Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

Загальні відомості 1.html

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2016-01-17


В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

РЕГІОНАЛЬНА  ДОПОВІДЬ

ПРО  СТАН  НАВКОЛИШНЬОГО  ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

В  МИКОЛАЇВСЬКІЙ  ОБЛАСТІ  У  2011  РОЦІ

м. МИКОЛАЇВ

2012

З М І С Т

Вступ

5

1. Загальні відомості

1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості регіону

1.2. Соціальний та економічний розвиток регіону

6

6

7

2. Стан атмосферного повітря

2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря

    2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами

    2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря по області та в розрізі населених пунктів

    2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки)

2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря

2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах

2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря

2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля

2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття

2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря

9

9

9

11

14

16

18

18

19

20

22

3. Зміна клімату

3.1. Тенденції зміни клімату

3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів

3.3. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів адаптації до зміни клімату

23

23

23

26

4. Стан водних ресурсів

4.1. Водні ресурси та їх використання

    4.1.1. Загальна характеристика

    4.1.2. Водозабезпеченість територій та регіонів

    4.1.3. Водокористування та водовідведення

4.2. Забруднення поверхневих вод

    4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод

    4.2.2. Основні забруднювачі водних об’єктів (за галузями економіки)

    4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод

4.3. Якість поверхневих вод

    4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками

    4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів

    4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію

    4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод

4.4. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення

4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів

4.6. Заходи щодо поліпшення стану водних об’єктів

29

29

29

30

31

38

38

39

44

44

44

50

58

58

59

68

69

5. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідного фонду та формування екологічної мережі

5.1. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування екологічної мережі

    5.1.1. Загальна характеристика

    5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття

    5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття

    5.1.4. Формування національної екомережі

5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу

    5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу

    5.2.2. Лісові ресурси

    5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів

    5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України

    5.2.5. Адвентивні види рослин

    5.2.6. Стан зелених насаджень

    5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу

5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу

    5.3.1. Загальна характеристика тваринного світу

    5.3.2. Стан та ведення мисливського  та рибного господарства

    5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів

    5.3.4. Інвазивні види тварин

    5.3.6. Заходи щодо збереження тваринного світу

5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні

    5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду

    5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення

5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон

5.6. Природно-культурна спадщина

5.7. Туризм

70

70

70

72

74

75

75

75

76

78

79

79

79

80

80

80

81

84

84

84

85

85

86

87

90

90

6. Земельні ресурси і ґрунти

6.1. Структура та використання земельних ресурсів

    6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду

    6.1.2. Господарська освоєність земельних угідь

6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси

6.3. Стан і якість ґрунтів

    6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення

    6.3.2. Забруднення ґрунтів

    6.3.3. Деградація ґрунтів

6.4. Оптимізація використання та охорона земель

93

93

94

95

95

96

96

96

97

98

7. Надра

7.1. Мінерально-сировинна база

    7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази

7.2. Система моніторингу геологічного середовища

    7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість

    7.2.2. Екзогенні геологічні процеси

7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр

7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр

100

100

101

103

103

112

118

118

8. Відходи

8.1. Структура утворення та накопичення відходів

8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)

8.3. Використання відходів як вторинної сировини

8.4. Транскордонні перевезення відходів

8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами

119

119

121

125

126

126

9. Екологічна безпека

9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки

9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку

9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія

127

127

133

133

10. Промисловість та її вплив на довкілля

10.1. Структура та обсяги промислового виробництва

10.2. Вплив на довкілля

    10.2.1. Гірничодобувна промисловість

    10.2.2. Металургійна промисловість

    10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість

    10.2.4. Харчова промисловість

10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва

136

136

139

139

139

140

141

143

11. Сільське господарство та його вплив на довкілля

11.1. Тенденції розвитку сільського господарства

11.2. Вплив на довкілля

    11.2.1. Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження

    11.2.2. Використання пестицидів

    11.2.3. Екологічні аспекти зрошення та осушення земель

    11.2.4. Тенденції в тваринництві

11.3. Органічне сільське господарство

143

143

145

145

146

147

149

151

12. Енергетика та її вплив на довкілля

12.1. Структура виробництва та використання енергії

12.2. Ефективність енергоспоживання та енергозбереження

12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля

12.4 Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики

152

152

153

154

156

13. Транспорт та його вплив на довкілля

13.1. Транспортна мережа області

    13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень

    13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів

13.2. Вплив транспорту на довкілля

13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля

157

157

157

159

160

161

14. Збалансоване виробництво та споживання

14.1. Структурна перебудова та екологізація економіки

14.2. Впровадження елементів «більш чистого виробництва»

14.3. Ефективність використання природних ресурсів

14.4. Оцінка «життєвого циклу виробництва»

162

162

162

162

165

15. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища

15.1. Національна та регіональна екологічна політика

15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки

15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства

15.4. Виконання державних цільових екологічних програм

15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища

15.6. Державна екологічна експертиза

15.7. Економічні засади природокористування

    15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності

    15.7.2. Стан фінансування природоохоронної галузі

15.8. Технічне регулювання сфері охорони довкілля, екологічної безпеки та раціонального  природокористування

15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування

15.10. Екологічний аудит

15.11. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля

15.12. Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень

    15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій

    15.12.2. Діяльність громадських рад, об’єднань, тематичних робочих груп і мереж

15.13. Екологічна освіта та інформування

15.14. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля

    15.14.1. Європейська та  євроатлантична інтеграція

    15.14.2. Залучення міжнародної технічної допомоги та координація діяльності програм / проектів зовнішньої допомоги

    15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво

165

165

166

166

167

170

171

174

174

174

176

177

178

179

181

181

183

184

187

187

187

187

Висновки

188

ВСТУП

«Регіональна доповідь про стан навколишнього природно середовища в Миколаївській області у 2011 році» підготовлена державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області на виконання вимог ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Доповідь містить узагальнені та аналітичні матеріали про використання, охорону і відтворення природних ресурсів регіону, державний екологічний моніторинг довкілля, державну політику та контроль у галузі охорони природи та природокористування, впровадження еколого-економічних реформ, здійснення регіональних та національних екологічних програм, результати державної екологічної експертизи, поводження з відходами виробництва, радіаційну безпеку, вплив якості довкілля на стан здоров’я населення, екологічне інформування населення, освіту, громадські екологічні рухи, стан і перспективи наукових досліджень в галузі екології та раціонального природокористування, міжнародне співробітництво з питань охорони довкілля.

Підведені підсумки та визначено основні пріоритети екологічної політики в області на 2012 рік.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості регіону.

Як окрема політико-адміністративна одиниця України, Миколаївська область була створена 22 вересня 1937 року.

У сучасних межах область розташована між 46°30' і 48°15' північної широти та між 30°15' і 33°05' східної довготи. За розмірами території вона знаходиться на 15 місці серед політико-адміністративних формувань України. Площа –                24,6 тис.км2.

Кількість населення – 1178,2 тис. осіб (на 1 червня 2012 року).

Центр області – місто Миколаїв.

За особливістю природних умов Миколаївська область розташована на півдні країни в межах двох фізико-географічних зон – лісостепової (Кривоозерський і західна половина Первомайського району) і степової (решта території) в басейні нижньої течії ріки Південний Буг.

На заході межує з Одеською, на півночі з Кіровоградською, на сході та північному сході з Дніпропетровською та на південному сході з Херсонською областями. Південна частина Миколаївщини омивається водами Чорного моря.

Клімат у Миколаївській області помірно-континентальний з м’якою малосніжною зимою та жарким посушливим літом. Середньорічні температури: літня – плюс 21,1°С, зимова – мінус 2°С. Річна кількість опадів коливається від 400 мм на півдні області до 550 мм – на півночі.

Середня кількість днів з опадами становить 5-9 на місяць. Максимум випадає влітку, переважно у вигляді злив. З несприятливих кліматичних явищ на території області спостерігаються суховії (у теплий період року – 15-20 днів), пилові бурі (від 5 на заході до 9 днів на сході), посухи (вересень-жовтень), град     (4 дні). Північна частина Миколаївської області належить до посушливої, дуже теплої, південна – до дуже посушливої, помірно жаркої з м'якою зимою.

Внутрішні води включають річки, лимани, озера, водосховища і ставки.

В області нараховується 120 великих, середніх та малих річок загальною довжиною в межах області 3609,34 км.

Основна водна артерія області – річка Південний Буг. У межах Миколаївської області її довжина складає 257 км. Притоки Південного Бугу: ліві – Мертвовод (92 км), Гнилий Єланець (72 км), Сухий Єланець (68 км), Велика Корабельна (40 км), Синюха (24 км); праві – Чичиклея (86 км), Бакшала (85,5 км), Чертала (60,6 км), Кодима (59 км).

Друга за довжиною річка – Інгул (179 км) – впадає в Бузький лиман.

На півдні області внаслідок затоплення морем гирлових ділянок річок сформувалося дев’ять лиманів, найбільшими з яких являються: Дніпровсько-Бузький (63 км), Тилігульський (60 км), Бузький (42 км), Березанський (26 км).

До території області належать чотири невеликі острови: Довгий (7 км), Майський (4 км), Березань (0,9 км), Круглий (0,6 км), а також частина Кінбурнського півострова (40 км).

1.2. Соціальний та економічних розвиток регіону.

Сприятливі умови розташування Миколаївської області обумовили формування на її території потужної багатогалузевої промисловості, розвиненого агропромислового комплексу, розгалуженої транспортної мережі, портового господарства й створення значної виробничої, наукової й соціальної інфраструктури.

Економічний потенціал регіону становлять більше 200 промислових і понад 2,3 тис. малих підприємств всіх форм власності, понад 600 сільськогосподарських підприємств та 4,3 тис. фермерських господарств.

За підсумками 2011 року спостерігається зростання практично в усіх секторах економіки області порівняно з 2010 роком.

Розвиток промислового комплексу області. 2011 року в цілому в промисловому комплексі області  закріплено позитивні тенденції до зростання виробництва.

2011 року в області відстежувалося зростання виробництва за більшістю видів промислової діяльності, зокрема: найбільш суттєво у машинобудуванні – на 13,6%, виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції – на 14,9%, у целюлозно-паперовому виробництві, видавничій діяльності – на 192,8%, а також у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів – на 5,0%, хімічній та нафтохімічній промисловості – на 4,8%. З невеликим відставанням спрацювали такі галузі як харчова (на 1,6%) та енергетична (на 2,1%).

Сільське господарство. За 2011 рік індекс обсягу сільськогосподарського виробництва до відповідного року становив 111,8%, що відповідає 19 місцю серед регіонів України. При цьому, приріст досягнуто як в господарствах населення (107,5 %), так і в сільськогосподарських підприємствах (116,2%).

Обсяг виробництва продукції рослинництва у 2011 році порівняно з 2010 роком зріс на 16,6 %, у т.ч. в аграрних підприємствах – на 19,2 %, у господарствах населення – 12,9 %. Збільшився порівняно з 2010 роком валовий збір майже всіх сільськогосподарських культур.

Будівельна діяльність. У січні-грудні 2011 року власними силами підприємств області виконано будівельних робіт у фактично діючих цінах на суму 1356,7 млн.грн., що на 10,5% менше ніж за відповідний період 2010 року.

Суттєвий вплив на загальні показники по області мало зменшення обсягів будівництва у місті Миколаєві (на 16,4%) де зосереджено дві третини підприємств будівельного комплексу, питома вага яких в загальнообласному обсязі виконаних будівельних робіт склала 76,6%.

Скорочення обсягу будівництва, головним чином, зумовлено тим що у 2010 році по області спостерігались високі темпи зростання обсягів виконаних робіт (внаслідок реалізації підприємствами області інвестиційних проектів) і область посідала одне з перших місць серед інших регіонів України, що стало основою великої порівняльної бази в 2010 році і, як наслідок, негативно вплинуло на зниження індексу обсягів будівельних робіт у 2011 році.

Зовнішньоекономічна діяльність. Економічний розвиток в сфері зовнішньоекономічної діяльності оцінюється за показниками темпів зростання (зменшення) обсягу експорту товарів та коефіцієнту покриття експортом імпорту.

У січні – листопаді 2011 р. обсяг експорту товарів становив 1516,4 млн.дол. США і збільшився порівняно з січнем – листопадом 2010 р. на 11,7%, імпорту 891,8 млн.дол. США і зріс на 14,4%.

Зростання експорту відбулося за рахунок нарощення обсягів глинозему, жирів та олій тваринного або рослинного походження, механічного та електротехнічного обладнання, імпорту – за рахунок збільшення ввезення механічного та електротехнічного обладнання, засобів наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів, мінеральних продуктів.

Протягом жовтня-листопада у зв’язку із скасуванням вивізного мита зросли обсяги експорту зернових культур до 89,3 млн.дол.США проти 70,3 млн. дол. США у жовтні-листопаді 2010 року, але області не вдасться значно поліпшити свій рейтинг за цим показником, що пояснюється вагомим зниженням обсягу експорту зернових культур (за 11 місяців – на 137,8 млн.дол. США або на 29,9%) через тривалу дію обмежувальних заходів щодо експорту зернових. Частка експорту зернових культур в загальнообласному обсязі становила 21,3%.

Стан розвитку споживчого ринку області. Розвиток внутрішньої торгівлі та сфери послуг відображає позитивні процеси розвитку економіки області.

За січень-грудень 2011 року оборот роздрібної торгівлі з урахуванням економічних результатів діяльності фізичних осіб-підприємців становив 16,7 млрд. грн. з темпом зростання до попереднього року 116,9% (по Україні – 114,7%).

Обсяг продажу на одну особу в цілому по області за 2011 рік склав  по області 14080,8 грн., абсолютний приріст на 1 особу до рівня 2010 року - 1816,2 грн.

В структурі загального обороту області 44,3% (7386,4 млн. грн.) складають обсяги товарообороту підприємств (юридичних осіб) з темпом росту до відповідного періоду минулого року 115,7%.

Житлово-комунальне господарство  За підсумками 2011 року обсяг введення в експлуатацію житла у розрахунку на 10 тис. населення кв. метрів загальної площі Миколаївська області становить 1197,7 кв. метрів житла (збільшення за останній квартал 2011 року на 338%).

