Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Херсон ~.

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2016-03-13

Бесплатно
Узнать стоимость работы
Рассчитаем за 1 минуту, онлайн

Херсонський державний університет

Онищенко Наталія Петрівна

УДК 37.018.3

КОРЕКЦІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ

ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТЯЧИХ

ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

13.00.07 –теорія та методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Херсон –

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі педагогіки Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник:  кандидат педагогічних наук, доцент

    Шапран Ольга Іллівна,

    Переяслав-Хмельницький державний педагогічний  

університет імені Григорія Сковороди,

доцент кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:  доктор педагогічних наук, професор

    Оржеховська Валентина Михайлівна,

     Науково-методичний центр превентивного  

виховання АПН України, директор;

    

     кандидат педагогічних наук, доцент

     Люріна Таніта Іванівна,

     Київський міський педагогічний університет

     імені Бориса Грінченка, доцент

кафедри дошкільної і початкової освіти.

Провідна установа:   Національний педагогічний університет  

     імені М.П.Драгоманова, кафедра педагогіки,       

     Міністерство освіти і науки України, м.Київ.

Захист відбудеться 27 вересня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.01 у Херсонському державному університеті за адресою: 73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Херсонського державного університету (73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27).

Автореферат розіслано 26 серпня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради      Т.В. Коршун


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження та ступінь наукової розробки теми. Сучасний період розвитку українського суспільства характеризується змінами, що охоплюють усі сфери людського життя. На тлі цих змін саме діти перебувають у найтяжчому становищі внаслідок несформованості власної системи стійких моральних переконань, ціннісних орієнтацій, що нерідко викликають неадекватну реакцію на події навколишнього життя. Скрутне матеріальне становище переважної більшості сімей зумовлює погіршення внутрішньо-сімейних стосунків. Недоліки шкільного виховання і значне скорочення кількості позашкільних закладів призводять до збільшення кількості дітей, чия поведінка виходить за межі моральних норм. Кількість правопорушень, здійснених дітьми, є закономірним наслідком процесу соціальної деградації особистості. Саме тому проблеми, пов’язані з поведінковими виявами школярів, постійно перебувають у центрі педагогічних досліджень.

Як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті, пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є формування в дітей та молоді загальнолюдських цінностей, сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості. З огляду на це суттєвого значення набуває проблема корекції девіантної поведінки на ранніх етапах її вияву, зокрема в дітей молодшого шкільного віку. Вже в цьому віці можна спостерігати досить чіткі симптоми негативних відхилень у поведінці, які за відсутності відповідної корекційної роботи поступово перетворюються в злочинні дії в підлітковому віці.

Упродовж усього історичного шляху розвитку цивілізації простежується розуміння важливості проблеми подолання негативних відхилень у поведінці дітей та значущості моралі і права у становленні особистості. До різних аспектів цієї проблеми зверталися античні мислителі: Арістотель, Демокріт, Платон. Питання виховання в підростаючого покоління загальнолюдських моральних цінностей відображено у працях видатних учених Й.Гербарта, Ф.Дістервеґа, Я.Коменського, Й.Песталоцці.

Не обійшли увагою зазначену проблему вітчизняні мислителі, починаючи ще з епохи Київської Русі (Володимир Мономах, Ярослав Мудрий), а також відомі просвітителі-педагоги минулого О.Духнович, Я.Корчак, А.Макаренко, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський, Я.Чепіга, С.Шацький.   

Значний внесок у розробку філософських та соціологічних аспектів проблеми зробили С.Анісімов, А.Скрипник, А.Титаренко  та інші. Психолого-педагогічні основи проблеми становлять теоретичні й практичні напрацювання вчених: І.Беха, Л.Божовича, В.Бутенка, Л.Виготського, Л.Дзюбко, Є.Драніщевої, Л.Зюбіна, В.Кащенка, Ю.Ковалевської, І.Кона, Г.Костюка, О.Лазурського, Н.Максимової, І.Невського,  В.Оржеховської, Є.Пєтухова, Н.Пихтіної, Н.Протасової, В.Татенка, Т.Титаренко, Г.Товканець  та інших.

У результаті досліджень науковців Г.Васяновича, О.Вишневського, Р.Каримової, І.Козубовської, Т.Колесіної, В.Кудрявцева, Т.Люріної, О.Матвієнко, Г.Пономаренко, М.Фіцули та інших учених отримано важливі дані про психолого-педагогічні фактори, що сприяють ефективності морально-правового виховання учнів. Медичні аспекти проблеми висвітлено у працях М.Буянова, О.Лічко, О.Селецького, С.Тарарухіна. Дотичними до проблеми корекції девіантної поведінки молодших школярів є праці О.Бовть, О.Гуляр, Н.Заваденко, В.Постового, В.Синьова.

Проведений аналіз джерельної бази дає можливість констатувати, що на сьогодні достатньою мірою розкрито причини виникнення відхилень у поведінці учнів середніх та старших класів загальноосвітніх навчальних закладів, розроблено їх діагностичні методики, окреслено шляхи ефективної профілактики девіантної поведінки неповнолітніх, роль школи, сім’ї, позашкільних дитячих установ та спеціальних виховних закладів у профілактичній роботі з неповнолітніми. Проте залишаються недостатньо вивченими форми вияву девіантної поведінки  молодших школярів, чинники її детермінації, відсутні науково обґрунтовані рекомендації щодо ефективного здійснення та педагогічного забезпечення корекції девіантної поведінки зазначеної категорії дітей.

За таких умов та внаслідок невизначеності соціальних інститутів виховання стосовно комплексного впливу на дітей актуальним є звернення вчених-педагогів (І.Звєрєвої, Б.Ковбас, В.Окаринського, Г.Троцко, Л.Ярової та ін.) до виховної роботи дитячих громадських організацій. Вони наголошують на необхідності більш ефективного використання можливостей дитячих осередків щодо виховання особистості. Водночас аналіз педагогічної теорії і практики показує, що діяльності дитячих громадських організацій України в сучасних умовах ще не приділяється достатньої уваги, не визначено особливості їх виховної роботи щодо корекції девіантної поведінки молодших школярів.

