Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

6 РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2015-07-10


?

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПОРОХ АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ

УДК 339.92

УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКЕ ЕКОНОМІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

Спеціальність 08.05.01. –Світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ 2005


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Поручник Анатолій Михайлович,

Київський національний економічний університет,

завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Пузанов Ігор Іванович,

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Панфілова Тамара Олександрівна, 

державний експерт апарату Ради національної безпеки і оборони України

Провідна установа

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відділ зовнішньоекономічних досліджень, м. Київ

Захист відбудеться 20 травня 2005р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.06 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий 19 квітня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, доцент         Л.Л.Антонюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Глобальні трансформації, що відбуваються у сучасному світі і знаходять своє втілення, з одного боку, у динамізації взаємопроникнення та взаємопереплетеності національних економік різних країн, а, з другого, - у посиленні регіональних і субрегіональних процесів, детермінують нову диспозицію країн у світогосподарській структурі, вимагають від них адаптації своїх народногосподарських комплексів до діючих на регіональному та загальносвітовому рівнях критеріїв, пошуку власних ніш на міжнародних ринках з метою найбільш ефективної реалізації національних економічних інтересів.

Що стосується України, то і для неї, за умов науково-технологічної революції та формування глобальної моделі міжнародного поділу праці, безальтернативною є реальна участь у планетарних та регіональних інтеграційних процесах, осторонь яких вона донедавна знаходилась. І тільки після революційних подій в кінці 2004 року нове керівництво держави чітко сформулювало пріоритети зовнішньоекономічної політики України, головним з яких є прискорена інтеграція в європейські економічні структури. Концепція багатовекторності, що проголошувалася упродовж всіх років незалежності України, не виправдала себе через “розпорошення” зусиль в реалізації зовнішньоекономічних цілей, “топтання” на місці, а також несприйняття з боку Європейського Союзу серйозності наших намірів. Наслідком такої політики стало те, що Україна не тільки не змогла досягнути реального прогресу на шляху інтеграції, але й були послаблені її позиції міжнародному поділі праці, що завдало значної шкоди національним інтересам держави.

Нинішнє геополітичне та геоекономічне розташування України, підвищена увага до неї світової спільноти останнім часом, а також історичні, економічні, культурні, етнонаціональні зв’язки і традиції зумовлюють необхідність точнішого визначення її ролі і місця у взаємовідносинах із сусідніми державами та регіональними блоками. Це вимагає розробки дієвого, науково обґрунтованого механізму поступового, збалансованого входження в систему світового господарства, який передбачає проходження різних етапів: від поглиблення двостороннього співробітництва, насамперед з країнами-стратегічними партнерами (Росією, Польщею, Німеччиною та США), наступної повноправної участі в реально функціонуючих регіональних та субрегіональних інтеграційних об’єднаннях, аж до глобальної інтеграції як стратегічної мети.

Незважаючи на утвердження після “помаранчевої” революції у свідомості не лише прогресивно мислячої політичної та наукової еліти, але й більшості громадян України європейського вектору, як домінуючого у міжнародній стратегії України, гострим залишається питання про поглиблення, диверсифікацію та нарощування багатостороннього співробітництва з нашим східним стратегічним партнером –Російською Федерацією, оцінку його рівня, структури та нереалізованого потенціалу.

Що стосується українсько-російських економічних відносин, то вони дотепер не отримали всебічного висвітлення у вітчизняній та російській літературі з позицій історичної ретроспективи, новітнього етапу і, особливо, перспектив їх розвитку з врахуванням зміни геостратегічних цілей обох країн. Додаткової актуальності цій темі надає не завжди рівноправний, а інколи і дискримінаційний характер відносин Росії стосовно України, що проявляється, як показали події в кінці 2004р., в політичному тиску на національну самовизначеність нашої країни,  і навіть, в загрозі її державному суверенітету та територіальній цілісності, втручанні у її внутрішні справи, намаганні Росії підкорити економічні стосунки з Україною своїм імперським цілям. Така непаритетність міждержавних відносин вимагає з’ясування її причин, суттєвого коригування та вдосконалення договірно-правової бази співробітництва, розробки реальних механізмів взаємовигідного та рівноправного партнерства, його диверсифікації та надання стабільності і довгостроковості, виходячи з національних економічних інтересів України і Російської Федерації.

