Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ ОСНОВИ ДИПЛОМАТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИПЛОМАТИЧНІ ПЕРЕГОВО

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2016-03-13


Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»

«ОСНОВИ ДИПЛОМАТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ДИПЛОМАТИЧНІ ПЕРЕГОВОРИ)»

Програма

нормативної навчальної дисципліни

підготовки бакалаврів

галузі знань 0302 – Міжнародні відносини

напряму підготовки 6.030205 – Країнознавство

 (Шифр за ОПП________)

Острог

2012 рік


РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: Національний університет «Острозька академія»

РОЗРОБНИК ПРОГРАМИ: к.п.н., старший викладач кафедри країнознавства

   Подворна Олена Геннадіївна

 

Обговорено та рекомендовано до видання на засіданні Науково-методичної ради

з напряму підготовки 6.030205 – Країнознавство

 

«_____________» ______________ 20______ року, протокол № ____
Вступ

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Основи дипломатичної діяльності (Дипломатичні переговори)» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів в галузі знань 0302 – Міжнародні відносини, напряму підготовки 6.030205 – Країнознавство.

Предметом вибіркової навчальної дисципліни є універсальні міжнародні та вітчизняні правила підготовки, організації та проведення дипломатичних переговорів. Враховуючи суттєву потребу в кваліфікованих кадрах для роботи в державних установах з забезпечення зовнішньополітичних інтересів держави, зокрема вивчення загальноприйнятих норм та правил підготовки, організації та проведення дипломатичних переговорів, можна стверджувати, що актуальність вивчення даної дисципліни є безсумнівною і постійно зростає. Цей курс поєднує теоретичні знання щодо ведення переговорів з практичною методикою, яка застосовується під час семінарських занять. Навчальна дисципліна «Основи дипломатичної діяльності (Дипломатичні переговори)» є базовою і призначеною для студентів ІІІ курсу факультету міжнародних відносин спеціальності «Країнознавство» денної форми навчання.

Міждисциплінарні зв’язки. Навчальна вибіркова дисципліна проблемно пов’язана з курсами «Політологія», «Історія міжнародних відносин та зовнішньої політики», «Теорія міжнародних відносин», «Міжнародні організації», «Дипломатична та консульська служба», «Дипломатичний протокол та етикет»; а також з комплексом курсів, які присвячені зовнішній політиці держав окремих регіонів світу. Ця дисципліна враховує специфіку підготовки бакалаврів з країнознавства в Національному університеті «Острозька академія».

Програма навчальної дисципліни складається з такого змістового модулю:

1. Дипломатичні переговори та особливості їхньої підготовки і проведення.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою курсу є ознайомлення студентів з сутністю дипломатичних переговорів та особливостями їхнього розвитку протягом століть; а також надати їм початкові знання, вміння та навички роботи організації та проведення переговорів, що становить один з базових аспектів всебічного підготовки фахівців для роботи в органах державної влади у сфері реалізації зовнішньої політики України.

1.2. Основними завданнями, які ставить навчальна дисципліна є:

  1.  ознайомлення студентів з процесом становлення та розвитку інституту міжнародних та дипломатичних переговорів в різні історичні епохи;
  2.  вивчення нормативно-правової бази проведення дипломатичних переговорів;
  3.  висвітлити роль дипломатичних переговорів у врегулюванні різних подій на міжнародній арені, в двосторонніх відносинах та багатосторонніх відносинах суб’єктів міжнародного права;
  4.  окреслити головні особливості переговорних процесів в умовах глобалізації;
  5.  ознайомити з існуючими концепціями і категоріальним апаратом науки про переговори;
  6.  розкрити структуру дипломатичних переговорів як процесу з цілим рядом стадій їх розвитку, які виступають послідовно;
  7.  розглянути чинники визначення стратегії та тактики переговорних процесів;
  8.  надати практичні навички і вміння підготовки, проведення та завершення двосторонніх та багатосторонніх переговорів;
  9.  ознайомити з досвідом ведення переговорів на міжнародних конференціях та в міжнародних організаціях.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

  1.  основні теоретичні засади, понятійно-категоріальний апарат дисципліни «Основи дипломатичної діяльності (Дипломатичні переговори)»;
  2.  міжнародні-правові основи організації та проведення дипломатичних переговорів;
  3.  етапи та послідовність організації підготовки до дипломатичних переговорів;
  4.  специфіку трьох головних стратегій ведення переговорного процесу;
  5.  специфіку тактичних прийомів трьох головних стратегій ведення переговорного процесу;
  6.  специфіку проведення двосторонніх та багатосторонніх дипломатичних переговорів;
  7.  особливості та види посередництва, яке застосовується під час проведення дипломатичних переговорів;
  8.  види підсумкових документів дипломатичних переговорів та особливості укладання міжнародного договору;
  9.  національні стилі ведення дипломатичних переговорів у деяких країнах.

вміти:

  1.  обирати правильну стратегію та тактику ведення дипломатичних переговорів;
  2.  організувати підготовку до проведення дипломатичних переговорів як у двосторонньому, так і у багатосторонньому форматі;
  3.  розробляти «досьє» переговорів для участі у дипломатичних переговорах;
  4.  обирати правильний час для вступу посередника у процес ведення дипломатичних переговорів;
  5.  працювати в якості посередника під час дипломатичних переговорів;
  6.  моделювати схеми поведінки учасників дипломатичних переговорів як за сприятливих, так і за несприятливих обставин;
  7.  складати зразки підсумкових документів дипломатичних переговорів, в тому числі міжнародного договору;
  8.  успішно проводити дипломатичні переговори.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 72 годин / 2 кредити ECTS.

2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

Спеціальність «Країнознавство»

Змістовий модуль №1. «Дипломатичні переговори та особливості їхньої підготовки і проведення»

1.1. Дипломатія та переговори у міжнародних відносинах; 1.2. Міжнародно-правові основи дипломатичних переговорів; 1.3. Підготовка до дипломатичних переговорів; 1.4. Основні стратегії ведення дипломатичних переговорів; 1.5. Основні тактичні прийоми ведення дипломатичних переговорів; 1.6. Багатостороння дипломатія; 1.7. Посередництво у дипломатичних переговорах; 1.8. Підсумкові документи дипломатичних переговорів; 1.9. Національні та особистісні стилі ведення дипломатичних переговорів.

