Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

Тема 15 ОБЛІК ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Основи організації зовнішньоекономічної діяльності

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2015-07-05


PAGE  2

Тема 15. ОБЛІК ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  1.  Основи організації зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – діяльність суб’єктів господарської  діяльності України та іноземних суб’єктів господарчої діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними та має місце як на території України, так і за її межами.

Порядок організації зовнішньоекономічної діяльності регламентується Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та іншими нормативними актами.

Суб’єктами ЗЕД є:

1. Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства), які є правоздатними та дієздатними згідно законів України та постійно проживають на території України.

2. Юридичні особи, які зареєстровані та мають постійне місцезнаходження на території України.

3. Об’єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законодавством України, мають постійне місцезнаходження на території України, та яким окремими законодавчими актами не заборонено займатися господарчою діяльністю.

4. Структурні одиниці іноземних суб’єктів господарчої діяльності, які не є юридичними особами згідно із законодавством України, мають постійне місцезнаходження на території України.

5. Спільні підприємства з участю суб’єктів господарчої діяльності України та іноземних суб’єктів господарчої діяльності, що зареєстровані та мають постійне місцезнаходження на території України.

6. Інші суб’єкти господарчої діяльності.

Суб’єкти господарчої зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності мають право здійснювати такі види ЗЕД:

1. Експорт та імпорт товарів, капіталу та робочої сили.

2. Надання послуг, в тому числі виробничо-консультаційних, маркетингових, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, облікових, аудиторських, юридичних тощо;

3. Наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, учбова та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарчої діяльності.

4. Міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами.

5. Кредитні та розрахункові операції.

6. Спільна підприємницька діяльність, що включає створення спільних підприємств, проведення спільних господарчих операцій та спільне володіння майном на території України та за її межами.

7. Підприємницька діяльність, пов’язана із наданням ліцензій, патентів, торгових марок та інших нематеріальних об’єктів власності на території України та за її межами.

8. Організація діяльності в галузі проведення виставок, конференцій, семінарів тощо на комерційній основі.

9. Організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України

10. Товарообмінні (бартерні) операції.

11. Орендні операції.

12. Операції з придбання, продажу та обміну іноземної валюти.

13. Інші види ЗЕД, не заборонені законодавством України.

Окремі види зовнішньоекономічної діяльності підлягають ліцензуванню та квотуванню. Рішення про встановлення квоти або обов’язковість придбання ліцензії приймається Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії підтверджують право суб’єкта підприємницької діяльності на здійснення певних експортно-імпортних операцій. Ліцензії на здійснення господарчих операцій в ЗЕД можуть бути: генеральні, разові (індивідуальні), відкриті, антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні.

Квотування передачає обмеження обсягу ввезення або вивезення певного виду товарів в зовнішньоекономічній діяльності. Експортно-імпортні квоти в Україні можуть бути: глобальні, групові, індивідуальні, антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні.

Регулювання обліку зовнішньоекономічних операцій здійснюється за допомогою національних стандартів бухгалтерського обліку, а саме, П(З)БУ 9 «Запаси», П(З)БУ 10 «Дебіторська заборгованість», П(З)БУ 11 «Зобов’язання», П(З)БУ 21 «Вплив зміни валютних курсів» .

Загальні принципи обліку зовнішньоекономічної діяльності визначаються наступними положеннями:

1. Облік господарчих операцій в ЗЕД ведеться одночасно за двома видами валют: в національній валюті України та в іноземній валюті. Перерахунок облікових статей, які виражено в іноземній валюті, в національну валюту України здійснюється у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив зміни валютних курсів» за валютним курсом НБУ.

Валютний курс НБУ– це ціна грошової одиниці національної валюти, виражена в грошовій одиниці валюти іншої країни, встановлена НБУ.

2. Господарчі операції з придбання, продажу, обміну іноземної валюти та розрахункові операції в іноземній валюті здійснюються лише через установи банку, які мають спеціальну ліцензію;

3. Здійснення експортно-імпортних операцій супроводжується складанням вантажно-митної декларації (актів виконаних робіт. надання послуг), справлянням митних зборів та мита, акцизних зборів та сплатою податку на додану вартість;

4. Оподаткування господарчих операцій має свої особливості та регулюється діючим податковим законодавством;

5. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України;

6. Контроль щодо законності проведення господарчих операцій у ЗЕД та своєчасності повернення валютних коштів на територію України здійснюють Національний банк України (НБУ), Державна податкова адміністрація україни (ДПА), Міністерство зовнішньоекономіч6них звязків України (МЗЕЗ), Державний митний Комітет України (ДМКУ).

7. За порушення валютного та податкового законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності передбачається система штрафних санкцій.

План рахунків бухгалтерського обліку передбачає при розрахунках з іноземними постачальниками й покупцями використовувати наступні субрахунки:

- Субрахунок 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» для обліку заборгованості іноземного партнера перед підприємством;

- Субрахунок 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» для обліку зобов’язань перед іноземними партнерами за вже отримані товари, роботи, послуги;

- Субрахунок 681 «Розрахунки по авансах отриманим» для обліку зобов’язання перед іноземними партнерами по отриманій передплаті;

- Субрахунок 622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті» для обліку зобов'язання перед іноземним партнером, оформленого векселем в іноземній валюті;

- Субрахунок 342 «Короткострокові векселі, отримані в іноземній валюті» для обліку заборгованості іноземного партнера по отриманих товарах, роботам, послугам, оформленої векселем в іноземній валюті.

Первинні документи, в яких відображається зовнішньоекономічні господарчі операції, та які є підставою для здійснення обліку господарчих операцій у ЗЕД, розподіляються на такі групи:

1. Технічна документація – технічні паспорти машин та обладнання, інструкції з монтажу, управлінню та ремонту.

2. Товарно-супровідна документація – сертифікат якості товару, специфікація, пакувальний лист, комплектуюча відомість.

3. Транспортна, експедиторська та страхова документація – залізнодорожна накладна та її копії, багажна квитанція, коносамент, накладні автотранспортного, річного та повітряного сполучення та ін. страховий поліс або сертифікат.

4. Складська документація – прийомний акт порту України на експортний товар, генеральний акт розвантаження пароплаву з імпортним вантажем в порту прибуття України, докова розписка про прийняття вантажу на зберігання іноземного порту, варрат – документ іноземного комерційного складу про прийняття товару на зберігання та заставне свідоцтво.

5. Розрахункова документація – рахунок-фактура, розрахункова специфікація, переводний вексель (тратта).

6. Банківська документація – заява на перерахування валюти, інкасове доручення, доручення про відкриття акредитиву, чек, доручення на розподіл експортної виручки; виписки операцій по розрахунковому валютному рахунку.

7. Митна документація – вантажно-митна декларація, сертифікат про походження товару, довідки про сплату мита, акцизних зборів та податку на додану вартість.

8. Претензійно-арбітражна документація – претензійний лист, позова заява до суду, постанова суду про задовільнення або відхилення позову.

9. Документи щодо нестачі товару.

Підставою для здійснення  господарчих операцій у ЗЕД є зовнішньоекономічний контракт (договір) – письмова угода двох або більше суб’єктів ЗЕД та їх іноземних контрагентів про визначення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків щодо ЗЕД.

Форма та зміст зовнішньоекономічного контракту встановлено законодавством України.

Структура зовнішньоекономічного контракту:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце укладання.

2. Сторони та предмет договору.

3. Кількість та якість товару (об’єми виконаних робіт. наданих послуг).

4. Базові умови постачання ІНКОТЕРМС.

5. Ціна та загальна сума договору.

6. Умови платежу та форма розрахунку.

7. Умови приймання-передачі товару (робіт. послуг).

8. Пакування та маркування.

9. Форс-мажорні обставини.

10. Санкції, рекламації, арбітраж.

11. Юридична адреса, поштові та платіжні реквізити сторін.

12. Підпис уповноважених осіб та відбиток печаті.

Зовнішньоекономічний контракт (договір) може мати додаткові умови: страхування, гарантії якості, перелік технічної документації, порядок сплати податків, зборів, мита, наявність перевізника та інше.

Відповідно до діючого законодавства товари, імпортовані на Україну або експортовані за межі її митної території підлягають митному оформленню. При цьому сплачуються наступні види зборів і платежів:

- митні збори;

- мито;

- акцизний збір;

- податок на додану вартість.

Ставки митних зборів установлюються у відсотках до митної вартості товарів або мають фіксований розмір в Євро.

Для визначення порядку й умов обкладання товарів митом існує Єдиний митний тариф України  (ЄМТУ), що діє в новій редакції з 01 січня 2004 року

ЄМТУ встановлює на єдиній митній території України обкладання митом предметів, які ввозяться на митну територію України або вивозяться із цієї території.

ЄМТУ базується на визнаних міжнародних нормах і розвивається в напрямку максимальної відповідності із загальноприйнятими в міжнародній практиці принципами й правилами митної справи.

Ставки ЄМТУ є єдиними для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності й територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України і її міжнародними договорами.

ЄМТУ затверджується Верховною Радою України (ВРУ) по поданню Кабінету Міністрів України (КМУ). Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари й інші предмети, що переміщаються через митний кордон України.

Виділяють мита:

- ввізне;

- вивізне;

- сезонне;

- особливі види мита.

Ввізне мито нараховується на товари й інші предмети при їхньому ввозі на митну територію України. Ввізне мито є диференційованою:

- до товарів і інших предметів, які походять із держав, що входять разом з Україною в митні союзи або утворять із нею спеціальні митні зони, і у випадку встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму відповідно до міжнародних договорів при участі України застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені ЄМТУ;

- до товарів і інших предметів, які походять із країн або економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, що означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мита, за винятком випадків, коли зазначені мита й пільги по них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені ЄМТУ;

- до інших товарах і інших предметах застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені ЄМТУ.