Відносини України і Росії завжди були в полі наукових інтересів дослідників –як істориків та політологів, так і економістів.  Найбільш повно проблематика міжнародних економічних відносин України та її співробітництва з окремими країнами, і, зокрема, з Російською Федерацією розроблена у працях вітчизняних та російських вчених: В.Андрійчука, В.Анікіна, В.Бородюка, В.Будкіна, М.Бурмістрова, Ю.Василенка, О.Власюка, Б.Губського, А.Дьоміна, О.Ємельянова, Я.Жаліла, В.Затуліна, В.Іванова, Ю.Карасьова, В.Комарова, Д.Лук’яненка, Є.Моісеєва, А.Мокія, О.Острого, Т.Панфілової, Ю.Пахомова, С.Пирожкова, О.Плотнікова, А.Поручника, І.Пузанова, Н.Раскової, О.Самодурова, В.Сіденка, А.Сухорукова, В.Титаренка, І.Фамінського, А.Філіпенка, Л.Чекаленко, Г.Шестопалова та ін. В їх роботах розкриваються як класичні, так і сучасні форми міжнародного та українсько-російського економічного співробітництва: торгівля, інвестиційна співпраця, спільне та прикордонне підприємництво, співробітництво у банківській та фінансовій сферах, виробнича кооперація, науково-технічне та інноваційне співробітництво. При цьому висновки вчених щодо характеру та рівня економічних відносин між Україною та Росією є неоднозначними, над ними нерідко превалюють політичні домінанти.

Разом з тим, як в науковій літературі минулого, так і в роботах сучасних дослідників не знайшли достатньо обґрунтованого і всебічного аналізу проблеми з’ясування характеру національних економічних інтересів України, їх узгодження та гармонізації з національними економічними інтересами Росії, як основи динамізації та диверсифікації співробітництва в економічній, інноваційній та соціальній сферах.

Таким чином, комплексне дослідження вищеназваних аспектів економічного співробітництва України і Росії дуже важливе як в теоретичному, так і в практичному плані.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки Київського національного економічного університету в рамках міжкафедральної теми “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948). Особисто автором в рамках дисертаційної теми розроблено рекомендації щодо диверсифікації українсько-російського економічного співробітництва за умов поглиблення європейської інтеграції та підготовлено відповідний параграф розділу “Міжнародна економічна взаємодія і її вплив на процеси ринкової трансформації”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз економічного співробітництва України і Росії через призму реалізації ними своїх національних економічних інтересів, а також розробка науково обґрунтованого механізму ефективної взаємодії двох країн за умов поглиблення інтеграційних процесів на субрегіональному та європейському рівнях.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні конкретні задачі:

  •  розкрити природу, об’єктивну обумовленість та еволюцію національних економічних інтересів країн в процесі розвитку системи міжнародних економічних відносин;
  •    дослідити характер, структуру та особливості національних економічних інтересів України у сфері міжнародної економічної діяльності та розкрити механізм їх реалізації у відносинах з Росією;
  •  визначити сутність та основні принципи парадигмальної моделі економічного партнерства України і Росії за умов формування Єдиного економічного простору (ЄЕП) та обґрунтувати її адекватність національним економічним інтересам України;
  •  проаналізувати основні напрямки українсько-російського економічного співробітництва на сучасному етапі та сформулювати пропозиції щодо їх вдосконалення у відповідності зі стратегічними інтересами двох країн;
  •  комплексно дослідити стан української трудової імміграції в Російській Федерації та визначити напрямки формування регуляторної системи міждержавного обміну трудовими ресурсами, як одного з вирішальних елементів розвитку українсько-російських гуманітарних відносин.

Об’єктом дослідження є двосторонні економічні відносини України і Росії як вираження їх національних економічних інтересів.

