Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук ІваноФранків

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2015-07-10

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

Пітель Василь Іванович

УДК 811. 161. 2' 367. 334

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА НЕЗАКІНЧЕНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність: 10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Івано-Франківськ –

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови

Прикарпатського університету ім.В.Стефаника

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник –академік АПН України, доктор філологічних наук, професор Кононенко Віталій Іванович, ректор Прикарпатського університету ім. В.Стефаника

Офіційні опоненти –доктор філологічних наук, професор Шульжук Каленик Федорович, завідувач кафедри української мови Рівненського гуманітарного університету

–кандидат філологічних наук Бережан Лариса Василівна, доцент кафедри сучасної української мови Чернівецького державного університету ім.Ю.Федьковича

Провідна установа Вінницький державний педагогічний університет ім.М.Коцюбинського, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м.Вінниця

Захист відбудеться 26 грудня 2000 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.20.051.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Прикарпатському університеті ім.В.Стефаника (284001, Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Прикарпатського університету ім.В.Стефаника.

Автореферат розіслано 25 листопада 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої ради

кандидат філологічних наук, доцент         Н.Я.Тишківська

Загальна характеристика дисертації

Функціональний підхід до вивчення мови спричинив актуалізацію досліджень одиниць мовної системи в динаміці, у процесі їх функціонування в мовленні. Це дозволило розв'язувати проблеми, пов'язані із явищами, що характеризуються порушенням норм. До таких явищ відносять незакінчені речення –НР (їх ще називають незавершеними, обірваними або перерваними, усіченими, недоговореними, недовисловленими, реченнями з апосіопезою і т.п.).

Актуальність запропонованого дослідження випливає насамперед із дискусійності питання про використання більш-менш однозначного терміна для позначення явища незавершеності синтаксичної конструкції, про лінгвістичний статус НР в аспекті протиставлень понять “мова”та “мовлення”, дослідження їх синтаксичної природи, виявлення у них основних ознак речення.

В українській лінгвістиці немає усталеної думки щодо місця НР у граматичній класифікації речень. Вчені кваліфікують такі синтаксичні одиниці по-різному: як “еквіваленти речень”(П.С.Дудик), як “обірвані неповні речення”(М.І.Каранська), відносять до простих і складних речень, виділяючи у їх межах “речення смислової обірваності”, “речення емоційної обірваності”, “конструкції із граматичним типом обірваності”та “структури формальної обірваності”(М.С.Марич), чи взагалі обминають проблему незавершеності речення.

В основному НР описують або в межах іншого синтаксичного явища (неповноти речення), або як стилістичну фігуру умовчання. В той же час залишаються недослідженими на українському мовному ґрунті семантико-синтаксичні та функціонально-комунікативні особливості НР.

Мета дисертаційної роботи –дослідити НР, виходячи із комплексного аналізу формально-синтаксичних, семантико-синтаксичних, та функціонально-комунікативних особливостей структурної організації цих синтаксичних конструкцій.

Мета роботи передбачає розв'язання таких завдань:

- з'ясувати лінгвістичний статус НР та визначити їх місце в системі граматичних одиниць у відношенні до сфери мови та мовлення;

- описати синтаксичну природу НР, враховуючи основні ознаки речення та особливості їх вираження;

- виявити і описати структурно-семантичні типи НР;

- з'ясувати природу НР на базі теорії мовленнєвої діяльності;

- визначити та описати причини, які спонукають виникнення НР;

- охарактеризувати семантичні особливості НР та виявити і описати функціонально-семантичні типи НР;

- визначити основні особливості актуального членування НР;

- дослідити функціональне навантаження НР у процесі мовленнєвої діяльності з урахуванням особливостей писемного мовлення.

Методологія та методи дослідження. Науковий аналіз здійснювався на основі врахування відомих положень про зв'язок мови і мислення, співвідношення форми і змісту мовних одиниць. Характер дослідження зумовив використання таких методів: безпосереднього спостереження, системного опису, компонентного та лінгвостатистичного аналізу мовних одиниць.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз НР, враховуючи їх структурні, семантичні та комунікативні особливості; з'ясовано граматичний статус НР в аспекті протиставлень “мова”–“мовлення”; окреслено способи вираження основних ознак речення в аналізованих синтаксичних конструкціях; визначено та описано функіонально-семантичні типи НР; вказано на їх функціонально-комунікативні особливості.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні досліджень про функціонально-семантичну природу НР, про їх специфічні особливості у структурній організації та вираженні ними основних ознак речення; у всебічному і комплексному підході до аналізу таких синтаксичних конструкцій з урахуванням їх формально-синтаксичних, структурно-семантичних та функціонально-комунікативних характеристик.

Практичне значення дослідження визначається зв'язком одержаних результатів дисертаційної роботи із практикою викладання української мови у школі та вищих навчальних закладах. Вони можуть бути використані для уточнення функціонально-семантичної природи незавершеності синтаксичних конструкцій, для розширення структурно-семантичної типології простих та складних речень у сучасній українській мові за рахунок незакінчених простих та складних речень.

Теоретичні узагальнення, висновки і фактичний матеріал знайдуть застосування при розробці та прочитанні лекційних курсів із синтаксису, при розробці спецкурсів і спецсемінарів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науковою проблематикою кафедри української мови Прикарпатського університету ім. В.Стефаника.

