Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук1

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2015-07-05

Бесплатно
Узнать стоимость работы
Рассчитаем за 1 минуту, онлайн

Інститут психології ім. Г. С. Костюка  АПН України

Панченко Світлана Миколаївна

УДК 159.922.7/8

Психологічна освіта

старшокласників як чинник їх

життєвого самовизначення

19.00.07 –педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ –


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія психології навчання.

Науковий керівник -             доктор психологічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Максименко Сергій Дмитрович,

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, директор.

Офіційні опоненти:     доктор психологічних наук, професор, член-кор. АПН України Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології          ім. Г. С. Костюка АПН України, завідувач лабораторією психології особистості ім. П. Р. Чамати;

кандидат психологічних наук, доцент,

Хоружий Сергій Миколайович, Київський національний лінгвістичний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри психології.

Провідна установа -             Дрогобицький державний  педагогічний університет ім. Івана Франка Міністерства освіти і науки України, кафедра психології.

Захист відбудеться 21 жовтня 2003 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради   К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ –, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розісланий 19 вересня 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради                                                                                                                        В. В.Андрієвська


ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Розвиток українського суспільства характеризується значними трансформаціями усіх сфер його життєдіяльності, втіленням демократичних принципів суспільного та індивідуального життєустрою, що підсилює прагнення особистості до свободи самовизначення відповідно до своїх життєвих цілей і пріоритетів, і, водночас, потребує здатності до прийняття самостійних рішень і дій у нових умовах, до свідомого вибору власної життєвої позиції, до усвідомлення себе як суб’єкта власної активності.

Життєве самовизначення старшокласників здійснюється протягом шкільного періоду їх життя, коли освіта та виховання вважаються визначальними чинниками. Проте зміна соціально-економічних умов, суперечливий вплив соціального середовища, втрата звичних ціннісних орієнтирів негативно позначаються на спрямуванні суспільного навчання та виховання. За цих умов значна частина молоді виявляється не готовою до здійснення самостійного вибору життєвих пріоритетів, знаходження особистісних сенсів у виборі життєвого шляху, створення адекватних своїм можливостям життєвих програм, до відповіді на питання щодо змісту й призначення власного “Я”.

У психолого-педагогічній літературі проблема життєвого самовизначення розглядається в широкому контексті, зокрема, в річищі концепції життєвих прагнень (Ш. Бюлер), концепцій особистості, як суб'єкта життя (Б. Ананьєв, С. Рубінштейн, В. Роменець, Т. Титаренко), теорії мистецтва життєтворчості (В. Доній, О. Донченко, І. Єрмаков, Г. Несен, Л. Сохань, В. Шинкарук та ін.), особистісного, професійного, громадянського самовизначення (Г. Костюк, С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, Л. Анциферова, С. Максименко, М. Боришевський, Л. Божович, З. Головаха,               І. Дубровіна, О. Киричук, Р. Пасічняк, В. Сафін, В. Семиченко, Л. Синютка, Т. Снегірьова,            Л. Сохань, В. Татенко, Т. Титаренко, Є. Шумілін).

З появою нових підходів та шкіл гуманістичного спрямування погляди вчених на особистість та можливості її життєвого самовизначення еволюціонували від розгляду особистості як носія окремих рис до її бачення як системи, від погляду на учня як об'єкта прищеплення знань до ствердження його як суб'єкта життєтворчості.

Низька соціальна ефективність змісту освіти, багато в чому застаріла технологія навчання, реальний рівень психологічної освіченості та життєвої компетентності молоді не забезпечують швидкого адаптування молодої людини до складних і динамічних змін у структурі людської життєдіяльності. Продуктивним кроком на шляху подолання зазначених явищ може слугувати, вважаємо, спроба оновлення змісту та форм навчання школярів - уведення в зміст навчальної програми для учнів старшого шкільного віку спеціального курсу з психології, спрямованого на розв’язання задачі загальної психологічної освіти старшокласників, з одного боку, як чинника актуалізації здатності учнів до самопізнання, саморозвитку й самовизначення –з іншого.

За всієї важливості накопиченого у педагогічній і віковій психології досвіду теоретико-експериментального дослідження психології старшокласника проблема життєвого самовизначення останнього в умовах спеціальної організації процесу засвоєння ним в рамках шкільного спецкурсу з психології базових її понять і технік залишається відкритою. Очевидна наукова й практична значущість порушеної проблеми і зумовила відповідний вибір теми даного дослідження “Психологічна освіта старшокласників як чинник їх життєвого самовизначення”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України –“Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти”. Номер держреєстрації - 196U006943.

Тема затверджена вченою Радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 5 від 25. 04. 2002 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 18. 06. 2002 р.).

Об’єкт дослідження –процес життєвого самовизначення та особистісного становлення старшокласників.

Предмет дослідження –психолого-педагогічні умови підтримки та стимулювання життєвого самовизначення старшокласників засобами психологічної освіти.

Мета дослідження –теоретично обґрунтувати сутність і зміст життєвого самовизначення старшокласників і експериментально дослідити розвивальний та формувальний вплив психологічної освіти на психологічні механізми життєвого самовизначення старшокласників.

Гіпотеза дослідження - процес життєвого самовизначення в період старшого шкільного віку стимулюється і якісно збагачується завдяки перетворенню сутнісного змісту опорних психологічних знань у фактор смислової регуляції діяльності.

У відповідності з метою і сформульованою гіпотезою були поставлені такі завдання:

  1.  Проаналізувати стан наукової розробки проблеми життєвого самовизначення у старшому шкільному віці та визначити її психологічний зміст.
  2.  Сконструювати зміст навчального курсу з психології та здійснити раціональний вибір методів навчання, виходячи з провідної ідеї спрямування цього змісту й методів у площину життєвого самовизначення старшокласників.
  3.  З'ясувати ефективність запровадження організованої психологічної освіти у навчально-виховний процес школи, як чинника життєвого самовизначення старшокласників.
  4.  Експериментально дослідити динаміку розвитку важливих складових особистості, єдністю яких забезпечується життєве самовизначення старшокласників за умов спеціально організованої психологічної освіти.

Методологічну основу дослідження склала система пояснювальних принципів психологічної теорії особистості (К. Абульханова-Славська, Л. Божович, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.), концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку                 (С. Максименко, А. Петровський), наукові уявлення про активність та самоактивність особистості в процесі її становлення (М. Боришевський, О. Конопкін, І. Осницький, І. Трофимова, П. Якобсон), в тому разі й на етапі юнацького віку (М. Алексєєва, Л. Божович, І. Дубровіна, Д. Ельконін,              Г. Костюк, І. Кон, В. Слободчиков).

Для реалізації мети й завдань дослідження був використаний комплекс методів, який включав спостереження, бесіди, опитування; стандартизовані методики, психолого-педагогічний експеримент, що складався з констатуючої, формуючої та контрольної частин.

Дослідження здійснювалось упродовж 1998-2001 років. Дослідженням було охоплено загалом понад 500 випробуваних (305 учнів старших класів, 120 практичних психологів і 86 директорів шкіл).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому:

  •  охарактеризовано стан розвитку особистісних складових життєвого самовизначення старшокласників, особливості їх суб'єктної активності та креативності в умовах традиційної освіти та запропоновано шляхи їх підтримки й розвитку засобами психологічної освіти;
  •  розроблено програму психологічної освіти старшокласників за провідною ідеєю її спрямування у площину їхнього життєвого самовизначення та методичні поради щодо її запровадження;
  •  встановлено розвивальний ефект розробленої програми, зокрема як фактора актуалізації механізму особистісної рефлексії.

Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні уявлень щодо сутності та змісту життєвого самовизначення та його психологічних особливостей в юнацькому віці. Здійснено глибокий історичний аналіз, узагальнення вітчизняного та закордонного досвіду шкільної психологічної освіти. Розкриті психолого-педагогічні умови стимулювання й якісного збагачення процесу життєвого самовизначення старшокласників засобами психологічної освіти.

Практичне значення дослідження. Отримані результати та висновки можуть бути використані при підготовці практичних психологів, студентів психологічних відділень педвузів, слухачів курсів підвищення кваліфікації. Розроблена програма спецкурсу може застосовуватись у практиці навчально-виховного процесу старшокласників як важлива складова технології особистісно-орієнтованого навчання.

Надійність та вірогідність отриманих даних забезпечувалися різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми; використанням методів і методичних прийомів, які відповідали меті та завданням дослідження; достатньою репрезентативністю і гомогенністю вибірки; поєднанням якісного й кількісного аналізу отриманих емпіричних фактів; застосуванням сучасних методів математичної статистики, залученням комп’ютеризованої програми обробки даних.

Особистий внесок автора. Розроблені автором методичні процедури, зміст психологічної освіти та одержані експериментальні дані є самостійним внеском у дослідження проблеми життєвого самовизначення старшокласників. Розробки та ідеї, які належать співавторам публікацій, в дисертації не використовуються.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Головні тези й результати дослідження доповідалися на регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми психологічної роботи в навчально-виховному закладі”(Суми, 1998 р.); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Післядипломна освіта: перспективи розвитку”(Київ, 2000 р.), “Безперервна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи”(Ялта, 2000 р.), “Реалізація сучасних вимог до контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів і студентів у вивченні природничо-математичних дисциплін”(Херсон, 2001 р.), “Проблеми дидактики фізики в загальноосвітній школі”(Умань, 2001 р.); на Міжнародних наукових  конференціях: “Сучасні технології, економіка та екологія в промисловості, на транспорті та сільському господарстві”(Алушта, 2001 р.), “Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології”(Київ, 2001 р.), “Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці”(Київ –Хмельницький - Кам'янець-Подільський, 2002 р.), а також на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Результати дослідження використовувалися у процесі читання лекцій слухачам курсів підвищення кваліфікації Сумського ОІППО, працівникам психологічної служби області.

Публікації. Основний зміст та результати дослідження відображені у 10 публікаціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 180 найменувань та 16 додатків. Робота викладена на 221 сторінці друкованого тексту, містить 1 схему, 19 таблиць, 6 рисунків та 9 діаграм.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет дослідження, сформульовано гіпотезу, завдання та положення, які виносяться на захист, висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. Наведено відомості про апробацію результатів дослідження, структуру та обсяг роботи.

У першому розділі “Життєвий шлях та життєве самовизначення особистості як предмет психологічного дослідження”аналізується стан досліджуваної проблеми в психологічній літературі, розкрито методологічну базу дослідження, проаналізовано феномен життєвого самовизначення, розглянуто підходи вітчизняних і зарубіжних фахівців до проблеми життєвого шляху особистості, погляди щодо детермінант та механізмів становлення й розвитку особистості упродовж її життєвого циклу загалом, на етапі ранньої юності –зокрема.

У розділі висвітлюється теорія життєвого шляху особистості Ш. Бюлер, уявлення про розвиток особистості в концепціях самоактуалізації Г. Олпорта та А. Маслоу, дається критичний огляд психоаналітичній традиції у дослідженні життєвого шляху, аналізується епігенетична концепція Е. Еріксона, трансактно-аналітична теорія Е. Берна про життєвий шлях як розгортання життєвого сценарію. Вітчизняний досвід дослідження життєвого шляху презентований концепцією Б. Ананьєва, С. Рубінштейна, вчинковим принципом В. Роменця та поглядами на життєвий шлях як динамічну характеристику життєвого світу особистості Т. Титаренко.

Здійснений аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури дозволив встановити багатоваріантність і багатоаспектність поняття життєвого шляху, його специфічних ознак на різних етапах онтогенетичного розвитку особистості. Встановлено, що в рамках уявлень вітчизняних дослідників проблеми життєвого шляху пріоритет надається характеристикам власної активності суб’єкта, його здатності організувати й скеровувати власний розвиток, декларуються ідеї життєтворчості, як особливої форми творчого самовизначення, самобудівництва власного “Я”, активного та свідомого створення людиною відповідних умов, засобів самореалізації у просторі актуальних й майбутніх життєвих відносин (В. Доній, Г. Несен, Л. Сохань, І. Єрмаков).

У психологічній науці поняття самовизначення особистості здебільшого розглядається як свідоме виявлення та ствердження власної позиції у життєвих ситуаціях; як процес активного визначення людиною свого місця в системі суспільних відносин на засадах особисто сформованої ціннісно-смислової системи (С. Рубінштейн, М. Гінзбург, Л. Божович, Л. Виготський,                      М. Боришевський, О. Леонтьєв, Т. Буякас, Т. Титаренко, В. Сафін та інші). Сутністю життєвого самовизначення є самостійне та усвідомлене знаходження особистісних сенсів у виборі життєвого шляху і всієї наступної життєдіяльності людини в конкретній культурно-історичній і соціально-економічній ситуації, а також рефлексія у здійсненні цього процесу.

Констатується, що емпіричні референти дослідження процесу життєвого самовизначення безпосередньо пов’язуються зі змістом відповідного теоретичного концепту: концепції життєвих прагнень (Ш. Бюлер), теорії особистості як суб’єкта життя (С. Рубінштейн), концепції саморозвитку особистості (Г. Костюк), життєвої програми особистості (Л. Сохань, І. Мартинюк,   Н. Соболєва). В аналізі проблеми життєвого самовизначення особистості актуальною є тема свободи як “феномена повного внутрішнього самовизначення (В. Франкл, Т. Буякас І. Мартинюк), визнання права особистості на самоствердження й розвиток.

Серед аспектів самовизначення найбільш детально досліджені: професійне самовизначення (Д. Іващенко, В. Казьміренко, Л. Кухарчук, Л. Льовочкіна, Ю. Трофімов, П. Шовір), самовизначення в колективі (А. Петровський), самовизначення творчої особистості (В. Давидов, М. Ковальчук, В. Моляко, Л. Попов). Терміни “самовизначення особистості”, “професійне самовизначення”є складовими більш широкої дефініції –“життєве самовизначення”.

Життєве самовизначення особистості розглядається вченими як результат і продовження розвитку рефлексії, самооцінки, самоконтролю, що виникає на певній стадії розвитку самосвідомості та є складовою загального процесу становлення особистості. Життєву орієнтацію людини зумовлює синтез образу “Я”, уявлення про себе та образу світу –світогляд особистості, когнітивними умовами формування якого є засвоєння суб'єктом системи наукових знань, розвиток здібностей до творчого мислення, досягнення високого рівня пізнавальної активності. Ствердження власної позиції в життєвих ситуаціях виявляється через систему ціннісно-орієнтаційних категорій: цілі, потреби, інтереси, мотиви, цінності. Їх аналіз допомагає збагнути важливу форму активності особистості –спрямованість, яка по праву може розглядатися як рушійна сила життєвого самовизначення особистості. (С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, І. Мартинюк, Т. Титаренко, Є. Весна).