Окрім цього у роботі з молодшими школярами недостатньо використовується накопичений багатий арсенал змісту, форм і методів виховної діяльності дитячих організацій, потребує вдосконалення програма підготовки керівників дитячих осередків. У ряді випадків відсутня необхідна  профілактична робота серед дітей. Як наслідок, майже 90 відсотків неповнолітніх правопорушників –це важковиховувані діти, з якими не проводилася належна пропедевтична і корекційна робота. Таким чином, зростання соціально-педагогічної актуальності порушеної проблеми, її недостатня розробленість у вітчизняній педагогічній теорії, а також потреби практики зумовили вибір теми дослідження “Корекція девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідних робіт Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди як складова частина комплексної теми кафедри педагогіки “Впровадження новітніх педагогічних технологій у практику роботи сучасної школи” (номер держреєстрації 0101U003199) і затверджена радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології  АПН України (протокол №6 від 26.09.2000 р.).

Об’єктом дослідження є перевиховання учнів молодшого шкільного віку, які виявляють негативні відхилення у поведінці, а предметом –організаційно-педагогічні умови корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності організаційно-педагогічних умов  корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій.

В основу дослідження покладено гіпотезу: ефективність корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій підвищиться за таких організаційно-педагогічних умов:

  •  урахування у виховній діяльності дитячих громадських організацій мети,  завдань та функцій корекції  девіантної поведінки молодших школярів;
  •  дотримання у процесі корекційної роботи з учнями найважливіших принципів діяльності дитячих громадських організацій;
  •  залучення учнів до особистісно-значущої й соціально-позитивної діяльності;
  •  поетапної організації самовиховання учнів із девіантною поведінкою;
  •  упровадження комплексної методики педагогічної корекції девіантної поведінки молодших школярів.

Відповідно до поставленої мети та висунутої гіпотези визначено такі завдання дослідження:

  1.  На основі аналізу наукової літератури визначити сутність та різновиди девіантної поведінки дітей молодшого шкільного віку та шляхи її корекції.
  2.  Виявити основні чинники детермінації девіантної поведінки дітей молодшого шкільного віку та шляхи її корекції.
  3.  Визначити критерії, показники та рівні вияву девіантної поведінки учнів початкових класів.
  4.  Розкрити зміст та особливості виховної діяльності дитячих громадських організацій щодо корекції девіантної поведінки молодших школярів.
  5.  Обґрунтувати й експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови, що сприяють ефективній корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій.
  6.  Розробити методичні рекомендації щодо корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій.

Методологічною основою дослідження є концептуальні положення філософії і психолого-педагогічних наук про динаміку і розвиток особистості, її соціальну природу; діалектичний взаємозв’язок і взаємообумовленість педагогічних явищ і процесів, необхідність системного підходу як різнобічного та багаторівневого способу аналізу досліджуваних педагогічних проблем. Важливе методологічне значення для розв’язання досліджуваної проблеми мають ідеї та положення Конституції України, Закону України “Про освіту”, Національної доктрини розвитку освіти  України у ХХІ столітті, в яких знайшли відображення питання демократизації та гуманізації сучасного суспільства і системи національного виховання.

Теоретичною основою дослідження є праці видатних вітчизняних і зарубіжних філософів і педагогів (Ф.Дістервеґ, О.Духнович, Я.Коменський, А.Макаренко, Й.Песталоцці, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський); концепції розвитку освіти, виховання та навчання в сучасних умовах; принципи детермінізму, єдності свідомості й діяльності, взаємозалежності зовнішніх та внутрішніх чинників становлення особистості (Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, Г.Костюк, О.Леонтьєв); концептуальні положення про детермінанти й механізми девіантної поведінки особистості (Ю.Ковалевська, Н.Максимова, В.Оржеховська), психолого-педагогічні теорії організації виховання дітей та молоді в дитячих громадських організаціях (Р.Бейден-Пауел, М.Жуков, І.Звєрєва, Ю.Старосольський, О.Тисовський, Г.Троцко).

Для перевірки висунутої гіпотези і виконання поставлених завдань використано комплекс методів: теоретичні –аналіз, синтез, індукція, дедукція, систематизація, класифікація, порівняння, узагальнення (опрацювання теоретичних джерел із проблеми, опис процесу дослідження та узагальнення одержаних результатів) дозволили систематизувати теоретичні матеріали з проблеми дослідження; емпіричні –спостереження, бесіда, вивчення результатів діяльності, анкетування, аналіз та узагальнення досвіду педагогів, психологів, працівників правоохоронних органів, експертиза, що забезпечило вивчення стану проблеми у практиці, сприяло оцінюванню педагогічного забезпечення корекції девіантної поведінки молодших школярів; експериментальні (констатуючий, формуючий експерименти) дали змогу визначити рівні вияву девіантної поведінки в молодших школярів, провести корекцію девіантної поведінки учнів початкових класів у процесі діяльності дитячих громадських організацій на основі визначених організаційно-педагогічних умов; статистичні  методи кількісної та якісної обробки результатів експерименту довели ефективність запропонованих організаційно-педагогічних умов корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій.

Етапи й експериментальна база дослідження.

На першому етапі (1999-2000 рр.) проаналізовано філософську, педагогічну, психологічну, науково-методичну літературу з даної проблеми, вивчено досвід виховної діяльності дитячих громадських організацій щодо корекції девіантної поведінки молодших школярів; обґрунтовано вихідні теоретичні засади, об’єкт, предмет, мету і гіпотезу дослідження; конкретизовано завдання та обрано необхідні методи дослідження.

На другому етапі (2000-2002 рр.) визначено основні критерії, показники і рівні вияву девіантної поведінки молодших школярів; проведено констатуючий і формуючий експерименти; обґрунтовано й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови, що сприяють ефективній корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій.

На третьому етапі (2002-2003 рр.) проаналізовано результати формуючого експерименту; узагальнено й уточнено концептуальні положення дослідження; здійснено порівняльний аналіз результатів констатуючого і формуючого експериментів; розроблено методичні рекомендації для вчителів початкових класів, керівників дитячих осередків щодо корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій; сформульовано загальні висновки та перспективи вивчення проблеми.