Вивізне мито нараховується на товари й інші предмети при їхньому вивозі за межі митної території України.

Вивізне мито нараховується по ставках, передбаченим ЄМТУ.

На окремі товари й інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне й вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їхнього встановлення.

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників і у випадках, передбачених законами України, у випадку ввозу на митну територію України й вивозу за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

- спеціальне мито;

- антидемпінгове мито;

- компенсаційне мито.

Спеціальне мито застосовується:

- як засіб захисту українських виробників;

- як засіб захисту національного товаровиробника у випадку, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах і (або) за таких умов, які завдають значної шкоди або створюють погрозу завдання значних збитків національному товаровиробникові;

- як попереджувальні заходи щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси в сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- як відповідні заходи на дискримінаційні й (або) недружні дії інших держав, митних союзів і економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав і інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й (або) зачіпають інтереси України.

Антидемпінгове мито застосовується:

- відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» у випадку ввозу на митну територію України товарів, що є об'єктом демпінгу, що завдає шкоди національному товаровиробникові;

- у випадку вивозу за межі митної території України товарів за ціною істотно нижче ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивозу, якщо такий вивіз завдає шкоди.

Нарахування мита на товари й інші предмети, що підлягають митному обкладанню, провадяться на базі їхньої митної вартості, тобто ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетинання митного кордону України. При визначенні митної вартості в неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також наступні фактичні видатки, якщо вони не включені в рахунок-фактуру:

- на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження й страхування до пункту перетинання митного кордону України;

- комісійні й брокерські;

- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що ставиться до даних товарів і інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо або побічно як умова їхнього ввозу (вивозу).

Припускається безмитне ввезення й вивіз або пільгове обкладання митом товарів, які:

- ввозяться в спеціальні митні зони на території України для кінцевого споживання в цих зонах;

- вивозяться із спеціальних митних зон для споживання за межами митної території України й походять із цих зон;

- вивозяться із спеціальних митних зон на митну територію України й походять із цих зон.

Припускається встановлення преференцій по ставках ЄМТУ у вигляді звільнення від обкладання митом, зниження ставок мита або встановлення квот на преференційний ввіз щодо товарів і інших предметів, які:

- походять із країн, що розвиваються, і користуються Загальною системою преференцій;

- обертаються в прикордонній торгівлі.

Кожна преференція від сплати мита має свій код, який фіксується при митному оформленні вантажу. Наприклад, відповідно до Класифікатора звільнення від обкладання ввізного мита під кодом 20 значиться умовно безмитне ввезення товару, під кодом 21 - предмети дитячих асортиментів, під кодом 31- давальницька сировина іноземного замовника.

Податок на додану вартість сплачується платником податку - одержувачем імпортних товарів по ставці 20% від бази оподатковування одночасно із сплатою митних зборів і мита.

Порядок нарахування податку на додану вартість наступний:

а) на товари, оподатковувані митом і акцизним збором:

СПДВ = (В+З+М+Са) · П : 100,

де СПДВ – сума ПДВ;

Са – сума акцизного збору;

В – митна вартість;

З – митні збори;

М – мито;

П – ставка ПДВ 20%.

б) на товари, оподатковувані тільки митом

СПДВ = (В+З+М) · П : 100,

в) на товари оподатковувані тільки акцизним збором

СПДВ = (В+З+Са) · П : 100,

г) на інші товари, які не підлягають обкладанню мита й акцизних зборів

СПДВ = (В+З) · П : 100,

У випадку якщо митна вартість менше договірної (контрактної) вартості (наприклад, за умови поставки DDU) для нарахування ПДВ застосовується договірна (контрактна) вартість.

Відповідно до Митного кодексу України (МКУ)залежно від мети переміщення товарів через митний кордон України діє 13 видів митних режимів: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасовий ввіз (вивіз), митний склад, спеціальна митна зона, магазин безмитної торгівлі, переробка на митній території України, переробка за межами митної території України, знищення й руйнування, відмова на користь держави.

1. Імпорт – митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їхнього знаходження на даній території й можуть використовуватися без яких-небудь митних обмежень.

2. Реімпорт – митний режим, відповідно до якого товари, походженням з України й вивезені за її межі в режимі експорту, не пізніше чим у встановлений законодавством строк, увозяться на митну територію України для вільного обігу на даній території .

3. Експорт – митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їхній зворотний ввіз.

4. Реекспорт – митний режим, відповідно до якого товари походженням з інших країн не пізніше чим у встановлений законодавством строк з моменту їхнього ввозу на митну територію України вивозяться із цієї території в режимі експорту.

5. Транзит – митний режим, відповідно до якого товари й транспортні засоби переміщаються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органа без якого-небудь використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

6. Тимчасовий ввіз (вивіз) – митний режим, відповідно до якого товари можуть увозитися на митну територію України або вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без яких-небудь змін, крім природного зношування або убули при нормальних умовах транспортування.

7. Митний склад – це митний режим, відповідно до якого завезені через межі митної території України товари зберігаються під митним контролем без стягнення податків і зборів, застосування мер нетарифного регулювання і інших обмежень у період зберігання, а також товари, які вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їхнього вивозу за межі митної території України.

8. Спеціальна митна зона – це митний режим, відповідно до якого до товарів, увезеним на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон через межі митної території України, а також до товарів, що вивозиться з території зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються міри тарифного й нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

9. Магазин безмитної торгівлі – це митний режим, відповідно до якого товари, а також супутнім товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, перебувають і реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, певних митними органами України, без стягнення мита, податків, установлених на експорт і імпорт таких товарів, і без застосування мер нетарифного регулювання.

10. Переробка на митній території України - це митний режим, відповідно до якого завезені на митну територію України товари походженням з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них мер нетарифного регулювання, за умови вивозу за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

11. Переробка за межами митної території України - митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування мер тарифного й нетарифного регулювання з метою їхньої переробки за межами митної території України до наступного повернення в Україну.

12. Знищення й руйнування припускає знищення під митним контролем завезених товарів або приведення їх у стан, що виключає можливість використання без стягнення податків, установлених на імпорт, а також без застосування мер нетарифного регулювання.

13. Відмова на користь держави - митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без яких-небудь умов у свою користь.

Правила Інкотермс представляють собою зібрання типових умов, із застосуванням яких укладаються контракти купівлі–продажу між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах. Кожне з умов визначає обов’язок продавця й покупця, розподіл видатків і ризиків, а також відповідальність сторін за виконання договору.

Базисні умови зовнішньоторговельної купівлі-продажу визначають момент переходу права власності на товар.

В Інкотермс-2010 використовується 11 торговельних термінів, розділених на 4 групи, які розташовані у міру збільшення контрактних зобов’язань продавця стосовно покупця.

Умови Інкотермс згруповані в 4 базисні категорії:

1) група «E». Термін EXW – Ex Words – Франко-завод означає, що продавець вважається таким, що виконав своє контрактне зобов’язання з поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або іншому названому місці (заводі, фабриці, складі й т.п.). Продавець не несе ніяких зобов’язань і відповідальності за навантаження товару і його митне очищення для експорту. Даний торговельний термін не може застосовуватися в тому випадку, якщо покупець не в змозі прямо або побічно виконати експортні формальності. Наведена умова EXW застосовується для перевезень будь-якими видами транспорту;

2) з огляду на той факт, що при поставці буде задіяний автомобільний транспорт, із групи «F» можна використовувати в договорі тільки термін FCA – FREE CARRIER – Франко-перевізник (місце зазначене). По даній умові поставка вважається завершеною після навантаження товару на транспортний засіб. При цьому можливі два варіанти: 1) коли товар занурений на транспортний засіб покупця; 2) коли товар наданий у розпорядження покупця на транспортному засобі продавця, але без розвантаження;

3) третя група – «C» – умови, де продавець повинен укласти договір перевезення за свій власний рахунок, але не приймає комерційного ризику втрати або ушкодження товару або додаткових видатків внаслідок подій, що виникають після відвантаження й відправлення даного товару. Тому пункт, до якого продавець оплачує транспортні видатки, обов'язково повинен бути зазначений після відповідного «C»-терміна. За даних обставин можливе використання термінів: CPT і CIP. 

За умовою CPT – CARRIAGE PAID TO – «Фрахт/ перевезення оплачене до ___» (назва місця призначення) продавець зобов’язаний доставити товар названому їм перевізникові. Крім того, продавець зобов’язаний оплатити видатки, пов’язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати або ушкодження товару, як і інші видатки після передачі товару перевізникові. За умовами терміна CPT на продавця покладає обов'язок по митному очищенню товару для експорту.

