Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

реферату- Класифікація за спеціалізацією страховиківРозділ- Страхування Класифікація за спеціалізацією с

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2015-07-05

Назва реферату: Класифікація за спеціалізацією страховиків
Розділ: Страхування

Класифікація за спеціалізацією страховиків

В попередньому розділі зазначалося, що страхування проводиться спеціалізованими страховими організаціями, які можуть бути державними й недержавними. Послуги, що надаються ними, охоплюють різноманітні, як правило, неспівставні види страхового захисту. Разом з тим, все їх розмаїття можна розмежовувати при допомозі класифікації по об'єктах страхування та видах небезпек.

В основу такої класифікації доцільно покласти виділення взаємопов'язаних елементів сукупності страхових відносин, що знаходяться між собою в певній підпорядкованості. Для такого розмежування слід застосувати два критерії: відмінності в об'єктах страхування і в обсязі страхової відповідальності. Застосування цих критеріїв дозволяє здійснити дві класифікації — по об'єктах страхування і по видах небезпек. Перша класифікація є загальною, а друга стосується лише майнового страхування.

Підсумовуючи сказане, можна дати слідуюче визначення загальної класифікації страхування. Вона виражає сукупність елементів страхування по галузях, підгалузях і видах об'єктів. Названі елементи розташовуються таким чином, що кожний наступний є частиною попереднього, причому в підпорядкованості від вищого — галузі,— до підгалузі й виду. Такий метод класифікації застосовується як до обов'язкового, так і до добровільного страхування.

Характерні особливості об'єктів страхування покладені в основу поділу страхування на галузі, серед яких виділяються: майнове; страхування рівня життя громадян; страхування відповідальності; страхування підприємницьких ризиків.

Об'єктами першої галузі є основні й оборотні активи. Страхування рівня життя громадян пов'язане з їх працездатністю, здоров'ям та життям. При страхуванні відповідальності в якості об'єктів виступають зобов'язання страхувальників виконувати договірні умови по поставках продукції, погашенню заборгованості кредиторам чи відшкодуванню матеріального або іншого» збитку, якщо він був нанесений другим особам. При страхуванні відповідальності необхідне відшкодування, згідно законодавства, за винного виплачує страхова і організація. До об'єктів страхування підприємницьких ризиків відносяться потенційно можливі різні втрати доходів страхувальника, наприклад, втрати від простоїш устаткування, ризик впровадження нової техніки і технології, втрачена вигода по нереалізованих або достроково припинених контрактах, тощо.

Щоб окреслити інтереси партнерів у страхуванні, в його галузях необхідно визначиш підгалузі її конкретні види страхування.

В залежності від форм власності й категорій страхувальників у майновому страхуванні виділяються декілька підгалузей. По формі власності — це страхування державного майна; колективного майна (в господарських товариствах, кооперативах, тощо; приватного майна. В залежності від категорій страхувальників підгалузями в майновому страхуванні є державне й недержавне страхування.

Дві підгалузі виділяються в страхуванні рівня життя громадян: соціальне страхування працівників державного й недержавного секторів економіки та і особисте страхування громадян. В свою чергу, соціальне і особисте страхування може бути конкретизоване. Якщо взяти соціальне страхування, то в ньому можна виділити: страхування пенсій, страхування пільг. В особистому страхуванні розмежовується страхування життя та страхування від нещасних випадків.

Структура страхування відповідальності складається з таких підгалузей: страхування заборгованості й страхування на випадок відшкодування збитку.

В страхуванні підприємницьких ризиків виділено дві підгалузі: страхування ризику прямих і непрямих втрат, доходів. До перших відносять втрати від простою устаткування. Непрямі втрати доході» зумовлені нетехнологічними перервами в торгівлі, втраченою вигодою.

Інтереси двох сторін в страхуванні прямо пов'язані з величиною страхових тарифів, що лежать в основі страхових внесків, та відповідним обсягом страхового відшкодування. Саме цим зумовлена необхідність поділу підгалузей на конкретні види страхування, під якими мається на увазі страхування конкретних однорідних об'єктів у встановленому обсязі страхової відповідальності й по відповідних тарифних ставках.

