Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

тематики та інженернотехнічних дисциплін Охорона праці Методичні вказівк

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2015-07-10

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Кафедра вищої математики та інженерно-технічних дисциплін

Охорона праці

Методичні вказівки

до атестації робочих місць за умовами праці та

розрахунку інтегральної оцінки важкості праці

Для студентів усіх спеціальностей

всіх форм навчання

Чернівці

2008

Укладачі:

Боднарук О.О., кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри

вищої математики та інженерно-технічних дисциплін ЧТЕІ КНТЕУ;

Канут Н.С., старший викладач кафедри вищої математики та

інженерно-технічних дисциплін ЧТЕІ КНТЕУ;

Ткаченко І.В., кандидат фізико-математичних наук,

старший викладач кафедри вищої математики та інженерно-технічних

дисциплін ЧТЕІ КНТЕУ .

«Методичні вказівки до атестації робочих місць за умовами праці та розрахунку інтегральної оцінки важкості праці» розглянуто та схвалено на засіданні кафедри вищої математики та інженерно-технічних дисциплін Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ – протокол № 5 від 6 грудня 2007 р. та на засіданні методичної ради інституту – протокол № 2 від 19 грудня 2007 р.

Рецензенти:

Горобець М.В. – кандидат технічних наук, зав. каф. технологічного обладнання машин і механізмів ЧФ НТУ ХПІ, доцент;

Ляшенко А.Ф. – кандидат технічних наук, доцент кафедри економіки підприємства ЧТЕІ КНТЕУ

Відповідальний за випуск: І.М. Школа, доктор економ. наук, професор

Чернівці, ЧТЕІ 2008

ЗМІСТ

Пояснювальна записка 5

1. Умови праці та методика оцінки їх впливу на працездатність людини 8

2. Гігієнічна класифікація умов праці 15

3. Заходи щодо підвищення працездатності людини  16

4. Міжнародний стандарт з охорони праці OHSAS 18001:1999 19

5. Приклади складання карти умов праці на робочому місці, розрахунку
інтегральної оцінки важкості праці з встановленням категорії робіт та відсотка
доплат до тарифної ставки 21

6. Методика та приклади розрахунку тарифу внеску на соціальне страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань 22

7. Варіанти практичних завдань для закріплення методичних положень щодо:

  •  розрахунку інтегральної оцінки важкості праці з встановленням категорії
    робіт та відсотка доплат до тарифної ставки 25
    •  розрахунку тарифу внеску на соціальне страхування від нещасних
      випадків на виробництві та профзахворювань 26

8. Методичні вказівки до виконання домашньої контрольної роботи  27

ДОВІДКОВо-інформаційні ДОДАТКИ

Додаток 1. Перелік нормативних документів для складання карти умов праці на робочому місці 29

Додаток 1.1. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці 30

Додаток 1.2. Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць
за умовами праці 32

Додаток 2. Карта умов праці (бланк) 42

Таблиця 2.1. Сітка (шкала) для встановлення відсотка доплат до тарифної ставки залежно від категорії важкості праці 49

Таблиця 2.2. Категорії робіт за ступенем важкості (ГОСТ 12.1.005-88) 49

Таблиця 2.3. Класи умов праці 50

Додаток 3. Критерії оцінки виробничих факторів.
Аналітично-інформаційна д
овідка 50

Таблиця 3.1. Класи умов праці залежно від вмісту шкідливих речовин
у повітрі робочої зони 52

Таблиця 3.2. Класи умов праці при роботі з біологічним фактором 53

Таблиця 3.3. Класи умов праці залежно від рівня шуму, вібрації, інфразвуку
та ультразвуку на робочих місцях 53

Таблиця 3.4. Класи умов праці при дії електромагнітних
випромінювань 54

Таблиця 3.5. Класи умов праці за показниками мікроклімату для виробничих
приміщень та відкритих територій в теплу пору року 55

Таблиця 3.6. Класи умов праці залежно від параметрів світлового
середовища виробничих приміщень 55

Таблиця 3.7. Класи умов праці за показниками важкості трудового процесу 56

Таблиця 3.8. Класи умов праці за показниками напруженості
трудового процесу 58

Додаток 4. Атестація робочих місць за міжнародними стандартами 63

Додаток 4.1. Карта ідентифікації, оцінки і усунення неприпустимих
ризиків на робочому місці користувача персональним комп’ютером 63

Додаток 4.2. Контрольний лист оцінки функціонування OHSAS 18001:1999
на підприємстві. 68

Список літератури 75


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Перехід на модульну систему навчання вимагає впровадження у вузівську практику перспективних форм і методів навчання, докорінної перебудови діяльності викладачів з навчаючої на організуючу – для розвитку у студентів творчого мислення і потреби самостійного набуття знань і умінь, продуктивного їх використання.

Відомо два підходи до вузівської підготовки (навчання) студентів: „інформаційний”, основна мета якого сповістити і наказати студентові запам’ятати відомості, передбачені навчальною програмою. Така система навчання ініціює лише пасивно-репродуктивний, повторювальний тип діяльності студента, що часто не тільки не розвиває пізнавальну активність, але навіть пригнічує її і викликає стійке неприйняття предмету.

Другий підхід – „розвиваючий”, коли студент поставлений в умови, що викликають у нього внутрішню потребу у певних знаннях, прагнення здобути їх всіма наявними засобами. За цього підходу головною стає самостійна активність студента, пробудження в ньому елементів творчості, вироблення прагнення до здолання перешкод, до одержання і створення результату. Викладач з ментора перетворюється в організатора навчального процесу, в центрі якого знаходиться активний студент, що перетворився з пасивного споживача знань і виконавця чужої волі в носія потреб науково-технічного прогресу, який самостійно і свідомо оволодіває знаннями. Тобто у перебудові вищої освіти відбувається рішучий поворот від масового навчання до індивідуального підходу, розвитку творчих здібностей майбутніх спеціалістів на основі їх самостійної роботи, форм і методів активного навчання (МАН): семінарських і практичних занять, дискусій, моделювання виробничих і практичних ситуацій.

Відомо, що професійна діяльність спеціаліста не тотожна навчальній, хоча саме в рамках і засобами навчальної діяльності вона має формуватися. Це діалектичне протиріччя і відбиває різницю між тим, що і як студент робить у вузі і тим, що він реально робитиме на виробництві як спеціаліст. Тобто це добре відома проблема адаптації молодого фахівця. Вирішити це протиріччя покликаний кожен викладач курсу „Охорона праці” незалежно від спеціальності студента.

Якісна підготовка спеціалістів, що вже з вузівської лави будуть залучені до творчої роботи з вдосконалення виробництва, для якого у ринкових умовах головним критерієм оцінки постає досягнення динамічних темпів розвитку, високі показники ефективності, вимагає впровадження МАН, і в першу чергу – ділових ігор. Найчастіше у вищій школі ігри використовують в процесі вивчення економічних дисциплін. Найкраще в них розроблено імітаційне моделювання економічних, управлінських і виробничих процесів (виробничих ситуацій).

Як свідчить практика, найефективнішими при вивченні курсу „Охорона праці” виявилися методи аналізу конкретних виробничих ситуацій і ділових ігор, що відповідно до класифікації МАН імітують професійну діяльність менеджера, який має вдосконалювати організацію і управління підприємством або ввіреним йому підрозділом. Під виробничою ситуацією ми розуміємо небезпечну обстановку, яка характеризується відхиленням одного або декількох елементів умов праці від норми і у випадку невжиття відповідних оперативних заходів може призвести або призвела до втрати працездатності, нещасного випадку або аварії.

Виділення типових ситуацій сприяє підвищенню як дієвості профілактичної роботи з охорони праці на підприємстві, так і якості навчання в області охорони праці. Адже за статистичними даними неякісне навчання робочих безпечним методам праці щорічно є причиною кожного 9-го випадку травмування, причому 30% тих, що загинули в аваріях, мали виробничий стаж до одного року. Кожен 5-й випадок травмування – результат незадовільної організації робіт з охорони праці.

За деякими даними 12% інженерно-технічних працівників погано знають правила охорони праці. Внаслідок несерйозного і безвідповідального ставлення до цих правил травматизм посадових осіб становить 8% від загального числа травм.

Слід зазначити, що застосування на виробництві застарілих технологій та матеріалів, нестача технічних засобів захисту працівників та відповідних коштів у підприємств для оптимізації умов праці, спричиняють надання майже третині працівників промисловості, будівництва, транспорту, сільського господарства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих та важких умовах праці. Щорічно витрати на ці потреби становлять понад 700 млн. гривень.

Пропоновані методичні вказівки (МВ) розраховано на закріплення теоретичних знань і набуття студентами практичних навичок з атестації робочих місць за умовами праці (складання карти умов праці на робочому місці з використанням нормативних документів; розрахунок інтегральної оцінки важкості праці з визначенням категорії робіт; відсотка доплат до тарифної ставки працівника за шкідливі та небезпечні умови праці), а також встановлення тарифу внеску на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

МВ побудовано згідно вимог нормативно-правових документів та науково-практичних рекомендацій НДІ праці щодо атестації робочих місць за умовами праці. Подано зразок карти умов праці, приклади розрахунку інтегральної оцінки важкості праці на умовному робочому місці; встановлення тарифу внеску на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також довідково-інформаційний матеріал.

Водночас МВ передбачено практичні завдання за варіантами для їх опрацювання на аудиторних заняттях.

З метою підвищення рівня самостійності у майбутній професійній діяльності студентами має бути виконана домашня контрольна робота. Для її виконання можливе використання документів і таблиць, поданих у додатку 3.

Викладені у пропонованій розробці матеріали взято з інформаційних джерел, перелік яких наведено у списку літератури.

Працюючи з методичною розробкою, слід враховувати, що вміщений у ній матеріал являє собою тренінгову модель, сконструйовану з навчальною метою для ефективного закріплення студентською аудиторією теоретичних знань у сфері охорони праці, зокрема атестації робочих місць, на яких наявний вплив на працівника шкідливих виробничих факторів, з використанням критерію важкості праці та всього, що з ним пов'язано.

1. Умови праці та методика оцінки їх впливу на працездатність людини

В процесі праці людина вступає у взаємодію з предметами праці, знаряддями праці, іншими людьми. Крім того, на неї впливають різні параметри виробничого середовища, в якому відбувається процес праці (температура, вологість і рух повітря, шум, вібрація, шкідливі речовини, різні випромінювання тощо). Все це разом характеризує умови, в яких працює людина. Від умов праці великою мірою залежить здоров'я і працездатність людини, її ставлення до праці і сам результат праці.

За поганих умов різко знижується продуктивність праці і виникають передумови для виникнення травм і професійних захворювань.

Під умовами праці розуміють сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на здоров я і працездатність людини в робочому процесі.

Фактори формування умов праці:

  •  соціально-економічні;
  •  техніко-організаційні;
  •  природнокліматичні.

Перша група факторів є визначальною і зумовлена домінуючими в суспільстві виробничими відносинами. До них належать:

  •  нормативно-правові фактори (закони про працю, норми, стандарти тощо і практика державного і громадського контролю за їх дотриманням);
  •  соціально-психологічні, які характеризують ставлення працівника до праці, психологічний клімат в колективі;
  •  суспільно-політичні фактори (загальні форми руху за створення сприятливих умов праці, винахідництво, раціоналізація і т.п.);
  •  економічні фактори (система пільг і компенсацій, моральне і матеріальне стимулювання тощо).

Техніко-організаційні фактори безпосередньо впливають на процес формування умов праці в системі "людина – машина (технологічний процес) – виробниче середовище". Вони включають:

  •  засоби праці;
  •   предмети і знаряддя праці;
  •  технологічні процеси;
  •  організаційні форми виробництва;
  •   режими праці і відпочинку тощо.

Третя група факторів характеризує дію на працівників природнокліматичних особливостей місцевості, де відбувається робота.

Перелічені фактори об'єднані багатосторонніми взаємними зв'язками і діють на виробниче середовище та умови праці комплексно.

Успіх роботи з покращення умов праці великою мірою залежить від правильного аналізу стану умов праці, його оцінки як за окремими елементами, так і в цілому за будь-яким показником. За такий показник, який би з достатньою для практики точністю враховував різнобічний вплив усіх елементів умов праці, прийнято показник важкості праці. Правомірність його застосування зумовлена тим, що організм людини реагує на дію найрізноманітніших поєднань елементів умов праці. Однакові за важкістю зміни в організмі працюючих можуть бути викликані різними причинами. У одних випадках – це будь-які шкідливі фактори виробничого середовища; в інших – надмірне фізичне або розумове навантаження; в третіх – дефіцит рухів в умовах нервово-емоційного напруження тощо. Можливий і вплив сукупності, тобто поєднання згаданих причин.

Отже, важкість праці характеризує сукупність дії всіх елементів, які складають умови праці, на працездатність людини, її здоров’я, життєдіяльність та відновлення робочої сили.

В такому трактуванні поняття "важкість праці" можна застосувати як до фізичних, так і до розумових та нервово-емоційних робіт.

Дослідженнями встановлено, що фактори важкості умов праці зумовлюються:

  •  особливостями трудового процесу;
  •  умовами виробничого середовища.

Чинники трудового процесу визначають:

  •  навантаження на м’язову і нервову системи;
  •  співвідношення між динамічними і статичними навантаженнями;
  •   ритм і темп трудового процесу;
  •   кількість інформації, що надходить та переробляється;
  •  монотонність;
  •  робоча поза;
  •   змінність роботи тощо.

Фактори умов праці формують певну сукупність санітарно-гігієнічних, психологічних та естетичних елементів виробничого середовища, які діють на працівника під час роботи.

Згідно із сучасною фізичною теорією функціональних систем розрізняють три функціональних стани організму (ФСО) людини: нормальний, граничний (між нормою та патологією) і патологічний. Кожен з них має характерні ознаки, які дозволяють їх розпізнавати за допомогою медико-фізіологічних і техніко-економічних показників.

