Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук2

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2015-07-10

Бесплатно
Узнать стоимость работы
Рассчитаем за 1 минуту, онлайн

КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ  ТАРАСА  ШЕВЧЕНКА

НІКІТІНА ІРИНА ВСЕВОЛОДІВНА

УДК 159.9.23.2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

СУБ'ЄКТНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ

ОСОБИСТОСТІ В ПЕРІОД ПОВНОЛІТТЯ

19.00.01 - Загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ-2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті

імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної психології

Науковий керівник – кандидат філософських наук,

доцент Корнєв Микола Ничипорович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри соціальної психології

Офіційні опоненти – доктор психологічних наук,

старший науковий співробітник

Татенко Віталій Олександрович,

Інститут соціальної та політичної психології АПН

України, головний науковий співробітник

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник

Панок Віталій Григорович,

Інститут психології імені Г.С.Костюка

АПН України, заступник директора з загальних

питань

Провідна установа – Національний педагогічний університет

імені  М. П. Драгоманова Міністерства освіти України,

 кафедра педагогіки та психології

Захист відбудеться “_16__”__березня__2000 р. о _14_годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.26 в Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

Автореферат розісланий “_15_”__лютого__2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради     Т.С.Кириленко

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. В сучасних умовах реформування  життєдіяльності нашого суспільства об'єктивно постає необхідність докорінних змін традиційної системи виховання молоді у напрямку оптимальної самореалізації особистості шляхом залучення внутрішніх механізмів її саморозвитку. Міра та рубежі самореалізації людини в реальному суспільстві залежать від самовизначення особистості як суб'єкта активності. З особливою гостротою постає ця проблема, як свідчать дослідження, у час повноліття (18-25 р.р.), коли завершується розвиток суб'єктної активності особистості як цілісної системи та настає час її практичної реалізації. У цей період з'являється нова детермінанта саморозвитку: самоставлення до себе як до суб'єкта активності. Однак, криза в суспільстві, сімейні та інші негаразди  нерідко провокують об'єктне ставлення молодої людини до себе та маніпулятивну поведінку в соціумі, що ускладнює процес її самовизначення. Все це зумовлює необхідність детального дослідження цієї проблеми із врахуванням особливостей реальної ситуації розвитку особистості.

У вітчизняній і зарубіжній психології досліджувалися лише окремі аспекти самовизначення особистості. Існує певна термінологічна невизначеність цього поняття. Майже відсутні теоретичні та практичні розробки проблеми стосовно періоду навчання молоді у вищих закладах освіти. Тому, дослідження  індивідуально-психологічного простору особистості у зв'язку з розвитком її суб'єктної активності, надасть феномену самовизначення єдиного стрижневого смислу та дозволить позитивно впливати на цей процес.

У даному дослідженні здійснена спроба теоретичного обгрунтування структурно-функціональних  особливостей суб'єктного самовизначення особистості, вивчення психолого-педагогічних механізмів інтенсифікації цього процесу за рахунок актуалізації внутрішніх ресурсів молоді, а також аналізу динаміки   процесу самовизначення у зв'язку з розвитком  самоставлення особистості в умовах навчання у вищому закладі освіти (ВЗО).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з науковими розробками, що проводяться на кафедрі соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою: “Інноваційна поведінка молоді в період становлення Української держави”. (номер держреєстрації 0198V000061) та на кафедрі філософії  Українського державного університету харчових технологій по темі "Культура. Людина. Ідеал."

Об'єкт дослідження - процес розвитку особистості як суб'єкта активності.

Предмет дослідження - психологічні особливості суб'єктного самовизначення особистості в період повноліття в умовах навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти.

Мета дослідження. Розкрити зміст та механізми процесу самовизначення  особистості як суб'єкта активності; виділити психолого-педагогічні чинники та індивідуально-психологічні детермінанти, що впливають на процес самовизначення студентів в умовах навчання у вищих закладах освіти.

Основні задачі дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної психологічної літератури стосовно проблеми суб'єктного самовизначення особистості молодої людини. Розширити та поглибити зміст поняття "суб'єктне самовизначення особистості" шляхом вивчення його структурних компонентів та механізму функціонування.

2. Виявити психолого-педагогічні чинники та індивідуально-психологічні детермінанти, що визначають спрямованість та якісний зміст процесу суб'єктного самовизначення  особистості в період повноліття.

3. Визначити психологічні умови протікання процесу суб'єктного самовизначення молоді в умовах навчально - виховного процесу у ВЗО та розробити практичні рекомендації стосовно його  оптимізації та інтенсифікації.

 Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі

розширено та поглиблено зміст поняття "суб'єктне самовизначення особистості", розкрита його динаміка в індивідуально-психологічному просторі людини, дана характеристика вимірів простору самовизначення та їх взаємодії;

дістало подальший розвиток вивчення структури процесу самовизначення особистості як мотиваційного вчинку;

здійснено аналіз проблеми самовизначення  студента як суб'єкта активності на рівні розвитку індивідуальності, виявлена якісна своєрідність названого процесу в період навчання у ВЗО;

з'ясовано основний механізм суб'єктного самовизначення особистості в період повноліття;

встановлено психологічні детермінанти процесів суб'єктного самовизначення та суб'єктного самоставлення, визначено їх динаміку та інтеркореляційні зв'язки;

виявлено активні форми психолого - педагогічного впливу на оптимізацію та інтенсифікацію процесу  суб'єктного самовизначення студентів в умовах ВЗО.

Практичне значення одержаних результатів. Розглянута проблема безпосередньо пов'язана із вдосконаленням психологічної служби ВЗО, з проблемою оптимізації та інтенсифікації процесів розвитку індивідуальності та самореалізації молодої людини. В роботі з’ясовані психологічні умови оптимізації процесу суб'єктного самовизначення студента, які можуть бути покладені в основу системи психологічної підтримки молодої людини. Так, зокрема, результати дисертаційного дослідження були використані в роботі сектору соціально-психологічних досліджень Ради Українського державного університету харчових технологій (УДУХТ) з виховної роботи та відділу соціальної служби ВЗО "Національна академія управління" при вивченні ціннісних орієнтацій та соціально-психологічних характеристик студентів-першокурсників УДУХТ та студентів ВЗО "Національна академія управління". Запропонована система психологічного дослідження особливостей суб'єктного самовизначення і одержані результати використовуються в навчальних курсах "Основи педагогіки та психології", "Методика викладання у вищій школі" та "Етика ділового спілкування", що читаються автором в УДУХТ. Результати дослідження використані в газотранспортній компанії "Укргазпром" (м.Київ) та інституту "УкрНДІгаз" (м.Харків) при роботі з молодими спеціалістами, зокрема при підготовці індивідуальних планів їх професійного та кар'єрного росту, а також при розробці методичних рекомендацій для практичних психологів Шевченківського району м.Києва. Розроблений автором психолого-педагогічний практикум із суб'єктного самовизначення особистості може бути використаний при роботі психологів з різними контингентами молоді.

