрі ® Доброта людей –найгуманніший скарб.

Значення опредметненого якісного стану реалізують словотвірні типи із  суфіксами  -ість,  -ізм/-изм,  -от-,  -изн-,  -ощ-,   -ин-,   -інь-,   -щин-,

-ств-/-цтв-, -/j/- та нульовий суфікс?. Найбільшу групу становлять ті, за допомогою  яких  утворені  відад'єктиви  жіночого  роду.  Це –словотвірні  типи  із  суфіксами  -ість,  -от-,  -изм-, -інь, -ин-, -щин- та нульовим суфіксом: гордість, мужність, гіркота, чистота, білизна, кривизна, голубінь, широчінь, густина, буденщина, лють, міць та ін. Проте найпродуктивнішими є перші три з них, решта –малопродуктивні.

Відад'єктиви  чоловічого  роду  на  позначення  опредметненого  якісного стану сформовані переважно на основі словотвірного типу із суфіксом -ізм/-изм: динамізм, лібералізм, цинізм, радикалізм, демократизм тощо.

Досить часто деад'єктиви із суфіксом -ізм/-изм вступають у синонімічні відношення з відповідними утвореннями жіночого роду на -ість, пор.: комізм і комічність, лаконізм і лаконічність, радикалізм і радикальність.

Значення опредметненого якісного стану реалізують і відад'єктивні іменники  середнього  роду,  утворені  на   основі  словотвірних типів   із   суфіксами   -ств-/-цтв- та -/j/-. Ці ад'єктиви словотвірно пов'язують із різними прикметниковими основами: непохідними, суфіксальними, префіксально-суфіксальними та складними, що виражають власне-ознаку або оякіснену невласне-ознаку: убогий ® убозтво, зухвалий ® зухвальство, віроломний ® віроломство, могутній ® могуття, безсилий ® безсилля, різнобарвний ® різнобарв'я.

Словотвірні    типи   відад'єктивів   середнього   роду   із   суфіксами   -ств-/-цтв- та -/j/- у сучасній українській мові не відзначаються особливою продуктивністю, але вони функціонують як аналоги словотвірного типу із суфіксом -ість-, пор: зухвальство і зухвалість, убозтво й убогість, безмежжя і безмежність, безсмертя й безсмертність.

Множинні іменники із значенням опредметненого якісного стану є переважно дериватами словотвірного типу із суфіксом -ощ-: грубощі, мудрощі, скупощі.

Твірними деад'єктивів із суфіксом -ощ- є переважно основи непохідних прикметників, інколи –основи прикметників із суфіксом -ен-: гордий –гордощі, цінний –ціннощі.

У восьмому розділі "Словотвірні категорії префіксальних іменників" обґрунтовано їхній предикатний статус, указано на відмінності від словотвірних категорій супровідної предикатності суфіксальних іменників, установлено типи предикатних значень, категоризованих за допомогою іменникових словотворчих префіксів і префіксоїдів.

Іменникові префікси виступають формальними представниками лише предикатної семантики, вони виражають значення супровідних предикатів. Ці префікси виконують два різновиди  супровідно-предикатної  функції –заміщення та конкретизації. До префіксів –виразників функції заміщення належать анти-, проти-, контр-, диз-/дис-, не-, без-, де-/дез-,  ре-,  пра-,  під-,  віце-,  про-,  прото-,  обер-, спів-, суб-, квазі-, лже-, псевдо-. Функцію конкретизації репрезентують префікси над-, гіпер-, екстра-, супер-, архі-, ультра-.

У межах супровідно-предикатної функції заміщення іменникові префікси сформували словотвірні категорії протилежності, несправжності, рангу та спільності, а в межах функції конкретизації –словотвірні категорії інтенсивності ознаки та величини.

