Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Луга

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2016-03-13


ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
університет імені Тараса Шевченка

 Цимбал  Ірина  Іванівна

                                         

                                           УДК 373.035

СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ

В УМОВАХ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ШКОЛИ
ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ

13.00.01 – теорія та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ-1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри соціальної педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка

Харченко Сергій Якович 

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор, директор ліцею при Донецькому державному університеті

Алфімов Валентин Миколайович 

кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри педагогіки Слов’янського державного педагогічного інституту

Сипченко Валерій Іванович

Провідна установа:

Запорізький державний університет, Міністерство освіти України

Захист відбудеться “ 28 ” жовтня 1999 р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.29.053.01 у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 348011, м.Луганськ, вул.Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розіслано “ 27 ” вересня 1999 р.

УЧЕНИЙ СЕКРЕТАР

СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ВЧЕНОЇ РАДИ                         Л.БУТЕНКО

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИстика  дослідження

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми.  Корінні перетворення, які відбуваються в соціально-економічному, політичному, культурному житті України в останні роки, призвели до зміни світогляду та психології людини, що обумовило реформування системи освіти й виховання. У Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) визначено головну мету національного виховання: здобуття молодим поколінням соціального досвіду, наслідування духовних досягнень українського народу, високої культури міжнаціональних стосунків. Визначено й пріоритетні напрямки педагогічної діяльності: формування у школярів громадянської самосвідомості, умінь міжособистісного спілкування, виховання шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, які мешкають на Україні, до історії рідного народу; залучення до загальнолюдських цінностей, розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення духовної єдності поколінь.

Реалізація цієї мети при створенні певних педагогічних умов забезпечить позитивну соціалізацію учнів. Розв’язання цієї проблеми передбачає вивчення всіх етапів соціалізації, у тому числі й адаптації (К.Абульханова-Славська, І.Кон, І.Милославова, М.Шевандрін та ін.). Проблема адаптації особистості розглядається у філософській, соціологічній, соціально-психологічній і педагогічній літературі в різноманітних аспектах: соціально-психологічному (О.Бодальов, Л.Божович, І.Кон, М.Шевандрін), соціологічному (Н.Андреєнкова, В.Судаков, Т.Шибутані), філософському (Б.Ананьєв, В.Афанасьєв, Л.Буєва, В.Вернадський, Г.Сковорода, В.Соловйов, П.Юркевич), соціально-педагогічному (Л.Коваль, Н.Максимова, В.Оржеховська, О.Пилипенко, Т.Сущенко, А.Фурман та ін.).

Так, найбільш розробленими є: проблема адаптації до праці (А.Борискін, В.Подмарков); адаптація молодого спеціаліста у науковому колективі (І.Васильєв, Е.Камишев, Є.Якуба); процес адаптації молодих воїнів до армійських колективів (Л.Єгоров, В.Яблонко) і адаптація студентської молоді до умов вузу (Д.Андреєва, М.Дмитрієва, Т.Куриленко, І.Наумченко та ін.).

Питання адаптації школярів розглядалися також при вивченні проблем формування шкільного колективу та його ролі в розвитку особистості (О.Леонтьєв, А.Макаренко, А.Петровський, В.Сухомлинський), впливу міжособистісних стосунків в учнівському колективі на поведінку особистості, її активність, ціннісні орієнтації (Б.Бітінас, С.Гессен, Д.Ельконін, Д.Фельдштейн та ін.), організації профілактичної роботи з соціально дезадаптованими дітьми (Н.Максимова, В.Оржеховська), гуманізації й гуманітаризації школи. Гуманізацію розуміємо як “олюднення” навчально-виховного процесу, постійний саморозвиток особистості учня при допомозі вчителя (П.Блонський, Л.Виготський, В.Сухомлинський, С.Шацький). Вивчення літератури за даною проблемою показує, що найчастіше дослідники розглядають соціальну адаптацію у зв’язку з процесом соціалізації. Соціалізація - це процес входження дитини в соціальне середовище, яке полягає у засвоєнні основ спілкування, традицій, норм і взірців поведінки, системи цінностей - всього того, що визначає культуру суспільства. Процес входження дитини в соціальне середовище під керівництвом дорослого, який передає дитині моральні цінності й норми поведінки, що відповідають вимогам суспільства у певній ситуації, й одночасно “уособлює для дитини соціум в цілому” (Н.Максимова), є спрямованою соціалізацією. Якщо дитина не засвоює позитивний соціальний досвід, не може адаптуватися до взірців поведінки та вимог суспільства, то процес соціалізації порушується, а поведінка дитини стає соціально дезадаптованою. Така проблема набуває особливої актуальності в старшому підлітковому віці. Це обумовлюється морфологічними та фізіологічними змінами, які відбуваються в пубертатному періоді, і роблять організм підлітка вразливим, викликають підвищену стомлюваність і погане самовідчуття. Саме в підлітковому віці розширюється сфера соціальних стосунків, які дають підлітку новий соціальний досвід, хоча й не завжди позитивний. Засвоєння цього досвіду викликає у підлітків певні проблеми. Від того, в якій мірі своєчасною і цілевідповідною буде допомога, яка пропонується підлітку, залежить ймовірність позитивної його соціалізації та соціальної адаптації. На наш погляд, оптимальні педагогічні умови для соціальної адаптації старших підлітків можна створити у спеціалізованому навчальному закладі гуманітарного профілю, основним завданням якого є розвиток інтересів і здібностей учнів, поглиблене вивчення учнями гуманітарних дисциплін, реалізація індивідуального підходу до навчання й виховання (І.Зязюн, Ю.Мальований, В.Паламарчук та ін.). При продуктивному використанні варіативної частини базового навчального плану, наявності ефективної системи психолого-педагогічних технологій будуть створені педагогічні умови для позитивної соціалізації і соціальної адаптації особистості школяра.