Дослідження проводилось у загальноосвітніх школах І-ІІІ ступенів №7 м.Переяслава-Хмельницького, №2 м. Полтави, Стовп’язькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Переяслав-Хмельницького району Київської області; на базі дитячих громадських організацій Київського і Полтавського осередків Пласту, Спілки піонерів Київщини, Переяславщини, Полтавщини, Стовп’язького осередку Спілки піонерів Переяславщини Київської області. До експерименту було залучено 452 учні молодшого шкільного віку, 186 учителів, 53 працівники шкільних психологічних служб та 297 батьків.

Наукова новизна здобутих результатів: уперше обґрунтовано організаційно-педагогічні умови корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій, що передбачають урахування мети, завдань та функцій педагогічної корекції; дотримання у процесі корекційної роботи з учнями найважливіших принципів діяльності дитячих громадських організацій; залучення учнів до особистісно-значущої й соціально-позитивної діяльності; поетапної організації самовиховання учнів з девіантною поведінкою; упровадження комплексної методики педагогічної корекції девіантної поведінки молодших школярів; удосконалено критерії та показники вимірів вияву девіантної поведінки учнів молодшого шкільного віку; набули подальшого розвитку наукові положення про детермінацію та різновиди девіантної поведінки молодших школярів.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у визначенні сутності та різновидів негативних відхилень молодших школярів від освітньо-виховних та морально-правових норм, що діють у суспільстві; визначенні критеріїв (активності, культури поведінки і гуманності), показників і рівнів вияву девіантної поведінки учнів початкових класів.

Практична цінність дослідження: запропоновано методику діагностування девіантної поведінки молодших школярів; розроблено організаційно-педагогічні умови корекції девіантної поведінки учнів початкових класів у процесі діяльності дитячих громадських організацій Пласт і Спілки піонерських організацій України. Результати експериментального дослідження можуть бути використані педагогами загальноосвітніх навчальних закладів, дитячих осередків, працівниками центрів соціальних служб для молоді з метою корекції девіантної поведінки неповнолітніх, викладачами вищих педагогічних закладів освіти під час  підготовки майбутніх педагогів до здійснення профілактики девіантної поведінки дітей та молоді.

Наукові положення та методичні рекомендації щодо корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій упроваджено в систему роботи загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів №7 м. Переяслава-Хмельницького (довідка №219 від 28 травня 2002 р.), №2 м. Полтави (довідка № 364а від 20 травня 2002 р.), Стовп’язької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Переяслав-Хмельницького району Київської області (довідка №59 від 4 червня 2002 р.), Спілки піонерів Переяславщини (довідка №34 від 29 квітня 2002 р.), Київського осередку національної скаутської організації Пласт (довідка №163-к від 29 травня 2002 р.).

Особистий внесок дисертанта полягає у визначенні сутності, різновидів девіантної поведінки молодших школярів та основних чинників її детермінації; обґрунтуванні організаційно-педагогічних умов корекції девіантної поведінки учнів початкових класів; визначенні критеріїв, показників і рівнів вияву девіації молодших школярів; апробації експериментальної методики діагностування та корекції девіантної поведінки  учнів початкових класів у процесі діяльності дитячих громадських організацій; розробці методичних рекомендацій щодо педагогічної корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій, застосуванням взаємодоповнювальних методів наукового пошуку, адекватних його об’єкту, предмету, меті та завданням; кількісним і якісним аналізом емпіричних даних; результатами педагогічного експерименту.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях “Наступність і перспективність у навчанні і вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку” (Переяслав-Хмельницький, 2000), “Сучасні підходи реформування освіти” (Кіровоград, 2001), “Формування здорового способу життя у студентської та учнівської молоді засобами туристської роботи” (Переяслав-Хмельницький, 2001), “Актуальні проблеми психологічної служби в системі освіти” (Херсон, 2001), „Педагогічні технології навчання, виховання і розвитку молодших школярів” (Переяслав-Хмельницький, 2003), звітних наукових конференціях  та засіданнях кафедри педагогіки Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (1999-2003 рр.).

Публікації. Результати дослідницької роботи, основні висновки та рекомендації за темою дослідження відображено в наукових працях (8 –одноосібних), у тому числі 6 –у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 303 найменування, та 11 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 190 сторінках, проілюстровано 9 рисунками і 8 таблицями. Загальний обсяг роботи –сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробки обраної теми, висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами і планами, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження; сформульовано гіпотезу, методологічні і теоретичні засади дослідження; вказано етапи та експериментальну базу дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення дисертації, її апробацію та впровадження результатів дослідження; охарактеризовано особистий внесок здобувача, вірогідність наукових положень, отриманих результатів і висновків дисертаційної роботи.

У першому розділі  “Теоретичні засади дослідження проблеми корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій” визначено сутність та різновиди девіантної поведінки молодших школярів, розглянуто чинники детермінації негативних відхилень дітей, розкрито необхідні шляхи забезпечення корекції девіантної поведінки неповнолітніх.

Аналіз наукової літератури з проблеми корекції девіантної поведінки дав можливість виділити низку поглядів на сутність девіантної поведінки, за якими вона визначається як соціальний феномен, а різні форми її вияву мають спільні генезис та причини і перебувають у взаємозв’язку і взаємозалежності від економічних та соціальних умов (Я.Гілінський, Г.Товканець); дії і вчинки людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам або визнаним шаблонам і стандартам поведінки (М.Галагузова, В.Оржеховська). Зазначимо, що девіантна поведінка у неповнолітніх виникає тоді, коли особистість деградує у своїх духовних пошуках і зупиняється на рівні суто прагматичної взаємодії з навколишнім середовищем. За таких умов девіація стає формою неадекватного реагування дитини на цінності суспільного життя, які за своїм змістом і спрямованістю не відповідають її морально-правовим орієнтаціям.

У молодшому шкільному віці девіантна поведінка має певні особливості та форми вияву. У процесі дослідження визначено різні види девіантної поведінки молодших школярів. До них віднесено негативні відхилення у поведінці, зумовлені обмеженнями в отриманні освіти, шкільною дезадаптацією, педагогічною занедбаністю, а також відхилення, зумовлені соціальним сирітством, соціальною дезадаптацією, участю в адиктивній, деліквентній та кримінальній діяльностях.