За інформацією Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області за 2011 рік введено в експлуатацію 141,3 тис. кв. м, що більше ніж за аналогічний період 2010 року на 6,5%.

В області продовжується робота з розвитку нових форм самоорганізації населення за рахунок  створення об’єднань  співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Всього в області за станом на 01.01.2012 року створено  848 ОСББ, які обслуговують 926 житлових будинків або 26% від загальної житлової площі комунального житлового фонду.

Рівень оплати населенням  житлово-комунальних послуг у січні-грудні 2011 року  становив 98,0 %.

2. СТАН АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Охорона атмосферного повітря - ключова проблема оздоровлення навколишнього природного середовища. Атмосферне повітря займає особливе положення серед інших компонентів біосфери, виконуючи  складну захисну функцію: оберігаючи Землю від абсолютно холодного Космосу і потоку сонячних випромінювань. У атмосфері йдуть глобальні метеорологічні процеси, формується клімат і погода, затримується маса метеоритів. Його значення для всього живого на Землі неможливо переоцінити. При цьому повітря повинне мати певну чистоту і будь-яке відхилення від норми небезпечне для здоров’я.

Внаслідок діяльності людини в атмосферу потрапляє значна кількість забруднюючих речовин, зокрема при спалюванні різних видів палива (для опалення, виробництва електроенергії, під час експлуатації транспортних засобів) та при роботі промислових підприємств.

Особливо актуальною ця проблема є для індустріальних областей, в тому числі і для Миколаївської, хоча область і не увійшла в перелік регіонів з високим забрудненням атмосфери, що зумовлено відсутністю підприємств хімічної та вугільної промисловості. Слід відмітити, що рівень техногенного навантаження на навколишнє природне середовище Миколаївської області нижчий, ніж в середньому по Україні. Так, у розрахунку на 1 км2 території регіону припадало 3,6 т викинутих в атмосферу забруднюючих речовин. В середньому по країні зазначені показники становили відповідно 11,4 т.

2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами.

2011 року в атмосферне повітря області надійшло 89,86 тис.т забруднюючих речовин, що на 6,76 тис.т (8,1%) більше, ніж у 2010 році             (табл. 2.1.1.1. та 2.1.1.2.), в тому числі:

- зі стаціонарних джерел забруднення до атмосфери надійшло 25,69 тис.т забруднюючих речовин, що на 2,98 тис.т, або на 19,8%більше ніж у 2010 році;

- від пересувних джерел 64,17 тис.т, що на 2,52 тис.т, або  4,1% більше ніж минулого року.

Крім того, в атмосферу було викинуто 2,91 млн.т діоксиду вуглецю (парникового газу), який  впливає на зміну клімату. У порівняні з 2010 роком викиди діоксиду вуглецю збільшилися на 0,31 млн.т що на  11,9 % більше, ніж у 2010 році.

Таблиця 2.1.1.1. Динаміка викидів в атмосферне повітря

Роки

Викиди в атмосферне повітря, тис.т.

Щільність викидів у розрахунку на 1 км2, т

Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу, кг

Обсяг викидів на одиницю ВРП, т/млн.грн.

Всього

у тому числі

стаціонарними джерелами

пересувними джерелами

2000

54,23

11,43

42,80

2,21

42,14

16,36

2005

71,45

24,29

47,16

2,91

58,20

7,48

2006

85,80*

21,19

64,61

2,8

56,80

7,22

2007

86,66*

22,66

64,002

3,5

71,76

5,78

2008

89,61*

25,78

63,83

3,64

74,69

4,67

2009

85,82*

24,43

61,39

3,49

72,0

4,22

2010

83,10*

21,45

61,65

3,38

70,0

3,45

2011

89,86*

25,69

64,17

3,65

76,1

-**

* Запроваджено новий метод розрахунку викидів від транспортних засобів.

** Данні про ВРП за 2011 рік Держкомстатом будуть представлені у 2013 році.

Таблиця 2.1.1.2. Динаміка викидів в атмосферне повітря (стаціонарні джерела та автотранспорт)

Викиди по області

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Загальна кількість викидів в атмосферне повітря по області, тис.т.

у тому числі:

71,45

85,80*

86,66*

89,61*

85,82*

83,10*

89,86*

від стаціонарних джерел

забруднення, тис.т.

24,29

21,19

22,66

25,78

24,43

21,45

25,69

від автотранспорту, тис.т.

43,45

43,57

54,98

54,60

52,57

51,1

53,29

* Новий метод розрахунку викидів від транспортних засобів.

Динаміка викидів в атмосферне повітря у 2000 та 2005-2011 рр. в розрізі джерел надходження (стаціонарні джерела та автотранспорт) представлена на мал. 2.1.1.1.

Мал. 2.1.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тис.т

Основними забруднюючими речовинами, що потрапляють в повітряний басейн при експлуатації транспортних засобів та виробничої техніки є  оксид вуглецю (70,9%, або 45,5 тис.т), діоксид азоту (14,7%, або 9,4 тис.т), неметанові леткі органічні сполуки (11,0%, або 7,0 тис.т). У значно менших кількостях в атмосферу викидалися специфічні речовини: діоксид сірки (925,6 т), метан (199,4 т), оксид азоту (81,5 т), бенз(а)пірен (5,6 т), аміак (0,6 т). Крім того, від роботи двигунів пересувних джерел забруднення було викинуто 936,3 тис.т діоксиду вуглецю.

Щодо викидів від стаціонарних джерел, то їх частка становить 28,6% від загального обсягу забруднюючих речовин, що надійшли в атмосферу області.

У 2011 році 293 підприємств та організацій області звітували про викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами (табл. 2.1.1.3.), що на 0,3% більше ніж минулого року.

Таблиця 2.1.1.3. Основні показники охорони атмосферного повітря

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р

2010 р

2011 р.

Кількість підприємств, які мали викиди та звітували за формою 2-ТП повітря, одиниць

356

339

340

335

319

292

293

Обсяги викидів, тис.т

24,29

21,19

22,66

25,78

24,43

21,45

25,69

Викинуто шкідливих речовин у розрахунку на душу населення, кг

20

17

19

21,5

20,5

18,0

22

Викинуто шкідливих речовин у розрахунку на 1 км2 території, кг

989

862

922

1048

994

872

1045

Викинуто в середньому одним підприємством, т

68

63

67

77

76,5

73,5

87,7

2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря по області та в розрізі населених пунктів.

За даними головного управління статистики у Миколаївській області у структурі викидів шкідливих речовин переважали газоподібні та рідкі речовини, на які припадало 67,4% (17,3 тис.т) сумарної кількості викинутих у повітря забруднюючих хімічних сполук. Твердих речовин у повітряний басейн області викинуто 24,7% (6,53 тис.т). У складі газоподібних речовин 11,9 тис.т. припадає на викиди метану, сполуки азоту складають 3,5 тис.т, оксид вуглецю – 1,9 тис.т.

Мал. 2.1.2.1. Хімічний склад викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел у 2011 році

Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення в розрахунку на 1 км2 території області становила 1045кг, а на душу населення – 22 кг шкідливих речовин. Проте, в окремих районах та містах ці показники значно перевищили середньообласний рівень. Зокрема, у м Вознесенську  обсяги викидів у розрахунку на 1 км2 були більшими майже - у 22 рази, у м.Первомайську – в 19 разів. Підприємствами обласного центру у розрахунку на 1 км2 було викинуто 31,46 т забруднювальних речовин, що перевищило середній показник по області в 30 разів. Що стосується викидів у атмосферу в розрахунку на душу населення, то найсуттєвішого антропогенного навантаження (0,146 т шкідливих речовин) зазнала атмосфера Миколаївського району, де цей показник перевищив середньообласний рівень майже в 6,6 разів.

Зменшення обсягів викидів у повітря від стаціонарних джерел порівняно з 2010 роком було характерним для 4 районів області (на 9,7%–65%). Найзначніше збільшили обсяги викидів небезпечних речовин підприємства та організації Березанського (в 12 разів) та Братського  (в 5,5 разів) районів.

Таблиця 2.1.2.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел у регіоні по окремим населеним пунктам, тис.т

2000 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р

Всього по області

11,43

24,29

21,19

22,66

25,78

24,434

21,452

25,69

Всього по населеним пунктам

6,96

7,967

8,095

7,175

7,807

9,764

6,468

9,761

у тому числі:

м. Миколаїв

5,65

6,459

6,542

6,143

7,048

9,132

5,916

8,181

м. Вознесенськ

0,50

0,423

0,421

0,265

0,244

0,229

0,212

0,537

м. Очаків

-

0,165

0,102

0,118

0,103

0,093

0,109

0,515

м. Первомайськ

0,59

0,762

0,875

0,453

0,289

0,224

0,175

0,509

м. Южноукраїнськ

0,22

0,158

0,155

0,196

0,123

0,086

0,056

0,019

Динаміка викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в цілому по області та в розрізі населених пунктів, в тому числі по найпоширенішим забруднюючим речовинам (пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю), представлена в табл. 2.1.2.1. та табл. 2.1.2.2.

За даними головного управління статистики у Миколаївській області в 2011 році від стаціонарних джерел в порівняні з 2010 роком зменшилися викиди пилу на 38%, діоксиду сірки на 31% та діоксиду азоту на 33%, викиди  оксидів вуглецю збільшилися на 17% .


Таблиця 2.1.2.2. Динаміка викидів стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, в тому числі по найпоширеніших речовинах (пил, діоксид азоту, діоксид сірки, оксид вуглецю) в цілому по області та в розрізі населених пунктів, тис.т

Населені пункти

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Разом

у тому числі

Разом

у тому числі

Разом

у тому числі

Разом

у тому числі

Разом

у тому числі

Пил

Діоксид азоту

Діоксид сірки

Оксид вуглецю

Пил

Діоксид азоту

Діоксид сірки

Оксид вуглецю

Пил

Діоксид азоту

Діоксид сірки

Оксид вуглецю

Пил

Діоксид азоту

Діоксид сірки

Оксид вуглецю

Пил

Діоксид азоту

Діоксид сірки

Оксид вуглецю

Разом по області,

у тому числі:

16,292

10,271

3,103

1,106

1,812

18,203

12,742

2,921

0,867

1,673

17,761

10,423

3,112

2,670

1,556

21,25

10,48

2,228

1,182

1,575

25,694

6,529

2,975

0,818

1,930

м. Миколаїв

4,630

1,887

1,614

0,172

0,957

4,209

1,699

1,504

0,084

0,922

6,601

1,888

1,881

1,946

0,886

5,916

1,83

1,688

0,114

0,936

8,181

1,621

1,558

0,078

0,935

м. Вознесенськ

0,169

0,043

0,035

0,056

0,035

0,109

0,027

0,034

0,023

0,025

0,106

0,027

0,034

0,026

0,019

0,212

0,023

0,032

0,031

0,017

0,537

0,019

0,025

0,022

0,021

м. Очаків

0,017

0,003

0,004

0,002

0,008

0,014

0,003

0,003

0,001

0,007

0,009

0,003

0,003

0,001

0,002

0,109

0,001

0,005

0,001

0,003

0,515

0,001

0,006

-

0,004

м. Первомайськ

0,292

0,161

0,039

0,036

0,056

0,232

0,143

0,031

0,032

0,026

0,194

0,095

0,037

0,039

0,023

0,175

0,05

0,031

0,038

0,021

0,509

0,045

0,029

0,040

0,018

м. Южноукраїнськ

0,180

0,099

0,009

0,067

0,005

0,111

0,083

0,002

0,024

0,002

0,076

0,069

0,003

0,002

0,002

0,056

0,042

0,002

0,001

0,002

0,019

0,004

1,064

0,001

0,002


В таблиці 2.1.2.3. наведено інформацію про обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в розрізі районів та міст області. Аналіз даних свідчить про збільшення обсягів викидів, порівняно з попереднім роком, у 16 районах та містах Миколаєві, Вознесенську, Очакові, Первомайську. Найзначніше збільшили обсяги викидів небезпечних речовин підприємства та організації Березанського (в 12 разів) та Братського  (в 5,5 разів) районів.

Таблиця 2.1.2.3. Обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря по районам та містам області

Міста та райони області

Обсяги викидів, т

Збільшення/

зменшення викидів у 2011 р. проти 2010 р, т

Обсяги викидів у 2011 р. до 2010 р., %

Викинуто в середньому 1 підприємством, т

у 2010 р.

у 2011 р.

м. Миколаїв

5,916

8,181

2,264

138,3

64

м. Вознесенськ

0,212

0,537

0,324

253,0

26

м. Очаків

0,109

0,515

0,405

471,8

73

м. Первомайськ

0,175

0,509

0,334

291,2

22

м. Южноукраїнськ

0,056

0,019

-0,037

34,1

4

Арбузинський

0,807

1,058

0,250

131,1

66

Баштанський

1,136

1,739

0,603

153,1

133

Березанський

0,062

0,775

0,712

1244,0

96

Березнігуватський

0,258

0,590

0,332

228,6

98

Братський

0,052

0,286

0,234

553,0

40

Веселинівський

0,715

1,020

0,304

142,6

85

Вознесенський

0,999

1,350

0,351

135,2

337

Врадіївський

0,065

0,134

0,068

205,2

33

Доманівський

0,133

0,226

0,092

170,1

56

Єланецький

0,032

0,071

0,039

222,4

23

Жовтневий

1,090

0,925

-0,164

84,9

84

Казанківський

0,226

0,395

0,169

174,9

65

Кривоозерський

0,081

0,052

-0,029

63,6

8

Миколаївський

7,588

4,583

-3,005

60,4

327

Новобузький

0,126

0,221

0,094

175,6

22

Новоодеський

0,422

1,303

0,881

303,8

100

Очаківський

0,075

0,089

0,013

118,6

15

Первомайський

0,549

0,603

0,054

109,9

32

Снігурівський

0,568

0,513

0,108

90,3

57

Разом по області

21,45

25,694

4,405

119,8

88

2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки).

Переважна більшість забруднюючих речовин надходить до повітря від основних забруднювачів – підприємств, обсяги викидів яких перевищують 100,0 тонн на рік.