  1.   Нормальний – коли навантаження на організм не перевищують фізіологічних можливостей людини, а умови праці сприятливі;
  2.   Граничний фізіологічний стан організму являє собою перехідну форму між нормою та патологією;
  3.   Патологічний функціональний стан організму характеризується функціональною недостатністю деяких важливих вегетативних підсистем і органів (кровообігу, дихання).

У процесі праці під дією різних виробничих елементів (факторів) та їх комплексів у людини може сформуватися тільки один із трьох ФСО. Тому можливе використання їх в якості фізіологічної шкали, що дає можливість встановити категорію важкості будь-якої праці. Так було встановлено три основні класи важкості праці, що відповідають трьом ФСО;

Перший клас відповідає нормальному ФСО;

Другий клас відповідає граничному ФСО;

Третій патологічному.

У подальшому, на підставі ґрунтовних досліджень НДІ праці, було виокремлено всередині трьох основних категорій ще три, тобто в кожному класі встановлено по дві категорії важкості праці.

Отже, на сьогодні об'єктивно обґрунтовано наявність шести категорій важкості праці, яким відповідають шість груп умов праці.

До першої категорії важкості праці відносять роботи, які виконуються за оптимальних умов внутрішнього виробничого середовища і за оптимальної величини фізичного, розумового і нервово-емоційного навантаження. Такі умови у практично здорових людей сприяють покращенню самопочуття, досягненню високого рівня працездатності та ефективності праці.

До другої відносять роботи, які виконуються в умовах гранично допустимих значень виробничих факторів. При цьому працездатність не порушується, відхилень в стані здоров'я, пов'язаних з професійною діяльністю не спостерігається впродовж усього періоду трудової діяльності працівників.

До третьої відносять роботи, які виконуються в умовах, за яких у практично здорових людей виникають реакції, які властиві граничному стану організму. Спостерігається деяке зниження виробничих показників. Покращення умов праці, а також раціональний режим праці та відпочинку сприяє швидкому усуненню негативних наслідків.

До четвертої категорії важкості віднесено роботи, при яких дія небезпечних та шкідливих виробничих факторів призводить до виробничо зумовлених професійних захворювань у практично здорових людей. Більшість фізіологічних показників при цьому погіршуються, особливо наприкінці зміни або тижня. З'являються типові виробничо зумовлені стани передзахворювання організму.

До п'ятої категорії важкості відносять роботи, які виконуються у несприятливих умовах праці. У працівників наприкінці робочої зміни формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму. У переважної частини ці патологічні реакції зникають після повноцінного відпочинку. Однак у деяких людей вони можуть перейти у виробничо зумовлені професійні захворювання.

До шостої категорії важкості належать роботи, які виконуються в особливо несприятливих (екстремальних) умовах. При цьому ознаки патологічного стану організму розвиваються дуже швидко, можуть мати незворотний характер і часто супроводжуються тяжкими порушеннями функцій життєво важливих органів людини (наприклад, інфаркт міокарду). Причиною можуть бути надзвичайні перевантаження, стресові психічні ситуації.

За такої класифікації будь-які дані, які характеризують функціональний стан людини, дозволяють встановити категорію важкості праці. Дані можуть бути отримані за допомогою медичних і техніко-економічних досліджень, які потребують наявності певної апаратури і спеціалістів.

Отже, важкість праці характеризує сукупний вплив усіх елементів, які складають умови праці, на працездатність людини, її здоров'я, життєдіяльність і відновлення робочої сили. В такому формулюванні поняття важкості праці однаково прийнятне як для розумової, так і для фізичної праці. Про ступінь важкості праці можна судити за реакціями і змінами в організмі людини, що зрештою, служить показником якості самих умов праці.

НДІ праці розроблена методика інтегральної бальної оцінки важкості праці. Методика дає можливість з прийнятною для практичного використання точністю встановити категорію важкості праці, маючи відображені в числах-балах дані, які характеризують умови праці. Фактичні показники для всіх факторів трудового процесу і виробничого середовища заносять в "Карту умов праці" і переводять в бали.

Для кількісної оцінки важкості праці використовується "Карта умов праці", яка містить перелік санітарно-гігієнічних і психофізіологічних умов і факторів трудового процесу.

До основних санітарно-гігієнічних факторів відносять:

  •  температуру, (°С), відносну вологість (%), швидкість руху повітря (м/с);
  •  токсичні речовини, г/м3;
  •  промисловий пил, г/м3;
  •  вібрацію, дБ;
  •  виробничий шум, дБ;
  •  ультразвук, дБ;
  •  електромагнітні поля радіочастот, Вт/м2- В/м, А/м;
  •  іонізуючі випромінювання, Бер/год;
  •  освітлення, лк.

До основних психофізіологічних факторів на робочому місці належать:

  •  статичне навантаження протягом зміни;
  •  кількість операцій на годину;
  •  робоча поза;
  •  напруга зору підчас різних видів роботи;
  •  кількість рухів за годину (темп);
  •  інтелектуальне напруження;
  •  монотонність;
  •  режим праці і відпочинку;
  •  нервово-емоційне напруження.

У разі інтегральної оцінки важкості праці враховуються тільки ті елементи, які формують певну категорію важкості праці на даному робочому місці. Такі елементи називають біологічно значимими.

Біологічно значимі елементи умов праці впливають на фізіологічні функції організму працюючої людини, які властиві певним видам праці.

Так, під час розумової праці ключовою є аналітико-синтетична функція центральної нервової системи, а біологічно значимим фактором важкості – кількість одночасно перероблюваної інформації, складність її обробки, емоційне напруження.

Після оцінки кожного елемента умов праці в балах розраховується середній бал як середньоарифметична величина. Кількість балів змінюється від одиниці (оптимальні умови) до шести (найважчі умови). Елемент умов праці отримує певний бал, якщо тривалість його дії (експозиція) продовжується від 90 до 100% часу восьмигодинної робочої зміни (480 хв.). У разі меншої тривалості бальна оцінка елемента з врахуванням експозиції визначається за формулою:

де – максимальна оцінка елементів експозиції від 90 до 100 % робочої зміни, балів;  – час дії елемента в частках робочої зміни.

Виняток становлять хімічні речовини 1-го і 2-го класів небезпеки, канцерогенні речовини та іонізуючі випромінювання, які отримують повний бал в разі тривалості дії більше 25% змінного часу.

Отримані бали вносять в "Карту умов праці" з врахуванням періоду дії того чи іншого елемента умов праці, сумують і ділять на число цих елементів. За одержаною середньою величиною біологічно значимих елементів умов праці встановлюють інтегральну оцінку важкості праці та категорію важкості праці.

Заповнюючи "Карту" слід мати на увазі, що, якщо діючі на працюючого елементи отримали оцінку 1 або 2 бали, то треба сумувати всі елементи, які включені в "Карту". Якщо ж на робочому місці є елементи, оцінені як 3, 4, 5 або 6 балів, то для визначення інтегральної оцінки треба враховувати тільки ці елементи. Елементи, які мають оцінку 1 або 2 бали, в цьому випадку брати до уваги не треба, тому що вони не впливають істотно на формування умов праці.

Інтегральну оцінку важкості праці в балах з потрібною точністю можна визначити за допомогою наступного виразу:

 (1)

де:  – інтегральна оцінка важкості праці на робочому місці.

– фактор, що отримав найбільшу оцінку в балах;

– сума балів біологічно значимих факторів (елементів умов праці) без ;

п – кількість виробничих факторів.

Отже, важкість праці характеризує сукупність дії всіх елементів, які складають умови праці, на працездатність людини, її здоров’я, життєдіяльність та відновлення робочої сили.

Оцінка умов праці на основі визначення важкості праці дозволяє віднести реальні умови праці на певному виробництві до сприятливих чи несприятливих, а також може бути застосована на підприємстві як основа розробки пільг та компенсацій за несприятливі умови праці.

2. ГІГІЄНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ УМОВ ПРАЦІ

Трудове навантаження працівника може супроводжуватися виникненням психофізіологічних і шкідливих факторів, які можуть призвести до несприятливого впливу на функціональний, інтелектуальний, емоційний стан людини, викликати зниження працездатності і погіршення здоров'я.

Оцінка умов праці проводиться на підставі "Гігієнічної класифікації умов праці" за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

Виходячи з принципів "Гігієнічної класифікації", умови праці поділяють на 4 класи:

1-й клас оптимальні умови праці – такі умови, за яких зберігається не лише здоров'я працівників, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності;

2-й клас допустимі умови праці – характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни і не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періодах;

3-й клас шкідливі умови праці – характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів і вираженості змін в організмі працюючих поділяються на чотири ступені;

4-й клас – небезпечні (екстремальні) – умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких упродовж робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Адекватна оцінка конкретних умов та характеру праці сприятиме обгрунтованій розробці та впровадженню комплексу заходів і технічних засобів з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, зокрема шляхом поліпшення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу.

Оцінка фактичного стану умов праці здійснюється на основі даних атестації робочих місць і складання "Карти умов праці": ступінь шкідливості факторів виробничого середовища, важкості і напруженості робіт встановлюється в балах за критеріями, що надані в "Гігієнічній класифікації умов праці". Залежно від фактичного стану умов праці адміністрація підприємств разом з профспілковими комітетами встановлює розміри доплат до тарифної ставки або посадового окладу (табл. 2.1 додатку 2).

3. ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЛЮДИНИ

Вивчення умов праці показало, що існує багато факторів, які впливають на продуктивність праці:

  •  організація робочого місця;
  •  режим напруження і відпочинку під час роботи;
  •  естетичне оформлення приміщення;
  •  культура працівника.

Ці фактори формують загальну налаштованість на працю та полегшують або ускладнюють появу трудових зусиль.

Розробляючи критерії професіографічної оцінки (опис характеристик праці, ступеня нервового напруження в процесі праці), користуються характеристиками, які відображають напруження сенсорного апарату, вищих нервових центрів, що забезпечують функції уваги, мислення, регуляції рухів. На сьогодні складено спеціальні таблиці класифікації праці за ступенем нервово-емоційного напруження, в основу яких покладено такі показники:

  •  інтелектуальне та емоційне навантаження;
  •  тривалість зосередженого спостереження;
  •  кількість виробничо важливих об'єктів одночасного спостереження;
  •  кількість сигналів на годину;
  •  темп;
  •  час активних дій;
  •  необхідність самостійного пошуку пошкоджень;
  •  монотонність праці;
  •  напруження зору;
  •  точність виконання роботи;
  •  змінність;
  •  режим праці та відпочинку.

Продуктивність праці тісно взаємопов'язана з працездатністю людини. Працездатність людини є фізіологічною основою продуктивності праці.

У найзагальнішому формулюванні можна дати таке визначення працездатності – це здатність людини витримувати навантаження (м'язові, нервові, енергетичні, інформаційні) у процесі праці.

Загальний рівень працездатності конкретної людини як максимально можливий і психофізіологічний потенціал визначається такими факторами [7]:

  •  стан здоров 'я;
  •  м'язова сила і витривалість та їх співвідношення;
  •  властивості нервових процесів (сила, рухливість, урівноваженість);
  •  біоенергетичні процеси, резерви організму;
  •  психічні функції.

Загалом вона залежить від віку та статі людини, соціально-економічних умов життя і праці.

Загальна працездатність, яка характеризується фізичною і розумовою працездатністю та емоційною стійкістю людини, реалізується в процесі праці як професійна працездатність.

 Ефективність професійної працездатності залежить:

  •  від трудових навантажень;
  •  умов виробничого середовища;
  •  професійної підготовки і професійної придатності до конкретного виду праці;
  •  мотивації.

Типову залежність працездатності від часу впродовж робочої зміни показано на рис. 1.

Особливе значення в комплексі заходів, які забезпечують високу продуктивність праці і рівень працездатності працівника, має раціональний режим праці та відпочинку. Під режимом праці і відпочинку розуміють загальну тривалість трудової діяльності протягом доби, тижня, місяця, року, частоту і тривалість періодів трудової активності та перерв у процесі цієї активності, співвідношення і чергування цих періодів.

Рис.1. Характеристика фізичної і розумової працездатності
протягом робочої зміни:
а – впрацювання; b – стійка працездатність;
с – зниження працездатності; d – емоційний порив

Дослідження показують, що впровадження раціонального режиму праці і відпочинку на підприємствах забезпечує підвищення продуктивності праці на 8-10 %, сприяє поліпшенню фізіологічного стану працівників.

Раціональний, фізіологічно обгрунтований режим праці і відпочинку повинен відповідати таким вимогам:

  •  запобігати ранньому і надмірному розвиткові втоми працівників;
  •  сприяти збереженню високої працездатності та оптимального функціонального стану організму працівників протягом зміни;
  •  сприяти ефективному відновленню фізіологічних функцій під час відпочинку.

4. МІЖНАРОДНИЙ СТАНДАРТ З ОХОРОНИ ПРАЦІ OHSAS 18001:1999

Україна проголосила курс на інтеграцію в ЄС, а це, своєю чергою, вимагає від неї гармонізації стандартів як у сфері фінансово-економічної діяльності, якості продукції, екології, так й у сфері безпеки праці. Методологічною основою визначення безпеки праці в європейських країнах прийнято ризик-менеджмент, за допомогою якого визначається ймовірність ризику небезпеки на кожному робочому місці (професії). Варто зазначити, що Україна нині користується стандартами безпеки праці, в основу яких покладено методологію стовідсоткового захисту працівника на кожному робочому місці (професії), – це ДСТУ, а також стандарти безпеки праці колишнього СРСР, які тимчасово, до їх заміни, чинні на території України. Впровадження методології ризик-менеджменту в розробку системи управління охороною праці на підприємстві згідно з сучасними поглядами дає можливість поліпшити стан охорони праці, запобігти фінансовим, матеріальним і людським втратам від нещасних випадків, аварій, пожеж.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України. Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, у яких бере участь Україна, запроваджено інші правила, ніж ті, які містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди (ст. 1 – 8 КЗпП України). Таким чином, у Конституції нашої держави і в Кодексі законів про працю України закріплено принцип пріоритету міжнародно-правових норм перед нормами національного законодавства.