Особистий внесок здобувача. В ході роботи над дисертацією автором була розроблена теоретична модель, яка дозволила врахувати якісну своєрідність функціонування процесу самовизначення особистості молодої людини, розширено та поглиблено зміст поняття "суб'єктне самовизначення особистості" шляхом вивчення його структурних компонентів та механізмів функціонування. Здійснена спроба розкриття особливостей  процесу суб'єктного самовизначення особистості через структуру мотиваційного вчинку, а також визначення основного механізму функціонування означеного процесу. Обрано новий напрямок у дослідженні проблеми, пов'язаний з суб'єктною активністю людини. Поряд з розробкою загальнотеоретичних питань в роботі приділяється значна увага питанням науково-практичного характеру. Експериментально обгрунтовані психологічні умови оптимізації самовизначення особистості в умовах навчально-виховного процесу ВЗО, показана ефективність розробленого автором практикуму з суб'єктного самовизначення студентів.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, основні наукові та практичні результати дослідження були представлені у вигляді  доповідей та повідомлень на ІІІ Харківських Міжнародних психологічних Читаннях (Харків, 1999), на Міжнародній науково-практичній конференції (Київ, 1996), Всеукраїнській науково-методичній конференції (Київ, 1996), на 4-х науково-студентських конференціях УДУХТ (Київ, 1996, 1997, 1998, 1999), на науково-практичних конференціях аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1997, 1998), обговорювалися на засіданнях сектору соціально-психологічних досліджень Ради УДУХТ з виховної роботи, кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації.  Матеріали дослідження знайшли  відображення  у 4-х статтях у наукових фахових виданнях України, матеріалах ІІІ Харківських Міжнародних психологічних Читань, 8-и тезах доповідей на конференціях. 

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох  розділів, висновків, списку використаних джерел й додатків. Робота викладена на 175 сторінках  друкованого тексту і містить 9 таблиць, 7 малюнків, 4 діаграми та 5 додатків. Список основних використаних джерел складається з 238 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність вивчення проблеми суб'єктного самовизначення молодої людини, подано стислий аналіз стану розробки проблеми в психологічній літературі, визначено об'єкт, предмет, мету і задачі дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, вказані форми апробації результатів дисертації та  публікації.

У першому розділі "Проблема самовизначення особистості як  предмет наукового дослідження" розглядаються концепції вітчизняних та зарубіжних  психологів, в яких процес самовизначення  вивчається як певний етап розвитку особистості в онтогенезі. При наявності різних поглядів на структуру, джерело, головні чинники, засоби та механізми цього процесу позиції вітчизняних психологів узгоджуються в трактуванні вихідних положень. Загальним для них є підхід з позицій детермінізму, реалізація принципів історизму й розвитку особистості, єдності свідомості і діяльності (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, А.В.Петровський та ін.). Зокрема, в працях А.В.Петровського зазначено, що розвиток особистості відображає розвиток різних форм її діяльності як суб'єкта. Це, насамперед: 1) функціонування як передумова діяльності та умова взаємодії суб'єкта  з оточенням; 2) діяльність як умова оптимального пристосування до навколишнього середовища; 3) суб'єктна активність, спрямована проти будь-яких обмежень в царині його існування, як умова самореалізації в соціумі. Відповідно до цього проблема самовизначення особистості розглядалася вченими на різних етапах її розвитку: соціальної детермінації, самодетермінації (рольового самовизначення) та самовизначення  як суб'єкта активності. Ці етапи процесу самовизначення особистості не суперечать один одному, а особистість послідовно проходить їх під час свого розвитку.

У психологічній літературі досліджувалися різноманітні форми самовизначення  (професійне, соціальне, колективістське, особистісне, життєве, моральне, сімейне, релігійне, учбово-діяльнісне та інші) як відображення соціальних ролей та функцій особистості. Дослідники розглядали з різних позицій зміст, детермінанти, засоби, структуру, критерії самовизначення  особистості, але єдиної концепції щодо трактовки механізму цього процесу ще не створено.

Сучасний рівень розвитку суспільства і науки вимагає більш глибокого аналізу цієї проблеми з позицій активності самого суб'єкта життєдіяльності. Тому, методологічні засади дослідження склали концепції, що базуються на принципах зустрічної (зовнішньої та внутрішньої) детермінації процесу самовизначення особистості (Г.С.Костюк), суб'єктного підходу до вивчення особистості (К.О.Абульханова-Славська, А.В.Брушлинський, З.П.Карпенко, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко), розвитку самоусвідомлення через особистісний смисл (В.В.Столін).

Грунтуючись на положенні про те, що самовизначення залежить насамперед від внутрішніх детермінант розвитку особистості, необхідно вивчати його на сутнісному рівні  індивідуального буття людини. Проблема сутнісного самовизначення  як духовного становлення особистості, її авторської участі в процесі сприйняття зовнішніх подій, унікальність і неповторність кожної людини ще не посідає належного місця у психологічній літературі. Вивчення зустрічної (зовнішньої та внутрішньої) детермінації процесу самовизначення особистості (Г.С.Костюк та ін.) має глибоке теоретичне значення для розуміння справжньої єдності "Зовнішнього" та "Внутрішнього" Я людини. Аналогом поняття “самовизначення" в зарубіжній психології виступає категорія “психосоціальна ідентичність", розроблена і введена американським вченим Є.Еріксоном. Проте, він вивчає не особистісні, самотвірні вибори, які входять в предмет нашого дослідження, а загальнолюдські вибори, детерміновані загальними соціальними умовами. Розвиток особистості, в тому числі і розвиток процесу самовизначення, здійснюється шляхом послідовних новоутворень, які виникають у психіці людини протягом життєвого циклу, коли вона переживає низку психосоціальних криз. У рамках моделі Є.Еріксона самовизначення виступає рольовим самовизначенням - процесом “вписування" себе в навколишній світ при постійній зміні біологічної або соціальної ніш існування індивіда. В цій моделі недооцінюється роль суб'єкта в розвитку, що робить цю модель не відповідною меті самоактуалізації особистості в суспільстві на сучасному етапі.