3. Рекомендована література:

а) основна

  1.  Василенко И. А. Политические переговоры : учеб. пособие / И. А. Василенко. – М., 2006.
  2.  Гуменюк Б.І., Дипломатична служба: правове регулювання. – К., 2007.
  3.  Дубинин Ю.В. Мастерство переговоров. – М., 2006.
  4.  Зограбян А.Г. Принятие решений на многосторонних переговорах // Российская дипломатия в свете мирового исторического опыта. – М., 1998.
  5.  Зорин В.А. Основы дипломатической службы. – М., 1977.
  6.  Кацы Д. В. Переговоры и посредничество: инструменты повседневной практики международника / Д. В. Кацы. – СПб., 2005.
  7.  Кисинджер Г. Дипломатия. – М., 1994.
  8.  Ковалев а.н. Азбука дипломатии. 5-е изд., перераб. и доп. – М., 1988.
  9.  Лебедева M.M. Вам предстоят переговоры. – М., 1993.
  10.  Лебедева М.М. Политическое урегулирование конфликтов. Подходы, решения, технологии. – М., 1999.
  11.  Лебедева М.М. Развитие неофициального посредничества в современном мире: тенденции, проблемы, перспективы // Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и политология. – 1998. – № 3.
  12.  Левин Б.Д. Дипломатия, ее сущность, методы и формы. – М., 1962.
  13.  Левин Д. Б. Принципы мирного разрешения международных споров. – М., 1977.
  14.  Лукашук И.И. Дипломатические переговоры и принимаемые на них акты. – M., 2004.
  15.  Лукашук И.И. Искусство деловых переговоров. – М., 2002.
  16.  Лукашук И.И. Современное право международных договоров. Т. 1. – М., 2004.
  17.  Никольсон Г. Дипломатия. – М., 1941.
  18.  Попов В.И. Современная дипломатия: теория и практика. – М., 2006.
  19.  Сагайдак О.П., Сардачук П.Д., Дипломатичне представництво: організація і форми роботи. – К., 2008.
  20.  Сардачук П.Д., Кулик О.П. Дипломатичне представництво: організація і форми роботи. – К., 2001.
  21.  Сатоу Э. Руководство по дипломатической практике.  – М., 1961.
  22.  Фельтхэм Р.Дж. Настольная книга дипломата., 4-е издание. – Минск, 2004.
  23.  Фишер Р., Юри У. Путь к согласию или переговоры без поражения. – М., 1990.
  24.  Фишер Р., Юри У., Паттон Б. Переговоры без поражения. – М., 2006.
  25.  Шеретов С.Г. Ведение переговоров: Учебное пособие. – Алматы, 2008.
  26.  Шеретов С.Г. Ведение международных переговоров. – Алматы, 2004.

б) додаткова

  1.  Андреев В. И. Конфликтология: искусство спора, ведения переговоров и разрешение конфликтов. – М., 1995.
  2.  Дипломатическая служба. Учебное пособие. – М., 2002.
  3.  Искусство дипломатических переговоров // Международная жизнь. – 1989. - № 8.
  4.  Исраэлян В.Л. Технология двусторонних и многосторонних дипломатических переговоров. – М., 1988.
  5.  Исраэлян В.Л., Лебедева М.М. Переговоры — искусство для всех // Международная жизнь. – 1991. – № 11.
  6.  Загорский А.В. Методологические и методические аспекты формирования переговорной концепции и оценки предложений партнера по переговорам // Системный подход: анализ и прогнозирование международных отношений / Под ред. И.Г.Тюлина. – М., 1991.
  7.  Каррас Ч. Л. Искусство ведения переговоров. – М., 1997.
  8.  Корнелиус X., Фэйер Ш. Выиграть может каждый. Как разрешать конфликты. – М., 1992.
  9.  Лебедева М.М. Отечественные исследования процесса ведения переговоров: истории развития и перспективы // Вестник МГУ. Сер.18. Социология и политология. – 2000. – № 1.
  10.  Леонов Н.С. Информационно-аналитическая работа в загранучреждениях. – М., 1996.
  11.  Мастенбрук В. Переговоры. – Калуга, 1993.
  12.  Международное право / Под ред. Ю.М. Колосова, В.И. Кузнецова. – М., 1996.
  13.  Мокшанцев Р. И. Психология коммуникаций на переговорах : учеб. пособие / Р. И. Мокшанцев. – М.-Новосибирск, 2004.
  14.  Ниренберг Дж. Маэстро переговоров. – Минск, 1996.
  15.  Озеров О. Дипломатия в эпоху информационных технологий //Международная жизнь. – 1997. – №4.
  16.  Правила процедуры в многосторонней дипломатии. – М., 1986.
  17.  Рубин Дж., Колб Д. Психологические подходы к процессам международных переговоров // Психологический журнал. – 1990. – № 2.
  18.  Селянинов О. П. Дипломатические отношения государств: принципы формы и методы: учеб. пособие. – М., 2004.
  19.  Соловьев Э.Я. Искусство проведения переговоров. – М., 2006.
  20.  Степанов Е.И. Конфликтология переходного периода: Методологические, теоретические, технологические проблемы. – М., 1996.
  21.  Федоров В.Н. Организация Объединенных Наций, другие международные организации и их роль в XXI веке. – М., 2005.
  22.  Фишер Р., Эртель Д. Подготовка к переговорам. – М., 1996.
  23.  Цыганков А. Международные отношения: теории, конфликты, организации. – М., 2004.
  24.  Юридическая конфликтология / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М., 1995.
  25.  Юри У. Преодолевая «нет». Или переговоры с «трудными» людьми. – М., 1993.
  26.  Amstutz M.R. An Introduction to Political Science: The Management of Conflict. Glenview (Illinois), 1982.
  27.  Berry M. Know Theyself and the Other Fellow Too: Strategies for Effective Cross-Cultural Communication, Institute for European Studies, 1992.
  28.  Borisenko I.I., Yevtushenko L.I., Daineko V.V., English in International Documents and Diplomatic Correspondence. Kyiv, 1999.
  29.  Burton J., Dukes F. Conflict: Practices in Management, Settlement and Resolution. L., 1990.
  30.  Cohen H. You Can Negotiate Anything. New-York, 1982.
  31.  Cohen R. Negotiating Across Cultures: Communication Obstacles in International Diplomacy. Wash. (D.C.), US Institute of Peace Press, 1991.
  32.  Conflict Resolution Theory and Practice: Integration and Application / Ed. by D. J.D. Sandole, H. van der Merwe. Manchester, N.Y., Manchester Univ. Press, 1993.
  33.  Culture and Negotiation / Ed. by G.O. Fuare, J. Rubin. L., Sage, 1995.
  34.  Deutsch М. The Resolution of Conflict. New Haven, Yale University Press, 1973.
  35.  Druckman D. Human Factors in International Negotiation. New Haven, 1973.
  36.  Fisher G. International Negotiation: A Cross-Cultural Perspective, Yarmouth, 1980.
  37.  Fischer R. Brown S. Getting Together: Building a Relationship That Gets to Yes. Boston, 1988.
  38.  Hopmann P.T. The Negotiation Process and the Resolution of International Conflicts. - Columbia (South Carolina): Univ. of South Carolina Press, 1996.
  39.  How the United States Negotiates // Peace Watch, VI, October 2000.
  40.  Ikle F.Ch. How Nations Negotiate. N.Y. a.o., Harper & Row, 1976.
  41.  International Mediation in Theory and Practice / Ed. by S. Touval, I.W. Zartman. Wash. (D.C.), Westview Press, 1988.
  42.  International Negotiation: Analysis, Approaches, Issues / Ed. by V.A. Kremenyuk. San Francisco, Oxford, Jossey-Bass, 1991.
  43.  Kaufman J. Conference Diplomacy: An Introductory Analysis. Third Revised Edition. - Chippenhem (Wiltshire, G.B.): Antony Rowe, 1995.
  44.  Morris D. Bodyvatching, A Field Guide on the Human Species, London, 1985.
  45.  Mediation in International Relations: Multiple Approaches to Conflict Management/Ed. by J. Bercovitch and J.Z. Rubin. N.Y., St. Martin's Press, 1992.
  46.  Peacemaking in International Conflicts: Methods and Techniques / Ed. by I.W.Zartman and J.L.Rasmussen. - Washington D.C.: United States Institute of Peace, 1997.
  47.  Processes of International Negotiations. Ed. by F.Mautner-Markhof. Westview Press. San Francisco – London, 1989.
  48.  Raiffa H. The Art & Science of Negotiation. Cambridge (Mass.), Harvard University Press, 1982.
  49.  Rapoport A. Fights, Games, Debates. Ann Arbor, University of Michigan Press, 1960.
  50.  Resolving International Conflicts: The Theory and Practice of Mediation / Ed. by J.Bercovitch. - Boulder, L.: Lynne Renner Publishers, 1995.
  51.  Richardson James L. Crisis Diplomacy: The Great Powers Since Mid-Nineteenth Century. - Cambridge: Univ. Press, 1994.
  52.  Richmond Yale. From Nyet to Da: Understanding the Russians, Yarmouth, ME: Intercultural Press, 1992. 
  53.  Scott W. P. The Skills of Negotiating. Adlershot, 1981.
  54.  Ury W.L., Smoke R. Beyond the Hotline: Controlling the Nuclear Crisis. Cambridge (Mass.), Harvard Law School, 1984.
  55.  Winham G. Negotiation as a Management Process // World Politics. 1977. № 1. P. 87-114.
  56.  Winham G. Practitioners' Views of International Negotiations / /World Politics. 1979. V. 32. No 1.
  57.  Zartman I.W. Negotiations: Theory and Reality // Journal of International Affairs. - 1975. - V. 9. - N 1. - P. 69-77.
  58.  Zartman I.W. Prenegotiation: Phases and Functions // International Journal. - 1989. - V. XLIV. - N 2 (Spring). - P. 237-253.
  59.  Zartman I. W, Berman M.R. The Practical Negotiator. New Haven, Yale University Press, 1982.

