Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

реферату Джгутикові

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2016-03-13


Назва реферату: Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів
Розділ: Біологія

Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів

Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів. Споровики. Гемоспоридія. Риси організації споровиків. Життєвий шлях молярійного плазмодія. Інфузорії. Інфузорія-туфелька. Особливості будови та функції організму. Губки. Загальна характеристика, будова і життєві особливості типу.

Клас джгутикових об'єднує найпростіших, що мають один або кілька джгутиків. Джгутикові — дуже своєрідна група організмів. Одні з них — типові рослинні форми, що мають хлорофіл і живляться тільки автотрофно шляхом фотосинтезу; інші — хлорофілу не мають і живляться тільки гетеротрофне, що поряд з деякими іншими особливостями свідчить про приналежність їх до світу тварин. Нарешті, деякі джгутикові — міксотрофи; вони є ніби зв'язуючими ланками між рослинами і тваринами.

Евглена має веретеноподібну форму тіла. На передньому кінці має один джгутик. Тіло вкрите пелікулою. Ядро одне. В цитоплазмі багато дрібних хроматофорів, що мають хлорофіл. Біля переднього кінця розміщена скоротлива вакуоля з резервуаром, що відкривається назовні біля основи джгутика. Поряд із скоротливою вакуолею розміщене червоне світлочутливе вічко — стигма.

На світлі евглена синтезує органічні речовини з неорганічних, подібно до зелених рослин, а в темноті вона втрачає хлорофіл і живиться звичайно осмотично розчиненими у воді готовими органічними речовинами.

Комірцеві джгутикові – поодинокі або колоніальні форми, що мають особливий протоплазматичний комірець, який оточує джгутик і відіграє роль в уловлюванні поживних часток.

Споровики — виключно паразитичні форми. Більшість споровиків паразитує всередині клітин різних тканин безхребетних і хребетних тварин, а також людини. Характеризуються складним циклом розвитку, чергуванням статевого і безстатевого розмножень і утворенням у більшості спор, подібних до цист інших найпростіших. Спори мають густу оболонку і містять один або кілька дрібних зародків, так званих спорозоїтів. З організму живителя спори виводяться в зовнішнє середовище і можуть проковтуватися іншим живителем, який таким шляхом заражається. У деяких споровиків — малярійних плазмодіїв — усі стадії розвитку проходять в організмі їх живителів—людини, птахів, комарів. В цих споровиків спорозоїти розвиваються в тілі комара і передаються птахам або людині з слиною комара при укусі. У зовнішнє середовище, отже, спорозоїти малярійних плазмодіїв не попадають, і спори тому не утворюються.)

У ряду споровиків на деяких стадіях розвитку є джгутики, що свідчить про споріднення споровиків з джгутиковими.

Гемоспоридії (Нaemosporidia). Винятково шкідливу роль відіграють споровики ряду кров'яних споровиків — гемоспоридій, до якого належать малярійні плазмодії — збудники малярії — тяжкого трансмісивного захворювання людини. Найбільш поширені три види малярійних плазмодіїв. Кожний вид спричинює захворювання певною формою малярії:

Plasmodium vivax — збудник триденної малярії,

Plasmodium malariae — збудник чотириденної малярії,

Plasmodium falciparum — збудник тропічної малярії.

Ці види плазмодіїв трохи відрізняються один від одного своєю морфологією і тривалістю періодів безстатевого розмноження.

Життєвий цикл малярійних плазмодіїв зв'язаний із зміною живителів. Одна частина цього циклу проходить в організмі людини, де відбувається безстатеве розмноження плазмодіїв; друга його частина проходить в організмі специфічного переносника малярії — самки малярійного комара Anopheles, де здійснюється статеве розмноження плазмодія. Отже, для малярійних плазмодіїв людина — проміжний живитель, а самка комара Anopheles — остаточний. Заражаючись плазмодіями при ссанні крові хворого на малярію, комар потім заражає іншу людину, вводячи їй плазмодіїв з своєю слиною при укусі.