Основним словотворчим виразником супровідного предиката протилежності є префікс анти-, на основі якого постало кілька словотвірних типів, що виражають словотвірні значення: 1) "проти": антиатом, антиводень; 2) "спрямований проти чого-небудь, ворожий чому-небудь": антиколективізм, антисемітизм; 3) "противник чого-небудь": антиімперіаліст, антифашист; 4) "засіб для боротьби з чим-небудь, засіб для захисту від чого-небудь": антигормони, антитіла. Виразником останнього словотвірного значення є також словотвірний тип із префіксом проти-: противірус, протиотрута, протитіла.

У межах значення протилежності супровідного предиката префікс контр- сформував три словотвірних типи іменників, що мають такі словотвірні значення: 1) "протилежна, зворотна спрямованість предметів, явищ, виражених опорним компонентом базового словосполучення": контрвага, контргайка; 2) "зустрічні активні дії, супротивні тим, які виражені опорним компонентом базового словосполучення": контратака, контрнаступ; 3) "назви протилежних течій, угруповань, подій, явищ": контррозвідка, контрреформація.

Словотвірний тип з іншомовним префіксом диз-/дис- використовується для утворення іменників, які вказують на відсутність того або на протилежність тому, що названо опорним компонентом базового словосполучення: дизасоціація, дисгармонія, диспропорція, дискомфорт.

До активних засобів, що реалізують словотвірну категорію протилежності, належить і словотвірний тип з префіксом не-: невигода, невиїзд, незгода, неохота. Дещо обмеженіше із цим словотвірним значенням вживається і словотвірний тип із префіксом без-: безлад, безнадія.

До непродуктивних словотвірних типів категорії протилежності належать типи із іншомовними префіксами де-/дез- та ре-: девулканізація, рееміграція, реампутація.

Словотвірну категорію несправжності репрезентують три синонімічних словотвірних типи, утворені префіксоїдами іншомовного походження квазі-, псевдо- та питомим слов'янським префіксоїдом лже-, які приєднуються як до слів українського, так і іншомовного походження. Іменники, утворені за допомогою цих префіксоїдів, виражають такі спільні словотвірні значення: 1) назви осіб за суспільно-політичною належністю: квазісоціаліст, псевдосоціаліст, лжесоціаліст; 2) назви суспільно-політичних, наукових, літературних, мистецьких напрямів, течій: квазімарксизм, псевдомарксизм, лжемарксизм, лжекласицизм, псевдореалізм, псевдонародність. Проте іншомовні префіксоїди квазі-, псевдо- виявляють більшу сумісність з генетично одноплановими лексичними одиницями й обмеженіше сполучаються з іменниками слов'янського походження, а префіксоїд лже- приєднується переважно до слов'янських імен.

Словотвірна категорія рангу представлена словотвірними типами з префіксами під-, віце-, про-, суб-, обер-, прото-, архі-, супер-. Вони об'єднують іменники, що називають осіб за професією, посадою, чином, званням: підмайстер, віце-прем'єр, проконсул, субординатор, оберкондуктор, протодиякон, архідиякон, суперарбітр.

Словотвірну категорію інтенсивності ознаки репрезентують словотвірні типи з іншомовними префіксами супер-, архі-, гіпер-, ультра-, екстра-: супермагазин, архішахрай, гіперзвук, ультрамода, екстраклас.

Словотвірна категорія спільності об'єднує лише два словотвірних типи: з префіксами про- та спів-, які по-різному конкретизують своє супровідно-предикатне значення. Перший сполучається з іменниками, які називають осіб за їхньою належністю до певних течій, напрямів, формацій, утворюючи деривати із значенням "той, хто на боці кого-небудь, однодумець" (промодерніст, просоціаліст), а другий передає спільність явищ, процесів (співпраця, співтворчість).

Словотвірну категорію величини формують словотвірні типи, утворені префіксоїдами іншомовного походження мікро-, міні-, макро-, які виражають у структурі похідних іменників різні кількісні значення супровідного предиката, пов'язані з величиною, розмірами, обсягами чого-небудь: мікрорайон, мікроприлад, мінівелосипед, мінімікрофон, макрорайон, макромолекула.

