Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

Як наука хімія почала формуватися лише в XVII столітті проте галузь знань яка зараз належить хімії існує вже

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2015-07-05


1

ЧАСТИНА І

ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ

ОСНОВНІ ЗАКОНИ Й ПОНЯТТЯ ХІМІЇ

Предмет і завдання хімії

 

Людство опановує хімічні поняття й методи від самого початку свого розвитку. Як наука хімія почала формуватися лише в XVII столітті, проте галузь знань, яка зараз належить хімії, існує вже кілька тисячоліть. У міру розвитку хімічних знань змінюється предмет і завдання хімії.

У сучасній науці предмет хімії можна сформулювати так: хімія вивчає склад, властивості й перетворення речовин, а також явища, які супроводжують ці перетворення.

Однак речовини вивчає не тільки хімія, їх розглядають також інші науки про природу (мінералогія, фізика, біологія тощо). Наприклад, мінералогія вивчає склад та будову мінералів і гірських порід, які утворюють земну кору, а фізика — різні явища з речовинами й тілами в природі, що відбуваються, зазвичай, без зміни складу їхніх молекул чи кристалів. Хімія, на відміну від мінералогії та фізики, вивчає не тільки склад і будову, але й перетворення речовин, що відбуваються в живій та неживій природі, можливості їхнього добування. У явищах, що їх досліджує хімія, перетворення речовин пов’язані зі зміною їхнього складу та будови.

Незважаючи на те, що хімія належить до фундаментальних наук, які вивчають нашу природу, завдання будь-якої науки — це служіння людству. На підставі цього можна сформулювати основне прикладне завдання хімії: добування речовин із заздалегідь заданими властивостями. Причому ділянки застосування нових речовин досить різноманітні: нові будівельні й конструкційні матеріали, лікарські й косметичні препарати, харчові добавки й добрива, барвники й лакофарбові вироби, тканини зі специфічними властивостями, сплави й високочисті речовини для космічної та комп’ютерної галузі тощо, Це завдання стає все більш актуальним останнім часом у зв’язку з бурхливим розвитком електроніки й нанотехнологій. Окрім цього, найважливішими завданнями хімії є дослідження складу й будови речовин, встановлення залежності між будовою речовини та її властивостями й реакційною здатністю, інтенсифікація промислових виробництв і створення безвідходних технологій, використання енергії хімічних перетворень.

1.1

Хімія в народному господарстві

ПЛАН

Хімія серед природничих наук. Хімічна промисловість.

Роль хімії в житті суспільства.

а) Стародавній Єгипет;

б) Сучасна хімія.

3) Значення хімії у створенні повних матеріалів.

4) Побутова хімія.


Хімія посідає центральне місце серед природничих наук і в суспільному виробництві.
Основою технологічних процесів у багатьох галузях народного господарства (металургійна, медична. Харчова, легка промисловість, енергетики, будівництво, електроніка, с/г) є хімічні реакції.

Хімічна промисловість одна з найважливіших галузей важкої індустрії, яка виробляє мінеральні та органічні добрива, хімічні засоби захисту рослин, хімволокна, пластмаси, синтетичні смоли, лаки та фарби, синтетичні миючі засоби, каталізатори, а також основні хімічні сполуки – сірчану та азотну кислоти, аміак, етанол, етилен тощо.

Протягом усього свого розвитку з давніх-давен і донині, хімія завжди слугувала і продовжує слугувати людині та її практичній діяльності.

Відомо, що ще в стародавньому Єгипті виникли ремесла, в основі яких лежали хімічні процеси. Єгиптяни добували барви і косметичні засоби з мінеральних речовин, умілим фарбувати тканини, виготовляти скло, кераміку, порцеляну, добувати золото, бронзу, залізо, мідь і досконало володіти технічкою обробки металів.

У середні віки великого поширення набула алхімія. Головне завдання її зводилося до пошуків “філософського” романея” – містичної речовини, яка нібито має здатність неблагородні метали перетворювати на золото. Повертати людям молодість і здоров’я.

Про значення сучасної хімії для людини та її практичної діяльності нема чого й говорити, її роль у житті суспільства надзвичайно велика. У нас час без розвитку хімії енергетичного комплексу металургії, транспорту, будівництва, зв’язку електроніки, сфери побуту тощо.

Хімічні індустрія постачає промисловості й с/г різні матеріали й сировину. Це паливо, мастила, хімічні волокна, пластмаси, мийні засоби, каучуки тощо.

Для здійснення кожного хіміко-технологічного процесу потрібна апаратура, виготовлена з таких матеріалів, які здатні опиратися різним агресивним впливам, у тім числі, хімічним, механічним, термічним, електричним, часом і радіаційним і біологічним.

Хімія робить суттєвий внесок у створення різноманітних матеріалів: металічних і неметалічних. Серед металічних найчастіше використовують сплави на основі заліза – латунь і бронза, на основі АL, Mg, Ni, N в та інших металів з металічних сплавів виготовляють теплообмінники, ємності, мішалки, трубопроводи, колони, контактні апарати та інші апарати.

До групи неметалічних матеріалів належать полімери, каучуки, кераміка, порцеляна, фаянс, скло, цемент тощо.

У побуті ми практично щоденно зустрічаємося з продуктами хімічної промисловості та з хім. Процесами. Це прання білизни, миття посуду, готування їжі тощо.