в) джерела

  1.  Белланже Л. Переговоры. 5-е изд. (Пер. с франц., под ред И.В.Андреевой). – СПб.,  2002.
  2.  Бутрос-Гали Б. Повестка дня для мира. Превентивная дипломатия, миротворчество и поддержание мира: Доклад генерального секретаря ООН. – Нью-Йорк, 1992.
  3.  Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 1969 року.
  4.  Вуд Дж., Серре Ж. Дипломатический церемониал и протокол. – М., 2003.
  5.  Гарвардський проект з переговорів (http://www.pon.harvard.edu).
  6.  Закон України від 29 червня 2004 року «Про міжнародні договори України».
  7.  Кальер, Ф. Каким образом договариваться с государями – М., 2001.
  8.  Камбон Ж. Дипломат. – М-Л., 1946.
  9.   Кардинал Ришелье. Политическое завещание. Принципы управления государством. – М., 2008.
  10.  Карягин В.В. Дипломатическая жизнь за кулисами и на сцене. – М., 1994.
  11.  Конституція України.
  12.  Правила процедури Генеральної Асамблеї ООН.
  13.  Принципи та настанови для ведення міжнародних переговорів. Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 січня 1999 року.
  14.  Советская дипломатия и поведение на переговорах в 1979-1988 гг. – М., 1989.
  15.  Статут Організації Об’єднаних Націй.

4.Форма підсумкового контролю успішності навчання:

підсумковий модульний контроль (ПМК).

  1.  Засоби діагностики успішності навчання:

поточний контроль на практичних заняттях, перевірка проміжних модульних контролів, підсумкового модульного контролю.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний університет «Острозька академія»

Кафедра міжнародних відносин

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Проректор з

навчально-наукової роботи

__________проф. Кралюк П.М.

____________ «___» ________ 2012 р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ ДИПЛОМАТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ДИПЛОМАТИЧНІ ПЕРЕГОВОРИ)»

галузі знань 0302 – Міжнародні відносини

напряму підготовки 6.030205 – Країнознавство

Факультет міжнародних відносин

 

Острог – 2012 р.


Робоча програма навчальної дисципліни «Основи дипломатичної діяльності (Дипломатичні переговори)», напряму підготовки 0302 – Міжнародні відносини, спеціальності 6.030205 – Країнознавство.

«_____» ___________, 20____ року ____ с.

Розробник: кандидат політичних наук, старший викладач кафедри країнознавства

Подворна Олена Геннадіївна

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри країнознавства

протокол від «____» _________2012 року №______

Завідувач кафедри

країнознавства _______________________ д. іст.наук, проф. Кулаковський П.К.

    (підпис)   (прізвище та ініціали)

«_____»___________________ 20___ року

Схвалено Навчально-методичною радою Національного університету «Острозька академія» за напрямом підготовки 0302 – Міжнародні відносини, спеціальності 6.030205 – Країнознавство.

Протокол від «____»________________20___ року № _____

«_____»________________20__ року  Голова _______________ (_____________________)

       (підпис)    (прізвище та ініціали)

__________, 20__ рік

__________, 20__ рік

  1.  
    Опис навчальної дисципліни

Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів – 2

Галузь знань

0302 – Міжнародні відносини

Нормативна

Напрям підготовки

6.030205 – Країнознавство

Модулів – 1

Спеціальність (професійне

спрямування): Країнознавство

Рік підготовки:

Змістових модулів – 1

IІІ-й

Загальна кількість годин – 72

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 5

самостійної роботи студента – 6

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

20 год.

Практичні, семінарські

14 год.

 

Лабораторні

Самостійна робота

38 год.

 

Вид контролю: модуль

  1.  
    Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою курсу є ознайомлення студентів з сутністю дипломатичних переговорів та особливостями їхнього розвитку протягом століть; а також надати їм початкові знання, вміння та навички роботи організації та проведення переговорів, що становить один з базових аспектів всебічного підготовки фахівців для роботи в органах державної влади у сфері реалізації зовнішньої політики України.