На основі результатів досліджень у галузі психології, дефектології, психофізіології, педагогіки та інших наук окреслено основні чинники детермінації девіантної поведінки молодших школярів: біологічні, психологічні, соціальні, криміногенні та педагогічні. При цьому підкреслено необхідність протидії зазначеним чинникам та здійснення послідовної й ефективної корекційної роботи. Під корекцією девіантної поведінки розуміємо безперервний процес короткочасних впливів, спрямованих на виявлення, зменшення та подолання негативних відхилень у поведінці учнів. З метою системного вирішення цього питання визнано доцільними медичне, психологічне, соціальне, правозахисне, а також педагогічне забезпечення корекції девіантної поведінки молодших школярів. Педагогічне забезпечення корекційної роботи передбачає урахування її мети та завдань, використання ефективних форм і методів впливу на свідомість дітей, які виявляють негативні відхилення у поведінці.

У другому розділі “ Педагогічне забезпечення корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій” розкрито роль дитячих громадських організацій у перевихованні дітей; проаналізовано особливості їх виховної та корекційної діяльності; висвітлено досвід педагогічного забезпечення корекції девіантної поведінки дітей; обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, необхідні для корекції відхилень у поведінці молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій.

Аналіз організаційних засад, змісту, форм та методів діяльності дитячих громадських організацій дозволив зробити висновок, що дитячі осередки мають суттєві можливості корекції девіантної поведінки молодших школярів. Водночас вивчення стану корекційної роботи з учнями початкових класів у процесі діяльності дитячих громадських організацій показало, що їй не приділяється належна увага. Причинами цього є: недостатня обґрунтованість потреби корекції девіантної поведінки молодших школярів; відсутність розробленої методики здіснення корекції девіантної поведінки учнів початкових класів у процесі діяльності дитячих громадських організацій; недостатня методична підготовка педагогів. Корекційна робота з молодшими школярами в дитячих осередках проводиться ще розрізнено, не систематично і має ситуативну спрямованість.

Вивчення досвіду виховної діяльності дитячих громадських організацій виявило, що вони мають значні потенційні можливості щодо корекційної роботи з дітьми-девіантами. Дитячі громадські організації як соціальні інститути, що характеризуються наявністю чіткої мети своєї діяльності, конкретних виховних функцій, типового набору соціальних позицій і ролей, системою санкцій, спроможні забезпечити успішність корекційної роботи з молодшими школярами з девіантною поведінкою та формування соціально активної позиції особистості дитини. Ефективність корекції девіантної поведінки молодших школярів забезпечується пріоритетністю ігрових форм роботи з дітьми; використанням національного досвіду, традицій, основ народної педагогіки, принципів колективної творчої діяльності, варіативно-програмного та індивідуального підходів; розвитком дитячого самоврядування; створенням атмосфери гуманності, демократизму, співробітництва; тісним зв’язком та цілеспрямованою спільною роботою з батьками школярів.

У процесі дослідження обгрунтовано організаційно-педагогічні умови корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій  (рис. 1).

У третьому розділі „Експериментальна перевірка ефективності організаційно-педагогічних умов корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій” розроблено критерії, показники та визначено рівні вияву девіантної поведінки молодших школярів; розкрито зміст та організацію формуючого експерименту; проаналізовано результати дослідно-експериментальної роботи.

Девіантна поведінка молодших школярів належить до складних системних утворень, тому для діагностування її стану потрібні відповідні критерії й методика. Характерною особливістю експериментальної роботи є комплексний підхід до діагностування девіантної поведінки. Враховуючи необхідність позитивного вирішення цього питання та недостатнє його розкриття у психолого-педагогічній літературі, у процесі дослідження було проаналізовано сучасні підходи до діагностування девіантної поведінки та визначено необхідні критерії й показники оцінки девіантної поведінки молодших школярів. Критеріями оцінки девіантної поведінки учнів початкових класів обрано активність (соціальну, трудову), гуманність і культуру поведінки. На основі критеріїв визначено показники оцінки девіантної поведінки молодших школярів. Соціальна і трудова активність характеризується участю в об’єднаннях позитивного соціального спрямування, прагненням до успіхів у навчальній діяльності, дисциплінованістю, культурою праці, наявністю позитивних захоплень та інтересів, відсутністю адиктивної й делінквентної поведінки. Показниками гуманності є доброта, справедливість, доброзичливість. Культура поведінки виявляється в культурі зовнішнього вигляду, культурі спілкування, культурі мовлення.

За розробленими й обґрунтованими критеріями та показниками оцінки девіантної поведінки молодших школярів було визначено три рівні: високий, середній і низький. Умовно виділеним трьом рівням вияву девіантної поведінки молодших школярів надано певні якісні характеристики.

Рис. 1. Організаційно-педагогічні умови корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій

Реальність зазначених рівнів було перевірено в констатуючому експерименті. Тривале спостереження за поведінкою молодших школярів дало змогу зафіксувати, що негативні відхилення в них виявляються неоднаково з огляду на параметри інтенсивності та систематичності. Виявлено, що 26,1% молодших школярів мають високий рівень девіантної поведінки, 32,6% –середній, 41,3% –низький. Відповідно у контрольній групі 24,3% учнів –високий, 35,7% –середній і 40% –низький рівні. Результати констатуючого експерименту свідчать про наявність у молодших школярів педагогічної занедбаності, соціальної та шкільної дезадаптації, адиктивної (вживання алкоголю, тютюнопаління, проба наркотичних і токсичних речовин) й делінквентної (скоєння правопорушень) поведінки. Виявлення у 2-4 класах значної частини учнів із низьким та середнім рівнями девіантної поведінки та наявність школярів з високим рівнем девіацій переконує у необхідності удосконалення існуючої практики виховання учнів початкової школи та ефективного розв’язання проблеми корекції девіантної поведінки молодших школярів.

Ефективність корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі зазначеної діяльності забезпечувалась із урахуванням мети, основних завдань та функцій корекції девіантної поведінки молодших школярів; дотриманням у процесі корекційної роботи з учнями найважливіших принципів діяльності дитячих громадських організацій; із залученням учнів до особистісно-значущої та соціально-позитивної діяльності; поетапною організацією самовиховання учнів з девіантною поведінкою; упровадженням комплексної методики педагогічної корекції девіантної поведінки молодших школярів.