Предметом дослідження є сучасний стан та перспективи розвитку українсько-російського економічного співробітництва, фактори та чинники його динамізації та диверсифікації за умов поглиблення субрегіональних та європейських інтеграційних процесів.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є історико-логічний, системно-структурний підходи до аналізу економічних процесів та зв’язків, діалектичний, порівняльний, індуктивно-дедуктивний та статистичний методи їх оцінки. Дослідження базується на використанні принципу єдності теорії і практики, прогнозування розвитку економічних процесів на основі методу наукової абстракції, загального та часткового.

Джерельною та статистичною базою були дослідження вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України, Міждержавного статистичного комітету СНД, Державного комітету з міграцій України, Державного митного комітету України, Центрального банку Російської Федерації, Федеральної міграційної служби Російської Федерації, Міністерств закордонних справ України і Росії, Торговельно-економічної місії Посольства України у РФ та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні на базі основних теоретичних концепцій сучасної природи національних економічних інтересів України, у тому числі в міжнародній сфері, їх структури та пріоритетності у двосторонньому економічному співробітництві з Російською Федерацією; розкритті механізму реалізації національних інтересів України і Росії через конкретні форми співробітництва та обґрунтуванні основних принципів сучасної концепції його розбудови за умов формування Єдиного економічного простору.

Нові наукові положення, отримані особисто автором, які виносяться на захист, полягають у наступному:

Вперше:

  •  розкрито методологічну сутність і проведено класифікацію основних концепцій, що розкривають зміст категорії “національні інтереси” в історичному, політологічному та економічному аспектах, і на цій основі сформульовано авторське визначення сучасного поняття “національні інтереси”, яке кваліфікується, як усвідомлені певною державно-оформленою нацією потреби у самозбереженні та розвитку, національній безпеці, зростанні її добробуту та багатства на основі економічної самодостатності та загальнолюдських цінностей (демократія, свобода, соціальна справедливість, духовність та моральні засади);
  •  досліджено еволюцію становлення та розвитку вітчизняної наукової школи щодо дослідження національних економічних інтересів України, що дозволило автору виокремити три етапи у підходах до з’ясування характеру, чинників та умов реалізації цих інтересів у різні історичні періоди за такими критеріями, як: сфера їх прояву; масштаби, інтенсивність та рівні міжнародних економічних зв’язків; ступінь суверенності держави у реалізації національних економічних інтересів у міжнародній сфері: І-й етап (XVII-XVIII ст.) –період гетьманщини; ІІ-й етап        (XX ст.) –радянський період; ІІІ-й етап (1991р. –теперішній час) –пострадянський період;
  •  розкрито структуру національних економічних інтересів, яка включає у відповідній субординованій ієрархії особисті, колективні та державні інтереси, як систему інтересів всіх суб’єктів, що діють в національному економічному просторі, і визначено її місце, як первинної субстанції, в глобальній системі економічних інтересів поряд з регіональними, інтеграційними (блоковими) та глобальними економічними інтересами;
  •  обґрунтовано необхідність розробки нової концепції українсько-російських економічних відносин, які за умов формування Єдиного економічного простору мають базуватися на таких загальноприйнятих у світовій практиці принципах, як: відкритість, незалежність від політичних впливів, прозорість, взаємовигідність, прагматизм тощо, та визначено граничний рівень стратегічного партнерства між Україною та Росією за умов пріоритетного розвитку України у європейському векторі як такий, що відповідає критеріям зони вільної торгівлі;
  •  дано комплексну оцінку стану української трудової імміграції в Росії, розкрито її дискримінаційний характер, який визначається переважно нелегальним статусом мігрантів; їх правовою та соціальною незахищеністю, штучним звуженням сфер їх зайнятості, стихійністю та неврегульованістю еміграційних потоків та ін. Запропоновано конкретні заходи щодо усунення існуючих деформацій у сфері обміну трудовими ресурсами шляхом легалізації українських мігрантів, вдосконалення нормативно-правової бази та механізмів її застосування, уніфікації національних законодавств щодо пенсійного забезпечення та освітньої діяльності та ін.