1.2. Основними завданнями, які ставить навчальна дисципліна є:

  1.  ознайомлення студентів з процесом становлення та розвитку інституту міжнародних та дипломатичних переговорів в різні історичні епохи;
  2.  вивчення нормативно-правової бази проведення дипломатичних переговорів;
  3.  висвітлити роль дипломатичних переговорів у врегулюванні різних подій на міжнародній арені, в двосторонніх відносинах та багатосторонніх відносинах суб’єктів міжнародного права;
  4.  окреслити головні особливості переговорних процесів в умовах глобалізації;
  5.  ознайомити з існуючими концепціями і категоріальним апаратом науки про переговори;
  6.  розкрити структуру дипломатичних переговорів як процесу з цілим рядом стадій їх розвитку, які виступають послідовно;
  7.  розглянути чинники визначення стратегії та тактики переговорних процесів;
  8.  надати практичні навички і вміння підготовки, проведення та завершення двосторонніх та багатосторонніх переговорів;
  9.  ознайомити з досвідом ведення переговорів на міжнародних конференціях та в міжнародних організаціях.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

  1.  основні теоретичні засади, понятійно-категоріальний апарат дисциплін «Основи дипломатичної діяльності (Дипломатичні переговори)»;
  2.  міжнародні-правові основи організації та проведення дипломатичних переговорів;
  3.  етапи та послідовність організації підготовки до дипломатичних переговорів;
  4.  специфіку трьох головних стратегій ведення переговорного процесу;
  5.  специфіку тактичних прийомів трьох головних стратегій ведення переговорного процесу;
  6.  специфіку проведення двосторонніх та багатосторонніх дипломатичних переговорів;
  7.  особливості та види посередництва, яке застосовується під час проведення дипломатичних переговорів;
  8.  види підсумкових документів дипломатичних переговорів та особливості укладання міжнародного договору;
  9.  національні стилі ведення дипломатичних переговорів у деяких країнах.

вміти:

  1.  обирати правильну стратегію та тактику ведення дипломатичних переговорів;
  2.  організувати підготовку до проведення дипломатичних переговорів як у двосторонньому, так і у багатосторонньому форматі;
  3.  розробляти «досьє» переговорів для участі у дипломатичних переговорах;
  4.  обирати правильний час для вступу посередника у процес ведення дипломатичних переговорів;
  5.  працювати в якості посередника під час дипломатичних переговорів;
  6.  моделювати схеми поведінки учасників дипломатичних переговорів як за сприятливих, так і за несприятливих обставин;
  7.  складати зразки підсумкових документів дипломатичних переговорів, в тому числі міжнародного договору;
  8.  успішно проводити дипломатичні переговори.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 72 годин / 2 кредити ECTS.

3. Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль № 1. «Дипломатичні переговори та особливості їхньої підготовки і проведення»

Тема 1. Дипломатія та переговори у міжнародних відносинах.

Історія та основні етапи становлення інституту міжнародних та дипломатичних переговорів. Найважливіші політичні конференції в історії світової дипломатії. Міжнародні і дипломатичні переговори: поняття та особливості на сучасному етапі. Зростання ролі переговорів і ускладнення їхнього механізму в ХХ столітті і на початку ХХІ століття. Дипломатичні переговори як процес досягнення визначених зовнішньополітичних цілей. Вплив процесів глобалізації на інститут міжнародних переговорів. Ріст числа та різновидів суб’єктів міжнародних переговорів в епоху глобалізації. Фактори, які обумовлюють зростання ролі міжнародних переговорів. Елементи кооперації та конфронтації у переговорах. Класифікація та функції переговорів.

Тема 2. Міжнародно-правові основи дипломатичних переговорів.

Міжнародне право як засіб інституціалізації переговорних практик. Міжнародно-правові основи переговорів. Значення Статуту ООН для проведення дипломатичних переговорів. Десять основоположних принципів та їхнє застосування під час підготовки та проведення дипломатичних переговорів. Паризька хартія для нової Європи від 1990 року. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Принципи та настанови для ведення міжнародних переговорів» від 20 січня 1999 року. Угода про переговори.

Тема 3. Підготовка до дипломатичних переговорів.

Організаційна підготовка до переговорів: визначення місця, складу учасників та порядку денного. Виникнення тематики дипломатичних переговорів та визначення їх предмета. Політичний та науковий аналіз проблем, які мають бути винесені на переговори. Дипломатична підготовка до переговорів, вивчення можливої реакції інших сторін на переговори. «Переговори про переговори». Варіанти розсаджування учасників делегації на переговорах. Два основні способи прийняття рішень на багатосторонніх переговорах: голосування і консенсус. Теоретична підготовка до переговорів. BATNA: визначення, характеристика та значення для процесу переговорів. «Досьє» переговорів.

Тема 4. Основні стратегії ведення дипломатичних переговорів.

Інформаційний та пропагандистський супровід дипломатичних переговорів, «публічна дипломатія». Вплив новітніх інформаційних технологій на форми та методи проведення дипломатичних переговорів. Два підходи до переговорів або дві стратегії ведення переговорів: торг та спільний з партнером пошук шляху вирішення проблеми. Торг як конкурентний тип поведінки на переговорах, продовження ідеї конфронтації і односторонніх дій, але вже за столом переговорів, як «виторговування» для себе найбільш вигідного підсумкового документу, не турбуючись ані про інтереси другої сторони, ані про рішення самої суперечливої проблеми. Партнерський або кооперативний підхід під перемогою розуміє вирішення протиріч і максимальне задоволення інтересів усіх сторін. Стратегія «жорсткого» торгу: характеристика. Стратегія «м’якого» торгу: характеристика. «Принципова» стратегія: характеристика. Порівняльний аналіз трьох видів стратегії ведення переговорів.

Тема 5. Основні тактичні прийоми ведення дипломатичних переговорів.

Тактичні прийоми як структурний елемент переговорного процесу. Тактичні прийоми стратегії торгу. Тактика значного завищення початкових вимог. Тактика розстановки фальшивих акцентів у власній позиції. Тактика висування вимог в останню хвилину. Тактика висування вимог за зростаючою. Тактика подвійного тлумачення. Тактика «салямі». Тактика мовчання або вичікування на переговорах. Тактичні прийоми «принципової» стратегії. Тактика поступового підвищення складності обговорюваних питань. Тактика винесення спірних питань за дужки. Тактика альтернативності переговорних рішень. Тактичні прийоми подвійного характеру. Тактика «пакету» та тактика «ув’язування». Тактика «блокування» та тактика «відходу». Тактика «пробної кулі». Співвідношення стратегії та тактики. Проблема ефективності використання тактичних прийомів.

Тема 6. Багатостороння дипломатія.

Визначення кола учасників переговорів. Повноправні учасники міжнародних і дипломатичних переговорів, спостерігачі, представники міжнародних організацій. Інститут посередників на міжнародних і дипломатичних переговорах. Обмежена участь у переговорах. Право на участь у переговорах без спеціальних повноважень. Двосторонні переговори. Кулуарна робота. Переговори через звичайні дипломатичні канали. Прямі переговори. Багатосторонні переговори. Переговори на високому та вищому рівнях: регулярні зустрічі («велика вісімка»), багатосторонні та двосторонні саміти, зустрічі та переговори. Плюси та мінуси такого роду переговорів. Міжнародні конференції. Міжнародні організації. «Блокова тактика» малих держав при проведенні багатосторонніх переговорів і посилення їх впливу на світову політику. Багатосторонні переговори і гарантії виконання колективних домовленостей. Складна організаційна структура багатосторонніх переговорів.

