Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

реферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2016-06-20

13

Інститут землеробства

Української академії аграрних наук

Дідора Віктор Григорович

УДК 633.521.581.1:631.8

Агробіологічні основи вирощування
льону-довгунця в Поліссі України

Спеціальність: 06.01.09 – рослинництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора сільськогосподарських наук

Київ–2001

Дисертацією є рукопис.Робота виконана в Державній агроекологічній академії України протягом 1981 – 1998 років.

Науковий консультант:

доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент
Української академії аграрних наук
ДОЛГІЛЕВИЧ Марат Йосипович,
Державна агроекологічна академія України

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор,
заслужений працівник сільського господарства України
КАРПЕЦЬ Іван Панкратович,
Інститут землеробства УААН,
завідувач відділу льону

доктор сільськогосподарських наук, професор
АНДРУШКІВ Михайло Іванович,
Інститут землеробства і тваринництва західного регіону УААН,

провідний науковий співробітник

доктор сільськогосподарських наук,
ДЗЮБАЙЛО Андрій Григорович,
Львівський аграрний університет,
завідувач кафедри агрохімії

Провідна установа: Інститут сільського господарства Полісся УААН, м. Житомир

Захист відбудеться “ 30 ”  жовтня  2001 року о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 27. 361. 01 при Інституті землеробства УААН.

Відгуки у двох примірниках, завірені печаткою, просимо надсилати за адресою: 08162, смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області, вченому секретареві Спеціалізованої вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту землеробства УААН.

Автореферат розісланий   27  вересня   2001 року

Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради,
кандидат сільськогосподарських наук ________
__________ Л. О. Кравченко

Загальна характеристика роботи

Льонарство і лляна промисловість України мають великий потенціал, набутий досвід і матеріальну базу. У 70-80-ті роки минулого сторіччя посівні площі під льоном-довгунцем становили щорічно 220-230 тис. га, виробництво волокна – 100-130 тис. тонн. Працювало понад 40 льонозаводів, два льонокомбінати загальною потужністю 100 млн. квадратних метрів тканин технічного і побутового призначення. За останні роки площі посіву і виробництво продукції льону-довгунця різко скоротились, а її якість погіршилась.

До спаду льонарства в Україні призвели процеси дестабілізації виробництва, викликані розбалансованістю цін на льоносировину і матеріально-технічні засоби забезпечення технології вирощування та деякі інші чинники ринку.

Враховуючи обмежені можливості надходження в Україну бавовни для потреб текстильної промисловості, значне зростання цін на волокно і насіння льону на зовнішньому і внутрішньому ринку льонарство здатне перетворитися, при застосуванні високоефективної в ринкових умовах технології вирощування культури, у високоприбуткову галузь і джерело валютних надходжень.

Вилучення з обробітку малопродуктивних орних земель, різке скорочення площ під картоплею та кормовими культурами створює умови для відведення під льон-довгунець високородючих із сприятливою вологозабезпеченістю площ. З урахуванням нових чинників у землеробстві та зміни кон'юнктури ринку енергоносіїв, засобів удобрення, захисту рослин постала народно-господарська проблема, сутністю якої є наукове обґрунтування і розробка високоефективної за сучасних умов господарювання технології вирощування льону-довгунця за рахунок оптимізації технологічних процесів обробітку ґрунту, удобрення й сівби, а також використання меліорованих земель із стабільним водним режимом на базі виявлених закономірностей продукційного процесу.

Актуальність теми. В сучасних умовах розвитку сільськогосподарського виробництва першочергового значення набуло питання енерго- й ресурсозбереження, позаяк енергоносії, добрива, заходи захисту рослин від бур'янів, хвороб і шкідників постійно зростають у ціні. У зв’язку із цим технологія вирощування сільськогосподарських культур, в тому числі і льону-довгунця, мусять бути спрямовані на якнайповніше використання біокліматичних чинників, процесів формування врожаю з одночасним зменшенням витрат матеріальних ресурсів за рахунок оптимізації прийомів обробітку ґрунту, покращення його поживного і водного режимів, раціонального живлення рослин на основі вивчення періодичності їх росту й розвитку та характеру плину фізіологічних процесів залежно від вказаних прийомів.