Актуальність і значимість проблеми соціальної адаптації особистості, її недостатня розробленість визначили тему нашого дослідження: “Соціальна адаптація старших підлітків в умовах спеціалізованої школи гуманітарного профілю”.

Об’єкт дослідження - процес соціальної адаптації старших підлітків.

Предмет дослідження - педагогічні умови соціальної адаптації старших підлітків у спеціалізованій школі гуманітарного профілю.

Мета дослідження - обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність моделі системи навчально-виховної діяльності, яка створює педагогічні умови для соціальної адаптації старших підлітків у спеціалізованій школі гуманітарного профілю.

Гіпотеза дослідження - соціальна адаптація старших підлітків в умовах навчально-виховного процесу спеціалізованої школи гуманітарного профілю може бути ефективною, якщо буде створено таку систему навчально-виховної діяльності, яка органічно поєднує:

- інтегрований пропедевтичний (С.Гессен) курс людинознавчої спрямованості, що передує систематичному курсу “Людина і суспільство”, орієнтований на створення інформаційних, змістовних, особистісно-орієнтованих передумов соціальної адаптації старших підлітків;

- позакласні форми виховної діяльності, спрямовані на розвиток таких особистісних якостей старших підлітків, які б забезпечували їхню соціальну адаптацію у світі дорослих та досягнення підлітками успіху в значимій для них та суспільства діяльності;

- інтегровані програми, спрямовані на координацію взаємодії школи з іншими інститутами соціалізації особистості.

Задачі дослідження:

1. Розкрити зміст поняття “соціальна адаптація” стосовно   старшого підліткового віку.

2. Обґрунтувати критерії та рівні соціальної адаптації старших підлітків в умовах сучасного навчально-виховного процесу спеціалізованої школи гуманітарного профілю.

3. Розробити та впровадити експериментальну модель системи навчально-виховної діяльності, яка створює педагогічні умови для соціальної адаптації старших підлітків у спеціалізованій школі гуманітарного профілю.

Методологічною основою дослідження є філософія єдності світу й людини (В.Вернадський, Г.Сковорода, В.Соловйов, П.Юркевич), вчення про особистість і фактори її розвитку (Б.Ананьєв, Л.Буєва, Л.Виготський), про самоцінність особистості (Б.Бітінас, Л.Буєва, С.Гессен, В.Лутай), про закономірності процесу соціалізації особистості (К.Абульханова-Славська, І.Кон, Л.Коваль, А.Мудрик, Р.Нємов), законодавчі та нормативні документи, зокрема, Закон України “Про освіту”, Концепція національного виховання.

Методи дослідження: аналіз філософської, педагогічної, психологічної та соціологічної літератури, моделювання, узагальнення, систематизація; емпіричні методи: опитування, анкетування, бесіда, самооцінка, аналіз статистичних даних, спостереження; констатуючий та формуючий експерименти.

Дослідження проводилося у три етапи.

На першому етапі (1991-1992рр.) вивчалась філософська, педагогічна, соціологічна, психологічна література; з’ясовувався стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії й практиці; визначались об’єкт і предмет дослідження, формулювались гіпотеза, мета і задачі дослідження; вивчався передовий педагогічний досвід.

На другому етапі (1992-1997рр.) розроблялась і обґрунтовувалась методика дослідження, цілевідповідність та необхідність застосування тих чи інших емпіричних і теоретичних методів, моделювалась система навчально-виховної діяльності у спеціалізованій школі гуманітарного профілю; проводились констатуючий та формуючий експерименти.

На третьому етапі (1997-1999рр.) оброблялися й узагальнювалися дані, які були отримані в ході дослідно-експериментальної роботи; визначалася сфера застосування отриманих висновків; проводилось літературне оформлення роботи.

Наукова новизна та теоретична значимість дослідження полягає в тому, що:

- розкрито зміст поняття “соціальна адаптація” стосовно старшого підліткового віку;

- сформульовано та теоретично обґрунтовано критерії та рівні соціальної адаптації старших підлітків;

- розроблено основні компоненти експериментальної моделі системи навчально-виховної діяльності спеціалізованої школи гуманітарного профілю, яка створює педагогічні умови для соціальної адаптації старших підлітків;

- визначено нові дидактичні основи пропедевтичного курсу, до яких належать: а) дидактичні особливості пропедевтичного курсу; б) дидактичні вимоги до вибору форм і методів, які використовуються в ході викладання пропедевтичного курсу; в) типологія випереджаючих навчально-творчих завдань; г) дидактичні умови створення та ефективної реалізації пропедевтичного курсу;

- розроблено методику просування учнів на більш високий рівень адаптації та інтегровані програми, спрямовані на координацію взаємодії школи з іншими інститутами соціалізації особистості.  