Матеріалом для дослідження послужили незакінчені речення, дібрані методом суцільного виписування з творів письменників XIX - XX ст., а також із газет.

Апробація дослідження. Результати роботи обговорювались на засіданнях кафедри української мови Прикарпатського університету ім.В.Стефаника. Основні теоретичні положення та практичні результати були викладені на міжнародних та всеукраїнських конференціях: “Семантика мови і тексту”(Івано-Франківськ, 1996); “Українська мова в освіті”(Івано-Франківськ, 1999); “Граматичні одиниці і категорії української мови”(Луцьк, 2000); на наукових конференціях викладачів, співробітників та студентів Прикарпатського університету ім.В.Стефаника (1996 - 2000).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у п'яти публікаціях, серед яких чотири статті.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (I.Незакінчені речення: формально-синтаксичні та структурно-семантичні особливості; II.Функціонально-семантичні особливості незакінчених речень), висновків, списку літератури, списку використаних джерел (104 позиції) і  додатків (2). Повний обсяг дисертації 188 сторінок, з них 164 сторінки основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, формулюються мета, завдання і методи дослідження, з'ясовується теоретичне й практичне значення роботи, її наукова новизна, вказується матеріальна база.

У першому розділі –“Незакінчені речення: формально-синтаксичні та структурно-семантичні особливості” –аналізуються основні проблеми, пов'язані із визначенням лінгвістичного статусу НР в аспекті протиставлень понять “мова”–“мовлення”, характеризуються головні ознаки речень та специфіка їх вираження у НР, досліджуються структурно-семантичні особливості НР.

При визначенні лінгвістичного статусу аналізованих синтаксичних конструкцій констатується той факт, що НР є важливою ланкою мови як системи і мовлення як конкретної реалізації цієї системи у просторі і часі. Адже мова і мовлення –хоч і різні, але тісно пов'язані явища, яким властиві одні і ті ж лінгвістичні одиниці; тільки ті елементи (одиниці), що належать мові, можуть використовуватись у мовленні.

В мовному контексті НР відносяться до речення, бо вони володіють основними ознаками цієї синтаксичної одиниці: структурною схемою із відповідним типовим значенням, можливістю виражати основне граматичне значення речення –предикативність, здатністю виступати засобом формування та вираження думок, виконувати комунікативну, когнітивну та інші функції.

Зокрема, НР завжди будуються на базі структурних схем із їх типовим значенням основних видів простих або складних речень:

–А хто вам сказав, що ми по відношенню до них, –він кивнув на стелю, –не є мурахами?

Саме про це я й... (Б.Жолдак) (реалізується структурна схема простого двоскладного речення із типовим значенням "відношення між суб'єктом і його предикативною ознакою –дією або процесуальним станом");

Як виявилось згодом, з даху він хотів пробратися на свій балкон, оскільки ключі залишились у замкненій квартирі, але...(Із газ.) (реалізується структурна схема складносурядного речення із типовим значенням протиставлення).

Зміст НР співвідноситься з об'єктивною дійсністю. Тому для синтаксичних конструкцій цього виду властива основна семантична ознака речення –предикативність. Разом із тим вираження предикативності у НР, на відміну від структурно, семантично та інтонаційно завершених речень, має свої особливості. Важливою рисою є те, що у НР існує більше засобів вираження предикативності, ніж в інших реченнях. Так, основне граматичне значення у незакінчених синтаксичних конструкціях передається не тільки за допомогою формальних засобів самої синтаксичної структури НР, але і за допомогою конситуативних показників. Причому значення засобів “позареченнєвого характеру”збільшується настільки, наскільки зменшується значення засобів, представлених у межах самої синтаксичної структури НР. Завдяки цьому НР характеризуються предикативністю –однією із основних граматичних категорій речення. Наприклад:

–А я так боялася, що... –почала Калина. Але, спам'ятавшись, не доказала про свої минулі страхи. Губи її таки заломилися, дівчина впала Юрі на груди і зайшлася плачем (Р. Федорів).

(Дія мислиться як реальна, яка відбулася в минулому із суб'єктом, що виражається першою особою однини);

–... Да-а, а на війні дак ми її просто шапками пили.

–Та не може бути, –хитає головою Дзиндра.

–Як не може? Та ми ж з тобою тоді...

–А–а, згадав! Точно шапками...(Ю.Винничук).

(Дія мислиться як реальна, яка відбувалася в минулому із суб'єктами, що виражаються першою особою множини та другою однини).

Відомо, що речення співвідноситься із логічною фразою (ЛФ). Адже думки формуються і формулюються передусім на базі речення. НР, як і інші синтаксичні конструкції, також виступають засобом формування і вираження думок. Однак особливістю НР у цьому є те, що окремі елементи ЛФ не вербалізуються. Наприклад:

М а р и н а (До Андрія) Скажи, що сталося з тобою?

А н д р і й Сказать, що сталося зі мною, –Не знаю сам... не знаю...