До цього часу на культурі льону недостатньо вивчені особливості добової періодичності росту в онтогенезі, їх ендо- і екзогенних факторів. Наука майже не має необхідних даних про закономірності ходу ростових процесів у льону. Показники добової періодичності росту й розвитку рослин льону залежно від абіотичних і агротехнічних факторів визначалися переважно за допомогою ваги і лінійки, що в сучасних умовах організації наукових досліджень не узгоджується з методами подальшого їх використання.

Нині необхідне, принаймні, застосування методу ауксонографії, сучасних методик визначення площі листової поверхні та продуктивності фотосинтезу.

Наукове обґрунтування і оптимізація агротехнічних прийомів вирощування льону-довгунця, спрямованих на отримання високих і сталих врожаїв волокна і насіння за мінімальних затрат праці і матеріальних засобів у нинішніх умовах ведення льонарства спроможне перетворити галузь у високорентабельну і виробляти конкурентоспроможну продукцію для внутрішнього і зовнішнього ринків.

Запровадження високоефективної технології здатне вирішити важливу народногосподарську проблему відновлення ритмічної роботи льонозаводів, льонокомбінатів, а також бавовнопрядильних фабрик за рахунок котонізації короткого льоноволокна і використання лляного котоніну у бавовнотекстильній промисловості.

Вирішенню вказаних проблем і присвячена наша дисертаційна робота.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною науково-дослідних робіт державної науково-технічної програми “Луб'яні культури”, номер державної реєстрації 03.04.-МВ/03-96, планом наукових робіт асоціації "Укрльоноконоплепром" на 1993-1996 р. р., тематичними планами Державної агроекологічної академії України, які виконуються за державними науково-технічними програмами “Удосконалення сортової технології вирощування, комбайнового збирання льону-довгунця, що забезпечує урожай волокна 8-10 і насіння 5-7 ц/га в умовах Полісся України”, номер державної реєстрації 81012262 від 1981 р.; “Визначити найбільш доцільне сполучення різних систем обробітку ґрунту, удобрення, гербіцидів та інших технологічних прийомів у польовій сівозміні, забезпечуючи відтворення родючості ґрунту, високі і стабільні урожаї сільськогосподарських культур в умовах Полісся України”, номер державної реєстрації 0003558 від 1989р.

Мета та завдання досліджень. На основі визначення закономірностей добової періодичності росту і розвитку та фотосинтетичної діяльності льону-довгунця розробити агробіологічні основи високоефективної технології вирощування льону-довгунця.

Для вирішення цієї мети були поставлені такі завдання:

1. Вивчити закономірності добової періодичності росту і розвитку та фотосинтетичних процесів льону-довгунця залежно від абіотичних факторів і агротехнічних прийомів.

2. Встановити ефективність безполицевого основного обробітку автоморфного ґрунту під льон-довгунець.

3. Визначити ефективність глибокого рихлення гігроморфного осушеного ґрунту після його основного обробітку.

4. Виявити вплив передпосівного комбінованого обробітку ґрунту під льон-довгунець на біометричні показники, врожайність і якість льонопродукції.

5. Оптимізувати систему мінерального живлення льону-довгунця залежно від способів основного обробітку ґрунту та вологозабезпечення.

6. Встановити щільність фітоценозу льону-довгунця відповідно до вологості ґрунту та системи удобрення.

7. Розробити високоефективну технологію вирощування льону-довгунця в умовах Полісся України.

Об’єкт досліджень. Продукційний процес росту і розвитку льону-довгунця, способи обробітку й мінерального живлення автоморфних та гідроморфних ґрунтів різного гранулометричного складу, що забезпечують максимальні показники формування волокна та його якості.

Предмет дослідження. Добова періодичність росту, способи основного і передпосівного обробітку ґрунту під льон-довгунець, дози мінеральних добрив, норми висіву насіння та визначення елементів продукційного процесу посівів льону-довгунця.