У 1999 р. був прийнятий міжнародний стандарт OHSAS 18001 „Occupational Health and Safety Assessment Series” (Серія „Система управління охороною здоров’я і безпекою праці”), який впроваджується і функціонує у багатьох європейських країнах, у т. ч. у Росії та Польщі.

Стандарт OHSAS орієнтований на створення такої системи управління охороною праці (СУОП), яка у вигляді підсистеми могла би бути об’єднана з іншими підсистемами (якості, охорони середовища) в рамках єдиної інтегрованої системи управління підприємством (організацією). Він дає можливість перевірити функціонування СУОП на підприємстві сторонніми сертифікаційними фірмами. На сьогодні OHSAS єдиний міжнародний стандарт з охорони праці, що „працює” на мінімізацію ризиків на всіх виробничих ділянках, і немає іншого документа, який міг би переконати потенціального іноземного інвестора, що на підприємстві все гаразд з професійною безпекою і немає ризиків виникнення виробничих аварій.

У Євросоюзі сертифікату OHSAS 18001:1999 страхові компанії довіряють. Відтак, страхуючи бізнес на випадок, до прикладу, аварії, у власників сертифіката більше шансів укласти зі страховиком вигідний для себе договір страхування.

Наказом МНС України № 398 від 27.06.2006 р. затверджено „Рекомендації щодо побудови системи управління охороною праці на виробництві”, у яких враховано вимоги OHSAS 18001:1999 щодо розроблення політики підприємства з охорони праці, проведення аудитів, аналізу й попередження можливих загроз життю і здоров’ю працюючих (п.4.3.17), розробка і впровадження подальших заходів щодо зменшення ризиків, якщо це потрібно, та ін. Для ефективнішого попередження травматизму і сертифікації підприємства міжнародною фірмою, наприклад Det Narske Veritas, доцільно до карт умов праці, що складають при атестації робочих місць, скласти карти ідентифікації оцінки професійного ризику на робочому місці (додаток 4.1), своєчасно їх оновлювати при появі нових ризиків і використовувати під час інструктажу на робочому місці. Для одержання міжнародного сертифіката на відповідність СУОПР підприємства вимогам OHSAS треба дати доказові відповіді на всі питання контрольної карти (додаток 4.2).

ПРИКЛАДИ СКЛАДАННЯ КАРТИ УМОВ ПРАЦІ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ, РОЗРАХУНКУ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ОЦІНКИ З ВСТАНОВЛЕННЯМ КАТЕГОРІЇ ВАЖКОСТІ ПРАЦІ ТА ВІДСОТКА ДОПЛАТ ДО ТАРИФНОЇ СТАВКИ

Приклад 1. Проаналізуйте умови праці на робочому місці умовного підприємства та визначте:

а) інтегральну оцінку важкості праці;

б) встановіть категорію важкості праці та охарактеризуйте її;

в) встановіть відсоток доплат до заробітної плати (тарифної ставки);

с) зробіть стисле резюме (шляхи поліпшення умов праці та зменшення важкості праці).

Використовуйте для розв’язку вихідні дані, подані у таблиці:

Біологічно-значимі елементи (фактори) умов праці, що діють на робочому місці

Індекс фактора

(Хі)

Найменування фактора

Фактично отримане значення фактора

Бальна оцінка фактора (визначається самостійно)

Тривалість дії фактора протягом робочої зміни (хвилин)

Х1

Хімічні речовини, мг/м3

Кратність перевищення ГДК – 2,6

480

Х2

Запорошеність, мг/м3

Кратність перевищення ГДК – 7

480

Х3

Вібрація, дБ

ГДР + 9

240

Х4

Шум, дБ

ГДР + понад 10 + вібрація

120

Приклад 2. На робочому місці на працюючого діють п'ять біологічно значимих факторів (елементів умов праці), що оцінені у 3, 3, 4, 5, 6 балів. Вони діють протягом усієї робочої зміни(480 хв.).

Визначаємо інтегральну бальну оцінку, а потім категорію важкості праці:

 

Категорія важкості праці – VI.

Приклад 3. На робочому місці чотири біологічно значимих фактори, мають оцінки у балах: 3, 3, 4, 6. Проте тривалість їх дії різна і дорівнює відповідно: 380, 240, 120, 240 хвилин, що в частках одиниці складає відповідно: 0.8, 0.5; 0.25; 0.5.

Визначаємо фактичні бальні оцінки: ; ; ; .

Інтегральна бальна оцінка становитиме:

 

Категорія важкості праці – III.

Існують і інші класифікації робіт за важкістю. Наприклад, у ГОСТ 12.1.005-88 метеорологічні умови у виробничих приміщеннях нормуються залежно від категорій робіт, розмежованих на основі енерговитрат організму, як це показано у табл. 2.2 додатку 2. За величиною енерговитрат роботи поділяють на три категорії: легкі, середньої важкості та важкі, перші дві з яких поділяються ще на відповідні групи.

  1.   МЕТОДИКА ТА ПРИКЛАДИ РОЗРАХУНКУ ТАРИФУ ВНЕСКУ НА СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ

Розрахунок тарифів внесків на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці проводиться у такому порядку:

1. Розраховується інтегральна оцінка умов праці для кожного робочого місця на підприємстві за однією із формул:

 І = Ф3+1/3(Ф12), (2)

 І = 1/4Ф1, (3)

 І = 1/3 (Ф12), (4)

 І = 1/2 Ф2 + 1/3 Ф1 (5)

де:  І – інтегральна оцінка умов праці на робочому місці;

 Ф1 – кількість факторів 1-го ступеня;

 Ф2 – кількість факторів 2-го ступеня;

 Ф3 – кількість факторів 3-го ступеня.

або за формулою:

 (6)

Усі дані для розрахунків беруться з карт умов праці. Фактори за важкістю та напруженістю враховуються диференційовано. Формули виведено з критеріїв установлення пільгових пенсій за списками № 1 і 2, і їх застосування має такі особливості:

  •  формула (2) використовується, якщо на робочому місці обов'язково наявні фактори 3-го ступеня у кількості один або більше; кількість факторів

1-го і 2-го ступенів не лімітується;

  •  формула (3) використовується за наявності на робочому місці факторів тільки 1-го ступеня та відсутності факторів 2-го і 3-го ступенів;
  •  формула (4) використовується за наявності на робочому місці факторів 2-го ступеня у кількості від одного до двох та відсутності факторів 3-го ступеня; кількість факторів 1-го ступеня не лімітується;
  •  формула (5) використовується за наявності на робочому місці трьох і більше факторів 2-го ступеня та відсутності факторів 3-го ступеня. Кількість факторів 1-го ступеня не лімітується.

2. Розраховується інтегральна оцінка умов праці загалом по підприємству (це може бути і дільниця, і цех тощо) за формулою:

, (6)

де   – інтегральна оцінка умов праці за множиною робочих місць;

 – інтегральна оцінка умов праці на робочому місці;

 – кількість працівників на робочому місці.

За інтегральними оцінками шкідливості та небезпечності, умови праці розподіляються на такі 7 категорій:

  •  оптимальні та допустимі умови праці – 0;
  •  помірної шкідливості та небезпечності – до 0,99;
  •  підвищеної шкідливості та небезпечності – 1 - 1,99;
  •  значної шкідливості та небезпечності – 2 - 2,99;
  •  високої шкідливості та небезпечності – 3 - 3,99;
  •  дуже високої шкідливості та небезпечності – 4,0 і більше;
  •  екстремальні умови праці – кількісно не виражаються.

3. Розраховується тариф внеску на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві. Якщо на підприємстві 100% працюючих зайнято в умовах праці, які належать до категорії дуже високої шкідливості і небезпечності, то для цього підприємства тариф внеску становитиме 100% до фонду заробітної плати, що на практиці нереально, тому є лише теоретичним припущенням.

Тариф внеску підприємства на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань визначається за формулами:

, (7)

, (8)

де: Т – тариф внеску підприємства на соціальне страхування за звітний період, тис. грн.;

Ф – річний фонд заробітної плати на підприємстві, тис. грн.;

В – питома вага працюючих у шкідливих та небезпечних умовах праці (визначається як відношення кількості працюючих у шкідливих і небезпечних умовах до загальної кількості працівників);

ІПМ – інтегральна оцінка умов праці на підприємстві або за сукупністю робочих місць;

4,0 – величина інтегральної оцінки умов праці на підприємстві за категорією дуже високої шкідливості та небезпечності;

60 – максимально можливе (ІП).

За формулою (8) проводиться розрахунок, якщо (ІП), (ІПМ) визначені відповідно за формулами: (1) та (6).

Наводимо кілька умовних прикладів розрахунків тарифу внесків для різних комбінацій питомої ваги працюючих у шкідливих і небезпечних умовах та різного ступеня шкідливості і небезпечності умов праці. Річний фонд заробітної плати по кожному підприємству становить 9 000 грн.

1. Питома вага працюючих у шкідливих і небезпечних умовах праці (В)=1/8, інтегральна оцінка умов праці по підприємству (ІПМ) = 0,25.

Т = 9000  1/8  0,25/4,0 = 70,3 грн., або 0,78%.

2. В =1/5, ІПМ = 0,8.

Т = 9000  1/5  0,8/4,0 = 360 грн., або 4%.

3. В =1/3, ІПМ =1,3

Т = 9000  1/3  1,3/4,0 = 970,5 грн., або 10,8%.

4. В = 1/4, ІПМ = 2,0

Т = 9000  1/4  1,3/4,0 =1120,5 грн., або 12,5%.

5. В=1/3, ІПМ = 2,9

Т = 9000  1/3  2,9/4,0 = 2170,5 грн., або 24,2%.

Спосіб визначення величини внесків за результатами атестації робочих місць на підприємствах потребує апробації, після якої він може бути уточнений, і тоді можна буде з певністю говорити про його практичну прийнятність.

7. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ЗА ВАРІАНТАМИ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ПОЛОЖЕНЬ ЩОДО:

  •  розрахунку інтегральної оцінки з встановленням категорії важкості праці та відсотка доплат до тарифної ставки.

Визначити оцінку важкості праці, категорію та відсоток доплат, якщо відомі такі дані за варіантами:

№ варіанта

Бальна оцінка елементів умов праці

№ варіанта

Бальна оцінка елементів умов праці

1

3, 3, 4, 4, 5

19

1, 2, 3, 6, 6

2

3, 4, 4, 4, 5

20

5, 6, 4, 4, 1

3

3, 4, 4, 5, 5

21

5, 6, 4, 4, 1

4

3, 4, 5, 5, 5

22

1, 4, 2, 5, 6

5

4, 4, 4, 5, 5

23

2, 2, 3, 3, 2

6

3, 3, 3, 4, 5

24

1, 1, 6, 5, 6

7

4, 4, 2, 1, 5

25

3, 3, 3, 5, 4

8

5, 5, 3, 1, 2

26

4, 4, 5, 6, 1

9

5, 5, 5, 4, 1

27

6, 6, 5, 5, 4

10

3, 3, 3, 4, 3

28

3. 2, 5, 6, 6

11

3, 6, 4, 3, 5

29

4. 4, 3, 3, 6

12

2, 1, 1, 3, 5

30

6, 6, 5, 1, 2

13

5, 4, 6, 1, 2

31

1, 1, 2, 2, 5

14

2, 2, 3, 4, 5

32

3, 5, 6, 1, 2

15

1, 4, 5, 6, 4

33

6, 5, 6, 4, 1

16

2, 3, 4, 5, 6

34

2, 2, 3, 4, 6

17

4, 5, 6, 3, 1

35

4, 4, 5, 5, 3

18

5, 4, 3, 3, 2

  •  розрахунку тарифу внеску на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Визначити тариф внеску на соціальне страхування, якщо відомі такі дані за варіантами:

№ варіанта

Ф

В

ІПМ

№ варіанта

Ф

В

ІПМ

1

10000

1/3

0,25

19

9000

1/2

0,35

2

10000

1/4

0,25

20

9000

1/2

0,4

3

10000

1/5

0,25

21

9000

1/3

0,4

4

10000

1/2

0,25

22

9000

1/4

0,3

5

10000

1/3

0,3

23

9000

1/4

0,2

6

10500

1/3

0,2

24

9000

1/4

0,35

7

10500

1/3

0,35

25

9500

1/4

0,4

8

10500

1/3

0,4

26

9500

1/5

0,3

9

10500

1/4

0,3

27

9500

1/5

0,2

10

10000

1/4

0,2

28

9500

1/3

0,25

11

10000

1/4

0,35

29

9500

1/4

0,25

12

10000

1/4

0,4

30

11500

1/5

0,25

13

11000

1/5

0,3

31

11500

1/2

0,25

14

10000

1/5

0,2

32

11500

1/3

0,3

15

11000

1/5

0,35

33

11500

1/5

0,4

16

11000

1/5

0,4

34

11500

1/2

0,3

17

11000

1/2

0,3

35

12000

1/2

0,2

18

11000

1/2

0,2

Хід розв'язку супроводжувати стислим коментарем і відповідними висновками.

8. Методичні вказівки до виконання домашньої контрольної роботи

Метою даного завдання є формування у студента творчих здібностей, асоціативного мислення, здатності до формулювання і постановки виробничих завдань та пошуку шляхів їх розв'язання.

Постановка завдання:

  •  сформулювати виробничу ситуацію (на умовному прикладі) щодо атестації робочих місць на предмет психофізіологічної та санітарно-гігієнічної оцінки умов праці;
  •  скласти карту умов праці на робочому місці;
  •  визначити інтегральну оцінку важкості праці та відсоток доплат до тарифної ставки працівників, що працюють у шкідливих і небезпечних умовах.
  •  запропонувати відповідні заходи щодо усунення або зменшення впливу негативних факторів виробничого середовища. які впливають на працездатність працюючої людини.

