Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

модуль 2 Основи діагностики лікування та профілактики основних хвороб органів травлення Практичне з

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2015-07-05


Змістовий модуль №2 «Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб органів травлення»

Практичне заняття №19 

«Хронічні панкреатити (ХП)»

Актуальність

Захворюваність на хронічний панкреатит складає 4-8 нових випадків на 100 000 населення в рік. Розповсюдженість від 25 до 30 на 100 000 населення. Загальна кількість хворих на ХП за останні 30 років в світі збільшилась в 2 рази. В Україні розповсюдженість захворювань підшлункової залози (ПЗ) підвищилась на 10,3%, а захворюваність збільшилась на 5,9%.

Правдиву частоту розповсюдженості ХП встановити досить важко, бо діагностика, особливо в начальних стадіях утруднена. Середній термін встановлення діагнозу ХП в залежності від етіології захворювання коливається від 30 до 60 місяців.

Навчальні цілі:

  •  навчити студентів розпізнавати основні симптоми та синдроми ХП;
  •  ознайомити студентів з фізикальними методами дослідження при ХП;
  •  ознайомити студентів з методами дослідження, які застосовуються для діагностики ХП, визначення інкриторної та екскреторної недостатності підшлункової залози; показаннями та протипоказаннями щодо їх проведення; методиками їх виконання; діагностичною цінністю кожного з них;
  •  навчити студентів самостійно трактувати результати проведених досліджень;
  •  навчити студентів розпізнавати та діагностувати ускладнення при ХП;
  •  навчити студентів призначати лікування при ХП.

Що повинен знати студент?

  •  частота зустрічаємості ХП;
  •  етіологічні фактори ХП;
  •  патогенез ХП;
  •  основні клінічні синдроми при ХП, класіфікація ХП;
  •  загальні та тревожні симптоми при ХП;
  •  фізикальні симптоми ХП;
  •  методи фізикального обстеження хворих на ХП;
  •  діагностика ХП, оцінка порушення внутрішньо- та зовнішньосекреторної функції підшлункової залози;
  •  діагностичні можливості езофагогастродуоденоскопії, екскреторної ретроградної панкреатохолангіографії, УЗД органів черевної порожнини, комп’ютерної томографії, оглядової рентгенографії органів черевної порожнини при ХП, показання, протипоказання;
  •  методика проведення зондування дуоденального вмісту для визначення зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, клінічна оцінка результатів;
  •  методи діагностики Н.руlori;
  •  методи    проведення функціональних тестів для діагностики зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози;
  •  ускладнення при ХП;
  •  лікування ХП (зміна способу життя, раціональне харчування, медикаментозна терапія, хірургічне лікування).

 

Що студент повинен вміти?

видаляти основні клінічні та фізикальні синдроми при ХП;

інтерпритувати результати клінічних, біохімічних та імуноферментних досліджень;

інтепритувати дані езофагогастродуоденоскопії, екскреторної ретроградної панкреатохолангіографії, УЗД органів черевної порожнини, комп’ютерної томографії, оглядової рентгенографії органів черевної порожнини при ХП;

інтерпритувати дані езофагогастродуоденоскопії, ретроградної холецистопанкреатографії;

інтерпритувати дані дуоденального вмісту для визначення зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, давати їх клінічну оцінку;

оцінівати функціональні тести для діагностики зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози;

вміти виділити типи зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози

призначати лікування хворим на ХП.

Перелік практичних навичок, які студент повинен засвоїти

огляд шкіри та слизових оболонок4

визначення наявності синдрому мальабсорбції;

обстеження живота;

огляд живота;

поверхнева пальпація живота;

глибока методична ковзна пальпація органів черевної порожнини за Образцовим-Стражеском;

визначення больових точок та зон, які характерні для ХП;

Зміст теми

Хронічний панкреатит (ХП)

Визначення

ХП – затяжне прогресуюче захворювання, класичними симптомами якого є рецидивуючі болі у верхній половині живота (80-95%), стеаторея та втрата маси (80%), діарея (50%), а також нудота і блювота.

В перебігу захворювання спостерігаються утворення псевдокист, розвиток діабету, а також, в рідких випадках, плеврального випоту і асциту.

Клініка вираженого ХП характеризується:

  •  больовим синдромом (85%)
  •  диспепсичним синдромом,
  •  синдромом мальабсорбції,
  •  втратою маси тіла,
  •  синдромом ендокринної недостатності (порушення толерантності до глюкози або цукровий діабет).

В 20-25% випадків спостерігається латентний перебіг захворювання.

В залежності від етіології ХП в клінічній картині переважають ті, чи інші синдроми. Так, при алкогольному ХП  частіше зустрічаються кальцифікація ПЗ (58%), екзокринна недостатність (42%) .

Больовий синдром при ХП може проявлятися:

  •  типовими болями – оперезуючого характеру;
  •  виразково-подібними болями;
  •  болями за типом лівосторонньої ниркової коліка;
  •  синдромом правого підребер'я, який в 30-40% випадків супроводжується жовтяницею;
  •  може носити дисмоторний характер або
  •  бути розповсюдженим, без чіткої локалізації.

Чинниками механізмами розвитку больового синдрому при ХП може бути гостре запалення ПЗ; підвищення внутрішньопротокового тиску внаслідок обструкції та дилатації панкреатичних і жовчних протоків; тиск збільшеної та запаленої ПЗ на нервові плетіння ; ішемія тканини ПЗ; формування псевдо кист; стеноз та дискінезія спадного відділу 12-палої кишки; наявність та загострення супутніх захворювань, а також наркотична залежність.

Диспепсичний синдром проявляється нудотою, відрижкою, багаторазовою блювотою.