Методи досліджень. Фізіологічні – для вивчення абіотичних факторів та характеру плину продукційного процесу посівів; аналітичний – визначення біохімічного складу рослинних об’єктів; агрохімічний – вивчення поживного режиму ґрунтів; органолептичний та вимірювально-ваговий при фенологічних спостереженнях та визначенні продуктивності посівів; фізико-механічний відповідно до вимог ГОСТ 24383-89 Треста льняная. Требования при заготовках.” Математико-статистичний – для встановлення достовірності отриманих результатів, економічної та енергетичної ефективності вирощування льону-довгунця за зміни параметрів різних агротехнічних прийомів його вирощування.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі виявлених закономірностей росту і розвитку рослин льону за використання методу польової ауксонографії й визначення характеру циркадної ритмічності і добової періодичності залежно від абіотичних факторів встановлено оптимальні параметри основного і передпосівного обробітку дерново-середньопідзолистих і сірих лісових ґрунтів, рівні доз мінеральних добрив за різних способів розпушування цих ґрунтів та норми висіву насіння льону-довгунця.

Для досягнення стабільної врожайності у різні за погодними умовами роки доведено доцільність використання гідроморфних дерново-глейових осушених ґрунтів із застосуванням їх глибокого рихлення, яке забезпечує оптимальні водно-фізичні властивості.

Загалом всебічно обґрунтовано, розроблено й удосконалено основні елементи високоефективної технології вирощування льону-довгунця в ринкових умовах господарювання, спроможної забезпечити отримання 1,0-1,3 т/га волокна та 0,5-0,6 т/га насіння високої якості за зниження витрат енергоресурсів.

Практичне значення одержаних результатів. Внаслідок багаторічних досліджень та агробіологічного обґрунтування розроблено і оптимізовано високоефективну технологію вирощування льону-довгунця, яка забезпечує підвищення врожайності соломи на 32,3%, волокна – 68,8% і покращення якості льонотрести на 2 сортономери при зниженні затрат енергоресурсів на 33,4%.

У господарствах Житомирської та Волинської областей, де здійснювали перевірку і освоєння технології, коефіцієнт енергетичної ефективності становив 4.0, а економічна ефективність у межах 960 грн/га. Матеріали дисертації використовувались при розробці зональних рекомендацій з вирощування льону-довгунця.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана автором самостійно. Ним узагальнено дані вітчизняної та зарубіжної літератури по темі дисертації, розроблено робочі гіпотези, за якими сплановано досліди та виконано аналітичні й фізіологічні дослідження, проаналізовано і узагальнено отримані результати, підготовлено висновки й рекомендації виробництву. Дисертант безпосередньо організував виробничу перевірку отриманих рекомендацій та впровадження їх у практику льоносіючих господарств.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації заслухані і схвалені на засіданні секції луб’яних культур ВАСГНІЛ [Київ, 1981-1987 рр.]. Їх оприлюднено і обговорено на Всеукраїнській науково-практичній конференції: “Творче, практичне і критичне мислення” [Житомир, 1997 ]; міжнародній науково-практичній конференції: “Проблеми виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції на межі 3–го тисячоліття” [Житомир, 2000р.]. Матеріали демонструвались на Виставці досягнень народного господарства Української РСР [Київ, 1982 р.].

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у 39 друкованих працях, з них 24 опубліковано у фахівних виданнях.

Об’єм і структура роботи. Дисертація викладена на 336 сторінках комп’ютерного набору, включає вступ, 5 розділів, має 76 таблиць, 48 рисунків, висновки, рекомендації виробництву та додатки. Список використаних джерел включає 386 найменувань, з них 44 іноземних авторів.

Дисертант висловлює глибоку вдячність професору Долгілевичу М. Й. за цінні поради при виконанні програми досліджень, а також доцентам кафедри агрохімії і землеробства Чернілевському М. С., Кривіч Н. Я. за допомогу у виконанні науково-дослідних робіт.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступній частині розкривається стан наукової проблеми та її значущість, обґрунтовується актуальність проблеми, сформовані завдання, при виконанні яких досягається мета досліджень, приводиться теоретичне значення і практична цінність роботи, аналіз її результатів.