Додаткова інформація:

  1.  Самостійно обрати (можна використати умови фактично діючого підприємства) підприємство зі всіма його реквізитами, необхідними для заповнення карти умов праці на робочому місці.
  2.  Визначити сферу (галузь) діяльності умовного підприємства.
  3.  Обрати (щонайменше одне) робоче місце в системі виробничої діяльності підприємства та описати його, вказавши вид діяльності (напр.: робоче місце токаря, фрезерувальника, пекаря, тощо); кількість обслуговуючого персоналу (напр: робоче місце обслуговується одним працівником), характер/вид продукції, що випускається, технологічні чи організаційно-виробничі особливості.
  4.  Охарактеризувати робоче місце з погляду небезпечних і шкідливих факторів за кількістю, різновидом, значеннями (показниками замірів) та часом їхнього впливу на працюючих упродовж зміни (зміна – 8 год. = 480 хв.). Факторів має бути не менше 4-х.
  5.  Скласти карту умов праці на робочому місці за формою (див. дод. 2) з використанням таблиць, поданих у додатку 3.
  6.  У процесі виконання домашньої роботи з використанням практичного матеріалу реально діючого підприємства, необхідно використовувати стандартні форми (документи) прийняті на даний момент та обов'язково посилатися на джерела інформації, що використовуються, а саме: закони та підзаконні акти, інструкції та постанови, методичні розробки тощо.
  7.  Розрахувати інтегральну оцінку важкості праці, використовуючи формулу (1).
  8.  Установити категорію важкості праці відповідно до табл. 2.1.
  9.  Розробити заходи щодо поліпшення умов.
  10.  Установити відсоток доплат до тарифної ставки працюючих у шкідливих і небезпечних умовах праці, використовуючи результат розрахунку (п. 7) та таблиці .
  11.  Зробити узагальнюючі висновки.


ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНІ  ДОДАТКИ

Додаток 1

ПЕРЕЛІК  НОРМАТИВНИХ  ДОКУМЕНТІВ

  1.  Про єдину державну систему показників обліку умов і безпеки праці. Наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 31 березня 1994 р. № 27 [2, С. 256].
  2.  Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27 грудня 2001 р. № 528 [2, С. 265].
  3.  Перелік робіт з підвищеною небезпекою. Затверджено Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. №15 [2, С. 307].
  4.  Порядок складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці. Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 грудня 2004р.  № 614 [2, С. 314].
  5.  Інструкція про застосування переліку професійних захворювань. Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України, Академії медичних наук України і Міністерства праці і соціальної політики України від 29 грудня 2000 р. № 374/68/338 [2, С. 335].
  6.  Перелік професійних захворювань. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662 [2, С. 337].
  7.  Рекомендації щодо побудови системи управління охороною праці на виробництві. Наказ МНС України № 398 від 27.06.2006 р.


Додаток 1.1

ЗАТВЕРДЖЕНИЙ

постановою Кабінету Міністрів України

від 1 серпня 1992 р. № 442

ПОРЯДОК
проведення атестації робочих місць за умовами праці

1. Атестація робочих місць за умовами праці (надалі – атестація) проводиться на підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

2. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здоров’я і безпечні умови праці. Пільгове пенсійне забезпечення – це пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

3. Атестація проводиться згідно із цим Порядком та Методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ.

4. Атестація проводиться Атестаційною комісією, склад та повноваження якої визначається нормою по підприємствах, організаціях в строки, передбачені колективним договором не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

5. До проведення атестації можуть залучатись проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції Держгіртехнагляду профспілок.

6. Атестація робочих місць передбачає:

  •  установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
  •  санітарно-гігієнічне дослідження: факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;
  •  комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;
  •  установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
  •  обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;
  •  визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;
  •  складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;
  •  аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

7. Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ.

8. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.

Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

9. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгово-пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Клопотання підприємств та організацій про внесення змін і доповнень до списків №1 і 2, після їх попереднього розгляду органами державної експертизи, подають до Мінпраці, яке готує та подає пропозиції до КМУ

10. Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільгові компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.

Додаток 1.2

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для проведення атестації робочих місць за умовами праці

Методичні рекомендації розроблені відповідно до постанови КМУ від 1 серпня 1992 р. № 442 і визначають організацію роботи по проведенню атестації робочих місць, оцінку умов праці та реалізації прав трудящих на пільги та компенсації залежно від шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

Результати атестації за умовами праці використовуються для підтвердження права на встановлення пенсій на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», інших пільг та компенсацій, а також розробки та реалізації технічних, економічних та соціальних заходів колективного договору щодо покращення умов трудової діяльності. Атестація проводиться на підприємствах, в організаціях та установах (надалі – підприємствах), на яких використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основні терміни і визначення, що вживаються в методичних рекомендаціях наведені в додатку 1.

1. Загальні положення

1.1. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками в галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

1.2. Правовою основою для проведення атестації є чинні законодавчі й нормативні акти з питань охорони і гігієни праці. Списки виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації залежно від умов праці.

1.3. Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використовувані сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Для виробництв, робіт, професій та посад, для яких Списками № 1 і 2 передбачені показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.

1.4. Атестація робочих місць передбачає:

  •  виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних факторів та причин їх утворення;
  •  дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;
  •  комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;
  •  обгрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії зі шкідливими умовами праці;
  •  підтвердження /встановлення/ права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці;
  •  перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;
  •  розв'язання спорів, які можуть виникнути між юридичними особами і громадянами /працівниками/ відносно умов праці, пільг і компенсацій;
  •  розробку комплексу заходів щодо оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці і оздоровлення трудящих;
  •  вивчення відповідності умов праці рівню розвитку техніки і технології, удосконалення порядку та умов установлення і призначення пільг і компенсацій.

1.5. Періодичність атестації установлюється самим підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника /власника/ підприємства, організації.

1.6. Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за Списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

2. Організація роботи по атестації

2.1. Для організації і проведення атестації керівник підприємства видає наказ, в якому:

  •  зазначаються основа і завдання атестації;
  •  затверджуються склад, голова і секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження, у разі необхідності визначається склад цехових /структурних/ атестаційних комісій;
  •  установлюються терміни і графіки проведення підготовчих робіт, у структурних підрозділах підприємства;
  •  визначається взаємодія із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями /експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою/;
  •  визначаються проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці і участі в розробці заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів.

2.2. До складу атестаційної комісії рекомендується включати головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, представників громадських організацій та інших.

2.3.Атестаційна комісія:

  •  здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах;
  •  формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу і організує її вивчення;
  •  визначає і залучає в установленому порядку необхідні організації для виконання спеціальних робіт;
  •  організує виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з їх експлуатацією, визначає межу робочих місць /робочих зон/ та надає їм відповідний номер;
  •  складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;
  •  порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання, використовувані сировину і матеріали із передбаченими в проектах;
  •  визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організує їх дослідження;
  •  прогнозує та виявляє створення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;
  •  установлює на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника /ЄТКД/ відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилення професія /посада/ приводиться у відповідність до ЄТКД за фактично виконуваною роботою;
  •  - складає Карту умов праці /далі – Карта/ на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць /додаток 2/;
  •  проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з несприятливими умовами праці;
  •  уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає виграти на ці цілі;
  •  організує розробку заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників;
  •  виконує свої функції до призначення нового складу при позачерговій атестації.

3. Вивчення факторів виробничого середовища і

трудового процесу

3.1. У ході вивчення необхідно визначити:

  •  характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням /гр.2 Карти/;
  •  нормативне значення /ГДК, ГДР/ параметрів, факторів виробничого середовища і трудового процесу, використовуючи систему стандартів безпеки праці, санітарні норми і правила, інші регламенти /гр. 4 Карти/;
  •  фактичне значення факторів виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків /гр. 5 Карти/.

3.2. Лабораторні і інструментальні дослідження проводяться відповідно до положень ГОСТ 1.25-76 «ГСС. Метрологическое обеспечение. Основные положения», ГОСТ 12.0.005 - 84 «ССБТ. Метрологическое обеспечение в области безопасности труда. Основные положения», стандартів Державної системи забезпечення єдності вимірів /ДСВ/, системи стандартів безпеки праці /ССБП/, методичних вказівок, затверджених Міністерством охорони здоров'я.

  1.   Прилади і обладнання для вимірів повинні відповідати метрологічним вимогам і повірці в установлені строки.
  2.   Лабораторно-інструментальні дослідження фізичних, хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних факторів проводяться в процесі роботи у характерних /типових/ виробничих умовах, справних і ефективно діючих засобах колективного і індивідуального захисту.
  3.   Результати замірів /визначень/ показників шкідливих і небезпечних виробничих факторів оформлюються протоколами за формами, передбаченими у ГОСТ або затвердженими Міністерством охорони здоров'я України, і заносяться в Карту /гр.5/.
  4.   Визначається тривалість /відсоток від тривалості зміни/ дії виробничого фактора /гр.9 Карти/.

4. Гігієнічна оцінка умов праці

4.1. Оцінка результатів лабораторних досліджень, інструментальних вимірів проводиться шляхом порівняння фактично визначеного значення з нормативами /регламентами/.

При цьому шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем.

4.2. Ступінь шкідливості і небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу /гр.6,7,8 Карти/ тільки III класу визначається за критеріями, встановленими гігієнічною класифікацією праці № 4137-86 /додаток 3/.

4.3. При наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин різнонаправленої дії кожну з них потрібно враховувати самостійним фактором, який підлягає кількісній оцінці.

При наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин однонаправленої дії відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених для них ГДК підсумовуються. Якщо сума відношень перевищує одиницю, то ступінь шкідливості даної групи речовин визначається, виходячи із величини цього перевищення з урахуванням класу небезпечності найбільш токсичної речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина.

Концентрація шкідливих речовин однонаправленої дії визначається за ГОСТ 12.1.005-88.

4.4. Оцінка умов праці при наявності двох і більше шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється за найбільш високим класом і ступенем.

5. Оцінка технічного та організаційного рівня робочого місця

5.1. Оцінка технічного рівня робочого місця провадиться шляхом аналізу:

  •  відповідності технологічного процесу, будівель і споруд — проектам, обладнання — нормативно-технічній документації, а також характеру та обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів;
  •  технологічної оснащеності робочого місця (наявність технологічної оснастки та інструменту, контрольно-вимірювальних приладів та їх технічного стану, забезпеченості робочого місця підйомно-транспортними засобами);
  •  відповідність технологічного процесу, обладнання, оснастки, інструменту і засобів контролю вимогам стандартів безпеки та нормам охорони праці;
  •  впливу технологічного процесу, що відбувається на інших робочих місцях.

5.2. При оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується:

  •  раціональність планування /відповідність площі, яка зайнята робочим місцем, нормам технологічного проектування та раціонального розміщення обладнання і оснастки/, а також відповідність його стандартам безпеки, санітарним нормам та правилам;
  •  забезпеченість працюючих спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального і колективного захисту та їх відповідність стандартам безпеки праці і встановленим нормам;
  •  організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів.

6. Атестація робочих місць

6.1. Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих, передбачених гігієнічною класифікацією праці /розділ 1 Карти/, сукупних факторів технічного і організаційного рівня умов праці /розділ II Карти/, ступеня ризику, пошкодження здоров'я.

6.2. На основі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного із видів умов праці:

  •  з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;
  •  зі шкідливими і важкими умовами праці;
  •  зі шкідливими умовами праці та заносяться до розділу III Карти.

6.3. Право на пенсію на пільгових умовах визначаєтеся за показниками, які наведені в додатку 4, інші пільги і компенсації залежно від умов праці за діючими нині законодавчими актами.

6.4. За оцінку умов праці керівників та спеціалістів приймається оцінка умов праці керівних працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених Списками № 1 і 2 для їх підлеглих протягом повного робочого дня.

Під повним робочим днем слід розуміти виконання робіт, передбачених Списками, не менше 80 % робочого часу, що має підтверджуватись відповідними документами.

6.5. 3а результатами атестації визначаються невідкладні заходи щодо покращення умов і безпеки праці, які не потребують для їх розробки і впровадження залучення сторонніх організацій і фахівців /розділ IV Карти/.

6.6. З результатами атестаті ознайомлюють працівників, які зайняті на робочому місці, що атестується. Карту підписують голова і члени комісії.

6.7. За результатами атестації складаються переліки:

  •  робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівникам яких пропонується право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;
  •  робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно зі ст.26 Закону України «Про підприємства» і ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
  •  робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх покращення;

6.8. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільги і компенсації, в т.ч. на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписується головою комісії, погоджується з профспілковим комітетом і затверджується наказом по підприємству, організації та зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади, яких внесені до переліку.

Додаток 1.2.1.

Основні терміни і визначення

Атестація робочих місць за умовами праці – комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, які впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Безпека праці – стан умов праці, при якому виключена дія на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів. ГОСТ 12.0.002-80.

Важкість праці – характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи /серцево-судинну, систему дихання та інші/, які забезпечують його діяльність. Гігієнічна класифікація праці № 4137-86.

Гранично допустимий рівень виробничого фактора /ГДР/ – рівень виробничого фактора, дія якого при роботі встановленої тривалості за час всього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилення в стані здоров'я з процесі роботи або в віддалені періоди життя теперішнього і наступних поколінь. ГОСТ 12.1.002-88

Гранично допустима концентрація /ГДК/  концентрації, які при щоденній /крім вихідних днів/ роботі на протязі 8 год. або іншої тривалості, але не більше 41 год. за тиждень, за час всього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень стану здоров’я, які виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь. ГОСТ 12.1.005-88.

Допустимий рівень виробничого фактора – рівень виробничого фактора, дія якого при роботі встановленої тривалості за час усього трудового стажу не призводить до травми або захворювання, але може викликати тимчасові суб'єктивні дискомфортні відчуття, що швидко нормалізуються чи зміни функціонального стану організму, що не виходять за межі фізіологічної пристосувальної можливості. ГОСТ12.4.113-82.