За умовою CIP – CARRIAGE AND INSURANGE PAID TO – «Фрахт/перевезення й страхування оплачені до ___» продавець зобов’язаний доставити товар названому їм перевізникові й оплатити видатки, пов’язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики й будь-які додаткові видатки, що виникли з його провині, по доставці в такий спосіб товару. Однак за умовами даного терміна на продавця покладає також обов'язок по забезпеченню страхування від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення на користь покупця. Отже, продавець зобов’язаний укласти договір страхування й оплатити страхові внески. Відповідно до терміна CIP на продавця покладає обов’язок по митному очищенню товару для експорту;

4) відповідно до умов групи «D», що є найменш вигідною в цьому випадку, оскільки передбачає покладання на продавця найбільшої кількості обов’язків по поставці товару, у порівнянні з іншими термінами, до моменту доставки товару в погоджене місце продавець повинен нести всі витрати й ризики, необхідні для доставки товару в країну імпорту. З даної групи можливе використання термінів: DAF, по якому продавець вважається таким, що виконав своє контрактне зобов’язання з поставки товару, з моменту його доставки й передачі в розпорядження покупця в погодженому пункті (місці) на границі, і DDU – Delivered duty unpaid – поставка без оплати мит (із вказівкою місця призначення), по якому продавець вважається виконавшим контрактні зобов’язання з поставки товару з моменту доставки товару в погоджений пункт призначення в країні ввезення. Продавець також оплачує всі видатки й несе всі ризики, пов'язані з товаром, за винятком сплати податків, зборів, мит і митних формальностей на ввезення товару.

Операції в іноземній валюті провадяться багатьма підприємствами й організаціями, що перебувають i здійснюють діяльність в Україні, а також їх представництвами, філіями, дочірніми й асоційованими підприємствами за межами України. Підприємства й організації ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність згідно із Законом  «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у грошовій одиниці України – гривні, що названа валютою звітності.

Для відображення операції в іноземній валюті у валюті звітності потрібно її вартість перерахувати із застосуванням валютного курсу. Валютним курсом для цілей бухгалтерського обліку вважається встановлений Нацбанком України курс валюти звітності до іноземної валюти. 

Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних курсах валют.

Порядок визначення та обліку курсових різниць регулюється П(С)БО 21 «Вплив зміни валютних курсів». Цей стандарт з метою розрахунку курсових різниць розподіляє всі валютні статті на монетарні та немонетарні. 

Монетарні статті - статті балансу про кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або певної) сумі грошей або їхніх еквівалентів.

Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні.

П(С)БО 21 встановлює такі правила при відображенні у звітності операцій в іноземній валюті й розрахунку курсових різниць:

1. Операції в іноземній валюті при первинному визнанні відображаються у валюті звітності шляхом перерахування суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції.

2. Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам за рахунок платежів для придбання немонетарних активів і одержання робіт і послуг, при включенні у вартість цих активів перераховується із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

3. Сума авансу в іноземній валюті, отримана від інших осіб за рахунок платежів для поставки продукції, робіт, послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується із застосуванням валютного курсу на дату одержання авансу.

4. На кожну дату балансу:

а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються із застосуванням авлютного курсу на дату балансу;

б) немонетарні статті в іноземній валюті відображаються із застосуванням курсу на дату здійснення операції.

5. Визначення курсових різниць по монетарних статтях в іноземній валюті провадиться на дату здійснення розрахунків і дату балансу.

6. Курсові різниці від перерахування монетарних статей про операційну діяльність в іноземній валюті відображається в складі доходів або видатків операційної діяльності.

7. Курсові різниці від перерахування монетарних статей про фінансову й інвестиційну  діяльність в іноземній валюті відображається в складі  інших доходів або видатків.

8. Курсові різниці, що виникають по фінансових інвестиціях у господарські одиниці за кордоном, відображаються в складі іншого додаткового капіталу.

П(З)БУ 3 «Звіт про фінансові результати» вимагає провадити розподіл отриманих доходів і видатків на:

- Операційні (тобто, основної діяльності підприємства, а також іншої діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою);

- Неопераційної (інвестиційної або фінансової).

Таким чином, курсова різниця буде віднесена до операційної, якщо її виникнення пов'язане з перерахуванням заборгованості, що утворилася у зв’язку із операційнійною діяльністю. Якщо ж курсова різниця з'явилася в результаті перерахування заборгованості за придбані основні фонди, то вона буде неопераційною.

План рахунків передбачає для відображення курсових різниць наступні рахунки:

- Субрахунок 714 «Дохід від операційної курсової різниці»;

- Субрахунок 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»;

- Субрахунок 945 «Втрати від операційної курсової різниці»;
         - Субрахунок 974 «Втрати від неопераційної курсової різниці».

Основним документом, що підтверджує здійснення імпортно-експортних операцій та є підставою для проведення розрахунків з нерезидентами є вантажно-митна декларація.

Вантажно митна декларація ( ВМД ) – заява, що містить інформацію про товари й інші предмети і транспортні засоби і ціль їхнього переміщення через митний кордон України або про зміни митного режиму по цих товарах, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

У випадку прийняття ВМД для оформлення їй привласнюється реєстраційний номер і проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. Реєстраційний номер ВМД – дванадцятизначний цифровий код, у якому перші п'ять знаків – код органу Державної митної служби відповідно до Класифікатора митних органів; шостий знак - остання цифра поточного року, що відокремлюється з двох сторін косою лінією; останні шість знаків порядковий номер ВМД, зареєстрований у журналі обліку ВМД.

ВМД вважається оформленої при наявності на всіх її аркушах номерної печатки інспектори митниці. ВМД складається з уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 на п'ятьох зброшурованих основних аркушах різного кольору і відповідної кількості додаткових аркушів форми МД-3. Екземпляри ВМД розподіляються в такий спосіб:

перший екземпляр для митниці - підшивається в справу;

другий екземпляр для статистики;

третій екземпляр для митниці, надходить у бухгалтерію для нарахування митних платежів;

четвертий екземпляр для митниці, передається декларантові для проходження митного кордону, після чого підшивається в справу;

п'ятий екземпляр для декларанта.

ВМД заповнюється державною мовою за допомогою комп'ютера. У ВМД не допускається більш трьох виправлень, що повинні бути завірені печаткою декларанта. ВМД складається з окремих граф, у яких заповнюється (табл.2):

Таблиця 2 – Структура ВМД

Номер та назва графи

Зміст інформації

у графі А

вказується номер розрахункового і валютного рахунків, найменування банку, МФО банку;

у графі В «Подробиці розрахунків»

вказується шифр платежу (20 –мито, 27-акциз, 28- ПДВ), сума платежу, платіжні реквізити

у графі З

заповнюється інспектором відділу митних доходів

у графі D

ставиться штамп “під митним контролем”, особистий підпис, прізвище, печатка інспектора

у графі 1 «Тип декларації»

вказується код переміщення товарів (IM – ввезення, EK – вивіз, TP- транзит), код митного режиму (10 –експорт, 31 – тимчасове ввезення, 40 – випуск у вільне обертання, 80 – транзит)

Продовження табл.2

Номер та назва графи

Зміст інформації

у графі 2 «Відправник»

вказуються реквізити відправника

у графі 3 «Додатковий лист»

вказується порядковий номер листа і загальна кількість аркушів

у графі 4 «Відвантажувал. Специфікація»

вказується кількість аркушів специфікації

у графі 5 «Усього найменувань товарів»

при наявності специфікації ставиться “00”

у графі 6 «Кількість місць»

при переміщенні насипних і наливних вантажів – ставиться “0”

у графі 7 «Довідковий номер»

вказується номер ВМД

у графі 8 «Одержувач»

вказуєюься реквізити одержувача

у графі 9 «Особа, відповідальне за фінансове врегулювання»

вказується реквізити особи

у графі 11 «Торгівельна країна»

код торгівельної країни по класифікатору країн світу (804 - Україна, 643 – Росія, 498 – Молдова, 398- Казахстан, 440 – Литва і т.д.)

у графі 12 «Загальна митна вартість»

заповнюється у валюті України

у графі 13

якщо товар підлягає експортному контролеві ставиться символ 1

у графі 14 «Декларант»

вказуються реквізити декларанта

у графі 15 «Країна відправлення»

вказується скорочена назва, у випадку вивозу не заповнюється

у графі 17 “Країна призначення»

вказується скорочена назва, у випадку ввозу не заповнюється

у графі 18 «Транспортний засіб при відправленні»

вказується кількість транспортних засобів

у графі 19 «Контейнер»

ставиться 1-товари направляються в контейнері, 0-без контейнера

у графі 20 «Умови постачання»

вказується цифровий код умов постачання, код форми розрахунків у відповідності до умов договору закупівлі-продажу (01-акредитив, 20- інкасо, 30- переказ і ін.)

у графі 21 «Транспортний засіб на кордоні»

інформація про транспортний засіб

у графі 22 «Валюта і загальна фактурна вартість»

вказується код валюти відповідно до Класифікатора ( 840-долари США, 980- гривня)

у графі 23 «Курс валюти курс НБУ»

вказується курс валюти на дату прийняття декларації

у графі 24 «Характер угоди»

код по Класифікатору ( 21- купівля-продаж )

у графі 25 «Вид транспорту на кордоні»

код по Класифікатору транспортних засобів

у графі 27 «Місце завантаження-вивантаження»

код і найменування митних органів

у графі 28 «Фінансові і банківські реквізити»

вказується реквізити декларанта

у графі 29 «Митниця на кордоні»

вказується назва і код митного органу

у графі 31 «Вантажні місця й опис товару, маркування і кількість»

вказується опис вантажних місць

у графі 32 «Товар №»

вказується кількість товарів не більш 99

Закінчення табл.2

Номер та назва графи

Зміст інформації

у графі 33 «Код товару»

вказується дев´ятизначний код товару

у графі 34 «Код країни поход-ження»

вказується код країни походження товару

у графі 35 «Вага брутто»

вказується вага вантажу (брутто)

у графі 36 «Преференції»

вказується цифровий код тарифних преференцій за формулою: ММ-АА-ПП,

де ММ- код звільнення від сплати мита, АА- від сплати акцизного збору, ПП- від сплати ПДВ,

у графі 37 «Процедура»

вказується шестизначний код процедури переміщення товару

у графі 38 «Вага нетто»!