Синдром мальабсорбції характеризується наявністю метеоризму, болю в кістках, діареї 3-10 разів на добу з поліфекалією, стеатореєю та креатореєю.

 Дані при фізикальному огляді хворим :

  •  на шкірі живота, груді ярко червоні пятна – симптом “червоних крапельок”  ;
  •  сиптом Гротта – атрофія підшкірно-жирової тканини у зоні проєкції підшлункової залози;
  •  наявність жовтяниці, або блідість шкіри;
  •  зниження вологості та тургору шкіри;
  •  язик обложений, сухий, сосочки сглажені;
  •  живіт збільшений у розмірі при метеоризмі;
  •  болючисть в зоні Шоффара, Губергриц-Скульського, точці Дежардена, Мейо-Робсона;
  •  наявність на шкірі зон гіпералгезії Захарїна-Геда.

Ускладнення ХП:

Цукровий діабет, механічна жовтяниця, під печінкова портальна гіпертензія, кальциноз ПЗ, жирова дистрофія печінки, ретенційні кисти та псевдо кисти ПЗ, ерозивно-виразкові ураження 12ПК, ферментний холецистит, стеноз селезінкового кута товстої кишки, тромбоз селезінкової вени з шлунково-кишковою кровотечею та спленомегалією, тромбофлебіти та артеріопатії нижніх кінцівок, ІХС, ретроперітонеальний фіброз з наступним дуоденостазом, випоти в черевну, плевральну та перикардіальну порожнину, анемія, енцефалопатія, рак ПЗ.

Діагностика

Протокол дослідження при ХП складається з:

Лабораторної діагностики:

  •  аналіз крові клінічний,
  •  протеїнограма,
  •  амінотрансферази,
  •  альфа-амілаза сироватки крові та сечі (чутливість при ХП складає 30%),
  •  трипсин крові (фермент є панкреатоспецифічним, але біохімічні методи визначення ферменту невірогідні; значно більш інформативним є радіоімунний метод – визначається для виявлення та оцінки вираженості феномену «відхилення» ферментів в кров),
  •  еластаза-1 сироватки крові (чутливість тесту в перші 48 годин загострення складає 100%) та калу («золотий стандарт» в діагностиці екзокринної недостатності ПЗ,
  •  інтерлейкін-6 крові (підвищується через 1 добу після початку атаки ХП); інтерлейкін-8 (підвищується через 48 годин),
  •  копрограма: стеато-, креато-, аміло-, лієнторея – ці симптоми звляється лише при важкій екзокринній недостатності, коли функціонує не більше 10% ацинарних клітин,
  •  тест з Д-ксілозою,
  •  дослідження бікарбонатів, панкреатичних ферментів та лактоферину (збільшений в соку ПЗ при ХП, але не при раку) в дуоденальному вмісті: зондове дослідження (тести прямі - секретин-панкреозиминовий тест – вважається «золотим стандартом» в діагностиці патології ПЗ, секретин-церулеїновий, еуфілін-кальциєвий тести та ін. – стимуляція безпосередньо ацинарних та протокових клітин; тести непрямі – тест Лунда (стандартний сніданок – суміш з 18 г оливкової олії, 15 г сухого молока, 40 г глюкози, 15 г суничного сиропу, 30 мл теплої води) – інформативний лише при важкій екзокринній недостатності; солянокисло-масляний тест – стимуляція виробітки секретину та панкреозиміну: соляна кислота стимулює S-клітини слизової 12-палої кишки, які виробляють секретин, що поступає в кров і тоді вже стимулює протокові клітини до виробітки бікарбонатів та рідинної частини панкреатичного секрету; оливкова олія стимулює І-клітини дуоденальної слизової оболонки, що виробляють холецистокінін-панкреозимін, а він, в свою чергу, стимулює ацинарні клітини ПЗ до виробітки ферментів). Визначають типи порушення зовнішньої секреції ПЗ:
  1.  гіпосекреторний тип – зниження продукції ферментів, бікарбонатів при нормальному об’ємі секрету (характерний для фіброзу ПЗ, гіпоферментних панкреатитів).
  2.  Гіперсекреторний тип – нормальний або підвищений об’єм секрету і дебіт бікарбонатів при збільшенні активності ферментів (характерний для начальних запальних процесів в ПЗ без ознак атрофії).
  3.  Обтураційний тип розділяють на 2 підтипи:
  •  нижній блок – зниження об’єму секрету при нормальній концентрації бікарбонатів та ферментів, що призводить до зниження їх дебіту (обструктивні панкреатити – папіліти, закупорка каменем ті ін..);
  •  верхній блок – зниження об’єму секрету, підвищення концентрації ферментів (але їх дебіт знижений), нормальний вміст бікарбонатів (набряк ПЗ, що характерне для гіперферментних панкреатитів).
  1.  Дуктулярний тип – зниження об’єму секрету, нормальна продукція ферментів, різке підвищення концентрації бікарбонатів (запалення протоків із порушенням реабсорбції бікарбонатів).

В дуоденальному вмісті особлива важливо визначити вміст ліпази, бо зниження саме цього ферменту відповідальне, в першу чергу, за мальдігестію та взагалі за прояви зовнішньосекреторної недостатності ПЗ

  •  глюкоза сироватки крові,
  •  визначення імуноглобулінів G та M методом ІФА,
  •  визначення наявності H. pylori.

Найбільшу діагностичну цінність при захворюваннях ПЗ мають визначення сирова точної еластази-1 (чутливість тесту 100%), яка дозволяє виявити наявність чи відсутність гострого панкреатиту або загострення ХП.

Дослідження еластази-1 в калі дозволяє визначити панкреатичну недостатність при легкому ступені в 80-85% випадків, при середньо важкому та важкому ступені – в 95-100%.