У даному дослідженні виявляються психологічні особливості життєвого самовизначення в юнацькому віці (І. Дубровіна, Д. Ельконін, Л. Божович, І. Кон, В. Слободчиков, І. Шендрик,          В. Роменець, Р. Немов). Процес життєвого самовизначення розглядається у єдності з провідним новоутворенням юнацького віку –особистісним самовизначенням –процесом свідомого визначення суб’єктом своєї сутності та ставлення до оточуючого світу й самого себе                     (С. Рубінштейн, К. Абульханова-Славська, О. Киричук, Г. Ніков, В. Сафін).

Дослідження процесу самовизначення в юнацькому віці здійснюються вченими або шляхом безпосереднього аналізу суб’єктивної картини життєвого шляху (О. Кронік, В. Хомик) або шляхом опосередкованого аналізу у формі визначення цінностей, цілей, життєвих перспектив та життєвих планів (Є. Головаха, Ю. Миславський, Т. Снегирьова, Н. Толстих). Разом із тим, проблема життєвого самовизначення старшокласників висвітлена в науковій літературі недостатньо: відсутнє чітке визначення структури поняття, психолого-педагогічного механізму його реалізації. Особливої уваги й вивчення потребують аспекти взаємозв'язку зовнішніх та внутрішніх детермінант та їх впливу на життєве самовизначення старшокласників.

На нашу думку, життєве самовизначення людини забезпечується єдністю і взаємопов’язаністю наступних складових: світоглядної (інтеграція досвіду, знань, самосвідомості - всіх проявів усвідомленого ставлення людини до дійсності (індивідуально-особистісна картина світу) та до себе (образ “Я”); ціннісно-цільової (інтеграція всіх проявів усвідомлення людиною свого призначення: цілі, цінності, кредо, пріоритети); мотиваційно-потребової (зміст, осмисленість та спрямованість потреб, інтересів та мотивів). Тобто, з погляду змістовних психологічних характеристик життєве самовизначення являє собою інтегроване поєднання світоглядного, ціннісно-цільового та мотиваційного самовизначень особистості. Провідне положення серед цих компонентів посідає ціннісно-цільовий компонент, бо саме ціннісні орієнтири визначають характер прийнятих рішень у ситуації життєво значущого вибору.

Сутнісними характеристиками життєвого самовизначення старшокласників за сучасних умов повинні стати: суб'єктність (свідома активність та цілеспрямованість суб'єкта в його конструктивній діяльності, ступінь свободи у прийнятті рішень під час задоволення потреб) та креативність (здатність до творчого мислення та прийняття творчих рішень).

Стосовно особистості старшокласника достатніми для визначення рівня розвитку зазначених складових, їх єдності й взаємопов’язаності можуть вважатися: психологічна освіченість; самосвідомість та її компоненти: самовідчуття, самоаналіз (рефлексія), самооцінка; цінності та система ціннісних орієнтацій; зміст і спрямованість потреб, мотивів та інтересів; субєктність поведінки, здатність до відповідальних, самостійних дій, саморегуляції емоційних станів та поведінки в різних життєвих ситуаціях; креативність.

Стрижневим у процесі юнацького самовизначення є усвідомлення потреби у самопізнанні, самовдосконаленні, самовизначенні (М. Гінзбург, І. Кон, О.Леонтьєв, С. Рубінштейн), що нерозривно пов’язане зі змістом засвоєної суб’єктом системи наукових знань, процесом формування світогляду особистості (В. Давидов, Г. Костюк, С. Максименко), мотивом досягнення загалом, до самовизначення –зокрема. Мотив самовизначення, як рушійна сила поведінки, детермінується не лише зсередини, а й під впливом соціальних умов, вимог суспільства, конкретних обставин життя індивіда (Л. Анциферова). Особистість утворюється сукупністю діяльностей, які реалізують її ставлення до світу, а сутнісні особливості її життєвого самовизначення безпосередньо пов'язуються з характером предметно-практичної, комунікативної та пізнавальної діяльностей.

Аналіз теоретичної розробки стану проблеми дослідження показав, що існуючі підходи до виявлення психолого-педагогічних чинників життєвого самовизначення у віці ранньої юності недостатньо враховують можливості психологічної освіти. Наступні розділи дисертації присвячені експериментальному обґрунтуванню припущення, за яким психологічна освіта старшокласників становить важливий чинник їх життєвого самовизначення.

У другому розділі “Методи, організація й результати констатуючого експерименту”викладається загальна процедура організації дослідження, обґрунтовується доцільність застосування системи методичних прийомів, наводяться результати аналізу й інтерпретація отриманого масиву даних, наводяться аргументи стосовно змісту й послідовності викладання спецкурсу з психології для учнів старшого шкільного віку.

Дисертаційне дослідження проводилось протягом чотирьох років (1998-2001). Психолого-педагогічний експеримент включав констатуючу, формуючу та контрольну частини.

Дослідженням було охоплено загалом понад 500 випробуваних (305 учнів старших класів, 120 практичних психологів і 86 директорів шкіл). В формувальній частині дослідження взяв участь 131 учень. Експериментальною базою дослідження стали загальноосвітні заклади м. Сум: ЗОШ № 27, НВК № 9, ЗОШ № 21.

Метою констатуючого етапу дослідження було виявлення та якісний аналіз особистісних сенсів, вагомих складових психологічної організації особистості учнів старшого шкільного віку (результат неперервного процесу особистісного становлення), єдністю й взаємопов’язаністю яких забезпечується життєве самовизначення старшокласників в умовах традиційної системи освіти. Задоволенню зазначеної мети слугували низка таких психодіагностичних методик:

  •  розроблена нами анкета “Психологія очима старшокласників”, призначена для виявлення психологічної освіченості, або сформованості в учнів загальних уявлень про людину та її психіку, розуміння змісту базових психологічних понять;
  •  методика ціннісних орієнтацій М. Рокича, адаптована В. Ядовим (ЦО), застосована для визначення рівня диференціації термінальних та інструментальних цінностей та опитувальник “Життєві цінності”, розроблений нами й призначений для діагностики рівня сформованості ієрархічної структури ціннісних орієнтацій та їх змісту (смисло-ціннісні орієнтири);
  •  тест мотивації досягнення (ТМД) (модифікація опитувальника А. Мехрабіана, запропонована М. Магомед-Еміновим), опитувальник для старшокласників, розроблений автором дослідження та метод незакінчених речень, модифікований “Метод мотиваційної індукції”(МІМ) бельгійського дослідника Ж. Нюттена, якими передбачалась оцінка сформованості у старшокласників особистісних потреб, мотивів, пріоритетів (мотиваційно-потребова складова);
  •  вільний самоопис, відповідь на питання “Хто Я?”, прийом, що використовувався з метою визначення міри когнітивної складності та диференційованості уявлень випробуваного про себе;
  •  методика “Дослідження самооцінки особистості”, методика “Особистісний диференціал”(адаптована співробітниками психоневрологічного інституту ім. В. Бехтерева), призначені для отримання інформації про рівень розвитку важливих компонентів самосвідомості: самоприйняття, самооцінки, ставлення випробуваного до себе, рівень самоповаги, впевненості у собі, екстраверсії-інтроверсії;
  •  тест “Визначення рівня сформованості творчих здібностей”, за допомогою якого здійснювалась діагностика креативності учнів;
  •  тест “Рівень суб’єктивного контролю”Дж. Роттера (РСК), опитувальник “Визначення рівня готовності молоді до активного входження в соціум”, опитувальник соціально-психологічної адаптованості К.Роджерса та Р. Раймонда (СПА), за допомогою яких визначались локалізація суб’єктивного контролю досліджуваних над значимими подіями, рівень їх соціальної активності та адаптованості, практичної здатності до соціального творення.