вказується вага вантажу (нетто)

у графі 39 «Квота»

вказується розмір квоти

у графі 40 «Загальна декларація попередній документ»

-

у графі 41 «Додаткова одиниця виміру»

-

у графі 42 «Фактурна вартість»

вартість в грн.

у графі 44 «Додаткова інформація»

вказується код документів, які надані для декларування ( 1- ліцензії, 2- транспортні документи, 3- комерційні документи, 4- договору, 5-убрання, замовлення, 6- дозволи і сертифікати, 7- документи про пільги )

у графі 45 «Митна вартість»

вказується фактурна вартість коректується відповідно до умов постачання

у графі 46 «Статистична вартість»

вказується митна вартість у тисячах гривень

у графі 47 «Нарахування мита і митних зборів»

вказується вид платежу, ставка, сума, спосіб платежу ( 01- безготівковий розрахунок, 02- розрахунок готівкою, 03- вексель, 04-гарантія банку, 06 – умовне нарахування )

у графі 48 «Відстрочка платежів»

вказується шифр платежу, дата видачі гарантійного листа, термін сплати

у графі 49 «Найменування складу»

-

у графі 50 «Довіритель»

-

у графі 54 «Місце і дата»

місце, дата заповнення ВМД, Ф.И.О. уповноваженої особи, печатка організації- декларанта.

Фактурна вартість – це контрактна вартість товару, перерахована в національну валюту України по курсу НБУ на дату укладання ВМД.

На підставі ВМД бухгалтер на підприємстві робить запис в обліку про операції по оприбуткуванню імпортних товарів і реалізації експортного товару.

ВМД є підставою для нарахування:

1. Вартості імпортного й експортного товару (фактурної вартості).

2. Мита.

3. Митних зборів.

4. Податку на додану вартість.

5. Акцизного збору.

Вантажно митна декларація при імпортних операціях є також підставою для відшкодування ПДВ, податкова накладна в цьому випадку не потрібна.

15.2. Облік імпортних операцій

Імпортна операція – комерційна діяльність, що пов’язана з купівлею та ввезенням на Україну іноземних товарно-матеріальних цінностей для їх наступної реалізації на внутрішньому ринку або для використання у виробничо-господарській діяльності.

При декларуванні імпортного товару суб’єкт ЗЕД нараховує та сплачує:

1. Мито – в процентах до митної вартості товару.

2. Митні збори –в процентах до митної вартості товару або в фіксованій сумі. Ставки митних зборів та мита встановлюються згідно із класифікаторами мита та митних зборів в залежності від виду товарів.

3. Акцизний збір – обчислюється у відсотках до суми митної вартості товару, мита та митних зборів або у твердих сумах в Євро з одиниці товару.

4. Податок на додану вартість – встановлюється у процентах до суми договірної (контрактної) вартості товару ( але не менше митної вартості ) з урахуванням суми мита. Митних зборів та акцизного збору.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції з ввезення товарів у митному режимі імпорту або реімпорту (далі – імпорт).

Зазначені вище операції оподатковуються ПДВ за ставкою 20 % бази оподаткування.

Сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ здійснюється одночасно зі сплатою мита, акцизного та митних зборів до/або під час оформлення ВМД.

При цьому щодо ПДВ існують такі правила:

Нарахування ПДВ на митну вартість товару, ввезеного на територію України, здійснюється за ставкою 20%.

Сума ПДВ, сплачена на митниці, підлягає відшкодуванню з бюджету й включається в податковий кредит.

Якщо імпорт товару пільгується, сума ПДВ нараховується умовно. Перелік пільг встановлюється законодавством.

Сплата ПДВ може проводитися за допомогою видачі простого податкового векселя строком на 30 днів. Порядок його видачі й погашення буде розглянутий нижче.

При ввозі на територію України давальницької сировини, на суму ПДВ оформляється податковий вексель строком на 90 днів.

При експорті товарів застосовується нульова ставка ПДВ.

Сума ПДВ, сплачена або та, що підлягає сплаті постачальнику за товар, придбаний на території України й реалізований за зовнішньоекономічним договором купівлі - продажу, включається в суму податкового кредиту.

При оприбуткуванні імпортного товару необхідно користуватися вимогами П(С)БО 9 «Запаси».

Основні правила бухгалтерського обліку імпортних операцій:

Митні платежі (мито, митні збори, акцизний збір та ПДВ) сплачуються до моменту оформлення ВМД митниці в національній валюті України.

Облік розрахунків  з митницею по митним платежам здійснюється на субрахунку 377 «Облік розрахунків з іншими дебіторами».

Вартість мита, митних зборів та акцизного збору включаються до вартості придбаних активів.

Імпортний ПДВ включається до складу податкового кредиту (субрахунок 644 «Податковий кредит») з подальшим відшкодуванням з бюджету.

Облік розрахунків з іноземними постачальниками здійснюється на субрахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками».

Курсові різниці розраховуються виходячи із того положення, яка операція здійснюється першою: оприбуткування імпортного товару чи здійснення передплати (авансу) постачальнику (табл.3).

Порядок обліку імпортних операцій здійснюється у відповідності до типу імпортної операції, а саме:

Придбання імпортних товарів із подальшою оплатою на протязі одного місяця.

Придбання імпортних товарів із подальшою оплатою на протязі декількох звітних місяців.

Придбання імпортних товарів із здійсненням передплати.

Бухгалтерський облік розрахунків з іноземними постачальниками ведеться за допомогою субрахунку 632 „Облік розрахунків з іноземними постачальниками”.

Таблиця 3 – Особливості бухгалтерського обліку  імпортних операцій

Перша подія – здійснення  оплати

Перша подія – оприбуткування  товару

1. Заборгованість, що виникла, – немонетарна стаття, тому на кінець періоду і на дату погашення курсові різниці щодо неї не розраховуються  

1. Заборгованість, що виникла, – монетарна стаття, тому на кінець періоду і на дату погашення щодо неї розраховуються курсові різниці  

2. Вартість отриманих активів (товарів) за такою операцією визначається на дату оприбуткування, але за курсом НБУ на дату здійснення оплати (авансу)  

2. Вартість отриманих активів (товарів) визначається за курсом НБУ на дату оприбуткування товару (тобто на дату оприбуткування товару)  

Проводки, які складаються при відображенні імпортних операцій без попередньої оплати, наведено в табл.4, із здійсненням передплати постачальнику – в табл.5.

Таблиця  4 – Бухгалтерський облік імпортних операцій (без попередньої оплати)

Зміст господарських операцій

Кореспонденція

рахунків

Дебет

Кредит

1. Перераховано з  поточного рахунку в національній валюті на митницю сума митних зборів (мита, митних зборів, акцизного збору, ПДВ)

377

311

2. Оприбутковано імпортний товар за фактурною вартістю за курсом НБУ на дату ВМД

281

632

3. Нараховано митні збори і мито на підставі ВМД

281

377

4. Нараховано ПДВ на підставі ВМД

644

377

5. Перераховано валюту постачальнику за отриманий товар

632

312

6. Нараховано курсову різницю (прибуток)

632

714

7. Нараховано курсову різницю (збиток)

945

632

Таблиця  5 – Здійснення попередньої оплати при імпорті

Зміст господарських операцій

Кореспонденція

рахунків

Дебет

Кредит

1. Сплачено аванс постачальнику за сировину з валютного рахунку (за курсом НБУ на дату списання коштів з валютного рахунку)

371

312

2. Перераховано з  поточного рахунку в національній валюті на митницю сума митних зборів (мита, митних зборів, акцизного збору, ПДВ)

377

311

3. Оприбутковано імпортний товар за фактурною вартістю (за курсом НБУ на дату здійснення передплати (авансу) постачальнику)

201

632

4. Нараховано митні збори і мито на підставі ВМД (за курсом НБУ на дату ВМД)

281

377

5. Нараховано ПДВ на підставі ВМД (за курсом НБУ на дату ВМД)

644

377

6. Відображено погашення дебіторської заборгованості іноземного постачальника

632

371

7. Курсова різниця

Не нараховується

При здійснені перерахунку кредиторської заборгованості перед іноземним постачальником:

збільшення курсу НБУ по відношенню до іноземної валюти призводить до збитків у зв’язку із курсовою різницею;

зменшення курсу НБУ по відношенню до іноземної валюти призводить до прибутків у зв’язку із курсовою різницею.

Передплата (аванс), перерахований  постачальнику в іноземній валюті, необхідно погасити за рахунок надходження імпортного товару (робіт, послуг) або повернення авансу на протязі 180 днів з моменту оформлення платіжного документа на здійснення авансу. При порушенні цього терміну до підприємства застосовується штрафна санкція всумі 0,3% за кожний день затримання терміну повернення від суми заборгованості в гривнях станом на 180-й день від оплати авансу.

Наприклад, якщо заборгованість іноземного постачальника за отриманий аванс складає 10000,0 дол.США, курс НБУ на 180-й день – 8,0 грн., а термін затримки надходження товару становить 20 днів, сума пені складає:

10000,0 дол.США х 8,0 грн.х 20 днів х 0,003 =  4800,0 грн.

Якщо заборгованість не погашена станом на кінець звітного кварталу, вона підлягає декларуванню. Нарахування пені призупиняється, якщо українське підприємство звернулося до суду у зв’язку із несвоєчасним поверненням коштів підприємства-нерезидента.

15.3. Облік експортних операцій

Експорт товарів (робіт, послуг) - це продаж резидентами України іноземним суб'єктам господарювання товарів (робіт, послуг) з вивозом або без вивозу цих товарів за територію України.