Нині побутова хімія – це самостійна галузь промисловості. Щороку у світі виробляється майже 30 млн. т. товарів побутової хімії. Це мийні, чистячи, дезинфікуючі засоби, засоби для боротьби з комахами і захисту рослин, авто косметика, клеї тощо.

Хімічні промисловість випускає великий асортимент різних клеїв. Міцність зчеплення клею відповідно склеюваних поверхонь визначається силами між молекулярної взаємодії (електростатичними силами) або хімічними силами, які ведуть до утворення хімічного зв’язку. У побуті широко використовують клеї типу БФ, БФ-2, БФ-5 виготовлені на основі фенол-формальдегідних смол.

Випускається широкий асортимент засобів особистої гігієни і парфумерно-косметичних препаратів, засобів боротьби з комахами та по догляду за автомобілем, плямовивідні засоби і багато іншого. У цієї галузі здійснюються науково дослідні роботи, і асортимент товарів побутової хімії постійно розширюється.

1.1

Ломоносов в 1748 г. впервые сформулировал важнейший закон химии - закон сохранения массы веществ в хим. реакциях. Роль в жизни человека огромна. Н было бы химии, не было бы современной металлургии, космических кораблей.. . Рождаются тысячи и десятки веществ природе не известных, с которыми мы сталкиваемся в повседневной жизни.. . пластмасса, детские игрушки, моющие средства, средства защиты растений, волшебные лекарства.. . С помощью химии человек получает с заранее заданными свойствами, а из них производят продукты питания, одежду, обувь, технику, транспорт и многое другое...

Источник: школа )

Ссылка

Остальные ответы

Araucaria-2 Просветленный (49469) 6 лет назад

роль в народном хозяйстве, самая что не есть ведущая. Где же сейчас без химии обходятся: в сельском хозяйстве- удобрения, в быту- моющие срдства, косметика, в производстве- различные вспомогательные вещества, краски, лаки. В пищевой промышлености- добавки, крисители, наполнители. . Да что не затронь- везде химия.

Ломоносова в 1748 р. вперше сформулював найважливіший закон хімії - закон збереження маси речовин в хім. реакціях. Роль в житті людини величезна. Н було б хімії, не було б сучасної металургії, космічних кораблів.. . Народжуються тисячі і десятки речовин природі не відомих, з якими ми стикаємося в повсякденному житті.. . пластмаса, дитячі іграшки, миючі засоби, засоби захисту рослин, чарівні ліки.. . За допомогою хімії людина отримує з наперед заданими властивостями, а з них виробляють продукти харчування, одяг, взуття, техніку, транспорт і багато іншого...
Джерело: школа )
Посилання
Інші відповіді
Araucaria-2 Просвітлений (49469) 6 років тому
роль в народному господарстві, сама що не є ведуча. Де ж зараз без хімії обходяться: у сільському господарстві - добрива, в побуті - миючі срдства, косметика, у виробництві - різні допоміжні речовини, фарби, лаки. У харчовій промисловості - добавки, крисители, наповнювачі. . Так що не затронь - скрізь хімія.

1.2

Современное состояние и перспективы развития химии растительных полимеров

К.Г. Боголицын

Архангельский государственный технический  университет
Архангельский научный центр УрО РАН

            Приоритеты в химии природных высокомолекулярных соединений растительного происхождения состоят в развитии фундаментальных исследований, представляющих реальную научную основу для создания современных экологически безопасных технологий комплексного и рационального использования природных лесных ресурсов России [1]. Анализ современной ситуации в химико–лесном комплексе показывает, что наблюдается заметный разрыв между прикладными работами в области оптимизации и модификации классических технологических процессов, теоретические основы которых начали создаваться еще в 19 веке и к настоящему моменту достаточно глубоко проработаны, а сами способы исчерпали свои возможности, и разработкой принципиально новых технологий переработки растительного сырья. Для последних, при наличии множества часто противоречивых результатов, не позволяющих сделать четких выводов, практически отсутствует теоретически обоснованная научная база. Важным фактором, сдерживающим прорыв в данной области науки, по нашему мнению, является отсутствие в системе РАН и министерств программ фундаментальных исследований по химии и химической технологии растительных полимеров, академического института и журнала данного профиля.

            Создание современных способов химической переработки древесины должно основываться на выполнении фундаментальных исследований структуры, свойств и закономерностей превращения компонентов древесины на молекулярном и надмолекулярном уровнях.

            Структура клеточных оболочек древесины имеет сложную иерархическую организацию. Молекулярный уровень организации позволяет объяснить свойства отдельного полимера, зависящие от особенностей химического строения. Рассмотрение надмолекулярного уровня затрагивает вопросы взаимодействия компонентов клеточных оболочек. С одной стороны, это вопросы динамики синтеза клеточных оболочек и процессов самоорганизации, управляющих образованием хаотических объектов биологического происхождения, с другой – вопрос термодинамической совместимости компонентов композиции.

            Исследования древесной матрицы с позиций формирования и существования микрогетерогенной композиции биополимеров позволили нам разработать термодинамические методы исследования  компонентов древесины, впервые определить области их термодинамической совместимости и создать физико-химическую модель формирования лигноуглеводной матрицы в процессе биосинтеза и лигнификации клеточных оболочек [2,3].