Результати констатуючого етапу дослідження підтвердили, що низький рівень психологічної освіченості молоді, недостатній розвиток структурних компонентів самосвідомості (нестійкість і неадекватність самооцінки, низька здатність до рефлексії), низький рівень сформованості диференційованої структури ціннісних орієнтацій, перевага матеріальних цінностей над суспільно значущими, поверхове усвідомлення сенсу власного життя значною мірою обумовлюються стихійним характером їхнього розвитку.

Значній частині досліджуваних властиві песимістичні погляди на своє майбутнє, пасивна соціальна позиція, недостатній розвиток суб’єктивного контролю над значимими подіями, низька практична здатність до соціального творення. Старшокласники, до того ж, слабо володіють прийомами саморегуляції, здатністю до адекватного реагування в різних життєвих ситуаціях, до відповідальних, самостійних дій. В умовах традиційного змісту та організації навчально-виховного процесу домінує модель адаптивного розвитку особистості учнів.

Водночас, отримані результати дослідження підтвердили існуючі наукові положення щодо наявності у старшокласників досить виразної потреби у самопізнанні, самозміні, саморозвитку, значного інтересу до знань, пов’язаних із внутрішнім світом людини загалом, власного “Я”–зокрема.

Відомо, що в нашому суспільстві існує дефіцит психологічних знань, не достатня психологічна культура, що передбачає інтерес до іншої людини, повагу особистості. Ясніше усвідомити труднощі й помилки, що заважали розвиткові психологічної освіти в минулому і сьогодні дозволить історичний аналіз пошуків місця психології серед шкільних предметів.

Історія розвитку шкільної освіти та психологічної науки свідчить про багатий досвід створення цілісної системи шкільної психологічної освіти в нашій країні. Проблемами викладання психології у школі займались Г. Челпанов, А. Нечаєв, В. Адамов, С. Автократов, Ю. Самарін,      Б. Ананьєв, В. Колбановський, Г. Костюк,  В. Крутецький, К. Рамуль, Г. Ярошевський, А. Соколов, П. Шеверев. Видані шкільні підручники психології В. Адамова, О. Фортунатова, К. Корнілова,     Б. Теплова, А. Петровського. Психологи чітко визначали задачі викладання психології в школі, приділяли увагу методам викладання та відповідним формам роботи, завдяки яким розвивається й проявляється внутрішній потенціал дитини, її здібності, нахили, спрямування, погляди на себе і на світ, формується здатність усвідомлено й творчо визначати своє місце в суспільстві, спроможність приймати самостійні рішення, схильність займати відповідальну позицію.

Серед різновидів технологій психологічної освіти в школах розвинених країн Європи, США і Канади найбільшого поширення здобули три.

  1.  Великі за масштабом програми, що здійснюються великою групою дослідників і вчителів, передбачають певну систему спеціальної підготовки вчителів до реалізації програми в умовах конкретної школи, охоплюють досить велику кількість шкіл (“Пасторальна програма”в Англії).
  2.  Авторські навчальні курси, розроблювані колективом дослідників під керівництвом автора (курс Керол Оллреда “Positive Action”).
  3.  Традиційно побудовані навчальні предмети з використанням підручників класичного зразка (“Understanding psychology”, “Psychology”).

Обґрунтовуючи загальну стратегію дослідження, покладаючись на аналіз спроб створення цілісної системи психологічної освіти в нашій країні та за кордоном, автор вважає психологічну освіту важливим чинником життєвого самовизначення старшокласників. Правильно організована психологічна освіта старшокласників, ґрунтуючись на виявлених особливостях їх як суб'єктів пізнання й предметної діяльності, здатна протиставити тенденції адаптивного розвитку особистості учнів модель особистісного саморозвитку. За рахунок самопізнання, зростання самосвідомості, вироблення власного світогляду, проектування себе у своєму історичному часі, праці, життєвому просторі, механізми регуляції переміщуються у внутрішній план. Така особистість здатна конструктивно ставитись до труднощів та мінливості життя, здійснюючи самостійний відповідальний вибір. Звідси народжується свобода й особиста відповідальність. Наукові психологічні знання, знання про людину можуть становити значну цінність для молоді в спробах вирішення власних проблем саморозвитку  та самовизначення.

В основу організації психологічної освіти повинні лягти концепції особистості, як суб'єкта життя, спрямовуючи розвиток учнів не стільки на зовнішній план поведінки й діяльності, скільки на внутрішні важелі активності. Засвоєння наукових психологічних знань дасть змогу усвідомити молоді, що наміри та очікування особистості (зокрема щодо вибору життєвого шляху), які складаються в процесі її соціалізації, можуть реалізуватися за допомогою певних можливостей людини. Для забезпечення цього процесу залучаються психологічні механізми зовнішніх оцінок, самооцінок, рівня домагань, мотивації досягнення та інші, які підтримують потребу й здатність особи до самовизначення й саморозвитку (О. Запорожець, Г. Люблінська, В. Мухіна). Розвиток суб'єктності молоді засобами психологічної освіти сприятиме особистісному зростанню, досягненню конструктивності у вирішенні особистісних проблем , створить важливі передумови для самовизначення, самоактуалізації, самореалізації особистості, активізуючи сукупність настановлень дитини щодо цінностей життя, праці, інших людей, самого себе (І. Кон, Р. Бернс,     Б. Бадмаєв, І. Димитров, В. Панок, М. Попова).

Збагачення психологічними знаннями покликане розвивати очікування учнів щодо самих себе, сприяти досягненню внутрішньої гармонії, стверджувати принцип єдності потенційного та актуального в розвитку особистісної проекції життєвого самовизначення, коли учні характеризуються не лише тим, чим вони є на даний момент, а й чим вони можуть стати.

У третьому розділі “Активізація життєвого самовизначення старшокласників засобами психологічної освіти”викладаються основні етапи та процедура завершальних етапів дослідження, зміст розробленої програми спецкурсу та деякі методичні рекомендації, дається підсумковий аналіз результатів впровадження цієї програми у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл.

Розроблена навчальна програма курсу “Психологія в моєму житті”розрахована на 68 годин, складається зі вступу і 2 розділів. Зміст першого розділу курсу “Образ-Я”спрямований на ознайомлення учнів із психологічними поняттями: особистість, спрямованість особистості, інтереси, потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, емоції, пізнавальна сфера, здібності, характер, темперамент, тощо. Досліджуваним пропонуються для засвоєння наукові знання щодо змісту й особливостей прояву означених психологічних властивостей та якостей в житті та діяльності людини, уявлень стосовно методу їх фіксації та стану розвитку на певному віковому етапі. Другий розділ “Психологія життєвих відносин”присвячується питанням психології життєздійснення і включає такі теми: “Психологічні основи міжособистісного пізнання та взаємодії”, “Життєві цілі людини”, “Професійне самовизначення”, “Психологія сімейного життя”, “Громадсько-політичне життя”, “Життєвий успіх та життєві труднощі”.