При вивезенні товарів за межі митної території України експортер відповідно повинен:

- подати митному органу документи, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

- сплатити податки та збори, встановлені для операцій з експорту товарів;

- дотримуватися вимог, передбачених законом.

При експорті товарів і супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування. Під супутніми розуміються послуги, вартість яких відповідно до норм митного законодавства включається до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) з України, крім ціни товару на підставі договору купівлі-продажу або міни, також включаються фактичні витрати, які раніше не були до неї включені:

- на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

- комісійні та брокерські винагороди;

- ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Особливості відображення експортних операцій у бухгалтерському обліку показано в табл.6.

Таблиця 6 – Особливості відображення в обліку експортних операцій

Перша подія – отримання оплати

Перша подія – відвантаження  товару  

1. Заборгованість, що виникла, – немонетарна стаття, тому на кінець періоду і на дату погашення курсові різниці щодо неї не розраховуються  

1. Заборгованість, що виникла, – монетарна стаття, тому на кінець періоду і на дату погашення щодо неї розраховуються курсові різниці  

2. Дохід за такою операцією визначається на дату відвантаження, але за курсом НБУ на дату отримання оплати (авансу)  

2. Дохід визначається за курсом НБУ на дату нарахування доходу (тобто на дату відвантаження товару)  

Для відображення коштів, що надходять на розподільний рахунок, у бухгалтерському обліку застосовується субрахунок 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

Попередня оплата за зовнішньоекономічним контрактом відображається за субрахунком 681 «Розрахунки за авансами одержаними».

Митні платежі, сплачені митним органам при експорті товарів, є витратами звітного періоду та відображаються на рахунку 93 «Витрати на збут».

Бухгалтерський облік розрахунків з іноземними покупцями ведеться за допомогою субрахунка 362 «Облік розрахунків з іноземними покупцями».

Порядок обліку експорних операцій здійснюється у відповідності до типу експортної операції, а саме:

  1.  Продаж товарів на експорт із подальшим отриманням виручки на валютний рахунок на протязі одного місяця.
  2.  Продаж товарів на експорт із подальшим отриманням виручки на валютний рахунок на протязі декількох місяців.
  3.  Продаж товарів на експорт із отриманням передплати (авансу).

В табл.7 показано проводки, які укладаються при здійснені експортної операції без попередньої оплати, при якій здійснюється розрахунок курсової різниці. В табл.8 показано проводки, які укладаються при здійснені експорту товарів із отриманням попередньої оплати (авансу) від покупця.

При здійснені перерахунку дебіторської заборгованості іноземних покупців:

збільшення курсу НБУ по відношенню до іноземної валюти призводить до прибутків у зв’язку із курсовою різницею;

зменшення курсу НБУ по відношенню до іноземної валюти призводить до збитків у зв’язку із курсовою різницею.

Таблиця  7 – Бухгалтерський облік експортних операцій

Зміст господарських операцій

Кор-ція рахунків

Дебет

Кредит

1. Перераховано з  поточного рахунку в національній валюті на митницю сума митних зборів (мита, митних зборів)

377

311

2. Відвантажено на експорт товар за ВМД. Відображено доход від реалізації товару на експорт за фактурною вартістю (курс НБУ на дату ВМД)

362

702

3. Нараховано митні збори і мито на підставі ВМД

93

377

4. Нараховано ПДВ на підставі ВМД за нульовою ставкою

702

643

5. Зарахована на розподільний валютний рахунок виручка від реалізації товару від іноземного покупця

314

362

6. Нараховано курсову різницю (прибуток)

362

714

7. Нараховано курсову різницю (збиток)

945

362

Таблиця  8 – Здійснення попередньої оплати при експорті

Зміст господарських операцій

Кор-ція рахунків

Дебет

Кредит

1. Зараховано аванс від покупця за продукцію на валютний рахунок (за курсом НБУ на дату зарахування коштів на валютний рахунок)

312

681

2. Перераховано з  поточного рахунку в національній валюті на митницю сума митних зборів (мита, митних зборів)

377

311

3. Відвантажено готову продукцію іноземному покупцю (за курсом НБУ на дату зарахування передплати (авансу) від покупця)

362

701

4. Нараховано митні збори і мито на підставі ВМД (за курсом НБУ на дату ВМД)

93

377

5. Відображено погашення кредиторскої заборгованості перед іноземним покупцем

681

362

8. Курсова різниця

Не нараховується

Оплата за відвантажений товар (надані послуги, виконані роботи) повинна бути зарахованою на валютний рахунок українського підприємства на протязі 180 днів з дати експортної ВМД.  При порушенні встановлених термінів нараховуться пеня в розмірі 0,3 % від суми заборгованості в гривнях, яка виникла на кінець 180-го дня. Порядок розрахунку пені такий самий, що і при імпорті.

15.4. Облік операцій з давальницькою сировиною

Операція з давальницькою сировиною – це операція з попередньої поставки сировини для її подальшої переробки (обробки, збагачення або використання) в готову продукцію за відповідну плату, а також за умови, що вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менше 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Порядок здійснення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності регулюється Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

Як давальницьку сировину цей Закон розглядає сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії.

Учасниками операцій з давальницькою сировиною є:

- замовник – суб'єкт господарської діяльності, який надає давальницьку сировину для виготовлення готової продукції;

- виконавець – суб'єкт господарської діяльності, який здійснює переробку давальницької сировини.

Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.

1. На етапі передачі давальницької сировини замовником виконавцю для переробки право власності на цю сировину до виконавця не переходить. Тому на цьому етапі така операція не спричинює податкових наслідків ні у замовника, ні у виконавця.

2. Податкові наслідки в обох сторін давальницького договору виникають на етапі надання послуг або отримання послуг  із переробки давальницької сировини та розрахунків за ці послуги. Надання послуг з переробки давальницької сировини вважається експортом послуг, отримання послуг від нерезидента – імпортом послуг.

3. Оплата ПДВ та мита здійснюється шляхом видачі простого векселя.

4. Порядок нарахування податків та терміни їх сплати залежать від форми розрахунків. Розрахунки між замовником та виконавцем можуть провадитися таким чином:

1) грошовими коштами;

2) частиною сировини;

3) частиною готової продукції;

4) в змішаній формі.

Особливості бухгалтерського обліку:

Давальницька сировина є власністю замовника і при передачі її для переробки виконавцю право власності на цю сировину до виконавця не переходить. Тому в бухгалтерському обліку виконавця давальницьку сировину слід обліковувати на забалансовому субрахунку 022 «Матеріали, прийняті для переробки» за цінами, передбаченими в договорі. Аналітичний облік давальницької сировини ведеться щодо замовників, за видами сировини, місцями їх зберігання або пере робки.

Облік виробленої готової продукції обліковується на за балансовому субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

3. Облік витрат на переробку або доробку давальницької сировини ведуть на рахунку 23 «Виробництво» (за винятком вартості власне давальницької сировини замовника).

4. Замовник відображає вартість переданої в переробку давальницької сировини по дебету субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку».

5. Що стосується обліку в замовника отриманої в результаті переробки давальницької сировини готової продукції, то тут є два варіанти:

- готову продукцію обліковують як товар з використанням для цієї мети рахунка 28 «Товари»;

- облік витрат на виробництво готової продукції, отриманої від виконавця, ведуть на рахунку 23«Виробництво» з подальшим списанням таких витрат в дебет рахунка 26«Готова продукція».

6. Для розрахунків по виданим векселям та податковим зобов’язанням щодо мита та митних податків використовується рахунок 05 «Гарантії та забезпечення надані».

  1.   Облік операцій з давальницькою сировиноюу виконавця-резидента: ввезення сировини

1. Власник сировини – нерезидент.

2. У резидента сировина обліковується на за балансовому мсубрахунку 022 «Матеріали, прийняті для переробки» на підставі ввізної Вмита інших товаро-супровідних документів.

3. Послуги з переробки обліковуються на рахунку 23 «Виробництво» із послідуючим списанням в дебет субрахунка 903 «Собівартість реалізованих послуг».

4. В дебет рахунка 23 списуються власні витрати виконавця-резидента, пов’язані із списанням власних матеріалів, нарахуванням заробітної плати, вират на соціальні заходи, амортизації, інші витрати, в т.ч. витрати на оплату митних зборів при ввезенні сировини.

5. Давальницька сировина списується на підставі акту про витрачання давальницьких матеріалів.

6. Власник готової продукції – нерезидент.

7. У виконавця готова продукція обліковується на субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

8. Готова продукція списується із забалансового рахунка на підставі вивізної ВМД.

9. Митні збори при вивезенні готової продукції включаються до складу витрат на збут.

10. Експорт послуг з переробки давальницької сировини підтверджується актом виконаних робіт. Датою визначення доходу із надання послуг є дата акту виконаних робіт. Доход відображається по кредиту субрахунка 703 в кореспонденції із субрахунком 362.

Сплата податків, зборів і мита при ввезенні сировини іноземного замовника провадиться українським виконавцем шляхом видачі простого векселя державній податковій інспекції за місцезнаходженням виконавця з терміном платежу, що дорівнює терміну здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більше ніж 90 календарних днів з моменту оформлення ВМД. Для випадків ввезення тих видів давальницької сировини, які не обкладаються митом, податками і зборами, передбачено, що український виконавець подає до податкових органів письмове зобов’язання щодо вивезення готової продукції.