М а р и н а Я почуваю... Ну що ж! Нічого... почекаю...(О.Олесь)

(у виділеній конструкції виражена типова “логічна”ЛФ, представлена вербально вираженим суб'єктом і предикатом);

І раптом –телефон. “Превезено два трупи з вчорашнього...”(Є.Маланюк) (у НР втілена логіко-психологічна ЛФ, яка виражена невербалізованим суб'єктом і словесно представленим предикатом);

У мовленні НР, як і будь-які інші речення-висловлювання, виступають засобом спілкування, виконують комунікативну та інші функції і характеризуються властивим тільки для них інтонаційним малюнком. Його основною особливістю є інтонаційна незавершеність (відсутність інтонації початку, середини або кінця речення). Однак, хоч ці синтаксичні конструкції є інтонаційно незавершеними, вони по-своєму інтонаційно оформлюються. Наприклад:

Степан.  Ось тута поговорим, пане-брате, бо, знаєш, там... тут буде захисніше (Л.Українка);

Ні, йому, Миколі Степановичу, вони повинні б дякувати за його виступ, а вони...(Б.Антоненко-Давидович).

Оскільки в усному мовленні НР характеризується притаманним йому інтонаційним малюнком, то, відповідно, у писемному мовленні такі синтаксичні конструкції специфічно оформлюються за допомогою знаків пунктуації. Так, пунктуаційний знак “три крапки”вважається основним маркером структурної, змістової та інтонаційної незавершеності НР і, залежно від його типу щодо місця обірваності (переривання, усічення), може стояти або на початку, або в середині, або в кінці такого речення. Однак, як виявилося, три крапки не завжди супроводжують НР у писемному мовленні. Вони нерідко вживаються у поєднанні з іншими розділовими знаками. На місці трьох крапок можуть стояти і інші пунктуаційні знаки. Наприклад:

–Хіба ви знали цього?.. –Шершун косо позирнув на череп(Р.Федорів);

Нагло він остановився і ввесь запалів. Блискучими очима вони задивилися одне на одного.

Ти! –промовив нараз дрижачим голосом.

–Що таке? –відповіла ледве чутно; вона була спустила очі.

–Ти красна, –сказав зміненим, беззвучним тоном(О.Кобилянська).

НР перебувають у постійному співвідношенні із іншими типами речень, оскільки вони функціонують як реалізації відповідних структурних схем із їх типовим значенням і одночасно є специфічними неповними реалізаціями цих структурних схем, виступаючи таким чином уривками інших речень певних структурних типів.

В основі синтаксичного аналізу НР лежать синтаксичні зв'язки та семантико-синтаксичні відношення, які “не існують ізольовано, а перебувають у складних взаємовпливах”. Характеристика семантико-синтаксичної структури речення не може бути вичерпною без урахування таких важливо необхідних, хоч і нетотожних елементів синтаксичної побудови, як семантико-синтаксичні відношення і синтаксичні зв'язки.

Незавершеність синтаксичної структури НР пов'язана із поняттям структурної облігаторності та структурної факультативності членів речення при реалізації структурної схеми речення та структурних схем словосполучень, що безпосередньо впливає на порушення єдності синтаксичних зв'язків і відношень у межах тієї чи іншої синтаксичної структури. Аналіз фактичного матеріалу показує, що поява у мовленні НР викликана в основному порушенням а) сильного (облігаторного) і б) слабкого (факультативного) зв'язків. Наприклад:

а) –Слухай, Маріє... Знаю, що ти тепер потребуєш...(У.Самчук).

б) Каліки, божевільні і злодюги,

що пахнуть так не аж... а надто літом,

бредуть за кобзарем, й, хоча –за Гераклітом –

нам двічі не ввійти... (І.Малкович).

Класифікація НР за структурною організацією при врахуванні таких традиційно прийнятих ознак, як моно- або поліпредикативність, кількісно-семантичний склад предикативного центру, наявність або відсутність другорядних членів речення та наявність або відсутність структурно необхідних членів речення, доводить, що структурні типи НР збігаються із структурними типами закінчених простих та складних речень, а конститутивні елементи НР співвідносяться із членами відповідних типів цих речень. Наприклад:

–Їй-богу. Годі вже... не можу...(В.Винниченко). (НР з ознаками простого односкладного речення.);

–Справді, від великого розуму ти це вчинила, ще й описала там свою незабутню Зосю.

Якби я була знала... Він їх також здійме на глум! (В.Врублевська). (Виділене НР має ознаки складного складнопідрядного речення).

Водночас ті незакінчені синтаксичні конструкції, у яких поєднуються ознаки кількох типів речень, зокрема простих та складних, складають перехідний тип НР із змішаними структурними особливостями. Наприклад:

–Я думаю трохи інакше... думаю...(В.Підмогильний).

В межах поділу речень на прості і складні виділяються нечленовані НР, які є результатом майже повної редукції формально-синтаксичної структури того чи іншого простого або складного речення. У таких синтаксичних конструкціях у формально-синтаксичному плані не виокремлюються ні головні, ні другорядні члени речення. Наприклад:

Він ніколи мене не обманить І ніколи мене не осудить. Тільки, може... А раптом заєдно Ми у часі і просторі станем?(Г.Гайворонська).