Тема 7. Посередництво у дипломатичних переговорах.

Третя сторона у вирішенні конфлікту, її завдання та засоби впливу. Посередництво: поняття та характеристика. Відмінність від інших форм врегулювання міжнародних суперечок та конфліктів. Вибір часу для вступу посередника у переговори. Доцільність втручання у конфлікт різних посередників в залежності від стадії його розвитку. Особливості посередництва великих та малих держав. Міжурядові та неурядові організації в якості посередників. ООН. Цілі посередництва. Причини звернення до посередника. Стадії посередництва. Види посередництва. «Човникове» посередництво. Функції посередника. Вимоги, які висуваються до посередника. Ефективність посередницьких зусиль. Неофіційне посередництво.  

Тема 8. Підсумкові документи дипломатичних переговорів.

Характерні риси підсумкових документів міжнародних переговорів. Основні види  підсумкових документів міжнародних переговорів. Характеристика таких видів підсумкових документів як угода, конвенція, протокол, обмін нотами, декларація, меморандум, комюніке, modus vivendi та договір. Міжнародний договір: визначення, структура, етапи укладання. Правило альтернату. Національне законодавство України про міжнародні договори.

Тема 9. Національні та особистісні стилі ведення дипломатичних переговорів.

Поняття стилю переговорів. Характерні риси та особливості. Національні стилі переговорів. Роль національних стилів в міжнародних і дипломатичних переговорах. Американський переговорний стиль. Німецький переговорний стиль. Англійський переговорний стиль. Французький переговорний стиль. Японський переговорний стиль. Китайський переговорний стиль. Арабський переговорний стиль. Значення особистості переговірника. Психологічний портрет ідеального переговірника.


  1.  Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

Заочна форма

усього

у тому числі

усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

с.р.

л

п

лаб

інд

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Змістовий модуль 1. Дипломатичні переговори та особливості їхньої підготовки і проведення

Тема 1. Дипломатія та переговори у міжнародних відносинах

6

2

2

2

Тема 2. Міжнародно-правові основи дипломатичних переговорів

4

2

2

Тема 3. Підготовка до дипломатичних переговорів

10

4

2

4

Тема 4. Основні стратегії ведення дипломатичних переговорів

10

2

2

6

Тема 5. Основні тактичні прийоми ведення дипломатичних переговорів

8

2

6

Тема 6. Багатостороння дипломатія

8

2

2

4

Тема 7. Посередництво у дипломатичних переговорах

8

2

6

Тема 8. Підсумкові документи дипломатичних переговорів

8

2

2

4

Тема 9. Національні та особистісні стилі ведення дипломатичних переговорів

8

2

2

4

Підсумковий модульний контроль

2

2

Разом за змістовим модулем №1

72

20

14

38

Усього годин

72

20

14

38

5.Теми практичних занять

з/п

Назва теми

Кількість

годин

1

Дипломатичні та міжнародні переговори у міжнародних відносинах.

  1.  Історія та основні етапи становлення інституту дипломатичних переговорів.
  2.  Дипломатичні переговори: поняття та особливості на сучасному етапі.
  3.  Вивчення дипломатичних переговорів: основні підходи і методи.
  4.  Класифікація та функції дипломатичних переговорів.
  5.  Переговори як процес досягнення зовнішньополітичних цілей.
  6.  Вплив процесів глобалізації на інститут дипломатичних переговорів.
  7.  Міжнародно-правові основи дипломатичних переговорів.

[1-3; 5; 7-9; 12; 14; 16-22; 35; 87; 93]

2

2

Підготовка до дипломатичних переговорів.

  1.  Організаційна підготовка до дипломатичних переговорів.
  2.  Теоретична підготовка до дипломатичних переговорів.
  3.  BATNA: визначення, характеристика та значення для процесу переговорів.

[1; 3; 9; 14-16; 38; 48]

2

3

Стратегії та тактичні прийоми ведення переговорів.

  1.  Характеристика етапів переговорів.
  2.  Характеристика стратегій ведення переговорів.
  3.  «Жорстка» та «м’яка» стратегії в процесі торгу.
  4.  «Принципова стратегія».
  5.  Порівняльний аналіз трьох видів стратегії ведення переговорів.
  6.  Тактичні прийоми стратегії «м’якого торгу».
  7.  Тактичні прийоми стратегії «жорсткого торгу».
  8.  Тактичні прийоми «принципової стратегії».
  9.  Проблема ефективності використання тактичних прийомів. 

[1; 3; 6; 9; 14-15; 23-26; 32; 37]

2

4

Багатостороння дипломатія. Посередництво.

  1.  Визначення кола учасників дипломатичних переговорів.
  2.  Двосторонні переговори. Багатосторонні переговори.
  3.  Кулуарна робота.
  4.  Міжнародні конференції.
  5.  Міжнародні організації.
  6.  Сутність посередництва у міжнародних та дипломатичних переговорах.
  7.  Особливості посередництва різних міжнародних акторів.
  8.  «Човникове» посередництво.
  9.  Вимоги, які висуваються до посередника. 

[1-2; 4; 6; 10-11; 14-16; 19-20; 22; 25-26; 30; 42; 47; 69; 71-72; 97-98; 100]

2

5

Підсумкові документи дипломатичних переговорів.      

  1.  Характерні риси підсумкових документів дипломатичних переговорів.
  2.  Основні види  підсумкових документів дипломатичних переговорів.
  3.  Характеристика таких видів підсумкових документів як угода, конвенція, протокол, нота, декларація, меморандум, комюніке, modus vivendi.
  4.  Міжнародний договір: визначення, структура, етапи укладання. Правило альтернату.
  5.  Національне законодавство України про міжнародні договори.

[14; 16; 19-20; 38; 54; 88; 91]

2

6

Стилі ведення дипломатичних переговорів.

  1.  Поняття стилю переговорів. Роль національних стилів в міжнародних та дипломатичних переговорах.
  2.  Американський переговорний стиль.
  3.  Німецький переговорний стиль.
  4.  Англійський переговорний стиль.
  5.  Французький переговорний стиль.
  6.  Японський переговорний стиль.
  7.  Китайський переговорний стиль.
  8.  Арабський переговорний стиль.
  9.  Значення особистості переговірника.

[3; 14; 25-26; 39; 43; 53; 61; 65]

2

7

Підсумковий модульний контроль.

2

6. Методи навчання:

 читання лекцій, аналіз сучасних тенденцій розвитку і проведення дипломатичних переговорів, робота з електронними ресурсами.