Допустимі умови і характер праці – умови і характер праці, при яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих факторів не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, що викликані трудовим процесом, відновлюються за час регламентованого відпочинку протягом робочого дня або домашнього відпочинку до початку наступної зміни і не чинять несприятливого впливу в близькому і віддаленому періоді на стан здоровя працюючих і їх потомство. Гігієнічна класифікація праці №4137-86.

Карта умов праці – документ, в якому вміщуються кількісні і якісні характеристики факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічна оцінка умов праці, рекомендації по їх покращенню, запропоновані пільги і компенсації.

Мікроклімат виробничих приміщень – метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються діючими на організм людини поєднаннями температури, вологості, швидкості руху повітря і теплового випромінювання. ГОСТ 12.1.005-88.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, яка відображає переважне навантаження на центральну нервову систему. Гігієнічна класифікація праці № 4137-86.

Непостійне робоче місце – місце, на якому працюючий перебуває меншу частину /менше 50% або менше 2 годин безперервно/ свого робочого часу.

ГОСТ 12.1.005-88.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого на працюючого при певних умовах призводить до травми або раптового різкого погіршення здоров'я. ГОСТ 12.0.002-80.

Оптимальні умови і характер праці – умови і характер праці, при яких виключений несприятливий вплив на здоров'я працюючих небезпечних і шкідливих факторів, утворюються передумови для збереження високого рівня працездатності /відсутність, або відповідність рівням, які прийняті як безпечні для населення/. Гігієнічна класифікація праці № 4137-86.

Охорона праці – діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів, система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Постійне робоче місце – місце, на якому працюючий  перебуває більшу частину свого робочого часу /більше 50% або понад 2 год. безперервно/. Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, постійним місцем вважається вся робоча зона. ГОСТ 12.1.005-88.

Працездатність – спроможність людини до діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи /фізіологічною ціною роботи/. ГОСТ 12.4.061-88.

Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працюючого в процесі трудової діяльності. ГОСТ 12.1.005-88.

Робоча зона – простір, обмежений по висоті 2 м над рівнем підлоги або площадки, на якому знаходиться місце постійного або непостійного /тимчасового/ перебування працюючих. ГОСТ 12.1.005-88.

Засіб індивідуального захисту – засіб, призначений для захисту одного працюючого. ГОСТ 12.0.002-80.

Засіб колективного захисту – засіб, призначений для одночасного захисту двох і більше працюючих. ГОСТ 12.0.002-80.

Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров і працездатність людини в процесі праці. ГОСТ 19.605.74.

Шкідлива речовина – речовина, яка при контакті з організмом  людини в разі порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стані здоров'я, які виявляються сучасними методами, як в процесі роботи, так і в віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь. ГОСТ 12.1.007-76.

Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, вплив якого на працюючого при певних умовах призводить до захворювання або зниження працездатності. Примітка. Залежно від рівня і тривалості дії шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним. ГОСТ 12.0.002-80.

Шкідливі і небезпечні умови і характер праці – умови і характер праці, при яких, внаслідок порушення санітарних норм і правил можливий вплив небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища в значеннях, що перевищують гігієнічні нормативи, і психофізіологічних факторів трудової діяльності, що викликають функціональні зміни в організмі, які можуть призвести до стійкого зниження працездатності або погіршення здоров'я працюючих. Гігієнічна класифікація праці № 4137-86.


Додаток 2

КАРТА УМОВ ПРАЦІ

Підприємство /організація, установа/ 

Виробництво  

Цех /дільниця, відділ/  

Номер робочого місця  

Професія(посада)  

Номери аналогічних робочих місць  

 

1. Оцінка факторів виробничого середовища і трудового процесу

№ п/п

Фактори виробничого середовища і трудового процесу

Дата дослідження

Нормативне значення /ГДР/, /ГДК/

Фактичне значення

ІІІ клас – шкідливі і небезпечні умови, характер праці

Тривалість дії фактора,% за зміну

Примітка

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1

Шкідливі хімічні речовини

1 клас небезпеки

2 клас небезпеки

3-4 класи небезпеки

2

Пил переважно фіброгенної дії

3

Вібрація (загальна і локальна)

4

Шум

5

Інфразвук

6

Ультразвук

7

Неіонізуючі випромінювання

– радіочастотний діапазон,

– діапазон промислової частоти,

– оптичний діапазон (лазерне випромінювання).

8

Мікроклімат у приміщенні:

– температура повітря, 0С,

– швидкість руху повітря, м/сек.,

– відносна вологість повітря, %

– інфрачервоне випромінювання, Вт/м2

9

Температура зовнішнього повітря/під час роботи на відкритому повітрі/, 0С

– влітку

– зимою

10

Атмосферний тиск

11

Біологічні фактори:

Мікроорганізми

1 клас небезпеки

2 клас небезпеки

3-4класи небезпеки

12

Білкові препарати:

1 клас небезпеки

2 клас небезпеки

3-4 класи небезпеки

13

Природні компоненти організму (амінокислоти, вітаміни тощо/

1 клас небезпеки

2 клас небезпеки

3-4класи небезпеки

14

Важкість праці

15

Динамічна робота:

– потужність зовнішньої роботи /Вт/ при роботі за участю м’язів нижніх кінцівок і тулуба,

– те саме при роботі за переважною участю м’язів плечового поясу,

– маса піднімання і переміщення вантажу, кг,

– дрібні стереотипні рухи кистей і пальців рук/кількість за зміну/.

16

Статичне навантаження:

– величина навантажень за зміну, /Кг*с/ при утриманні вантажу:

– однією рукою,

– двома руками,

– за участю м’язів тулуба і ніг.

17

Робоча поза:

– нахили тулуба, переміщення в просторі (переходи, обумовлені технологічним процесом),

– напруженість праці.

18

Вага:

– тривалість зосередження (% до тривалості зміни),

– щільність сигналів у середньому за годину.

19

Напруженість аналізаторних функцій:

– зору (категорія зорових робіт за СНиП14-79),

– слуху (при виробничій потребі сприйняття мови або диференціювання сигналів).

20

Емоційна та інтелектуальна напруженість та різноманітність:

– кількість елементів у багаторазово повторюваних операціях,

– тривалість виконання повторюваних операцій (в секунду),

– час спостереження за ходом виробничого процесу без активних дій (% до тривалості зміни).

21

Змінність

22

Кількість факторів

Гігієнічна оцінка умов праці

 

 

Оцінка технічного та організаційного рівня

 

 

Атестація робочого місця

 

 

Рекомендації щодо покращення умов праці, їх економічне обґрунтування

 

 

Пільги і компенсації

Діючі

Запропоновані

Витрати /крб./

Пенсійне забезпечення 

Доплати 

Додаткові відпустки 

 

Голова атестаційної комісії 

Члени атестаційної комісії  

З реєстрацією ознайомлені

 

 

 


Таблиця 2.1

Сітка (шкала) для встановлення %-а доплат до тарифної ставки
залежно від категорії важкості праці

Індекс категорії важкості праці

Середня величина біологічно значимих виробничих факторів (елементів умов праці), що впливають на формування важкості праці Хср

Розмір доплат до тарифної ставки працівника за умови праці, %

Інтегральна кількісна оцінка важкості праці,

1

До 1

Не встановлюються

До 18

ІІ

1,1-2

Те ж саме

18,7-33,0

ІІІ

2,1-2,4

2,5-3

4

8

34,4-45,0

IV

3,1-3,3

3,4-3,6

8

12

45,7-53,0

V

3,7-4

4,1-5

16

20

53,9-58,5

5,1-6

24

58,9-60,0

Таблиця 2.2

Категорії робіт за ступенем важкості (ГОСТ 12.1.005-88)

Категорії робіт

Характеристика робіт

Енерговитрати

Ватт

Ккал/год

Легкі

Роботи, які виконуються сидячи та супроводжуються незначним фізичним напруженням (професії сфери управління, швейного і годинникового виробництва)

До 139

До 120

Роботи, які виконуються сидячи або пов’язані з ходінням і супроводжуються деяким фізичним напруженням (ряд професій на підприємствах зв’язку, контролери, майстри)

140-174

121-150

Середньої важкості

ІІа

Роботи, пов’язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи і які потребують незначного фізичного напруження (ряд професій у ткацькому виробництві, механоскладальних цехах)

175-232

151-200

ІІб

Роботи, пов’язані з ходінням і переміщенням вантажів масою до 10 кг (ряд професій машинобудування, металургії)

233-290

201-250

Важкі

Роботи, пов’язані з постійним переміщенням, пересуванням і перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів і які вимагають значних фізичних зусиль (ряд професій з виконанням ручних операцій металургійних, машинобудівних, гірничодобувних підприємств)

Понад 290

Понад 250

Таблиця 2.3

Класи умов праці

Класи

Характеристика

1-ий клас

„оптимальні умови”

При яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а створюються передумови для підтримки високого рівня працездатності

2-ий клас

„допустимі умови праці”

Характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому та віддаленому періодах

3-ий клас

„шкідливі умови праці”

Характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів і виразності змін в організмі працюючих поділяються на чотири ступені

4-ий клас

„небезпечні (екстремальні) умови праці”

Характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу життю

Додаток 3

Критерії оцінки елементів умов праці

Таблиця 3.1

Витяг з класифікації умов і характеру праці за ступенями шкідливості і
небезпечності важкості і напруженості

Елементи умов праці, один. вим

Оцінка елементів умов праці, в бал.

1

2

3

4

5

6

1

2

3

4

5

6

7

А. Санітарно-гігієнічні елементи

1. Температура повітря на робочому місті, °С

20-22

17-19

16-15

14-7

-

-

2. Токсичні речовини, (ГДР)

-

ГДК

До 2.5

2.6-4

4.1-6

>6

3. Промисловий пил, (ГДК)

-

ГДК

До 5

6-10

11-30

>30

4. Вібрація (ГДР)

Нижче ГДР

ГДР

До +3

/+4/-/+6/

/+7/-/+9/

>9

5. Шум

Нижче ГДР

ГДР

До +5

/+6/-/+10/

10

>10 плюс вібрація

Б. Психофізіологічні елементи

1. Фізичне навантаження, кг м/хв

До 100

115-220

225-435

330-435

440-540

>540

2. Статичне навантаження, кгс на одну руку

До 110

115-220

225-325

330-435

440-540

>540

3. Робоче місце, робоча поза, переміщення в просторі

Робоче місце стаціонарне, робоча поза вільна, вага переміщуваних вантажів, деталей до 5 кг

Робоче місце стаціонарне, робоча поза вільна, вага переміщуваних вантажів, деталей 5 кг

Робоче місце стаціонарне, робоча поза вільна – сидячи або стоячи до 25% робочого часу в нахиленому положенні до 30°.

Робоче місце стаціонарне, робоча поза вимушена, в нахиленому положенні до 50% робочого часу.

Робоче місце стаціонарне, робоча поза вимушена, в нахиленому положенні понад 50% робочого часу.

Робоче місце стаціонарне, перебування у вимушеному нахиленому положенні до 60°.

4. Змінність

Робота в одну зміну

Робота в дві зміни (без нічних)

Робота в три зміни

Робота з нерегульованою змінністю (у тому числі і в нічну зміну)

5. Освітлення

розміру об’єкта

розряд зорових робіт

при освітленні на рівні санітарних норм

при освітленні нижче рівня санітарних норм

1

IX-V

1-1.03

IV-III

0.3<0.15

II-I

>0.5

IX-IV

<0.5

III-I

6. Режим праці та відпочинку

Обґрунтований з використанням функціональної музики та виробничої гімнастики

Обґрунтований без функціональної музики та виробничої гімнастики

Відсутність обґрунтованого режиму праці та відпочинку.

7. Нервово-емоційна напруга

Прості дії за індивідуальним планом, сприятливий психологічний клімат

Прості дії за заданим планом, сприятливий психологічний клімат

Складні дії за заданим планом

Складні дії за заданим планом, контакти з іншими людьми у процесі обслуговування

Відповідальність за безпеку інших людей, особистий ризик при прийнятті рішень

Аналітично-інформаційна довідка для складання карти умов праці на робочому місці, розрахунку інтегральної оцінки та встановлення категорії важкості праці

Обираючи для домашньої контрольної роботи ті чи інші шкідливі чинники, що діють на працівника на умовному робочому місці, слід брати до уваги, що розглянуті вище групи небезпечних і шкідливих виробничих факторів і категорій важкості праці тією чи іншою мірою характерні для будь-якої галузі промисловості і впливають на формування умов праці на виробництві.

Наприклад, одним з несприятливих факторів виробничого середовища в основних цехах підприємств, зокрема харчової промисловості, є мікроклімат. Температура повітря, особливо влітку, за недостатньої ефективності системи кондиціонування повітря і загальної системи вентиляції може перевищувати 30°С.

Висока температура навколишнього середовища у поєднанні зі значним вмістом у повітрі водяного пару призводить до порушення терморегуляції організму працюючих. Внаслідок цього у людини підвищується температура тіла, збільшується кількість серцевих скорочень та знижується працездатність. Установлено, що перевищення температури повітря на 1°С знижує продуктивність праці на 1 %.

Наступними із несприятливих виробничих факторів, що негативно впливають на формування оптимальних умов праці, є пил та вологість, виробничий шум і вібрація, напруженість трудового процесу тощо.