Результати аналізу форм вияву та факторів детермінації девіантної поведінки молодших школярів ураховано під час розробки методики корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій. Створена методика включала функціонально взаємопов’язані цільовий, змістовий, операційний і результативний компоненти. Цільовий передбачав прогностично змодельовані виховну мету та завдання, що спрямовані на зниження виявів девіантної поведінки учнів. Змістовий компонент визначав підбір і структурування найбільш доцільних видів і форм діяльності школярів, що відповідають особистісним потребам і мають значний педагогіко-коригувальний потенціал. У операційному –знайшло відображення найбільш раціональне поєднання організаційних форм і методів педагогічного впливу на особистість учня. Результативний компонент методики охоплював діагностування та прогнозування навчально-виховного процесу, організацію, контроль і корекцію змодельованих програм саморозвитку прихованих резервів особистості молодшого школяра на основі здійснення адаптивного педагогічного моніторингу.

Для перевірки ефективності виділених організаційно-педагогічних умов корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій було проведено формуючий експеримент, який складався з підготовчого, основного і завершального етапів. Кожний із етапів передбачав застосування комплексу педагогічних прийомів, методів і засобів, які використовуються в діяльності Спілки піонерських організацій України і Пласту.

На підготовчому етапі дослідно-експериментальної роботи було розроблено програму залучення молодших школярів до діяльності в дитячих громадських організаціях, яка передбачала вибір учнями дитячої організації, вступ до неї та виявлення мотивів вибору осередку. В результаті проведеної роботи 53,6% молодших школярів виявили бажання стати піонерами та 46,4% –членами Пласту.

З метою корекції девіантної поведінки молодших школярів у ході експерименту було використано різні практичні форми і методи. Зокрема, створення спеціальних педагогічних ситуацій, сюжетно-рольові ігри, заохочення, відзначення, вибіркове ігнорування негативних вчинків, тренінг групової діяльності, специфічні форми і методи виховної роботи дитячих організацій Спілки піонерських організацій України та Пласту (ігри-випробування “Веселкова зірниця”, “Робінзонада”, спеціалізовані табори, туристичні походи, доброчинні операції, вогники дружби тощо). У дисертації розкрито методику організації і проведення виховних заходів, спрямованих на корекцію девіантної поведінки молодших школярів.

На завершальному етапі дослідно-експериментальної роботи з метою перевірки ефективності організаційно-педагогічних умов корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій було здійснено аналіз її результатів. При цьому взято до уваги динаміку зміни рівнів вияву девіантної поведінки молодших школярів, яка простежувалась у результаті формуючого експерименту; порівняльний аналіз зміни рівнів вияву девіантної поведінки учнів за результатами констатуючого і формуючого експериментів.

Аналіз дослідних даних засвідчив, що у процесі корекції відбулися суттєві зміни в показниках рівнів вияву девіантної поведінки молодших школярів. Особливо вони відчутні в експериментальній групі (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка зміни рівнів вияву девіантної поведінки молодших школярів

Рівні

На початку експерименту

У кінці експерименту

ЕГ

КГ

ЕГ

КГ

Абс

%

Абс

%

Абс

%

Абс

%

Високий

36

,1

,3

,9

,8

Середній

45

,6

,7

,2

,2

Низький

57

,3

,5

54

,5

Відсутність девіацій

,4

,5

Разом

138

138

100

140

100

Дані таблиці свідчать, що в експериментальній групі на кінець експерименту налічувалося тільки 2,9% учнів з високим рівнем девіантної поведінки, 23,2% учнів –із середнім, 56,5% –з низьким рівнем, тоді як у контрольній групі високий рівень мали 22,8% учнів, середній –,2% учнів, низький –,5%. Слід зазначити, що серед учнів експериментальної групи було виявлено 24 молодші школярі (17,4%), які втратили ознаки девіантної поведінки. Такі учні характеризувалися соціальною і трудовою активністю, зокрема успіхами у навчанні, дисциплінованістю, культурою праці; гуманністю; високою культурою поведінки; умінням протистояти груповому тиску, який схиляє до різних форм девіантної поведінки; непримиренним ставленням до фактів вияву адиктивної та делінквентної поведінки.

В учнів експериментальної групи значно зросла трудова і соціальна активність, культура поведінки, а саме: покращилися міжособистісні стосунки у площині “дитина-батьки”, “дитина-вчителі”, “дитина-дитина”, “батьки-вчителі”; підвищилася культура праці, успіхи в навчальній діяльності, розширилося коло позитивних захоплень та інтересів. Учні стали виконувати доручення за бажанням, за переконанням в їх необхідності та з почуття обов’язку; зменшились адиктивні (тютюнопаління, вживання алкоголю) та делінквентні (правопорушення) вияви в поведінці, вона набула гуманної спрямованості.

У контрольній групі на завершальному етапі позитивні зміни рівнів вияву девіантної поведінки було зафіксовано тільки за окремими показниками, що свідчить про неефективність корекційної роботи, яка проводиться загальноосвітніми навчальними закладами.

Результати формуючого експерименту засвідчили підвищення соціальної активності батьків учнів експериментальної групи. Зокрема, на 52,5% збільшилась кількість батьків, які прагнуть покращити взаємостосунки в сім’ї; на 53,9%, які вміють забезпечити змістовне дозвілля своїх дітей; на 50,4%, які прагнуть підвищити рівень своєї педагогічної освіченості.

Істотна різниця в кількісних і якісних показниках рівнів вияву девіантної поведінки молодших школярів підтвердила гіпотезу дослідження, ефективність обґрунтованих організаційно-педагогічних умов корекції девіантної поведінки учнів початкових класів у процесі діяльності дитячих громадських організацій та доцільність розробленої методики.

В основних висновках викладено результати наукового дослідження проблеми корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій.