Створення експериментальної моделі курсу передбачало вивчення теоретичних засад і основних наукових положень; аналіз сучасного досвіду та форм шкільної психологічної освіти Сумської області, визначення методологічних аспектів викладання курсу; створення відповідної тематики занять; визначення методів психолого-педагогічного впливу та ін.

В основу розробки та впровадження курсу “Психологія в моєму житті”покладено ряд положень, серед яких провідними є наступні:

  •  Зміст курсу повинен бути органічним доповненням загального змісту навчально-виховної роботи школи.
  •  Зміст курсу може постійно коригуватись тематично, за формою проведення уроків у залежності від виховних задач, із врахуванням індивідуальних особливостей учнів, специфіки класного колективу та можливостей педагога-психолога. Тому кількість годин, що відводиться на вивчення тієї чи іншої теми програми є орієнтовною.
  •  Організація уроків має здійснюватись у формі “емоційних сценаріїв”із використанням літератури, музики, творів образотворчого мистецтва, відеофільмів та нестандартних прийомів: конверта відвертості та дружніх запитань, анкети “віяло”, листів “до самого себе”, “розповіді з помилками”, етичних диктантів, годин нерозгаданих таємниць людської психіки, “дискусійних гойдалок”, бесід “за круглим столом із гострими кутами”.

Кожне заняття має обов’язково супроводжуватися дискусією, як кращою, за Г. Костюком, формою розвитку мислення, свідомості й самосвідомості особистості. Надзвичайно важливо в межах навчально-виховного процесу практикувати моделювання складних життєвих ситуацій та виходу з них, здійснювати попередню апробацію різних життєвих стратегій, перевірку ефективності життєвих планів та їх відповідності нахилам особистості.

У формувальній частині дослідження взяв участь 131 учень: із них 72 учні складали контрольну групу (КГ) і 59 –експериментальну групу (ЕГ). Склад експериментальної групи визначався за показниками, які виявилися найнижчими серед зафіксованих нами на етапі констатації. ЕГ брала участь у всіх процедурах психолого-педагогічного експерименту та проходила цикл формуючих впливів, а контрольна виступала як еталон, у порівнянні з яким оцінювались розвиваючий та формувальний ефект експерименту. Таким чином, дослідження відбувалося у паралельному режимі. Характерна для юнацького віку статево-рольова диференціація (розвиненість чоловічої та жіночої форм поведінки та реагування) знайшла своє відображення в оформленні та аналізі результатів дослідження. Кожна група (ЕГ і КГ) умовно поділялась за статевою ознакою, й окремо аналізувались результати експериментальної роботи. Отримані у підсумку результати подаються в узагальненому вигляді.

Подальший якісно-кількісний порівняльний аналіз здійснювався за допомогою того ж набору методичних засобів, котрі застосовувалися на констатуючому етапі дослідження.

У ході аналізу результативності нашого підходу до вирішення проблеми стимулювання та підтримки життєвого самовизначення старшокласників з'ясувалося, що прямі критерії сформованості складових життєвого самовизначення значно віддалені у перспективу і скористатися ними практично неможливо. Тому ми орієнтувалися на прояви тих показників, котрі могли б опосередковано презентувати якісні характеристики, що визначають основу життєвого самовизначення старшокласників ще під час навчання.

Розроблена критеріальна база ефективності психологічної освіти спрямована не тільки на рівень досягнутих знань, умінь, навичок (психологічну освіченість), але й на якісні зміни в розвитку певних сторін та проявів психічної діяльності старшокласників, єдністю яких забезпечується їх життєве самовизначення. До них ми віднесли: основні компоненти самосвідомості, самовідчуття, самоаналіз (рефлексія), самооцінка, цінності та система ціннісних орієнтацій, спрямованість та усвідомленість потреб, мотивів та інтересів, креативність, суб’єктність поведінки, компетентні поведінкові реакції учнів, здатність до відповідальних, самостійних дій, соціальна адаптованість, саморегуляція та здатність до адекватного реагування в різних життєвих ситуаціях.

Отримані в результаті застосування спецкурсу з психології показники психологічної освіченості дозволили встановити значне поглиблення старшокласниками уявлень про психіку людини, розуміння ними основних психічних якостей та станів. Застосування χ-критерію (при ймовірності припустимої помилки 0,001) до аналізу показників рівнів психологічної освіченості (високий, середній, низький) в ЕГ дозволило зробити висновок про наявність статистично значущих змін, в той час як у КГ статистично значущих змін не сталося.

Особливий інтерес для порівняльного аналізу результатів діагностики становить динаміка високого рівня психологічної освіченості старшокласників (табл. 1).

Таблиця 1

Кількісні характеристики динаміки психологічної освіченості досліджуваних експериментальної (ЕГ) і контрольної (КГ) груп

Показники психологічної освіченості

Кількість учнів, що виявили високий рівень освіченості (у %)

Попередній зріз

Підсумковий зріз

ЕГ

КГ

ЕГ

КГ

Загальні уявлення про людину та її психіку

,1

,3

Уявлення про риси характеру

20,3

,3

,3

,7

Розпізнавання емоційного стану людини

15,2

,0

,6

,8

Загальний показник високого рівня психологічної освіченості

,3

,4

,6

,2

Заслуговує на увагу результат порівняння вияву в досліджуваних обох груп здатності адекватно застосувати психологічні знання та демонструвати необхідні вміння у розв'язанні життєвих проблем, у спілкуванні з ровесниками та дорослими.

До позитивних результатів формуючого експерименту слід віднести факт підвищення рівня довільності поведінки, самоконтролю та аналізу своїх вчинків, уміння адекватно реагувати на свій успіх і поразку.

Досліджувані ЕГ отримали найвищі бали в ситуаціях, що потребували висловлення співчуття й надання підтримки (82,8%); готовності до співробітництва (71,2%); оцінки власних досягнень і невдач (69,5%). На відміну від цього відсоток учнів КГ за аналогічними показниками склав відповідно: уміння надавати співчуття, підтримку (58,3%); уміння вступати в контакт, готовність до співробітництва (54,8%); оцінка власних досягнень і невдач (52%). Кількість учнів ЕГ, що використовували прийоми саморегуляції емоційних станів та поведінки в різних життєвих ситуаціях зросла у 2,8 разів і склала 56%, тоді як у КГ таких учнів було лише 26,5%. Про наявність статистично значущих змін в характері реагування на ситуації фрустрації в ЕГ свідчить обчислене значення χ-критерію –χкр., де χкр.=13,82, а χ=47,37.

Поведінкові реакції, які учні демонстрували в життєвих чи змодельованих ситуаціях, ми поділили на певні групи: агресивні (“прибудова зверху”), залежні (“прибудова знизу”), компетентні  (“на рівних”); афективні, нейтральні, з застосуванням прийомів саморегуляції. Викликає занепокоєння той факт, що старшокласники досить часто займають пасивно-залежну позицію, не мають достатньої впевненості в собі. Стає очевидною необхідність корекційної роботи з проявами залежної поведінки та агресивного реагування, що мали місце в обох групах.