У структурі майнового страхування виділяються там види (об'єкти): страхування будівель, споруд, сільськогосподарських тварин, домашнього майна, засобів транспорту, врожаю, тощо в господарствах різних форм власності. Соціальне страхування включає такі конкретні види: страхування пенсій за віком, по інвалідності, з приводу втрати годувальника, страхування конкретних пільг серед тих чи інших груп населення. По особистому страхуванню розрізняють такі конкретні види, як страхування від нещасних випадків, індивідуальне, за рахунок підприємств та організацій, змішане страхування життя, страхування на випадок втрати працездатності або смерті, страхування дітей, страхування додаткової пенсії та інше.

У страхуванні відповідальності розмежовується страхування непогашення заборгованості, страхування цивільної відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки, зокрема, транспортних засобів, страхування цивільної відповідальності на випадок нанесення збитку в процесі господарської діяльності та інші види.

В структурі страхування підприємницьких ризиків виділяються ті їх види, які прив'язані до наявності конкретного ризику в процесі виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Страхуванню властиві обов'язкова й добровільна форми. Держава встановлює норми обов'язкового страхування. Згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування", обов'язкове страхування здійснюється на підставі законодавчих актів, де визначаються види, умови й порядок проведення обов'язкового страхування. При цьому страхувальник є вільним у виборі страховика, якщо інше не передбачене законодавством.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Декрету "Про страхування". Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування. Добровільне страхування не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин, не зумовлених страхуванням.

Раціональна погодженість обов'язкового й добровільного страхування створює необхідну базу для сформування такого страхового ринку, сукупність видів страхування якого забезпечувала б різноманітний обсяг страхового захисту виробництва та інтересів людей. Поки що співвідношення різних видів страхової діяльності в Україні ще далеке від раціонального. Так, в 1993 році кількість діючих договорів по добровільному особистому страхуванню складала 61,8% від їх загальної кількості, добровільного майнового страхування - 13,1, добровільного страхування відповідальності — 0,1, обов'язкового страхування — 25,0%. Страхові витрати складали відповідно 45,4; 38,6; 10 та 5,8% до їх загальної суми.

Класифікація майнового страхування по видах небезпек дозволяє виділити в ньому чотири елементи, що не знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості:

— страхування матеріальних об'єктів, зокрема, будівель, споруд, транспортних засобів, устаткування, сировини, готової продукції, домашнього майна, тощо від вогню та інших стихійних лих (землетрусів, повеней, тощо);

— страхування врожаю сільськогосподарських культур від погодно-кліматичних лих;

— страхування сільськогосподарських тварин в державних, колективних та приватних господарствах на випадок їх падежу чи змушеного забою;

—страхування засобів транспорту від аварці, юра-діжок та інших ймовірних небезпек.

Зазначеним елементам майнового страхування по видах небезпек властиві відмінності в обсязі страхової відповідальності при страхуванні конкретних об'єктів, що має велике значення для встановлення величини збитку, страхових тарифів, страхового відшкодування.

Для ринкової економіки властива свобода підприємництва, різноманітність його форм, орієнтація всіх суб'єктів господарювання на споживача з метою забезпечення зростання прибутку. В ринкових умовах держава безпосередньо не втручається в діяльність підприємницьких структур, їх взаємовідносини з партнерами й клієнтами, банками, тощо. Разом з тим державою визначаються найважливіші правила ринкового господарювання для всіх видів підприємницької діяльності та особливі умови для певних галузей виробничої й невиробничої сфер. Дотриманню встановлених вимог (нерідко досить суворих) сприяє система фінансових, податкових, митних та інших важелів.

Ефективність ринкової економіки забезпечується гнучким і погодженим використанням економічних та неекономічних методів управління нею. З цією метою використовується і страхування. Воно відіграє як роль одного з елементів такого регулювання економіки, так і саме виступає об'єктом управління, що функціонує в межах загальних і специфічних для нього особливостей.

Головною принциповою ознакою організації страхової діяльності на сучасному етапі є його демонополізація. Колись єдина на страховому ринку України організація Укрдержстрах, що діяла в системі державного страхування СРСР, зараз не визначає повністю страхову політику. На початку 1995 р. кількість страхових організацій, які одержали ліцензію Укрстрахнагляду на право здійснення страхової діяльності, перевищила 640 товариств. *[1] Разом з тим Укрдержстрах, на базі якого була створена Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", ще значно переважає інші страхові компанії. Так, в 1993 р. її частка статутною фонду та сформованих страхових резервів складала 34,9% до загальної суми, надходження страхових сум та страхового відшкодування — 20,1, надходжень страхових платежів за рік — 38,6%.*[2]

Поряд з державним страхуванням в Україні виникло і розвивається страхування, що здійснюється акціонерними товариствами, кооперативними та іншими організаціями. Ще не знайшло поширення взаємне страхування, яке відіграє помітну роль в країнах з розвинутою ринковою економікою.