У гуманістичній моделі розвитку особистості людина визнається суб'єктом, автором і виконавцем генетично зумовленого життєвого проекту. При цьому зміна суб'єктом себе самого виступає головною смислово-життєвою цінністю, що виражає його внутрішню потребу у саморозвитку, самоздійсненні як вияв інтенції до саморуху. Джерелом самоактуалізації людини є вроджена потреба в самореалізації закладених у ній потенційних можливостей, скеровує  яку сама природа людини (А.Маслоу, К.Роджерс, Е.Фромм, Е.Шостром, Ф.Перлз), або смисл її життя (В.Франкл, А.Менегетті). Термін "самоактуалізація" розуміється як "вихід людини за межі себе самої" і реалізація себе як невід'ємної частини зовнішнього світу. Таким чином, самовизначення як процес особистісного вибору рубежів сутнісного "Я" є необхідною умовою самоактуалізації особистості. Однак, проблема самовизначення, напрацьована в рамках вказаної моделі розвитку особистості, не має чіткості в трактуванні понять самоактуалізації та самовизначення, не вивчена діалектика їх взаємозв'язку.

Логіка розвитку науки, тенденції зміни психіки суб'єкта в суспільстві, привели до розробки в психології суб'єктно-генетичного підходу (В.О.Татенко), який включає потенціал ідей, розроблених у рамках культурологічного і діяльнісного підходів з позицій гуманістичної психології. Потреба у самовизначенні, самореалізації задовольняється самою людиною шляхом цілеспрямованої взаємодії з природним, соціальним та психологічним оточенням, які відіграють роль зовнішніх чинників, але не детермінант особистісного розвитку. Людина несе власну відповідальність за себе та своє життя. Виходячи з цієї теоретико-методологічної моделі як засадової стосовно нашого дослідження, суб'єктне самовизначення розглядається як мотиваційний вчинок - індивідуально та соціально відповідальний творчий акт свідомої реалізації людиною своєї сутності. Психологічні формули розвитку С.Л.Рубінштейна "зовнішнє через внутрішнє" та О.М.Леонтьєва: "внутрішнє через зовнішнє" в рамках суб'єктно-генетичної парадигми переростають у науковий принцип саморозвитку особистості: "Внутрішнє (суб'єкт) діє через зовнішнє й тим самим змінює себе та зовнішнє". Сензитивним періодом суб'єктного самовизначення  особистості є період повноліття людини (18-25 р.р.), бо саме у цей час закінчується розвиток суб'єктної активності людини і починається її реалізація як цілісної системи. У цей період з'являється нова детермінанта саморозвитку: самоставлення до себе як до суб'єкта активності у соціумі. Центр індивідуально-психологічного простору зміщується до осередку суб'єктності (сутності людини), що пов'язано з вивченням власних глибин, з розвитком індивідуальності.

Під час повноліття самовизначення особистості виступає функцією її самоставлення. Процес суб'єктного самовизначення особистості в період повноліття ми розглядаємо як перервно-неперервний процес самостійного, відповідального пошуку рубежів "Внутрішнього" та "Зовнішнього" Я людини та встановлення між ними гармонійного мотиваційного співвідношення у напрямку розширення царини "Я - Можу - Сам". Результатом здійсненого самовизначення  є самоототожнення людини із власною сутністю на підгрунті рефлексії, позитивного  самоставлення та безумовного самоприйняття.

У другому розділі "Психологічні детермінанти процесу самовизначення   особистості як суб'єкта діяльності" розглядаються психологічний зміст самовизначення  особистості як суб'єкта активності; закономірності розвитку досліджуваного процесу в індивідуально-психологічному просторі життя індивіда. Тут відзначається, що суб'єктне самовизначення особистості є похідною від розвитку її суб'єктної активності, виділяються психологічні детермінанти самовизначення особистості як суб'єкта активності. Сутність цього процесу пов'язана з переходом людини від рольових стосунків до особистісно-смислових, з вільним вибором мотивів саморозвитку. Проблема суб'єктного самовизначення особистості розглядається у зв'язку з проблемою "Зовнішнього" та "Внутрішнього" Я людини: Особистості та Сутності (А.Б. Орлов). Виходячи з цього, самовизначення людини розглядається як процес конструювання рубежів власного "Я", як самоподолання і самосходження, що спрямовує особистість вийти за межі досягнутого; як розв'язання суперечностей  "Зовнішнього" та "Внутрішнього" Я на користь останнього. "Зовнішнє" Я людини пов'язане із засвоєнням суспільної сутності, з прийняттям індивідом соціальних функцій та ролей, засвоєнням соціальних норм та правил поведінки, з формуванням вмінь налагоджувати стосунки з іншими. Процес розвитку "Зовнішнього" Я людини - це формування базової особистості, яка забезпечує функціонування індивіда у соціальному середовищі. Набуваючи власної сутності, індивід із безлічі соціальних ролей та функцій, сукупності зв'язків та стосунків з іншими, виділяє своє власне, робить його ціннісним змістом свого справжнього "Я". Сутність реалізується як суб'єктність (діюче суб'єктивне) людини. Розкриття сутності, яке виявляється у формі вчинку самовизначення, полягає у постійній зміні співвідношення між "Зовнішнім" та "Внутрішнім" Я: від переважаючої спрямованості "Зовнішнє через Внутрішнє" до все більшого домінування тенденції "Внутрішнє через Зовнішнє".

З розвитком суб'єктності людина поступово звільнюється від зовнішньої детермінації та підіймається до власної сутності. Суб'єктне самовизначення   особистості - це мотиваційний вчинок - індивідуально та соціально відповідальний акт осмисленої реалізації людиною своєї сутності. Зміст суб'єктного самовизначення особистості визначає перервно-неперервний процес самостійного, відповідального пошуку рубежів "Внутрішнього" та "Зовнішнього" Я людини та встановлення між ними гармонійних взаємовідносин у напрямку переважаючої активності "Внутрішнього" Я (сутності) людини та розширенням сфери "Я - Можу - Сам".

Процес сутнісного самовизначення особистості, на нашу думку, відбувається в індивідуально-психологічному просторі 4-х вимірів: "Я - минуле" (кількість); "Я - теперішнє" (якість); "Я - майбутнє" (глибина); "Я - смисл" (освітленість). "Я - минуле" містить у собі суб'єктний досвід особистості (ціннісний,  рефлексивний, операційний, комунікативний), системи спонукань та стимулювання особистості, визначає рубежі та характер саморозвитку, зумовлює успіх його у теперішньому часі, забезпечує впевненість або підриває віру в майбутнє. "Я - теперішнє" включає систему знань про себе та про Світ, систему саморегуляції, способи самореалізації і саморозвитку, систему самоставлення, наділяє смислом майбутнє, робить його пасивним або активним, а також реалізує або компенсує результати минулого. "Я - майбутнє" - це система проектів себе, свого життя, ієрархія цілей, критеріїв успішності та компетентності. Майбутнє мотивує та наділяє цінністю теперішнє, приймає або не приймає минуле. "Я - смисл" утворює систему взаємовідносин особистісних смислів. Смисл у своєму розвитку рухається по спіралі, яка звужується в міру наближення до сутності "Я" та зв'язує в єдине ціле усі "Я" особистості.