На  підставі  проведеного  дослідження  зроблено  такі основні  висновки:

Словотвірні категорії –це категорії, що формуються на основі речення та словосполучення, відзначаються найбільшою конкретністю свого значення порівняно із синтаксичними та морфологічними категоріями і оформляються за допомогою словотворчих афіксів.

Словотвірні категорії суфіксальних іменників різнопланові за своєю семантичною природою. Вони ґрунтуються на значеннях непредикатних компонентів елементарного речення, значеннях супровідних предикатів та граматично опредметнених значеннях предикатів дії і предикатів якісного стану, які репрезентують відповідні словотворчі суфікси в процесі згортання базових структур у реальні іменники. Залежно від значень, категоризованих за допомогою словотворчих суфіксів, словотвірні категорії суфіксальних іменників об'єднуються в три основних типи:

) словотвірні категорії, в основі яких лежить семантико-синтаксичне значення субстантивного непредикатного компонента;

) словотвірні категорії, сформовані на кількісному значенні супровідних предикатів базових словосполучень;

) словотвірні категорії, що є наслідком граматичного опредметнення значень дієслівних предикатів та предиката якості (якісного стану).

Домінанту становлять словотвірні категорії непредикатного семантико-синтаксичного типу, тобто ті, що формуються на основі розчленованого елементарного речення в семантико-синтаксичних позиціях непредикатних компонентів складних конструкцій. Відповідно до трьох непредикатних семантико-синтаксичних позицій –суб'єктної, інструментальної та локативної –виділено чотири словотвірних категорії суфіксальних іменників непредикатного типу: категорії суб'єкта дії, суб'єкта стану, інструменталя (знаряддя дії) та локатива. Основною серед них є категорія суб'єкта дії, що зумовлено центральністю суб'єктної синтаксеми із функцією суб'єкта дії в системі субстанціальних синтаксем.

Словотвірні категорії суб'єкта дії і суб'єкта стану формуються в спільній, суб'єктній, семантико-синтаксичній позиції складної конструкції, проте вони відрізняються передусім кількістю акцентованих компонентів із групи означення, які стають кореневими морфемами суфіксальних іменників цих категорій. Кореневу частину іменників із семантикою суб'єкта дії репрезентує більша кількість акцентованих компонентів, ніж кореневу частину іменників із семантикою суб'єкта стану, тому що предикати дії є багатомісними, а предикати стану –маломісними одиницями. Їхні акцентовані компоненти розрізняються і своєю якістю: в іменників на позначення суб'єкта дії використовуються компоненти із семантико-синтаксичними функціями предиката дії, об'єкта дії (результатива), знаряддя дії та локатива, в іменників, які називають суб'єкта стану, –компоненти, що виражають функції предиката стану, об'єкта ідентифікації, композитива та локатива.

Іменникова словотвірна категорія інструменталя становить окремий тип категорії непредикатного типу, що об'єднує найменування знарядь та засобів дії, визначених тільки за акцентованою предикатною семантикою дії.

Предикатний характер має і більшість кореневих морфем, що пов'язуються із суфіксами –виразниками семантико-синтаксичної функції локатива. Непредикатні кореневі частини локативів співвідносяться з акцентованим суб'єктом локативного стану або об'єктом дії.

Іншу природу має категорія локатива префіксально-суфіксальних іменників. Вона формується на основі елементарного речення і є наслідком злиття в єдиний компонент локативного предиката цього речення і залежного від нього локатива.