2011 року до переліку основних забруднювачів області відносяться одинадцять підприємств (біля 4% від загальної кількості підприємств, які надали звіт по формі  2-ТП (повітря)), разом з тим обсяги викидів цих підприємств складають 79,9% від обсягів викидів всіх підприємств області та дорівнюють 20,55 тис.т. (табл.2.1.3.1.)

Таблиця 2.1.3.1. Основні забруднювачі атмосферного повітря

№ п/п

Підприємство – забруднювач

Відомча приналежність

Валовий викид, т

Зменшення /-

Збільшення/+

Причина зменшення,/ збільшення

2010 р.

2011 р.

1.

ПАТ "Югцемент"

АТВТ, створені на основі державних

6859,313

4196,306

-2663,007

Впровадження природоохоронних заходів 

2.

ТОВ "Миколаївський глиноземний завод"

Приватна власність

2532,594

2434,984

- 94,61

Впровадження прогами енергозбереження

3.

Миколаївське ЛВУМГДК «Уктрансгаз)

Державний комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості

3436,943

4198,509

+761, 66

Збільшення пусконалагоджувальних та ремонтних робіт

4.

ДП НВКГ "Зоря – Машпроект"

Державний комітет промислової політики України

387,773

367,696

-20,077

Незначне зменшення обсягів виробництва

5.

ОКП "Миколаївоблтеплоенерго"

Державні адміністрації областей, міст Києва, Севастополя

202,02

323,595

+121,575

Збільшення обсягів виробництва (тепла)

6.

ТОВ СП "Нібулон"

Підприємства України, засновані фізичними особами

770,384

567,259

-203,125

Впровадження природоохоронних заходів

7.

ПАТ "Миколаївгаз"

Державний комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості

145,116

6917,678

+66772,562

Додатковий облік

8.

Пасажирське вагонне депо Миколаїв

Міністерство транспорту та зв’язку

166,363

149,432

-16,931

Зменшення використання твердого палива

9.

ВАТ "Миколаївська ТЕЦ"

Міністерство палива та енергетики України

142,415

150,644

+8,229

На тому самому рівні

10.

Філія УМГ "Черкаситрансгаз» дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» Південнобузька компресорна станція Олександрівського

Державний комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості

865,528

1032,59

+167,062

Збільшено обсягу виробництва

11

ТОВ «Бандурський олійноекстраційний завод»

Приватна власність

*

217,94

-

-

* Обладнання введено в експлуатацію у 2010 році.

Відповідно до даних, представлених в таблиці 2.1.3.1. можна зробити висновки:

- до найбільших забруднювачів відносяться такі підприємства: ПАТ «Миколаївгаз», ПАТ "Югцемент", Миколаївське ЛВУМГ, ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", сумарні викиди яких склали 17,7 тис.т або 68,8% від викидів усіх стаціонарних джерел та 86% від викидів основних забруднювачів.

Загалом, збільшення викидів від усіх стаціонарних джерел пояснюється збільшенням кількості ремонтних, пусконалагоджувальних робіт та продувок трубопроводів на Миколаївському ЛВУМГ та додатковим обліком викидів при транспортуванні природного газу до споживачів.      

Із промислових підприємств, як і раніше, основними забруднювачами повітря районів та міст області у 2011 році були підприємства переробної промисловості, якими викинуто 31,6% забруднюючих речовин від загального обсягу викидів від стаціонарних джерел. Викиди забруднюючих речовин в атмосферу за видами економічної діяльності представлені в таблиці 2.1.3.2.

Таблиця 2.1.3.2. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами економічної діяльності

№ з/п

Види економічної діяльності

Кількість підприємств, які мали викиди, одиниць

Обсяги викидів по регіону

Викинуто в середньому одним підприємством, т

тони

у % до підсумку

1

2

3

4

5

6

1

Всі види економічної діяльності

293

25694

100

87,692

2

Сільське господарство,

мисливство та пов’язані з ним послуги  

53

1952,978

7,6

36,849

3

Добувна промисловість

8

202,626

0,8

25,328

4

Переробна промисловість:

77

8128,226

31,6

105,561

5

Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

27

87,1

2,5

24,141

6

Виробництво іншої неметалевої продукції

7

4414,760

17,2

630,680

7

Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів

6

2502,842

9,7

417,140

8

Виробництво машин та устаткування

12

481,149

1,6

34,846

9

Виробництво та розподілення  електроенергії, газу та води

23

7528,077

29,3

327,308

10

Будівництво

13

265,967

1,0

20,459

11

Діяльність транспорту та звязку

49

6314,453

24,6

128,866

2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря.

Проблема транскордонного забруднення повітря має ряд особливостей, які ускладнюють правове регулювання в даній сфері та боротьбу з ним. До таких особливостей відносяться: множинність і розпиленість джерел забруднення, значна віддаленість джерел від місця нанесення шкоди, непостійність напрямку та відстані перенесення забруднюючих речовин, значне їх розсіювання в повітряних масах.

Все це призвело до того, що довгий час не вдавалось з достатньою точністю визначати конкретні джерела в кожному випадку транскордонного забруднення через атмосферу, а також обсяги завданої шкоди. Деякі науковці вважали забруднення повітря виключно національною проблемою, оскільки максимальна шкода від забруднення повітря в багатьох випадках проявляється безпосередньо біля джерела викидів. Крім того, здатність природного середовища поглинати і "переробляти" забруднення повинна була, на думку цих науковців, істотно знижувати міжнародний (тобто транскордонний) ефект забруднення атмосфери.

Тривалий час питання про правове регулювання транскордонного забруднення через атмосферу не виходило за межі стадії досліджень. Відповідні міжнародні угоди, які укладались в цій сфері, носили переважно технічний характер і робили акцент на організації програм спільного вивчення впливу забруднення атмосфери на природу та на здоров'я людей.

В Європі моніторинг викидів забруднювачів атмосферного повітря розпочався наприкінці 70-х років і, починаючи з 80-х, Європа встановлювала бюджети викидів двооксиду сірки та двоокису азоту в більшості країн. Бюджети викидів забруднюючих речовин характеризують наскільки країна є імпортером чи експортером забруднення.

З появою об'єктивної необхідності захисту атмосфери, створення технічних засобів такого захисту та контролю за забрудненням, в міжнародному праві стали формуватися норми заборони транскордонного забруднення повітря. В листопаді 1979 р. була укладена багатостороння Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, яка стала значним досягненням в сфері міжнародно-правового регулювання транскордонного забруднення, яка вступила в силу в 16 березня 1983 року. Сторонами угоди є більшість Європейських країн,  включаючи Україну.

Конвенція забезпечує основу для співробітництва в сфері боротьби з транскордонним забрудненням повітря. В цьому документі сформульовані основні принципи співпраці з метою поступового скорочення забруднення повітря і розроблена загальна схема проведення наукових досліджень, оцінок та моніторингу, а також обміну інформацією.

Для підготовки щорічного звіту України про виконання Конвенції на підставі статистичних даних за 2010 рік підготовлено та направлено до Мінприроди звіт по Миколаївській області  про викиди сполук сірки, оксидів азоту, аміаку, летких органічних сполук, вуглеводнів і важких металів в цілому по області. Кожні чотири роки «Звіт про викиди» формується з деталізацією по квадратам сітки ЕМЕП і оцінкою переносу забруднювачів повітря на великі відстані.

2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах.

У 2011 році перевищення максимально разових граничнодопустимих концентрацій (ГДК) спостерігались в атмосферному повітрі м. Миколаєва по пилу, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, фтористому водню, формальдегіду.

Відсоток повторюваності максимально разової концентрації вище ГДК був більше по діоксиду азоту і формальдегіду на постах спостереження (ПСЗ) біля автомагістралей з інтенсивним рухом автомобільного транспорту.

Протягом року спостерігалось незначне забруднення пилом, діоксидом сірки, оксидом вуглецю, оксидом азоту та фтористим воднем атмосфери міста.

Максимальні середньомісячні перевищення ГДК середньодобової:

Діоксид азоту           qср=0,04 мг/м3      ( 1,0  ГДК ср.доб.)

Формальдегід           qср=0,022 мг/м3    ( 7,3 ГДК ср.доб.)

Фтористий водень    qср=0,007 мг/м3     ( 1,4 ГДК ср.доб.)

Вміст важких металів (кадмій, залізо, марганець, нікель, свинець, хром та цинк) у атмосфері міста залишився незначним. 

. 

Мал. 2.3.1. Середньомісячні концентрації по місту, у кратності ГДК

Річний хід середньомісячних концентрацій пилу, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, оксиду азоту, фтористого водню був достатньо рівномірний по всім пунктам спостережень. 

Середньомісячні концентрації формальдегіду підвищувались у теплий період (мал. 2.3.1.). 

Середні концентрації пилу, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, оксиду азоту залишились на тому ж рівні (табл. 2.3.1.).

Випадків високого забруднення та екстремально-високого забруднення протягом не спостерігалось.

Таблиця 2.3.1. Концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м. Миколаєва

Домішки

Характеристики

2009 рік

2010 рік

2011 рік

мг/м3

Пил

q cp

0,1

0,1

0,1

q m

2,3

0,5

0,6

Діоксид сірки

q cp

0,003

0,003

0,004

q m

0,029

0,035

0,025

Оксид вуглецю

q cp

1

1

1

q m

7

19

13

Діоксид азоту

q cp

0,04

0,04

0,04

q m

0,15

0,18

0,18

Оксид азоту

q cp

0,01

0,01

0,01

q m

0,03

0,10

0,05

Фтористий водень

q cp

0,004

0,005

0,005

q m

0,019

0,024

0,021

Формальдегід

q ср

0,012

0,013

0,012

q m

0,078

0,074

0,077

Бенз/а/пірен

q cp

0,5

0,6

0,7

q m

2,7

3,6

3,0

Важкі метали, мкг/м3

Залізо

q cp

1,01

0,57

0,73

q m

1,91

1,42

1,24

Марганець

q cp

0,027

0,020

0,024

q m

0,06

0,04

0,05

Мідь

q cp

0,017

0,080

0,065

q m

0,03

0,21

0,15

Нікель

q cp

0,024

0,010

0,022

q m

0,04

0,02

0,03

Свинець

q cp

0,016

0,030

0,018

q m

0,05

0,05

0,04

Хром

q cp

0,009

0,015

0,025

q m

0,02

0,03

0,04

Цинк

q cp

0,039

0,033

0,075

q m

0,09

0,07

0,56

Кадмій

q cp

0,000

0,000

0,001

q m

0,003

0,0

0,004

2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря.

Спостереження за радіаційним фоном в Миколаївській області проводились обласним центром з гідрометеорології в 5 пунктах спостереження: АМСЦ Миколаїв, Г Первомайськ, М Вознесенськ, М Баштанка та МГ Очаків.

Радіаційний фон у 2011 році не перевищував природного рівня (рівень природного фону < 0,025 мР/год)

Таблиця 2.4.1. Радіаційний фон в 2011 році, мР/год

Пункт спостереження

Миколаїв

Первомайськ

Вознесенськ

Баштанка

Очаків

Січень

(середньомісячне значення)

0,012

0,014

0,011

0,012

0,011

Максимально разовий рівень

0,013

0,015

0,013

0,016

0,012

Лютий

(середньомісячне значення)

0,012

0,013

0,011

0,012

0,010

Максимально разовий рівень

0,014

0,015

0,012

0,018

0,011

Березень

(середньомісячне значення)

0,013

0,014

0,011

0,012

0,011

Максимально разовий рівень

0,015

0,016

0,012

0,018

0,016

Квітень

(середньомісячне значення)

0,013

0,014

0,011

0,013

0,011

Максимально разовий рівень

0,017

0,015

0,013

0,018

0,013

Травень

(середньомісячне значення)

0,012

0,014

0,011

0,012

0,011

Максимально разовий рівень

0,016

0,017

0,014

0,015

0,013

Червень

(середньомісячне значення)

0,012

0,013

0,012

0,013

0,012

Максимально разовий рівень

0,016

0,016

0,013

0,016

0,016

Липень

(середньомісячне значення)

0,011

0,013

0,011

0,012

0,012

Максимально разовий рівень

0,015

0,017

0,014

0,016

0,014

Серпень

(середньомісячне значення)

0,013

0,013

0,011

0,013

0,012

Максимально разовий рівень

0,016

0,017

0,013

0,017

0,014

Вересень

(середньомісячне значення)

0,013

0,014

0,012

0,013

0,012

Максимально разовий рівень

0,016

0,016

0,015

0,017

0,014

Жовтень

(середньомісячне значення)

0,012

0,014

0,012

0,013

0,011

Максимально разовий рівень

0,015

0,016

0,014

0,015

0,013

Листопад

(середньомісячне значення)

0,013

0,014

0,012

0,011

0,011

Максимально разовий рівень

0,015

0,017

0,014

0,013

0,013

Грудень

(середньомісячне значення)

0,012

0,014

0,012

0,013

0,011

Максимально разовий рівень

0,015

0,017

0,014

0,015

0,013

2.5. Використання озоноруйнівних речовин.

Збереження озонового шару стратосфери, який захищає усе живе на Землі від згубної дії ультрафіолетового сонячного випромінювання, є однією з пріоритетних глобальних екологічних проблем XXI століття.

Україна приєдналася до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, (далі - Монреальський протокол) у 1988 році. На сьогодні сторонами Монреальського протоколу є 184 держави, які тим самим підтвердили свої наміри вжити необхідних заходів до збереження озонового шару шляхом припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин.

Незважаючи на відсутність вітчизняного виробництва, озоноруйнівні речовини використовуються майже в усіх секторах економіки. Рядом вітчизняних підприємств вже істотно обмежено або й повністю припинено використання озоноруйнівних речовин шляхом перепрофілювання та впровадження альтернативних технічних рішень за рахунок власних ресурсів.

Міністерством охорони навколишнього природного середовища України здійснюється координація дій територіальних органів Міністерства, спрямованих на забезпечення належного контролю за поводженням з озоноруйнівними речовинами та нагляду за виконанням планів переходу підприємств до 2030 року на використання озонобезпечних речовин.

Продукцію, що містить озоноруйнівні речовини, вже нині заборонено експортувати до багатьох країн, а в найближчі роки - і до будь-якої країни світу.

На виконання рішень Монреальського протоколу в Україні здійснюється регулювання експорту та імпорту таких речовин. Розроблено Порядок видачі погодження для отримання ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить.