Провідним положенням даного дослідження є наявність глибокого взаємозв'язку між процесами розвитку самоставлення особистості та її суб'єктного самовизначення. У період повноліття з появою феномену суб'єктного самовизначення особистості відбувається  трансформація  "Зовнішнього" Я у  "Внутрішнє" Я людини, її становлення справжнім, свідомим суб'єктом саморозвитку. Потреба у самосхвалені переважає потребу у схвалені з боку інших, самовизначення особистості відносно соціуму переростає у самовизначення особистості відносно своєї сутності. Позитивне суб'єктне самоставлення молодої людини в емоційно-ціннісному його аспекті набуває провідного характеру у процесі її самовизначення.

Головною детермінантою психологічної готовності до суб'єктного самовизначення є виразна потреба у самореалізації. Вона пов'язана з такими емоційно-ціннісними компонентами системи самоставлення як "самоінтерес" та "очікування позитивного ставлення оточуючих". Активний "самоінтерес" як емоційна близькість до власного Я змінює екстраспрямоване самоставлення (Я - об'єкт) на насичене інтроспрямоване самоставлення (Я - суб'єкт), тобто змінює "господаря" у внутрішньому просторі самовизначення. Очікування "позитивного ставлення оточуючих" віддзеркалює самоцінність та унікальність власного Я. Його виразність свідчить, що рольове самовизначення виростає  у суб'єктне (сутнісне) самовизначення особистості. Позитивне глобальне (інтегроване) самоставлення є емоційним тлом та головним критерієм функціонування процесу суб'єктного самовизначення людини. Емоційно-ціннісний компонент самоставлення "аутосимпатія", що виступає як усвідомлювана позитивна Я- концепція, є джерелом цілісності особистості та характеризує стійку адекватну самооцінку. Виразність цього параметру свідчить, що центр сфери "Я - Сам" знаходиться у Я- “Внутрішньому" і що ця сфера є цілісною. Дослідження виявило зв'язок "аутосимпатії" та "автономності", що є показником зрілості особистості, незалежності від оточуючих. Це є головним критерієм ефективності суб'єктного самовизначення, його життєдайності.

Рух особистості, що знаходиться в процесі самовизначення, забезпечується такими якостями як креативність та валідність, які сприяють безперервному розвитку Я в якісному плані, інтимності спілкування із самим собою, зменшуючи відстань між Я-“Зовнішнім" та Я-“Внутрішнім". Ці якості співвідносяться із саморозкриттям індивідуальності та протистоять самопред'явленню. Отже, креативна та валідна особистість, постійно розширюючи свої межі, водночас знаходить власну міру самореалізації у реальному середовищі, переживає власну компетентність у суспільстві. Це є критерієм дійового самовизначення, що реалізує перехід від проекту Я до вчинку здійснення Я у власно встановлених межах самоактуалізації.

Креативність та гнучкість  особистості, яка здійснює самовизначення себе як суб'єкта активності співзвучна із саморозумінням в системі самоставлення. Високе саморозуміння – це орієнтація особистості "ізсередини", її свобода від психологічних захистів, які віддаляють особистість від власної сутності, її незалежність від зовнішніх соціальних стандартів.

Головним механізмом функціонування суб'єктного самовизначення особистості є механізм породження та прийняття смислу "Я - як суб'єкт активності" із наступною логікою здійснення: актуалізація мотивів смислоутворення; раціоналізація можливих смислів; поляризація протилежностей; переживання міри; самопізнання та саморозуміння; осмислення майбутнього потенційного "Я"; прийняття смислу перспективного "Я"; реалізація смислу; оцінка суперечностей мети та результату; негативне переживання втрати смислу "Я". Прийняття смислу "Я- як суб'єкт активності" - це позитивна оцінка нового зв'язку "Я" із соціальним оточенням, внутрішніх потенційних ресурсів із реальною ситуацією самореалізації.

Структуру процесу суб'єктного самовизначення особистості визначає структура мотиваційного вчинку: прийняття нового смислу "Я - як суб'єкт активності"; усвідомлення суперечностей ситуації саморозвитку "Я"; подолання залежності від ситуації шляхом зміни внутрішньої позиції самореалізації; боротьба мотивів; вибір мотивів самореалізації; самопокладання; формування психологічної готовності  до суб'єктного самовизначення; уявне моделювання власного простору "Я" (особистісної та сутнісної сфер); оцінювання моделі шляхом рефлексії; усвідомлення наслідків помилкових кроків; вибір засобів реалізації самовизначення; уявне моделювання  значущих умов самовизначення; вибір адекватних способів реалізації самовизначення; програмування дій; творча реалізація самовизначення в умовах свідомої саморегуляції; оцінювання наслідків вчинку шляхом рефлексії; корегування дій; післядія; моделювання якісно нової ситуації саморозвитку; зміна ситуації саморозвитку як перетворення відносин "Я - Світ"; усвідомлення нового особистісного смислу "Я - як суб'єкт активності". Протікання процесу суб'єктного самовизначення   особистості можна вважати повноцінним, коли наявна життєва та часова  перспектива співвідноситься з системою ціннісно-смислових орієнтацій соціуму і в ієрархії цінностей та смислів наближається до більш високого порядку. Суб'єктне самовизначення особистості визначає міру самореалізації особистості в реальному суспільстві.

У третьому розділі "Динаміка процесу самовизначення молодої людини в умовах навчально-виховного процесу вищого закладу освіти" розглядаються  психологічні умови та чинники розвитку особистості молодої людини під час навчання у ВЗО та методи, методики й процедури проведення дослідження психологічних особливостей суб'єктного самовизначення студентів. Представлено структурно-функціональний аналіз динаміки процесу суб'єктного самовизначення студентів в умовах розвитку їх  самоставлення. Доводиться, що процес суб'єктного самовизначення студентів ускладнюється  якісними змінами системи ціннісно-смислових орієнтацій суспільства, станом невизначеності статусу суспільних інститутів освіти та їх функцій, кризою сім'ї, появою нових соціальних груп. Це суттєво змінює ставлення молодої людини до себе та свого майбутнього, формує непродуктивні, маніпулятивні стосунки з оточуючими та з собою самою. Чинниками, що суттєво впливають на процес самовизначення, є соціально-економічні та соціокультурні характеристики ВЗО, насамперед система  мотивації навчання та виховання студентів. Вона або сприяє розвитку індивідуальності з творчим але реальним підходом до свого майбутнього, або визначає одномірний, ригідний підхід до себе та майбутньої самореалізації.