Методичні рекомендації до написання тематичного есе:

В есе мають бути логічно та коротко викладена тема та основні аспекти, пов’язані з сферою дипломатичних переговорів та врегулювання конфліктів. Есе складається зі вступу (1 абзац), основного тексту викладу, самостійних висновків, списку використаних джерел та літератури.

Технічні вимоги. Текст має бути набраний на комп’ютері (Times New Roman, 12 кегль, 1 інтервал), кожна сторінка з полями нумерується. Обсяг есе не повинен перевищувати 5-6 сторінок.

Зверніть увагу. Якщо робота виконана без дотримання рекомендацій та вимог, вона повертається студенту на доопрацювання без перевірки.

7. Методи контролю:

поточне оцінювання, проміжні модульні контролі, підсумковий модульний контроль.

Модуль 1

Підсумковий

модуль

Сума

Т1

Т2

Т3

Т4

Т

5

Т6

Т7

Т8

Т9

П1

П2

П3

П4

П5

П6

1

1

1

1

1

1

1

1

1

6

6

6

6

6

6

55

100

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

ТА САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

  1.  Історія та основні етапи становлення інституту міжнародних та дипломатичних переговорів.
  2.  Зростання ролі переговорів і ускладнення їхнього механізму в ХХ столітті і на початку ХХІ століття.
  3.  Дипломатичні переговори як засіб спілкування держав та обміну думками.
  4.  Дипломатичні переговори як процес досягнення визначених зовнішньополітичних цілей.
  5.  Дипломатичні переговори як метод контролювання та врегулювання міжнародних конфліктів, засіб вирішення суперечок.
  6.  Вплив процесів глобалізації на інститут міжнародних переговорів.
  7.  Охарактеризуйте методи вивчення дипломатичних переговорів.
  8.  Охарактеризуйте таку стратегію ведення дипломатичних переговорів як «жорсткий торг”.
  9.  Міжнародні і дипломатичні переговори: поняття та особливості на сучасному етапі.
  10.  Охарактеризуйте процес ведення дипломатичних переговорів за наявності «змішаних інтересів»; інтересів, що не перетинаються та взаємовиключних інтересів.
  11.  Класифікація та функції міжнародних і дипломатичних переговорів.
  12.  Міжнародно-правові основи дипломатичних переговорів.
  13.  Організаційна підготовка до дипломатичних переговорів.
  14.  Політичний та науковий аналіз проблем, які мають бути винесені на дипломатичні переговори.
  15.  Варіанти розсаджування учасників делегації на дипломатичних переговорах.
  16.  Охарактеризуйте способи прийняття рішень на багатосторонніх дипломатичних переговорах.
  17.  Теоретична підготовка до дипломатичних переговорів.
  18.  BATNA: визначення, характеристика та значення для процесу переговорів.
  19.  «Досьє» дипломатичних переговорів.
  20.  Етапи дипломатичних переговорів.
  21.  Основні стратегії ведення дипломатичних переговорів.
  22.  Інформаційний та пропагандистський супровід міжнародних і дипломатичних переговорів, «публічна дипломатія».
  23.  Вплив новітніх інформаційних технологій на форми та методи проведення міжнародних та дипломатичних переговорів.
  24.  Стратегія «м’якого» торгу: характеристика.
  25.  «Принципова» стратегія: характеристика.
  26.  Порівняльний аналіз трьох видів стратегії ведення дипломатичних переговорів.
  27.  Тактичні прийоми як структурний елемент переговорного процесу.
  28.  Тактичні прийоми стратегії торгу.
  29.  Тактичні прийоми «принципової» стратегії.
  30.  Визначення кола учасників дипломатичних переговорів.
  31.  Інститут посередників на міжнародних і дипломатичних переговорах.
  32.  Обмежена участь у дипломатичних переговорах.
  33.  Право на участь у дипломатичних переговорах без спеціальних повноважень.
  34.  Двосторонні дипломатичні переговори. Переговори через звичайні дипломатичні канали. Прямі переговори. Переговори на високому та вищому рівнях.
  35.  Міжнародні конференції.
  36.  «Блокова тактика» малих держав при проведенні багатосторонніх дипломатичних переговорів і посилення їх впливу на світову політику.
  37.  Багатосторонні дипломатичні переговори і гарантії виконання колективних домовленостей.
  38.  Організаційна структура багатосторонніх дипломатичних переговорів.
  39.  Особливе значення підготовчої стадії багатосторонніх дипломатичних переговорів, вироблення правил їх проведення.
  40.  Третя сторона у вирішенні конфлікту, її завдання та засоби впливу.
  41.  Відмінність посередництва від інших форм врегулювання міжнародних суперечок та конфліктів.
  42.  Вибір часу для вступу посередника у переговори.
  43.  Доцільність втручання у конфлікт різних посередників в залежності від стадії його розвитку.
  44.  Особливості посередництва великих та малих держав.
  45.  Міжурядові та неурядові організації в якості посередників.
  46.  Цілі та стадії посередництва. Види посередництва. «Човникове» посередництво.
  47.  Функції посередника.
  48.  Вимоги, які висуваються до посередника.
  49.  Неофіційне посередництво. Витоки та основні положення неофіційного посередництва.
  50.  Основні види  підсумкових документів дипломатичних переговорів.
  51.   Характеристика таких видів підсумкових документів як угода, конвенція, протокол, обмін нотами, декларація, меморандум, комюніке, modus vivendi та договір.
  52.  Міжнародний договір: визначення, структура, етапи укладання. Правило альтернату.
  53.  Національне законодавство України про міжнародні договори.
  54.  Поняття стилю дипломатичних переговорів.
  55.  Роль національних стилів в міжнародних і дипломатичних переговорах.
  56.  Американський переговорний стиль.
  57.  Німецький переговорний стиль.
  58.  Англійський переговорний стиль.
  59.  Французький переговорний стиль.
  60.  Японський переговорний стиль.
  61.  Китайський переговорний стиль.
  62.  Арабський переговорний стиль.
  63.  Значення особистості переговірника. Психологічний портрет ідеального переговірника.
  64.  Процес визначення депозитарію міжнародного договору.

8. Шкала оцінювання

Підсумковий рейтинговий бал

Підсумкова оцінка за шкалою ECTS

Підсумкова оцінка за

4-бальною шкалою

91-100

A

5 (відмінно)

83-90,9

B

4 (добре)

76-82,9

C

(4 добре)

68-75,9

D

3 (задовільно)

61-67,9

E

3 (задовільно)

20-60,9

FX

2 (незадовільно з можливістю повторного складання)

0-19,9

F

2 (незадовільно з обов’язковим повторним вивченням курсу)

Оцінка «відмінно» ставиться студенту за таких умов:

– виконання повного обсягу програми курсу та індивідуальних завдань;

– високого рівня теоретичної та практичної підготовки, прояву впевненості, творчості, ініціативності, організованості;

– чітких і логічних відповідей на практичних заняттях і під час модульних контрольних робіт.