Таблиця 9 – Облік давальницьких операцій: ввезення сировини

Зміст операції

Кор-ція рахунків

Дебет

Кредит

1. Сплачено митні збори за митне оформлення при ввезенні давальницької сировини 

377 

311 

2. Нараховано митні збори за митне оформлення при ввезенні сировини 

949

377

3. Видано простий вексель митним органам на суму ввізного мита і ПДВ 

05

4. На забалансовому рахунку обліковано вартість давальницької сировини, що надійшла для перероблення  

022

5. Відображено реалізацію наданих послуг з перероблення давальницької сировини за актом 

362

703

6. Списано фактичну виробничу собівартість наданих послуг 

903

23

7. Сплачено митні збори за митне оформлення давальницької сировини при вивезенні готової продукції 

377 

311 

8. Списано суму зборів, сплачених за митне оформлення давальницької сировини при вивезенні продукції 

93 

377 

9. Списано із забалансового рахунка вартість давальницької сировини 

022

10. Погашено простий вексель при вивезенні готової продукції 

05

11. Надійшла іноземна валюта в оплату послуг з перероблення давальницької сировини

312 

362 

12. Відображено дохід від курсової різниці щодо заборгованості замовника 

362

714

Видача та погашення векселя здійснюються таким чином.

- Суб’єкт підприємницької діяльності повинен придбати оригінал векселя в установі банку. Другий та третій примірники векселя отримують шляхом ксерокопіювання неоформленого оригіналу вексельного бланка. Вексель виписується у валюті контракту на перероблення давальницької сировини та не підлягає передачі шляхом індосаменту.

- Суб’єкт підприємницької діяльності подає оформлений вексель (письмове зобов’язання) для прийняття на облік до податкових органів. Прийняття векселя (письмового зобов’язання) на облік здійснюється в день його подання. Перший примірник векселя (письмового зобов’язання) залишається в ДПІ. Другий та третій примірники векселя (письмового зобов’язання), прийняті на облік (авізовані) податковою інспекцією, повертаються підприємству для пред’явлення митним органам і власного обліку.

- У разі своєчасного вивезення готової продукції в повному обсязі вексель погашається і ввізне мито, податки і збори не стягуються. Для погашення векселя (письмового зобов’язання) векселедавець подає до ДПІ заяву, до якої додається копія ВМД на готову продукцію.

- На частину давальницької сировини, що надходить в оплату послуг оформлюється окрема ввізна ВМД. Крім цього у виконавця виникає податкове зобов’язання щодо ПДВ за нульовою ставкою з оплати послуг.

- Якщо в оплату послуг залишається частина готової продукції, то виконавець оформлює ввізну ВМД на цю продукцію з оплатою митних зборів за оформлення ВМД, ПДВ за ставкою 20% від контрактної вартості продукції.

- Сплата за векселем здійснюється у валюті України. На кожний вид мита, податків і зборів виписується окреме платіжне доручення. Вексельна сума перераховується у валюту України за офіційним курсом НБУ, що діяв на день платежу за векселем. Після оплати вексель подається до ДПІ для погашення.

Таблиця 10 – Облік давальницьких операцій: ввезення сировини. (Розрахунок сировиною)

Зміст операції

Кор-ція рахунків

Дебет

Кредит

1. Сплачено митні збори за митне оформлення при ввезенні давальницької сировини 

377 

311 

2. Нараховано збори за митне оформлення при ввезенні давальницької сировини 

949 

377 

3. Видано простий вексель митним органам на суму ввізного мита і ПДВ 

05 

  

4. На забалансовому рахунку обліковано вартість давальницької сировини, що надійшла для перероблення 

022 

  

5. Сплачено митні збори і мито, нараховані на вартість сировини, отриманої в оплату за послуги  

377 

311 

6. Списано до складу первісної вартості такої сировини суму митних зборів і мита, нарахованих на вартість сировини, отриманої в оплату за послуги 

201

377

7. Сплачено суму ПДВ при ввезенні сировини, отриманої в оплату за послуги

377

311

8. Включено до складу податкового кредиту суму сплаченого ПДВ  

641

377

9. Оприбутковано сировину, отриману в оплату за послуги з переробки

201

632

10. Відображено дохід від реалізації наданих послуг з перероблення давальницької сировини на підставі акту

362

703

11. Списано собівартість наданих послуг 

903

23

12. Проведено зарахування заборгованостей 

632

362

13. Сплачено митні збори за митне оформлення при вивезенні готової продукції 

377

311

14. Списано суму зборів, сплачених за митне оформлення при вивезенні готової продукції 

93

377

15. Списано із забалансового обліку вартість давальницької сировини 

022

16. Погашено простий вексель при вивезенні готової продукції 

05

Готова продукція, виготовлена з давальницької сировини, при вивезенні з митної території України, не обкладається вивізним (експортним) митом та іншими податками і зборами (крім митних зборів), що справляються при експорті товарів, і не потрапляє під режим ліцензування і квотування.

За частину давальницької сировини або готової продукції, отриманої як оплата за виконану роботу, український виконавець сплачує ввізне мито, податки і збори, що стягуються при бартерних операціях.

Таблиця 11 – Облік давальницьких операцій: ввезення сировини. (Розрахунок готовою продукцією)

Зміст операції

Кор-ція рахунків

Дебет

Кредит

1. Сплачено митні збори за митне оформлення при ввезенні давальницької сировини 

377 

311 

2. Нараховано збори за митне оформлення при ввезенні давальницької сировини 

949 

377 

3. Видано простий вексель митним органам на суму ввізного мита і ПДВ 

05 

4. На забалансовому рахунку обліковано вартість давальницької сировини, що надійшла для перероблення 

022 

5. Відображено дохід від реалізації наданих послуг з перероблення давальницької сировини, підписано акт виконаних робіт 

362 

703 

6. Списано собівартість наданих послуг 

903

23

7. Сплачено митні збори за митне оформлення при вивезенні готової продукції 

377 

311 

8. Нараховано збори за митне оформлення при вивезенні готової продукції 

93 

377 

9. Сплачено митні збори і мито, нараховані на вартість готової продукції, отриманої в оплату за послуги 

377 

311 

10. Списано до складу первісної вартості такої сировини суму митних зборів і мита, нараховану на вартість сировини, отриманої в оплату за послуги 

281 

377 

11. Сплачено суму ПДВ при митному оформленні готової продукції, отриманої в оплату за послуги

377 

311 

12. До складу ПК включено суму сплаченого ПДВ  

641

377

13. За справедливою вартістю оприбутковано готову продукцію, отриману в оплату за послуги 

201 

632 

14. Проведено зарахування заборгованостей 

632

362

15. Списано із забалансового обліку вартість давальницької сировини 

022

16. Погашено простий вексель при вивезенні готової продукції 

05

Готова продукція, виготовлена з давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником, може реалізовуватися на митній території України через зареєстроване ним в Україні постійне представництво, яке має оформити ввізну ВМД на готову продукцію без її фактичного ввезення на митну територію України і сплатити ввізне мито, інші податки та збори, передбачені законодавством для аналогічних імпортних товарів. При цьому ввізне мито сплачується за пільговими ставками Єдиного митного тарифу України.

15.4.2. Облік операцій з давальницькою сировиною (вивезення сировини)

1. Власник сировини – резидент.

2. У резидента сировина, яка відвантажена нерезиденту, списується з субрахунка 201 на дебет субрахунка 206 «Матеріали, передані у переробку» на підставі вивізної ВМД та інших товаро-супровідних документів.

3. Витрати виробництва обліковуються на рахунку 23 «Виробництво» із послідуючим списанням в дебет рахунка 26 «Готова продукція».

4. В дебет рахунка 23 списуються власні витрати замовника-резидента, пов’язані із списанням власних матеріалів, нарахуванням заробітної плати, вират на соціальні заходи, амортизації, інші витрати, вартість давальницької сировини, що використана для виробництва продукції та,  в т.ч. витрати на оплату митних зборів при вивезенні сировини, вартість імпортних послуг нерезидента з переробки давальницької сировини.

5. Власник готової продукції – резидент.

6. Готова продукція оприбутковується в дебет рахунка 26 на підставі  ВМД.

7. Митні збори при ввезенні готової продукції включаються до складу витрат виробництва.

8. Імпорт послуг з переробки давальницької сировини підтверджується актом виконаних робіт. Датою визнання витрат із надання послуг є дата акту виконаних робіт. Розрахунки з нерезидентом за отриманими послугами обліковуються на субрахунку 632.

Давальницька сировина, що не обкладається вивізним (експортної) митом, податками і зборами, вивозиться на підставі надання українським замовником органу митного контролю письмового зобов’язання про повернення в Україну готової продукції, виготовленої з цієї сировини (або повернення в Україну валютної виручки від реалізації готової продукції) не пізніше ніж через 180 календарних днів з моменту оформлення вивізної ВМД.

При ввезенні готової продукції або поверненні в Україну валютної виручки від реалізації готової продукції в повному обсязі та у встановлені законодавством терміни (180 днів) зобов’язання українського замовника погашається (підставою для його погашення є ввізна ВМД або довідка уповноваженого банку України про повернення валютної виручки). Інакше із замовника стягується пеня за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % вартості не ввезеної в Україну готової продукції або не переказаної в Україну валютної виручки. Пеня стягується в сумі, що дорівнює контрактній вартості неввезеної готової продукції, та сплачується у валюті України за офіційним валютним курсом НБУ на день платежу.

Приклад укладання проводок при здійсненні розрахунку за послуги з переробки здійснюється грошови коштами наведено  в табл.12.