2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття.

За даними наукових досліджень, негативні фактори, що мають вплив на здоров’я людини, за значимістю розподіляються так:

- соціальні – 37%;

- забруднення атмосферного повітря – 21%;

- медичні та біологічні – 19%;

- забруднення питної води – 13%;

- інші причини – 10%.

Це зумовлено в першу чергу тим, що людина споживає за добу і в цілому за життя повітря набагато більше в об’ємному відношенні, ніж води та їжі. Водночас істотні захисні бар’єри існують тільки для тих шкідливих речовин, що потрапляють до організму через шлунково-кишковий тракт, легені таким надійним захистом не забезпечені.

Забруднення атмосферного повітря впливає на здоров’ї людини та біорізноманіття різними шляхами - від прямої негайної загрози до повільного поступового руйнування різних систем життєзабезпечення організму.

Першочерговими наслідками атмосферних забруднень є розвиток специфічних захворювань і отруєнь.

Постійні атмосферні забруднення несприятливо впливають на загальну захворюваність населення. Доведено прямий зв'язок між інтенсивністю забруднення повітря і станом здоров'я, а також ростом хронічних неспецифічних захворювань, зокрема таких, як атеросклероз, хвороби серця, рак легенів тощо. Забруднене повітря значно знижує імунітет. Забруднення впливають на органи дихання, сприяючи виникненню респіраторних захворювань, катарів верхніх дихальних шляхів, ларингіту, ларинготрахеїту, фарингіту, бронхіту, пневмонії. Вони спричиняють серцево-судинні та інші захворювання, зумовлюють виникнення віддалених наслідків, тобто мутагенну, канцерогенну, гонадотоксичну, тератогенну, алергенну, ембріотоксичну і атеросклеротичну дію.

Одним з найбільш розповсюджених забруднювачів атмосферного повітря є зважені частки (речовини тверді суспендовані), включаючи пил. Речовини тверді суспендовані – це різновид суміші органічних та неорганічних речовин в рідкому та твердому стані, вони можуть бути різного розміру (більше 10 мкм, 10 мкм, 2,5 мкм та менше). Найбільшу небезпеку для здоров’я становлять тверді речовини з діаметром 2,5 мкм та менше, оскільки вони можуть потрапляти в нижні дихальні шляхи. Внаслідок великої поверхні легенів за невеликий проміжок часу в кров може потрапити значна доза токсинів. Дослідження Всесвітньої організації з охорони здоров’я доводять, що захворювання та смерть від респіраторної та серцево-судинної патології спричинені саме речовинами твердими суспендованими.

Забруднення атмосферного повітря двоокисом сірки частіше призводить до виникнення таких захворювань, як хронічний і астматичний бронхіт, бронхіальна астма, емфізема легенів. Такі явища особливо характерні для дітей, у яких відсутній чинник професійних шкідливостей і паління, а також відсутні несприятливі чинники, пов'язані з попередніми роками життя.

Дуже несприятливо діє на організм оксид вуглецю. Він міститься в атмосферному повітрі в кількостях, здатних підвищити вміст карбоксигемоглобіну, що погіршує стан тканинного дихання, негативно впливає на функцію ЦНС і серцево-судинної системи. Наявність оксиду вуглецю в організмі стає причиною скарг на головний біль, запаморочення, порушення сну, зниження пам'яті і уваги, задишку, біль у ділянці серця тощо.

Наростаюче забруднення повітря свинцем сприяє накопиченню його в печінці, селезінці, нирках та інших органах. Свинець, що міститься у відпрацьованих газах автомобільного транспорту, прискорюючи розпад еритроцитів, діє як протоплазматична отрута. Свинцеве отруєння викликає також функціональні зміни вищої нервової діяльності. Основними скаргами внаслідок свинцевого отруєння є головний біль, запаморочення, підвищена роздратованість, швидка втомлюваність, порушення сну.

Дуже небезпечними для людини є сполуки азоту - нітрити і нітрати, що потрапляють у повітря з відпрацьованими газами автомобілів та під час внесення мінеральних добрив. Деякі з них є вихідними продуктами для синтезу канцерогенних речовин. Вдихання оксидів азоту є причиною розвитку емфіземи легенів, звуження дихальних шляхів, набряку легенів.

Численні також дані щодо небезпечної дії вуглеводнів, що потрапляють в організм людини під час дихання. Ароматичні вуглеводні, особливо 3,4-бензпірен, що містяться в недопалених фракціях диму, відрізняються своєю канцерогенною дією. Довготривале забруднення повітря відбивається також на генетичному  апараті людини. Це призводить до зниження народжуваності, народження недоношених або ослаблених дітей, до їх розумової та фізичної відсталості тощо.

В Україні негативного впливу атмосферних забруднень зазнає близько 17 млн. осіб, або 34% всього населення. Вади розвитку дітей у містах із забрудненням навколишнього середовища зустрічаються в 3 - 4 рази частіше, ніж у відносно чистих, хвороби органів дихання реєструються удвічі частіше, загальний рівень захворюваності населення на 25 - 40% вищий, вищий також рівень алергічних, онкологічних, серцево-судинних та інших захворювань..

Отже, практично майже все міське населення, особливо діти, які дуже чутливі до токсичних речовин, вимушені дихати повітрям, що здатне отруювати організм.

У 2011р. закладами охорони здоров’я області (всіх міністерств і відомств) зареєстровано 768,0 тис. випадків захворювань з уперше в житті встановленим діагнозом. Найчастіше реєструвалися хвороби органів дихання (40,0% від загальної кількості випадків), системи кровообігу (10%), сечостатевої системи (6,7%), травми, отруєння та деякі інші наслідки дій зовнішніх причин (6,0%), хвороби шкіри підшкірної клітковини (5,5%), хвороби органів травлення (5%).

Рівень загальної захворюваності у порівнянні з 2010р.  збільшився на 2,1% і склав 65084 випадків з уперше в житті встановленим діагнозом на 100 тис. населення. Захворюваність зросла по більшості класів хвороб, зокрема на хвороби крові і кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму – на 22%, хвороби кістково-м’язової системи і сполученої тканини – на 17,4%, інфекції і паразитні хвороби – на 11,3%, хвороби ендокринної системи, розладу харчування та порушення обміну речовин – на 7,7% хвороби нервової системи – на 7,3%, хвороби вуха та сосковидного відростку – на 5,9%,  розлади психіки та поведінки –на 5,4% і хвороби системи кровообігу – на 5,3%.

З кожним роком поширюється захворюваність населення на злоякісні новоутворення. На кінець 2011р. на обліку у лікувально-профілактичних закладах області перебувало 31,1 тис. хворих на злоякісні новоутворення, або 2645 осіб на 100 тис. населення, проти  30 тис. і 2541 осіб рік тому відповідно. У минулому році діагноз злоякісного новоутворення встановлено уперше у житті у 4,8 тис. осіб. Рівень захворюваності на цю хворобу (кількість хворих з уперше у житті встановленим діагнозом у розрахунку на 100 тис. населення) у порівнянні з 2010р. збільшився на 3% і склав 408 осіб.

Також слід зазначити, що в області в минулому році 1,1 тис. осіб уперше в житті встановлено діагноз активного туберкульозу. На кінець 2011р. на обліку у лікувально-профілактичних закладах області перебувало 1,9 тис. хворих на цю хворобу або 164 особи на 100 тис. населення (у 2010р. – 2 тис. або 173 осіб відповідно).

Вплив атмосферних забруднень поширюється і на рослинний, і на тваринний світ. Викиди підприємств зумовлюють ураження всіх видів рослинності - декоративні та фруктові дерева, чагарники та ліси, сільськогосподарські культури та навіть трав'яний покрив. Токсичні речовини порушують структуру листя і погіршують обмін речовин.

2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря.

Довгий час єдиним рішенням проблеми забруднення повітря була властивість атмосфери до самоочищення. Механічні частки та гази розсіювались повітряними потоками, осаджувались або випадали на землю з дощем та снігом, а також нейтралізувались, вступаючи в реакцію з природними сполуками. Однак, властивість довкілля до самоочищення небезмежна, обсяги та швидкості сучасних промислових, побутових та транспортних викидів у великих містах та промислових центрах перевищують природні можливості їх утилізації та знешкодження. Тому зменшення забруднення атмосфери техногенним викидами належить забезпечувати підприємствам – забруднювачам.

Згідно статистичної форми 2-ТП (повітря) у 2011 році підприємства області відзвітували про здійснення  24 заходів з охорони атмосферного повітря та попередження зміни клімату (34 – у попередньому році). На їх впровадження було фактично витрачено 6935,0 тис.грн. (на 73,3% менше рівня 2010 року), що сприяло зменшенню викидів небезпечних речовин в атмосферне повітря на 97,2 т (2,2 рази від обсягів фактичних викидів у 2010р.). Найбільше коштів потрачено  на удосконалення технологічних процесів (включаючи перехід на інші види палива)та підвищення ефективності існуючих очисних установок – 6678,4 тис.грн. (96,3% загального обсягу витрат). На будівництво і введення в дію нових газоочисних установок і споруд 46,5 тис.грн. (0,7%), на інші повітроохоронні заходи – 210,1 тис.грн. (3%). Біля 42% коштів витрачено ТОВ СП «Нібулон».

Впровадження повітроохоронних заходів здійснювалося на підприємствах Казанківського району та  м.Миколаєва, м.Вознесенська.

 

3. ЗМІНА КЛІМАТУ

3.1. Тенденції зміни клімату.

Зміна клімату є, можливо, найбільш важливою та складною проблемою в галузі охорони навколишнього середовища, яка спіткала людство за останнє століття. Збільшення в атмосфері концентрації вуглекислого газу та інших парникових газів (далі – ПГ) впливає на глобальну зміну температурного режиму. Підвищення температури може викликати цілу низку таких явищ, як підвищення рівня моря та зміни в локальних кліматичних умовах, що, в свою чергу, може негативно вплинути на соціально-економічний розвиток країн. Україна підписала Рамкову Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату в червні 1992 року, ратифікувала її в жовтні 1996 р., а в серпні 1997 р. стала Стороною Конвенції.

За прогнозом розвитку галузей промисловості в 2001-2015 рр. передбачається прискорений розвиток металургійного комплексу, хімічної та нафтохімічної промисловості, а також машинобудування.

Прогнозом передбачено також прискорені темпи розвитку невиробничої сфери, поява нових видів послуг, пов’язаних з поширенням інформаційного обміну та т. ін.

3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів.

Ключовим елементом в дослідженнях з питань зміни клімату є розробка інвентаризації парникових газів, який визначає якісно та кількісно головні джерела та поглиначі ПГ. Цей елемент важливий в зв’язку з тим, що він є основою для наступного розвитку та уточнення методики оцінки джерел та поглиначів ПГ, а також забезпечує єдиний та безперервний механізм, який дозволяє всім країнам, що підписали Рамкову Конвенцію про зміну клімату, оцінювати викиди ПГ та їх відносний внесок в глобальну зміну клімату. Більш того, постійно поновлюваний кадастр на національному та міжнародному рівнях є основою для оцінки рентабельності та можливості проведення заходів щодо пом’якшення антропогенного впливу на клімат.

Оцінки викидів з джерел та абсорбції поглиначами ПГ в Україні розраховано з допомогою Методичних вказівок по складанню кадастрів ПГ розроблених Міжурядовою групою експертів по зміні клімату з тим, щоб результати досліджень були порівнюваними як по секторах, так і по країнах. Україна в цілому дотримувалась цих Методичних вказівок, за виключенням тих секторів, де були необхідні більш детальні дані або методики обчислень для головних джерел викидів.

При розробці національної системи інвентаризації викидів парникових газів розглядались такі п’ять категорій джерел та поглиначів ПГ: енергетичні системи (включаючи транспорт), промислові процеси, сільське господарство, лісове господарство та землекористування, відходи.

Результати розробки кадастру ПГ в Україні за 1990 рік зведені до        табл. 3.2.1. Можливі невідповідності сумарних значень обумовлені похибками округлення. У базовому 1990 році викиди ПГ в Україні склали 232882 Гг ВЕ, враховуючи поглинання 14175 Гг ВЕ вуглекислого газу лісами України.

Таблиця 3.2.1. Сумарні викиди/поглинання парникових газів в Україні, 1990, Гг

Газ/Джерело

Викид, повна молекулярна вага

Викид, вуглецевий еквівалент

Парникові гази прямої дії

Вуглекислий газ

648131

176763

Спалювання органічного палива

668332

182272

Промислові процеси

31775

8666

Разом

700107

190938

Лісове господарство (поглинання)

-51976

-14175

Метан

9453

54140

Енергетика

6265

35881

Сільське господарство

2254

12909

Відходи

934

5349

Закис азоту

23412

1979

Енергетика

6,708

567

Хімічна промисловість

6,160

521

Відходи

0,132

11

Лісові пожежі

0,175

15

Сільськогосподарські грунти

10,237

865

Парникові гази непрямої дії

Моноксид вуглецю (CO)

7481

-

Оксиди азоту (NOX)

1243

-

Леткі неметанові органічні сполуки (NMVOCs)

656

-

Сумарний викид

232882

У перспективі рівні викидів ПГ прямої дії будуть нижчі за рівні викидів 1990 року при будь-якому сценарії розвитку економіки, незважаючи на суттєве зростання ВВП країни при базовому, а особливо, при оптимістичному сценарії розвитку економіки України. Такі прогнози обумовлені впровадженням цілого комплексу заходів щодо зниження викидів ПГ, а також збільшення поглинання CO2 в лісовому господарстві України.

Сумарні прогнозовані обсяги викидів та поглинання ПГ в Україні за розглянутий період часу при базовому сценарії наведені в табл.3.2.2.

Таблиця 3.2.2. Прогнозовані обсяги викидів/поглинання парникових газів при базовому сценарії розвитку економіки України

Газ

1990 р.

1995 р.

2000 р.

2005 р.

2010 р.

2015 р.