НР виникають також у результаті процесу парцеляції –розчленування єдиної синтаксичної структури, що реалізується у кількох окремих одиницях мовлення. Причому воно виступає головним у відношенні до іншої парцельованої частини речення і розташоване здебільшого у препозиції. НР пов'язане із парцелятом семантико-синтаксичним зв'язком, на що вказують формальні засоби вираження такого зв'язку: сполучники, граматичні форми головних членів речення, займенниково-співвідносні слова і т. п. Наприклад:

Хотів, схопившись, зіскочити, але... Збагнув, що то був лише страшний сон (І.Грекуляк).

У НР може бути відсутнім будь-який компонент їхньої структури: член речення, будь-яка його частина чи навіть ціла предикативна частина в НР складного типу.

Залежно від позиції переривання семантико-синтаксичної структури НР поділяються на препозиційні, інтерпозиційні та постпозиційні. Найбільш поширеними серед них є група постпозиційних НР, котрі є власне незакінченими реченнями, семантико-синтаксична структура яких зазнає деформацій в найбільшій мірі, в результаті чого вони характеризуються значною багатогранністю форм і способів їх структурної організації. За статистичними даними, між переліченими групами НР складається таке співвідношення: постпозиційні становлять 86% від загальної кількості проаналізованого матеріалу, інтерпозиційні –%, препозиційні –%.

У другому розділі –“Функціонально-семантичні особливості незакінчених речень” –НР аналізуються насамперед з погляду їх виникнення і функціонування у мовленні, при цьому акцентується увага на семантичних особливостях таких синтаксичних конструкцій, досліджується їх комунікативна організація, функціонально-стилістичне навантаження.

Виникнення і функціонування НР зумовлюється специфікою мовленнєвої діяльності, а саме особливостями процесу утворення речень-висловлювань, в якому відбиваються основні етапи формування і вираження думки.

Ці етапи послідовно змінюють один одного і поділяються на: 1) етап смислового планування, 2) етап граматичного конструювання і 3) етап фонетичного оформлення. На кожному з них мовець може виконувати відповідно один із видів операцій: вибирати а) слова за значенням, б) граматичні форми, в) схему мовлення. Так утворюється закінчене речення. Як показує аналіз предмету дослідження, НР також виникають під час мовленнєвої діяльності і є продуктом процесу утворення речень. Однак структурно, семантично та інтонаційно закінчені речення утворюються при рівномірному, послідовному протіканні кожного із цих етапів і поступовому виконанні кожного виду властивих їм операцій. Головними ж умовами, які сприяють виникненню НР, є різного роду відхилення, що трапляються на тому чи іншому етапі процесу утворення речення. Такі відхилення можуть зустрічатися на будь-якому із цих етапів. Вони в основному визанчаються трьома чинниками: позицією мовця, позицією співрозмовника, ситуацією мовлення.

Відповідно ті умови, які сприяють виникненню НР, найбільш суттєво впливають на процес утворення речення тоді , коли вирішальну роль відіграє ситуація мовлення, або тоді, коли вона належить до розряду критичних ситуацій.

У результаті окремі компоненти семантичної структури НР, синтаксичні позиції яких передбачаються валентністю предиката, не отримують вербального позначення, хоч і залишаються присутніми у загальній семантиці речення, як правило, у вигляді наочно-чуттєвих образів. Наприклад:

–Стій, ти здурів, чи що? –гукає до мене з-під повідки дядько Василь. –Куди це ти вирядився? Я колеса з воза поховав, а ти панів до Волині підвозить рішив?

–По доктора... Мати!.. –кинув йому під повідку слова, що змішалися з рясним дощем та заховали в золото-синіх огнях блискавки дядькову постать... (Г.Косинка).

(Критичність ситуації полягає в тому, що мати персонажа потребує невідкладної медичної допомоги. Намагаючись якнайшвидше привезти лікаря, хвилюючись, син повідомляє про це тільки тими словами, які складають основу семантичного наповнення речень.)

На базі детального аналізу нам вдалося простежити і довести, що виникнення НР у мовленні –явище не випадкове і спричинюється багатьма факторами. Ті відхилення, які з'являються під час протікання процесу утворення речення, зумовлюються або суб'єктивними (внутрішніми) причинами, або об'єктивними (зовнішніми), або причинами із змішаними особливостями.

Суб'єктивні (внутрішні) причини виникнення НР пов'язуються безпосередньо із особистістю мовця, його намірами, позицією, яку він займає у процесі спілкування. За поширеністю суб'єктивні причини впливають на виникнення НР більше, ніж інші і становлять 69% від усієї кількості проаналізованого матеріалу. До них належать кілька різновидів: психологічні, фізіологічні, логічні та етичні. Вони пов'язані із психологічним особливостями мовця, його фізіологічним станом, логічними та етичними чинниками. Наприклад:

–... Я не хочу ваших грошей, вашого нічого... Я здобуватиму своєю працею... я... –Обірвала й залилася сльозами Дарочка (Л.Яновська).

(Виділене незакінчене речення утворюється внаслідок сильного психічного напруження, що закінчується плачем і недоговорюванням розпочатої фрази.)