Збудник малярії вводиться комаром у кров людини в стадії спорозоїта. Веретеновидні рухливі спорозоїти проникають у клітини стінок кровоносних судин і в тканину печінки, селезінки та інших органів, набувають тут амебоподібної форми, збільшуються в розмірах і починають розмножуватися множинним поділом (шизогонія, або меруляція). В цій стадії розвитку плазмодій називається шизонтом, а утворені в результаті його поділу молоді особини — тканинними мерозоїтами. Кожний шизонт дає початок кільком десяткам дрібних мерозоїтів, які заглиблюються в інші тканинні клітини, поділяються там і дають наступне покоління.

Описаний процес тканинної шизогонії може повторюватися кілька разів. Ця частина життєвого циклу плазмодія дістала назву тканинного, або позаеритроцитарного циклу.

Інфузорії — найбільш високоорганізовані одноклітинні. Диференціювання їх тіла і спеціалізація різних органоїдів досягає в них такого ступеня складності, що тільки одноклітинність є підставою називати інфузорії «найпростішими». Більшість з них живе в прісній і морській воді.

Органоїдами руху в інфузорій є численні дрібні війки. Ядер велике ядро — макронуклеус і мале ядро — мікронуклеус; для ряду інфузорій характерною є наявність двох або кількох мікронуклеусів.

Тіло туфельки вкрите війками, рухи яких цілком координовані. Туфелька має, крім того, здатність трохи стискуватися, згинатися тощо. Такі рухи тіла туфельки здійснюються завдяки наявності в ектоплазмі скоротливих фібрил — міонем. Ектоплазма містить також численні паличковидні тільця — трихоцисти, які є органоїдами захисту і нападу. При діянні будь-якого подразника трихоцисти викидаються назовні у вигляді найтоншої нитки, кінцевий відділ якої має гвіздкоподібний вигляд. Ядер — два: макронуклеус і мікронуклеус.

На одній із сторін тіла туфельки є особлива заглибина, що називається передротовою, або перистомом. На дні перистома знаходиться рот, або цитостом, що веде в короткий канал — глотку, або цитофаринкс. Перистом має численні війки, які служать для захоплення поживних часточок з навколишнього середовища. Пройшовши через рот і глотку, частки поживи попадають в ендоплазму; навколо часток поживи утворюються травні вакуолі, які переміщуються в ендоплазмі певним шляхом, поки перетравлюється пожива. Неперетравлені залишки видаляються з тіла через спеціальний отвір (порошницю), що лежить біля заднього кінця тіла.

Органоїди виділення представлені двома пульсуючими вакуолями, що лежать біля переднього і заднього кінців тіла. Кожна пульсуюча вакуоля складається з пульсуючого резервуара і довгих каналів, що впадають у нього, по яких у резервуар надходять продукти розпаду з різних частин тіла. При скороченні резервуара його вміст виводиться в навколишнє середовище через видільну пору. Пульсуючі вакуолі скорочуються по черзі.

Розмножуються туфельки безстатевим і статевим способами. Безстатеве розмноження відбувається поперечним поділом надвоє. Поділові всього тіла передує поділ надвоє макронуклеуса і мікро-нуклеуса.

Статеве розмноження здійснюється кон'югацією. Цей процес проходить ось так. Інфузорії тимчасово з'єднуються попарно своїми перистомами, макронуклеус кожного кон'юганта розчиняється, а мікронуклеус в результаті двох послідовних поділів розпадається на чотири частини. Три з них розчиняються, а четверта поділяється ще раз надвоє. Одна з утворених таким шляхом частин мікронуклеуса (стаціонарне ядро) лишається на місці, а друга (блукаюче ядро), разом з цитоплазмою, яка її обволікає, переміщується в тіло другого кон'юганта. В цей же час блукаюче ядро разом з обволікаючою його цитоплазмою другої інфузорії переходить у тіло першої. Кон'юганти ніби взаємно запліднюють один одного. Після цього в тілі кожної інфузорії частини свого і чужого мікронуклеусів зливаються, інфузорії розходяться, в кожній із них з нового ядра розвиваються макро- і мікронуклеус, і інфузорії починають поділятися.

Губки — найпростіше організовані багатоклітинні тварини, що не мають ні справжніх органів, ні диференційованих тканин і дуже своєрідно побудовані з двох шарів клітин. У світовій фауні відомо до 5 тис. видів тварин цього типу.