Викиди ПГ прямої дії

CO2, Гг

711447

425299

530042

569149

598016

634352

CO2, Гг ВЕ

194031

115991

144557

155222

163095

173005

CH4, Гг

10115

7150

8383

7951

7467

6738

N2O, Гг

38,2

15,7

34,7

39,3

40,8

42,3

Разом, Гг ВЕ

255192

158268

195503

204082

209310

215172

Разом, % до 1990

100

62,02

76,61

79,97

82,02

84,32

Поглинання CO2 в лісовому господарстві

Поглинання CO2, Гг

-51976

-64886

-66643

-68548

-70702

-72784

Поглинання CO2, Гг ВЕ

-14175

-17696

-18175

-18695

-19282

-19850

Сумарний викид CO2

CO2, Гг

659471

360413

463399

500601

527314

561568

Разом, Гг ВЕ

241017

140572

177328

185387

190028

195322

CO2, % до 1990

100

58,32

73,57

76,92

78,84

81,04

В Україні в умовах нестабільної економіки та загостреної екологічної ситуації зміна клімату може мати серйозні наслідки. Результати наукових досліджень, проведених в останні роки, свідчать про те, що зміна клімату в Україні помітно впливає на сільське та лісове господарство, водні та прибережні ресурси. Висока вірогідність суттєвої зміни врожайності сільськогосподарських культур. У процесі потепління клімату на території України, ймовірно, буде проходити трансформація типів лісу, його видового складу, продуктивності та стабільності. Що стосується вразливості прибережної зони, то уже в поточний час підйом рівня Чорного моря є встановленим фактом та складає 1,5 мм/рік.

У зв’язку з викладеним вище в найближчий час необхідно:

- прийняти заходи щодо оптимізації існуючої системи управління водними ресурсами;

- передбачити альтернативні шляхи покриття пікових навантажень в енергосистемі в зв’язку з можливим зниженням виробництва електроенергії каскадом Дніпровських ГЕС;

- розробити Національну програму розвитку сільського господарства України, яка буде включати пакет політичних, економічних та технічних заходів, комплексне здійснення яких дозволить запобігти негативним наслідкам зміни клімату для сільськогосподарського виробництва;

- розробити Національну програму берегозахисних заходів, що враховує найбільш несприятливі сценарії підвищення рівня моря;

- сприяти впровадженню технологічних, адміністративних, фінансових заходів для підтримки ведення лісового господарства в умовах клімату, що змінюється.

Для вирішення проблем зменшення викидів ПГ та адаптації екосистем до зміни клімату, в першу чергу, необхідно вивчати, контролювати та прогнозувати ці зміни на майбутнє. Необхідно проводити глибокі системні дослідження та поширювати інформацію серед населення з метою ознайомлення з проблемою глобальної зміни клімату.

З метою обліку парникових газів з 2003 року в області 1149 підприємствами проведено  та відкориговано інвентаризації викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел з урахуванням викидів парникових газів від паливовикористовуючого обладнання. Динаміку фактичних викидів парникових газів від підприємств, що звітували за формою 2-ТП (повітря), наведено в таблиці 3.2.3.

Таблиця 3.2.3. Фактичні обсяги викидів парникових газів

Парникові гази CO2

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р

2011 р

Всього,тис.т:

2058,0

2242,5

3221,63

3384,8

3010,1

2590,1

2916,2

У т. ч. від стаціонарних джерел

2058,0

2242,5

2282,5

2490,9

2139,8

1681,2

1979,9

3.3. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів.

При аналізі заходів щодо пом’якшення впливу на зміну клімату розглядались дві головні групи заходів: засоби політичного регулювання та технологічні заходи.

Технологічна перебудова економіки та підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів, насамперед палива та енергії, в народному господарстві України передбачається за рахунок:

- впровадження прогресивних енерго- та ресурсозберігаючих технологій в усіх сферах діяльності;

- зниження матеріалоємності кінцевої продукції та, як наслідок, її енергоємності в результаті впровадження передових технічних рішень та використання високоякісних перспективних матеріалів, питома витрата яких на одиницю готової продукції значно нижче існуючого рівня.

В рамках цього напрямку найбільш значними є такі енергозберігаючі заходи:

- заходи енергозбереження: оптимізація структури генеруючих потужностей енергосистеми, впровадження сучасних джерел та систем освітлення, засобів силової електроніки, сучасних технологій спалювання низькосортного палива, вдосконалення систем теплопостачання, збільшення ступеня утилізації вторинних енергетичних ресурсів;

- зміна структури паливно-енергетичного балансу (ПЕБ): збільшення частки ядерного палива, поновлюваних, вторинних та нетрадиційних енергетичних ресурсів, введення в ПЕБ України вуглеводневих палив, заміщення вугілля та моторних палив природним газом, використання метану вугільних родовищ та біогазу забезпечить зниження викидів ПГ при зберіганні загального рівня енергоспоживання;

- зниження втрат на всіх стадіях виробництва, транспортування та розподілу паливоенергетичних ресурсів (ПЕР). Найбільш важливим, з точки зору викидів ПГ, є зниження викидів метану в газовому господарстві України, яке може бути забезпечено за рахунок покращання експлуатації газових мереж;

- вдосконалення промислових процесів в різних секторах економіки;

- введення нових сміттєпереробних потужностей дозволить скоротити складування твердих побутових відходів на сміттєвих полігонах.

Реалізація комплексу перерахованих вище заходів дозволить забезпечити щорічну економію енергоресурсів на рівні 1000-1100 ПДж в 2000 році; до 2005 року - 1950-2100 ПДж; до 2010 року - 3100-3200 ПДж; до 2015 року -  4100-4200 ПДж.

Все ці заходи мають високий ступінь державної підтримки, оскільки входять в прийняті органами управління держави програми розвитку економіки.

В Україні розроблена та прийнята ціла низка програм економічного розвитку, з яких найбільш важливими є:

- «Програма структурної перебудови економіки України до 2015 року», 1996;

- «Національна енергетична програма України до 2010 року» (НЕП), 1996;

- «Комплексна державна програма енергозбереження України до 2010 року» (КДПЕ), 1996;

- Національний план заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату;

- Національні програми розвитку окремих галузей економіки.

Ці документи були прийняті за основу для розробки базового сценарію розвитку економіки країни та її галузей, оцінки можливих рівнів викидів ПГ та заходів щодо їх зменшення.

На виконання Національного плану заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.08.05 №346 (у редакції розпорядження КМУ від 05.03.09 №272-р), у вересні 2009 року розроблено «Регіональний план заходів з пом’якшення наслідків зміни клімату в Миколаївській області».

В Миколаївській області на виконання доручення Президента України від 11.06.2010 № 1-1/11-54 облдержадміністрацією спільно з обласною радою розроблено Цільову програму енергоефективності Миколаївської області на 2010-2015 роки. Рішенням сесії обласної ради від 22.10.2010 №2 Цільову програму затверджено та погоджено в ДАЕР України.

Відповідно до зазначеної Цільової програми облдержадміністрацією розроблено та затверджено заходи, які потребують першочергової реалізації у 2011 році, та якими визначено конкретні шляхи щодо зменшення споживання природного газу в бюджетних установах, переведення їх на електричне опалення, застосування установок з використанням біогазу, біопалива, водню, деревини тощо.

Завдяки впровадженню 2011 року ефективних енергозберігаючих заходів промисловими підприємствами, бюджетними організаціями області зекономлено 34,843 тис. т.у.п. паливно-енергетичних ресурсів вартістю 79,1 млн.грн. З них 1,858 млн.куб.м природного газу, 10,702 тис.тонн нафтопродуктів, 7,881 тис.тонн вугілля, 38,367 млн.кВт.год. електроенергії, 2,38тис.Гкал теплової енергії. Для порівняння: у 2010 році зекономлено 28,496 тис. т.у.п. паливно-енергетичних ресурсів вартістю 50,5 млн.грн. З них – 1,186 млн.куб.м природного газу, 11,349 тис.тонн нафтопродуктів, 261 тонну вугілля, 34,422 млн.кВт.год. електроенергії, 1,697 тис.Гкал теплової енергії.

Забезпечено стабільну роботу гідроелектростанцій та когенераційних установок області, на яких 2011року зекономлено 18,186 тис. т.у.п. паливно- енергетичних ресурсів (в переведенні на газ економія склала 15,8 млн.куб.м) вартістю 63,4 млн.грн., у тому числі 10,4 тис.тонн нафтопродуктів, 12,195 млн.кВт.год. електроенергії, 0,16 тис.Гкал теплової енергії.

Обсяг залучених коштів на фінансування розробки та впровадження енергозберігаючих заходів програми енергозбереження за рахунок усіх джерел 2011 року по Миколаївській області становив 81,0 млн.грн., що на 27,7 млн.грн. більше, ніж у 2010 році.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.02.09 №256-р облдержадміністрацією проводиться організаційна робота по скороченню обсягів споживання природного газу порівняно з 2008 роком не менш, як на 25%.  Завдяки впровадженню 2011 року енергозберігаючих заходів споживання природного газу організаціями, які фінансуються з державного бюджету, порівняно з 2008 роком, зменшилося на 1,1 млн.куб.м. (або на 10,1%).

ПАТ «Миколаївобленерго» 2011 року споживачам області встановлено 9139 багатотарифних електролічильників, у тому числі юридичним особам – 895 електролічильників, у побутовому секторі – 8244 електролічильники.

Одночасно проводиться активне роз'яснення серед юридичних споживачів і населення про переваги електроопалення в комплексі з акумулюванням теплоносіїв і багатотарифним обліком. При цьому виграють споживачі за рахунок використання електричної енергії в нічний час за низьким тарифом, енергокомпанія – від збільшення відпуску електроенергії за рахунок збільшення кількості споживачів, енергосистема – від рівномірного споживання протягом доби і рівномірного навантаження генеруючих потужностей.

На виконання плану заходів щодо реконструкції електромереж та модернізації енергообладнання в 2007-2011 роках для впровадження в населених пунктах області опалювальних електроустановок, розробленого ПАТ «Миколаївобленерго», та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України  від 28.09.06 № 502, згідно з затвердженою на 2011 рік інвестиційною програмою, енергокомпанією виконано робіт по будівництву, модернізації та реконструкції електромереж, енергообладнання на  суму 84,9 млн.грн.

2011 року для переведення житлових будинків та об'єктів соціальної сфери на електричне опалення енергокомпанією видано фізичним та юридичним особам технічних умов для влаштування електроопалення в кількості 546 одиниць загальною потужністю 9914,3 кВт.

За станом на 01.01.12 електричне опалення впроваджено на 320 об'єктах, у тому числі у 103 закладах освіти, 80 закладах охорони здоров'я та 137 інших закладах, а також у 772 квартирах багатоповерхових житлових будинків та у 4139 індивідуальних будинках. Обсяги заміщеного газу становлять 0,7 млн.куб.м. вартістю 2,2 мл.грн.

2011 року газопостачальною організацією ПАТ «Миколаївгаз» встановлено в житловому фонді 8693 шт. побутових лічильників газу. Завдяки цьому комерційні понаднормовані втрати природного газу в 2011 році відсутні.

На території Березанського району реалізуються 2 проекти з будівництва вітрових електростанцій:

- ТОВ «Вітряний парк Березанський» реалізує будівництво 2-х черг ВЕС на території Тузлівської та Ташинської сільських рад. У 2012 році планується реалізувати І чергу будівництва потужністю 15МВТ (6 вітроустановок по 2,5МВт) орієнтовною вартістю інвестицій у проекті 216млн.грн.

- ТОВ « Тилігульска ВЕС» активно веде роботу з розвитку проекту будівництва ВЕС на тариторії Анатоліївської, Ташинської та Краснопільської сільських рад потужністю 500МВт. Орієнтовна вартість інвестицій – 5млрд.грн.

У серпні 2011 року в Очаківському району відбулася виставка – презентація проекту «Будівництво першої черги Очаківської вітрової електростанції» загальною потужністю 300 МВт. 18 грудня 2011 року введено в експлуатацію 7 вітрових електростанцій Очаківської ВЕС потужністю по 2,5 МВт кожна. Вартість будівництва 1 черги – 360 млн.грн. Термін окупності – 7 років.

Введення 1 черги будівництва Очаківської ВЕС (10 вітряків) дасть можливість зекономити 2,5% потужності 1 ядерного реактора атомної електростанції, а введення в експлуатацією Очаківської ВЕС на повну потужність (300 МВт, або 120 вітряків) дасть можливість зекономити в еквіваленті 30% потужності 1 ядерного реактора атомної електростанції.

4. СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ

4.1. Водні ресурси та їх використання.

4.1.1. Загальна характеристика.

Миколаївська область територіально належить до басейнів                            р. Південний Буг (59,5%), р. Дніпро (23,5%) і річок Причорномор’я (17%) та обмежена географічними координатами:

46 023’- 48 014’ Півн. Ш

30 015’- 33 011’ Схід. Д

На території області налічується 120 річок та балок (довжиною більше 10 км) загальною довжиною 3609,34 км, з яких шість середніх річок: Кодима (59,0 км), Синюха (24,0 км), Чорний Ташлик (41,0 км), Чичиклея (86,0 км), Інгул (179,0 км), Інгулець (96,0 км) та одна велика річка Південний Буг.

Басейн р. Південний Буг в межах області нараховує 47 річок довжиною більш 10 км, а  довжина самої річки  в межах області складає 257 км.

Річки Миколаївщини відносяться до рівнинних зі швидкістю течії 0,1 –                    0,3 м/сек. Густота річкової мережі складає у середньому 0,15-0,16 км/км2. Живлення переважно атмосферне з помітною участю ґрунтових вод. Основна частина стоку проходить у весняну повінь. Річки використовуються для побутового, промислового, сільськогосподарського водопостачання та транспорту.

Загальна площа зайнята поверхневими водними об’єктами становить 150,5 тис. га, що  складає  6,1 %  від території області

До поверхневих водних ресурсів області, окрім річок, належать озера, водосховища, ставки та болота.

Природні озера розподілені нерівномірно. Основна їх кількість зосереджена на Кінбурнському півострові, серед них найбільші озера –                оз. Чернинено  (56,0 га) та Черепашине (186,0 га). Перелік озер області з площею водного дзеркала більш 1 га наведено у таблиці 4.1.1.

Взагалі в області обліковано 26 озер з загальною площею 13,79 км2  тобто 0,1% від території області.