Об'єктивні (зовнішні) причини від мовця не залежать. Вони пов'язані із умовами мовленнєвої ситуації. Об'єктивні причини займають проміжне місце за поширеністю у мовленні і становлять 26% від загальної кількості проаналізованого матеріалу. Вони функціонують тоді, коли у процес спілкування втручається яка-небудь інша особа чи автор художнього твору у писемному мовленні. Часто таке втручання пов'язане з певною фізичною дією або змінами в ситуації. Наприклад:

–... Приходьте навесні, може, щось видумаємо. Або одноразових донорів набирайте. Студентів. Зв'яжіться з медичним інститутом або...

–Ну й сволота ж ви всі, –піднявся Жадан, мало не перекинувши столик, ... ... (Ю.Щербак).

(НР утворюється внаслідок переривання мовця іншою особою.)

Найменш поширеними є НР, причини виникнення яких характеризуються змішаними особливостями (5% від усіх проаналізованих прикладів). У таких випадках ці причини важко віднести до певного типу, оскільки вони поєднують у собі особливості як суб'єктивних, так і об'єктивних причин. Наприклад:

“Мамуню, скажи, моя рідна, мені: Чи правда, що зорі –то свічки у бога, Що світять їх янголи білі, ясні? Чи правда, скажи ти , що ніби дорога На небі там єсть, а веде вона в рай? Це правда, мамуню?.. Ти в рай не ходила?”–Ох, донечко люба моя, не питай. “Там, мамо, такі янголятка... в їх крила...”–Спи, доню, спи, люба!..  (П.Тичина).

У цьому прикладі причина виникнення НР може мати суб'єктивний характер, якщо інтонація речення буде вказувати на те, що лірична героїня не завершила своєї думки, заснувши, і об'єктивний –у випадку, якщо мати перебила свою дочку.

Семантика НР з'ясовується при комплексному усвідомленні загального інформативного значення, яке складається на основі різних компонентів: з одного боку, тих, які вербально представляються у формально-синтаксичній структурі, і, з іншого, тих, які існують в імпліцитному, підтекстному вигляді. Звідси випливає ряд специфічних функціонально-семантичних особливостей таких синтаксичних конструкцій.

Так, одна із найголовніших ознак НР –це наявність у них вербально не вираженої семантики, або підтексту. Оскільки незавершеність речення обов'язково призводить до переводу частини його інформативного значення у підтекст, то наявність його у НР є об'єктивним і закономірним явищем, яке постійно супроводжує ці синтаксичні конструкції.

Із такою важливою ознакою НР, як наявність підтексту, пов'язані інші семантичні особливості, а саме: актуалізація підтекстного значення у НР, невідповідність між словесно представленою семантикою і загальним інформативним значенням речення, зумовленість загального інформативного значення НР інтра- та екстралінґвальними факторами.

Оскільки у НР є другий вербально не представлений план змісту, це зумовлює існування невідповідності, різниці між словесно матеріалізованою семантикою і загальним інформативним значенням речення. Така особливість НР відзначається постійним характером і, як правило, усвідомлюється читачем. Наприклад:

... Може, одна зазубрина у візерунку або скульптурі примусить міняти нинішній задум –він ще не знає. Та знає вже, що ангела-скомороха різьбити не буде. Можливо, цей образ вийде краще на Січі, де чимало веселих гультіпак-запорожців, а тут... (Р.Іваничук). (У цьому прикладі вербалізований семантичний компонент частини речення “а тут”, тоді як загальне її інформативне значення –“а тут, де їх немає, може не вийти”.)

Класифікація НР здійснюється у функціонально-семантичному плані. У цьому відношенні вони поділяються: 1) з точки зору вираження у НР логіко-інформативної функції, 2) залежно від характеру загального інформативного значення НР, 3) залежно від наміру, завдань та причин незавершення семантико-синтаксичної структури НР, 4) залежно від функціонально-комунікативного призначення НР.

З точки зору вираження у НР логіко-інформативної функції вони поділяються на три групи.

. До першої групи відносяться ті НР, яким властива семантична визначеність, що досягає рівня повної однозначності. У синтаксичних конструкціях цієї групи при неоднозначності невербалізованої семантики допускається функціонування мінімальної кількості синонімічних форм її відтворення. Наприклад:

–Гм... —стенув плечима пан Жаб. —Це ще вилами по воді... (Ю.Винничук).

2. До другої групи відносяться синтаксичні конструкції, у яких семантична визначеність досягається кількома синонімічними або й несинонімічними формами осмислення. Наприклад:

—Але ж туди, мабуть, далеко? Скільки буде кілометрів?

—На кілометри не знаю, а на милі... миль десять буде (О.Гончар).

. До третьої групи відносимо ті НР, логіко-інформативна функція яких настільки слабо виражена, що навіть у конситуації важко судити про їх зміст. Наприклад:

... Майбутнє нам заслоняють віра і мрія, а тому воно не має реальних ознак. А минуле —пізнане, перевіяне на добро і зло, в ньому нам легко знайти живицю нашого духа. Тому в нас більше минулого, ніж сучасного і майбутнього. А втім... (Р.Іваничук).

Залежно від характеру загального інформативного значення НР поділяються на:

1. Логічно зумовлені НР, загальне інформативне значення яких відбиває процес формування та вираження думки і одночасно пов'язане із перериванням різноманітних логічних значень. Воно інформує про ті чи інші події, явища, факти, особистості і виступає засобом вираження думок автора або героїв художнього твору. Наприклад:

  1.  І цікаво, —говорив він далі, —сиджу я десь у підвалі, а наді мною клуб... як його... (М.Хвильовий).