Проведення цих тестів дозволяє установити або виключити наявність зовнішньосекреторної недостатності ПЗ та її ступінь

Інструментальних методів дослідження:

  •  УЗД органів черевної порожнини;
  •  Екскреторна ретроградна панкреатохолангіографія,
  •  Комп’ютерна томографія,
  •  Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини.

Дихальних панкреатичних тестів:

13С-тригліцеридний дихальний тест – визначає активність саме панкреатичної ліпази в просвіті кишки і дозволяє розмежувати панкреатичну стеаторею від кишкової.

Протеїновий дихальний тест з 13С-мічіний яєчним білком – знижується при ХП – недостатність трипсину.

Амілазний (13С-кукурузно-крахмальний) дихальний тест – дозволяє виявити дефіцит панкреатичної амілази в 12-палій кишці (в нормі – наприкінці 4-ої години – 10-30%)

Для оцінки ендокринної недостатності ПЗ використовують:

  1.  Статичні тести – рівень глюкози в крові; рівень інсуліну, С-пептіду, панкреатичного поліпептиду, глюкагону в крові.
  2.  Динамічні тести – визначення в крові глюкози та гормонів ПЗ до навантаження і в динаміці після нього (глюкозою, аргініном, секретином та ін..)

Найбільш специфічним для ХП є аргініновий тест – визначення рівня глюкагону в крові після інфузії аргініну – зміни є тільки при панкреатогенному, але не при первинному діабеті.

Таким чином, визначення активності панкреатичних ферментів в крові необхідно щодо виявлення «відхилення» ферментів в кров – для діагностики атаки ХП, але не задля оцінки зовнішньосекреторної недостатності ПЗ.

Функціональні тести (зондування) показані для діагностики зовнішньосекреторної недостатності ПЗ

КЛАСИФІКАЦІЯ ХП

МКБ-10

К 86.0 Алкогольний ХП

К. 86.1 Інші форми ХП

Інфекційний

Безперервно рецидивуючий

Зворотній (рецидивуючий)

К 86.2 Кіста ПЗ

К 86.3 Псевдокісти ПЗ

К. 86.8 Інші не уточнені захворювання ПЗ

Атрофія

Літіаз

Фіброз

Цироз

Панкреатичний інфантилізм

Некроз: асептичний

  Жировий

К. 90.1 Панкреатична стеаторея

Клінічна класифікація ХП

(Узагальнені дані – 1-й Міжнародний симпозіум панкреатологів, 1963; Кембриджська конференція, 1983; 2-й Марсельський симпозіум, 1984; Міжнародна Римська конференція, 1988)

ХП класифікується на 3 категорії:

1. Хронічний кальцифікуючий панкреатит:

А. Алкогольний

Б. Нутритивний (тропічний)

В. Спадковий

2. Хронічний ідіопатичний панкреатит

А. Ювенільний (до 35 років)

Б. Синильний (після 65 років)

3. Хронічний обструктивний панкреатит

За важкістю перебігу вдаляють легкий, середньої важкості та важкий перебіг:

  •  легкий перебіг – характеризується рідкими та короткочасними загостреннями ( не частіше 1-2 разів на рік), що легко та швидко купірується, відсутні ознаки функціональної недостатності ПЗ, маса тіла не знижується, загальний стан хворого задовільний;
  •  середня важкість - загострення виникають 3-4 рази на рік, больовим синдром більш інтенсивний та тривалий, виражений феномен «відхилення» ферментів в кров, порушення зовнішньосекреторної та рідше інкреторної функції ПЗ помірні та зворотні, маса тіла, що знизилася під час атаки захворювання, після купірування загострення відновлюється;
  •  важкий перебіг – часті та тривалі загострення (або безперервно рецидивуючий перебіг) зі стійким та вираженим больовим та диспепсичним синдромами, з ознаками мальдігестії та мальабсорбції, типовим «панкреатичним» стулом, зі стеатореєю, з панкреатичним цукровим діабетом, щз прогресуючим виснаженням хворого.

Особливості перебігу.

Хронічний кальцифікуючий панкреатит – найчастіша форма, переважно алкогольного ґенезу – характеризується нерівномірним розподілом вогнищ руйнування тканини з внутрішньопротоковими пробками та каменями, атрофією, стенозуванням панкреатичних протоків.

Структурні та функціональні зміни прогресують навіть тоді, коли ліквідована первинна причина захворювання. Етіологічним чинником звичайно є хронічне зловживання алкоголем, дієта з низьким вмістом білка (квашиоркор), низько- або високо ліпідні дієти, гіперкальциемія.  Також мають місцек спадкові варіанти. Кальцифікуючий панкреатит може розвиватися при прийомі деяких лікарських препаратів – азатіоприн, гіпотиазид, сульфаніламідів та ін. Патогенез в значній мірі пов'язаний з недостатністю секреції літостатину – білка панкреатичних каменів, PSP, який запобігає преципітацію солей кальцію. Ця форма захворювання має схильність до загострень та ускладнень (панкреонекроз), що загрожують життю хворого. Особливо вірогідний розвиток атаки  після алкогольного ексцесу.

Хронічний обструктивний панкреатит – результат обструкції головного панкреатичного протоку за рахунок пухлини, стриктури або папілярного стенозу; зустрічається не часто – характеризується лізісом та частковою обструкцією залоз; протоковий епітелій завжди збережений; панкреатичні камені та кальцифікація не спостерігається.

Ураження розвивається рівномірно дістальніше місця обструкції. Характерні дифузна атрофія та фіброз екзокринної тканини ПЗ при збереженні протокового епітелію в місці обструкції.