Таблиця 4.1.1.1. Перелік озер Миколаївської області більше 1 га

з/п

Найменування озера

Район розташування

Площа водного дзеркала, га

Ступінь мінералізації

Примітка

1

Баластне

Вознесенський

42,90

Прісне

Кар’єр

2

Директорський

Вознесенський

8,50

Прісне

Кар’єр

3

Пісчане

Вознесенський

23,30

Прісне

Кар’єр

4

Кругле

Первомайський

1,36

Прісне

с. Кримка

5

Млак

Первомайський

17,40

Прісне

с. Кримка

6

Школьне

Первомайський

3,60

Прісне

с. Кримка

7

Штундове

Первомайський

3,20

Прісне

с. Кримка

8

Солонець Тузли

Березанський

800,0

Солоне

9

Солонець

Очаківський

94,00

10

Буракове

Очаківський

9,37

Солоне

Кінбурнський півострів

11

Василькове

Очаківський

4,69

Солоне

Кінбурнський півострів

12

Вовче Горло

Очаківський

8,59

Солоне

Кінбурнський півострів

13

Глаголь

Очаківський

14,06

Солоне

Кінбурнський півострів

14

Голе

Очаківський

6,25

Солоне

Кінбурнський півострів

15

Криве

Очаківський

13,28

Солоне

Кінбурнський півострів

16

Кругле

Очаківський

3,12

Солоне

Кінбурнський півострів

17

Куликове

Очаківський

9,37

Солоне

Кінбурнський півострів

18

Куровате

Очаківський

7,81

Солоне

Кінбурнський півострів

19

Лисе

Очаківський

3,12

Солоне

Кінбурнський півострів

20

Мартиняче

Очаківський

23,44

Солоне

Кінбурнський півострів

21

Рассоха

Очаківський

22,66

Солоне

Кінбурнський півострів

22

Татарське

Очаківський

6,25

Солоне

Кінбурнський півострів

23

Черепашине

Очаківський

186,00

Солоне

Кінбурнський півострів

24

Чорна засуха

Очаківський

9,37

Солоне

Кінбурнський півострів

25

Чернине

Очаківський

56,00

Солоне

Кінбурнський півострів

26

Чистішене

Очаківський

1,56

Солоне

Кінбурнський півострів

Всього:

1379,20

До штучних водойм віднесено водосховища і ставки. За даними Миколаївського обласного управління водних ресурсів, станом на 01.01.12 в Миколаївській області налічується 45 водосховищ і 1108 ставків з загальною площею водного дзеркала 7585,10 га і 9868,97 га відповідно.

До водосховищ з об’ємом більше 10,0 млн. м3 віднесено Ташлицьке водосховище (86,0 млн. м3), Олександрівське (58,33 млн. м3), Софіївське  (36,0 млн. м3), Щербанівське (15,7 млн. м3), Степівське (13,88 млн. м3) та Катеринівське (10,8 млн. м3).

Використання штучних водних об’єктів в області здійснюється для задоволення потреб енергетики, питного водопостачання, зрошення, харчової промисловості та побутових потреб населення.

Болота на Миколаївщині займають незначну площу і розміщені здебільшого в заплавах річок. Це плавні гирлової області Південного Бугу і Інгулу площею 31 км2. Заболоченість спостерігається у пониззі деяких лиманів (Тилігульського, Тузли, Аджигольського).

4.1.2. Водозабезпеченість територій та регіонів.

За гідрогеологічними характеристиками область належить до Причорноморського артезіанського басейну і частково в північній частині до Українського кристалічного масиву.

Місцеві водні ресурси області дуже обмежені і залежать, головним чином, від притоку з інших регіонів.

За питомими показниками водних ресурсів (на одиницю площі і на одного мешканця) область займає одне із останніх місць серед областей України.

Таблиця 4.1.2.1. Забезпеченість річним стоком, тис.м3/рік на 1 мешканця

Середньорічний

Маловодний рік

місцевий

сумарний

місцевий

сумарний

0,44

3,09

0,26

2,15

Територія Миколаївської області характеризується складними гідрогеологічними умовами формування підземних вод, що обумовлено геолого-структурними особливостями, природно-кліматичними та техногенними факторами.

Підземні води залягають у відкладеннях різного віку, генезису і літологічного складу – від тріщинуватої зони кристалічного фундаменту до сучасних (голоценових) та плейстоценових.

Прогнозні ресурси (запаси) підземних вод основних водоносних горизонтів у межах Миколаївської області визначені і апробовані Державною комісією запасів СРСР (протокол №7869 від 29.06.71, №8103 від 28.07.78), Українською територіальною комісією запасів (протокол №3886 від 21.03.78) і уточнені протоколом робочої комісії ВГО «Кримморегеологія» від 02.06.83 у кількості 441,6 тис.м3/добу, у тому числі:

- з мінералізацією до 1,5 г/дм3 – 349,87 тис.м3/добу (79,23%);

- з мінералізацією від 1,5 г/дм3 до 3,0 г/дм3 – 91,73 тис.м3/добу (20,77%).

В середньому по області розподіл прогнозних ресурсів підземних вод складає 14,22 м3/добу/км2 (з мінералізацією до 1,5 г/дм3) і 17,95 м3/добу/км2           (з мінералізацією до 3,0 г/дм3). На одну особу населення області прогнозні ресурси підземних вод розподіляються відповідно 0,28 і 0,36 м3/добу, а по адміністративних районах цей показник змінюється від 0,04 до 1,3 і від 0,06 до   1,5 м3/добу. При цьому тільки в двох районах області – Новоодеському і Миколаївському на одного мешканця доводиться прогнозних ресурсів з мінералізацією до 1,5 г/дм3 більше 1 м3/добу. З часу оцінки прогнозних ресурсів різко змінилося техногенне навантаження на геологічне середовище, що привело до скорочень, а в деяких випадках і повної ліквідації площ з мінералізацією до  1,5 г/дм3.

Прісні підземні води (з мінералізацією до 1,0 г/дм3) поширені:

- в північно-західній частині Миколаївської області, а саме у зоні контакту Українського басейну тріщинних вод і Причорноморського артезіанського басейну (Кривоозерський, Врадіївський і Доманівський райони);

- в долині р. Південний Буг у районі міст Вознесенськ і Нова Одеса (Вознесенське і Новоодеське родовища підземних вод).

На більшості території області поширені підземні води, якісний склад яких не відповідає вимогам ГОСТУ 2874-82 «Вода питьевая» за показниками мінералізації (> 1,5 г/дм3), загальній жорсткості та ін.

4.1.3. Водокористування та водовідведення.

У 2011 році для потреб населення та народного господарства з поверхневих водних об’єктів забрано 212,9 млн.м3 води, що на 10,9 млн. м3                  (5,1 %) більше у порівнянні  з 2010 роком.

Загалом   забір   води  по  області  збільшився на 9,9 млн.м3 ( 4,4 %)  і    складає 226,4 млн.м3 (мал. 4.1.3.1, табл. 4.1.3.4).

Мал. 4.1.3.1. Динаміка водозабору по Миколаївській області

Із загальної кількості забраної у 2011 році води використано  188,6 млн.м3, або 83,3 % від забраної. Решту об’єму складає транзитний скид Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи.

У порівнянні з 2011 роком обсяг використання води у системах зворотного та повторно – послідовного водопостачання зменшився на 75,0 млн. м3 ( 2,1 %) і становить 3482,0 млн. м3

Найбільш водоспоживаюча галузь економіки в області – це промисловість (в тому числі енергетика) на її потреби у 2011 році використано 86,9 млн.м3, що складає 46,0% від загального обсягу використаних вод (мал. 4.1.3.2., табл. 4.1.3.1., табл. 4.1.3.2).

На потреби житлово – комунального господарства використано 48,56 млн.м3 вод, що у порівнянні з минулим роком менше на 3,51 млн. м3 (на 6,7%) (табл. 4.1.3.2).

Таблиця 4.1.3.1. Використання води на потреби, млн.м3

2008р.

2009р.

2010р.

2011р.

- виробничі

110,0

104,5

103,5

95,45

- зрошення

35,19

34,11

24,72

33,28

- господарсько-питні

51,92

48,87

48,73

47,41

- сільськогосподарського водопостачання

2,578

3,87

2,97

2,42

- риборозведення

5,152

3,81

3,84

10,06

Мал. 4.1.3.2. Динаміка використання води за галузями

Таблиця 4.1.3.2. Використання та відведення води підприємствами галузей економіки у 2010 році, млн.м3

Галузь економіки

Викорис-тано води, всього

У тому числі

Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти

господар-сько-питні потреби

виробничі потреби

всього

у тому числі забруднених

з них без очищення

Електроенергетика

70,84

0,635

70,20

35,32

-

-

Вугільна промисловість

-

-

-

-

-

-

Металургійна промисловість (кольорова)

5,189

0,505

4,683

-

-

-

Хімічна та нафтохімічна промисловість

0,001

0,001

-

-

-

-

Машинобудування

10,02

0,764

9,25

7,288

-

-

Нафтогазова промисловість

-

-

-

-

-

-

Житлово-комунальне господарство

48,562

42,38

6,172

30,75

25,73

-

Сільське господарство

45,688

2,261

0,264

-

-

-

Харчова промисловість

6,506

0,398

3,519

0,102

-

-

Транспорт

0,348

0,212

0,136

0,002

-

-

Промисловість будівельних матеріалів

0,805

0,048

0,757

-

-

-

Інші галузі

0,641

0,206

0,469

0,548

-

-

Всього

188,6

47,41

95,45

74,01

25,73

-

Примітка:

     *   зрошення та с/г водопостачання -  35,357 млн.м3

     ** інші потреби -    2,589 млн.м3

З поверхневих джерел (р. Дніпро, р. П.Буг, р. Синюха, р. Інгул) здійснюється  водопостачання п’яти міст області, серед яких обласний центр – м. Миколаїв. Більшість сільських населених пунктів та райцентрів області для питних потреб користуються підземними водами.

У зв’язку зі зменшенням обсягів виробництва та впровадження раціональних систем водокористування обсяги водозабору поступово зменшуються. Максимальний обсяг забору води по області було зафіксовано у 1999 році – на рівні 410,64 млн.м3, що на 44,9 % більше обсягу водозабору 2011 року.

На даний час в області існує 82 комунальних, 116 відомчих,                       287 сільських та 1 міжрайонний водовод, з яких на 12 водоводів здійснюють водопостачання з поверхневих джерел, інші з підземних водозаборів.

Підземні води, які добуваються на території Миколаївської області головним чином йдуть на задоволення господарсько-побутових та питних потреб населення.

За даними Держобліку використання підземних вод, станом на              01.01.12, в області зареєстровано 2299 експлуатаційних свердловин.

Розподіл водозаборів по площі дуже нерівномірний, в середньому по області на 11,0 км2 площі доводиться 1 свердловина для господарсько - питного водопостачання.

Використання підземних вод в Миколаївській області також відзначається значною нерівномірністю в різних її районах. (табл. 4.1.3.3., мал. 4.1.3.3.,           мал. 4.1.3.4).

Таблиця 4.1.3.3. Використання прогнозних ресурсів підземних вод (ПРПВ) у 2011 році

№ з/п

Назва адміністративного району

ПРПВ,

тис.м3/добу

Водовідбір,

тис.м3/добу

Освоєно, %

1.

Арбузинський

4,80

3,12

65

2.

Баштанський

16,70

3,68

22

3.

Березанський

6,70

7,72

115

4.

Березнегуватський

10,20

1,38

14

5.

Братський

5,00

0,52

10

6.

Веселинівский

10,60

3,07

29

7.

Вознесенський

53,90

7,64

14

8.

Врадієвський

20,20

3,4

17

9.

Доманівський

27,60

3,71

13

10.

Єланецький

20,90

0,16

1

11.

Жовтневий + м. Миколаїв

35,60

16,01

45

12.

Казанківський

19,60

2,93

15

13.

Кривоозерський

11,10

1,22

11

14.

Миколаївський + сел.Варварівка

50,50

19,24

38

15.

Новобузький

13,30

1,91

14

16.

Новоодеський

58,30

5,17

9

17.

Очаківський

12,40

6,9

56

18.

Первомайський

8,00

4,85

61

19.

Снігурівський

56,20

8,4

15

Всього

441,60

101,2

23

Мал. 4.1.3.3. Розподіл прогнозних ресурсів за мінералізацією та їх використання

За даними Держобліку використання підземних вод, водовідбір з працюючих свердловин станом на 01.01.12р. склав  101,021 тис.м3/добу (23 % величини ПРПВ по області), в т.ч. 58,208 (58%) тис.м3/добу з мінералізацією до 1,5 г/дм3 і 42,812 (42%)ис.м3/добу з мінералізацією більше 1,5 г/дм3. Більше половини водовідбору для господарчо-питного використання складають води з мінералізацією до 1,5 г/дм3 (діаграма 4.1.3). У порівнянні з попереднім роком загальний видобуток підземних вод зменшився на 18,543 тис.м3/добу (15,5%).

За даними статистичної звітності 2 –ТП (водгосп) у 2011 році водозабір із підземних джерел водопостачання склав 13,43 млн.м3, що менше у порівнянні з минулим роком на 1,09 млн.м3  (7,5 %). 

Станом на 01.01.12. для централізованого водопостачання населених пунктів та підприємств на території Миколаївської області розвідані та затверджені експлуатаційні запаси по 9 родовищах (14 ділянок) підземних вод. Загальна кількість експлуатаційних запасів станом на 01.01.12 р. складає 85,81 тис.м3/добу (19 % від величини ПРПВ).

Із зазначених 9 родовищ підземних вод на даний час освоюється 8 (Вознесенське, Очаківське, Новоодеське, Кривоозерське, Врадіївське, Доманівське, Галициніське, Миколаївське). Коблево-Рибаківське родовище, з розвіданими запасами підземних вод в кількості 5,3 тис. м3/добу та ділянка Вознесенського родовища – Бузька, де розвідані запаси підземних вод в кількості 6,3 тис. м3/рік, не експлуатуються.

         Протягом звітного періоду із розвіданих експлуатаційних запасів підземних вод відбиралась зовсім мала частка  - 7,62 тис. м3/добу, що складає 8,9% від загальної кількості експлуатаційних запасів підземних вод по області.