2. Емоційно зумовлені НР. Загальне інформативне значення НР цього типу пов'язане із зображенням різних емоційно-психологічних характеристик людини, а також із вираженням різноманітних конотативних значень. Воно (загальне інформативне значення), як правило, подає інформацію про душевний стан персонажів художнього твору, емоційно-оцінне відношення автора до описаного ним явища, події, людини і т. ін. Наприклад:

—Як мені не хвилюватись, коли доля моєї дитини, єдиної дитини...

Марія Миколаївна затулила хусточкою очі, згадавши синів. (В.Підмогильний).

. Логічно та емоційно зумовлені НР, загальне інформативне значення яких залежить від сукупності логічних і емоційних особливостей, що нерозривно впливають на формування та вираження семантики. Переплетення логічних та емоційних чинників, які одночасно діють на семантику речення і взаємно доповнюються, не дозволяє виокремити як більш важливий або менш важливий (логічний чи емоційний) компонент семантики. Тому формування загального інформативного значення у таких НР рівнозначно залежать від обох чинників —логічного та емоційного —і відзначається змішаним характером. Наприклад:

“Нема Ілька, обманув, —майнула в Андрія думка. —Дурень... А!! Може, він у Мотрі? Он що! А я думаю... О, хвойда проклята! (В.Винниченко) (розчарування, обурення і відображення внутрішніх протиріч, роздумів, здогадок).

Залежно від наміру, завдань спілкування та причин незавершення семантико-синтаксичної структури НР поділяються на дві групи:

. НР навмисно незакінчені. Їх поява у мовленні попередньо передбачена метою спілкування і навмисно планується мовцем для відповідної ситуації. Вони пов'язані із особистістю самого мовця і залежать від нього. Наприклад:

Цигани заворушились, роблячи місце молодому провідникові та умощуючись кругом нього цікаво і послушно. Тим часом він, мов сам цар ночі, потрясав люто і гордо головою, з якої спадало довге чорне кучеряве волосся на плечі, як ознака вільної людини. Далі сягнув рукою в мішок і, набравши з нього повну жменю блискучих червоних, кинув їх, як перед тим своїм капелюхом, до землі, кликнувши:

—Оце перший раз тому...

А повторивши те саме вдруге, кликнув дальше:

—Оце другий раз тому... А оце й раз третій тому, хто усуне мені за два дні зрадницю з очей, а з нею і її білу собаку!.. (О.Кобилянська);

. НР ненавмисно незакінчені. Поява таких синтаксичних конструкцій у мовленні не залежить від намірів мовця і у відношенні до нього носить ненавмисний, випадковий характер. Наприклад:

—... Колись, ще за князя Олега, коли я сюди прийшла...

Ярина не кінчила своєї думки, бо раптом сталось щось незрозуміле й дивне: дворянка Пракседа-переяславка, що замислено сиділа за столом, сьорбаючи юшку, випустила з руки ложку, якось дивно хлипнула, схопилась і притьмом вискочила з кухні. (С.Скляренко).

Залежно від функціонально-комунікативного призначення НР поділяються на: а) розповідні, б) питальні, в) спонукальні та г) бажальні. Наприклад:

а) То ж то живий БОГ дав два шляхи: просити —жертвувать, хоч як соромно, і ще один, через якого пройти і жоден м'яз на лиці не здригнеться —кинути збрую ката, що реальніше звучить стоголосо, буденно: початкова реформа, мета —власне виробництво, і ще... та поки досить. (Ю.Гаджієв).

б) Камінно відповів Тютюнник зразу: “Допоки військо —військом, то йому старчає мови, ладу і наказу.”—“Так це наказ?.. А хто ж його...”—“Папір? О, прошу, —ось, печатка, підпис, дата...”(Є.Маланюк);

в) —... Перше. Погасить кров'ю повстання рабів, повісить, як каже генерал Драгомиров, хамську революцію на перехресному шляху, і... (Г.Косинка);

г) —Файна дівчина! —не витримав Погорецький, захоплено дивлячись їй услід. —А ще коли б одягнути її в міський одяг...

—... та озути в черевички завбільшки в мужичий чобіт, та оголити її червоні, репані руки! —глузуючи підхопив Славко(П.Колесник).

НР, як і структурно та семантично завершені речення, піддаються актуальному членуванню. Особливістю незавершених синтаксичних конструкцій є те, що у них можуть бути вербально не вираженими або обидва компоненти актуального членування, або один із них –тема чи рема. Наприклад:

–А за Україною ви не скучаєте? Та ви її й не пам'ятаєте, мабуть?

–Чому ж? Пам'ятаю. Але... Ти колись розкажеш, синку, як матимеш охоту, про тую Україну, як там живуть тепер (І.Багряний);

(У поданому прикладі словесно не представлені обидва компоненти актуального членування.)

–Чаргаре, –сказала я. –Ми зовсім випадково зійшлися. Але чи не почуваєш ти в цьому... Я не підібрала слова і замовкла. Тоді він сказав: “Судьба”, –і я його зрозуміла (М.Хвильовий).

(У наведеному прикладі невербалізованою є рема висловлювання.)