Результати проведеного нами дослідження свідчать про те, що психологічні особливості суб'єктного самовизначення студентів зумовлені наступними внутрішніми детермінантами їхнього розвитку: характером та стилем самоставлення; рівнем психологічної готовності до самоактуалізації; інтернальним локус-контролем, набуттям смислу "Я - як суб'єкт активності", позитивною Я- концепцією; гнучкістю, життєвою та часовою перспективами, розвиненою сутнісною рефлексією.

Для реалізації мети і задач дослідження використовувався наступний комплекс методів: методика комплексного психолого-педагогічного вивчення особистості студента, методика вивчення ціннісних орієнтацій (М.Рокіч), тест САМОАЛ (Н.Ф.Каліна), опитувальник самоставлення (В.В.Столін), методика УСК, методика "Хто Я?", футурологічний опитувальник, тест СЖО (Д.О.Леонтьєв), монологічне інтерв'ю (Н.І.Сарджвеладзе), методика "Незакінчених речень", тест особистісної та ситуативної тривожності (Ч.Спілбергер), експрес-діагностика характерологічних якостей особистості, проективні методики "Автопортрет", "ДДЛ", "Неіснуюча тварина", включене спостереження, бесіди, контент-аналіз творів студентів.

Такий вибір методик зумовлений тим, що суб'єктне самовизначення є похідною від розвитку суб'єктних якостей особистості та функцією позитивного ставлення до себе як до суб'єкта  активності. Під час переходу рольового самовизначення у суб'єктне   відбувається  змістовна та якісна зміна стосунків особистості з собою: екстраспрямоване самоставлення (Я – об'єкт) змінюється на інтроспрямоване (Я - суб'єкт). Потреба у самосхваленні превалює над потребою у схваленні іншими. Індивідуально-психологічний простір центрується в осередку суб'єктності  (вчинковості), стає більш однорідним, набирає глибини, освітлюється смислом "Я". Емоційно-ціннісні компоненти самоставлення є стабільними та автономними стосовно зовнішніх оцінок, вони надають цілісності, повноти та необмеженності Я, отже зрілості та незалежності, що є головними критеріями життєздатності суб'єктного самовизначення особистості.

Дослідження суб'єктного самовизначення, виконувались у чотири етапи: 1) пілотажне дослідження з метою виділення психологічних детермінант процесу суб'єктного самовизначення студентів; 2)констатація з метою збору емпіричного матеріалу та корреляційний аналіз результатів; 3)формуючий експеримент, метою якого був розвиток позитивного самоставлення студентів; 4)контрольне дослідження, метою якого було визначення ефективності проведеної роботи та математична обробка результатів.

На основі одержаних результатів встановлено інтеркореляційні зв'язки показників суб'єктного самовизначення (потреба у самореалізації, інтернальність, позитивна Я-концепція, сутнісна рефлексія, смисл "Я", життєвий план, гнучкість) з показниками самоставлення (глобальне самоставлення, самоповага, аутосимпатія, очікування позитивного ставлення оточуючих, самоінтерес, самовпевненість, самоприйняття, самоуправління, саморозуміння) та вивчено динаміку цих показників під час формуючого експерименту з метою розвитку позитивного самоставлення як до суб'єкта активності. Це дало підстави для знаходження ступеню ефективності суб'єктного самовизначення, виділити активні засоби його оптимізації та  інтенсифікації. Аналіз експериментальних даних, що відображують динаміку психологічних особливостей суб'єктного самовизначення студентів в умовах розвитку їх позитивного самоставлення, проводився із залученням методів якісного аналізу, первинної та вторинної статистичної обробки даних.

перший рядок - коефіцієнт  кореляції рангів Спірмена; другий - показник вірогідності Р (за критерієм Стьюдента)

Одержані результати (табл. 1) підтвердили залежність результативності і динаміки перебігу процесу суб'єктного самовизначення особистості студента від характеру та стилю його самоставлення. Позитивне суб'єктне самоставлення в емоційно-ціннісному аспекті ("самоінтерес", "аутосимпатія", "самоприйняття", "саморозуміння", "очікування позитивного ставлення оточуючих") має провідний вплив на процес самовизначення. Суттєва позитивна кореляція виявлена між потребою у самореалізації та такими параметрами самоставлення: "самоінтерес", "аутосимпатія" та "очікування позитивного ставлення оточуючих". Вказані параметри самоставлення відображають переживання самоцінності та унікальності власного Я, зменшення внутрішньої дистанції між "Зовнішнім" та "Внутрішнім" Я, незалежність від оцінки оточуючих. Інтернальність суттєво пов'язана з "самоповагою", "самовпевненістю", "самоуправлінням". Після проведення формуючого експерименту зменшилися відмінності в показниках інтернальності в царині досягнень та невдач (з 17 та 3 до 26 та 20 відповідно), що свідчить про зростання у студентів відповідальності, контролю за емоційно-непривабливими подіями, готовності до самостійної поведінки. Це збільшує міру суб'єктного включення "Я" в діяльність та ефективність"Я", оскільки інтернальний локус-контролю максимально зв'язує мотивацію самореалізації та внутрішні ресурси особистості.

перший середній показник (у %) - до експерименту; другий середній показник (у %) - після експерименту.

Експериментальні дані (таблиці 1, 2, 3) підтвердили ефективність активних методів психологічного впливу на розвиток як екзистенційної, так і результативної царини особистості студента. Це виявилося через зв'язок та значне зростання параметрів "смисл - Я" та "самоповага", "самоуправління", "самовпевненість". Суттєвим тут є співробітництво однолітків (при необхідній психологічній допомозі) з однакових проблем в умовах доброзичливого прийняття, переживання успіху та компетентності. При цьому спрацьовує механізм суб'єктної відображеності, синтез позитивних почуттів, оцінок з успішними образами себе у майбутньому, сприйняття себе іншими та самим собою як суб'єкта активності, що стимулює, як із середини так і ззовні, процес суб'єктного самовизначення особистості.

перший середній  показник (у %) - до експерименту; другий середній показник ( у %) - після експерименту

Підвищення самоконтролю відбувається за рахунок більшої віри в себе та у свій власний конкретний смисл життя ("Я - Можу - Сам" - золотий ключ до власної компетентності в соціумі). Результати формуючого експерименту по реконструкції життєвого вектору показують, що 63% студентів змінили орієнтацію з більш комфортного минулого на наповнене оптимістичне  майбутнє. Це пов'язане з більшою осмисленістю життя, з переживанням перспективного та емоційно привабливого майбутнього, з набутим умінням планувати життя під час практикуму з суб'єктного самовизначення особистості. В життєвих планах студентів з'явилась середньострокова перспектива, 25-30% студентів почали планувати на місяці. Такі плани є найбільш реальними та дійовими, оскільки планування на дні та тижні – це по суті не планування, а прийняття певних умов життя, подій та підпорядкуванням їм своєї діяльності, плани ж на далеке майбутнє є приблизними.