За обсягами розвіданих запасів підземних вод питної якості Миколаївська область є найбіднішою на Україні. Експлуатаційні запаси води на одного мешканця області в середньому становлять  0,07 м3/добу, що у порівнянні з Одеською областю менше у 1,9 раз, де аналогічний показник складає 0,135 м3/добу та у 44 рази менше за Херсонську область, де на одного мешканця кількість експлуатаційних запасів підземних вод дорівнює 3,1 м3/добу.

Підземні води Миколаївської області крім господарчо-питного призначення мають бальнеологічне використання (радонові, йодо-бромні, сірководневі термальні води та ін.).

В районі м. Очакова затверджені ДКЗ СРСР експлуатаційні запаси мінеральних вод палеогенових відкладів в кількості 0,898 тис.м3/добу (протокол № 9421 від 10.02.1989 р., родовище не експлуатується.

В районі м. Снігурівка мінеральні води приурочені до верхньосарматських вапняків, мергелів. За хімічним складом води сульфатно - хлоридні натрієво-магнієві, мінералізація 1,8-2,5 г/дм3.

До сарматських відкладів належать і мінеральні води м. Очаків,              смт. Березанки, Врадіївки та ін..

В північно-західній частині (Кривоозерський район) мінеральні природно-столові води належать до кристалічних порід докембрію, води з мінералізацією 0,7-1,2 г/дм3, за хімічним складом гідрокарбонатно-сульфатно-хлоридні натрієво-магнієві. Тут також затверджені ДКЗ України (протокол № 1306 від 13.07.07р) запаси мінеральних природних столових вод

Крім того, в північній частині області (Арбузинський, Братський райони) виявлені радонові води.

        Надра Миколаївської області перспективні для виявлення родовищ підземних вод не тільки в відкладах сарматського водоносного комплексу, але й в палеогенових, крейдових та кристалічних породах докембрію.

Мал. 4.1.3.4. Прогнозні ресурси, експлуатаційні запаси та їх використання в районах області

У 2011 році загальний обсяг скиду зворотних вод склав –  77,3 млн.м3, що менше порівняно з 2010 роком на 14,4 млн.м3(на 15,8%). З зазначеного обсягу скидів доля забруднених стоків склала 33,3%, що дорівнює -  25,73 млн.м3 (табл. 4.1.3.4).

Таблиця 4.1.3.4. Основні показники використання і відведення води, млн.м3

Показники

2000 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Забрано води з природних водних об'єктів - всього

377,86

272,9

315,1

330,5

264,3

231,3

216,5

226,4

у тому числі для використання

277,5

193,7

223,1

233,1

204,9

195,2

183,8

188,6

Спожито свіжої води

(включаючи морську) з неї на:

277,5

223,1

223,1

233,1

204,9

195,2

183,8

188,6

виробничі потреби

87,57

95,86

118,7

94,33

110,0

104,5

103,5

95,45

господарсько-питні потреби

84,2

49,16

47,3

46,89

51,92

48,87

48,73

47,41

зрошення

61,33

26,14

37,2

75,59

35,19

34,11

24,72

33,28

сільськогосподарські потреби

10,74

12,05

11,3

11,44

2,578

3,87

2,95

2,42

ставково-рибне господарство

33,53

0,002

8,68

-

-

3,81

3,84

10,06

Втрати води при транспортуванні

89,64

75,35

89,15

116,2

80,56

73,81

63,76

76,19

Загальне водовідведення, з нього:

122,2

93,20

118,3

74,77

93,0

92,84

91,74

77,28

у поверхневі водні об’єкти

122,2

88,91

114,4

70,62

89,21

88,76

88,04

74,01

у тому числі:

забруднених зворотних вод

98,17

34,76

29,05

29,35

27,87

27,77

28,63

25,73

з них без очищення

43,72

2,54

0,655

0,202

0,249

0,110

-

-

нормативно очищених

0,68

3,39

3,21

1,31

2,801

2,322

1,382

1,132

нормативно чистих без очистки

23,34

50,76

82,1

39,95

58,54

58,67

58,03

47,15

Обсяг оборотної, повторної та послідовно використаної води

2975,8

3753,9

3230,0

3237,0

3608,0

3435,0

3557,0

3482,0

Частка оборотної та послідовно використаної води, %*

787,5

1952,7

1447,8

1387,5

1760,9

97,18

97,32

81,5

Потужність очисних споруд

-

120,2

120,2

109,4

117,7

117,7

117,1

111,3

* До спожитої свіжої води.

Таблиця 4.1.3.5. Забір, використання та відведення води у 2010 році, млн.м3

Назва водного об’єкту

Забрано води із природних водних об’єктів – всього*

Використано води

Водовідведення у поверхневі водні об’єкти

всього**

з них забруднених зворотних вод

Березанський лиман

6,891

8,502

0,218

-

Бузький лиман

14,37

14,04

39,46

24,15

р. Дніпро

90,34

68,39

0,985

-

у тому числі

р. Інгулець

89,59

25,23

0,799

-

Дніпровський лиман

1,562

1,222

0,123

-

Тілігульський лиман

0,584

0,514

0,355

-

р. Південний Буг

112,6

95,96

38,14

1,362

у тому числі

р. Синюха

р. Інгул

5,267

4,591

4,346

4,216

0,613

1,08

-

0,364

* В тому числі із підземних водоносних горизонтів.

** Загальне водовідведення (в т.ч. скид у накопичувачі) без урахування транзиту та скиду у каналізацію.

4.2. Забруднення поверхневих вод.

4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод.

Для маловодної Миколаївської області є актуальною проблема забруднення водних ресурсів через скид стічних вод, яку значно ускладнює відсутність мереж централізованого водовідведення та якісної очистки господарсько-побутових і виробничих стоків.

Держуправлінням зареєстровано 43 водокористувача, які здійснюють скид зворотних вод у поверхневі водні об’єкти.

У 2011 році загальний обсяг скиду зворотних вод становив –                   77,28 млн.м3 ( у тому числі обсяг скиду у накопичувачі 3,27 млн.м3), що менше порівняно з 2010 роком на 14,46 млн.м3 (на 15,8%). Обсяг скиду забруднених зворотних вод (стічних) дорівнював  25,73 млн.м3.

 У зв’язку зі зменшенням обсягів водозабору для водопостачання населення та використанням вод для виробничих потреб, у 2011 році порівняно з попереднім роком відбулось зменшення обсягів скидів забруднених зворотних вод на 2,9 млн. м3 чи на  10,1 %. Всі забруднені стоки, що скидались до поверхневих водних об’єктів протягом звітного періоду класифікуються, як недостатньо очищені.

Починаючи з 2010 року, згідно до статистичної форми 2-ТП (водгосп), на території Миколаївської області припинено  скид зворотних вод без очистики.

Мал. 4.2.1.1. Динаміка скиду забруднених вод до поверхневих водойм області, млн.м3

4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів.

Скид промислових стоків до поверхневих водних об’єктів області здійснюється підприємствами енергетики та машинобудівної галузі. До зазначених стоків належать теплообмінні та продувочні води, які за якісним складом класифікуються як нормативно чисті без очищення. Обсяг скидів нормативно чистих стоків без очищення у 2011 році дорівнював                         47,15 млн. м3, що у порівнянні з 2010 роком менше на 11,48 млн. м3  чи   на 19,8 %.

Найбільший обсяг скиду нормативно чистих без очищення зворотних вод в області здійснюється ВП «Южно-Українська АЕС», до складу якої належать Олександрівська ГЕС та Ташлицька ГАЕС. Обсяг скидів зазначеного підприємства складає 42% від загального скиду зворотних вод по області і дорівнює 32,48 млн.м3.

З перевищенням встановлених нормативів скиди зворотних вод здійснюються переважно підприємствами комунальної сфери.

Очистку господарсько – побутових стоків перед скидом до поверхневих водойм в області здійснюють 8 підприємств, а саме                                                МКП “Миколаївводоканал”,  КП  “Міський водоканал”, КП “Первомайський міський водоканал”, ТОВ “БОС”, БГКП “Сирена”, ТОВ «Сталвіт» ( отримано майно від ТОВ «Ольшанський водоканал»), Южноукраїнське ПВКГ та ТМ,  КП «Прибузьке». Комунальні очисні споруди каналізації існують переважно у містах  (обласному і районних центрах) та замортизовані від 42%  до  62 %.

Згідно з результатами моніторингових досліджень за станом роботи обласних очисних споруд каналізації, які проводяться Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області в межах “Програми моніторингу довкілля Миколаївської області”, майже всі очисні споруди області здійснюють скид недостатньо очищених стічних вод. Кратність перевищень величин гранично – допустимих скидів від обласних очисних споруд каналізації за основними забруднюючими речовинам складає від 1,5 до 6 разів.

За даними статистичної звітності за формою 2-ТП (водгосп) у                    2011 році, як головні забруднювачі поверхневих вод в області, визначені такі комунальні підприємства: МКП «Миколаївводоканал», КП «Міський водоканал» (м. Баштанка), КП “Первомайський міський водоканал” та БГКП «Сирена» (мал. 4.2.2.1., табл. 4.2.2.1).

Мал. 4.2.2.1. Співвідношення обсягів скиду забруднених стоків від комунальних підприємств – основних забруднювачів поверхневих вод області, млн.м3

Таблиця 4.2.2.1. Обсяги скиду забруднених стічних вод, млн.м3

№ з/п

Назва комунальних підприємств-забруднювачів

2010 рік

2011 рік

разом

не очищені

недостатньо очищені

разом

не очищені

недостатньо очищені

1.

МКП «Миколаївводоканал»,

м. Миколаїв

26,704

-

26,704

24,148

-

24,148

2.

КП «Міський водоканал»,

м. Баштанка

0,375

-

0,375

0,364

-

0,364

3.

БГКП «Сирена», м. Очаків

0,255

-

0,255

0,221

-

0,221

4.

КП «Первомайський водоканал»,

м. Первомайськ

1,070

-

1,070

0,965

-

0,965

Очисні споруди каналізації м. Миколаїв, які введені в експлуатацію у               1973 році, знаходяться у незадовільному технічному стані та потребують реконструкції і модернізації. Система каналізації м. Миколаєва не задовольняє потужностям міста, і як наслідок, стоки після очищення на очисних спорудах каналізації скидаються як недостатньо очищені.

Через не ефективну очистку каналізаційних стоків м. Миколаєва, протягом останніх семи років МКП «Миколаївводоканал» є головним забруднювачем водних ресурсів області. Обсяг скиду забруднених стічних вод якого складає більше 90 % від загальної кількості  скинутих забруднених стоків по області.

В результаті експлуатації в аварійному стані каналізаційних мереж, насосних станцій, скидного колектору (в частині глибоководного випуску), неефективності роботи очисних споруд каналізації м. Миколаєва, скид стоків  згаданого комунального підприємства здійснюється з перевищенням нормативних показників якості по БСК5, ХСК, залізу загальному, завислих речовин та  фосфатах.

За формою 2-ТП (водгосп) МКП «Миколаївводоканал» у 2011 році до водних об’єктів скинуто 26,49 млн. м3 стічних вод, з яких недостатньо очищених – 24,15 млн. м3. Таким чином, 92% від загальної кількості скиду згаданого комунального підприємства складають забруднені стічні води, що, у свою чергу, призводить до загострення санепідситуації в м. Миколаєві та негативно впливає на стан водних ресурсів.

До основних причин незадовільної роботи очисних споруд каналізації                  м. Миколаїв відноситься: аварійний стан глибоководного випуску стоків після очистки та недостатня потужність очисних споруд на стадії вторинного відстоювання.

З метою розв’язання зазначених проблемних питань, заходи  "Закінчення будівництва четвертого вторинного відстійника очисних споруд каналізації м. Миколаєва" і "Реконструкція глибоководного випуску в Бузький лиман від очисних споруд каналізації м. Миколаєва» включено до ряду природоохоронних програм, серед яких «Програма охорони довкілля та раціонального природокористування Миколаївської області на 2011 - 2015 роки».

        У 2011 році в межах реалізації регіональних природоохоронних програм, фінансування зазначених природоохоронних заходів комунального підприємства не здійснювалось. За рахунок власних коштів протягом звітного періоду МКП «Миколаївводоканал» було виконано:

- ремонт розподільчої чаші на очисних спорудах каналізації міста на суму 81,7 тис. грн.;

- ремонт каналізаційних колекторів на суму 262,0 тис. грн.

Взагалі за останні п’ять років, головним чином за рахунок зменшення аварійних скидів МКП «Миколаївводоканал», спостерігається тенденція до зменшення загальних обсягів скиду забруднених вод по області.

Кардинальним шляхом поліпшення техногенно-екологічної безпеки водопровідно-каналізаційного господарства міста Миколаєва є запровадження інвестиційного проекту «Проект розвитку системи водопостачання та водовідведення в м. Миколаєві». Його розроблено у відповідності до завдань, передбачених Планом розвитку  МКП «Миколаївводоканал» на 2006-2012 роки, затвердженого рішенням міської ради від 30 червня 2006 року № 2/38.

Мал. 4.2.2.2. Динаміка скиду МКП «Миколаївводоканал» забруднених стоків до вод Бузького лиману

Негайної реконструкції потребують очисні споруди каналізації біологічної очистки, які розташовані у  смт. Ольшанське  Миколаївського району. У 2011 році  через  банкрутство ТОВ «Ольшанський водоканал», згадані очисні споруди були передані в експлуатацію ТОВ «Сталвіт». Відповідно до проекту, стічні води після очистки на згаданих каналізаційних очисних спорудах повинні скидатись до вод р. Південний Буг. За даними статистичної звітності 2-ТП (водгосп), у 2011 році ТОВ «Сталвіт» не здійснювались скиди стоків до водних об’єктів, вони накопичувались в об’ємі 145,0 тис.м3  у відстійниках очисних споруд.

У зв’язку з невідповідністю проектної потужності та фактичного обсягу надходження стоків на очищення (майже в 10 разів менше) очисні споруди БГКП «Сирена» (м. Очаків) потребують реконструкції. Неодноразово з ладу виходили _повітродувні турбіни, які забезпечують киснем аеротенки та мулові стабілізатори, що суттєво позначається на якості очищення стоків. Щорічний скид недостатньо очищених стоків до вод Чорного моря становить  221 тис.м3.