Для НР у мовленні, особливо художньому, властиві комунікативно-когнітивні, експресивно-стилістичні функції, які пов'язуються із особливим, образним відтворенням дійснсті, змалюванням характерів героїв літературних творів, умов і обставин мовленнєвих ситуацій. Зауважимо, що всі функції НР у художньому розмовному мовленні мають подвійний (бінарний) характер. З одного боку, вони вживаються автором для правдивого відтворення об'єктивної дійсності, створення умов конкретних ситуацій мовлення, а з іншого, –вже у самих цих конкретних ситуаціях НР об'єктивуються. Наприклад:

“Марку! подивися, Подивися ти на мене: Бач, як я змарніла? Я не Ганна, не наймичка, Я...“–Та й оніміла (Т.Г.Шевченко).

(У даному прикладі функція НР може бути визначена як композиційна, оскільки за допомогою цієї синтаксичної конструкції автор змальовує відповідну мовленнєву ситуацію, з іншого боку, дане НР має характерологічну функцію, бо служить засобом відображення певного фізіологічного стану героїні.)

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження, відзначено, що НР мають основні ознаки речень, але відрізняються від усіх типів структурно, семантично та інтонаційно завершених речень специфічними особливостями вираження цих ознак.

Будь-яке НР –це утворене за відповідною структурною схемою простого або складного речення висловлювання, яке характеризується нетрадиційним специфічним вираженням граматичного значення –предикативності, власної семантичної структури та особливим інтонаційним малюнком.

Враховуючи наявні специфічні ознаки НР, вважаємо, що такі синтаксичні конструкції відповідають простим чи складним, повним або неповним реченням. Водночас вони мають розглядатися як такі, що межують зі структурно та семантично закінченими реченнями, займаючи проміжну позицію між останніми і видами еквівалентів речень –словами-реченнями і звертаннями-реченнями.

У структурі НР можуть бути вербально не представленими один чи більшість складових елементів, що є однією із найголовніших структурних особливостей таких синтаксичних конструкцій. Словесно не вираженими у НР можуть бути практично будь-які члени речення і у будь-якій позиції.

НР утворюються під час мовленнєвої діяльності. Їх поява спричинюється багатьма факторами, пов'язаними із основними етапами формування і вираження думки. Важливими закономірностями виникнення НР є різного роду невідповідності, ті чи інші відхилення, які з'являються під час протікання процесу творення речення-висловлювання і зумовлюються суб'єктивними або об'єктивними причинами. У результаті окремі елементи думки у НР не отримують вербального позначення, що впливає не тільки на структурну організацію аналізованих синтаксичних конструкцій, але і на їх семантику.

Однією із найважливіших семантичних особливостей НР є наявність у них вербально не вираженої семантики, або підтексту, який формується на основі спільних знань, досвіду співрозмовників і вербалізованої частини речення. Із цією ознакою пов'язані інші важливі семантичні особливості НР: актуалізація підтекстного значення, невідповідність між словесно представленою семантикою і загальним інформативним значенням речення, зумовленість загального інформативного значення НР інтра- та екстралінгвальними факторами.

У комунікативному плані НР характеризуються тим, що у них можуть бути вербально не вираженими один або навіть обидва компоненти актуального членування.

Для НР у мовленні властивий ряд прагматичних функцій, які мають виразне експресивно-стилістичне забарвлення, що дозволяє використовувати аналізовані синтаксичні конструкції у художньо-літературних творах як своєрідну стилістичну фігуру –фігуру умовчання.

Основні результати дисертації викладені у публікаціях:

1. Синтаксичні конструкції умовчання: функціональний аспект // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. –Вип.2. –Івано-Франківськ: Плай, 1997. –С.180 - 186.

. Структурно-функціональні типи незакінчених речень у сучасній українській мові // Вісник Прикарпатського університету . Філологія. –Вип.4. –Івано-Франківськ: Плай, 1999. –С.168 - 174.

. Прагматичні функції незакінчених речень у сучасній українській мові // Філологічні студії. Науковий часопис. –Луцьк: Планета, 2000. –№1. –С.170 - 175.

4. Комунікативна організація незакінчених речень: актуальне членування // Українська мова: навчально-методичні та виховні аспекти. Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції “Українська мова в освіті”.–Івано-Франківськ: Плай, 1999. –С.80 - 83.

. Семантико-синтаксична структура розмовних конструкцій в українському та англійському художніх текстах (на матеріалі твору М.Коцюбинського Fata morgana та його англомовного перекладу) // Матеріали V Міжнародної наукової конференції “Семантика мови і тексту”. –Івано-Франківськ: Плай, 1996. –С.140 - 142.

Анотація

Пітель В.І. Функціонально-семантична структура незакінчених речень у сучасній українській мові. –Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01. –українська мова, Прикарпатський університет ім. В.Стефаника, Івано-Франківськ, 2000.

У дисертації досліджуються функціонально-семантичні особливості незакінчених речень як своєрідних синтаксичних конструкцій, що характеризуються семантичною, структурною та інтонаційною незавершеністю. У роботі запропоновано комплексний системний опис таких синтаксичних одиниць, визначено їх основні ознаки у порівнянні з іншими типами простих і складних речень, зроблено функціонально-семантичну класифікацію.