Основні причини обструктивного ХП – пухлини, що закупорюють проток ПЗ, стеноз фатерова соска, псевдо кисти або рубці після гострого панкреатиту, травми, що звужують просвіт протока ПЗ.

Запальний ХП – характеризується атрофією паренхими ПЗ, яка заміщується ділянками фіброзу, що інфільтрований мононуклеарами. У вітчизняній літературі запальний ХП нерідко називають інфільтративно-фіброзним.

Фіброз ПЗ – дифузний фіброз ПЗ (пери- та інтралобулярний), що супроводжується втратою значної частини паренхими та характеризується прогресуючою зовнішньо- та внутрішньосекреторною недостатністю ПЗ та є результатом інших форм ХП. Ця Фома у вітчизняній літературі часто має назву фіброзно-склерозуючого або індуративного ХП.

Морфологічна класифікація панкреатитів (Кембридж, 1984)

Стадія

Дані ЕРХПГ

Дані УЗД та КТ

Норма

Відсутність візуальних змін всієї ПЗ

Відсутність візуальних змін всієї ПЗ

Сумнівна

Менше ніж 3 змінений протока

Розширення головного протока

Легка

Більше ніж 3 змінений протока

Розмір порожнин менше 10 мм.

Нерівність протоків

Вогнищевий гострий панкреатит

Більше ніж 2 ознак із наступних

Гетерогенність паренхими

Посилення ехогенності стінок протоків

Помірна

Аномалія головного протоку та його гілок

Нерівномірність контурів головки та тіла

Виражена

Аномалія головного протоку та його гілок

Більше 1 ознаки із наступних

Розмір порожнин більше 10 мм

Збільшення ПЗ в розмірах більше ніж в 2 рази;

Внутрішньо протокові дефекти або камені;

Обструкція або стриктури протоків

ЕТІОЛОГІЯ ХП

Зловживання алкоголем (70-80%).

Обструкція панкреатичних протоків (кальцінати, оддіт – гіпертрофія сфінктера, папіліт).

Наявність ЖКХ.

Гострий панкреатит в анамнезі.

Ураження вірусом гепатиту В, С, А, вірусом паротиту, цитомегаловірусом. Панкреатит при паразитарній інвазії. Інфікування Н. pylory.

Вплив хімічних речовин ( в т.ч. ліків).Гіперліпідемія. Гіперкальциемія. Спадковість. Нутритивні чинникі: обмеження білка та жирів. Дефіцит в їжі антиоксидантів.

Травми ПЗ ( в т.ч. операції).

Комбінація факторів.

Серед етіологічних чинників на першому місці стоїть прийом алкоголю – 80%, ідіопатичних ПХ  складає 10%, ЖКХ - 5%, на спадкові та інші чинники приходиться 5%.

ПАТОГЕНЕЗ ХП

Паренхима ПЗ складається з ендокринної та екзокринної залозистої тканини. Ацинарні клітини, що складають екзокринну залозисту тканину, продукують травні ферменти в неактивній формі (зимогени), які видаляються в протоки, що містять бікарбонат натрію, і далі - в тонку кишку, де проходить їхня активація. Цей процес, якщо він проходить в ПЗ, здатен викликати виражену деструкцію залози, з приводу чого екзокринна частина органу має сильну захисну систему регуляції активності зимо генів.

При порушенні захисної системи травні ензими зумовлюють пряме ураження паренхими органу, що разом з імунною відповіддю, яка розвивається в подальшому, клінічно проявляється як панкреатит.

При ХП стан, що розвивається в результаті панкреатичного ураження з наступною імунною відповіддю, сприяє цитотоксичному ураженню ацинарних клітин. Активація імунної системи супроводжується протизапальною відповіддю (інтерлейкіни та ін..) і наступною стимуляцією процесів фіброзу, що перебігає при участі активованих панкреатичних зірчастих клітин.

Патогенетичні аспекти алкогольного ХП.

Хронічний прийом алкоголю викликає пряме ураження клітин ацинусів ПЗ та внітрішньопротоковий викид білка з наступним обизвествлінням клітин. Підвищується тиск секрету, що призводиться до розширення протовів. В наступному розвивається запалення та фіброз клітин або навіль їхній некроз. Це приводить до розвитку псевдо кист та екзот- і ендокринної недостатності ПЗ.

Патогенетичні аспекти біліарного ХП.

ЖКХ, міліарна або дуоденальна гіпертензія, порушення в протоковій та сфінктер ній системах міліарної зони, дискінезія ЖВШ, запальні та інші ураження великого дуоденального соска приводять до регургітація в протоки ПЗ жовчі та вмісту 12-палої кишки. Це веде до активації ферментів панкреатичного соку, ураження клітин ацинусів та розвитку хронічного запалення в ПЗ.

Патогенетичні аспекти спадкового ХП

В ході інтенсивних досліджень був відкритий специфічний «ген сприйнятливості» - PRSS1 («протеаза, серін,1»), що кодує структуру катіонного трипсиногену, мутації якого вірогідно виявляють в родинах хворих на спадковий ХП. В результаті такої мутації спотворюється структура  аутолітичного сайту, що забезпечує швидке саморуйнування молекули в середовищі з низьким вмістом іонів кальцію. Низька концентрація цих іонів запобігає активації типсином специфічної пептидної ділянки трипсиногену. При високих же концентраціях кальцій зв’язується з остатками аспарагінової кислоти на ділянці активаційного пептиду трипсиногену, в результаті чого наступає швидка активація трипсиногена трипсином.

Зниження секреції та рівня SPS-білків в результаті зовнішнього впливу (алкоголь, хімічні речовини) або генетичних дефектів сприяють підвищенню концентрації Са+ в панкреатичному соку. Кальцій стимулює мікрокристалізацію та утворення кальцинатів в протоках ПЗ, що призводить до їх закупорки з наступною дилатацією. Розвивається підвищення внутрішньопротокового тиску з наступною дифузною атрофією ацинарного апарату та розвитком фіброзу.