            Сделанный нами вывод о термодинамической неравновесности древесины  и возможности расширения областей несовместимости ее компонентов за счет химического (использование органических и смешанных растворителей, окислителей и т.д.) и физического (обработка низкоэнтальпийной плазмой, проведение процессов в сверхкритических и приближенных к ним условиях и т.д.) воздействия на лигноуглеводную матрицу служит основой для создания и развития научных положений приоритетных технологий переработки растительного сырья.

            В настоящее время реальной альтернативой существующим методам получения целлюлозы являются органосольвентные способы делигнификации, выгодно отличающиеся как экологической безопасностью, так и простотой регенерации реагентов. В качестве среды для проведения таких процессов используются различные протолитические (одно- и многоосновные спирты) и апротонные (ДМСО, ДМФА, диоксан и ацетон) органические растворители, а также их смеси с водой; в качестве окислителя — молекулярный кислород, перекись водорода, озон и т.д. Известно, что растворитель посредством специфической и неспецифической сольватации различных структурных фрагментов макромолекулы лигнина может оказывать значительное влияние на реакционные и макромолекулярные свойства полимера, а следовательно и на закономерности протекания процесса делигнификации.

            Нами изучено влияние природы растворителя на физико-химические свойства, макромолекулярную структуру лигнина и процессы взаимодействия в системе полимер – низкомолекулярная жидкость. Впервые определены значения физико–химических параметров, характеризующих  реакционную способность лигнина и родственных ему соединений в реакциях окисления-восстановления и кислотно-основных превращениях в различных средах, — эффективного окислительного потенциала и констант ионизации [2,4,5]. Установлена их взаимосвязь со структурными особенностями макромолекул и характеристиками растворителя, что позволило прогнозировать изменение реакционных свойств лигнина в зависимости от способов и технологических режимов химической переработки древесины. На этой основе разработаны новые физико-химические модели и теории современных окислительных, органосольвентных способов делигнификации с использованием селективных гомогенных катализаторов нового поколения, а также трансформации компонентов древесной матрицы в условиях сверхкритической флюидной экстракции.

            Одним из немногих ведущих научных центров страны, успешно работающих в области химии и химической технологии растительного сырья является Научно–образовательный центр «Химия природных соединений» результаты фундаментальных и прикладных исследований которого широко известны в научных кругах.(рис.1) НОЦ основан на базе Проблемной лаборатории химической переработки древесины, созданной в 1954 г. и реорганизованной в 1994 г. в Институт химии и химической технологии древесины Архангельского государственного технического университета, и подразделений Архангельского научного центра УрО РАН, МГУ и выполняет объединяющую и координирующую функции деятельности научных коллективов вузов и исследовательских организаций по научному направлению «Физикохимия полимеров растительного происхождения». Основной целью деятельности НОЦ является проведение фундаментальных и прикладных исследований по приоритетным направлениям науки в области химии и химической технологии растительного сырья и экологии, повышение эффективности внедрения разработок в практику и обеспечение опережающей подготовки и переподготовки кадров, в том числе высшей квалификации, путем объединения усилий на основе новой организационной структуры высшей школы и академической науки, создания наиболее благоприятных условий для развития творческих качеств и способностей человека к приобретению новых знаний и навыков владения современными методами получения, накопления, классификации и передачи знаний, интеграции научных исследований в образовательный процесс в рамках единого научно– образовательного пространства..

            В соответствии с поставленными целями структура НОЦ включает как научно-исследовательскую компоненту, так и важнейшую составляющую — образовательную. Поэтому, определяя инновационную деятельность в образовании как важнейшую, в НОЦ образована принципиально новая по форме и содержанию структура — межуниверситетская кафедра Архангельского государственного технического университета, МГУ им. М.В. Ломоносова, Поморского государственного университета. Кафедра является региональным научным и методическим  центром университетского химического образования и как выпускающая кафедра, единственная в стране, готовит специалистов инженеров-исследователей по специализации «Физикохимия растительных полимеров» по учебному плану, предусматривающему сочетание глубокой химической подготовки в рамках программ классических университетов с фундаментальной технологической подготовкой в области химической переработки растительного сырья и экологии. Подготовка ведется по авторским учебным курсам с привлечением специалистов из ведущих вузов и научных центров страны, стран Баренцева Евро-Арктического региона, Германии, Польши, США.. Работа кафедры осуществляется на основе ежегодных программ и планов, предусматривающих обмен и стажировку преподавателей, научных сотрудников, аспирантов, студентов и выполнение совместных  научных исследований.

            Перечисленные направления деятельности НОЦ характеризуют данную структуру как активно действующий единый научно-образовательный комплекс, в рамках которого координируются и выполняются приоритетные научные исследования в химии и химической технологии растительного сырья, осуществляется принципиально новый подход в подготовке специалистов на основе интегрированного международного образовательного пространства.

Список литературы

1.      Боголицын К.Г. Разработка научных основ экологически безопасных технологий комплексной химической переработки растительного сырья// Изв. вузов. Лесной журнал.- 1998.- №2-3.- С.40-52.

2.      Боголицын К.Г., Резников В.М.. Химия сульфитных методов делигнификации древесины. -М.:Экология, 1994. – 288с.

3.      K. Bogolitsyn. Thermodynamics of wood matrix state // Cellulose and cellulose derivatives: Physico-chemical aspects and industrial applications, Woodhead Pub.Ltd. – 1995.-P.499-506.

4.      Боголицын К.Г., Горбова Н.С., Косяков Д.С.. Кислотно-основные свойства родственных лигнину фенолов в системе вода—апротонный растворитель //Журнал физической химии, 2003 – Т.77. – № 4.-С.667-671.