Крім цього, встановлена позитивна кореляція життєвої перспективи з "самовпевненістю" та "очікуванням позитивного ставлення оточуючих". Ці якості трансформуються у віру в себе як суб'єкта активності шляхом власних дій стосовно себе самого, позитивного самоставлення та безумовного самоприйняття. Це збільшує почуття компетентності Я у соціумі, робить життєву перспективу більш насиченою. Суттєвий параметр суб'єктного самовизначення  особистості - гнучкість в середньому зросла на  16% при позитивній кореляції з "самоприйняттям", "самоуправлінням", "самоінтересом". Перебудова "Я" у напрямку розширення свідомості, смислу Я, можливостей Я, яка здійснювалась в умовах взаємодії та підтримки групи, обмін "новими Я" збагачує кожного з учасників та розширює межі його життєвого простору. У таблиці 2 наводяться дані, які свідчать про розвиток позитивного самоставлення студентів під час формуючого експерименту, особливо зросли "самоповага" (на 47%), "самоуправління" (на 36%), "очікування позитивного ставлення оточуючих" (на 51%) та "самоприйняття" (на 36%). Вони формуються за механізмом самооцінки та вимагають для свого "закріплення" деякого позитивного соціально-бажаного зразка (який конструювався в умовах групи та приймався для кожного учасника практикуму). Емоційно-ціннісні компоненти "самоінтерес", "саморозуміння",  "аутосимпатія" формуються за механізмом атракції та є більш стабільними внаслідок меншої когнітивної обробки на рівні свідомості. Глобальне самоставлення як інтегральний чинник, що має адитивну структуру, в якому закладені можливості компенсації, зросло на 28%. Дані таблиці 3 відображають динаміку процесу суб'єктного самовизначення особистості в результаті розвитку позитивного самоставлення. Актуалізація "Зони найближчого розвитку індивідуальності" за рахунок  позитивного ставлення особистості до себе як до суб'єкта активності автоматично зумовлює інтенсифікацію процесу суб'єктного самовизначення особистості. Відповідних змін у розвитку студентів контрольної групи не відбулося. Це свідчить про ефективність проведеного із студентами  психолого-педагогічного практикуму із суб'єктного самовизначення  особистості з використанням активних форм психологічного впливу.

У висновках подано підсумки результатів дослідження, що підтверджують положення, висунуті на захист:

Розроблена теоретична модель суб'єктного самовизначення особистості в період повноліття, яка дозволила врахувати якісну своєрідність функціонування цього процесу в умовах ВЗО. Вона полягає в постійній зміні співвідношення між “Зовнішнім” та “Внутрішнім” Я (між Особистістю та Сутністю) у напрямку домінування Сутності людини, яка і є справжнім суб'єктом активності в період посноліття. Суб'єктне самовизначення особистості - це мотиваційний вчинок, індивідуально та соціально відповідальний акт осмисленої реалізації людиною своєї сутності. Його зміст визначає перервно-неперервний процес самостійного, відповідального пошуку рубежів "Внутрішнього" та "Зовнішнього" Я людини та встановлення між ними гармонійних взаємовідносин у напрямку переважаючої активності "Внутрішнього Я" (сутності людини) та розширення царини "Я - Сам".

Розкрито структуру процесу суб'єктного самовизначення особистості, яку визначає структура мотиваційного вчинку: прийняття нового смислу "Я - як суб'єкта активності"; усвідомлення суперечностей ситуації саморозвитку "Я"; подолання залежності від ситуації шляхом зміни внутрішньої позиції самореалізації; боротьба мотивів; вибір мотивів самореалізації; самопокладання; формування психологічної готовності  до суб'єктного самовизначення; уявне моделювання власного простору "Я" (особистісної та сутнісної сфер); оцінювання моделі шляхом рефлексії; усвідомлення наслідків помилкових кроків; вибір засобів реалізації самовизначення; уявне моделювання  значущих умов самовизначення; вибір адекватних способів реалізації самовизначення; програмування дій; творча реалізація самовизначення в умовах свідомої саморегуляції; оцінювання наслідків вчинку шляхом рефлексії; корегування дій; післядія; моделювання якісно нової ситуації саморозвитку; зміна ситуації саморозвитку як перетворення відносин "Я - Світ"; усвідомлення нового особистісного смислу "Я - як суб'єкт активності".

Виділено головний механізм  суб'єктного самовизначення  особистості. Це механізм породження та прийняття смислу "Я - як суб'єкт активності" з наступною логікою здійснення: актуалізація мотивів смислоутворення, раціоналізація можливих смислів, поляризація протилежностей, переживання міри самопізнання та саморозуміння, осмислення майбутнього потенційного "Я", прийняття смислу перспективного "Я", реалізація смислу, оцінка суперечностей мети та результату, негативне переживання втрати смислу "Я".

Обгруновано, що суб'єктне самовизначення є складовою загального процесу розвитку особистості та  закономірним продовженням самодетермінації (рольового самовизначення), пов'язаного з мотивацією становлення особистості, підсиленням "Зовнішнього" Я людини. Сензитивним періодом самовизначення себе як суб'єкта активності є період повноліття (18-25 р.р.). Суб'єктне самовизначення відбувається в індивідуально-психологічному просторі чотирьох вимірів: "Я - минуле", "Я - теперішнє", "Я - майбутнє", "Я - смисл".

5. Виявлено, що успішність перебігу процесу суб'єктного самовизначення забезпечується комплексом індивідуально-психологічних детермінант (виразна потреба у самореалізації, інтернальність, позитивна “Я-концепція”, розвинена сутнісна рефлексія, прийняття смислу “Я-як суб’єкт активності”, адекватна життєва перспектива, гнучкість) та психолого-педагогічних чинників (соціально-економічні та соціокультурні характеристики вузівського середовища, стиль міжособистісних стосунків із референтним оточенням, тип батьківського ставлення, характер перебігу процесу суб’єктного самовизначення значущих оточуючих, розвинена система психологічної підтримки цього процесу у ВЗО). Суттєвим чинником, що впливає на процес самовизначення молоді в умовах навчально-виховного процесу ВЗО, є система мотивації вузівського середовища. Вона або сприяє розвитку індивідуальності студента, формуючи творчий підхід до себе та свого майбутнього, до можливостей самореалізації, або загальмовує розвиток, задаючи жорстку, одномірну ситуацію самореалізації, ригідний підхід до себе та свого майбутнього.