Для визначення патогенетично-функціонального варіанту ХП необхідно враховувати наступне. При ураженні ацинарних клітин ферменти, що в них знаходяться, попадають в інтерстиціальну рідину, потів в лімфу, кров, а пізніше з’являються в сечі. Панкреатичні ферменти також проникають в кров із секреторних ходів та протоків ПЗ. Крім того  ферменти всмоктуються в проксимальних відділах тонкої кишки. Тобто підвищення рівня ферментів в крові та сечі може бути пов’язано з деструкцією ацинарних клітин, підвищенням внутрішньопротокового тиску. Такі захворювання звуться гіперферментними, бо вони супроводжуються феноменом «відхилення» ферментів у кров («відхиляють» від звичайного шляху екскреції).

При декомпенсації екзокринної функції органу - вона знижується, зменшується продукція ферментів та їх вміст в крові і дуоденальному вмісті. Такі захворювання ПЗ називають гіпоферментними.

В залежності від того є ХП гіпо- або гіперферментним визначається вибір лікувальної тактики.

Алгоритм лікування ХП

Етіологічне лікування:

  1.  Відмова від алкоголю
  2.  Виключення жирної їжі
  3.  Усунення дефіциту білка в харчуванні
  4.  Виключення  панкреототоксичних медикаментів
  5.  Антибіотикотерапія
  6.  Лікування захворювань, що визивають ХП
  7.  Антихелікобактерна терапія
  8.  Індуктори інтерферона.

Патогенетичне лікування:

Гіперферментні панкреатити:

  1.  Лікувальне харчування
  2.  Функціональний спокій
  3.  Сандостатин
  4.  Корекція тонуса сфінктера Одді
  5.  Інгібітори протеаз
  6.  Корекція порушень мікроциркуляції

Гіпоферментні панкреатити

  1.  Ліквальне харчування
  2.  Корекція гіпофункціїПЗ
  3.  Корекція тонуса сфінктера Одді
  4.  Корекція порушень мікроциркуляції

Поетапна схема лікування

больового синдрому при ХП (за даними ВООЗ)

Етап 1.

  1.  Суворе усунення від алкоголю
  2.  Ферментна замісна терапія
  3.  Дієтичні міри (скорочення тваринних жирів, часте дрібне зарчування)

Етап 2.

  1.  Спазмолітини
  2.  Анальгетики – саліцилати
  3.  Анальгетики – кодеїну фосфат+парацетамол плюс
  4.  Похідні фенотиазиду (трифлуперідол, прометацин) + трициклічний антидепресант (іміпрамін)

Етап 3.

  1.  Анальгетики центральної дії (пентазоцин, бупренопфін)
  2.  Поєднання з психотропними засобами

Лікування зовнішньосекреторної недостатності ПЗ

Легкий ступінь – лікується за допомогою дієтотерапії

Середньої важкості та важкий ступінь – показано призначення ферментних препаратів з урахуванням їхнього складу та рівня особистих ферментів ПЗ (дослідження дуоденального вмісту та копрограми).

Ферментні препарати: панкреаль Кіршнера, лікреаз, креон, панкреатин, дігестал, мезим-форте, пангрол 10 000, пан цитрат, солізім, солмілаза, фестал Н та інші.

Вимоги до сучасних ферментних препаратів:

  •  не токсичність
  •  стійкість до дії соляної кислоти та пепсину
  •  добра переносимість хворими
  •  оптимальна дія при рН 5,0-7,0
  •  відсутність суттєвих побічних ефектів

Механізм дії ферментних препаратів:

  •  первинний – гідроліз харчових субстратів;
  •  вторинний – зменшення абдомінального больового синдрому та диспепсії

Побічні дії ферментних препаратів:

  •  болісність в ротовій порожнині;
  •  подразнення шкіри в перианальній ділянці;
  •  дискомфорт в животі;
  •  нудота;
  •  гіперурікемія;
  •  фіброзування термінального відрізку подвздошної кишки з непрохідністю – при тривалому прийомі великих доз препарату;
  •  алергічні реакції.

Корекція тонусу сфінктера Одді.

  •  М-холінолітики – гастроцепін
  •  Антагоністи кальцію;
  •  Міотропні спазмолітини: но-шпа, папаверин;
  •  Ксантини – еуфілін;

При рубцевому стенозі – ендоскопічна папилосфінктеротомія.

При рефлюксі – блокатори дофамінових рецепторів – сульпірин, еглоніл, церукал, мотіліум, цираприд.

Інгібітори протеаз (ІП)

Виділяють природні та штучні ІП.

Природні: знижують активність в крові калікреїну, що зменшує синтез брадикініну та призводить до зменшення набряку ПЗ та інтенсивності болю.

Представники: контри кал, гордокс, трасилол, салол, апротинін, пантрипін, фой (габексат).

Штучні: гальмують перехід трипсиногену в трипсин.

Представники: Е-амінокапронова кислота, метілурацил, пентаксил.

Корекція порушень мікроциркуляції

Проводиться за допомогою гепарину, ноотропілу, курантилу, тренталу – препаратів, що сприяють нормалізації мікроциркуляції.

Крім того використовують розчини реополіглюкіну (200 мл), реополіглюкін-компламін-тренталову суміш,  антагоністи фактору активації тромбоцитів – лексипафант (в Україні не зареєстрований).

Лікування ХП, що асоційовані з вірусної інфекцією.