1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ, ПРОГРАМА, ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Програма досліджень охоплювала широке коло питань. Вивчалася добова періодичність росту і розвитку як інтегрального продукційного процесу залежно від абіотичних факторів і комплексу технологічних прийомів вирощування льону-довгунця. Визначався вплив основного і передпосівного обробітку автоморфних і глибокого рихлення меліорованих ґрунтів, строків і доз внесення мінеральних добрив на фізико-механічний, водний і тепловий режими, добову періодичність, ритмічність, швидкість росту, продуктивність та якість льонопродукції. Програмою наших досліджень передбачалося вивчити, теоретично обґрунтувати та вдосконалити агротехнічні прийоми з метою розробки високоефективної технології вирощування льону-довгунця.

Науково-дослідна робота проводилась на кафедрі рослинництва в Державній агроекологічній академії України впродовж 1981-1998 років. Польові досліди закладали на дослідному полі (с. В. Горбаша Черняхівського району Житомирської області), а виробничі – на меліорованих ґрунтах учгоспу “Україна”. Польові досліди проводили відповідно до “Методичних вказівок ВНДІЛ 1978 р.”, а технологічну оцінку льонотрести, вихід волокна – згідно з “Методичними вказівками щодо проведення технологічної оцінки первинної обробки льону”. Виробничу перевірку і впровадження здійснювали в колективних сільськогосподарських підприємствах Житомирської і Волинської областей.

Вивчення способів обробітку і глибокого розпушування меліоративних ґрунтів, а також вплив строків і доз внесення мінеральних добрив проводили у стаціонарних і тимчасових дослідах. Дослід 1 було розгорнуто у 1981 - 1985 рр. на дерново-середньопідзолистому оглеєно-супіщаному ґрунті. Вміст гумусу в орному шарі становить 1,1-1,2%, рН-5,6, гідролітична кислотність – 2,4, сума ввібраних основ –2,55мг-екв на 100 г ґрунту, рухомі форми фосфору і обмінного калію – відповідно 5,4 і 3,0 мг/100 г ґрунту. Схема досліду з основного обробітку ґрунту і строків внесення мінеральних добрив:

1. Полицевий обробіток на глибину 20-22 см (0,20-22, контроль)

2. Дискування на глибину 10-12 см (Д,10-12).

3. Плоскорізний обробіток на глибину 20-22 см (П,20-22).

Вивчення способів обробітку і строків внесення мінеральних добрив проводилось на фоні внесення N30P90K120: 1. РК восени під оранку; 2. РК восени після оранки; 3. РК восени на безполицевому обробітку; 4. РК навесні на варіантах полицевого і безполицевого обробітків; 5. 1/2 РК восени + 1/2 РК навесні на фоні полицевого і безполицевого обробітків. Азотні добрива на всіх варіантах досліду вносили у передпосівний обробіток ґрунту. Чергування культур у сівозміні: конюшина, озима пшениця, льон-довгунець, картопля, кукурудза на зерно, ярі з підсівом конюшини. Повторність досліду чотирикратна. Розмір посівної ділянки 14·14 = 196 м2, облікової - 100 м2.

Дослід 2 проводився впродовж 1986-1990рр. на дерново-глейовому суглинковому, осушеному гончарним дренажем ґрунті. На період закладання досліду орний шар характеризувався такими показниками: вміст фізичної глини – 26,7 %, гумусу – 1,6 %, pH сольовий – 5,7, гідролітична кислотність – 1,37 мг-екв на 100 г ґрунту, сума ввібраних основ – 6,29 мг-екв на 100 г ґрунту, рухомі форми фосфору і обмінного калію відповідно 14,3 і 11,9 мг на 100 г ґрунту. Дослід закладено на фоні внесення N30P90K120. Схема досліду з агромеліоративних прийомів:

1. Оранка на глибину 20-22 см (О, 20-22, контроль); 2. Оранка + рихлення на глибину 30-40 см (К+ Р 30-40); 3. Оранка + рихлення на глибину 60-70 см (К+ Р 60-70); 4. Оранка + рихлення з кротуванням на глибину 30-40 см (К+РК 30-40);

Повторність досліду чотирикратна. Площа посівної ділянки 40·12=480м2, облікової 36·8=288 м2.