Нижчими за рангом є словотвірні категорії іменників, сформовані на значеннях супровідних предикатів, що зумовлено нецентральністю самих супровідних предикатів у структурі речення, їхнім залежним від опорного субстантива характером. Підставою для виокремлення категорій супровідно-предикатного типу слугує категоризація значень супровідних предикатів за допомогою відповідного набору словотворчих суфіксів. Залежно від типу кількісного значення та співвідношення між ним і значенням суб'єктивної оцінки виділено: 1) кількісні словотвірні категорії (об'єктивної зменшеності з підкатегорією недорослості та одиничності); 2) кількісно-експресивні категорії (зменшеності-експресивності, збільшеності-пейоративності та збірності); 3) категорію суб'єктивної позитивної оцінки. Відмінним у цих категоріях є вияв значення пестливості, що репрезентує суб'єктивну позитивну оцінку мовцем об'єктів: у категорії об'єктивної зменшеності воно нівельоване майже повністю, а категорія суб'єктивної позитивної оцінки ґрунтується на ньому, у категорії зменшеності-експресивності на домінантне значення об'єктивної зменшеності накладається виразне значення пестливості.

До словотвірних категорій іменників найнижчого рангу належать ті, словотворчі суфікси яких оформляють лише транспозиційний перехід у межах значень дієслівних предикатів та предикатів якості (якісного стану). Основна функція цих суфіксів полягає в іменниковій морфологізації дериватів та граматичному опредметненні їхніх значень. Залежно від типу значень предиката виділено дві словотвірних категорії: 1) опредметнених значень дієслівних предикатів; 2) опредметненого якісного стану.

Характерною особливістю словотвірних категорій іменника є використання великої кількості словотвірних типів для реалізації спільної функції в різному структурно-семантичному контексті твірних основ тієї самої частиномовної належності. Найбільшу кількість типів об'єднують словотвірні категорії суб'єкта дії, суб'єкта стану, збірності та опредметнених значень дієслівних предикатів. Взаємодія різних словотворчих суфіксів у межах тієї самої функції найактивніше виявлена в словотвірних категоріях суб'єкта дії, суб'єкта стану та в словотвірній категорії опредметнених значень дієслівних предикатів.

Репертуар семантичних функцій в іменникових префіксів вужчий, ніж у суфіксів. Вони виконують одну семантичну функцію: на формально граматичному рівні виражають значення супровідних предикатів. Іменникові префікси виконують два різновиди супровідно-предикатної функції –заміщення та конкретизації. У межах супровідно-предикатної функції заміщення ці префікси репрезентують словотвірні категорії протилежності, несправжності, рангу та спільності, а в межах функції конкретизації –словотвірні категорії інтенсивності ознаки та величини. Основною є функція заміщення, яка властива тим префіксам, що репрезентують некількісні  значення  супровідних  предикатів. Найбільше словотворчих формантів об'єднує словотвірна категорія протилежності, найменше –словотвірна  категорія  спільності.  Предикатна  функція  конкретизації ґрунтується на двох кількісних значеннях супровідних предикатів –інтенсивності ознаки та величини.

Словотворчі префікси іменників на відміну від їхніх словотворчих суфіксів є формальними виразниками лише предикатної семантики –семантики супровідних предикатів, що входять до складу базових словосполучень. Вони формують словотвірні категорії супровідно-предикатного характеру, які відрізняються від словотвірних категорій такого типу, утворених словотворчими суфіксами іменників. Відмінними є, передусім, значення супровідних предикатів, які катерегоризують словотворчі префікси та суфікси іменників. Якщо словотворчі суфікси виражають тільки кількісні значення супровідних предикатів, більшість із яких невіддільна від експресивних значень, то для словотворчих префіксів кількісне значення є другорядним. На його основі сформувалися тільки дві словотвірних категорії –інтенсивності ознаки та величини. Некількісні значення супровідних предикатів різнопланові. На них ґрунтується чотири словотвірних категорії іменникових префіксів –протилежності, несправжності, рангу та спільності. По-друге словотвірні категорії іменників супровідно-предикатного характеру розрізняються своїм генетично неоднорідним складом: домінанту словотвірних категорій суфіксів становлять питомі українські одиниці, словотвірних категорій префіксів –форманти  іншомовного  походження. У  межах  категорій  функціонально активніше взаємодіють питомі та чужомовні префікси, що найвиразніше засвідчують деривати, утворені від спільного твірного слова. Генетично споріднені префікси, об'єднані в одну категорію, диференціювали структурно-семантичний контекст своїх твірних основ та функціонально-стильові характеристики.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Словотвірні категорії суфіксальних іменників: Монографія. –Херсон: Айлант, 2001. –с.