Таблиця 12 – Облік давальницьких операцій: вивезення сировини

Зміст операції 

Кор-ція рахунків

Дебет

Кредит

1. Сплачено митні збори за митне оформлення при вивезенні давальницької сировини  

377 

311 

2. Списано суму зборів, сплачених за митне оформлення при вивезенні давальницької сировини 

281 

377 

3. Передано давальницьку сировину на перероблення 

206

201

4. Сплачено митні збори за оформлення готової продукції, що ввозиться виконавцем 

377 

311 

5. Нараховано митні збори за оформлення готової продукції, що ввозиться виконавцем 

281 

377 

6. Підписано акт виконаних послуг з перероблення давальницької сировини

281 

632 

7. Нараховано ПДВ від контрактної вартості наданої нерезидентом послуги за наявності акта

643 

641 

8. Включено до складу податкового кредиту суму ПДВ щодо наданої нерезидентом послуги  

641

644

644

643

9. Сплачено суму ПДВ при ввезенні готової продукції

377

311

10. Сплачену суму ПДВ включено до складу податкового кредиту на підставі ВМД 

641 

377 

11. Списано вартість переробленої давальницької сировини на вартість готової продукції 

281 

206 

12. Перераховано грошові кошти в іноземній валюті в оплату послуг

632 

312 

13. Відображено курсову різницю, нараховану на суму заборгованості в іноземній валюті  

945 

632 

Готова продукція, виготовлена з давальницької сировини українського замовника, що ввозиться на митну територію України, звільняється від обкладення ввізним митом, податками і зборами (крім акцизних і митних зборів), які справляються при імпорті товарів, і не підпадає під режим ліцензування і квотування.

Після перероблення у замовника при імпорті послуги виникають податкові зобов’язання щодо ПДВ або на дату списання коштів з банківського рахунка в оплату послуги, або на дату підписання акта виконаних робіт залежно від того, яка з подій сталося раніше. Сплата податку провадиться за ставкою 20 % виходячи з контрактної вартості послуги, що імпортується, шляхом перерахування коштів до бюджету. Право на податковий кредит щодо послуг, отриманих від нерезидента, виникає на дату подання до податкової інспекції декларації, в якій суму ПДВ стосовно таких послуг, отриманих від нерезидента, включено до складу податкових зобов’язань.

За частину давальницької сировини або готової продукції, що використовується для оплати виконаної роботи, український замовник сплачує вивізне (експортне) мито, податки і збори, що справляються при бартерних (товарообмінних) операціях. У випадку якщо оплата за перероблення сировини здійснюється частиною готовою продукцією, на нашу думку, необхідно оформити ввізну ВМД на весь обсяг готової продукції, отриманої у процесі перероблення, з урахуванням технічних характеристик обладнання, зазначеного у специфікації до договору.

15.5. Облік руху валютних коштів на рахунках в банку

         Операціями в іноземній валюті вважаються господарські операції, вартість яких виражена в іноземній валюті, або господарські операції, що потребують розрахунків в іноземній валюті.

Зокрема, до них належать операції з:

- купівлі устаткування, товарів, сировини, робіт, послуг;

- продажу готової продукції, товарів, робіт, послуг;

- одержання позикових коштів в іноземній валюті;

- фінансових інвестицій в іноземній валюті;

- відшкодування витрат працівників на закордонні відрядження;

- купівлі-продажу обмінними пунктами іноземної валюти.

Для відображення операції в іноземній валюті у валюті звітності потрібно її вартість перерахувати із застосуванням валютного курсу.

Для здійснення розрахунків з нерезидентами підприємства україни-резиденти відкривають в установах уповноважених банків поточні рахункі в іноземній валюті.

Валютні рахунки бувають: поточні, депозитні, розподільні, кредитні.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України, та для зарахування, використання та повернення кредитів в іноземній валюті.

Порядок відкриття рахунків в іноземній валюті регулюється Інструкцією НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті»

Для відкриття рахунку в іноземній валюті необхідно надати установі банку такі документи:

1. Заяву про відкриття поточного рахунку.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально.

3. Копію установчих документів (статуту, установчого договору), засвідчену нотаріально.

4. Копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

5. Копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби.

6. Картку із зразками підписів і відбитка печаті.

7. Копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду.

8. Копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

9. Копію документів, які підтверджують право керівника та головного бухгалтера на підпис розрахунково-платіжних документів.

Умови розрахунково-касового обслуговування клієнта вказуються у договорі, який укладається між клієнтом та установою банку.

Підприємствам, які надали документи для відкриття поточних рахунків в іноземній валюті, відкривають одночасно два рахунки:

- Розподільний

- Поточний

Номер рахунка має 14-тизначний код. Наприклад: 26008364028000.

Установа банку зобовязана проінформувати Податкову інспекцію за місцем реєстрації підприємства про відкриття рахунку в іноземній валюті. Одночасно таку інформацію до ДПІ надає і підприємство.

На розподільний рахунок зараховуються кошти:

1) що внесені в готівковій формі;

2) невикористаний залишок готівкової іноземної валюти, що були раніше куплені в уповноважених установах банку;

3) перераховані з-за кордону за зовнішньоекономічними контрактами;

4) повернені з будь-яких причин нерезидентом, на користь якого були перераховані раніше;

5) перераховані з-за кордону нерезидентом на рахунок резидента, який є посередником на підставі договорів комісії, консигнації, доручення або агентських угод.

6) перераховані з рахунку резидента-посередника;

7) перераховані з рахунків постійних представництв нерезидентів;

8) перераховані за проектами технічної допомоги, гуманітарної допомоги, благодійної допомоги;

9) перераховані з-за кордону в формі кредитів.

Після зарахування грошових коштів в іноземній валюті на розподільний рахунок підприємство-резидент  повинно в термін до 5 днів з моменту зарахування коштів надати установі банку документи, що підтверджують законність зарахування коштів.

В разі надходження валютної виручки до установи банку надається:

- Зовнішньоекономічний контракт;

- Рахунок-фактура;

- Вантажно-митна декларація;

Після цього у відповідності до правил, встановлених НБУ з розподільного рахунку здійснюють такі операції:

- Обов’язковий продаж валюти, згідно із діючим законодавством України;

- Вільний продаж валюти на міжбанківському валютному ринку;

- Зарахування валюти на поточний рахунок в іноземній валюті.

Безпосередньо на поточний рахунок зараховуються:

- Валютні кошти, куплені уповноваженим банком України за дорученням власника рахунку;

- Кредит відповідно до кредитного договору;

- Проценти, нараховані за залишком валютних коштів.

- Валютні кошти, перераховані з власного поточного рахунку.

З поточного рахунку в іноземній валюті кошти можна перерахувати для здійснення таких операцій:

- Виплата готівкою заробітної плати працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом

- Виплата готівки на службові відрядження

- Перерахування на користь нерезидента за контрактом.

- Купівля іншої іноземної валюти.

- Продаж валюти уповноваженим банком.

- Перерахування на власний вкладний рахунок.

- Перерахування нерезидентом України для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Зарахування грошових коштів на валютний рахунок підтверджується випискою банка. Валютна виписка має такі реквізити:

1. Інформація про клієнта (назва, номер рахунка).

2. Дата виписки.

3. Суми, які зараховано або списано з рахунку із посиланням на номер рахунка та код банку контрагента.

4. Валюта платежу.

5. Еквівалент зарахованої або списаної іноземної валюти в гривнях.

6. Розрахунок курсової різниці.

7. Залишок коштів.

Розшифровка зарахованих сум надходження іноземної валюти надається у вигляді реєстру кредитових платіжних документів. Списання грошових коштів з валютного рахунка підтверджується випискою банка та додатками до неї (наприклад, заявою на перерахування валюти, заявою на вільний продаж івалюти тощо).

Для перерахування коштів з валютного рахунка в адресу нерезидента-постачальника до установи банку надається платіжне доручення в  іноземній валюті або заява на перерахування валютних коштів.

В платіжних документах вказується крім інших основних реквізитів:

1. Реквізити банка кореспондента банка платника.

2. Реквізити банка кореспондента банка отримувача (бенефіціара).

3. Сума комісійної винагороди, або посилання на те, за рахунок якої сторони буде здійснюватись оплата комісійної винагороди банкам за проведення платежу.

Синтетичний облік грошових коштів в іноземній валюті на субрахунках банку ведеться за допомогою рахунків:

- субрахунок 312 «Поточні рахунки в іноземній ваоюті».

- субрахунок 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

До цих рахунків можуть бути відкриті субрахунки за видами валют або рахунків.

Рахунки активні. Надходження грошових коштів на валютні рахунки обліковується по дебету, а списання – по кредиту рахунків.

Облік руху грошових коштів в іноземній валюті ведеться одночасно в іноземній валюті та національній валюті України. В регістрах бухгалтерського обліку за субрахунками 312 та 314 необхідно передбачити додаткові рядки для запису курсу НБУ та суми в іноземній валюті та національній валюті України. При надходженні грошових коштів на валютні рахунки в банку складаються проводки, наведені в табл.13.

Таблиця 13 – Кореспонденція рахунків при надходженні грошових коштів на валютні рахунки в банку

Зміст господарської операції

Кор-ція рахунків

Дебет

Кредит

1. Зарахована на валютний рахунок виручка від реалізації товарів (робіт, послуг)

312

362

2. Зараховано на валютний рахунок аванс від покупця (замовника)-нерезидента

312

681

3. Повернення постачальником-нерезидентом раніше перерахованого авансу за товари (роботи, послуги)

312

371

4. Зараховано на валютний рахунок залишок готівкових валютних коштів

312

302

5. Зарахована на валютний рахунок короткострокова позика банку

314

602

6. Зарахована на валютний рахунок довгостроковий кредит банка

314

502

7. Зараховано на валютний рахунок проценти банка за користування валютними коштами

312

719

8. Зарахована на валютний рахунок валюта, придбана на міжбанківському валютному ринку

312

333

Списання грошових коштів з валютного рахунку відображається такими бухгалтерськими проводками (табл.14).