Отримало подальший розвиток:

  •  дослідження національних економічних інтересів України у співробітництві з Російською Федерацією, пріоритетом яких є розвиток не лише обмінних форм діяльності, але і поглиблення виробничо-технологічної рекооперації між підприємствами України і Росії, задоволення виробничого та споживчого попиту українських суб’єктів у стратегічних ресурсах Російської Федерації та ін.; а також національних економічних інтересів Росії у співробітництві з Україною, які сконцентровані, передусім, на збереженні та закріпленні за собою ролі основного, безальтернативного постачальника паливно-енергетичної сировини в Україну, закріпленні російського капіталу у всіх галузях і сферах вітчизняної економіки,  отриманні в Україні сприятливого режиму використання мережі її транспортної інфраструктури; перманентному масовому використанні дешевої робочої сили з України та ін.;
  •  обґрунтування кола спільних національних економічних інтересів України і Російської Федерації, які зосереджені на коригуванні курсу на подальшу структурну перебудову національних економік з посиленням частки експортноорієнтованих на взаємні ринки галузей, забезпеченні умов для взаємного доступу до сировинних ресурсів та ринків збуту двох країн, координація дій на ринках третіх країн, активізації та диверсифікації  спільного підприємництва, спільному використанні “транспортних коридорів” України та ін.;
  •  визначення пріоритетних напрямків вдосконалення зовнішньоторговельного співробітництва України і Росії (коригування структури українського експорту в напрямку збільшення питомої частки в ньому товарів з високою доданою вартістю, надання Урядом України технічної допомоги своїм експортерам, які постачають продукцію на російський ринок, усунення тарифно-нетарифних і фіскальних бар’єрів у торговельному обміні між двома країнами, оптимізація умов, пов’язаних із закупівлею в Росії стратегічних енергоресурсів та ін.); диверсифікації інвестиційно-виробничого та інноваційного співробітництва (посилення прозорості операцій, пов’язаних з участю російського капіталу в приватизації українських підприємств, розширення можливостей для інвестування вітчизняного капіталу в російський бізнес, посилення ролі міждержавних програм у високотехнологічних галузях виробництва із використанням механізмів венчурного фінансування, ширшого залучення наукових установ обох країн до інноваційних розробок та ін.).  

Удосконалено:

  •  класифікацію національних економічних інтересів, в якій поряд з загальновизнаними первинними (базовими) інтересами (інтересами стратегічного характеру: задоволення матеріальних і духовних потреб людей; забезпечення потреб економіки в ресурсах, ефективно діючому економічному механізмі, ефективній структурі державного управління і регулювання тощо) та вторинними інтересами (інтересами в інституційно-інфраструктурній сфері) виокремлено національні економічні інтереси країни у міжнародній сфері, які обслуговують та сприяють реалізації первинних та вторинних інтересів.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих автором у дисертації теоретичних положень, висновків та рекомендацій полягає в тому, що вони можуть бути методологічною базою для розробки ефективного механізму зовнішньоекономічної діяльності України, зокрема при вирішенні проблем динамізації та структурної оптимізації зовнішньо-торговельної та інвестиційно-виробничої форм діяльності, а також потоків трудової міграції; коригування стратегії українсько-російського економічного співробітництва, основу якого складала б не обмінна форма взаємодії, а інвестиційно-виробнича та інноваційна кооперація.