Практична значимість дослідження полягає в тому, що теоретично обґрунтована й запроваджена в практику роботи модель системи навчально-виховної діяльності у спеціалізованій школі гуманітарного профілю дозволяє створити педагогічні умови для соціальної адаптації старших підлітків. Подано методичні рекомендації педагогам щодо організації проведення пропедевтичного курсу людинознавчої спрямованості. Обґрунтовано зміну змісту роботи позакласних виховних форм діяльності з метою створення педагогічних умов для соціальної адаптації старших підлітків.  Розроблена методика просування учнів на більш високий рівень адаптації дозволить класним керівникам внести зміни в організацію профілактичної роботи з соціально дезадаптованими підлітками. Визначено шляхи взаємодії школи з іншими інститутами соціалізації особистості.

Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні та практичній реалізації положень дослідження, безпосередньому керівництві, організації й проведенні експериментальної роботи в ССШ №5 м.Луганська, ССШ №1 м.Ровеньок, ССШ №3 м.Рубіжного; апробації результатів дослідження в роботі постійно діючого семінару завідуючих методичними кабінетами Луганської області.

Вірогідність наукових результатів та висновків забезпечується системним підходом до аналізу педагогічних фактів, ґрунтуванням на сучасних дослідженнях психолого-педагогічної науки, відповідністю використаних методів дослідження його меті й задачам, апробацією основних положень дослідження в практиці роботи шкіл.

 Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом розробки й впровадження моделі системи навчально-виховної діяльності. Результати дослідницької роботи були предметом обговорення на засіданні кафедри педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, кафедри філософії та соціології освіти й засідання Вченої ради Луганського інституту післядипломної освіти, на педагогічних радах ССШ №5 м.Луганська, ССШ №1 м.Ровеньок Луганської області, обговорювались на обласних семінарах заступників директорів з виховної роботи, на постійно діючому обласному семінарі завідуючих методичними кабінетами “Актуальні проблеми науково-методичної роботи в Луганській області”. Наукові доповіді та виступи протягом 1992-1998рр. було зроблено на обласних науково-практичних конференціях: “Педагогіка життєтворчості як концептуальна основа розвитку освіти Луганщини” (1997р.), “Професіоналізм учителя як умова розвитку освіти на Луганщині” (1997р.), “Психолого-педагогічні умови соціалізації учнівської молоді” (1998р.), на семінарі вчителів шкіл України, які впроваджують експериментальний курс “Людина і суспільство” (Луцьк, 1992р.), міжнародній конференції “Трансформація гуманітарної освіти в Україні” (Луцьк, 1996р.), Всеукраїнській науково-методичній конференції “Нові педагогічні технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти” (Луганськ, 1998р.), на презентації досвіду роботи навчальних закладів Луганської області “Освіта Луганщини в контексті педагогіки життєтворчості” в Національній парламентській бібліотеці України (Київ, 1998р.).

Основні положення і висновки дисертації розкрито у 6 публікаціях автора в наукових збірниках, фахових журналах і науково-методичних матеріалах Луганського інституту післядипломної освіти.

На захист виносяться:

1. Критерії та рівні соціальної адаптації старших підлітків.

2. Модель системи навчально-виховної діяльності, яка створює умови для соціальної адаптації старших підлітків.

Структура дисертації: дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (187 найменувань), 7 додатків, 9 таблиць, 4 схем. Основний зміст дисертації викладено на 147 сторінках.  

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено предмет та мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, охарактеризовано методологічну й теоретичну основи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значимість, визначено положення, які виносяться на захист, а також викладено відомості про хід експерименту, вірогідність, апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Соціальна адаптація старших підлітків як соціально-педагогічна проблема” охарактеризовано ступінь дослідженості проблеми, її філософське, соціологічне, психологічне й педагогічне обґрунтування, визначено критерії та рівні соціальної адаптації старших підлітків, розглянуто особливості навчально-виховного процесу спеціалізованої школи гуманітарного профілю.

Філософською основою для розуміння процесу соціальної адаптації є гуманістична філософія, яку розкрито у працях  В.Вернадського, Г.Сковороди, В.Соловйова, П.Юркевича. Ідеєю, яка пояснює феномен соціальної адаптації особистості, є ідея встановлення єдності між особистістю й оточуючим світом, що призводить до зростання свідомості, коли зовнішня єдність перетворюється на внутрішню.

У вітчизняній соціології соціальна адаптація розглядається як перший етап процесу соціалізації, в ході якого в результаті взаємодії особистості та соціального середовища відбувається узгодження вимог та очікувань обох взаємодіючих сторін. Виділяються також й основні етапи соціальної адаптації особистості: від урівноваження до уподібнення (І.Милославова).

У ряді психологічних джерел аналізується взаємозв’язок процесів соціалізації і соціальної адаптації, виділяються соціально-психологічні механізми цих процесів, вивчаються різноманітні протікання цих процесів у дорослих і дітей (М.Шевандрін). Аналізуються причини соціально дезадаптованої поведінки, методи її діагностики, питання корекційної та профілактичної роботи з дітьми, які мають нахил до девіантної поведінки (Н.Максимова, В.Оржеховська та ін.).