. Іменники –назви носіїв зовнішніх та внутрішніх ознак із суфіксами контекстної експресивності в сучасній українській мові // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка. Філологічні науки. –Луганськ: Вид-во ЛДПУ "Альма Матер", 2002. –С. 180–.

. Відображення множинності мотивації у віддієслівному іменниковому словотворенні // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. –Херсон: Айлант, 2002. –Вип. ХV. –С. 114–.

. Словотвірна категорія інтенсивності ознаки // Південний архів. Філологічні  науки:  Зб. наук. праць.  Херсон: Айлант, 2002. –Вип. ХІV. –С. 227–.

. Іменники з похідними локативними значеннями в сучасній українській мові // Зб. наук. праць Полтавського держ. пед. ун-ту ім.В.Г.Короленка.  Серія  "Філологічні  науки"  –Полтава.  2001. –Вип. 4(18).–С. 42–.

. Естетична вартість оказіональних утворень в ідіолекті В. Стуса // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. –Херсон: Айлант, 2001. –Вип. ХІІІ. –С. 184–.

. Словотвірна категорія інструменталя у сучасній українській мові // Наукові записки Кіровоградського держ. пед. ун-ту ім. Володимира Винниченка. –Серія: Філологічні науки (мовознавство). –Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. –Вип. 31. –С. 24–.

. Особливості утворення складних іменників із локативним значенням // Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту ім. В.Гнатюка. –Серія: Мовознавство. –Тернопіль: ТДПУ, 2000. –№ 4(2). –С. 189–.

. Відприкметникові  іменники  з  похідними  локативними значеннями // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. –Херсон: Айлант, 2001. –Вип. Х. –С. 42–.

. Словотвірна категорія локатива у сучасній українській мові // Лінгвістичні  студії:  Зб.  наук.  праць. –Донецьк: ДонНУ, 2001. –Вип. 8. –С. 148–.

. Іменники –назви носіїв зовнішніх та внутрішніх ознак із суфіксами власної експресивності // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. –Херсон: Айлант, 2001. –Вип. ІХ. –С. 84–.

. Дериваційна ономасіологія як новий напрям у теорії номінації // Наукові записки Кіровоградського держ. пед. ун-ту ім. Володимира Винниченка. –Серія: Філологічні науки (мовознавство). –Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2000. –Вип. 23. –С. 8–.

. Іншомовні суфікси реалізації словотвірної категорії суб'єкта дії в українській мові // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. –Херсон: Айлант, 2000. –Вип. VІІ. –С. 28–.

. Іменники –назви носіїв суспільно-політичних, філософських, релігійних та інших ідей у сучасній українській мові // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. –Херсон: Айлант, 2000. –Вип. VІІІ. –С. 81–.

. Лексико-семантична диференціація іменників із значенням об'єктивної зменшеності // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. –Херсон, OlDI, 1999. –Вип. VІІ–VІІІ. –С. 226–.

. Словотвірна категорія збільшеності-експресивності // Південний архів.  Філологічні  науки:  Зб. наук. праць. –Херсон: Айлант, 1999. –Вип. V–VІ. –С. 32–.

. До питання про похідність лексичних одиниць // Південний архів. Філологічні  науки:  Зб.  наук.  праць.  Херсон: Айлант, 1998. –Вип. І. –С. 85–.

. Типологія словотвірних процесів і похідних одиниць // Південний архів.  Філологічні  науки:  Зб. наук. праць. –Херсон: Айлант, 1998. –Вип. І. –С. 94–.

. Сутність ономасіологічного підходу до вивчення лексичних одиниць // Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. праць Кіровоградського державного пед. ун-ту ім. В. Винниченка. –Кіровоград: КДПУ, 1997. –Вип. 2. –С. 22–.