Циклоферон, лаферон (Україна); нітрон А (США); роферон А (Швейцарія); реальдірон (Літва); ацикловір (зовіракс, герпевір).

Комбінована імуномоделююча терапія.

  •  Циклоферон + метілурацил
  •  Циклоферон + метілурацил+лаферон
  •  Циклоферон + метілурацил+ацикловір

Симптоматична терапія

При гіперферментних ХП

  1.  Корекція водно-електролітних порушень
  2.  Лікування тромбогеморагічного синдрому
  3.  Лікування ендотоксикозу
  4.  Корекція імунологічного дисбалансу
  5.  Використання адаптогенів та антиоксидантів

При гіпоферментних ХП

  1.  Лікування синдрому мальдігестії та мальабсорбції
  2.  Лікування дисбактеріозу кишечнику
  3.  Лікування гіпотрофії
  4.  Корекція вуглеводного обміну
  5.  Стимуляція репаративних процесів
  6.  Використання адаптогенів та антиоксидантів

Показання до хірургічного лікування

  1.  Стриктури або камені, що обтурують проток ПЗ, які підтверджені при ЕРХПГ
  2.  Звуження холедоху та 12-палої кишки
  3.  Панкреатичні псевдокисти та абсцеси
  4.  Стійкий, що не піддається консервативній терапії рецидивуючий перебіг ХП зі стійким больовим синдромом
  5.  Сегментарна портальна гіпертензія та шлунково-кишкові кровотечі, які рецидивують


Контроль початкового рівня знань

1. Хворий на скаржиться на печію, відригування, що посилюється при нахилі тулуба, біль за грудиною при ковтанні. Чим зумовлена дана клінічна картина?

А. Хронічним гастритом

В. ГЕРХ

С. Виразкою шлунка

Д. Виразкою 12-палої кишки

Е. Хронічним холециститом

2. У чоловіка 52 років, що страждає на ГЕРХ, прогресує слабкість, серцебиття, запаморочення. Обєктивно: блідість шкіри та слизових оболонок, ангулярний стоматит. Пульс – 112 уд/хв., АТ – 90/60 мм рт.ст. Тони серця приглушени, систолічний шум на верхівці серця. Печінка та селезінка не пальпуються. Чим зумовлені дані зміни?

    А. Гемолізом еритроцитів

В. Хронічним гастритом

 C. Анемією, яка викликана ГЕРХ

 Д. Анемією, яка викликана вииразкою шлунка

Е. Анемією, яка викликана вадою серця

  1.  Жінка 35 років скаржиться на печію та біль при ковтанні. Яке з наведених досліджень є найбільш інформативним?

А. Колоноскопія

В. рН-метрія

С. Ультразвукове дослідження

 D. Рентгеноскопія шлунка

Е. Езофагогастродуоденоскопія

  1.  Хвора 24 років скаржиться на біль в грудній клітині під час сну, який зрідка супроводжуєтсья печією. Живіт м'який, безболісний. Печінка і селезінка не збільшені. Яке з наведених досліджень є найбільш інформативним?

А. ЕКГ

В. рН-метрія

С. Езофагогастродуоденоскопія

Д. Рентгеноскопія шлунка

Е. Ультразвукове дослідження

5. Хвора 29 років скаржиться на печію, відрижку повітрям, періодичні болі при ковтанні. Який попередній діагноз найбільш ймовірний?

   А. Гострий гастрит.

   В. Хроонічний гастрит типу А.

   С. Хронічний гастрит типу В

   Д. ГЕРХ

   Е. Виразкова хвороба шлунка.

6. У 20-річного службовця з'явились болі в епігастрії, які супроводжувались печією. Прийом їжі знімає біль. Часто приймає соду, яка полегшує стан на короткий період часу. Який з перелічений методів найбільш інформативний для діагностики:

 А. Фракційне дослідження шлункового вмісту

В. Рентгеноскопія шлунково-кишкового тракту

С. Фіброезофагогастродуоденоскопія

Д. рН-метрія шлунка

Е. Дуоденальне зондування

7. Хворий 35 років скаржиться на болі в епігастрії після їжі, печію та відрижку. При фіброгастродуоденоскопії виявлена ерозії нижньої третрини стравоходу. Найбільш вірогідний діагноз?

 А. ГЕРХ

В. Хронічний гастрит

С. Виразка шлунка

Д. Хронічний гастродуоденіт

Е. ІХС

8. Хворий 42 років скаржиться на утруднення при ковтанні твердої їжі, біль в нижній частині грудини, гикавку. Ваш попередній діагноз?

А. Рак стравоходу

В. Дивертикул стравоходу

С. ГЕРХ

Д. Хронічний езофагіт

Е. Рак шлунка

9. Хвора 49 років з підвищеною масою тіла скаржиться на біль в епігастрії та печію вночі. Який метод дослідження найдоцільніший?

 А. ЕКГ

В. Фракційне дослідження шлункового соку

С. УЗД

Д. Рентгеноскопія шлунка

Е. Езофагогастродуоденоскопія

 

10. Хворий скаржиться на інтенсивний біль під мечоподібним відростком, який посилюється вночі, не проходить, а збільшується після їжі. Про яке захворювання можна думати в першу чергу?

 А. Виразка 12-палої кишки

В. Виразка шлунка

С. Хронічний гастрит типу А

Д. ГЕРХ

Е. Хронічний гастрит типу В

Контроль кінцевого рівня знань

  1.  У хворого, який скаржиться на печію, відрижку їжею, періодичний біль під мечоподібний відростком при ковтанні, виявлена анемія. Яка причина анемії найбільш вірогідна ?