5.      Боголицын К.Г., Косяков Д.С., Горбова Н.С. Термодинамические параметры кислотной ионизации фенолов гваяцильного ряда в системе вода – диметилсульфоксид. // Журнал физической химии.- 2003 – Т.77.- №.11. – С.1937-1939.

1.2Сучасний стан і перспективи розвитку хімії рослинних полімерів

К.Г. Боголицын

Архангельський державний технічний університет
Архангельський науковий центр Урв РАН

Пріоритети у хімії природних високомолекулярних сполук рослинного походження полягають у розвитку фундаментальних досліджень, які становлять реальну наукову основу для створення сучасних екологічно безпечних технологій комплексного і раціонального використання природних лісових ресурсів Росії [1]. Аналіз сучасної ситуації в хіміко-лісовому комплексі показує, що спостерігається помітний розрив між прикладними роботами в області оптимізації та модифікації класичних технологічних процесів, теоретичні засади яких почали створюватися ще в 19 столітті і до цього часу достатньо глибоко опрацьовані, а самі способи вичерпали свої можливості, і розробкою принципово нових технологій переробки рослинної сировини. Для останніх, при наявності безлічі часто суперечливих результатів, що не дозволяють зробити чітких висновків, практично відсутня теоретично обґрунтована наукова база. Важливим чинником, стримуючим прорив у даній галузі науки, на нашу думку, є відсутність в системі РАН і міністерств програм фундаментальних досліджень з хімії та хімічної технології рослинних полімерів, академічного інституту і журналу даного профілю.

Створення сучасних способів хімічної переробки деревини повинна ґрунтуватися на виконанні фундаментальних досліджень структури, властивостей і закономірностей перетворення компонентів деревини на молекулярному і надмолекулярном рівнях.

Структура клітинних оболонок деревини має складну ієрархічну організацію. Молекулярний рівень організації дозволяє пояснити властивості окремого полімеру, що залежать від особливостей хімічної будови. Розгляд надмолекулярного рівня зачіпає питання взаємодії компонентів клітинних оболонок. З одного боку, це питання динаміки синтезу клітинних оболонок і процесів самоорганізації, які керують освітою хаотичних об'єктів біологічного походження, з іншого - питання термодинамічної сумісності компонентів композиції.

Дослідження деревної матриці з позицій формування та існування мікрогетерогенної композиції біополімерів дозволили нам розробити термодинамічні методи дослідження компонентів деревини, вперше визначити області їх термодинамічної сумісності і створити фізико-хімічну модель формування лигноуглеводной матриці в процесі біосинтезу і лигнификации клітинних оболонок [2,3].

Зроблений нами висновок про термодинамічної нерівноважності деревини і можливості розширення областей несумісності її компонентів за рахунок хімічного (використання органічних і змішаних розчинників, окислювачів і т.д.) і фізичного (обробка низкоэнтальпийной плазмою, проведення процесів в надкритичних і наближених до них умовах тощо) впливу на лигноуглеводную матрицю служить основою для створення та розвитку наукових положень пріоритетних технологій переробки рослинної сировини.

В даний час реальною альтернативою існуючим методам одержання целюлози є органосольвентные способи делігніфікації, вигідно відрізняються як екологічною безпекою, так і простотою регенерації реагентів. В якості середовища для проведення таких процесів використовуються різні протолітичні (одно - і многоосновные спирти) і апротонные (ДМСО, ДМФА, діоксан і ацетон) органічні розчинники, а також їх суміші з водою; у якості окислювача - молекулярний кисень, перекис водню, озон і т.д. Відомо, що розчинник допомогою специфічної і неспецифічної сольватації різних структурних фрагментів макромолекули лігніну може справляти значний вплив на реакційні і макромолекулярні властивості полімеру, а отже і на закономірності протікання процесу делігніфікації.

Нами вивчено вплив природи розчинника на фізико-хімічні властивості, макромолекулярную структуру лігніну і процеси взаємодії в системі полімер - низькомолекулярна рідина. Вперше визначено значення фізико-хімічних параметрів, що характеризують реакційну здатність лігніну і споріднених йому сполук в реакціях окислення-відновлення кислотно-основних перетворень у різних середовищах - ефективного окисного потенціалу і констант іонізації [2,4,5]. Встановлено їх взаємозв'язок зі структурними особливостями макромолекул і характеристиками розчинника, що дозволило прогнозувати зміну реакційних властивостей лігніну в залежності від способів і технологічних режимів хімічної переробки деревини. На цій основі розроблено нові фізико-хімічні моделі і теорії сучасних окислювальних, органосольвентных способів делігніфікації з використанням селективних гомогенних каталізаторів нового покоління, а також трансформації компонентів деревної матриці в умовах надкритичної флюидной екстракції.