Таблиця 3.2

Класи умов праці залежно від вмісту шкідливих речовин
у повітрі робочої зони (перевище
ння ГДК, разів)

Фактор виробничого середовища (шкідливі речовини)

Клас умов праці

Допустимий

2

Шкідливий 3

Небезпечний (екстремальний)

4

1 ступінь

3.1

2 ступінь

3.2

3 ступінь

3.3

4 ступінь

3.4

Елементи умов праці,

один. вим.(бали)

1

2

3

4

5

6

Шкідливі речовини за винятком перерахованих нижче

ГДК

1,1-3,0

3,1-6,0

6,1-10,0

10,1-20,0

20

Речовини з гостроспрямованим механізмом дії

ГДК

1,1-3,0

3,1-6,0

6,1-10,0

10*

Алергени

ГДК

1,1-3,0

3,1-10,0

10,0

Канцерогени

ГДК

1,1-3,0

3,1-6,0

6,1-10,0

10,0

Протипухлинні лікарські засоби, гормони (естрогени)**

Наркотичні анальгетки**

Метали, оксиди металів

ГДК

1,1-3,0

3,1-10,0

10,1-20,0

20,0

Аерозолі переважно-фіброгенної дії

ГДК

1,1-2,0

21-5,0

5,1-10,0

10,0

* – перевищення вказаного рівня речовин з гостроспрямованим механізмом, дії може привести до гострого смертельного отруєння.

** – речовини, при роботі з якими має бути виключений контакт з органами дихання та шкірою.

*** – робота з вказаними речовинами при їх виробництві, а також в онкологічних диспансерах та підрозділах дає право віднесення умов праці до даного класу.

Таблиця 3.3

Класи умов праці при роботі з біологічним фактором

Фактор виробничого середовища

(біологічний)

Клас умов праці

Допустимий

2

Шкідливий 3

Небезпечний

(екстремальний)

4

1 ступінь

3.1

2 ступінь

3.2

3 ступінь

3.3

4 ступінь

3.4

Елементи умов праці,

один. вим.(бали)

1

2

3

4

5

6

Патогенні мікроорганізми:

- особливо небезпечні інфекції:

- збудники інших інфекційних захворювань

Мікроорганізми-продуценти, препарати, що містять живі клітини та спори мікроорганізмів (перевищення ГДК, разів)

Білкові препарати (перевищення ГДК, разів)

≤ ГДК

≤ ГДК

1,1-3,0

-

3,1-10,0

1,1-2,0

> 10,0

2,1-10,0

*

> 10,0

*

*Робота в спеціалізованих медичних, ветеринарних установах та підрозділах, спеціалізованих господарствах для тварин дає право віднесення умов праці до вказаного класу.

Таблиця 3.4

Класи умов праці залежно від рівня шуму, вібрації, інфразвуку
та ультр
азвуку на робочих місцях

Фактор виробничого середовища

(біологічний)

Клас умов праці

Допустимий

2

Шкідливий 3

Небезпечний

(екстремальний)

4

1 ступінь

3.1

2 ступінь

3.2

3 ступінь

3.3

4 ступінь

3.4

Елементи умов праці,

один. вим.(бали)

1

2

3

4

5

6

Шум, дБА екв.

Вібрація загальна, локальна, рівень віброшвидкості, дБА екв. кор.

Вібрація імпульсна, віброприскорення, разів

Інфразвук, дБ

Ультразвук повітряний, дБ

≤ ГДР

≤ ГДР

≤ ГДР

≤ ГДР

≤ ГДР

1,1-3*

<3**

-

<3***

<3****

3,1-6

3,1-6

1,1-2

3,1-6

5,1-10

6,1-9

6,1-9

2,1-3

6,1-9

10,1-15

> 10,0

9,1-12

3,1-4

> 9,1

> 15,1

130*****

> 12

> 4

* Перевищення ГДР на дБА екв. (відлік для визначення ступенів 3 класу від 80 дБА).

** Перевищення рівнів віброшвидкості на дБА екв. кор.

*** Перевищення в одній з частот на дБ.

**** Перевищення в одній з частот на дБ.

***** Перевищення вказаних величин у будь-якій октавній смузі.

Таблиця 3.5

Класи умов праці при дії електромагнітних випромінювань
(перевищення ГДР, разів)

Фактор виробничого середовища

Клас умов праці

Допустимий

2

Шкідливий 3

Небезпечний

(екстремальний)

4

1 ступінь

3.1

2 ступінь

3.2

3 ступінь

3.3

4 ступінь

3.4

Елементи умов праці,
один. вим.(бали)

1

2

3

4

5

6

Постійне магнітне поле

≤ ГДР

1,1-3,0

3,1-5,0

5,1-10,0

> 10,0

Електростатичне поле

≤ ГДР

1,1-3,0

3,1-5,0

5,1-10,0

> 10,0

Електричні поля промислової частоти (50 Гц)

≤ ГДР(для всього робочого дня)

1,1-3,0

3,1-5,0

5,1-10,0

> 10,0

Магнітні поля промислової частоти (50 Гц)

≤ ГДР(для всього робочого дня)

1,1-3,0

3,1-5,0

5,1-10,0

> 10,0

Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону:

0,01-3 МГц

≤ ГДР

1,1-3,0

3,1-5,0

5,1-10,0

> 10,0

3-30 МГц

≤ ГДР

1,1-3,0

3,1-5,0

5,1-10,0

> 10,0

30-300 МГц

≤ ГДР

1,1-3,0

3,1-5,0

5,1-8,0

8,1-10,0

> 10,0

300 МГц - 300 ГГц

≤ ГДР

1,1-3,0

3,1-5,0

5,1-8,0

8,1-10,0

> 10,0

Лазерне випромінювання*

≤ ГДР (для хронічного впливу)

ГДР1

ГДР2

(для однократної дії)

1,1-3,0

ГДР2

3,1-6,0

ГДР2

6,1-10,0

ГДР2

> 10,0 ГДР2

* Для ГДР при тривалості впливу, рівній або більшій за 0,2 години.


Таблиця 3.6
[2, С.292]

Класи умов праці за показниками мікроклімату для виробничих приміщень та відкритих територій в теплу пору року

Показники мікроклімату

Класи умов праці

оптимальний

допустимий

Шкідливий – 3* перевищення, °С

Небезпечний (експериментальний)

1

2

1 ступінь

2 ступінь

3 ступінь

4 ступінь

4

Елементи умов праці

0

1

2

3

4

5

6

Температура повітря, °С

Категорія робіт

Загальні енерговитрати Вт/м2

Згідно з ДСН 3.3.6.042-99

Згідно з ДСН 3.3.6.042-99

До 139

140-174

Більше на 0.1-3.0

Більше на 3.1-6.0

Більше на 6.1-9.0

Більше на 9.1-12.0

-

3

175-232

233-290

більше

290

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

-//-

-

-

-

-

Швидкість руху повітря, м/с

Згідно з ДСН 3.3.6.042-99

Згідно з ДСН 3.3.6.042-99

(п.1.2.5, п.1.2.6)

До 3 разів

Більше 3 разів

Відносна вологість повітря, %

До 25

Більше 25

Теплове випромінювання, Вт/м2

До 140141

1501-2000

2001-
2500

2501-
3500

>3500

* Вище максимально допустимих значень за категорією робіт.

Таблиця 3.7 [2, С. 296-297]

Класи умов праці залежно від параметрів світлового
середовища виробничих приміщень

Фактор, показник

Клас умов праці

допустимий

шкідливий – 3

2

1

ступінь

2

ступінь

3

ступінь

4

ступінь

Елементи умов праці,
один. вим.(бали)

1

2

3

4

5

Природне освітлення

Коефіцієнт природного освітлення (КПО, %)

 0,6*

0,1 – 0,6

< 0,1**

Штучне освітлення

Освітленість І - IV

робочої

поверхні V – VІ VІІІ

ЛК) для розрядів

зорових робіт

Ен***

Ен***

0,5 Ен – < Ен

< Ен

< 0,5 Ен

Показник освітленості

(Р відн. од)

Пряма близькість, час безперервної роботи

Відбита близькість

Яскравість, L, кд/м2

Нерівномірність розподілу освітленості

Рн***

 4 год

відсутність

Lн***

Еенер.н.***

> Рн

> 6 год

наявність

> Lн

> Еенер.н.

> 8 год

Згідно зі СНіП ІІ-4-79 (зі змінами) «Строительные нормы и правила. Естественное и искусственное освещение».

** При наявності засобів для компенсації ультрафіолетової недостатності – клас 3.1.

*** Нормативні значення освітленості – Ен, нерівномірності розподілу освітленості – Еенер.н., коефіцієнт пульсації освітленості – Кпн, показник освітленості – Рн, яскравості – Lн згідно зі СНіП ІІ-4-79.

Таблиця 3.8 [2, С. 297-300]

Класи умов праці за показниками важкості трудового процесу

п/п

Класи умов праці

Показники важкості

трудового процесу

Оптимальний (легке фізичне навантаження)

Допустимий (середнє фізичне навантаження)

Шкідливий

(важка праця)

1 ступінь

2

ступінь

1

2

3,1

3,2

Елементи умов праці,

один. вим.(бали)

0

1

2

3

1.

Фізичне, динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну, кг м

1.1

При регіональному навантаженні (за переважаючою участю м’язів рук і плечового поясу) при переміщенні вантажу на відстань до 1 м:

– для чоловіків

– для жінок

до 2500

до 1500

до 5000

до 3000

до 7000

до 4000

більше 7000

більше 4000

1.2

При загальному навантаженні (за участю м’язів рук, корпусу, ніг)

1.2.1

При переміщенні вантажу на відстань від 1 до 5 м :

– для чоловіків

–для жінок

до 12500

до 7500

до 25000

до 15000

до 35000

35000

до 25000

2555

більше

більше

1.2.2

При переміщенні вантажу на відстань більше 5 м :

– для чоловіків

– для жінок

до 24000

до 14000

до 46000

до 28000

до 70000

7000

до 40000

4000

більше

більше

2.

Маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг

2.1

Підіймання і переміщення (разове) вантажів, чергуючи з іншою роботою (до 2 раз на годину) :

– для чоловіків

– для жінок

до 15

до 5

до 30

до 10

до 35

до 12

більше 35

більше 12

2.2

Підіймання і переміщення (разове) вантажів постійне протягом робочої зміни :

– для чоловіків

– для жінок

до 5

до 3

до 15

до 7

до 30

до 10

більше 30

більше 10

2.3

Сумарна маса вантажів, що переміщуються протягом кожної години зміни

– для чоловіків

– для жінок

до 250

до 100

до 870

до 350

до 1500

до 700

більше 1500

більше 700

2.3.1

з робочої поверхні :

– для чоловіків

– для жінок

до 250

до 100

до 870

до 350

до 1500

до 700

більше 1500

більше 700

2.3.2

з підлоги :

– для чоловіків

– для жінок

до 100

до 50

до 435

до 175

до 600

до 350

більше 600

більше 350

3.

Стереотипні робочі рухи (кількість за зміну)

3.1

При локальному навантаженні (за участю м’язів кистей і пальців рук)

до 20000

до 40000

до 60000

більше 60000

3.2

При регіональному навантаженні (при роботі з переважною участю м’язів рук та плечового поясу)

до 10000

до 20000

до 30000

більше

30000

4.

Статичне навантаження. Величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу,

докладанні зусиль, кг с

4.1

однією рукою

– для чоловіків

– для жінок

до 18000

до 11000

до 36000

до 23000

до 70000

до 42000

більше

більше

4.2

двома руками

– для чоловіків

– для жінок

до 36000

до 22000

до 70000

до 42000

до

140000

до 84000

більше

більше

4.3

(за участю м’язів корпусу та ніг):

– для чоловіків

– для жінок

до 43000

до 26000

до 100000

до 60000

до 200000

до 120000

> 200000

> 120000

5.

Робоча поза

Вільна, зручна поза, можливість зміни пози (сидячи, стоячи) за бажанням працівників).

Знаходження в позі стоячи до 40 % часу зміни.

Періодичне перебування в незручній позі (робота з поворотом тулуба, незручним розташуванням кінцівок) та /або фіксованій позі (неможливість зміни взаєморозташування різних частин тіла одна відносно одної) до 25 % часу зміни. Знаходження в позі стоячи до 80% часу зміни.

Перебування в незручній і / або фіксованій позі до 50 % часу зміни; перебування у вимушеній позі (навпопки, на колінах) від 10% до 25% часу  зміни. Знаходження в позі стоячи від 60% до 80% часу зміни.

Перебування в незручній та/або фіксованій позі більше 50 % часу зміни;

перебування у вимушеній позі (на колінах, навпопки та ін.) більше 25 % часу зміни.

Знаходження в позі стоячи більше 80% часу зміни.

6.

Нахили корпуса (вимушені, більше 30), кількість за зміну

до 50

51 – 100

101– 300

більше

300

7.

Переміщення у просторі (переходи, обумовлені технологічним процесом протягом зміни) км

7.1

По горизонталі

до 4

до 8

до 12

більше 12

7.2

По вертикалі

до 2

до 4

до 8

більше 8

Таблиця 3.9 [2, С. 300-303]

Класи умов праці за показниками напруженості трудового процесу

п/п

Класи умов праці

Показники важкості

трудового процесу

Оптимальний (легке фізичне навантаження)

Допустимий (середнє фізичне навантаження)

Шкідливі

(напружена праця)

1 ступінь

2

ступінь

1

2

3,1

3,2

Елементи умов праці (бали)

один. вим.(бали)

0

1

2

3

1.

Інтелектуальні навантаження

Відсутня необхідність прийняття рішення

Рішення простих альтернативних завдань згідно з інструкцією.

Рішення складних завдань з ви бором за відомим алгоритмом (робота за серією інструкцій)

Евристична (творча) діяльність, що вимагає вирішення складних завдань при відсутності алгоритму; особисте керівництво в складних ситуаціях.

1.1.

Зміст роботи

1.2.

Сприймання сигналів (інформації) та їх оцінка

Сприймання сигналів, але без потреби в корекції дій.

Сприймання сигналів з наступною корекцією дій та операцій.

Сприймання сигналів з наступним порівнянням фактичних значень параметрів з їх номінальними значеннями. Заключна оцінка фактичних значень параметрів. Обробка, перевірка і контроль за виконанням.

Сприймання сигналів з наступною комплексною оцінкою взаємопов’язаних параметрів.

Комплексна оцінка всієї виробничої діяльності.