 А. ГЕРХ

 В. Хронічний гістрит типу А

С. Хронічний гастрит типу В

Д. Рак шлунка

Е. Всі вищеперераховані

  1.  З чим пов'язаний розвиток анемічного синдрому при ГЕРХ:

А. Порушенням усмоктування заліза

В. Зниженням вмісту соляної кислоти

С. Зниженням фактора Кастла

Д. Наявністю антитіл до клітин шлунка

Е. Розвитком ерозій стравоходу

  1.   Яку клінічну характеристику має больовий синдром при ГЕРХ

А. Зменшується після блювання

В. Посилюється під час сну

С. Посилюється при дефекації

Д. Супроводжується гіркотою в роті

Е. Збільшується після блювання

  1.  Які патогенетичні механізми розвитку ГЕРХ переважають у вагітних жінок ?

А. Дуоденостаз

В. Підвищення внутрішньочеревного тиску

С. Гастростаз

Д. Підвищення кислотності шлункового вмісту

Е. Зниження кислотності шлункового вмісту

  1.  Назвіть основні клінічні форми ГЕРХ

А. Неерозивна та ерозивна ГЕРХ

В. Стравохідна та позастравохідна ГЕРХ

С. Стриктури стравоходу

Д. Стравохід Баррета

Е. Всі вище перераховані

  1.  Характерною особливістю болю при гасроезофагіальній рефлюксній хворобі  є:

А. Посилення після їжі

В. Посилення під час їжі

 С. Тривалий та пекучий характер болю

Д. Ірадіація болю по ходу стравоходу

Е. Білю натщесерце

  1.  Стравохід Баррета це:

А. Ускладнення виразки шлунка

В. Ускладнення виразки 12-палої кишки

С. Ускладнення ГЕРХ

Д. Ускладнення хронічного гастриту

Е. Ускладнення цирозу печінки

  1.  Для стравоходу Баррета характерне ?

А. Виразки стравоходу

В. Виразки шлунка

С. Анемія

Д. Тонкокишкова метаплазія епітелію в слизовій стравоходу

Е. Метаплазія епітелію кардіального відділу шлунка

  1.  Рабепразоловий тест допомагає?

А. Діагностувати ГЕРХ 

В. Діагностувати виразкову хворобу

С. Виявити рівень секреції шлунка

Д. Діагностувати H. pylori

Е. Діагносувати цироз печінки

  1.  Найбільш ефективна комбінація препаратів при лікуванні ГЕРХ?

А. Інгібітор протонної помпи + прокінетик

В. Н2-блокатор гістамінових  рецепторів+антациди

С. Спазмолітики + прокінетики

Д. М-холінолітик+ Н2-блокатор гістамінових рецепторів

Е. Спазмолітики+анальгетики

Ситуаційні завдання.

  1.  Хворий 37 років скаржиться на біль у епігастрії, частіше під час сну, печію, які посилюється після вживання їжі. Об'єктивно: живіт безболісний при пальпації, печінка та селезінка не пальпуються. Який діагноз найбільш вірогідний?

А. Рак шлунка

В. Виразка шлунка

С. Хронічний гастрит

Д. Хронічний холецистіт

Е. ГЕРХ

  1.  Хвора 21 року, вагітна (вагітність 30 тижнів) скаржиться на постійну печію, відрижку. До вагітності не хворіла. Чим скоріш за все можуть бути зумовлені дані прояви у хворої?

А. Зниженням функції антирефлюксного бар'єру

В. Зниженням кліренсу стравоходу

C. Підвищенням внутрішньочеревного тиску

D. Порушенням спорожнювання шлунка

Е. Нездатністю слизової оболонки стравоходу протистояти дії  вмісту шлунка, яке закидається до стравоходу

  1.  Хворий, який страждає на бронхіальну астму, скаржиться на напади задухи, які виникають при нахилах тулуба або в горихзонтальному положенні. Ці прояви були розцінені ним як напади бронхіальної астми, але звичайні засоби купірування нападів не дали результатів. Чим можна пояснити дане явище?

А. Звиканням до засобів, що застосовуються

В. Потребою збільшити дозу засобів, що зазвичай використовуються

С. Наявністю поєднаної патології (ГЕРХ)

Д. Необхідністю змінити засіб для курірування нападу

Е. Необхідністю додати ще один засіб

  1.  Хворий скаржиться на печію та відрижку, утруднене проходження їжі по стравоходу. При обстеженні – тест Бернштейна позитивний. Для якого захворювання це характерно?

А. Виразка шлунка

В. Хронічний гастрит

С. Хронічний паркнеатит

Д. ГЕРХ

Е. Діскінезія жовчного міхура

  1.  Хворій, 22 років, яка перебуває на обстеженні та лікуванні в гастроентерологічному відділенні, встановлено діагноз ГЕРХ. Компбінація яких груп препаратів найбільш ефективна для лікування?

А. Спазмолітики+антациди

В. Аналгетики+антациди

С. Антибактеріальні препарати+інгібітори протонної помпи

Д. Гепатопротекторні препарати+блокатори Н2-рецепторів гістаміну

Е. Інггібітори протонної помпи+прокінетики

  1.  Хвора скаржиться на біль, що періодично виникає в надчревній ділянці під час сну та печію після прийому їжі. Об'єктивно: хвора має надмірну масу тіла. Ураження якого органу найбільш імовірно?

А. Шлунка      

В. Жовчного міхура

С. Підшлункової залози

D. Кишечника

Е. Стравоходу

  1.  Жінку доставлено в клініку з болем під мечоподібним відростком, який виник під час сну, супроводжувався нудотою та одноразовим блюванням з домішками крові. В анамнезі: скарги на печію протягом останнього року. Живіт бере участьу акті дихання, помірно болючий в епігастрії. Яка найбільш імовірна причина абдомінального болю?