Серед проблем, які розглядаються у педагогічній науці, важливою є проблема взаємодії різноманітних інститутів соціалізації (сім’ї, дошкільного закладу, школи, неформальних об’єднань, засобів масової інформації, позашкільних закладів та ін.), ефективна взаємодія яких може створити педагогічні умови для  позитивної соціалізації та соціальної адаптації, а також гуманізація та гуманітаризація освіти, які можна розглядати і як фактори, і як умови соціальної адаптації особистості учнів.

У ході дослідження було виявлено критерії соціальної адаптації старших підлітків, при цьому враховувались сутність процесу соціальної адаптації та вікові особливості старших підлітків.

Старший підлітковий вік - це час довготривалого переходу дитини до дорослості. Він характеризується фізіологічними змінами, інтенсивним процесом психічного та особистісного розвитку. Зміни, які відбуваються з підлітком, ним усвідомлюються та переживаються. У підлітка формується нове ставлення до себе, змінюється самооцінка. В цей період розвитку особливого значення для підлітка набуває спілкування з однолітками, проте актуальним залишається благополуччя в стосунках із дорослими, те, наскільки вони розуміють його, приймають його. Найважливіший зміст підліткового віку полягає в переході від дитинства до дорослості, отже основним психологічним новоутворенням даного віку є почуття дорослості. Це новоутворення визначає всі сфери життєдіяльності підлітка й породжує велику кількість проблем і протиріч, які впливають на процес його соціальної адаптації. Для підлітка важливо не лише знаходитись у середовищі однолітків, але й займати у їхньому середовищі становище, яке б його задовольняло.

Впливає на становище підлітка у групі однолітків і ступінь його залучення до “підліткової субкультури” (Д.Коулмен), тобто характерних для підлітків норм поведінки, стилю спілкування, одягу, інтересів, поглядів, пріоритетів. Підлітки, які без особливих проблем і конфліктів залучаються до неї, на думку них самих, мають ряд визначальних якостей: самостійність, впевненість у собі, оригінальність та ін. У них немає проблем у сфері спілкування з однолітками і навіть із дорослими, а також вони задоволені становищем, яке займають у групі однолітків.

Почуття дорослості може виникати у старших підлітків у результаті усвідомлення та оцінки змін у їхньому фізичному та статевому розвитку. Це впливає на сприйняття підлітком свого “справжнього  “Я” і того, в якій мірі воно відповідає “фантастичному “Я” (І.Кон). Мова йдеться про розвиток такого компоненту структури самосвідомості особистості, як самооцінка. Наявність адекватної самооцінки старшого підлітка важлива для процесу позитивної соціалізації та соціальної адаптації особистості, бо підліток у такому випадку правильно сприймає вплив оточуючих, які бажають йому допомогти виправити  його помилки та недоліки.

Характеризують соціальну ситуацію розвитку особистості старшого підлітка (Л.Виготський) його взаємостосунки з дорослими. Підлітки відчувають гостру потребу в спілкуванні з дорослими “на рівних”, а дорослі найчастіше не створюють умов для реалізації підлітками цієї потреби. У підлітковий період визначається протиріччя: з одного боку підлітки розуміють необхідність співробітництва з дорослими, а з другого - прагнуть до все зростаючої самостійності.

Соціальна активність старших підлітків також має свою особливість, яка обумовлюється розумінням старшим підлітком того, що він “уже перейшов межу дитинства, яка визначає його переорієнтацію з одних норм і цінностей на інші - з дитячих на дорослі” (В.Давидов).  

Основу соціальної ситуації розвитку особистості старшого підлітка становить те, що він є учнем. У старшому підлітковому віці виявляються нові мотиви навчання, пов’язані з формуванням життєвої перспективи й професійних намагань. Необхідність у нових знаннях задовольняється підлітками не тільки в процесі навчання у школі, а також і шляхом самоосвіти.

Аналізуючи сучасну соціальну ситуацію розвитку підлітків, слід відзначити, що на старший підлітковий вік “по суті зсунулась проблема професійного самовизначення - як максимум, і проблема вибору подальшої освіти - як  мінімум“ (І.Дубровіна). Професійне самовизначення особистості проходить декілька етапів. На підлітковий вік припадає його третій етап - попередній вибір професії (І.Кон).

Особливістю старшого підліткового віку є легкість виникнення емоційної напруги та психологічного стресу. Суперечні психологічні прагнення, які досить часто зустрічаються в підлітковому віці, ще більше посилюють нестабільний емоційний фон і призводять до частих і досить затяжних афектів. Емоційна нестабільність реакцій підлітка впливає на його соціальну адаптацію, тому дуже важливим є уміння підлітка володіти своїм емоційним станом, тобто його здатність до саморегуляції.

Соціальну адаптацію стосовно старшого підліткового віку ми розглядаємо як процес приведення у стан узгодженості індивідуальних і колективних вимог, норм, цінностей із загальноприйнятими нормами, правилами, цінностями і спрямування цього процесу на розвиток у особистості соціально значимих якостей, які дозволять підлітку знайти своє місце у світі дорослих і досягти успіху в значимій для нього та суспільства діяльності.