Стаціонарний дослід 3 закладено у 1990 році на сірому лісовому легкосуглинковому ґрунті. Вміст гумусу в орному шарі становить 1,15%, рН-6,4, гідролітична кислотність – 4,4, сума вбірних основ – 4,4 мг-екв на 100 г ґрунту, рухомі форми фосфору і обмінного калію – відповідно 2,9 і 6,6 мг на 100 г ґрунту.

Схема досліду основного обробітку ґрунту:

1. Оранка на глибину 20-22 см (О, 20-22, контроль); 2. Дискування на глибину 10-12 см (Д, 10-12); 3. Плоскорізний обробіток на глибину 20-22 см (П, 20-22); Чергування культур у сівозміні: 1) конюшина, 2) конюшина, 3) озима пшениця, 4) льон-довгунець, 5) кукурудза на силос, 6) озиме жито, 7) картопля, 8) ячмінь + конюшина. Вивчалися чотири системи удобрення: органо-мінеральна з повними нормами NPK (насичення 1 га сівозмінної площі органічними добривами – 11,2 т, мінеральними – 188 кг д. р.); органо-мінеральна з половинними нормами NPK (насичення органічними добривами 18.8 т/га); органо-мінеральна з половинними дозами азоту (насичення органічними добривами – 23,4 т/га); органічна система без мінеральних добрив (насичення органічними добривами 27,5 т/га).

Вивчення технології обробітку ґрунту здійснювалось на фоні чотирьох доз внесення мінеральних добрив: 1. N30 P90 K120; 2. N15 Р45 К60; 3. N15; 4. Без добрив (контроль). Повторність у досліді трьохкратна, розмір посівної ділянки 14·14=196м2 , облікової 10·10=100м2 .

Дослід 4 проводився протягом 1981-1985 років на дерново-середньо-підзолистих ґрунтах, характеристика яких подана вище. В досліді передбачалось вивчити і теоретично обґрунтувати передпосівний обробіток із застосуванням удосконаленого нами комплексного агрегату, який складається із вирівнювача ВПН-5,6 і кільчасто-шпорових котків ЗККШ-6М. Схема досліду передпосівного обробітку ґрунту:

1. Ранньовесняна культивація з боронуванням + передпосівна культивація з боронуванням + вирівнювання брусом-вирівнювачем+ ущільненням ґрунту (агрегатом: КСП-4 зі стрільчатими лапами і середніми боронами ЗБЗСС-1,0; брус-вирівнювач; коток – ЗККШ-6М)

2. Ранньовесняна культивація з боронуванням + передпосівний обробіток комплексним агрегатом (склад сільськогосподарських машин: КСП-4 зі стрільчатими лапами і середніми боронами ЗБЗСС-1,0; РВК – 3,6)

3. Розпушування дисковими знаряддями + передпосівний обробіток ґрунту комплексним агрегатом (склад сільськогосподарських машин: БДТ-10, РBK-3,6).

4. Розпушування дисковими знаряддями + передпосівний обробіток удосконаленим комплексним агрегатом (склад сільськогосподарських машин: БДТ-10; ВПН – 5,6 + ЗККШ – 6М).

Повторність у досліді трикратна, розмір посівної ділянки 15Х15=225 м2, облікової 10Х10=100 м2.

