Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

Сутність і зміст педагогічної етики

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2015-07-10


"Сутність і зміст педагогічної етики"

Сутність і зміст педагогічної етики

У наш час зростає значення педагогічної етики в школах різних напрямів і різних рівнів підготовленості. Це пов’язано з прагненням постійно вдосконалювати педагогічні норми щодо відносин, які змінюються в школі.

Потреба вдосконалення процесу формування педагогічної етики обумовлено перш за все демократизацією суспільних відносин і, як наслідок, зростання ролі свободи вибору. В свою чергу розширення свободи вибору пов’язано, по-перше, із збільшенням числа об’єктів вибору (в усіх сферах і на всіх рівнях життя); по-друге, з розширенням діапазону можливих варіантів поведінки, норм і цінностей; по-третє, із залученням в процес морального вибору все більш широких мас людей (і навіть дітей); по-четверте, з відсутністю готових шаблонів і стереотипів вибору моральної поведінки в багатьох ситуаціях.

Крах системи етичних цінностей попереднього покоління, відсутність етичних орієнтирів у більшості молоді, що вчиться, невміння скоювати вибір етичної поведінки роблять проблему що вивчається надзвичайно актуальною.

Метою статті являється визначення сутності і зміст педагогічної етики.

Проблемою формування педагогічної етики займалися протягом багатьох століть, займались філософи, психологи, педагоги. Великий внесок в наукову розробку проблеми педагогічної етики внесли давньогрецькі філософи: Демокрит, Платон, Аристотель. Їх етичні ідеї розроблялися вітчизняними педагогами: Г.С. Сковородою, Т.Г. Шевченком, Н.І. Пироговим, К.Д. Ушинським, А.В. Духновичем, Б.Г. Грінченком, П.А. Грабовським та іншими українськими просвітителями і педагогами. В XX столітті педагогічна етика отримала подальший розвиток в працях А.С. Макаренка, В.А. Сухомлинського, В.Ф. Шаталова, С.І. Подмазина, І.Д. Беха, А.М. Растригіной. Дослідники різних періодів дослідження розвитку педагогічної етики приходять до загального висновку – вчитель високої кваліфікації – гуманіст за своєю особистісно-професіональною суттю.

Наприкінці XX століття, коли багато фахівців у галузі етики почали говорити про кризу етики, про втрату нею престижу й ролі в суспільстві, стало зрозуміло, що в сучасних умовах в розвитку етики виявляються дві основні тенденції. Перша – неспроможні або малопродуктивні в сьогоднішній ситуації постмодерну претензії етики на беззастережне моралізаторство, і на подальші теоретико-аналітичні зусилля, що приводять нерідко до схоластики. Друга тенденція – рятівна, на нашу думку, для етики й, безумовно, продуктивна для суспільства – це звернення її до проблем прикладного характеру, реальне перетворення її в те, про що говорив ще Аристотель – у «практичну філософію».

Етика педагога – феномен, на нашу думку, абсолютно особливий. Та все ж її сутність і зміст, як і будь-якої професійної етики, найбільш повно й послідовно розкривається за допомогою аналізу її структури, у якій виділяють чотири основні блоки:

1) етика ставлень педагога до праці, до предмета своєї діяльності;

2) етика стосунків «по вертикалі» – у системі «педагог – учень», яка розглядає основні принципи, норми цих стосунків і вимоги, що висуваються до особи й поведінки педагога.

3) етика стосунків «по горизонталі» – у системі «педагог – педагог», у якій розглядаються ті стосунки, що регламентовані не стільки загальними нормами, скільки специфікою діяльності й психології педагога.

4) етика адміністративно-ділових стосунків педагога й керівних структур, яка приписує обом сторонам певні «правила гри», спрямовані на оптимізацію управління системою освіти.

Пропонований підхід не претендує на роль «істини в останній інстанції», але він дозволяє поставити й розглянути найважливіші проблеми педагогічної культури, такі, як етичні й психологічні аспекти професійної діяльності педагога. Для цього, перш за все, необхідно виявити специфіку цієї діяльності.

Педагогічна мораль – це система етичних вимог, що висуваються до вчителя в його ставленні до самого себе, до своєї професії, до суспільства, до дітей та інших учасників навчально-виховного процесу. Вона є одним з регуляторів поведінки вчителя в педагогічній праці. Система вимог педагогічної моралі є виявом професійного обов’язку вчителя, його етичних обов’язків перед суспільством, педагогічним колективом і перед своїм покликанням. Загальна норма педагогічної моралі є широкою й змістовною вимогою, охоплює найтиповіші ситуації й становить найширшу вимогу вчителя до педагогічної праці, учнів та їхніх батьків, колег, що дає загальний напрям його поведінці. Окрема етично-педагогічна норма узагальнює більш вузьке коло стосунків і фактів поведінки вчителя й розкриває частину змісту й обсягу вимоги, що міститься в тій або іншій загальній формі.