Процес соціальної адаптації старших підлітків, на наш погляд,  містить такі напрямки: адаптація старших підлітків у сфері спілкування з однолітками, адаптація старших підлітків у сфері взаємостосунків із дорослими, адаптація старших підлітків до власного “Я”, адаптація до соціально значимої діяльності.

Виходячи з цього, ми виділяємо такі критерії соціальної адаптації старших підлітків: задоволеність становищем, яке займає підліток у групі однолітків; адекватна самооцінка; ступінь самостійності старшого підлітка; соціальна активність, спрямована на засвоєння соціально значущих цінностей та особистісних якостей; самоосвіта; попередній вибір професії; здатність старшого підлітка до саморегуляції.

На основі визначених критеріїв соціальної адаптації старших підлітків та аналізу результатів констатуючого експерименту нами було виділено 4 рівні адаптації старших підлітків.

Перший рівень - рівень стабільної адаптації. Підлітки, які знаходяться на даному рівні адаптації, характеризуються стійкою задоволеністю становищем, яке вони займають у групі однолітків, мають високі показники локус контролю, адекватну самооцінку, високий ступінь самостійності в значущих для них видах діяльності, постійно займаються самоосвітою і самовихованням. У підлітків, які належать до даного рівня адаптації, спостерігається високий ступінь активності в розвитку в себе соціально значущих особистісних якостей. Для них характерне визнання й прийняття основних санкціонованих суспільством цінностей, норм поведінки. Більшість підлітків із стабільною адаптацією мають стійкий інтерес до певної професії, ведуть здоровий спосіб  життя й негативно ставляться до проявів адиктивної і кримінальної поведінки.

Другий рівень - рівень вибіркової адаптації. Старші підлітки, які знаходяться на цьому рівні адаптації, характеризуються, на наш погляд, задоволеністю своїм становищем у групі однолітків, проте при цьому в них може спостерігатися низький показник шкали інтернальності у міжособистісних стосунках. Самооцінка підлітків, які знаходяться на рівні вибіркової адаптації, є адекватною. Високий ступінь самостійності вони виявляють у якомусь одному виді діяльності, обраному самими підлітками. Такі підлітки вибірково ставляться до інформації, яку вони отримують у школі та поза нею, вони “у разі необхідності” займаються самоосвітою і самовихованням. Для учнів, які знаходяться на цьому рівні, характерне “установлення рівноваги” між середовищем та індивідом, коли вони виявляють “взаємну терпимість” до системи цінностей і стереотипів один одного. Більшість підлітків, які знаходяться на рівні вибіркової адаптації здійснили попередній вибір професії, проте інтерес до неї неможна назвати стійким. Вони найчастіше ведуть здоровий спосіб життя, а до проявів іншими адиктивної поведінки негативного ставлення можуть і не виявляти. Прояви кримінальної поведінки такі підлітки засуджують.

Третій рівень - прихована дезадаптація. Підлітки, які знаходяться на цьому рівні, мають неадекватну самооцінку, характеризуються неузгодженістю стосунків, виявляють неадекватні реакції на неуспіх у значимих для них сферах життєдіяльності. Підлітки з прихованою дезадаптацією найчастіше належать до дисгармонійних сімей, у них можуть спостерігатися гіпертрофовані почуття провини, сорому, мати місце звичка так званої автоматичної брехні. Вони зовнішньо пристосовуються до оточуючого середовища, залишаючи внутрішнє негативне ставлення до його норм і вимог, тобто виявляють конформізм. У самоосвіті та самовихованні необхідності частіше не вбачають.

Четвертий рівень - девіантний. Підлітки, які знаходяться на цьому рівні адаптації, схильні до проявів адиктивної та кримінальної поведінки. Неузгодженість стосунків зумовлює їхню впевненість у правоті своїх дій та моральних принципів, неприйняття установлених суспільних норм. Більшість із них має низький рівень суб’єктивного контролю. Вони, як правило, не займаються самоосвітою й самовихованням, хоча прагнуть розвинути в собі вольові якості, маючи про них досить спотворене уявлення. Такі підлітки не повязують майбутній життєвий успіх із професійною діяльністю, тому думають про професію дуже рідко. Маючи емоційну нестабільність, не вміють знаходити продуктивного виходу з конфлікту.

Аналіз рівнів соціальної адаптації показує, що підлітки часто не готові до того, щоб стати частиною світу дорослих. Про це свідчать такі дані Українського науково-дослідного інституту охорони здоров’я дітей та підлітків, Управління у справах сім’ї та молоді Луганської облдержадміністрації: зростання підліткової вагітності (кожна п’ята вагітність  - підліткова); поширення наркологічних захворювань серед підлітків України складає 2,34% на 10 тис. осіб; 1100 неповнолітніх Луганської області складають групу ризику, знаходяться на диспансерному обліку; у 1997 році 725 злочинів здійснено в області неповнолітніми під впливом алкоголю, 20 - у стані наркотичного збудження. Такі прояви дезадаптованої поведінки підлітків підкреслюють соціальну значимість проблеми соціальної адаптації підлітків і вимагають для її розв’язання взаємодії всіх інститутів соціалізації особистості.