Одним з небагатьох провідних наукових центрів країни, які успішно працюють в області хімії і хімічної технології рослинної сировини є Науково-освітній центр «Хімія природних сполук» результати фундаментальних і прикладних досліджень якого широко відомі у наукових колах.(рис.1) НОЦ заснований на базі Проблемної лабораторії хімічної переробки деревини, створеної в 1954 р. і реорганізованої в 1994 р. в Інститут хімії та хімічній технології деревини Архангельського державного технічного університету, і підрозділів Архангельського наукового центру Урв РАН, МДУ і виконує об'єднуючу і координуючу функції діяльності наукових колективів вузів та дослідницьких організацій по науковому напрямку «Фізико полімерів рослинного походження». Основною метою діяльності НОЦ є проведення фундаментальних та прикладних досліджень за пріоритетними напрямами науки в галузі хімії та хімічної технології рослинної сировини та екології, підвищення ефективності впровадження розробок у практику та забезпечення випереджаючої підготовки й перепідготовки кадрів, в тому числі вищої кваліфікації, шляхом об'єднання зусиль на основі нової організаційної структури вищої школи та академічної науки, створення найбільш сприятливих умов для розвитку творчих якостей та здібностей людини до придбання нових знань і навичок володіння сучасними методами отримання, накопичення, класифікації та передачі знань, інтеграції наукових досліджень в освітній процес в рамках єдиного науково - освітнього простору..

У відповідності з поставленими цілями структура НОЦ включає як науково-дослідну компоненту, так і найважливішу складову - освітню. Тому, визначаючи інноваційну діяльність в освіті як найважливішу, в НОЦ створена принципово нова за формою і змістом структура - міжуніверситетська кафедра Архангельського державного технічного університету, МДУ їм. М.В. Ломоносова, Поморського державного університету. Кафедра є регіональним науковим і методичним центром університетської хімічної освіти і як випускаюча кафедра, єдина в країні, готує фахівців інженерів-дослідників за спеціалізацією «Фізико рослинних полімерів» за навчальним планом, що передбачає поєднання глибокої хімічної підготовки в рамках програм класичних університетів з фундаментальної технологічною підготовкою в області хімічної переробки рослинної сировини та екології. Підготовка ведеться за авторським навчальним курсам з залученням фахівців з провідних внз і наукових центрів країни, країн Баренцева Євро-Арктичного регіону, Німеччини, Польщі, США.. Робота кафедри здійснюється на основі щорічних програм і планів, які передбачають обмін та стажування викладачів, наукових співробітників, аспірантів, студентів та виконання спільних наукових досліджень.

Перелічені напрями діяльності НОЦ характеризують дану структуру як активно діючий єдиний науково-освітній комплекс, в рамках якого координуються і виконуються пріоритетні наукові дослідження в хімії і хімічній технології рослинної сировини, здійснюється принципово новий підхід у підготовці фахівців на основі інтегрованого міжнародного освітнього простору.

1.3Хімія і екологія

План

1. Антропогенний вплив на навколишнє середовище

2. Аварії з викидом радіоактивних

речовин у навколишнє середовище

3. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин

1. Антропогенний вплив на навколишнє середовище

Найбільший - «внесок» в забруднення навколишнього середовища вносять теплові електростанції, металургійні й хімічні заводи. На частку теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води і 46% повітря. Вони викидають сполуки сірки, вуглецю та азоту, споживають велику кількість води: для утримання однієї кВт-години електроенергії теплові електростанції витрачають близько 3 л води (атомні — ще більше: 6-8 л). Стічні води теплових електростанцій

забруднені й мають високу температуру, що стає причиною не тільки хімічного, а й теплового забруднення.

Металургійні підприємства відрізняються високим споживанням ресурсів і великою кількістю відходів, серед яких пил, оксид вуглецю, сірчаний газ, коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні (в тому числі бевдопирен). Металургійна промисловість споживає багато води, яка забруднюється в процесі виробництва.

Різноманітними видами виробництва характеризується хімічна промисловість. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору.

Сильно забруднюють атмосферу автомобілі. Автомобільний транспорт (в світі налічується більше 600 млн автомобілів) дає 70-90% забруднень у містах. Якщо врахувати, що в містах мешкає більше половини населення Землі, то стане зрозумілим вирішальне значення автотранспорту щодо безпосереднього впливу на людей.

У викидних газах автомобілів переважають оксид вуглецю, диоксид азоту, свинець, токсичні вуглеводні (бензол, толуол, ксилол та ін.). Взаємодія вуглеводнів та оксидів азоту при високій температурі призводить до утворення озону (О3). Якщо в шарі атмосфери на висоті 25 км достатньо високий вміст озону необхідний для захисту органічного життя від жорсткого ультрафіолетового випромінювання, то біля земної поверхні підвищений вміст озону викликає пригнічення рослинності, подразнення дихальних шляхів й ураження легень.

Значне забруднення дає целюлозно-паперова промисловість. За об'ємом забруднених стоків вона посідає перше місце (більше 15%). У стічних водах підприємств цієї промисловості налічується більше 500 компонентів, причому ГДК визначені лише для 55. Найбільшу небезпеку становлять сполуки сірки та хлору, розчинена органіка.

Досить значна кількість забруднювальних речовин потрапляє в природне середовище в процесі сільськогосподарської діяльності. Найбільших збитків завдає застосування пестицидів — щорічно в світі їх використовують 4 млн т, але врешті-решт лише один їх відсоток досягає мети, тобто впливає безпосередньо на шкідників сільськогосподарських культур. Решта впливає на інші організми, вимивається в ґрунти та водоймища, розвіюється вітром. Ефективність застосування пестицидів постійно знижується через звикання до них шкідників, тому, щоб досягнути попередніх результатів, необхідна все більша їх кількість. При розкладанні пестицидів в ґрунті, воді, рослинах часто утворюються більш стійкі і токсичні метаболіти. Щорічно в світі стається 0,5 млн випадків отруєння пестицидами.