Оцінка «добре» ставиться студенту за таких умов:

– виконання повного обсягу програми курсу та індивідуальних завдань;

– чітких і логічних відповідей на практичних заняттях і під час модульних контрольних робіт;

– у разі недостатнього рівня аналізу, творчості, ініціативності.

Оцінка «задовільно» ставиться студенту за таких умов:

– нечітких відповідей на практичних заняттях і під час модульних контрольних робіт;

– у разі недостатнього рівня аналізу, творчості, ініціативності

– виконання програми курсу та індивідуальних завдань;

Оцінка «незадовільно» ставиться студенту за таких умов:

  1.  невиконання обсягу програми курсу та індивідуальних завдань;
  2.  невчасного виконання завдань передбачених курсом без поважних причин.

9. Методичне забезпечення:

опорні конспекти лекцій, інтернет-ресурси.

10. Рекомендована література:

а) основна

  1.  Василенко И. А. Политические переговоры : учеб. пособие / И. А. Василенко. – М., 2006.
  2.  Гуменюк Б.І., Дипломатична служба: правове регулювання. – К., 2007.
  3.  Дубинин Ю.В. Мастерство переговоров. – М., 2006.
  4.  Зограбян А.Г. Принятие решений на многосторонних переговорах // Российская дипломатия в свете мирового исторического опыта. – М., 1998.
  5.  Зорин В.А. Основы дипломатической службы. – М., 1977.
  6.  Кацы Д. В. Переговоры и посредничество: инструменты повседневной практики международника / Д. В. Кацы. – СПб., 2005.
  7.  Кисинджер Г. Дипломатия. – М., 1994.
  8.  Ковалев а.н. Азбука дипломатии. 5-е изд., перераб. и доп. – М., 1988.
  9.  Лебедева M.M. Вам предстоят переговоры. – М., 1993.
  10.  Лебедева М.М. Политическое урегулирование конфликтов. Подходы, решения, технологии. – М., 1999.
  11.  Лебедева М.М. Развитие неофициального посредничества в современном мире: тенденции, проблемы, перспективы // Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и политология. – 1998. – № 3.
  12.  Левин Б.Д. Дипломатия, ее сущность, методы и формы. – М., 1962.
  13.  Левин Д. Б. Принципы мирного разрешения международных споров. – М., 1977.
  14.  Лукашук И.И. Дипломатические переговоры и принимаемые на них акты. – M., 2004.
  15.  Лукашук И.И. Искусство деловых переговоров. – М., 2002.
  16.  Лукашук И.И. Современное право международных договоров. Т. 1. – М., 2004.
  17.  Никольсон Г. Дипломатия. – М., 1941.
  18.  Попов В.И. Современная дипломатия: теория и практика. – М., 2006.
  19.  Сагайдак О.П., Сардачук П.Д., Дипломатичне представництво: організація і форми роботи. – К., 2008.
  20.  Сардачук П.Д., Кулик О.П. Дипломатичне представництво: організація і форми роботи. – К., 2001.
  21.  Сатоу Э. Руководство по дипломатической практике.  – М., 1961.
  22.  Фельтхэм Р.Дж. Настольная книга дипломата., 4-е издание. – Минск, 2004.
  23.  Фишер Р., Юри У. Путь к согласию или переговоры без поражения. – М., 1990.
  24.  Фишер Р., Юри У., Паттон Б. Переговоры без поражения. – М., 2006.
  25.  Шеретов С.Г. Ведение переговоров: Учебное пособие. – Алматы, 2008.
  26.  Шеретов С.Г. Ведение международных переговоров. – Алматы, 2004.