Пропозиції автора щодо коригування стратегії українсько-російської економічної взаємодії у торговельній сфері та вдосконалення вітчизняної практики забезпечення інтересів українських експортерів на російському ринку використані у поточній роботі Управлінням торгово-економічних зв’язків з Російською Федерацією та іншими країнами СНД Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка про впровадження №25-29/10 від 13.01.2005р.). Окремі положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи щодо вдосконалення діючого механізму міждержавного обміну робочою силою між Україною і Російською Федерацією використано у поточній роботі Управлінням економічного співробітництва Міністерства закордонних справ України (довідка про впровадження № 5/36-4 від 19.01.2005р.). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використано у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Міжнародна економіка”, “Міжнародна економічна діяльність України” та “Транснаціональні корпорації” студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту та Центру магістерської підготовки в Київському національному економічному університеті (довідка про впровадження КНЕУ № 148/1 від 05.01.2005р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на 3 міжнародних та всеукраїнських наукових, науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, зокрема: І Національній міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (29 листопада 1999р., м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка); IV Міжнародній науково-практичній конференції УАЗТ “Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах”            (25 травня 2001р., м. Київ, Українська академія зовнішньої торгівлі); Міжнародній науковій конференції “Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку”        (25 лютого 2003р., м. Київ, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно і у співавторстві у 8 працях, у тому числі у 5 статтях у наукових фахових виданнях і 3 публікаціях у збірниках матеріалів міжнародних та всеукраїнських наукових, науково-теоретичних та науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто дисертантові, становить    4,0 др.арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 198 сторінок комп’ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 5 рисунків на 4 сторінках, 14 таблиць на 10 сторінках та 7 додатків на 7 сторінках, список використаних джерел налічує 205 назв.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і задачі дисертаційної роботи, викладено методологічну основу і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 “Національні інтереси України у сфері міжнародної економічної діяльності” вперше у вітчизняних наукових дослідженнях розкрито методологічні підходи до визначення поняття “національні інтереси”, досліджено його еволюцію в процесі змін політичної та економічної систем суспільства, а також розкрито характер і структуру національних економічних інтересів України у міжнародній сфері, у тому числі у двосторонньому економічному співробітництві з Російською Федерацією.

Проведений у дисертації глибокий теоретичний аналіз, а також узагальнення та структуризація основних концепцій, які розкривають сутність та природу національних інтересів, дозволили автору стверджувати, що найбільш цілісними та адекватними їх сучасній природі є ті концепції, які досліджують національні інтереси в історичному, політологічному та економічному аспектах, а саме: реалістична, неореалістична, марксистська та модерністська. Автор, дослідивши вищеназвані концепції національних інтересів, виявив різні точки зору щодо цієї дефініції та її недостатню повноту і обґрунтованість, а саме: як об’єктивно обумовлений мотив діяльності держав у їхній взаємодії одна з одною розглядали національні інтереси реалісти, як усвідомлені потреби розвинутих країн світу у їхньому співробітництві в глобальній системі світового господарства –неореалісти, як об’єктивно обумовлений мотив діяльності панівних у суспільстві класів або крупних монополій –марксисти та ін. Це дало змогу дисертантові обґрунтувати власне визначення категорії “національні інтереси”, а саме: усвідомлені певною державно-оформленою нацією потреби у самозбереженні та розвитку, національній безпеці, зростанні її добробуту та багатства на основі економічної самодостатності та загальнолюдських цінностей (демократія, свобода, соціальна справедливість, духовність та моральні засади). Саме таке трактування національних інтересів, на думку автора, відображає багатоаспектність і ємність даної категорії та уособлює такі базові конституціонуючі начала всієї системи відносин, що охоплюється нею, як: об’єкт-суб’єкт, влада-нація, національний інтерес-національна ідея, національний інтерес-національна безпека та ін.

Автор здійснює і ретроспективний аналіз наукових досліджень з проблематики національних економічних інтересів України у вітчизняній економічній думці. На основі  виділених критеріїв - сфера прояву національних економічних інтересів; масштаби, інтенсивність та рівні міжнародних економічних зв’язків; ступінь суверенності держави у реалізації національних економічних інтересів у міжнародній сфері –дисертант виокремив 3 історичні етапи (І-й етап (період гетьманщини, XVII –XVIII ст.); ІІ-й етап (ХX ст.); ІІІ-й етап (з 1991р. по теперішній час) у їх майже трьохсотлітній історії становлення та розвитку.  