Значне забруднення ґрунтів, а як наслідок сільськогосподарських культур, пов'язане з використанням мінеральних добрив. Щорічно в світі на поля вноситься 400-500 млн т мінеральних добрив.

Великі забруднення дають тваринницькі комплекси: в навколишнє середовище потрапляють гній, залишки силосу і кормових добавок, в яких досить часто містяться сальмонели та яйця гельмінтів.

2. Аварії з викидом радіоактивних

речовин у навколишнє середовище

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

На підприємствах атомної енергетики відбулися такі значні аварії:

1957рік — аварія в Уїндскейлі (Північна Англія) на заводі по виробництву-плутонію (зона радіоактивного забруднення становила 500кв.км);

1957рік — вибух сховища радіоактивних відходів біля Челябінська, СРСР (радіаційне забруднення переважно стронцієм-90 території, на якій мешкало 0,5 млн осіб);

1961 рік — аварія на АЕС в Айдахо-Фолсі, США (в реакторі стався вибух);

1979рік — аварія на АЕС «Тримайл-Айленд» у Гарисберзі, США (сталося зараження великих територій короткоживучими радіонуклідами, що призвело до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони).

Однак найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища є аварія, яка сталася 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не знала такої аварії, яка була б настільки згубною за своїми наслідками для довкілля, здоров'я та життя людей. Радіаційне забруднення величезних територій та водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які довгий час проживають на забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною.

За оцінками спеціалістів, відбулись викиди 50 мегакюрі небезпечних ізотопів і 50 мегакюрі хімічно інертних радіоактивних газів. Сумарне радіоактивне забруднення еквівалентне випадінню радіоактивних речовин від вибуху декількох десятків таких атомних бомб, які були скинуті над Хіросімою. Внаслідок цього викиду були забруднені води, ґрунти, рослини, дороги на десятки й сотні кілометрів. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Білорусі, Росії, де зараз проживає 5 млн осіб.

Нині радіоактивний стан об'єкта ЧАЕС такий: доза опромінення становить 15-300 мР/год, а на окремих ділянках 1-5 Р/год. Проектний термін служби саркофага, який захищає четвертий реактор, — ЗО років. Зараз планується будівництво «Саркофага-2», який повинен вмістити «Саркофаг-1» і зробити його безпечним. 15 грудня 2000 року відбулося закриття Чорнобильської АЕС.

Сьогодні ніхто практично не застрахований від впливу наслідків цієї аварії чи будь-якої іншої аварії на об'єктах атомної промисловості. Навіть віддаленість на сотні і тисячі кілометрів від АЕС не може бути гарантією безпеки.

* Стан здоров'я населення в умовах довгострокової дії малих доз Іонізуючого випромінювання. Одним з наслідків аварії на Чорнобильській станції є довгострокове опромінення малими дозами іонізуючого випромінювання за рахунок надходження в організм радіоактивних речовин, які містяться в продуктах харчування та воді. При впливі малих доз іонізуючого випромінювання відбувається поступовий розвиток патологічних процесів.

Проблема оцінки довгострокового впливу на організм малих доз радіоактивного випромінювання належить до найбільш актуальних.

Чим далі ми від 26 квітня 1986p., тим більше питань постає щодо наслідків аварії. Наведемо дані з доповіді Міністра охорони здоров'я України про медичні аспекти наслідків аварії через 12 років після трагедії.

Найближчими наслідками цієї аварії стало опромінення осіб, які брали участь у гасінні пожежі та аварійних роботах на атомній електростанції. Гострою променевою хворобою захворіло 238 осіб, 29 з них померло в перші місяці після аварії, ще 15 — згодом. Пізніше діагноз «гостра променева хвороба» був підтверджений у 134 хворих, з них важкого та дуже важкого ступеня — у 43.

Близько 2 тисяч осіб отримали місцеві променеві ураження, з 800 тисяч, що брали участь у роботах з ліквідації аварії. Це пожежники, військові, працівники атомної енергетики, наукові співробітники, будівельники, медичні працівники та багато інших.

Найбільші дози опромінення зареєстровані серед пожежників та персоналу АЕС, які працювали під час аварії в першу добу.

Усього, за сучасними даними, внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні постраждало майже 3,23 млн осіб, з них 2,35 млн мешкають протягом 12 років на забрудненій території, більше 358 тисяч брали участь у ліквідації наслідків аварії, 130 тисяч були евакуйовані 1986 р. або були відселені пізніше.

* Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної небезпеки. Актуальним для жителів багатьох районів України є питання про виживання в умовах підвищеної радіації. Оскільки зараз основну загрозу становлять радіонукліди, що потрапляють в організм людини з продуктами харчування, слід знати запобіжні й профілактичні заходи, щоб сприяти виведенню з організму цих шкідливих речовин.

Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох принципах:

> обмеження надходження радіонуклідів з їжею;

> гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх виведення;

> підвищення захисних сил організму.

Третій напрям передбачає пошук та створення радіозахисних харчових речовин і продуктів, які мають антиоксидантну та імуностимулюючу активність й здатні підвищувати стійкість організму до несприятливої дії радіоактивного випромінювання (антимутагени та радіопротектори). На допомогу приходять природні «захисники». До цих речовин належать: листя чаю, виноград, чорна смородина, чорноплідна горобина, обліпиха, банани, лимони, фініки, грейпфрути, гранати; з овочів — шпинат, брюссельська і цвітна капуста, боби, петрушка. Для того, щоб радіонукліди не засвоювались організмом, потрібно постійно вживати продукти, які містять пектини, зокрема яблука. Насіння соняшника належить до групи радіозахисних продуктів. Багаті на біорегулятори морські продукти, дуже корисний мед і свіжі фруктові соки.