1. Корекція девіантної поведінки молодших школярів є актуальною проблемою сучасної теорії і практики виховання. Протиріччя, що мають місце в період демократизації суспільного життя, недоліки сімейного і шкільного виховання, значне скорочення позашкільних закладів призводять до збільшення кількості учнів молодшого шкільного віку, чия поведінка виходить за межі освітньо-виховних та морально-правових норм. Усе це зумовлює необхідність корекції девіантної поведінки дітей та її науково-педагогічного забезпечення.

2. Науковий аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної літератури дав змогу визначити сутність девіантної поведінки як соціально-педагогічного явища, виділити низку поглядів, згідно яких девіантна поведінка інтерпретується як вчинки, дії неповнолітніх, що не відповідають офіційно прийнятим у даному суспільстві нормам. Враховуючи значущість осмислення девіантної поведінки, у нашому дослідженні було визначено девіантну поведінку як негативні відхилення у поведінці дитини, що не відповідають освітньо-виховним та морально-правовим нормам, котрі діють у суспільстві.

. Вивчення девіантної поведінки молодших школярів дозволило виділити такі її різновиди, як відхилення в отриманні початкової освіти, відхилення у поведінці, пов’язані з шкільною дезадаптацією, педагогічною занедбаністю, відхилення у поведінці у зв’язку з соціальним сирітством, соціальною дезадаптацією, а також адиктивною, делінквентною та кримінальною діяльністю. В учнів початкових класів вони формуються внаслідок впливу різних чинників: біологічних (генетичні ускладнення, фізіологічні аномалії), психологічних (психопатологія, порушення емоційно-вольової сфери, неврози), соціальних (несприятливі умови сімейного виховання, негативний вплив референтної групи), криміногенних (спілкування та взаємодія з кримінальними особами), педагогічних (недоліки навчально-виховного процесу в школі).

4. Доведено, що особливу роль у процесі корекції девіантної поведінки молодших школярів відіграють дитячі громадські організації. Під дитячими громадськими організаціями розуміється добровільне, самодіяльне, самокероване на основі Статуту (та інших документів) рівноправне об’єднання дітей і дорослих, створене для спільної діяльності, для реалізації й захисту інтересів його членів. Виховний потенціал дитячих громадських організацій містить найрізноманітніші форми, методи і засоби корекції девіантної поведінки учнів та передбачає створення умов для отримання ними додаткових інформаційних, наукових, практичних знань.

5. Установлено, що з погляду системного розв’язання зазначеної проблеми важливим є медичне (надання медико-оздоровчої допомоги), психологічне (участь працівників психологічної служби), соціальне (створення необхідних умов для сімейного виховання), правоохоронне (своєчасна профілактика негативних відхилень у поведінці), а також педагогічне забезпечення корекції девіантної поведінки молодших школярів. Специфічними формами корекції девіантної поведінки молодших школярів у дитячій громадській організації Пласт є щотижневі сходини, вогники рою (групи), мандрівки, змаги, табори, свята тощо; у Спілці піонерських організацій України –лінійки, зльоти піонерів, туристичні походи, трудові й благодійні акції, доброчинні операції, експедиції, вечори, вогники дружби. Основними методами виправлення негативних відхилень у поведінці учнів-членів Пласту є розповіді, бесіди, проби (перевірка знань й умінь), позитивний приклад дорослих, привчання, система точкування (оцінювання), однострій (форма одягу); у Спілці піонерських організацій України –тимурівська робота, фестивалі дитячої творчості, ігри-випробовування, ярмарки, майстерні. Виховний, розвивальний аспекти розроблених програмних заходів передбачає розвиток дитячого самоврядування, соціальної активності, культури спілкування; розробку довгострокових, соціально і педагогічно цінних проектів, які не дублюють діяльність державних, громадських інститутів.

. Результати наукового пошуку свідчать, що незважаючи на зростання актуальності проблеми девіації в сучасний період, ще обмаль теоретичних і особливо практичних розробок щодо ефективної корекційної роботи з молодшими школярами у процесі діяльності дитячих громадських організацій.  У процесі дослідження було визначено та обґрунтовано організаційно-педагогічні умови корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій. До них віднесено: урахування у виховній діяльності дитячих громадських організацій мети, завдань та функцій корекції девіантної поведінки; дотримання у процесі корекційної роботи з учнями найважливіших принципів діяльності дитячих громадських організацій; залучення учнів до особистісно-значущої й соціально-позитивної діяльності; поетапну організацію самовиховання учнів із девіантною поведінкою; упровадження комплексної методики педагогічної корекції девіантної поведінки молодших школярів.

7. Проведений педагогічний експеримент дозволив простежити динаміку зниження девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій; засвідчив доцільність обґрунтованих організаційно-педагогічних умов корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій. Ефективності корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій сприяло використання традиційних форм і методів виховної діяльності дитячих громадських організацій (розповідь, гра, приклад, щотижневі сходини, спеціалізовані таборування, зустрічі з цікавими людьми тощо) і специфічних форм означеного процесу (свята з різної тематики, спеціально створений для дітей-девіантів табір інтенсивної кіноосвіти (ТІК), тренінг групової діяльності, виховні заходи “поштова скринька”, “тижневі листи-новини”, “сонячне коло”, “кава” тощо).

8. Доведено, що розроблена методика корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій на основі обґрунтованої системи вихідних положень (реальність мети дитячої організації; створення умов для соціального становлення й самореалізації дитини, що формулюється самими учнями як перспектива цікавого життя; забезпечення формування позитивної Я-концепції школяра через діяльність у дитячих організаціях як основного засобу його саморозвитку; включення дитини в різноманітні види діяльності на базі стрижневого інтересу; виявлення індивідуальних особливостей, інтересів і уподобань та їх реалізація через опанування соціальних ролей, програми самовиховання), гармонійного поєднання цільового, змістового, операційного і результативного її компонентів (використання результатів досліджень учених, педагогів, психологів, спрямованих на зниження виявів девіантної поведінки молодших школярів; залучення дітей-девіантів до особистісно-значущої й соціально-позитивної діяльності; структурування тих видів і форм діяльності школярів у громадських організаціях, які відповідають особистісним потребам учнів і мають значний педагогіко-коригувальний потенціал; оптимальне поєднання різноманітних методів і засобів педагогічного впливу; педагогічний моніторинг стану, динаміки розвитку та виявлених тенденцій девіантних виявів у поведінці молодших школярів) є ефективною. Впровадження її в систему діяльності дитячих громадських організацій значно знижує рівень вияву девіантної поведінки молодших школярів.