Оволодіння змістом курсу психологічної освіти справило гармонізуючий вплив на світоглядну складову життєвого самовизначення: збагатився суб'єктивний досвід старшокласників; ліквідувався брак наукових психологічних знань та практичних вмінь їх застосування в розв'язанні життєвих проблем; якісно збагатилась система концептуальних уявлень досліджуваних про людину та людську психіку.

Подальший аналіз був спрямований на розвиток компонентів самосвідомості. Підрахунок числа значущих для старшокласників власних особистісних характеристик, за методикою “Хто Я?”, аналіз їх змісту, складності та узагальненості показав, що всі вони змінилися як в КГ, так і ЕГ, що було закономірним наслідком процесу розвитку самосвідомості школярів. Проте міра зміни когнітивної складності уявлень про себе досліджуваних ЕГ та КГ виявилася відмінною, про що свідчать дані, наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Показники динаміки рівнів когнітивної складності уявлень про себе

досліджуваних експериментальної (ЕГ) та контрольної (КГ) груп

Рівень когнітивної складності уявлень про себе

ЕГ (%)

КГ (%)

Попередній зріз

Підсумковий зріз

Попередній зріз

Підсумковий зріз

Високий

0

,9

Середній

62,5

,1

,3

Низький

37,5

,7

Використання критерію точної вірогідності Фішера (при p=0,05) дозволило констатувати статистично значущу зміну рівня когнітивної складності образу “Я”у старшокласників ЕГ (F= 2,82>Fкр.) на користь високого рівня порівняно із середнім та низьким. В контрольній групі статистично значущих відмінностей виявлено не було (F=1,09<Fкр.).

Дані про уявлення досліджуваних ЕГ і КГ стосовно їх Я-образів (ідеального та реального) були отримані за допомогою вияву зв’язку між ранговими оцінками якостей особистості (методика “Дослідження самооцінки особистості”), а дані про адекватність самооцінки за допомогою порівняння середніх значень індивідуальних оцінок своїх особистісних якостей (можливостей, рис характеру, поведінки, становища в колективі) із середніми значеннями групової оцінки цих же якостей. Використання критерію точної вірогідності Фішера (p=0,05) дозволило виявити статистично значущі зміни в динаміці рівня адекватності та ступеня неузгодженості самооцінки учнів ЕГ та їх відсутність в КГ. Слід зазначити, що після формуючого експерименту в ЕГ не залишилось учнів із неадекватно завищеною й заниженою самооцінкою. Це свідчить про зростання ступеня адекватності самооцінки, підвищення рівня самокритичності в одних та позитивного самоприйняття в інших досліджуваних цієї групи.

Встановлено також, що в результаті формуючого експерименту у старшокласників ЕГ розвинулась здатність до рефлексії, зросла глибина уявлень про себе, їх узагальненість та різноманітність. Зафіксовано статистично значущі прогресивні зміни за трьома факторами самооцінки: оцінка, сила, активність (за методикою “Особистісний диференціал”).

Аналіз даних, отриманих на основі опитувальника соціально-психологічної адаптованості, показав, що в результаті формуючого експерименту у випробуваних ЕГ підвищився рівень позитивного ставлення до себе (шкала “самоприйняття”), вони стали більш толерантними у ставленні до оточуючих, готовими до розуміння інших людей та співробітництва з ними (шкала “прийняття інших”). У них зросла довільність, усвідомленість поведінки, самоконтроль та аналіз своїх вчинків (шкала “інтернальність”). Водночас, у досліджуваних ЕГ знизилася тривожність, неспокій, вони стали більш впевненими у собі (шкала “емоційна комфортність”). Величина критерію вірогідності Фішера (p=0,05) дозволяє стверджувати наявність статистично значущих відмінностей за всіма цими показниками у старшокласників ЕГ та їх відсутність в КГ.

Отримані дані дозволяють зробити припущення про значну активізацію механізму саморозвитку й самовдосконалення внаслідок забезпечення старшокласників засобами самопізнання в процесі психологічної освіти.

Підсумковий аналіз за показниками смисло-ціннісних орієнтацій старшокласників засвідчив значне зростання кількості учнів ЕГ із високим рівнем диференціації ієрархічної структури термінальних цінностей (з 5,5 до 47,3 %), тоді як у КГ на момент завершення експерименту суттєвих змін не відбулося (див. табл. 3).

В ЕГ було виявлено, зокрема, зростання кількості випробуваних із високим рівнем диференціації інструментальних цінностей (з 6,8% до 43,9%), тоді як в КГ показник зростання не значний (з 35,9% до 40%).

Таблиця 3

Рівні диференціації цінностей в експериментальній (ЕГ) і контрольній (КГ) групах до і наприкінці дослідження.

Рівні диференціації

Термінальні

Інструментальні

Попередній зріз (%)

Підсумковий зріз (%)

Попередній зріз (%)

Підсумковий зріз (%)

ЕГ

КГ

ЕГ

КГ

ЕГ

КГ

ЕГ

КГ

Високий

5,5

,2

47,3

,8

,9

,9

Низький

70,8

,8

,2

,7

,4

,9

,6

,5

Відсутній

23,7

,5

,3

,8

,2

,5

,5

Порівняльний аналіз результатів ранжування 20 визначених цінностей досліджуваними ЕГ та КГ за розробленою нами методикою “Життєві цінності”зафіксував значні відмінності, здебільшого в середній частині ієрархічної структури, яка виявилася найчутливішою до формувальних впливів. Респонденти ЕГ віддавали більшу перевагу цінностям індивідуальної самореалізації –свобода і незалежність (5 ранг), можливість реалізувати себе (7 ранг), творчість (12 ранг), цінностям соціального успіху –успіх (6 ранг), престижна професія (9 ранг) та цінностям соціальної взаємодії –дружба (8 ранг). Значно піднялися по ранговому щаблі духовні цінності (10 ранг), добро (11 ранг), гуманність (13 ранг) (порівняно з КГ).

Отримані значення коефіцієнта рангової кореляції за Спірменом (Rs = 0,881 при табличному значенні Rкр.=0,6788 (при р=0,001) та t–критерію Ст'юдента (t=5,04 при tкр.=4,59 (при р=0,001) між рангами цінностей підтверджують достовірність отриманих результатів, відтак слугують свідченням позитивного впливу змісту засвоєного учнями матеріалу на процес формування ієрархічної структури цінностей. Встановлено посилення соціально значущої спрямованості ціннісних орієнтацій, що є показником підвищення рівня соціалізаційної готовності особистості, усвідомлення нею функції й ролі суспільних відносин в організації власної життєдіяльності.

Прогресивною ознакою мотиваційного аспекту життєвого самовизначення молоді ЕГ стала нагальна потреба проявляти власну активність у визначенні свого місця в суспільстві, домінування мотиву досягнення, спрямованості на успіх.

Разом із тим, статистично значущих відмінностей за показником креативності виявлено не було.

Враховуючи, що експеримент проходив у різних школах і охоплював учнів, які зазнають впливу різних умов, а результат мав спільну тенденцію –прогресивну динаміку сформованості тих сторін психічної організації особистості, що забезпечують життєве самовизначення старшокласників, ми можемо зробити висновок про ефективність формуючого експерименту. Підсумовуючи отриманий матеріал в цілому, маємо вагомі підстави стверджувати, що застосування розробленої нами програми психологічної освіти старшокласників, отримало належну обґрунтованість її ефективності, відтак і основної гіпотези дослідження.