Статистична обробка даних, облік урожайності льонопродукції проводили за методикою у викладенні Б. А. Доспехова (1979). Аналітичні роботи виконані згідно з методичними розробками ряду авторів (В. Ф. Бойко, І. К. Цитович, 1959; А. Ф. Вадюнина, З. А. Корчагина, 1986). Загальні агрохімічні аналізи ґрунту, такі як гумус – за Тюріним, рН – потенціометрично, рухомий алюміній – за Соколовим, гідролітична кислотність – за Каппеном-Гільковичем, вбирні кальцій і магній – трилометрично, азот легкогідролізованих сполук – за Корнфілдом, азот нітратів – за Гриндваль-Ляжем, рухомі форми фосфору та калію – за Кірсановим. Фізичні та водно-фізичні властивості ґрунтів нами визначалися за “Методичними вказівками НДІ с.-г. використання меліорованих ґрунтів” (1984). Гранулометричний склад – пипетуванням з підготовкою ґрунту за Качинським; щільність твердої фази – піктинометричним методом, щільність – грунтобуром, об’єм якого становив 100 см3, водопроникність – за Качинським із застосуванням приладу М. Й. Долгілевича.

Добова періодичність росту реєструвалась приладом нашої конструкції –польовим ауксанографом. Визначення площі листкової поверхні проводили за допомогою сконструйованого електрично-оптичного приладу. Чисту продуктивність фотосинтезу розраховували за методикою А. А. Ничипоровича (1965). Суму цукрів та інтенсивність фотосинтезу визначили за методом Х. Н. Починка (1976).

В Українському Поліссі короткотермінові весняно-літні посухи (квітень, травень, червень) – явища надто часті. В кінці травня і в червні, у період швидкого росту, коли формується врожай волокна, температура повітря може підніматися до 35С і вище, а відносна вологість його знижуватись до 30% . За нестачі в ґрунті запасів вологи на посіві льону одночасно діють повітряна і ґрунтова посухи, які зумовлюють “підпалення льону”.

За нашими розрахунками гідротермічного коефіцієнта до років з достатньою вологістю вегетаційного періоду слід віднести 1991 – 1994 р р.; помірною – 1981, 1984, 1985, 1990, 1998 р р.; підвищеною – 1982, 1988, 1989, 1997 р р.; недостатньою – 1983, 1986, 1987, 1995 і 1996. Якщо розглянути глибше ГТК за червень місяць, то слід відмітити, що саме у 1983 році посушливими були 1 і 3 декади; у 1986 - 1 і 2; у 1987 – 3, 1995-1996 роках лише 1 декада. Виходячи з розрахунків ГТК за 1983 і 1986 роки, який за дві декади активного росту становив відповідно - 0,4 і 0,74, можна з певністю стверджувати, що саме ці роки характеризуються як дуже посушливі й посушливі. Тому за 19 років проведених досліджень частота повторення посушливих років становить 1:4 з надмірними опадами – 1:4. Таке нестабільне природне явище вимагає наукового обґрунтування робочих гіпотез і пошуків шляхів їх реалізації, які б включали систему заходів, що попереджують різке зниження продуктивності льону як від посухи, так і від перезволоження.

2. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ТА ПЕРІОДИЧНІСТЬ РОСТУ І РОЗВИТКУ ЛЬОНУ-ДОВГУНЦЯ

В розділі наведені результати досліджень біоритмів, добової періодичності і швидкості росту за часом при постійній його реєстрації залежно від екологічних факторів та агротехнічних прийомів на різних сортах льону-довгунця. За даними багаторічних досліджень з ауксанографії встановлено, що потенційна можливість продукційного процесу льону-довгунця висока. В роки з достатньою кількістю вологи в ґрунті і оптимальною температурою повітря у період швидкого росту, добовий приріст рослин у висоту може досягти більше 60 мм за добу.