Живуть губки переважно в морях; деякі живуть у прісних водах. Це — нерухомо сидячі тварини, що мають вигляд наростів, кірок і подібних утворень на стеблах підводних рослин, на каменях тощо. Такого виду губка являє собою колонію, що утворилася пупкуванням і складається з численних особин, які так зрослися між собою, що встановити межі між окремими індивідуумами немає можливості. Проте серед губок є й поодинокі форми, наприклад губка Ascetta, і на їх прикладі найлегше скласти уявлення про будову губок.

Ascetta має вигляд бокала, одним кінцем («підошвою») прикріпленого до субстрату. На кінці, протилежному до «підошви», є великий отвір — оскулум, що: веде у внутрішню порожнину, яка називається атріальною. По всій поверхні губки розкидані численні дрібні пори, які ведуть у канальці, що пронизують стінку тіла і відкриваються в атріальну порожнину.

Стінку тіла губки становлять:

шар плоских клітин, що утворюють зовнішній покрив тіла і вистилку канальців;

шар хоаноцитів — джгутико-комірцевих клітин, що вистилають атріальну порожнину.

Між названими шарами клітин є драглиста маса — мезоглея, що містить нечисленні клітини: склероблати, які продукують скелетні утворення (у Ascetta — вапнисті голки), пігментні клітини, статеві і розкидані поодинці нервові.

Живляться губки так: вода з завислими в ній найдрібнішими частками поживи надходить через пори і канальці в атріальну порожнину і виходить з неї через оскулум; при цьому частки поживи захоплюються джгутико-комірцевими клітинами (хаоноцитами), які вистилають атріальну порожнину, і всередині цих клітин перетравлюються (фагоцитоз).

Розмножуються губки брунькуванням і статевим способом. При статевому розмноженні з заплідненого яйця розвивається личинка планула (паренхімула), що перетворюється потім у губку.

Будова більшості інших губок ускладнена внаслідок ускладнення їх іригаційної системи (так називається сукупність пор, канальців, атріальної порожнини і оскулуму).

Прісноводна губка бадяга (Spongilla), яка належить до кремне-рогових губок, вживається в нашій народній медицині у висушеному вигляді для розтирань (при ревматизмі); кремневі скелетні голки бадяги при цьому подразнюють шкіру, посилюючи кровообіг.

Література:

Ю.Т. Вервес, П.Г. Балан, В.В. Серебряков. Київ „Генеза”. Фізіологія 2001. с.73-76, с.95-102.

Б.М. Мазурович. Безхребетні тварини. Зоологія.

В.Б. Цибуха. Біологія. Львів.

Б.Є. Биховський, О.В. Козлова. Київ „Радянська школа”, Біологія тварин, 1991.




1. Государственный контроль качества продукции
2. Реферат- Технические открытия и изобретения в XI-XV веках
3. з курсу ldquo;Історія Україниrdquo;
4. а Фамилия- Зено Нумерация- Im-30 Дата рождания знак зодиака- 22 октября весы Возраст- 15 лет первое появле
5. ГЛАВконтроль проводит опрос получателей государственных и муниципальных услуг в Республике Коми
6. Конструктивная математика
7. Вариант 21. 1. В менеджменте к источникам личностной основы власти можно отнести власть примера.html
8. Тема- Стратегический анализ конкурентного поля Исполнитель- слушатель группы профессионал
9. Введение Электрические машины малой мощности сравнительно новая и стремительно развивающаяся область маш
10. Finland
11. Маркетинг групп
12. тема має основну пам~ять ОП та зовнішню пам~ять ЗП
13. Пояснительная записка 3 2 Локальная смета на лестницы 02
14. Результаты эксперимента
15. тематические и эконометрические методы научных исследований
16. Организация и планирование производства
17. постановочная фотосъемка Vip фотосъемка SECs видеоряд
18.  Она обеспечивает относительное постоянство внутренней среды организма
19. тематическим уравнением где xвходной сигнал yотфильтрованный сигнал Тпостоянная времени
20. Тема Дисциплина Класс Цель Задачи Содержание Форма ор