У другому розділі “Дослідно-експериментальне впровадження системи навчально-виховної діяльності, яка забезпечує соціальну адаптацію старших підлітків” подано характеристику експериментальної роботи, в ході якої проходила апробація факультативного пропедевтичного курсу “Людина - природа - суспільство”, предметом якого є людина, що розглядається в єдності з оточуючою природою, у взаємодії з іншими людьми, у різноманітних проявах її життєдіяльності, ставленні до світу і самого себе.

Сформульовано задачі курсу, визначено організаційні, інформаційні, особистісно-орієнтовані, методичні й змістовні особливості пропедевтичного курсу. Виявлено дидактичні вимоги до змісту пропедевтичного курсу та дидактичні умови його ефективної реалізації на основі врахування вікових особливостей учнів, їхніх потреб у отриманні різноманітної інформації для подальшого її використання в практичній діяльності, характерній для підліткового віку.

Спрямованість пропедевтичного курсу на створення умов для соціальної адаптації старших підлітків передбачає формування у них особистісних якостей, які допоможуть їм адаптуватися у світі дорослих. Виходячи з суті поняття “соціальна адаптація старших підлітків”, виділено дві умовні групи таких позитивних якостей. До першої умовної групи належать якості, які лежать в основі життєвого успіху особистості. До другої умовної групи належать якості, які дозволяють підліткам адаптуватися в колективі, допомагають налагодити гарні стосунки з оточуючими людьми.

Розроблено також дидактичні вимоги до вибору форм і методів, які використовуються при викладанні інтегрованого пропедевтичного курсу відповідно до мети і задач навчання, змісту соціальної адаптації старших підлітків, особливостей пропедевтичного курсу.

Пропедевтичний курс “Людина - природа- суспільство” є компонентом моделі системи навчально-виховної діяльності школи гуманітарного профілю, спрямованої на створення педагогічних умов для позитивної соціалізації й соціальної адаптації старших підлітків. Важливим компонентом системи є також позакласні форми виховної діяльності спеціалізованої школи гуманітарного профілю, які органічно змістовно поєднуються з пропедевтичним курсом, створюють умови й розкривають перед учнями перспективи розвитку і застосування здібностей підлітків, задоволення їхніх інтересів і потреб, формування позитивних переконань, почуттів та емоцій, застосування отриманих на заняттях знань і навичок у сфері поведінки. Це досягається через оновлення змісту діяльності таких традиційних для школи форм позакласної виховної роботи, як клуби та шкільний музей, а також нетрадиційних форм - творчі звіти перед батьками та психологічні тренінги. Органічне поєднання названих компонентів моделі системи навчально-виховної діяльності можливе на основі їхньої загальної спрямованості на гуманізацію стосунків, індивідуалізацію навчально-виховного процесу школи гуманітарного профілю; на основі прагнення створити умови для самопізнання, самоутвердження й самореалізації особистості дитини та залучення її до загальнолюдських і національних цінностей, розвитку соціально значимих особистісних якостей, комунікативних навичок, тобто всього того, що допоможе підлітку адаптуватися у світі дорослих та досягти успіху в діяльності, значимій для нього й суспільства.

У ході дослідження було розроблено й апробовано методику просування учнів на більш високий рівень адаптації. Мета цієї методики полягає в організації сумісної діяльності вчителів, батьків, учнів, спрямованої на корекцію, приведення у відповідність поведінки, цінностей, якостей характеру підлітків, які знаходяться на рівні прихованої дезадаптації та девіантному рівні, до соціально цінних, суспільно прийнятих норм. Сутність методики полягає в проектуванні та реалізації індивідуальних програм просування учнів на більш високий рівень адаптації. Розроблено структуру і зміст такої програми. Також були розроблені та апробовані угоди про співробітництво та інтегровані програми, спрямовані на координацію взаємодії школи з іншими інститутами соціалізації особистості.

Таким чином, педагогам можуть бути надані рекомендації щодо створення педагогічних умов для соціальної адаптації учнів із урахуванням існуючого досвіду та особливостей конкретного навчального закладу.

Результати дослідно-експериментальної роботи свідчать про те, що в ході проведення формуючого експерименту в ряді спеціалізованих шкіл гуманітарного профілю Луганської області були створені педагогічні умови для соціальної адаптації старших підлітків. У наведених у дисертації 6 таблицях другого розділу показані зміни показників критеріїв соціальної адаптації у старших підлітків, в силу якої відбулося просування учнів на більш високий рівень адаптації. Так, можна констатувати збільшення  кількості учнів, які знаходяться на рівні стабільної адаптації та вибіркової адаптації (54% - до експерименту, 77,5% - після нього), зниження кількості старших підлітків, які знаходяться на рівні прихованої дезадаптації та девіантному рівні (46% - до експерименту, 22,5% - після нього) в експериментальних класах. У контрольних класах тенденція до стабільної та вибіркової адаптації учнів наявна, але значних змін не спостерігалось, що  доводить ефективність запропонованої нами моделі системи навчально-виховної діяльності у спеціалізованій школі гуманітарного профілю.

Із проведеного дослідження, результати якого підтвердили висунуту гіпотезу, можна зробити такі узагальнюючі висновки.