Синтаксична природа явища незавершеності синтаксичних контрукцій тлумачиться з урахуванням найновіших досягнень українського і зарубіжного мовознавств.

На матеріалі сучасної української літературної мови проаналізовано формально-синтаксичні, семантичні та комунікативні особливості незакінчених речень.

Ключові слова: незакінчені речення, структурна незавершеність, семантична незавершеність, інтонаційна незавершеність, фігура умовчання.

Аннотация

Питель В.И. Функционально-семантическая структура неоконченных предложений в современном украинском языке.–Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01. –украинский язык, Прикарпатский университет им. В.Стефаника, Ивано-Франковск, 2000.

В диссертации исследуются функционально-семантические особенности неоконченных предложений как особенных синтаксических образований, которые характеризируются структурной, семантической и интонационной незавершенностью. На материале современного украинского языка анализируются формально-синтаксические, семантические и коммуникативные особенности неоконченных предложений.

Синтаксическая природа явления незавершённости синтаксических конструкций квалифицируется с использованием новейших достижений украинского и зарубежного языкознания.

Отмечается, что неоконченные предложения имеют основные признаки предложения (предикативность, структурную схему, логичность, интонационную оформленность), которые специфически выражаются с помощью обширного контекста и ситуации речи. Главными свойствами таких синтаксических конструкций остаются смысловая и интонационная незавершённость. Поэтому они не имеют стабильного структурного оформления.

Такие предложения характеризируются нереализованными синтаксическими связями и семантико-синтаксическими отношениями. При этом нереализованной может быть не только слабая, но и сильная синтаксическая связь.

В структурном плане виды неоконченных предложений совпадают с типами простых и сложных предложений. Те неоконченные предложения, семантико-синтаксическая структура которых представлена только неполнозначными словами, относятся к нечленимым и составляют переходной тип между предложениями и эквивалентами предложений.

Главное семантическое свойство анализированных синтаксических конструкций –наличие другого, имплицитного значения, или подтекста, который актуализируется при восприятии их смысла. Поэтому такие предложения характеризируются несоответствием между вербализованной семантикой и общим информативным значением этих синтаксических единиц.

Актуальное членение неоконченных предложений имеет свои особенности. В таких синтаксических конструкциях может быть не выражена тема или рема, или даже оба компонента актуального членения.

Неоконченные предложения выступают специфическим экспрессивным средством –фигурой умолчания, и в языке художественных произведений выполняют определённые прагматические функции.

Ключевые слова: неоконченные предложения, структурная незавершенность, семантическая незавершенность, интонационная незавершенность, фигура умолчания.

SUMMARY

Pitel' V.I. Functional-semantic structure of the incompleted sentences in current Ukrainian.Manuscript.

Dissertation for gaining scientific degree of Candidate of sciences in Philology of the speciality 10.02.01.the Ukrainian language.Precarpathian University named after V.Stefanyk, Ivano-Frankivsk, 2000.

The dissertation deals with the functional and semantic peculiarities of incompleted sentences as syntactic constructions which are characterized by semantic, structural and intonational incompleteness.

The complex and systemic description of such syntactic units is grounded and their basic features in comparison with other types of simple and composite sentences are determined. The functional-semantic classification is made.

The syntactic nature of incompleted syntactical constructions is explained according to the latest Ukrainian and foreign investigations.

The formal-syntactic, semantic and communicative peculiarities of incompleted sentences are analyzed on the basis of the Modern Ukrainian language.

Key words: incompleted sentences, structural incompleteness, semantic incompleteness, intonational incompleteness, preterition.

Підписано до друку  16.11. 2000 р.

Формат 60х84/24

Папір офсетний. Друк офсетний. Вид. арк. 1,1.

Ум. друк. арк. 1,0. Зам. 278. Тираж 100 прим.


1. ХХ век короткий век - длинная эпоха
2. Трактат о конституционном праве
3. оснащенный хотя бы одним вузом.html
4. ОРГАНИЗАЦИЯ И ТЕХНОЛОГИИ ПРОИЗВОДСТВА ПРОДУКЦИИ ЖИВОТНОВОДСТВА
5. 1. Развитие и популяризация кикбоксинга как пропаганда здорового образа жизни среди молодежи и лиц других
6. воспитание- сосредоточенность деятельности ученика в данный момент времени на какомлибо объекте B це
7. топографических соотношений центральной и периферической нервной системы относительно опорнодвигательно
8. Политическая культура представляет собой органичную часть политической жизни общества
9. ЛАБОРАТОРНАЯ РАБОТА ’ 31 Тема- Проектирование БД
10. Местное самоуправление. История и структура власти в г. Ростове-на-Дону
11. Тема- Первоначальные сведения о строении вещества Строение вещества В своей жизни мы достаточно часто ст
12. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Київ~2001
13. Контрольная работа по дисциплине- Земельное право Вариант 1 Выполнил- Да
14. Лабораторная работа ИССЛЕДОВАНИЕ ПОЧЕРКА Методические указания- По предложенным преподавателем
15. Общественное положение и секс
16. семилетнего ребенка
17. акробат походить від грецького слова акробате що в перекладі означає здіймався вгору піднімає вгор
18. Загальна лікарська підготовка.html
19. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Харків
20. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Ки