1) Добре харчування:

2) Щоденне випорожнення.

3) Вживання:

відварів насіння льону, чорносливу, кропиви, проносних трав;

соків з червоними пігментами (виноградний, томатний);

чорноплідної горобини, гранатів, родзинок;

вітамінів А, Р, С, В, соку буряка, моркви;

хрону, часнику;

крупи гречаної, вівсяної;

активованого вугілля (1-2 таблетки перед їжею);

сирів, вершків, сметани;

овочів й фруктів (знімати верхній шар до 0,5 см, з капусти видаляти верхні три листки); 4) Щедре пиття.

3. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на підприємствах *хімічної; * нафтопереробної, *целюлозно-паперової і *харчової промисловості, *водопровідних і очисних спорудах, а також при * транспортуванні сильнодіючих отруйних речовин.

Джерела хімічних аварій

викиди та витоки небезпечних хімічних речовин загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке супроводожується забрудненням навколишнього середовища аварії на транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та пожежонебезпечних вантажів

Рекомендації американського вченого доктора Р. Гейла, щодо збереження здоров’я в умовах довгострокової дії малих доз випромінювання:

Безпосередніми причинами цих аварій є: > порушення правил безпеки й транспортування, > недотримання техніки безпеки, > вихід з ладу агрегатів, > механізмів, > трубопроводів, к ушкодження ємностей тощо.

Одним з найяскравіших прикладів аварій може служити аварія, яка трапилась на хімічному підприємстві американської транснаціональної корпорації «Юніон Карбайд» в індійському місті Бхопал 1984р. Викид стався раптово, в нічний час. У результаті аварії в атмосферу потрапило декілька десятків тонн газоподібного компонента — метилізоционату. Ця сполука — дуже сильна отрута, яка викликає ураження очей, органів дихання, мозку та інших життєво важливих органів людини. Загинуло більше 2,5 тисяч осіб, 500 тисяч осіб отруїлося, з них у 70 тисяч отруєння зумовили багаторічні захворювання. Збитки від цієї техногенної катастрофи оцінюються в 3 мільярди доларів США,

Офіційне розслідування причин цієї катастрофи виявило значні прорахунки в проектуванні підприємства, недосконалість системи попередження витоків отруйних газів. Місцева влада та населення не були заздалегідь сповіщені про потенційну небезпеку для місцевих жителів, пов'язану з технологією виробництва отрутохімікатів.

Головною особливістю хімічних аварій (на відміну від інших промислових Катастроф) є їх здатність розповсюджуватись на значні території, де можуть виникати великі зони небезпечного забруднення навколишнього середовища.

Повітряні потоки, які містять гази, пароподібні токсичні компоненти, аерозолі та інші частинки, стають джерел ом ураження живих організмів не тільки в осередку катастрофи, а і в прилеглих районах. У США для кожної з 336 особливо небезпечних хімічних речовин, які можуть потрапити в навколишнє середовище внаслідок аварії, встановлено три рівні впливу:

1. Виникає дискомфорт у постраждалих.

2. З'являється втрата працездатності.

3. Виникає загроза життю.

До числа небезпечних для здоров'я людини газоподібних сполук, які забруднюють атмосферу при хімічних аваріях та катастрофах, можна віднести: С12, НС1, HF, HCN, SO3, SO2, CS2, CO, СО2, NH3, COC13, оксиди азоту та інші.

* Сильнодіючими отруйними речовинами називаються хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеня.

Сильнодіючі отруйні речовини можуть бути елементами технологічного процесу (аміак, хлор, сірчана й азотна кислоти, фтористий водень та інші) і можуть утворюватись при пожежах на об'єктах народного господарства (чадний газ, оксиди азоту та сірки, хлористий водень).

На території України знаходиться 877хімічно небезпечних об'єктів та 287 000 об'єктів використовують у своєму виробництві сильнодіючі отруйні речовини або їх похідні (у 140 містах та 46 населених пунктах). Нарощення хімічного виробництва призвело також до зростання кількості промислових відходів, які становлять небезпеку для навколишнього середовища і людей.

1.3Реферат з хімії

“ХІМІЯ ТА ЕКОЛОГІЯ”У живій і неживій природі відбуваються різні фізичні, хімічні та біологічні процеси, які у більшості випадків взаємозв’язані й перебувають у нестійкій рівновазі; спостерігається так званий колообіг хімічних елементів і речовин, наприклад кисню, води, оксиду карбону(IV)тощо.

Діяльність людини внесла зміни у природний колообіг елементів і речовин.У XX ст. У зв’язку з науково-технічним прогресом особливо посилився вплив людини на природу, що спричинило різні негативні зміни у навколишньому середовищі: отруєння і забруднення прісної води, забруднення Світового океану і земної атмосфери,спустошення надр, винищення тварин і птахів аж до зникнення багатьох біологічних видів тощо.У зв’язку з цим особливого значення набуває екологія як наукова основа раціонального природокористування та охорони живих організмів, серед них і людини.

Екологія – це наука про відношення організмів між собою та з довкіллям.