. Формування культури емоційного мовлення студентів-філологів (на матеріалі словотвірних категорій демінутивності-аугментативності) // Актуальні проблеми розбудови національної освіти: Зб. наук.-метод. праць. –Херсон: Айлант, 1998. –Вип. ІІ. –С. 181–.

. Віддієслівні іменникові деривати з суфіксом -л- у сучасній українській мові // Филологический анализ: теория, методика, практика: Сб. науч. ст. –Херсон: ХГПИ, 1993. –Вып. 3. –С. 80–.

. Морфемний та словотворчий аналіз при вивченні морфології // Сучасні аспекти дослідження граматики української мови і лінгвометодичні основи викладання шкільного курсу. –Полтава, 1992. –С. 89–.

. Аугментативні іменникові утворення у сучасній українській літературній мові // Филологический анализ: теория, методика, практика: Сб. науч. ст. –Херсон: ХГПИ, 1992. –Вып. 1. –С. 45.

. Словотвірні синонімічні утворення із суфіксом -нн(я) та -к(а) // Филологический анализ: теория, методика, практика: Сб. науч. ст. –Херсон: ХГПИ, 1992. –Вып. 1. –С. 40.

25. Словотвірна  категорія  протилежності  в  сучасній українській мові // Актуальні проблеми українського словотвору / За ред. В. Ґрещука. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С. 333341.

26. Мовні засоби вираження емоцій у новелах Василя Стефаника // Василь Стефаник і українська культура: Матер. наук.-практ. конф. –Івано-Франківськ, 1991. –С. 60–.

. Демінутиви (зменшено-пестливі форми) у творах Григора Тютюнника // Матеріали респ. наук.-практ. конф., присвяченої 60-річчю від дня народження   письменника   (5– грудня  1991  р.). –Луганськ,  1991. –С. 121–.

. До питання про конфіксальну модель "під... ок" у слов'янських мовах // Проблеми зіставної семантики близькоспоріднених мов: Матер. респ. наук. конф. (14–травня 1993 р). –К. –Черкаси, 1992. –С. 93–.

. Емоційно-експресивна наснаженість поезій Миколи Чернявського // Микола Чернявський –письменник, громадський діяч, педагог: Тези доп. наук. конф. –Херсон: ХДПІ, 1993. –С. 41–.

. Словотворчість Олеся Гончара // Тези доп. і повідомл. Всеукр. наук.-теор. конф., присвяченої 75-річчю від дня народження О.Т.Гончара. –Херсон, 1993. –С. 37–.

31. Морфонологічні засоби словотворення і питання культури мовлення // Шляхи реалізації закону "Про мови" в південно-східному регіоні України: Матер. наук.-практ. конф. –Херсон, 1994. –С. 89–.

. Процес універбації в українській мові // Актуальні проблеми розбудови національної освіти: Зб. наук.-метод. праць. –К., –Херсон: Пілотні школи, 1997. –Ч. ІІІ: Проблеми підготовки вчителя. –С. 128–.

. До питання про особливості формування семантики похідних одиниць // Актуальні проблеми розбудови національної освіти: Зб. наук.-метод. праць. –К., –Херсон: Пілотні школи, 1997. –Ч. 1: Теоретичні й методологічні проблеми національної освіти. –С. 146–.

. Віддієслівні іменники з похідними локативними значеннями у сучасній українській мові // Граматичні категорії української мови: Тези Всеукр. наук. конф. –Вінниця (21–листопада 2000 р.). –Вінниця: ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2000. –С. 91–.

АНОТАЦІЯ

Олексенко В. П. Словотвірні категорії іменника. —Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 –українська мова. –Інститут української мови НАН України. —Київ, 2002.