А. Інфаркт міокарда  

В. Гострий гастрит 

С. Гострий панкреатит

D. Жовчна колька.  

Е. ГЕРХ

  1.  Хвора, 48 років, скаржиться на періодичний біль в епігастрії, який посилюється при нахилах тулуба, печію після вживання будь-якої їжі. Після прийом 20 мг рабепразолу на протязі першого дня ці симптоми зникли. Для якого захворювання характерна ця клінічна картина?

А. Хронічний гастрит типу В

В. Виразкова хвороба 12-палої кишки

С. ГЕРХ

Д. Хронічний панкреатит

Е. Хронічний гепатит

  1.  Чоловіку з шлунковою диспепсією проведена ФГДС, при якій виявлено стравохід Баррета. Для якого захворюванняі характерне це ускладнення?

А. Виразкової хвороби шлунку

В. Хронічного гастриту типа А

С. Хронічного панкреатиту

Д. ГЕРХ

Е. Хронічного гепатиту

  1.  У хворого при ФГДС виявлені множинні ерозії стравоходу. З яким захворюванням повязане їх виникнення?

А. ГЕРХ неерозивна форма

В. ГЕРХ ерозивна форма

С. Хронічний гастрит типу А 

D. Жовчнокамяна хвороба

Е. Виразкова хвороба шлунка

Контрольні питання.

  1.  Дати визначення ГЕРХ.
  2.  Основні клінічні синдроми при ГЕРХ.
  3.  Характеристика больового синдрому при ГЕРХ.
  4.  Характеристика диспепсичного финдрому при ГЕРХ.
  5.  Позастравохідні прояви ГЕРХ.
  6.  Назвати методи діагностики ГЕРХ.
  7.  Назвати ускладнення ГЕРХ.
  8.  Клінічні прояви та діагностика стравоходу Баррета
  9.  Принципи лікування ГЕРХ
  10.  Спосіб життя та дієтотерапія при ГЕРХ.
  11.  Медикаментозна терапія при ГЕРХ
  12.  Хірургічне лікування при ГЕРХ
  13.  профілактика ГЕРХ

Практичні завдання.

1. Провести курацію хворих з ГЕРХ.

2. Дати інтерпритацію отриманим лабораторним методам дослідження.

3. Дати інтерпритацію отриманим інструментальним методам дослідження

4. Виписати рецепти щодо лікування ГЕРХ .

Протокол клінічного розбору хворого  (єдина форма)

П.І.П пацієнта______________________________________________________________

Вік________________ професія________________________________________________

Скарги хворого_____________________________________________________________

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

Anamnesis morbi

Вважає себе хворим з ________________, коли вперше з'явились ____________________

____________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Останнє загострення з__________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

Anamnesis morbi

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

Результати фізікального обстеження хворого:

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Попередній діагноз:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

План обстеження:

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Результати додаткових методів дослідження:

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Обгрунтування клінічного діагнозу:

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Клінічний діагноз:

Основне захворювання_____________________________________________________________________________________________________________________________________________

Супутнє захворюівання _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ускладнення _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Лікування:

1. Режим__________

2. Дієта___________

3.________________

4.________________

5…….

Матеріали, які необхідні для самопідготовки

  1.  В.Г.Передерій, С.М.Ткач. Клінічні лекції з внутрішніх хвороб в 2-х томах. Київ, Манускрипт, 1998.
  2.   Ш.М.Ганджа, В.М.Коваленко, Н.М.Шуба та ін. Внутрішні хвороби. К.: Здоровя,  2002. – 992 с.
  3.  Н.І.Швець, А.В.Підаєв, Т.М.Бенца та ін. Еталони практичних навиків з терапії. Київ, Главмеддрук, 2005, 540 с.
  4.   Н.И.Швец, А.В.Пидаев, Т.М.Бенца и др. Неотложные состояния в клинике внутренней медицины. Киев, 2006. – 752 стр.
  5.  В.Н. Хворостинка, Н.И. Яблучанский, С.Н. Панчук, ЛюМю Пасиешвили. Клиническая гастроэетерология. Харьков, Основа, 368 с.
  6.  О.Я. Бабак, Г.Д. Фадеенко Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь.- К.: Интерфарма, 2000, 324 с.
  7.  И.И. Дегтярева Заболевания органов пищеварения.- К.: Демос, 2000,- 412 с.




1. В Подпись- Замечания консультанта-
2. Вихідні дані 1
3. Неудержимый Глава 1 1790 год
4. Общие положения о государстве и прав
5. Задание 1 Определить де бройлеровскую длину волны протона кинетическая энергия которого равна энергии поко
6. ВосточноСибирский Государственный технологический университет ГОУ ВПО ВСГТУ РАСЧЕТ ОБ
7. Статья- Моніторинг діяльності спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням окремих предметів
8. Тема- Екологія людини Мета- ознайомити студентів з екологічними та соціальними аспектами екології людини
9. сетью является речевой обмен при котором слова передаются от одного человека к другому
10. варианты заданий контрольной работы.html
11. лисица обладающая магическими способностями Отважная красавица и дворцовые интриги дикие кочевники и ко
12. Разговор о правильном питании 2 класс Составила учитель начальных классов Гладкова Александра Пе.
13.  Общие представления об эндокринных железах Железы внутренней секреции ~ специализированные органы не и
14. высокая степень ее открытости
15. 2008 годах данный сегмент не собирается снижать скорость
16. ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА [3
17. история государственного управления Формирование основ государственного управления Древнерусско
18. н.э. в Риме ее основателем был Плотин последователями Порфирий сириец Ямвлих афинянин Прокл
19. Модуль 1 Материалы сухого строительства Как обозначается гипсокартонный лист о
20. Конституция Российской Федерации 1993 г