У побуті існує думка, що головну шкоду навколишньому середовищу завдає хімія, хімічні виробництва.Це не зовсім так. Головними забрудниками є теплоелектростанції, кольорова металургія, транспорт.Наприклад в атмосферу щорічно викидається 100 млн т оксиду сульфуру(IV)SO2.Більше половини цієї кількості припадає на частку теплоелектростанцій,четверта частина – на частку кольорової металургії та основної хімічної промисловості.Те саме можна сказати про викиди оксидів нітрогену та оксиду карбону(IV),про тверді пилові викиди і канцерогенні мікроелементи.

Хімічна промисловість разом з нафтохімічною насправді відповідальні за появу в атмосфері аміаку, сірководню, хлоридів і фторидів, формальдегіду,нафталіну, стиролу, толуолу, метанолу, нітратної, фосфатної, ацетатної і синільної кислот.

Тепер у хімічній промисловості використовують різні фільтри, пилогазо вловлювачі, які значно зменшують викидання шкідливих речовин в атмосферу.Уловлюють і оксид сульфуру(IV)SO2, який входить до складу випального газу, а потім спрямовують його для добування сульфатної кислоти.На жаль оксид сульфуру(IV) ТЕЦ поки що не вловлюється.Поруч із ТЕЦ нагромаджуються величезні кількості попелу і шлаків, які займають великі земельні площі. Хіміки розробили методи їх утилізації, наприклад виготовляють будівельні матеріали – цемент, цеглу, плитки.

Взагалі господарська діяльність людини залишає в природі велику кількість різних забрудників. Так, під час виробництва чавуну величезні земельні площі займають шлаки. Тепер їх частково переробляють на шлакобетон,шлаковату, яка використовується як теплоізоляційний матеріал замість

азбесту.Мелений шлак застосовують для шляхових покрить, а фосфошлак – як фосфорне добриво.Усе це дає значний економічний ефект, оскільки сприяє економії природної сировини й енергії на її переробку.

Синтетичні полімери на відміну від природних не розкладаються ферментами і залишаються в природі. Коли ж їх після використання спа-люють,то тим самим лише збільшують забруднення повітря. Перед хіміками стоїть завдання розробки способів утилізації синтетичних матеріалів і створення нових полімерів, які б розкладалися в природі.

Дуже гостро стоїть питання про раціональне використання води і непри-пустимість забруднення водойм. При цьому враховується,що прісна вода становить тільки близько 2,5% від загальної кількості води на Землі.Кардинальне розв’язання проблеми полягає у створенні замкнених (безстрічних) технологічних систем, коли використана вода очищується і знову повертається у виробництво.

Для України, де розвиток виробництва й урбанізація значно розширили витрачання води, це особливо важливо.Загальний обсяг водоспоживання з урахуванням втрат в Україні досяг 30 км кубічних на рік,що становить 60% усього стоку її річок.Уже зараз відчувається нестача води у Донбасі, Криворіжжі, Приазов’ї, Криму.

Нині в Україні багато зроблено щодо захисту вод від забруднень.На багатьох заводах зведено очисні споруди, нейтралізатори, ставки-відстійники з повторним використанням води, установки біохімічного очищення промислових стоків (Криворізький коксохімічний завод) тощо.

Конституція України встановлює, що в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь в Україні вживаються необхідні заводи для охорони і науково обгрунтованого раціонального використання землі, її надр, природних

ресурсів з метою поліпшення навколишнього середовища, в якому живе людина.

Екологічні проблеми, породжені сучасним суспільним розвитком, спричинили в усьому світі суспільно-політичний рух проти забруднення довкілля та інших негативних наслідків науково-технічного прогресу.В Україні у цьому плані діє Партія зелених.




1. Природа Леонардо настолько колоссальна что нам дано лишь весьма смутно разглядеть ее самые общие очертани
2. Тема- Turbo Pscl Простейшие программы
3. Понятие демографического взрыва и его причины
4. ОРГАНИЗАЦИЯ ПОТОЧНОГО СТРОИТЕЛЬСТВА МНОГОЭТАЖНЫХ ЖИЛЫХ ДОМОВ Студент
5. ТЕМА 3. ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 4 години Структура та компетенції українського парламенту.html
6. Тема 3 Банки информации 1 Понятия И СТРУКТУРА АВТОМАТИЗИРОВАННОГО БАНКА ДАННЫХ Современной формой органи
7. Влияние тревожности на профессиональную деятельность
8. 2014 г. Время отъезда- 6-15 Координаторы- Кацук Ольга Анатольевна
9.  Delphi диалоги выбора файла позволяют указать программе с каким файлом мы хотим работать
10. Основное значение экономической науки сегодня состоит в том что она- а помогает предпринимателям вести
11. акций. Наше агентство занимается разработкой дизайна фирменного стиля и производством полиграфии любой
12. Курсовая работа- Основы языка VHDL
13. цукрової хвороби застосовувався екстракт із козячого кореня що містив гуанідин
14. Личность ' кроме объединяющего начала под личностью надо понимать и направляющее начало которое руковод
15. Исполнение ротора Короткозамкнутый Фазный Номинальна
16. 1 Ми живемо в оточенні машин і так до них звикли що не можемо уявити собі як обійтись без цих багаточис
17. Лист докум
18. Менеджмент Конспект лекций
19. на тему- ldquo;Осенние натюрмортыrdquo; х
20. Роль интуиции и неявного знания в формировании стиля математического мышления