1.3.

Розподіл функцій за ступенями складності завдання

Обробка та виконання завдання

Обробка, виконання завдання та його перевірка.

Обробка, перевірка і контроль за виконанням завдання.

Контроль та попередня робота з розподілу завдань іншим особам

1.4.

Характер виконуваної роботи

Робота за індивідуальним планом

Робота за встановленим графіком з можливим його корегуванням у ході діяльності

Робота в умовах дефіциту часу.

Робота в умовах дефіциту часу та інформації з підвищеною відповідальністю за кінцевий результат.

2.

Сенсорні навантаження

2.1.

Тривалість зосередженого спостереження (в % від часу зміни)

до 25

25 – 50

51 – 75

більше 75

2.2.

Густина сигналів (світлових, звукових) і повідомлень в середньому за годину роботи

до 75

75 – 175

176 – 300

більше 300

2.3.

Кількість виробничих об’єктів одночасного спостереження

до 5

5 – 10

11 – 25

більше 25

2.4.

Навантаження на зоровий аналізатор

більше 5мм

100 % часу

5,0 – 1,1 мм

більше 50 % часу

1,0 – 0,3 мм

більше 50 %

часу

менше 0,3 мм

більше 50 %

часу

2.4.1

Розмір об’єкта розрізнення
(при відстані від очей працюючого до об’єкта розрізнення не більше 0,5м)
при тривалості зосередженого спостереження (% часу зміни)

5,0 – 1,1 мм більше 50% часу

1,0 – 0,3 мм

до 50 % часу, менше 0,3 мм

до 25 % часу

1,0 – 0,3 мм

більше 50 % часу, менше 0,3 мм

до 25 - 50 % часу

менше 0,3 мм

більше 50% часу

2.4.2.

Робота з оптичними приладами (мікроскопи, лупи та ін.) при тривалості зосередженого спостереження (% часу зміни)

до 25

25 – 50

51 – 75

більше 75

2.4.3.

Спостереження за екранами відео-терміналів (годин на зміну)

до 2

2 – 3

3 – 4

більше 4

2.5.

Навантаження на слуховий аналізатор(при виробничій необхідності сприйняття мови чи диференційованих сигналів)

Розбірливість слів і сигналів від 100 до 90 %*

Розбірливість слів і сигналів від 90 до 70% **

Розбірливість слів і сигналів від 70 до 50 % ***

Розбірливість слів і сигналів менше 50% ****

2.6.

Навантаження на голосовий апарат (сумарна кількість годин, що наговорюються протягом тижня)

до 16

16 – 20

20 – 25

більше 25

3.

Емоційне навантаження

3.1.

Ступінь відповідальності за результат своєї діяльності. Значущість помилки

Несе відповідальність за виконання окремих елементів завдання. Вимагає додаткових зусиль в роботі з боку працівника

Несе відповідальність за функціональну якість допоміжних робіт (завдань). Вимагає додаткових зусиль в роботі з боку керівництва (бригадира, майстра та ін.)

Несе відповідальність за функціональну якість основної роботи (завдань). Вимагає виправлень за рахунок додаткових зусиль всього колективу (групи,

Бригади та ін..)

Несе відповідальність за функціональну якість кінцевої продукції, роботи, завдання. Неправильні рішення можуть викликати пошкодження обладнання, зупинку

технологічного процесу, можливу небезпеку для життя.

3.2.

Ступінь ризику для власного життя

Виключений

Можливий

3..3.

Ступінь відповідальності

Виключений

Можливий

4.

Монотонність навантажень

4.1.

Кількість елементів (прийомів), необхідних для реалізації простого завдання, або в операціях, які повторюються

Більше 10

9 – 6

5 – 3

Менше 3

4.2.

Тривалість виконання простих виробничих завдань чи операцій, що повторюються (с)

Більше 100

20 та більше

100 – 25

24 – 10

Менше за 104

4.3.

Час активних дій (в % до тривалості зміни). Решта часу – спостереження за технологічним процесом.

20 та більше

19 – 10

9 – 5

Менше 5

4.4.

Монотонність виробничої обстановки (час пасивного спостереження за технологічним процесом. (в % від часу зміни).

Менше 75

76 – 80

81 – 90

Більше 90

5.

Режим праці

5.1.

Фактична тривалість робочого дня (год.)

6 – 7

8 – 9

10 – 12

Більше 12

5.2.

Змінність роботи

Однозмінна робота (без нічної зміни)

Двозмінна робота (без нічної зміни)

Тризмінна робота (робота у нічну зміну)

Нерегулярна змінність в роботі в нічний час

5.3.

Наявність регламентованих перерв та їх тривалість

Перерви регламентовані, достатньої тривалості – 7% і більше часу зміни

Перерви нерегламентовані, недостатньої тривалості – від 3 до 7% і більше часу зміни

Перерви нерегламентовані або недостатньої тривалості – до 3% часу зміни

Перерви відсутні

* Перешкоди відсутні.

** Існують перешкоди, на фоні яких мову чути на відстані 3,5 м.

*** Існують перешкоди, на фоні яких мову чути на відстані 2 м.

**** Існують перешкоди, на фоні яких мову чути на відстані до 1,5 м.


Додаток 4

Атестація робочого місця за міжнародними стандартами

Таблиця 4.1

Карта ідентифікації, оцінки й усунення неприпустимих ризиків на робочому місці користувача
персональним комп'ютером

Ідентифіковані небезпеки

Тяжкість наслідків

Імовірність події

Категорія ризику

Вимоги безпеки

Виконання вимог

Залишковий ризик

1

2

3

4

5

6

7

На користувача ПК впливають фактори важкості та напруженості праці, шкідливість та небезпечність середовища.

Психофізіологічні фактори: неправильна робоча поза; неправильна організація робочого місця; інтелектуальні, зорові, емоційні; нервово-психічні навантаження; монотонність; порушення режиму праці і відпочинку; напруженість праці

Шкідливі фактори:

— незадовільний мікроклімат;

— статична електрика;

— електромагнітні поля;

незадовільне освітлення;

шум;

рентгенівське випромінювання;

— випаровування речовин

Небезпека ураження

електричним струмом

Пожежна небезпека

Незадовільна естетика приміщення і обладнання

Можливі захворювання:

порушення зору;

кісток і м'язів;

захворювання шкіри;

стреси та емоційні переживання;

втомленість, дискомфорт від незручного положення тіла.

Поза "сидячи" може викликати статичне навантаження м'язів шиї, спини, таза, стегон, застій крові в ногах, запалення суглобів пальців рук.

Середня II

Висока А

Висока 4

Вимоги щодо охорони праці користувача ПК регламентовані ДНАОП 0.00-1.31-99 "Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ" від 10.02.99 р.,ДСанШН 3.3-2.007-98 "Державні санітарні правила і норми з візуальними дисплеями ЕОМ", а також ГОСТ 12.2.032-78, ССБТ "Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требованная". Вимоги до розміщення ПК (див. рис. 1, 2).

Відеодисплейні термінали (ВДТ) повинні бути в окремих приміщеннях:

— пл. підлоги на 1 роб. місце - 6 м2;

— об'єм приміщення > 20 м3 ;

— відстань ПК від стіни — 1 м, а від вікна —1,2 м;

— відстань між боковими поверхнями ВДТ— 1,2 м;

— відстань між тильною поверхнею ВДТ та екраном іншого > 2,5м;

— прохід між рядами робочих місць - 1 м;

— природне освітлення має падати збоку під кутом90°;КПО=2%;

— штучне освітлення — 300 лк;

— положення тіла має відповідати

напрямку погляду;

— нижній край екрана має бути на 20 см нижче від рівня очей, рівень верхнього —на висоті чола;

— клавіатура розташовується так, щоб кисті рук розміщалися прямо;

— спинка стільця повинна підтримувати спину;

— кут між стегнами і хребтом повинен становити 90 °

Санітарно-гігієнічні вимоги:

— температура повітря у теплий період 23—25 °С; у холодний період 22—23 °С;

— відносна вологість 40—60 % ;

— швидкість руху повітря 0,1 м/с

Електричний удар статичної електрики

Середня II

Висока

А

Висока 4

Статична електрика на робочому місці < 20 кВ/м. Заходи: протирати екран вологою тканиною (антистатичною серветкою); вологість повітря > 45—50 % ; декілька разів на день мити руки, обличчя; підлога — антистатичний лінолеум

Електромагнітні поля

Середня II

Висока А

Висока 4

Іонізуюче (рентгенівське) випромінювання < 0,1 мр/год. Напруженість електромагнітного поля на відстані 50 см навколо ВДТ за електричною складовою у діапазоні частоти: 5 Гц — 2 Гц — 25 В/м; 2 кГц — 400 кГц — 2,5 В/м. Щільність магнітного потоку не повинна перевищувати в діапазоні частот: 5 Гц — 2 кГц — 250 НТл; 2 кГц — 400 кГц — 25НТл.

Захист: заземлені фільтри для екранів моніторів (СР фільтри Polaroid, CP Universal Gold та ін.). Поверхневий електростатичний потенціал < 500 В. Відстань від очей користувача до екрана > 600 мм. Монітор повинен відповідати вимогам директиви 90/270 Європейської економічної комісії "Мінімальні вимоги з охорони праці":

— монітор з тіньовою маскою;

— частота поновлення екрана > 85 Гц;

— відповідність стандартам

ПК унаслідок порушення режиму праці й відпочинку.

У школяра після перебування біля ПК понад 12 год.

виник ішемічний інсульт. Може виникнути комп'ютерна залежність, яка

супроводжується порушенням сну, розладами нервової системи, головними болями, болями очей, збудженням тощо

Висока І

Висока А

Висока 5

— для операторів ЕОМ— 15 хвилин через кожні дві години роботи;

— для операторів комп'ютерного набору — 10 хв.

через кожну годину роботи.

У всіх випадках тривалість безперервної роботи з ВДТ

не може перевищувати 4 год.

Радіоактивне випромінювання та електромагнітні поля

спричиняють розвиток у дитини анемії та імунодефіциту. Дитина буде збудженою та плаксивою, у неї розвиватиметься рахіт та інші захворювання. Якщо малюк змушений співіснувати з комп'ютером, поставте біля монітора кактус. Чим більше колючок матиме рослина, тим активніше вона вбиратиме в себе електромагнітні поля.

Коли сідаєте працювати, виносьте дитину з кімнати.

Завершивши роботу, добре провітріть приміщення;

дитина може перебувати в ньому тільки через 2 год. після виключення монітора. На четвертому році життя сусідство малечі з комп'ютером стає безпечним


Додаток 4.1. Ідентифікація і оцінка рівня професійного ризику

Висновок:

Категорія професійного ризику до проведення заходів

Підвищення категорії ризику (за Картою умов праці, порушення інструкції з ОП)________________________

Сумарна категорія професійного ризику на робочому місці
Дата обстеження

Запропоновані заходи щодо зниження
професійного ризику на робочому місці

Виконавець

Дата виконання

Підпис

1.

2.

3.

Категорія професійного ризику після виконання заходів


Рис. 1. Робочий стіл і розміщення користувача ПК

(min — мінімум, mах — максимум)

Рис. 2. Робоче місце і робоча поза користувача комп'ютером:
1 — кут екрана; 2 — кут огляду (зору); 3 — відстань огляду; 4 — висота середини екрана; 5 — висота клавіатури; 6 — висота столу; 7 — відстань колін від столу; 8 — підставка для ніг; 9 — підставка для документів; 10 — положення рук; 11 — кут ліктів; 12 — спинка крісла;

13 — підлокітник; 14 — опора для попереку; 15 — кут колін;
16 — кут спинки крісла; 17 — висота сидіння.


Додаток 5

Det Norske Veritas

Контрольний лист оцінки функціонування

OHSAS 18001 : 1999 на підприємстві

Пункт

вимоги

Назва робіт

Так

Зауваження

Ні

1

2

3

4

4.1

Загальні вимоги

Чи фірма впроваджує систему управління охорони праці, яка охоплює всі елементи OHSAS і зв’язки між ними?

Чи визначений точно обсяг системи?

Чи СУОП функціонує не менше 3 міс.?

4.2.

Політика охорони праці

Чи керівництво сформулювало й задокументувало політику з охорони праці?

Чи політика відповідає характеру діяльності підприємства і виду праці?

Чи політика встановлює цілі охорони праці на підприємстві?

Чи політика встановлює зобов’язання щодо:

  •  подальшого вдосконалення роботи з охорони праці;
  •  виконання нормативно-правових вимог;
  •  передбачає участь працівників та їх заангажування до діяльності в галузі охорони праці?

Чи політика дотримується після її затвердження?

Чи політика доведена до відома працівників?

Чи текст політики вивішений у доступному місці?

Чи вона періодично переглядається відповідно до діяльності підприємства

4.3

Планування

4.3.1

Планування питань ідентифікації небезпеки, оцінки і контролю ризику

Чи існує процедура ідентифікації небезпеки, оцінки ризику?

Чи ця процедура охоплює :

  •   повсякденну діяльність та одноразові роботи;
  •   діяльність усіх осіб, які мають доступ до робочих місць, підсобних робітників, відвідувачів?
  •   обладнання на робочому місці

Чи обсяг оцінки ризику охоплює всю діяльність підприємства?

Чи результати оцінки ризику були підставою для встановлення цілей охорони праці?

Чи документується огляд та актуалізується інформація, яка стосується оцінки ризику?

4.3.2

Вимоги нормативно-правові

Чи існує процедура ідентифікації доступу до нормативно-правових вимог, які стосуються охорони праці?

Чи ідентифіковані нормативно-правові вимоги, які мають відношення до робочих місць, виробів і послуг підприємства, реєстру таких вимог?

Чи цей реєстр актуалізується?

4.3.3

Ц і л і

Чи підприємство створило й задокументувало цілі діяльності з охорони праці?

Чи окреслені вони до відповідних рівнів управління підприємством?