1. Проблема соціальної адаптації особистості найчастіше розглядається у зв’язку з процесом соціалізації. Соціалізацію слід розглядати як процес входження дитини в соціальне середовище, який полягає у засвоєнні навичок спілкування, традицій, норм, взірців поведінки, системи цінностей, тобто всього того, що становить культуру суспільства. Якщо дитина не засвоює позитивний соціальний досвід, не може адаптуватися до взірців поведінки й вимог суспільства, процес соціалізації порушується, а поведінка дитини стає соціально дезадаптованою. Дана проблема є особливо актуальною для старшого підліткового віку, що обумовлено фізіологічними, психологічними, соціальними змінами, які відбуваються зі старшими підлітками, та найважливішим психологічним новоутворенням цього віку - почуттям дорослості.

2. Соціальну адаптацію стосовно старшого підліткового віку ми розглядаємо як процес приведення у стан узгодженості індивідуальних і колективних вимог, норм, цінностей із загальноприйнятими нормами, правилами, цінностями і спрямування цього процесу на розвиток у особистості соціально значимих якостей, які дозволяють підліткам знайти своє місце у світі дорослих і досягти успіху в значимій для них і суспільства діяльності.

3. Соціальна адаптація старших підлітків містить такі напрямки:

- адаптація старших підлітків у сфері спілкування з однолітками;

- адаптація старших підлітків у сфері взаємостосунків із дорослими;

- адаптація старших підлітків до власного “Я”;

- адаптація старших підлітків до соціально значимої діяльності.

4. Критеріями соціальної адаптації старших підлітків є :

- задоволеність становищем, яке займає підліток у групі однолітків;

- адекватна самооцінка;

- ступінь самостійності старшого підлітка;

- соціальна активність старших підлітків, спрямована на засвоєння ними соціально значимих цінностей і розвиток у них соціально значимих якостей;

- самоосвіта;

- попередній вибір професії;

- здатність старшого підлітка до саморегуляції.

5. Процес соціальної адаптації старших підлітків у своїй динаміці має чотири рівні:

- рівень стабільної адаптації;

- рівень вибіркової адаптації;

- рівень прихованої дезадаптації;

- девіантний рівень.

6. Для позитивного процесу соціальної адаптації старших підлітків у спеціалізованій школі гуманітарного профілю необхідним є створення педагогічних умов, які забезпечуються шляхом впровадження в навчально-виховний процес пропедевтичного курсу “Людина - природа - суспільство”, удосконалення системи виховних форм діяльності учнів, розробки й реалізації індивідуальних програм просування учнів на більш високий рівень адаптації, системи науково-методичної роботи з педагогічним колективом за даною проблемою, координації школою взаємодії “зовнішніх” стосовно неї інститутів соціалізації. Таким чином, проведене дослідження підтвердило правомірність висунутої гіпотези.  

7. Основними теоретичними результатами дослідження є:

- визначено зміст поняття “соціальна адаптація” стосовно старшого підліткового віку;

- виявлено критерії та рівні адаптації старших підлітків, обґрунтовано дидактичні вимоги до пропедевтичного курсу та дидактичні умови його ефективної реалізації;

- розроблено методику просування підлітків на більш високий рівень адаптації.

8. Практичні результати дослідження полягають у тому, що: було розроблено й запроваджено експериментальну модель системи навчально-виховної діяльності, яка створює педагогічні умови для соціальної адаптації старших підлітків; було розроблено й апробовано програму пропедевтичного курсу “Людина - природа - суспільство”, методичні рекомендації щодо проведення інтегрованих уроків, методику реалізації індивідуальних програм просування учнів на більш високий рівень адаптації, оновлено зміст діяльності позакласних виховних форм, спрямованих на створення педагогічних умов для позитивної соціалізації та соціальної адаптації старших підлітків, визначено шляхи взаємодії школи з іншими інститутами соціалізації особистості.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1. Цимбал І.І. Вікові особливості та критерії соціальної адаптації старших підлітків // Гуманізація навчально-виховного процесу: наук.-метод. зб. Вип. V / За заг. ред. Легенького Г.І. та Сипченка В.І. - Словянськ: ІЗМН-СДПІ, 1999. - С.231-237.

2. Цимбал І.І. Соціальна адаптація старших підлітків: критерії та рівні // Освіта на Луганщині. - 1999. - №2. - С.59-61.

3. Цымбал И.И. Значение интегрированных обществоведческих курсов в школьном образовании // Збірник статей за матеріалами Всеукраїнської науково-методичної конференції “Педагогічні технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти”. - Луганськ, 1998. - С.143-145.  

4. Цимбал І.І. Критерії адаптованості старшокласників в умовах спеціалізованої школи гуманітарного профілю // Освіта на Луганщині. - 1998. - №3. - С.79-82.

5. Цымбал И.И. Социальная адаптация старшеклассников в контексте педагогики жизнетворчества // Збірник статей за матеріалами науково-практичної конференції “Педагогіка життєтворчості як концептуальна основа розвитку освіти Луганщини”. - Луганськ, 1997. - С.161-164.

6. Цымбал И.И. Методические рекомендации для преподавателей факультативного курса “Человек - Природа - Общество” . - Луганск: ВЛАДИС, 1997. - 42с.

Анотація

Цимбал І.І. Соціальна адаптація старших підлітків в умовах спеціалізованої школи гуманітарного профілю. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - теорія та історія педагогіки - Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Луганськ, 1999.