Доведено, що у період повноліття спрямованість суб’єктного самовизначення особистості пов’язана з трансформацією  "Зовнішнього" Я у "Внутрішнє" Я та становленням молодої людини справжнім свідомим суб'єктом саморозвитку. Потреба у самосхваленні переважає потребу у схвалені з боку інших, самовизначення особистості відносно соціуму переростає у самовизначення відносно своєї сутності.

Виявлено глибокий взаємозв’язок між процесами суб’єктного самовизначення студента та його суб’єктного самоставлення. Експериментальне дослідження підтвердило, що позитивне суб’єктне самоставлення молодої людини в емоційно-ціннісному його аспекті ("самоінтерес", "аутосимпатія", "самоприйняття", "саморозуміння", "очікування позитивного ставлення оточуючих") має визначальний вплив на процес її самовизначення під час навчання у ВЗО.

Експериментально обгрунтовані психолого - педагогічні умови оптимізації та інтенсифікації суб’єктного самовизначення молоді в умовах ВЗО, які пов’язані з актуалізацією “зони найближчого розвитку” індивідуальності студента. Вони включають впровадження активних форм психологічного впливу на розвиток позитивного самоставлення і самоприйняття студентів та розробку ефективної моделі успішного майбутнього молодої людини, "репетицію" цього майбутнього в умовах сьогодення, інтеграцію модулів активності себе з позитивними почуттями, позитивними образами "Я – як суб’єкт активності", сприйняття себе як суб’єкта власної життєдіяльності. Це дозволило розробити психолого - педагогічний практикум суб’єктного самовизначення студентів та експериментально обгрунтувати його ефективність.

9. З’ясовано, що процес суб’єктного самовизначення молоді ускладнюється суттєвими якісними змінами системи ціннісно-смислових орієнтацій сучасного суспільства, станом невизначеності статусу суспільних інститутів, кризою сім’ї, появою нових соціальних груп, які суттєво відрізняються за соціальним статусом, економічним і культурно-освітнім рівнями. Це істотно змінює ставлення молоді до себе та свого майбутнього, сприяє формуванню непродуктивних типів поведінки, маніпулятивного стилю поведінки з оточуючими та самим собою.

Перспективи подальшого дослідження полягають у вивченні особливостей суб’єктного самовизначення особистості із врахуванням особливостей психології чоловічої та жіночої статі, а також у дослідженні можливостей надання психологічної допомоги молодим людям, які переживають стан професійної депривації.

Основний зміст дослідження викладено у таких публікаціях дисертанта:

Нікітіна І.В. Динаміка процесу самовизначення особистості в індивідуально-психологічному просторі людини // Вісник Соціологія. Психологія. Педагогіка.- К.: Видавничий центр "Київський університет".-  1998.- №6.- С.28-30.

Корнєв М.Н., Нікітіна І.В. Суб'єктне самовизначення  особистості як необхідна умова самореалізації майбутнього правоохоронця // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ.- 1998.- № 2. - С. 187-194.

Михайленко В.П., Нікітіна І.В. Життєве самовизначення особистості  у постпенітенціарний період //Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Бюлетень Київського  інституту внутрішніх справ.- 1998.- № 3. - С.87-95.

Нікітіна І.В. Суб'єктне самовизначення  особистості у період повноліття: логіка здійснення // Вісник Харківського університету.- № 432.- Серія Психологія.- Х., 1999.- С. 261-271.

Нікітіна І.В. Психологічні умови та фактори суб'єктного самовизначення  особистості студента. // Вісник Харківського університету.- № 439.- Серія Психологія.- Х., 1999.- С. 102-105.

Нікітіна І.В.Психологічні аспекти самовиховання студентів // Тези доповідей Всеукраїнської науково-методичної конференції "Виховання студентів у технічному вузі: методологічні засади, практика, перспективи".- 16-18 жовтня 1996 р.- К.: УДУХТ.- С. 117-119.

Нікітіна І.В. Необхідність гуманізації навчально виховного процесу у вузі // Тези доповідей Всеукраїнської науково-методичної конференції "Виховання студентів у технічному вузі: методологічні засади, практика, перспективи".- 16-18 жовтня 1996 р.- К.: УДУХТ.- С. 134-135.

Нікітіна І.В., Кітов М.Г. Деякі аспекти психології патріотичного виховання // Тези доповідей Всеукраїнської науково-методичної конференції "Виховання студентів у технічному вузі: методологічні засади, практика, перспективи".- 16-18 жовтня 1996 р.- К., УДУХТ.- С. 303.

Нікітіна І.В.Гуманізація освіти як засіб розвитку суб'єктної активності студентства // Тези доповідей Міжнародої науково-практичної конференції "Актуальні проблеми гуманітарної освіти та виховання духовної культури студентів у сучасних умовах".- 22-24 жовтня 1996.- К.: КДТЕУ, 1996.- С. 13.

Нікітіна І.В., Кітов М.Г. Студент УДУХТ як суб'єкт самореалізації // Тези доповідей 62-ї н-с конференції. – К.: УДУХТ, 1996. – С. 69.

Нікітіна І.В.Самовизначення особистості студента як необхідна умова самореалізації майбутнього фахівця харчової промисловості // Тези доповідей 64-ї н-с конференції.- К.: УДУХТ, 1998.- С. 73.

Нікітіна І.В.Психологічні особливості суб'єктного самовизначення молоді під час навчання у ВЗО // Тези доповідей 65-ї н-с конференції.- К.: УДУХТ, 1999.- С. 115.

Нікітіна І.В. Психологічні особливості суб'єктного самовизначення особистості в період повноліття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за фахом 19.00.01 - загальна психологія та історія психології. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2000.

У дисертаційному дослідженні дається психологічний аналіз самовизначення особистості як суб'єкта активності в умовах навчання у вищих закладах освіти. У роботі розвивається новий напрямок гуманістичної психології і філософії, пов'язаний з розвитком суб'єктної активності людини. Встановлено, що період повноліття є сензитивним для розвитку суб'єктного самовизначення особистості. Здійснено аналіз проблеми суб'єктного самовизначення особистості студента як суб'єкта активності в умовах навчально-виховного процесу ВЗО. Розкрито психологічний зміст поняття "суб'єктне самовизначення особистості", його динаміку в індивідуально-психологічному просторі людини. Виділено психологічні детермінанти і критерії самовизначення особистості як суб'єкта активності в період повноліття. Встановлено глибокий зв'язок досліджуваного процесу з розвитком суб'єктної активності та з самоставленням особистості. Дістало подальший розвиток вивчення структури процесу суб'єктного самовизначення особистості як мотиваційного вчинку. З'ясовано, що головним механізмом його функціонування виступає механізм породження та прийняття смислу "Я – як суб'єкт активності". Запропоновано практикум з суб'єктного самовизначення особистості студента.