Державна форма страхування виражає відносини між державною страховою організацією і застрахованим. Вона може здійснюватись в умовах абсолютної монополії держави на проведення всіх видів страхування, монополії держави на окремі його види, або ж при відсутності будь-якої державної страхової монополії. На сучасному етапі спостерігається тенденція розвитку останнього варіанту .в Україні, хоча, звичайно, і не виключається пріоритет держави в проведенні деяких видів обов'язкового страхування.

Під акціонерною формою страхування розуміється така організація страхової діяльності, коли страхівниками виступають акціонерні товариства, що формують свій статутний фонд шляхом випуску переважно акцій (інколи облігацій). Така форма дозволяє засновникам при відносно невеликих власних коштах за рахунок залучених грошових ресурсів забезпечити швидке зростання обсягу страхових операцій.

Взаємне страхування — така організаційна форма відносин, коли кожний застрахований є одночасно і членом страхового товариства, тобто всі вони створюють об'єднання з метою забезпечення взаємодопомоги. Для цієї форми страхування властива менша комерційна зацікавленість в кінцевих результатах, ніж для акціонерного страхування.

Аналогічний зміст із взаємним страхуванням має кооперативна форма його організації. Можна передбачити, що з формуванням страхового ринку України на ньому будуть на рівноправних засадах J діяти державні, акціонерні та взаємні страхові товариства. Це зумовить конкуренцію між страховиками за залучення коштів бажаючих застрахуватись, створення їм зручних умов, вигідне інвестування частини страхового фонду з метою досягнення високих кінцевих і фінансових результатів. Звичайно конкуренція, як правило, відноситься до проведення добровільного страхування.

Враховуючи, що страхування — особлива сфера фінансово-кредитної діяльності, яка повинна забезпечити інтереси юридичних та фізичних осіб, воно повинно бути надійним і гарантованим. Це зумовлює необхідність використання як загальновживаних, так і особливих важелів державного управління, відповідної юридичної бази.

Організація страхових операцій в ринкових умовах передбачає наявність та аналіз інформації про діяльність всіх страхових організацій. Вона не може обмежуватись дише рекламним повідомленням про види страхування, порядок заключення договорів і виплати страхового відшкодування. Така інформація повинна включати загальні відомості про страхову організацію, послуги, які вона пропонує, її статутний капітал, звітний баланс. Тільки при наявності такої інформації у бажаючих застрахуватись буде реальна можливість свідомо і виважено вибирати собі партнера.

Використана література:

Заруба О. Д. Основи страхування. Посібник. -К.: Українсько-Фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1995.


[1] *див.: Україна-бізнес.-1995.-№4.- С.3.

[2] *див.: Україна-бізнес.-1994.-№19.- С.8.


1. на тему Профессиональноквалификационная модель менеджера
2. Структурная схема системы связи
3. Курсовая работа- Методы оценки деловых и личных качеств руководителей и специалисто
4. ІЯ Франка Мікроелементи Zn Mn Co Cu F Br J
5. Реферат- Одежда деловой женщины
6. Принятие решений в менеджменте
7. тема печатаются 16 полужирным размером шрифта; наименование учредителя название образовательного учреждени
8. Лабораторная работа 41
9. Задание 1 Проанализировать динамику мирового промыслового рыболовства на основании данных табл
10. Повесть АС Пушкина Капитанская дочка как исторический роман
11. ИДЦ- Ознакомить учащихся с численностью населения; факторами оказывающими влияние на числен
12. Марксистская теория 2.html
13. Детский сад комбинированного вида 117
14. вариант того же гадания- Собрав от веника прутиков кладут их сложенными в роде мостика под подушку
15. Характеристика программы SpeedCommnder
16. ны в 2правй форме Агентство 11 решений 19 Агентство 12 решений 21 Агентство 12 решений 40 Агентство 13 решени.html
17. Задание можно усложнить
18. .Q. - питання-відповіді які стосуються військової служби за контрактом у Збройних Силах УкраїниПитання- Що з.html
19. Пояснительная записка Количество часов в год115ч 23 недели Количество часов в неделю5ч Статус до
20. Оценка резервов увеличения прибыли предприятия