У дисертації на синтаксичних засадах виокремлено словотвірні категорії іменника, визначено їхню ієрархію, особливості словотвірної категоризації семантико-синтаксичних функцій непредикатних  компонентів, значень супровідних предикатів та граматично опредметнених значень предикатів дії і предикатів якісного стану, потенціал словотворчих суфіксів і зв'язки між ними в межах кожної словотвірної категорії.  Розмежовано словотвірні категорії кількісного, кількісно-експресивного й експресивно-оцінного характеру, а також словотвірні категорії локатива непредикатного типу і локатива-універбатива. Доведено, що формування словотвірних категорій відбувається відповідно до чинних словотвірних моделей і за допомогою наявних у мові словотворчих засобів. Установлено, що основою міжкатегорійної взаємодії похідних іменників є, по-перше, вмотивованість їхньої формально-граматичної структури семантично елементарними реченнями з дієслівними предикатами дії та стану і, по-друге, поліфункціональність дериваційних афіксів, що оформляють іменники, належні до різних словотвірних категорій.

Визначено словотвірні типи всіх словотвірних категорій похідних  іменників, систематизовано словотворчі суфікси, префікси та конфікси на категорійній основі.

Ключові слова: словотвірна категорія, словотвірний тип, словотворчий формант, семантично елементарне речення, словотвірні категорії непредикатного характеру, словотвірні категорії супровідно-предикатного типу, словотвірні категорії опредметненої дії і якісного стану, акцентована ознака, згортання, універбація.

ANNOTATION

Olexenko V. P. Word-building categories of the Noun. –Manuscript.

Thesis for seeking Doctor's degree of Phylological sciences in speciality 10.02.01 –the Ukrainian language.The Institute of the Ukrainian language of the NAS of Ukraine. –Kyiv 2002.

In the thesis on the syntactical basis word-building categories of the noun are singled out, their hierarchy, peculiarities of the word-building category of semantic syntactical functions of non-predicate components, meanings of accompanying predicates and grammatically substantivized meanings of predicates of action and predicates of qualitative state, potential of word-building suffixes and links between them within the bounds of each word-building category are determined. Word-building categories of quantitative, quantitative expressive and expressive evaluating character as well as word-building categories of the locative of non-predicate nature and the locative univerbative are delimited. It was proved that formation of word-building categories takes place on the syntactical basis according to the actual word-building patterns and with the help of morphemic means existing in the language. It was established that the basis of intercategorial interaction of derivative nouns is in the first instance motivation of their formal grammatical structure by semantically elementary sentences with verbal predicates of action and state and in the second instance polyfunctionality of affixes of derivation which form nouns belonging to different word-building categories.

Word-building types of all word-building categories of derivative nouns were determined, word-building suffixes, prefixes and confixes were systematized on the categorial basis.

Key words: word-building category, word-building pattern, word-building formant, semantically elementary sentence, word-building categories of non-predicate nature, word-building categories of accompanying predicate character, word-building categories of substantivized action and qualitative state, accentuated indication, curtailment, univerbality.

АННОТАЦИЯ

Олексенко В.П. Словообразовательные категории существительного. —Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01 –украинский язык. Институт украинского языка НАН Украины. –Киев, 2002.

Диссертация является первым в украинском языкознании целостным исследованием в области категорийного словообразования. В ней на принципиально новых, синтаксических, основаниях выделены словообразовательные категории имени существительного, определена их иерархия, особенности словообразовательной категоризации семантико-синтаксических функций непредикатных компонентов и значений сопроводительных предикатов. Разграничены словообразовательные категории количественного, количественно-экспрессивного и экспрессивно-оценочного характера, установлен потенциал словообразовательных суффиксов и отношения между ними в пределах каждой словообразовательной категории.

Предложены синтаксические основания формирования словообразовательных категорий, что обусловлено регулирующим статусом синтаксиса в функциональной специализации грамматических явлений, определен синтаксический базис для четырех типов словообразовательных категорий существительных.