Проведене дисертаційне дослідження не претендує на повне і всебічне вирішення порушених у ньому питань, важливість і значущість яких актуалізується в період реформування системи освіти. Перспективними можуть бути дослідження з проблем вивчення взаємодії дитячих громадських організацій і загальноосвітніх навчальних закладів у формуванні соціально значущої поведінки молодших школярів; розвиток у дітей несприйнятливості до негативних явищ побутового оточення; підвищення ролі й місця сім’ї в процесі педагогічної корекції девіантної поведінки учнів. Набуває актуальності проблема підготовки педагогічних кадрів до корекційної роботи з молодшими школярами, які мають девіантну поведінку.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора:

1. Онищенко Н.П. Критеріальні характеристики девіантної поведінки молодших школярів // Рідна школа. –. –№ 7. –С. 26-27.

. Онищенко Н.П. Девіантна поведінка молодших школярів як психолого-педагогічна проблема // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія педагогічна. –. –Вип.16. –Ч.1. –С. 174-182.

3. Онищенко Н.П. Особливості виховання молодших школярів у дитячій громадській організації Пласт // Науковий вісник Ізмаїльського ДГУ. –. –Випуск 12.  –С. 57-60.

. Онищенко Н.П. Вплив дитячих громадських організацій України на розвиток та виховання молодших школярів // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.  К.: Логос, 2000.  Випуск 2.Ч.1.  С. 115-121.

. Шапран О.І., Онищенко Н.П. Способи корекції девіантної поведінки школярів засобами дитячих громадських організацій // Наукові записки Кіровоградського ДПУ імені Володимира Винниченка. Серія: Педагогічні науки. –. –Випуск 32.  Частина 1. –С. 209-212.

6. Онищенко Н.П. Самореалізація неповнолітніх у дитячих громадських організаціях як метод корекції девіантної поведінки // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького ДПІ ім. Г.С.Сковороди: Науково-теоретичний збірник. –. –Випуск 2. –С. 131-138.

. Шапран О.І., Онищенко Н.П. Наступність у вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку засобами громадських організацій України // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Наступність і перспективність у навчанні й вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку”. –Переяслав-Хмельницький: ДПІ ім. Г.С.Сковороди, 2000. –С. 91-93.

. Онищенко Н.П. Корекційна робота з дітьми з девіантною поведінкою засобами дитячих організацій // Актуальні проблеми психологічної служби в системі освіти: Зб. наук. праць.  Херсон: Персей, 2001.  С. 108-111.

9. Онищенко Н.П. Формування здорового способу життя в молодших школярів засобами дитячих громадських організацій // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Формування здорового способу життя у студентської та учнівської молоді засобами туристської роботи”.  Переяслав-Хмельницький, 2001.  С. 19-21.

10. Онищенко Н.П. Теорія і практика корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій // Школа першого ступеня: теорія і практика: Збірник наукових праць Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди.  2003. –Випуск 7. –С. 251-258.

Анотація

Онищенко Н.П. Корекція девіантної поведінки молодших шко-лярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій. –Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.07 –теорія та методика виховання. –Херсонський державний університет. –Херсон, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячено актуальній проблемі сучасної теорії і практики –корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій. На основі аналізу педагогічної теорії і практики визначено сутність девіантної поведінки учнівської молоді, виявлено різновиди девіантної поведінки молодших школярів, комплекс біологічних, психологічних, соціальних, криміногенних і педагогічних чинників, які детермінують девіантну поведінку учнів початкових класів; розкрито особливості виховної діяльності дитячих громадських організацій щодо корекції девіантної поведінки молодших школярів. Визначено критерії (активності, культури поведінки і гуманності), показники і рівні вияву девіантної поведінки учнів початкових класів.

Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій. До них віднесено урахування мети, основних завдань та функцій корекції девіантної поведінки молодших школярів; дотримання у процесі корекційної роботи з учнями найважливіших принципів діяльності дитячих громадських організацій; залучення учнів до особистісно-значущої та соціально-позитивної діяльності; поетапну організацію самовиховання учнів з девіантною поведінкою; упровадження комплексної методики педагогічної корекції девіантної поведінки молодших школярів.

Розроблено й апробовано методику корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій, доцільність та ефективність якої засвідчено отриманими експериментальними даними. Основні результати дослідження застосовано в практиці роботи загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів, дитячих громадських організацій.

Ключові слова: девіантна поведінка, дитяча громадська організація, молодші школярі, корекція, педагогічні умови.

Аннотация

Онищенко Н.П. Коррекция девиантного поведения младших школьников в процессе деятельности детских общественных организаций. –Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 –теория и методика воспитания. –Херсонский государственный университет. –Херсон, 2003.

Диссертационное исследование посвящено актуальной проблеме педагогической теории и практики –коррекции девиантного поведения младших школьников в процессе деятельности детских общественных организаций. На основе анализа научной литературы раскрыта сущность девиантного поведения; проанализировано ряд взглядов на коррекцию негативных отклонений в поведении младших школьников; исследованием девиантное поведение определено как негативные отклонения в поведении учащихся начальных классов, которые противоречат действующим в обществе образовательно-воспитательным и нравственно-правовым нормам.

В процессе исследования выявлены основные виды девиантного поведения младших школьников, обусловленные отсутствием начального образования, школьной дезадаптацией, проявлением адиктивной, делинквентной, криминальной деятельности.

Установлено, что девиантное поведение младших школьников формируется под влиянием биологических, психологических, социальных, криминогенных и педагогических факторов.

В работе выделены критерии, показатели и уровни проявления девиантного поведения младших школьников. К ним отнесены социальная и трудовая активность (учебные успехи, дисциплинированность, культура труда, наличие увлечений и интересов, частота адиктивных и делинквентных проявлений); гуманность (доброта, справедливость, доброжелательность); культура поведения (культура внешнего вида, культура общения, культура речи).