Категорії педагогічної етики. Педагогічна етика розглядає сутність основних категорій педагогічної моралі й моральних цінностей. Моральні цінності – це система уявлень про добро і зло, справедливість і честь, які є своєрідною оцінкою характеру життєвих явищ, етичних достоїнств і вчинків людей тощо. До педагогічної діяльності застосовують усі основні моральні поняття, проте окремі поняття відображають такі риси педагогічних переконань, діяльності й стосунків, які виділяють педагогічну етику у відносно самостійний розділ етики.

Серед цих категорій – професійний педагогічний обов’язок, педагогічна справедливість, педагогічна честь і педагогічний авторитет.

Педагогічна справедливість взагалі характеризує відповідність між достоїнствами людей та їхнім суспільним визнанням, правами й обов’язками; педагогічна справедливість має специфічні риси, будучи своєрідним мірилом об’єктивності вчителя, рівня його етичної вихованості (доброти, принциповості, людяності), що виявляється в його оцінках вчинків учнів, їхнього ставлення до навчання, суспільно корисної діяльності та ін. Справедливість – це етична якість учителя й оцінка його впливу на учнях, що відповідає їхнім реальним заслугам перед колективом. Специфіка педагогічної справедливості полягає в тому, що оцінка дії й відповідна реакція на неї знаходяться в педагога й учнів на різних рівнях етичної зрілості, визначення міри об’єктивності більшою мірою залежить від педагога.

Професійний педагогічний обов’язок – одна з найважливіших категорій педагогічної етики. У цьому понятті сконцентровано уявлення про сукупність вимог і моральних розпоряджень, що висуває суспільство до особи вчителя, до виконання професійних обов’язків: здійснювати певні трудові функції, правильно будувати взаємостосунки з учнями, їхніми батьками, а також колегами по роботі. Основою професійного педагогічного обов’язку є об’єктивні й актуальні потреби суспільства в навчанні й вихованні підростаючих поколінь. У професійному обов’язку педагога запрограмована необхідність творчого ставлення до своєї праці, особлива вимогливість до себе, прагнення до поповнення професійних знань і підвищення педагогічної майстерності, необхідність поважного й вимогливого ставлення до учнів і їхніх батьків, уміння вирішувати складні колізії й конфлікти шкільного життя.

Професійна честь у педагогіці – це поняття, що виражає не лише усвідомлення вчителем своєї значущості, але й суспільне визнання, суспільну пошану його моральних заслуг і якостей. Високо розвинуте усвідомлення індивідуальної честі й особистої гідності в професії педагога виділяється виразно. Якщо вчитель у своїй поведінці й міжособистісних стосунках порушує вимоги, що висуває суспільство до ідеалу педагога, то відповідно він демонструє зневагу до професійної честі й гідності. Честь учителя – суспільна оцінка його реальних професійних переваг, що виявляються в процесі виконання ним професійного обов’язку.

Педагогічний авторитет учителя – це його моральний статус у колективі учнів і колег, це своєрідна форма дисципліни, за допомогою якої авторитетний учитель регулює поведінку вихованців, впливає на їхні переконання. Педагогічний авторитет залежить від попередньої морально-етичної та психолого-педагогічної підготовки вчителя. Рівень його визначається глибиною знань, ерудицією, майстерністю, ставленням до роботи і т. ін.

Основними ціннісними орієнтаціями педагога, які з’являються з системи цінностей цієї професії й визначають його поведінку в професійній діяльності й ставлення до навколишнього світу, є:

·   увага й визнання гідності людини;

·   прийняття її такою, якою вона є;

·   визнання різноманітності й неповторності її особи;

·   визнання права людини на самовизначення тією мірою, якою це створює загрозу її особі або тим, хто її оточує, на реалізацію власних потенційних можливостей і право на помилку;

·   не засуджуване ніким ставлення до людини;

·   віра в людську здатність до змін, поліпшення, розвитку;

·   реалізацію права особи на підтримку з боку найближчого оточення й суспільства.

Для становлення педагога як професіонала гуманістичну спрямованість його особи необхідно розвинути до гуманістичної системи світогляду й переконань у необхідності надання допомоги людині, зміни її ситуації. А цей розвиток можливий лише через розвиток морально-гуманістичних якостей особи педагога, таких, як альтруїзм, доброта, справедливість, терпимість, порядність, відповідальність, обов’язок, честь, гідність тощо.