Доказано, что формирование словообразовательных категорий осуществляется на синтаксической основе в соответствии с существующими словообразовательными моделями при помощи имеющихся в языке деривационных средств. Умотивирована зависимость словообразовательных категорий от характера функций компонентов базовых структур, категоризованных с помощью словообразовательных суффиксов и префиксов, выделены словообразовательные категории непредикатного и сопроводительно-предикатного характера, выявлена специфика их формирования.

Раскрыт механизм образования и определен состав словообразовательных категорий количественного, количественно-экспрессивного и экспрессивно-оценочного характера. Установлены отличия словообразовательных категорий опредмеченного глагольного действия и опредмеченного качественного состояния, проанализировано взаимодействие словообразовательных формантов в пределах этих категорий.

В основу структурирования словообразовательных категорий положен словообразовательный тип как формально-семантическая схема строения производных слов.

Доведено, что основой межкатегориального взаимодействия суффиксальных существительных является, во-первых, мотивированность их формально-грамматической структуры элементарными предложениями с глагольными предикатами действия и состояния и, во-вторых, полифункциональность деривационных аффиксов, принимающих участие в оформлении существительных разных словообразовательных категорий.

Установлена система словообразовательных категорий суффиксальных, префиксальных и префиксально-суффиксальных имен существительных, систематизированы их словообразовательные аффиксы на категориальной основе.

Доказано, что доминанту словообразовательных категорий имени существительного составляют категории непредикатного семантико-синтаксического типа, то есть те, которые формируются в семантико-синтаксических позициях непредикатных компонентов сложных конструкций. Выделены четыре словообразовательные категории суффиксальных имен существительных непредикатного типа: категории субъекта действия, субъекта (носителя) состояния, инструменталя и локатива.

Основанием для выделения категорий сопроводительно-предикатного типа послужила категоризация количественных и других значений сопроводительных предикатов с помощью соответствующего набора словообразовательных суффиксов и префиксов.

Обоснован самый низший ранг словообразовательных категорий имен существительных, суффиксы которых оформляют только транспозиционный переход в пределах значений глагольных предикатов и предикатов качества (качественного состояния).

Определены отличительные признаки сопроводительно-предикатных категорий суффиксальных и префиксальных имен существительных.

Ключевые слова: словообразовательная категория, словообразовательный тип, словообразовательный формант, семантически элементарные предложения, словообразовательные категории непредикатного характера, словообразовательные категории сопроводительно-предикатного типа, словобразовательные категории опредмеченного глагольного действия и качественного состояния, акцентированный признак, сворачивание, универбация.




1. Всё это нематериальные активы
2. реферату- Виникнення парашута історія його вдосконаленняРозділ- Астрономія авіація космонавтика Виникне
3. История развития методологии ОВОС на международном уровне
4. Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення Мислення це процес опосередкованого
5. ДОСТОЕВО 2009 годовой К О Д Ы Организация СПК.html
6. на тему- Методи виховання.
7. N 2 О ПРАКТИКЕ НАЗНАЧЕНИЯ СУДАМИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ УГОЛОВНОГО НАКАЗАНИЯ в ред.
8. разделения властей условность данной формулы очевидна исходит из следующих принципиальных позиций
9. I века до нашей эры Эллинизм с точки зрения исторической науки это период в истории античных государств
10. Осеннее путешествие Вани Заболейкина Составила - Инструктор по физической культуре ГБДОУ д-с 15 Красн
11. Негосударственные архивы
12. Лабораторная работа 9 Система электронных платежей WebMoneyTrnsfer WebMoney или WebMoneyTrnsfer международная элект
13. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ІНТЕЛЕКТ
14. Сущность и концепция маркетинга
15. Страховые правоотношения
16. распочкования предмета философии и концепции предметного самоопределения философии где речь идет толь
17. Технология производства и потребительские свойства сплавов твердых безвольфрамовых
18. дюймовую электроннолучевую трубку несмотря на то что полдюйма экрана закрывала рамка лицевой панели монит
19. Сочинение-отзыв по рассказу ИАБунина
20. Методичні рекомендації до самостійної підготовки студентів спеціальності 5