В диссертации проанализированы особенности воспитательной деятельности современных детских общественных организаций (приоритетность игровых форм работы с детьми; использование основ народной педагогики, принципов коллективной творческой деятельности, вариативно-программного и индивидуального подходов; занятия детей в небольших группах; развитие детского самоуправления, создание атмосферы гуманизма, демократии, сотрудничества в системе “ребенок-педагог”, “ребенок-ребенок”, “ребенок-родители”, “педагог-родители”) в процессе коррекции девиантного поведения младших школьников. Выявлены применяемые в детских организациях специфические формы (еженедельные собрания, огни роя (группы), путешествия, лагеря, праздники, линейки, слеты, туристические походы, трудовые и благотворительные акции и т.д.) и методы (рассказы, беседы, пробы (проверки знаний и умений), положительный пример взрослых, приучение, система точек (оценивания), однострой (форма одежды), тимуровская работа, игры-испытания, фестивали детского творчества, ярмарки и т.д.) исправления негативных отклонений в поведении младших школьников.

В исследовании определены и обоснованы организационно-педагогические условия эффективной коррекции девиантного поведения младших школьников в процессе деятельности детских общественных организаций: учет цели, основных задач и функций коррекции девиантного поведения младших школьников; построение коррекционной работы с учащимися на основе важнейших принципов деятельности детских общественных организаций; приобщение учащихся к личностно-значимой и общественно-позитивной деятельности; поэтапная организация самовоспитания учащихся с девиантным поведением; внедрение комплексной методики педагогической коррекции девиантного поведения младших школьников. Разработана и апробирована методика коррекции девиантного поведения младших школьников в процессе деятельности детских общественных организаций.

Результаты эксперимента свидетельствуют о положительном влиянии на коррекцию девиантного поведения младших школьников в процессе деятельности детских общественных организаций разработанных педагогических условий. В процессе исследования произошли значительные количественные и качественные изменения. В экспериментальной группе количество младших школьников с низким уровнем девиантного поведения увеличилось на 15,2% (в контрольной –на 1,5%), одновременно уменьшилось на 9,4% и 23,2% количество детей среднего и высокого уровней (в контрольной соответственно на 1,5% и 1,5%). В экспериментальной группе в 17,4% учащихся начальных классов исчезли признаки девиантного поведения.

Результаты исследования получили внедрение в практику работы общеобразовательных учебных заведений І-ІІІ степеней, детских общественных организаций.

Ключевые слова: девиантное поведение, детская общественная организация, младшие школьники, коррекция, педагогические условия.

Annotation

Onyshchenko N.P. Correction of deviant behaviour of younger schoolchildren in the process of activity of children’s public organizations. Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of a Candidate of Pedagogical Science in speciality 13.00.07 –Theory and Methods of Education. –Kherson State University. –Kherson, 2003.

Dissertation research is devoted to the actual problem of modern theory and practice –the correction of deviant behaviour of younger schoolchildren in the process of activity of children’s public organizations. It has been determined the essence of deviant behaviour of junior pupils, disclosed varieties of deviant behaviour of younger schoolchildren, the complex of biological, psychological, social, criminal, pedagogical factors which determine the deviant behaviour of pupils of a primary school, revealed peculiarities of educational activity of children’s public organizations concerning correction of deviant behaviour of younger schoolchildren on the basis of analysis of pedagogical theory and practice. The criteria (action, culture of behaviour and humanity), indicators and levels of discovery of deviant behaviour of pupils of a primary school have been determined. The organizationally-pedagogical conditions of correction of deviant behaviour of younger schoolchildren wele theoretically proved and checked by means of experiment in the process of activity of children’s public organizations. Those conditions include the aim of main tasks and functions of correction of deviant behaviour of younger schoolchildren, holding the most important principles of the process of activity of children’s public organizations  during correctional work with the pupils; tempting the pupils to the self-important and socially-positive activity;  stepwise organization of selfeducation of pupils  with deviant behaviour; introduction of the complex methodics of pedagogical correction of deviant behaviour of younger schoolchildren. It has been developed and approved the methodic of correction of deviant behaviour of younger schoolchildren in the process of activity of children’s public organizations, expediency and effectiveness of which is witnessed by the received experimental data. The main results of research were applied into practice at secondary schools of levels І-ІІІ, children’s public organizations.

Key words: deviant behaviour, children’s public organizations, younger schoolchildren, correction, pedagogical conditions.

Підписано до друку 20.08.2003 р. Формат 60х90 1/16.
Папір офсетний. Друк різографія. Гарнітура
Times New Roman.
Умовн.друк.арк. 1,0. Наклад 100 прим.

Віддруковано з готових оригінал-макетів
в ТОВ "Айлант"
, м.Херсон, пров.Пугачова, 5/20
Тел.: 26-67-22.


Диплом на заказ


1. план кирпич 15 45 13 кв 430 8 Марта Б.html
2. образование как совокупность обучения и воспитания связь деятельности педагога и учеников
3. Этимология, эпистемология, эпидемиология
4.  Заявки на вызов Деда Мороза принимаются на выбранный вами день в удобный для вас час
5. тема- Устройство тестирование линий вычислительной сети на основе микропроцессора
6. СЕСТРИСКОЕ ДЕЛО ПРИ ИНФЕКЦИОННЫХ БОЛЕЗНЯХ С КУРСОМ ВИЧИНФЕКЦИИ И ЭПИДЕМИОЛОГИИ ДЛЯ СТУДЕНТОВ III КУРСА
7. Фазы экономического цикла Цикличность экономического развития.html
8. Авторское право
9. . 2014 10
10. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства Харків
11. Красноярский государственный медицинский университет имени профессора В
12. Семь причин падения эффективности рекламы и как рекламироваться в современных условиях
13. не отходя от инструкции
14. 1997 издательствами Зеленоградская книга Амбер Лтд
15. Задание 1. Размещение графики на Webстранице Тэг [IMG] позволяет вставить изображение в документ одиноч
16. захворювань Найбільш складним та відповідальним етапом у розслідуванні нещасних випадків є встановлен
17. спортивное мероприятие происходящее раз в четыре года организованные Международным олимпийским комитето
18. Реферат- Бикерниекская церковь и церковь Креста
19. Педагогика Рудольфа Штайнера1
20. по теме- Анализ производства продукции растениеводства