б) додаткова

  1.  Андреев В. И. Конфликтология: искусство спора, ведения переговоров и разрешение конфликтов. – М., 1995.
  2.  Дипломатическая служба. Учебное пособие. – М., 2002.
  3.  Искусство дипломатических переговоров // Международная жизнь. – 1989. - № 8.
  4.  Исраэлян В.Л. Технология двусторонних и многосторонних дипломатических переговоров. – М., 1988.
  5.  Исраэлян В.Л., Лебедева М.М. Переговоры — искусство для всех // Международная жизнь. – 1991. – № 11.
  6.  Загорский А.В. Методологические и методические аспекты формирования переговорной концепции и оценки предложений партнера по переговорам // Системный подход: анализ и прогнозирование международных отношений / Под ред. И.Г.Тюлина. – М., 1991.
  7.  Каррас Ч. Л. Искусство ведения переговоров. – М., 1997.
  8.  Корнелиус X., Фэйер Ш. Выиграть может каждый. Как разрешать конфликты. – М., 1992.
  9.  Лебедева М.М. Отечественные исследования процесса ведения переговоров: истории развития и перспективы // Вестник МГУ. Сер.18. Социология и политология. – 2000. – № 1.
  10.  Леонов Н.С. Информационно-аналитическая работа в загранучреждениях. – М., 1996.
  11.  Мастенбрук В. Переговоры. – Калуга, 1993.
  12.  Международное право / Под ред. Ю.М. Колосова, В.И. Кузнецова. – М., 1996.
  13.  Мокшанцев Р. И. Психология коммуникаций на переговорах : учеб. пособие / Р. И. Мокшанцев. – М.-Новосибирск, 2004.
  14.  Ниренберг Дж. Маэстро переговоров. – Минск, 1996.
  15.  Озеров О. Дипломатия в эпоху информационных технологий //Международная жизнь. – 1997. – №4.
  16.  Правила процедуры в многосторонней дипломатии. – М., 1986.
  17.  Рубин Дж., Колб Д. Психологические подходы к процессам международных переговоров // Психологический журнал. – 1990. – № 2.
  18.  Селянинов О. П. Дипломатические отношения государств: принципы формы и методы: учеб. пособие. – М., 2004.
  19.  Соловьев Э.Я. Искусство проведения переговоров. – М., 2006.
  20.  Степанов Е.И. Конфликтология переходного периода: Методологические, теоретические, технологические проблемы. – М., 1996.
  21.  Федоров В.Н. Организация Объединенных Наций, другие международные организации и их роль в XXI веке. – М., 2005.
  22.  Фишер Р., Эртель Д. Подготовка к переговорам. – М., 1996.
  23.  Цыганков А. Международные отношения: теории, конфликты, организации. – М., 2004.
  24.  Юридическая конфликтология / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М., 1995.
  25.  Юри У. Преодолевая «нет». Или переговоры с «трудными» людьми. – М., 1993.
  26.  Amstutz M.R. An Introduction to Political Science: The Management of Conflict. Glenview (Illinois), 1982.
  27.  Berry M. Know Theyself and the Other Fellow Too: Strategies for Effective Cross-Cultural Communication, Institute for European Studies, 1992.
  28.  Borisenko I.I., Yevtushenko L.I., Daineko V.V., English in International Documents and Diplomatic Correspondence. Kyiv, 1999.
  29.  Burton J., Dukes F. Conflict: Practices in Management, Settlement and Resolution. L., 1990.
  30.  Cohen H. You Can Negotiate Anything. New-York, 1982.
  31.  Cohen R. Negotiating Across Cultures: Communication Obstacles in International Diplomacy. Wash. (D.C.), US Institute of Peace Press, 1991.
  32.  Conflict Resolution Theory and Practice: Integration and Application / Ed. by D. J.D. Sandole, H. van der Merwe. Manchester, N.Y., Manchester Univ. Press, 1993.
  33.  Culture and Negotiation / Ed. by G.O. Fuare, J. Rubin. L., Sage, 1995.
  34.  Deutsch М. The Resolution of Conflict. New Haven, Yale University Press, 1973.
  35.  Druckman D. Human Factors in International Negotiation. New Haven, 1973.
  36.  Fisher G. International Negotiation: A Cross-Cultural Perspective, Yarmouth, 1980.
  37.  Fischer R. Brown S. Getting Together: Building a Relationship That Gets to Yes. Boston, 1988.
  38.  Hopmann P.T. The Negotiation Process and the Resolution of International Conflicts. - Columbia (South Carolina): Univ. of South Carolina Press, 1996.
  39.  How the United States Negotiates // Peace Watch, VI, October 2000.
  40.  Ikle F.Ch. How Nations Negotiate. N.Y. a.o., Harper & Row, 1976.
  41.  International Mediation in Theory and Practice / Ed. by S. Touval, I.W. Zartman. Wash. (D.C.), Westview Press, 1988.
  42.  International Negotiation: Analysis, Approaches, Issues / Ed. by V.A. Kremenyuk. San Francisco, Oxford, Jossey-Bass, 1991.
  43.  Kaufman J. Conference Diplomacy: An Introductory Analysis. Third Revised Edition. - Chippenhem (Wiltshire, G.B.): Antony Rowe, 1995.
  44.  Morris D. Bodyvatching, A Field Guide on the Human Species, London, 1985.
  45.  Mediation in International Relations: Multiple Approaches to Conflict Management/Ed. by J. Bercovitch and J.Z. Rubin. N.Y., St. Martin's Press, 1992.
  46.  Peacemaking in International Conflicts: Methods and Techniques / Ed. by I.W.Zartman and J.L.Rasmussen. - Washington D.C.: United States Institute of Peace, 1997.
  47.  Processes of International Negotiations. Ed. by F.Mautner-Markhof. Westview Press. San Francisco – London, 1989.
  48.  Raiffa H. The Art & Science of Negotiation. Cambridge (Mass.), Harvard University Press, 1982.
  49.  Rapoport A. Fights, Games, Debates. Ann Arbor, University of Michigan Press, 1960.
  50.  Resolving International Conflicts: The Theory and Practice of Mediation / Ed. by J.Bercovitch. - Boulder, L.: Lynne Renner Publishers, 1995.
  51.  Richardson James L. Crisis Diplomacy: The Great Powers Since Mid-Nineteenth Century. - Cambridge: Univ. Press, 1994.
  52.  Richmond Yale. From Nyet to Da: Understanding the Russians, Yarmouth, ME: Intercultural Press, 1992. 
  53.  Scott W. P. The Skills of Negotiating. Adlershot, 1981.
  54.  Ury W.L., Smoke R. Beyond the Hotline: Controlling the Nuclear Crisis. Cambridge (Mass.), Harvard Law School, 1984.
  55.  Winham G. Negotiation as a Management Process // World Politics. 1977. № 1. P. 87-114.
  56.  Winham G. Practitioners' Views of International Negotiations / /World Politics. 1979. V. 32. No 1.
  57.  Zartman I.W. Negotiations: Theory and Reality // Journal of International Affairs. - 1975. - V. 9. - N 1. - P. 69-77.
  58.  Zartman I.W. Prenegotiation: Phases and Functions // International Journal. - 1989. - V. XLIV. - N 2 (Spring). - P. 237-253.
  59.  Zartman I. W, Berman M.R. The Practical Negotiator. New Haven, Yale University Press, 1982.

в) джерела

  1.  Белланже Л. Переговоры. 5-е изд. (Пер. с франц., под ред И.В.Андреевой). – СПб.,  2002.
  2.  Бутрос-Гали Б. Повестка дня для мира. Превентивная дипломатия, миротворчество и поддержание мира: Доклад генерального секретаря ООН. – Нью-Йорк, 1992.
  3.  Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 1969 року.
  4.  Вуд Дж., Серре Ж. Дипломатический церемониал и протокол. – М., 2003.
  5.  Гарвардський проект з переговорів (http://www.pon.harvard.edu).
  6.  Закон України від 29 червня 2004 року «Про міжнародні договори України».
  7.  Кальер, Ф. Каким образом договариваться с государями – М., 2001.
  8.  Камбон Ж. Дипломат. – М-Л., 1946.
  9.   Кардинал Ришелье. Политическое завещание. Принципы управления государством. – М., 2008.
  10.  Карягин В.В. Дипломатическая жизнь за кулисами и на сцене. – М., 1994.
  11.  Конституція України.
  12.  Правила процедури Генеральної Асамблеї ООН.
  13.  Принципи та настанови для ведення міжнародних переговорів. Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 січня 1999 року.
  14.  Советская дипломатия и поведение на переговорах в 1979-1988 гг. – М., 1989.
  15.  Статут Організації Об’єднаних Націй.




1. Анализ внутренней среды предприятия
2. Категории земель Земли поселений
3. Лекция 2 ЧТО ЕСТЬ ФИЛОСОФИЯ часть 2
4. Лабораторная работа Тема- Анализ воды и ее умягчение методом ионного обмена Цель- 1
5. Основы гражданских правоотношений
6. Наша милая Москва Подготовили воспитатели Рябцева Мария Валентиновна и Филиппова Ольга Н
7. гибридизации Природа СС и СН связей
8. А Лукичевой 183038 г
9. ВВЕДЕНИЕ Актуальность темы
10. Пояснительная записка Статус документа Рабочая программа составлена на основе федерального компонента Г
11. Гипертоническая болезнь 3 стадии 2 степени риск 4
12. Реферат- «Лучший друг немецкого народа»- образ Сталина в ГДР
13. Лабораторная работа 9 1.
14. Альфа ПРОТОКОЛ 3 01 марта 2011 года Вид общего собрания- внеочередное Место проведения общего соб
15. Техникоэкономическая характеристика станции 2
16. Тепловой шок развивающегося мозга и гены, детерминирующие эпилепсию
17. Тема 2 Борьба Руси с нашествием с Запада и Востока
18. і Розвиток їх в Україні у другій половині XVII в кінці XVIII ст
19. Практическая энциклопедия бухгалтера
20.  Отражать нарастающим итогом на счетах бухгалтерского учета имущественное и финансовое положен