Узагальнення результатів дослідження дало підстави для таких висновків:

  1.  Життєве самовизначення учнівської молоді досягається за умови реалізації ідеї нерозривного зв'язку навчання та розвитку та їх спрямованості у площину суб'єктивної активності вихованців, саморозвитку та самоствердження.
  2.  Встановлено, що притаманні юнацькому віку потреби в самопізнанні, саморозвитку, оволодінні засобами рефлексії, формуванні певної смислової системи, розвитку ціннісно-орієнтаційної діяльності та почуття відповідальності, у стабілізації й ієрархізації мотиваційної сфери не задовольняються в умовах традиційної освіти.
  3.  Результати констатуючого етапу дослідження підтвердили, що низький рівень психологічної освіченості, недостатній розвиток структурних компонентів самосвідомості (нестійкість і неадекватність самооцінки, низька здатність до рефлексії); низький рівень сформованості диференційованої структури ціннісних орієнтацій; перевага матеріальних цінностей над духовними, інтелектуальними, суспільно значущими; поверхове усвідомленні сенсу власного життя, низька здатність до відповідальних, самостійних дій і т.д. значною мірою обумовлюється стихійним характером їхнього розвитку в умовах традиційного змісту та організації навчально-виховного процесу.
  4.  Доведено, що розроблений зміст курсу психологічної освіти, спеціально організована пізнавальна, комунікативна, предметно-практична та творча діяльність не тільки спрямовані на здобуття знань, умінь, навичок, а й стимулюють та якісно збагачують важливі складові психологічної організації особистості: світоглядну, ціннісно-цільову, мотиваційно-потребову, гармонійною єдністю яких забезпечується процес життєвого самовизначення. Виявлені динамічні зміни в розвитку суб'єктності поведінки школярів.
  5.  Отримані в результаті застосування спецкурсу з психології показники психологічної освіченості дозволили встановити значне поглиблення старшокласниками уявлень про психіку людини, розуміння ними основних психічних якостей та станів. Кількість учнів експериментальної групи (ЕГ), що досягли високого рівня психологічної освіченості, зросла з 20,3% до 67,6%.
  6.  Оволодіння змістом курсу психологічної освіти справило гармонізуючий вплив на світоглядну складову життєвого самовизначення: суб'єктивний досвід старшокласників збагатився науковими психологічними знаннями та практичними вміннями їх застосування в розв'язанні життєвих проблем; якісно збагатилась система концептуальних уявлень досліджуваних про людину та людську психіку; досягнутий відчутний розвиток важливих компонентів самосвідомості.
  7.  Завдяки розвитку механізму особистісної рефлексії засобами психологічної освіти стали можливими: поглиблення розуміння учнями ЕГ власних психологічних особливостей, побудова позитивної Я-концепції, розширення й збагачення їх уявлень про себе як носія власної активності з одночасним зростанням показників адекватності самооцінки учнів, упевненості у собі.
  8.  Одержані дані щодо динаміки смисло-ціннісних орієнтацій старшокласників показали значне зростання в ЕГ кількості учнів із високим рівнем сформованості ієрархічної структури як термінальних, так і інструментальних цінностей, встановлено посилення соціально значущої спрямованості останніх.
  9.  За умови спеціально організованої психологічної освіти сфера мотиваційних засобів реалізації життєвого самовизначення старшокласників ЕГ розширилась та збагатилась соціальними мотивами діяльності. Головними імпульсами активності респондентів ЕГ стали: потреба проявляти власну активність в визначенні свого місця в суспільстві, потреба належати соціальній спільності, прагнення до соціальної творчості –готовність до зміни умов життя й праці, зміни самого себе. Виявлена тенденція до збільшення кількості учнів ЕГ, що керуються в своїй діяльності мотивом досягнення, спрямованістю на успіх.
  10.  До позитивних результатів формуючого експерименту слід віднести також факт підвищення рівня довільності поведінки, самоконтролю та аналізу своїх вчинків, уміння адекватно реагувати на свій успіх і поразку. Кількість учнів ЕГ, що використовували прийоми саморегуляції емоційних станів та поведінки у створюваних та реальних життєвих ситуаціях зросла у 2,8 разів і склала 56% від загального їх числа.
  11.  Підсумкові результати порівняльного аналізу переконливо доводять, що психологічну освіту старшокласників (озброєння учнівської молоді базовими знаннями і первинними техніками з галузі психології) можна вважати важливим чинником їх життєвого самовизначення та особистісного саморозвитку.

Проте, виконане дослідження не претендує на розв’язання всіх аспектів проблеми, що вивчалася. Подальші дослідження мають бути спрямовані на пошук та виявлення ефективних методів та прийомів пізнання в змісті психологічної освіти. Важливою є розробка оптимальних форм взаємодії учасників освітнього процесу (психолога та учнів). Доцільними вважаємо аналіз можливостей впровадження аналогічної програми для учнів середнього шкільного віку, що потребує, зі свого боку, докладнішого вивчення умов і засобів впровадження, адекватних психологічним особливостям даного віку.

Основний зміст дисертації відображення в таких публікаціях автора:

  1.  Панченко С. М. Формування готовності молоді до самостійного життя у процесі викладання психології у школі //Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України /За ред. Максименка С. Д. –К.: ЗАТ “Невтес”. -2000. –Т. 2. –ч. 5. –С. 304-309.
  2.  Панченко С.М. Особистісне самовизначення старшокласників як психологічна проблема //Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України /За ред. Максименка С.Д. –К.: ЗАТ “Невтес”. –. –Т. 2. –ч. 6. –С. 247-253.
  3.  Панченко С. М. Підготовка молоді до особистісної життєтворчості –вимога часу //Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. –К.: Пед. преса, 2000. - Т. 2. –ч. 6. –С. 58-63.
  4.  Панченко С. М. Шкільна психологічна освіта: досвід та проблеми //Практична психологія та соціальна робота. –. - № 7. - С. 2-4.
  5.  Панченко С. М. Розвиток системи психологічної просвіти (історичний аспект) //Практична психологія та соціальна робота. –. - № 8. - С. 2-4.
  6.  Панченко С. М. Підготовка старшокласників до особистісної життєтворчості засобами психології //Рідна школа. –. - № 2. - С. 20-21.
  7.  Панченко С. М. Психолого-педагогічні аспекти навчальних досягнень учнів //Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 24. –Херсон: Айлант, 2001. –С. 216-218.
  8.  Панченко С. М., Захарова І. О., Панасюк В. Ю. Життєтворчі пріоритети сучасної освіти: соціально-психологічний аспект //Сучасні педагогічні технології. За ред. Захарової І. О. –Суми: РІВВ СДАУ, 2001. –С. 73-78.
  9.  Панченко С. М., Захарова І.О., Панасюк В. Ю. Психологія життя особистості –основа педагогіки життєтворчості //Сучасні педагогічні технології. За ред. Захарової І. О. –Суми: РІВВ СДАУ, 2001. –С. 78-85.
  10.  Панченко С. М. Психологічні основи педагогіки життєтворчості //Імідж сучасного педагога. –. –№ 1. –С. 35-38.


Анотація

Панченко С. М. Психологічна освіта старшокласників як чинник їх життєвого самовизначення –Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 –педагогічна та вікова психологія. –Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню процесу життєвого самовизначення старшокласників, психолого-педагогічних умов його підтримки та стимулювання засобами психологічної освіти.