У дисертаційній роботі обґрунтовано, що особливе місце в загальній системі національних інтересів держав посідають національні інтереси в економічній сфері (національні економічні інтереси). Їх специфіка, порівняно з іншими інтересами суспільства (політичними, ідеологічними, морально-етичними, духовними та ін.), полягає в тому, що вони виникають у сфері матеріального виробництва, є корінними інтересами суспільства та обумовлюють зміст і характер інших інтересів. Дисертант доводить, що поняття “національні економічні інтереси” є достатньо складним, його структура включає особисті інтереси, колективні інтереси (групові, корпоративні, галузеві, регіональні) та державні інтереси, уособленням яких є держава як суспільний інститут, який з одного боку, через правові та економічні важелі узгоджує інтереси своїх громадян,  а з другого, - представляє ці інтереси на міжнародній арені. Саме така субординована ієрархія інтересів, доводить автор, найбільш повно представляє сукупність інтересів всіх суб’єктів, що діють в національному економічному просторі. У дисертації доводиться, що національні економічні інтереси є первинною субстанцією в глобальній системі економічних інтересів поряд з регіональними, інтеграційними (блоковими) та глобальними економічними інтересами (рис. 1).

Що стосується системи національних економічних інтересів України, то, на думку дисертанта, у своєму становленні вона еволюціонувала від адміністративно-командної моделі (в якій схема субординації економічних інтересів нашої країни була чітко окреслена і мала вигляд: “загальнонародні інтереси” - “колективні інтереси” - “особисті інтереси”, які завжди вважалися вторинними і похідними стосовно перших двох груп інтересів) до сучасної моделі системи економічних інтересів, в основі якої знаходиться особистий інтерес, як головний чинник поведінки господарюючого суб’єкта. У дисертації обґрунтовується, що сучасні національні економічні інтереси України пов’язані з об’єктивною необхідністю задоволення не лише базових соціально-економічних потреб її громадян, але й із забезпеченням європейських стандартів життя за рахунок поєднання власних ресурсів та раціональних зовнішніх зв’язків з економічною безпекою та розширеним відтворенням людського ресурсу.

Оскільки об’єктом дисертаційної роботи є економічні відносини України і Російської Федерації, то автор розкриває характер, структуру та пріоритетність національних інтересів нашої держави у двосторонньому економічному співробітництві з Російською Федерацією, національні інтереси Росії у співробітництві з Україною та обґрунтовує коло спільних національних економічних інтересів України і Російської Федерації. Одночасно діалектичний підхід до проблематики двостороннього співробітництва України і Російської Федерації дозволив автору обґрунтувати коло наявних та можливих розбіжностей в реалізації їхніх національних економічних інтересів, що випливають, як доводить дисертант, з різних підходів країн у вирішенні своїх зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних завдань, а саме: відмінностей інтеграційних стратегій України і Росії в рамках Єдиного економічного простору; неоднакового ступеня демократизації економічної діяльності у сфері двостороннього співробітництва та політичних впливів на нього; протиріч інтересів у вирішенні питань щодо забезпечення енергетичної безпеки України; запровадження різного роду обмежень щодо доступу товарів, послуг, капіталів та робочої сили; конкуренції на ринках третіх країн щодо експорту однотипної продукції та ін.

c3  c5

cd

cd

cd

c4




1. на тему- Базовые информационные технологии
2. Пояснительная записка.html
3.  Гади ~~мл~не~ т~рен билгел~рг~ синтаксик анализ ясарга Агыйделд~ алтын с~зл~рен~ морфологик анализ я
4. сурет. 8.1сурет ~ Коаксиалды тол~ынжол Жалпы Ттипті тол~ын ~шін
5. нибудь даст о себе знать.
6. Курсовая работа- Проектирование кинематики приводной станции
7. Реферат на тему- Искусство Италии времён фашизма Рожкова Мария 1 курс 1999
8. Бухгалтерский учет анализ аудит и статистика МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ КОНТРОЛЬНЫХ РАБ
9. 0ценка эффективности деятельности организации и ее управляющего
10. Театральная газета
11. Загадка популярности любовной лирики Анны Ахматовой
12. Тилове забезпечення підрозділу ППО організовується та здійснюється в усіх видах бою та у повсякденній д
13. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук ІваноФранківськ ~
14. правовых отношениях международного характера
15. это то при котором верховная власть находится в руках или всего народа или части его
16. Штурманское, метеорологическое, топогеодезическое обеспечение
17. Реферат- Наследование по римскому праву
18. В чем разница между процессом и выполнением программы Укажите какие уровни организации базы д
19. Величайший прогрессивный переворот
20.  Діагностика ймовірності банкрутства підприємства