Узагальнюючи й систематизуючи особистісні якості, значущі для професії педагога, їх можна розподілити на чотири групи.

1) морально-гуманістичні якості, обумовлені специфікою цього виду професійної діяльності: любов до людей, гуманність, доброзичливість, альтруїзм, толерантність, відповідальність, обов’язок, честь і ін.

2) психологічні характеристики, які забезпечують придатність до цього виду діяльності: високий рівень протікання психічних процесів, стійкий психічний стан, високий рівень емоційних і вольових характеристик.

3) психоаналітичні якості, які створюють основу для вдосконалення педагога як професіонала (самоконтроль, самокритика, самооцінка), а також якості, які відображають стресостійкість, психофізична тренованість, саморегуляція).

4) психолого-педагогічні якості, які забезпечують встановлення ефективних взаємостосунків з усіма об’єктами й суб’єктами діяльності (комунікативність, терпимість, візуальність, красномовність, фактичність).

Перша група якостей – морально-гуманістична – є визначальною. Важливе місце тут займає альтруїзм – здатність робити добро іншій людині, незалежно від її походження, віри, соціального статусу, користі, яку вона приносить суспільству. Установка альтруїзму висуває до педагога високі вимоги – уміння піднестися над особистими бажаннями та потребами й віддати безумовний пріоритет потребам дитини.

Друга група якостей – це психологічні характеристики особи, які визначають здібності до цього виду діяльності. Для педагога важливими вимогами до психічних процесів є: сприйняття, пам’ять, міркування, мислення; психічні стани: апатії, стресу, тривожності, депресії, уваги як частини усвідомлення; емоційність (стриманість) і вольові (наполегливість, послідовність) характеристики.

Психологічна відповідність вимогам професії опиняється у важких, кризових ситуаціях, коли потрібна зібраність і мобілізація всіх внутрішніх ресурсів для вирішень проблеми, яка виникла. У роботі з людьми психологічні вимоги базуються на зібраності й увазі, розумінні іншого, прояві таких вольових якостей, як терпимість, самовладання. Без цих характеристик психіки неможлива ефективна робота в цій професії.

Третя група пов’язана з психоаналітичними якостями, такими, як самоконтроль, самокритичність, самооцінка власних вчинків, самоаналіз своєї діяльності, а також стресостійкість, фізична тренованість, самовиклик, уміння переключатися й керувати своїми емоціями.

До четвертої групи якостей належать: комунікативність (здатність швидко встановлювати контакт); візуальність (зовнішня привабливість); красномовність (уміння слухати й переконувати).

Таким чином педагогічна етика визначає характер взаємовідносин між вихователем і вихованцем, які активно впливають на результативність педагогічного процесу. Морально-гуманістичні якості педагога визначаються основою педагогічної етики.




1. Понятие системы оперативного планирования
2. Российский государственный профессиональнопедагогический университет Социальный институт Кафедра со
3. АДАПТАЦИЯ ДОШКОЛЬНИКОВ С РАЗНЫМИ ТИПАМИ ПРОФИЛЯ ЛАТЕРАЛЬНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ МОЗГА К УЧЕБНЫМ НАГРУЗКАМ
4. Отчет по лабораторной работе по дисциплине ЦОС Частотные преобразования дискретных фильтров Вариа.html
5. Межі та обмеження права власності
6. реферат дисератції на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Київ 2003
7. практиканта IV курса естественногогеографического факультета отд
8. Варіант 1 Порівняти склад та функціонування фінансової системи України та розвинутих країн- США Великобр
9. Дубовая роща
10.  А когда то всё было хорошо и спокойно в отношениях между Джастином и Джессикой
11. Жилищно-коммунальное хозяйство, как отрасль городского хозяйствования
12. Реферат- Темперамент, как физиологическая основа характера
13. рыболовство 5 1
14. ТЕМА 7 Идентификация и анализ рисков
15. ~АЗА~ АРУЫ П~НІ Ж~НЕ ОНЫ~ МА~ЫЗЫ МЕН М~НІ Б~гінгі ~аза~ ~ызы ~ ерте~гі ана бір отбасыны~ ~йыт~ысы
16. «Сказки для детей изрядного возраста»
17.  Просим у Него прощения и прибегаем к Нему от зла наших душ и от скверности деяний наших
18. Карл Бюхер
19. Воспаление Лихорадка Ответ острой фазы Гипертермия 1
20. і. Вона починається з опрацювання матеріалів наведених у підручниках та в допоміжній літературі