Ключові слова: самовизначення, сутність, суб'єкт, активність, індивідуально-психологічні особливості, самоставлення.

Никитина И.В. Психологические особенности субъектного самоопределения личности в период совершеннолетия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 – общая психология и история психологии. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2000.

В диссертационном исследовании дается психологический анализ самоопределения личности как субъекта активности в условиях обучения в высшем учебном заведении. В работе развивается новое направление гуманистической психологии, связанное с развитием субъектной активности человека. Установлено, что период совершеннолетия является сензитивным для развития самоопределения личности. Осуществлен анализ проблемы субъектного самоопределения студента как субъекта активности в условиях учебно-воспитательного процесса высшего учебного заведения. Раскрыто психологическое содержание понятия "субъектное самоопределение личности", его динамика в индивидуально-психологическом пространстве человека, дана характеристика и взаимодействие 4-х измерений пространства самоопределения личности относительно ее сущности, которая и определяется как главный субъект активности.

В диссертации выделены психологические детерминанты и критерии самоопределения личности в период от 18 до 25 лет как  производной от развития субъектной активности молодого человека. Показано, что самоопределение личности относительно социума связано с мотивацией становления личности (дефицита), а самоопределение личности относительно ее сущности связано с мотивацией самореализации личности (роста).

В работе получило дальнейшее развитие изучение структуры самоопре-деления личности как мотивационного поступка. Выяснено, что главным механизмом функционирования исследуемого процесса выступает механизм поиска, принятия и развития смысла "Я-как субъект активности".

На базе эмпирического исследования по специально разработанной программе установлена взаимосвязь процессов субъектного самоопределения и самоотношения личности в период совершеннолетия. Изучены индивидуально-психологические детерминанты указанных процессов, экспериментально определена их динамика и интеркорреляционные связи. Подтверждается, что в период совершеннолетия с появлением феномена субъектного самоопределения личности происходит трансформация качественного содержания взаимоотношений "Внешнего" и "Внутреннего" Я человека в направлении развития активности "Внутреннего" Я (сущности) и расширения сферы "Я-Могу-Сам". Потребность в самоодобрении преобладает над потребностью в одобрении со стороны окружающих. Самоопределение личности в горизонтальной плоскости (относительно социума) дополняется и постепенно подчиняется самоопределению личности в вертикальной плоскости (относительно ее сущности). Реализуется этот процесс на уровне развития индивидуальности.

Условия развития общества сегодня (качественные изменения системы ценностно-смысловых ориентаций общества, неопределенность статуса социальных институтов и их функций, кризис семьи, появление новых социальных групп и т.п.) существенно меняют отношение студента к своему будущему, провоцируют манипулятивный стиль отношений с самим собой и с окружающими. В работе доказана эффективная роль необходимой психологической помощи в процессе субъектного самоопределения личности студента в условиях вуза. Усовершенствованы активные методы психологического влияния на исследуемый процесс, разработана и апробирована программа психолого-педагогического практикума по субъектному самоопределению личности студента, его результативность подтверждается результатами эксперимента.

Предложенные в работе методы интенсификации процесса субъектного самоопределения личности в период совершеннолетия, а также система психологического исследования особенностей субъектного самоопределения личности нашли применение  в работе с различными контингентами молодежи: выпускниками школ; студентами государственных вузов и вузов негосударственной формы собственности; молодыми специалистами. Результаты исследования позволяют осуществлять единый подход к изучению субъектного самоопределения личности и могут использоваться в психодиагностической и психокоррекционной работе с молодежью.

Ключевые слова: самоопределение, сущность, субъект, активность, индивидуально-психологические особенности, самоотношение.

Nikitina I.V. Psychological aspects of personal self-determination in the full age period. – Manuscript.

Dissertation to quality for the Candidate of Psychological  science Academic Degree in speciality  19.00.01 – General psychology, history of psychology. – Kyiv Universyti. Kyiv, 2000.

The given dissertation research dwells upon the individual psychological aspects of self-determination of a person as an active subject in the full age period (18 – 25 y.o.). The thesis develops a new trend in humanistic psychology and philosophy related to a person’s subject activity development. For the first time, it has been estimated that the period of majority (full age) is very sensitive towards personal self-determination. Complex analysis has been done as to the problem of personal self-determination of a student, being an activity subject in a higher educational institution. There also exposed psychological contents of a notion “personal self-determination” and its dynamics in the individual psychological area of a person. The dissertation gives a special emphasis on psychological determinants and criteria of individual self-determination of a person as an active subject in the full age period. The process under research has been shown in deep correlation to subject activity development and personal self-evaluation; further evaluation has been given to the study of the process structure of subject personal self-determination as a motivated action. It has been proved that its basic functioning mechanism is the mechanism of establishing and meaning apprehension of “I am an activity subject”; an attempt was also made to define the logic of its realisation.

The dissertation offers some practical training as to personal self-determination of a student.

The key words: self-determination, essence, subject, activity, individual psychological aspects (peculiarities), full age (majority), self-evaluation.


Диплом на заказ


1. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Київ ~ Дисертацією є р.html
2. а определить давления Р2 и Р1 теплоперепады геометрические и скоростные характеристики сопловой и рабочей р
3. ОТЧЕТ ПО УЧЕБНОЙ ПРАКТИКЕ ОТЧЕТ ПО УЧЕБНОЙ ПРАКТИКЕ 2 Проектирование системы управления ОООnyvtoPrds.
4. Формування системи управління персоналом у Луганському обласному медичному училищі
5. Свободные экономические зоны Китая и России
6. редактирование ~ Ldy strel Mlesloth Любое коммерческое использование данного текста или его фрагментов запрещено
7. Графически чаще всего изображается в виде иерархической диаграммы показывающей состав подчиненность и св
8. Внешнеполитические предпосылки воссоединения Западной Беларуси в СССР
9. Принцип построения и опыт практической реализации экологических информационных систем
10. экология терминін ~ай ~алым ~сын~ан Э
11. Crvn
12. на тему- Авторское право Выполнил- студент гр
13. а- Надо подарить подарки нашим любимым учителямНадо Надо На.
14. Проверка операций с основными средствами и нематериальными активами
15. на тему- СТРАТЕГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ СНЕШНЕЙ СРЕДЫ ПРЕДПРИЯТИЯ на примере компании ОАО Теплоизоляции
16. Тема дипломного проекту Керівник проекту Приміткка 1 Бел
17. Сборные железобетонные конструкции
18. М от студента группы
19. Введение В стране с рыночной экономикой малый бизнес составляет ее основу экономики
20. Гильгамеш- пересказ в стихах