У фазу сходів приріст льону за добу становить 5,9 мм з перевагою росту вночі. Максимальна фаза швидкості росту 1,0 мм/год припадає на 23 годину, а потім вона різко уповільнюється, в окремі періоди доби спостерігаються і “простої”. У фазі “ялинка” приріст стебел у висоту становить 14,6 мм за добу з перевагою приросту вдень. Амплітуда максимальної і мінімальної швидкості росту лишаються без змін. У період швидкого росту загальний приріст за добу становить 60,8 мм з великою перевагою приросту вдень, а максимальна швидкість росту зареєстрована о 21-ій годині і становить 4,7 мм/год. Період швидкого росту має 21 годину на добу, починається о 10 і продовжується до 7 години ранку. У фазу бутонізації швидкість росту різко уповільнюється і становить 26,8 мм за добу з максимальними показниками 2,3 мм/год о 20-ій годині, що суперечить загальноприйнятій думці про те, що льон найкраще росте у фазу бутонізації. В цій фазі йде формування генеративних органів, основна кількість поживних речовин органічного і мінерального походження використовується на їх утворення, а тому приріст льону у висоту призупиняється. Ця думка підтверджується інтенсивністю росту і розвитку льону у фазі цвітіння і зеленої стиглості, максимальна швидкість росту становить 0,2-0,25 мм/год о 23-ій годині.

Амплітуда коливання між мінімальною та максимальною швидкістю росту, незалежно від етапу органогенезу, завжди постійна і становить 12 годин.

Періодичність ритмів росту льону за добу і протягом вегетаційного періоду, незалежно від фаз росту і розвитку, залишається постійною. Це і є “Біологічні години” – доказ існування у більшості живих організмів здатності вимірювати час, яка передається у спадковість. Проте в нашому випадку не можна стверджувати, що зміна дня і ночі (світлові цикли) призводять до добової періодичності, оскільки довжина дня коливається в межах 16, а ночі – 8 годин, а період коливання кривої швидкості росту – 12 годин. Ось така висока точність коливальних процесів порушується невідомими процесами.

Циркадний тип швидкості росту не залежно від освітлення доби залишається майже однаковим з невеликими погодинними коливаннями. Різке уповільнення швидкості росту з повною зупинкою спостерігається о 8-10 годині. Екзогенні фактори не впливають на добову періодичність росту льону, змінюється лише швидкість росту. При сонячній погоді середня швидкість росту льону у висоту становить 0,82, у хмарну 1,17 і мінливу 1,1 мм за годину. За різних погодних умов мінімальна швидкість росту відмічається о 9-ій і максимальна о 21-ій годині з періодом біоритму 12 годин на добу. В наших дослідах криві росту льону-довгунця з інтенсивністю сонячної радіації не співпадають (рис. 1).

Якщо о 7 годині інтенсивність припливу ФАР становить біля 0,05, а ввечері після 1900 - менше 0,20 кал/см2хв, то протягом дня вона коливається в межах 0.2-0.6 кал/см2хв.

c2, %

cf /2

d2,


1. Тема- Дробление и подготовка сырья к обогащению Автор- студент гр
2. ТЕМА 23 ИЗДАЛЕКА ДОЛГО ТЕЧЕТ РЕКА ВОЛГА
3. Пояснительная записка к курсовому проекту.1
4. Тема урока- Составление таблиц истинности
5.  все сеансы Реконструкции 2 раза в неделю по 3 часа которые попадают в период с 1 по 30 или 31 число в зави
6. NET Вопросы Количество баллов Выполнить на
7. ПРАКТИКУМ Новочеркасск 2003 Удк 551
8. Реферат- Основные законы и формулы физики
9. За горизонтом Метагалактики
10. Тема 2.1. Актуальные вопросы выявления и коррекции отклонений в развитии
11.  Wht mkes mericn plces fmous Wht memories nd ssocitions do they bring Wht re the merits nd demerits tht go together with their nmes Mtch the mericn plce nmes in with the corresponding curiosities
12. На уровне Beginner обучение начинается с нуля
13. Эволюция образа прекрасной дамы в лирике А Блока
14. Тема- Кодирование звука
15. Идеи Докучаева и территориальная охрана степей
16. Основные положения международного публичного права
17. Бухгалтерский учет материальнопроизводственных запасов I
18. РЕФЕРАТ Развитие строительного Искусства Древнего Египта от мастабы до Великих пирамид Строительст
19. Разработка и применение пакетов прикладных программ
20. Арендатор вправе использовать земельный участок для строительства жилого дома по адресу