Таблиця 14 – Кореспонденція рахунків при списанні грошових коштів з валютного рахунка

Зміст господарської операції

Кор-ція рахунків

Дебет

Кредит

1. Списано з поточного валютного рахунку в оплату постачальнику за отримані товари

632

312

2. Списано з кредитного валютного рахунку в оплату постачальнику-нерезиденту за отримані товари (роботи, послуги)

632

314

3. Списано з поточного валютного рахунку в оплату авансу постачальнику-нерезиденту

371

312

4. Повернення довгосрокового кредиту банка в іноземній валюті

502

312

5. Повернення короткострокового кредиту банка в іноземній валюті

602

312

6. Отримано в касу підприємства по чеку для оплати витрат на службове відрядження або інші цілі у відповідності до діючого законодавства

302

312

Валютні кошти на рахунках в банку – монетарна стаття. Курсова різниця розраховується на підставі П(С)БО 21 «Вплив зміни валютних курсів» на останню дату поточного місяця.

Результат від розрахунку курсової різниці дає прибуток або збиток.

Прибуток відображається бухгалтерською проводкою:

Дебет субрахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»

Дебет субрахунку 314 «Інші рахунки в іноземній валюті»

Кредит субрахунку 714 «Доходи від операційної курсової різниці»

Збиток від курсової різниці відображається бухгалтерською проводкою:

Дебет субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці»;

Кредит субрахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

Кредит субрахунку 314 «Інші рахунки в іноземній валюті».

Облік купівлі іноземної валюти

Операції купівлі та продажу іноземної валюти на території України здійснюються через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи винятково на міжбанківському валютному ринку та аукціонах НБУ.

Якщо купівля іноземної валюти здійснюється з метою проведення розрахунків з торгових операцій, до установи банку надаються такі документи:

1. Заявка а придбання валютних коштів.

2. Зовнішньоекономічний договір.

3. Вантажно-митну декларацію.

4. Акт про приймання або акт виконаних робіт.

5. Довідку ДПА із вказанням інформації про основні потоні рахунки клієнта в іноземній та національній валюті України.

На оригіналах документів, на підставі яких була куплена іноземна валюта, проставляється позначка про обсяг придбаної валюти. Операції з придбання іноземної валюти здійснюються за вільним договірним курсом купівлі і продажу.

При купівлі іноземної валюти резидент України сплачує:

1. Комісійну винагороду установі банку.

2. Збір у Пенсійний фонд в розмірі 0,5% від суми в гривнях, витраченої на купівлю валюти, без урахування комісійної винагороди.

Заявка на купівлю іноземної валюти має реквізити:

1. Найменування покупця.

2. Прізвище. імя та по-батькові особи, якій доручено здійснювати операції з купівлі валюти.

3. Номер валютного рахунку.

4. Найменування та реквізити банку.

5. Мета використання валюти.

6. Сума інозеиної валюти.

7. Курс купівлі і сума в гривнях, яка підлягає перерахуванню з поточного рахунку в національній валюті на спеціальний рахунок установи банку.

8. Сума комісійної винагороди.

Резидент після затвердження заявки установою банку надає платіжне доручення на перерахування коштів в національній валюті України для оплати:

1) витрат на купівлю іноземної валюти;

2) комісійної винагороди;

3) 0,5 % збору в Пенсійний фонд. (з липня 2010 скасовано)

В бухгалтерському обліку для обліку суми коштів, направлених на придбання іноземної валюти, використовують субрахунок 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті».

Збори в Пенсійний фонд включаються до складу адміністративних витрат та обліковуються на рахунку 92 «Адміністративні витрати».

Витрати на оплату комісії банку враховуються у складі інших витрат операційної діяльності та обліковуються на субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Різниця між курсами купівлі і продажу іноземної валюти називається «маржа». Її розмір регулюється НБУ і не може перевищувати 1,5%.

Якщо курс НБУ на дату зарахування придбаної іноземної валюти  перевищує комерційний курс виникає прибуток, який обліковується на субрахунку 719 «Інші доходи операційної діяльності».

Якщо курс НБУ на дату зарахування придбаної іноземної валюти менший від комерціного курса виникає збиток. Який обліковується на субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».

В таблиці 15 показано проводки, які укладаються при купівлі іноземної валюти за гривну.

Таблиця 15 – Кореспонденція рахунків при здійсненні операцій по купівлі іноземної валюти за гривні

Зміст господарських операцій

Кор-ція рахунків

Дебет

Кредит

1. Перераховано кошти на кореспондентський рахунок банку для купівлі іноземної валюти

333

311

2. Перераховано внески до Пенсійного фонду

333

311

3. Перерахована комісіонна винагорода  банка

333

311

4. Зарахована іноземна валюта на валютний рахунок за курсом НБУ на дату зарахування

312

333

5. Нараховано внески до Пенсійного фонду

651

333

92

651

6. Нарахована оплата комісійної винагороди

949

333

7. Різниця між фактичною купівлею іноземної валюти та курсом НБУ:

1) якщо курс НБУ перевищує комерційний курс

333

719

2) якщо курс НБУ менший за комерційний курс

949

333

В таблиці 16 показано проводки, які укладаються при купівлі іноземної валюти за іншу іноземну валюту.

При цьому здійснюється одночасно придбання однієї іноземної валюти та продаж іншої іноземної валюти.

Рух коштів при реалізації іноземної валюти здійснюється в бухгалтерському обліку через субрахунок 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».

Доходи від реалізації іноземної валюти обліковується по кредиту субрахунка 711 «Доходи від реалізації іноземної валюти».

Собівартість реалізованої іноземної валюти обліковується по дебету субрахунка 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти».

Таблиця 16 – Кореспонденція рахунків при здійсненні операцій по купівлі іноземної валюти за іншу іноземну валюту

Зміст господарських операцій

Кор-ція рахунків

Дебет

Кредит

1. Перераховано дол..США для придбання іноземної валюти в Євро

334

312

2. Перерахована комісіонна винагорода  банка

333

311

3. Зарахована іноземна валюта в Євро на валютний рахунок за курсом НБУ на дату зарахування

312.2

711

4. Списано на витрати собівартість реалізованих дол..США

942

334

5. Нараховано витрати по оплаті комісійної винагороди

949

333

6. Різниця між фактичною купівлею іноземної валюти та курсом НБУ:

  1) якщо курс НБУ перевищує комерційний курс

333

719

  2) якщо курс НБУ менший за комерційний курс

949

333

Облік продажу іноземної валюти

Для обліку операцій з продажу іноземної валюти використовується субрахунок 334 «Кошти в дорозі в іноземній валюті».

Сума виручки від реалізації іноземної валюти зараховується на основний поточний рахунок в національній валюті України та відображається по кредиту субрахунка 711 «Доходи від реалізації іноземної валюти».

Собівартість реалізованої іноземної валюти обліковується на субрахунку 942 «Собівартість реалізованої валюти».

Уповноважені установи банку стягують з резидентів-продавців валюти комісійну винагороду в національній валюті України. Сума комісійної винагороди банку включається до собівартості реалізованої валюти.

Складаються такі бухгалтерські проводки (табл.17):

Таблиця 17 – Облік операцій із продажу іноземної валюти

Зміст господарських операцій

Кор-ція рахунків

Дебет

Кредит

1. Зарахована вируска від реалізації на розподільний рахунок

314

362

2. 50% виручки списано для обв’язкового продажу іноземної валюти

334

314

3. Залишок валютної виручки зараховано на поточний рахунок в іноземній валюті

312

314

4. Нараховано курсову різницю по розподільному рахунку:

1) прибуток від курсової різниці

314

714

2) збиток від курсової різниці

945

314

5. Валютні кошти з поточного валютного рахунка відправлено на вільний продаж валюти

334

312

6. Виручка від реалізації валюти зарахована на поточний рахунок в національній валюті України

311

711

7. Нарахована комісія банка

942

711

8. Списана собівартість реалізованої валюти

942

334

9. Визначено фінансовий результат від операції з продажу іноземної валюти

79

942




1. ТЕМАТИКИ Технический университет Кафедра Истории и политологии
2. Курсовая работа- Облік нарахувань на оплату праці та утримань із заробітної плати працівників
3.  Определение линейного пространства примеры линейных пространств
4. Социальная защита государственных служащих
5. Алкей.html
6. Основні форми наукового пізнання Застосування різноманітних методів наукового пізнання дає наукове зна
7. Поворот Вступление- - sus2 - - sus4 - - - Мы себе давали слово F7 Не сходить с пути прям
8. Гипотеза как форма развития биологического знания
9. Контрольная работа Внешняя торговля России.html
10. Оцінка обстановки в надзвичайних ситуаціях
11.  Гидроксиды и кислоты
12. Эколого-экономическая оценка деятельности и управление на предприятии
13. а Температура кипения жидкости такая температура при которой давление пара над жидкостью равно внешнем
14. тематические методы в автоматизации и электроснабженииrdquo;
15. на тему Анализ денежных средств Поскольку конечной целью управления денежными
16. Для съемок все готово Камеры работают И свет свет проверьте Молодой человек опрятного вида с очевидны.html
17. нибудь безработным Если был то поинтересуйтесь как они тогда сводили концы с концами Теперь давайте по
18. Курсовая работа- Как вырастить мужчину в семье, где нет отца
19. задание По дисциплине- Операционные системы Выполнил студент Группы Проверил- А
20. тема органов публичной власти в РФ органы государственной власти и органы местного самоуправления