Досліджувався процес соціальної адаптації старших підлітків в умовах спеціалізованої школи гуманітарного профілю. Обґрунтовано критерії та рівні соціальної адаптації старших підлітків. Розроблено модель системи навчально-виховної діяльності, яка органічно поєднує пропедевтичний курс “Людина - природа - суспільство”, систему позакласних виховних форм діяльності й координує взаємодію школи з іншими інститутами соціалізації особистості. Експериментально перевірено ефективність моделі.

Ключові слова: соціалізація, соціальна адаптація, критерії та рівні соціальної адаптації, пропедевтичний курс, система позакласної виховної діяльності.

Аннотация

Цымбал И.И. Социальная адаптация старших подростков в условиях специализированной школы гуманитарного профиля. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - теория и история педагогики. - Луганский государственный педагогический университет имени Тараса Шевченко, Луганск, 1999.

Исследовался процесс социальной адаптации старших подростков в условиях специализированной школы гуманитарного профиля. Раскрыто содержание понятия “социальная адаптация” относительно старшего подросткового возраста. Обоснованы критерии социальной адаптации старших подростков: удовлетворенность положением, которое занимает подросток в группе сверстников; адекватная самооценка; степень самостоятельности старшего подростка; социальная активность, направленная на усвоение социально значимых ценностей и качеств личности; самообразование; предварительный выбор профессии; способность старшего подростка к саморегуляции.

На основе критериев социальной адаптации и анализа результатов констатирующего эксперимента были выделены четыре уровня адаптации старших подростков: уровень стабильной адаптации, уровень избирательной адаптации, уровень скрытой дезадаптации, девиантный уровень. Разработана модель системы учебно-воспитательной деятельности, которая органично соединяет:

- интегрированный пропедевтический курс человековедческой направленности, предваряющий систематический курс “Человек и общество”, ориентированный на создание информационных, содержательных, личностно-ориентированных предпосылок для социальной адаптации старших подростков;

- внеклассные формы воспитательной деятельности, направленные на развитие личностных качеств старших подростков, обеспечивающие их адаптацию в мире взрослых и достижение подростками успеха в значимой для них и общества деятельности;

- интегрированные программы, направленные на координацию взаимодействия школы с другими институтами социализации личности.

В своей совокупности они выступают необходимыми педагогическими условиями социальной адаптации старших подростков.

Определены новые дидактические основания пропедевтического курса: дидактические особенности пропедевтического курса; дидактические требования к выбору форм и методов, используемых в ходе преподавания пропедевтического курса; типология опережающих учебно-творческих заданий; дидактические условия создания и эффективной реализации пропедевтического курса. Разработана методика продвижения учащихся на более высокий уровень адаптации.

Экспериментально проверена эффективность модели системы учебно-воспитательной деятельности специализированной школы гуманитарного профиля.

Ключевые слова: социализация, социальная адаптация, критерии и уровни социальной адаптации, пропедевтический курс, система внеклассной воспитательной деятельности.

Annotation

Tsimbal I.I. Social adaptation of senior teenagers in condition of specialized humanities type of school. - Manuscript.

Dissertation for a Candidate’s  degree of Pedagogical Sciences on speciality 13.00.01 - Theory and History of Pedagogics. - Pedagogical University named after Taras Shevchenko, Lugansk, 1999.

It was investigated a process of social adaptation of senior teenagers in condition of specialized humanities type of school.

The criterion and levels of social adaptation of senior teenagers were substantiated. It was worked out the model system of non-class teaching and educational activity joining organically introductory course “Man - nature - society”, the activity of non-class educational form system, and co-ordinate the interaction of school with other institutes of person socialization. The efficiency of model has been examined experimentally.

Key words: socialization, social adaptation, criterion and levels of social adaptation, introductory course, system of non-class teaching educational activity.




1. Разработка программ и проектов нововведений; создание благоприятных условий нововведений
2. тематические методы в экономике Выполнил Студент группы ЗЭиУ431 Медведева Е
3. Тема данной работы ~ Рыночный механизм формирования доходов и социальная политика государства Актуальн
4.  Создание условий для эмоционального восприятия значимости доброты милосердия в числе качеств характера ч
5. Многомерная онтология предметов материальной культуры и ее применение в сложных технических системах
6. тема теплоснабжения Выполнила- Студентка ФРГБиУ гр
7. Не могу поверить в то что я вижу этот восход ребенком в последний раз
8. 70сшпреобладают гумидн
9. Сибирский государственный медицинский университет Федерального агентствапо здравоохранению и социально
10. а предприятия Оно обеспечивает безопасные условия труда работающих обеспечивает предупреждение несчастны
11. Реферат- Шпаргалка по психологии и педагогике
12. Управленческий учет и анализ 1В состав накладных расходов включают- административно ~ хозяйственн
13. тема подготовки легкоатлета является сложным многофакторным явлением включающим цели задачи средства ме
14. Особливості спілкування молодших школярів у шкільному колективі.html
15. Общие положения 1
16.  К первым относятся профессионально ориентирующие дисциплины ко вторым ~ дисциплины направленные на разн
17. К приемам управления дебиторской задолженностью относятся- учет заказов оформление счетов и установление.
18. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Львів 1999
19. Документы по учету личного состава
20. УФИМСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ НЕФТЯНОЙ ТЕХНИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ Кафедра электротехники и электрооборудова