Чи в процесі опрацювання цілей охорони праці взято до уваги :

  •  нормативно-правові вимоги;
  •  небезпеку;
  •  технологічні можливості;
  •  фінансові можливості;
  •  зауваження зацікавлених сторін?

Чи цілі і завдання збігаються з політикою охорони праці?

Чи цілі сформовано кількісно?

Чи до процесу встановлення цілей були залучені працівники?

4.3.4

Програма управління охороною праці

Чи підприємство розробило плани досягнення встановлених цілей з охорони праці?

Чи плани передбачають:

  •  обов’язки відповідних служб і посадових осіб на всіх рівнях управління підприємством для досягнення встановлених цілей;
  •  засоби і кошти, що необхідні для досягнення цілей;
  •  терміни досягнення встановлених цілей?

Чи плани періодично переглядаються відповідно до зміни виробничих умов, продукції, послуг, умов праці на робочих місцях?

Чи до процесу затвердження планів були залучені працівники і виконавці планів?

4.4.

Впровадження і функціонування

4.4.1

Структура і відповідальність

Чи завдання, відповідальність, повноваження, що необхідні для управління охороною праці, визначені, задокументовані й доведені до виконавців?

Чи при опрацюванні завдань, відповідальності, обов’язків, прав окреслені взаємозв’язки і залежність поміж :

  •   керівним персоналом, виконавцями і тими, хто контролює працю і має вплив на вирішення питань охорони праці;
  •   виконавцями та органами контролю і нагляду;
  •   підприємством і підрядними виконавцями, начальниками, відвідувачами;
  •   персоналом, призначеним діяти в аварійних ситуаціях?

Представник керівництва з охорони праці :

  •  чи така особа призначена;
  •  чи є наказ про призначення цієї особи;
  •  чи ця особа має обов’язки, права і відповідальність щодо:
  •  встановлення, впровадження і підтримки системи OHSAS 18001;
  •  представлення вищому керівництву звіту про функціонування СУОП

4.4.2

Навчання, усвідомлення, компетенції

Чи встановлені вимоги щодо компетенції (освіта, навчання, досвід) працівників на робочих місцях?

Чи працівники, що виконують роботи, пов’язані з небезпеками для них або оточуючих осіб, мають відповідну компетенцію?

Чи визначено необхідність навчання та ін. для конкретних працівників?

Чи опрацьовано гармонограми навчання?

Чи реалізовано навчання, яке необхідне з прийнятих програм і гармонограм?

Чи існує процедура усвідомлення працівником питань, що пов’язані з охороною праці?

Чи кожний працівник підприємства усвідомлює :

  •  види небезпеки, що можуть виникнути на підприємстві й на кожному робочому місці, і пов’язаний з ними ризик;
  •  відповідальність виконання політики з охорони праці, процедур і вимог СУОП;
  •  користь для працівників і підприємств, яка виникає внаслідок усунення небезпеки й обмеження ризику;
  •  завдання і відповідальність щодо досягнення відповідності політики з охорони праці процедурам і вимогам СУОП, у т.ч. вимогам, що стосуються готовності на випадок аварії і реагування на аварію;
  •  потенційні висновки й наслідки, які стосуються недотриманню встановлених процедур ?

4.4.3

Консультації та публікації

Чи встановлені процедури, доведені до різних підрозділів і всіх рівнів управління підприємства, а також до працівників та їх представників?

Чи надана інформація з охорони праці в процесі комунікації з зовнішніми зацікавленими сторонами?

Чи надана відповідна інформація про небезпеки і пов’язані з ними вимоги ОП усім суміжним виконавцям, клієнтам та іншим особам, яким це може загрожувати?

Чи працівники мають свого представника з питань ОП при роботодавці (і про це інформовані)?

Чи працівники поінформовані, хто є представником керівництва в галузі ОП?

4.4.4

Документація

Чи утримується інформація у формі записів на папері, чи на електронних носіях :

  •  опис основних елементів СУОП, його окремих розділів;
  •  вказує пов’язані документи?

Чи документація з СУОП охоплює такі документи, як :

  1.  Політика ОП
  2.  Процедура ідентифікації небезпеки і оцінки професійного ризику
  3.  Цілі ОП, програми і плани управління ОП
  4.  Обсяги відповідальності і прав у галузі управління ОП
  5.  Вимоги компетенції та охорони здоров’я на конкретних робочих місцях
  6.  Програми навчання
  7.  Процедура внутрішніх комунікацій і комунікацій з працівниками
  8.  Процедура нагляду над документацією і записами
  9.  Процедура (інструкції) для ознайомлення з ризиками (наявними небезпеками)
  10.  Плани на випадок аварій і рятування
  11.  Плани дій після аварій і нещасних випадків
  12.  Процедури моніторингу
  13.  Процедура поводження, в т.ч. корегуючі й запобіжні дії
  14.  Процедура і програми аудиторів
  15.  Реєстр вимог нормативно-правових актів
  16.  Не обов’язково: книга безпеки

4.4.5

Нагляд над документацією і даними

Чи визначена процедура нагляду над документами, що вимагаються нормативними актами?

Чи обрана процедура забезпечує те, що документи :

  •  упорядковані;
  •  піддаються періодичним оглядам і затверджені;
  •  є чинні й доступні в усіх місцях зберігання;
  •  не чинні негайно усуваються з усіх місць зберігання;
  •  не чинні зберігаються відповідно до встановлених правил і відповідних позначень?

Чи документація є:

  •  читабельна;
  •  датована (з датами оновлення);
  •  придатна для ідентифікації;
  •  утримується в упорядкованому стані;
  •  зберігається згідно зі встановленим часом?

Чи запроваджена відповідальність і процедура з метою створення і актуалізації різних типів документів?

4.4.6

Оперативне керівництво

Чи підприємство визначило роботи, які пов’язані з ризиком, де необхідно застосовувати механізацію?

Чи роботи проводяться безпечно внаслідок :

  •  встановлення документальних процедур там, де це необхідно;
  •  встановлення у процедурах оперативних критеріїв;
  •  встановлення процедур, що стосуються дії у разі виникнення значних небезпек;
  •  інформування начальників і працівників про можливі небезпеки?

Чи підприємство опрацювало процедури, що стосуються проектування робочих місць, процесів, які потребують механізму ідентифікації і контролю ризику?

4.4.7

Готовність на випадок аварії і реагування на неї

Чи встановлена процедура, яка вимагає :

  •  ідентифікації потенційних аварійних випадків і ситуацій та відповідного на них реагування;
  •  запобігання і зменшення потенційних втрат від аварій, що виникли (протиаварійні плани)?

Чи ті процедури переглядалися й оновлювалися, особливо у випадках конкретних аварійних ситуацій?

Чи процедури випробувані у тренувальних умовах?

4.5.

Впровадження і корегувальні дії

4.5.1

Виміри і моніторинг результатів діяльності

Чи встановлені процедури моніторингу і виконання вимірювань результатів діяльності в галузі ОП?

Чи встановлені параметри ОП і СУОП, які підлягають моніторингу, і періодичність їх вимірювань?

Чи встановлена відповідальність за своєчасне виконання вимірювань?

Чи результати моніторингу записуються, розглядаються і зберігаються?

Чи засоби, які необхідні для моніторингу ОП :

  •  є зразковими і перевіреними;
  •  документи про перевірку зберігаються?

Чи встановлена процедура оцінки відповідності з нормами і вимогами ОП?

Чи невідповідності, що ідентифіковані в результаті вимірів і моніторингу СУОП, ініціюють виконання корегувальних і запобіжних дій?

4.5.2

Випадки, небезпечні ситуації, невідповідності, а також корегувальні запобіжні дії

Чи встановлена процедура визначення відповідальності й уповноважень у галузі:

  •  реєстрації розслідувань нещасних випадків і потенційних небезпечних ситуацій;
  •  реєстрації та усунення невідповідностей і вивчення їх причин;
  •  прийняття заходів щодо зменшення й усунення невідповідностей;
  •  ініціювання і проведення корегувальних і запобіжних заходів з метою усунення ідентифікаційних причин невідповідностей або потенційних невідповідностей?

Чи проведені заходи є відповідні до проблеми й ризику, що пов’язаний з невідповідностями?

Чи підприємство впровадило конкретні корегувальні та запобіжні заходи?

4.5.3

Записи і розпорядження записами

Чи встановлена процедура ідентифікації, збереження і розпорядження записами з ОП?

Чи записи є:

  •  читабельні;
  •  можливі до ідентифікації;
  •  дозволяють простежити дані заходи або послуги;
  •  зберігаються так, щоби були легко доступні, захищені від знищення, пошкодження і втрати?

Чи час їх зберігання встановлений і зафіксований?

Чи записи охоплюють:

  •  результати ідентифікації небезпеки і оцінки професійного ризику;
  •  проведення навчання;
  •  консультації з працівниками в галузі ОП;
  •  протоколи зовнішніх інспекцій;
  •  протоколи внутрішнього контролю та оглядів;
  •  рапорти аудиту;
  •  результати моніторингу СУОП (у т.ч. виробничого середовища);
  •  протоколи розслідування нещасних випадків;
  •  реєстри невідповідностей нещасних випадків, потенційно небезпечних ситуацій;
  •  провадження і реалізації корегувальних і запобіжних заходів;
  •  проведення робіт підвищеної небезпеки (наради -допуски, протоколи, оперативні документи та ін.);
  •  оцінку небезпечності матеріалів, що застосовуються (карти характеристик речовин);
  •  акти перевірки контрольно-вимірювальних приладів;
  •  охорону праці під виконавців і постачальників;
  •  акти оглядів, що виконуються вищим керівництвом ?

4.5.4

А у д и т

Чи розроблена процедура планування періодичних аудитів СУОП ?

Чи аудит проводиться з метою :

  •  визначити, чи СУОП відповідає запланованій діяльності;
  •  визначити, чи СУОП впроваджений і підтримується?

Чи процедура аудиту охоплює :

а) обсяг аудиту;

б) періодичність, частоту;

в) методологію;

г) відповідальність за висновки аудиту?

Чи інформація, що була одержана у висновках аудиту, передана керівництву?

Чи програма аудиту пов’язана з графіком і ґрунтується на:

  •  значенні розділів і діяльності з ОП;
  •  результатах попередніх аудитів?

Чи результати аудитів використовуються для прийняття відповідних корегувальних і запобіжних дій?

Чи на підприємстві проведений щонайменше один повний внутрішній аудит функціонування СУОП?

4.6.

Огляди, що виконуються керівництвом

Чи вище керівництво періодично проводить огляди функціонування СУОП:

  •  у визначені терміни;
  •  з метою переконатися у її придатності для реалізації прийнятих цілей?

Чи цей процес забезпечує отримання необхідної інформації і чи беруться до уваги:

  •  результати аудитів;
  •  результати корегувальних і запобіжних дій;
  •  результати моніторингу умов праці й СУОП;
  •  зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищі;
  •  оцінки цілей і планів СУОП?

Чи на підприємстві відбувався принаймні один огляд керівництвом?

Чи цей огляд задокументовано?

Чи огляд спричинив необхідні зміни політики цілей або інших елементів СУОП?


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Гогіашвілі Г.Г., Лапін В.М. Основи охорони праці: Навчальний посібник. – Львів: Новий світ-2000, 2006. – 232 с.
  2.  Охорона праці в Україні. Нормативна база /Упор. Роїна О.М. – К.: КНТ, 2006. – С.256 – 349.
  3.  Дорошенко К.. Морозова І.. Визначення величини внесків на соціальне страхування від нещасних випадків // Охорона праці – 1996. – №3. – С. 13-17.
  4.  Жидецький В.Ц.. Джигирей B.C., Мельников О.В. Основи охорони праці. Підручник. – Вид. 5-те. доповнене. – Львів: Афіша, 2000. – 350 с.
  5.  Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці // Праця і зарплата – додаток до газети ''Демократична Україна". – 1992. – №10. – С.4-8. 
  6.  Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці. – К., 2000.
  7.  Горбань Л., Тимошина Д. Уніфікувати оцінку умов праці за показниками шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу // Охорона праці. – 1998. – №6. – С. 27-45.
  8.  Охорона праці: Методичні вказівки до розрахунку інтегральної оцінки важкості праці / Укл.: С.В. Ксьондз . – Чернівці: Рута. 2004. – 34 с.
  9.  Л. П. Керб. Основи охорони праці. Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2006. – 215 с.
  10.   Гігієнічна класифікація праці : Гігієнічні нормативи. – К. 2001. –
    С. 4-5.
  11.  Л.П. Керб. Основи охорони праці: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2001. – 251 с.


1. остеосинтез. Существуют различные классификации остеосинтеза
2. на тему- Молодь та наркотики Підготувала- студентка ІIIго курсу групи Ю42 Слушинська Настя.
3. задание для оценки знаний по МДК 01
4. Линейные задачи программирования. Планирование и управление запасами
5. Тема 4 Стратегічне планування у міжнародних корпораціях Передумови та основи стратегічного планування
6. Педиатрия с детскими инфекциями по специальности Лечебное дело 2012 г 1
7. Формы существования национального русского языка русский литературный язык просторечия диалекты
8. Номенклатура и методы получения
9. Підприємництво менеджмент та маркетинг А В Т О Р Е Ф Е Р А Т дисертації на здобуття наук
10. Тема- Костная система
11. 14 15-05 К А Л
12. Ни об одной культуре вплоть до Нового времени нельзя было сказать что стержнем и основой её развития был пои
13. ТЕМА- Жизненный путь и вклад в развитие психологии Эрика Эриксона
14. нетабельные средства медицинской защиты-радиопротекторыантидотысредства защиты от БС для специальной об
15. Девочка моя Сейчас ночь
16. Теоретические основы сушки и сушильные устройства
17. Шиповник - Ros
18. Экзогенные интоксикация отравление недоброкачественными пищевыми продуктами грибами мышьякомфосфором
19. Около 1 млн лет назад Древнейшие следы стоянок ~ южный Казахстан горы Каратау долина р
20. Медична статистика