Обґрунтовано сутність життєвого самовизначення та його психологічні особливості в юнацькому віці. Зроблено спробу структурувати суб'єктивні складові-детермінанти життєвого самовизначення.

У роботі здійснено психолого-педагогічне дослідження ефективності запровадження психологічної освіти для старшокласників як чинника їх життєвого самовизначення. Розроблена та апробована експериментальна програма спецкурсу з психології для старшокласників та методичні поради щодо його запровадження.

Результати формувального експерименту, що здійснювався на базі шкіл Сумської області показали: озброєння старшокласників базовими знаннями і первинними техніками з галузі психології як однієї з центральних антропологічних дисциплін є ефективним засобом їх життєвого самовизначення й особистісного саморозвитку. Розроблений автором зміст курсу психологічної освіти, спеціально організована пізнавальна, комунікативна, предметно-практична та творча діяльність учнів стимулюють та якісно збагачують важливі складові психологічної організації особистості: світоглядну, ціннісно-цільову, мотиваційно-потребову, гармонійною єдністю яких забезпечується життєве самовизначення старшокласників.

Ключові слова: життєвий шлях, життєве самовизначення, юнацький вік, світогляд, психологічна освіченість, життєві цілі, ціннісні орієнтації, самосвідомість, самопізнання, саморегуляція, самооцінка.

Аннотация

Панченко С. М. Психологическое образование старшеклассников как фактор их жизненного самоопределения –Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 –педагогическая и возрастная психология. –Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена исследованию процесса жизненного самоопределения старшеклассников, психолого-педагогических условий его поддержки и стимулирования средствами психологического образования.

Обоснована сущность жизненного самоопределения и его психологические особенности в юношеском возрасте. Сделана попытка структурировать субъективные составляющие –детерминанты жизненного самоопределения старшеклассников: мировоззренческую, смысло-ценностную, мотивационно-потребностную. Определены критерии их выявления и особенности развития в юношеском возрасте в условиях традиционного содержания и организации учебно-воспитательного процесса в школе.

Результаты экспериментального исследования подтвердили, что недостаточно высокий уровень развития структурных компонентов самосознания (неустойчивость и неадекватность самооценки, низкий уровень развития рефлексивных способностей); низкий уровень психологической образованности; низкий уровень сформированности дифференцированной структуры ценностных ориентаций; предпочтение материальных ценностей духовным, интеллектуальным, общественно значимым; отсутствие жизненной программы и положительного отношения к собственному будущему; отсутствие четкой жизненной перспективы; поверхностное осознание смысла собственной жизни; низкий уровень развития творческих способностей, неготовность к ответственным, самостоятельным действиям, невладение приемами саморегуляции и умениями адекватно оценивать разные жизненные ситуации, преобладание зависимо-пассивной формы поведения и т.д. в значительной мере обуславливается стихийным характером их развития.

Условием преодоления указанных явлений выступает специальная организация для старшеклассников психологического образования, содержание и методика которого направлены в плоскость их жизненного самоопределения.

В работе осуществлено психолого-педагогическое исследование эффективности психологического образования старшеклассников как фактора их жизненного самоопределения. Разработана и апробирована экспериментальная программа спецкурса по психологии для старшеклассников и методические рекомендации относительно его внедрения.

Результаты формирующего эксперимента, который осуществлялся на базе школ Сумской области, показали: вооружение старшеклассников базовыми знаниями и первичными техниками в области психологии как одной из центральных антропологических дисциплин является эффективным средством стимуляции их жизненного самоопределения и личностного саморазвития. Разработана критериальная база эффективности психологического образования, ориентированная не только на уровень достигнутых знаний, умений, привычек, но и на качественные изменения в развитии определенных сторон и проявлений психической деятельности старшеклассников, единством которых обеспечивается их жизненное самоопределение. Теоретически обоснованы и практически подтверждены качественные изменения в личностных составляющих, обуславливающих эффективность процесса жизненного самоопределения старшеклассников в условиях специальной организации их психологической подготовки и образования.

Ключевые слова: жизненный путь, жизненное самоопределение, юношеский возраст, психологическая образованность, мировоззрение, жизненные цели, ценностные ориентации, самосознание, самопознание, саморегуляция, самооценка.

Summary

S. M. Panchenko. Psychological education of senior school learners as a component of their self-determination in life. –Manuscript.

Dissertation for Candidate degree in psychological sciences. - Speciality 19.00.07 – Educational and developmental psychology. - G.S. Kostiuk Institute of Psychology, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2003.

The dissertation is devoted to studying the process of senior school learners’self-determination in their life, as well as psychological and pedagogical conditions of its support and stimulation by means of psychological education.

The essence of this self-determination and its psychological peculiarities in juvenile age has been grounded, and an attempt has been made to structure subjective component-determinants of noted self-determination.

This work makes psychological and pedagogical research of the efficiency of psychological education of senior school learners. The experimental program of special course in psychology for them and methodical recommendations to implement it have been developed and tested successfully.

The results of the formation experiment, made on the basis of schools from the Sumy region, have shown: senior school learners’ enriching with basic psychological knowledge and elementary psychological techniques is an effective way to help them in life self-determination and personal self-development.

The contents of psychological education course created by the author, learners’ activity (cognitive, communicative, practical and creative one), which has been organised deliberately, stimulate and enrich qualitatively the important components of personality psychological organisation – worldview, value-and-purpose and motive-and-need ones, which, being harmoniously united, provide self-determination of senior learners in life.

Key words: course of life, self-determination in life, juvenile age, worldview, psychological competence, life objectives, value orientation, self-cognition, self-consciousness, self-regulation, self-appraisal.


____________________________________________________________________

Підписано до друку 10. 09. 2003 р. Формат 6090/ 16.

Ум. друк. арк. 1,0. Обд.-вид. арк. 1,0.

Тираж 100. Зам. 26.

________________________________________________________________________________

“Різоцентр” СОІППО

м. Суми, вул. Р.- Корсакова, 5

тел. (0542) 33-40-56


Диплом на заказ


1. Тема Аэростаты и дирижабли история развития назначение применение Выполнил курсант первог
2. ЛЕКЦИЯ 7 Работа с текстом Смысловой и композиционный анализ текста
3. Будівельні дорожні машини та будівництво Комплект документів на подання заявки на винахід
4. Comprehensive income consists of two min ctegories of net income nd other comprehensive income
5. Под занятостью понимается численность взрослого старше 16 лет трудоспособного населения имеющего работу
6. ИЖЕВСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ТЕХНИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ имени М
7. 1Т~л~а ~~рылымы 1
8. Тема- Определение длины волны излучения лазера по интерференционной картине полос равного наклона В
9. Тарвер 1992 ~ 128 с
10. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук
11. 24171
12. Сочинения Александра Пушкина
13. Мадрид Madrid - столица Испании.html
14. об~єкт та екземпляр Чим характеризується об~єкт Объект представляет собой конкретный опознавае
15. тематическая школа Курс Математика на уровне
16. Тема Полярная система координат позволяет познакомить учащихся с красивейшими результатами математическ
17. Изучение источников выбросов метана на предприятии и оценка эффективности мероприятий по обеспечению экологической безопасности
18. тематичне моделювання та обчислювальні методи Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
19. На тему- ЭТИКА МОРАЛЬ НРАВСТВЕННОСТЬ Подготовил- студент ка курса группа
20. во часов Формы самостоятельной работы Методическое обеспечение Формы отч