Збудовані у 1967 році очисні споруди каналізації м. Первомайськ морально та фізично застарілі і вимагають реконструкції. Система водовідведення складається із самопливних каналізаційних мереж, напірних колекторів та каналізаційних насосних станцій. За десятки років експлуатації колекторів та КНС обладнання практично не змінювалось, а споруди капітально не ремонтувались. Каналізаційні насосні станції потребують негайного ремонту з виконанням необхідних заходів для запобігання аварійних та техногенних ситуацій. Зношеність основних фондів очисних споруд каналізації складає 85%.

Основною стадією очистки є відстоювання, попередньо очищених механічними засобами стоків, у системі біоставків з наступним скидом до               р. Південний Буг.

У 2011 році, через незадовільну роботу очисних споруд каналізації,  КП «Первомайський міський водоканал» було скинуто стоки з перевищенням встановлених нормативів ГДС, як  недостатньо очищені в обсязі 0,97 млн.м3, що складає  51% від загального скиду зворотних вод по м. Первомайськ.

       До більш стабільно працюючих очисних споруд каналізації, які приймають господарсько - побутові стоки населення, в області можна віднести ТОВ «БОС» м. Вознесенськ і «ПВКГ та ТМ» м. Южноукраїнськ.

Невирішеною залишається проблема каналізування сільської місцевості. Точніше, мережі каналізації в них практично відсутні. Майже всі житлові будинки та організації збирають свої стоки у вигрібні ями, які проникають в ґрунтові та поверхневі води.

Стосовно здійснення очистки стічних вод на промислових підприємствах області зазначаємо, що найбільша їх кількість зосереджена у м. Миколаєві, де скид господарсько-побутових та промислових стоків здійснюється переважно на міські очисні споруди.

         Попередню очистку виробничих стоків перед їх передачею до міської каналізаційної мережі здійснюють такі підприємства м. Миколаєва, як                 ДП НВКГ “Зоря”-“Машпроект”, ДП «Миколаївський морський торговельний порт», ТОВ «Морський спеціалізований порт ”Ніка - Тера” та                              ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан».

Одним із проблемних питань є необхідність впровадження на підприємствах молокопереробної галузі власних очисних споруд. З існуючих в області 19 підприємств з переробки молочної сировини лише два підприємства мають власні очисні споруди, а саме:

  1.  ЗАТ «Веселинівький завод СЗМ» - система біоставків.
  2.  ПАТ «Баштанський сирзавод» - локальні очисні споруди каналізації біологічного очищення зі скидом стоків до комунальної каналізаційної мережі.

Всі інші підприємства згаданої галузі здійснюють скид забруднених стоків без попередньої очистки до комунальних каналізаційних мереж чи на поля фільтрації.

Крім того, в області існує проблема очищення зливових вод перед їх скидом до природних водойм.

За даними Держуправління, у містах області (м. Миколаїв,                               м. Южноукраїнськ, м. Новий Буг, м. Первомайськ, м. Вознесенськ) мережі зливової каналізації експлуатуюся без очисних споруд та оформлення відповідної дозвільної документації на скид стічних (зливових) вод.

Проблема забруднення вод в Миколаївській області ускладнюється через скид високомінералізованих шахтних вод Кривбасу до р. Інгулець.

Аварійний скид високомінералізованих шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу за 21 рік втілився у планове забруднення вод                   р. Інгулець,  екологічний стан якої, створює загрозу не тільки зрошувальним угіддям, але і значно погіршує якість питної води в регіоні (особливо це стосується Снігурівського району де мешкає  53 тис. населення).

          Кожен рік до р. Інгулець, яка є притокою Дніпра скидаються біля              12 млн. м3 шахтних вод Кривбасу з мінералізацією до 4000 мг/л.   

         Позитивним моментом у вирішення зазначеної екологічної проблеми є  затвердження спільним наказом Мінпромполтики, Мінприроди та Держагенства водних ресурсів України від 09.08.11 №232/279/133 Плану заходів щодо поетапного зменшення обсягу скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець та поліпшення якості води у зазначеній річці, Карачунівському водосховищі, водозаборі Інгулецької зрошувальної системи. В межах якого, передбачено фінансування регулярної промивки русла р. Інгулець за рахунок подачі дніпровської води каналом «Дніпро –Інгулець».

Виконання цього заходу дає змогу поступово покращити, за рахунок розбавлення прісними водами р. Дніпро, стан екосистеми р. Інгулець.

Ефективність промивки русла річки Інгулець ілюструється графіком динаміки зміни концентрацій сухого залишку у водах р. Інгулець, який складено за даними моніторингових досліджень Миколаївської обласної СЕС, що проводяться в межах Миколаївської області (м. Снігурівка) (мал. 4.2.2.3).

 

Мал. 4.2.2.3. Сухий залишок в р. Інгулець протягом 2011 року, мг/дм3

Так, в період проведення промивки русла р. Інгулець, яка тривала у 2011 році з квітня  по серпень місяць, спостерігається різке зниження вмісту сухого залишку у пробах води, що досліджувались. Далі з серпня по жовтень місяць йде поступове збільшення концентрації сухого залишку. Різке зниження концентрацій, що спостерігається у грудні місяці, є результатом проведення попусків з Карачунівського водосховища в межах реалізації Регламенту скиду шахтних вод Кривбасу. Далі після скиду високомінералізованих шахтних вод концентрації сухого залишку у водах   р. Інгулець збільшуються майже у 4 рази.

Таким чином, у разі здійснення регулярної промивки русла  р. Інгулець дніпровською водою, можливо суттєво покращати якість вод згаданого  водного об’єкту.

4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод.

З метою захисту водних ресурсів від транскордонного забруднення та реалізації Закону України «Про ратифікацію Протоколу про воду та здоров’я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер 1992 року» від 09.07.03, протягом 2011 року, в межах реалізації відповідного Плану заходів, було виконано наступне:

На виконання  п. 1, п. 3 вказаного Плану, протягом  2011 року на заходи щодо запобігання забрудненню водойм господарсько-побутовими стоками, в межах діючих природоохоронних програм (місцевих та загальнодержавних), було освоєно 12620,5 тис. грн., у тому числі:

- 8690,8 тис. грн. кошти з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища;

         - 2704,5 тис. грн. кошти з Миколаївського міського фонду охорони навколишнього природного середовища;

         -  1155,1 тис. грн. з місцевих бюджетів;

          - 70,0 тис. грн. власні кошти підприємств

4.3 Якість поверхневих вод.

4.3.1 Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками.

В 2011 році хіміко-аналітичний контроль проводився в наступних водних об’єктах: р. Південний Буг, р. Кодима (права притока р. П. Буг), р. Синюха (ліва притока р. П. Буг), р. Мертвовод (ліва притока р. П. Буг), р. Інгул, Бузький лиман, Дніпровсько-Бузький лиман, Березанський лиман,               р. Інгулець (права притока р. Дніпро), р. Висунь (притока р. Інгулець).

р. Південний Буг

Спостереження проводилися в дев’яти пунктах (15 створів) від межі з Кіровоградською областю (с. Довга Пристань) до міста Миколаєва. Відібрано та проаналізовано 57 проб.

Перевищення граничнодопустимої концентрації (ГДК) для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по БСК5 (до 1,2 ГДК), ХСК (до 2,1 ГДК), азоту амонійному (до 0,7 ГДК),  магнію (до 1,4 ГДК), сульфатам (до 1,8 ГДК), фосфатам  (до 4,5 ГДК), нафтопродуктам (до 1,0 ГДК), АПАР (до 1,0 ГДК), цинку  (до 0,3 ГДК), міді (до 6,3 ГДК), залізу загальному (до 5,6 ГДК).

Мал. 4.3.1.1. Кількість випадків перевищення ГДК в р. Південний Буг, %

р. Кодима (права притока р. Південний Буг)

Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі          м. Первомайськ перед впадінням в р. Південний Буг. Відібрано та проаналізовано 4 проби.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 0,9 ГДК), ХСК (до 1,4 ГДК), магнію (до 1,4 ГДК), сульфатам (до 1,8 ГДК), фосфатам (до 4,5 ГДК), залізу загальному (до 5,6 ГДК).

р. Синюха (ліва притока р. Південний Буг)

Спостереження проводилися в одному пункті (2 створи) в межі           с. Синюхин Брід та в районі м. Первомайськ перед впадінням в                   р. Південний Буг. Відібрано та проаналізовано 8 проб.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по БСК5 (до 1,5 ГДК), ХСК (1,5 ГДК), , магнію (1,1 ГДК), сульфатам  (1,1 ГДК), фосфатам (3,1 ГДК), АПАР (1,1 ГДК), залізу загальном (4,6 ГДК).

р. Мертвовод (ліва притока р. Південний Буг)

Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі         м. Вознесенськ перед впадінням в р. Південний Буг. Відібрано та проаналізовано 4 проби.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 2,4 ГДК), ХСК (до 2,2 ГДК),  кальцію (до 1,0 ГДК), магнію (до 3,5 ГДК), хлоридам   (до 1,2 ГДК), сульфатам (до 9,5 ГДК),  нафтопродуктам (до 1,0 ГДК), АПАР (до 1,8 ГДК), міді (до 1 ГДК), залізу загальному (до 4,1 ГДК).

р. Інгул

Спостереження проводилися в трьох пунктах (5 створів) від межі з Кіровоградською областю (с. Розанівка) до міста Миколаєва. Відібрано та проаналізовано 18 проб.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 3,6 ГДК), БСК5 (до 2,3 ГДК), ХСК (до 2,4 ГДК),  магнію (до 4,2 ГДК), хлоридам (до 4,5 ГДК), сульфатам       (до 6,3 ГДК), фосфатам (до 4,7 ГДК), нафтопродуктам (до 2,8 ГДК), АПАР (до 3,0 ГДК), міді (до 10 ГДК), залізу загальному (до 3,4 ГДК).

Мал. 4.3.1.2. Кількість випадків перевищення ГДК в р. Інгул, %

Бузький лиман

Спостереження проводилися в п’яті пунктах (15 створів) від Варварівського моста (м. Миколаїв) до ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (с. Лимани). Відібрано та проаналізовано 57 проби.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 6,5ГДК), БСК5 (до 2,1 ГДК), ХСК (до 3,1ГДК), магнію (до 8,7ГДК), хлоридам (до 10,0 ГДК), сульфатам   (до 5,4 ГДК), фосфатам (до 2,7 ГДК), нафтопродуктам (до 1 ГДК), АПАР (до 1,8 ГДК), цинку (до 1 ГДК), міді (до 6,8 ГДК), залізу загальному  (до 6,0 ГДК).

Мал. 4.3.1.3. Кількість випадків перевищення ГДК в Бузькому лимані, %

Дніпровсько-Бузький лиман

Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі морського порту міста Очакова. Відібрано та проаналізовано 3 проби.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 6,3 ГДК), БСК5 (до 1,5 ГДК), ХСК (до 2,5 ГДК),  магнію (до 6,9 ГДК), хлоридам (до 10,1 ГДК), сульфатам     (до 4,5 ГДК),  міді (до 2 ГДК), залізу загальному (до 3,1 ГДК).

Березанський лиман

Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі скиду теплообмінних вод цеху № 180 ДП НВКГ «Зоря-Машпроект»                     (с. Каборга). Відібрано та проаналізовано 3 проби.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 11,2 ГДК), БСК5 (до 1,2 ГДК), ХСК (до 2,3 ГДК),  магнію (до 9,4 ГДК), хлоридам (до 17 ГДК), сульфатам (до 8,4 ГДК), міді (до 7,3 ГДК), залізу загальному (до 1,5 ГДК).

р. Інгулець (права притока р. Дніпро)

Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі         м. Снігурівка. Відібрано та проаналізовано 6 проб.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 3,3 ГДК), БСК5 (до 3 ГДК), ХСК    (до 2,0 ГДК), магнію (до 3,4 ГДК), хлоридам  (до 3,5 ГДК), сульфатам (до 7,3 ГДК),  нафтопродуктам (до 1,7 ГДК), міді (до 19 ГДК), залізу загальному  (до 5,2 ГДК).

Мал. 4.3.1.4. Кількість випадків перевищення ГДК в р. Інгулець, %

р. Висунь (права притока р. Інгулець)

Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі          с. Євгенівка перед впадінням в р. Інгулець. Відібрано та проаналізовано      5 проб.

Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 4,6 ГДК), ХСК (до 3,0 ГДК),  кальцію (до 1,2 ГДК), магнію (до 13,9 ГДК), хлоридам (до 3,8 ГДК), сульфатам (до 15,2 ГДК), фосфатам (до 2,3 ГДК), АПАР (до 2,9 ГДК), міді (до 5,5 ГДК), залізу загальному (до 4,9 ГДК).

Для оцінки ступенів забруднення водних об’єктів використовується коефіцієнт забрудненості (КЗ), який характеризує рівень забрудненості сукупно по низці показників якості води і розраховується за кратністю перевищення нормативів у долях ГДК.

Результати моніторингу стану поверхневих вод області дозволяють оцінити стан води за рівнями забрудненості.

Наведена оцінка стану поверхневих вод, у порівнянні з даними                2010 року, свідчить про відсутність на території області ділянок водних об’єктів, які класифікуються як брудні. Це пояснюється припиненням                             МКП «Миколаївводоканал» скидів забруднених стоків без очистки (аварійних) та покращенням якості роботи Галицинівських очисних споруд каналізації, головним чином, за рахунок часткового ремонту глибоководного випуску


Таблиця 4.3.1.1. Оцінка стану поверхневих вод за коефіцієнтом забрудненості

Рівень забрудненості

Незабруднені (чисті)

Слабко забруднені

Помірно забруднені

Брудні

Дуже брудні

Коефіцієнт забрудненості (КЗ)

1

1,01...2,50

2,51....5,00

5,01...10,00

Більше 10

р. Південний Буг

 

1,44

 

 

 

с. Довга Пристань

 

1,04

 

 

 

м. Первомайськ

 

1,47

 

 

 

с. Грушівка (в районі скиду КП «Первомайськміськводоканал»)

 

1,49

 

 

 

м. Южноукраїнськ (в районі впливу ВП «Южноукраїнська АЕС»)

 

1,78

 

 

 

с. Олександрівка

 

1,28

 

 

 

м. Вознесенськ (в районі скиду ТОВ «БОС»)

 

1,26

 

 

 

м. Нова Одеса

 

1,52

 

 

 

смт Ольшанське (в районі скиду ТОВ «Ольшанський водоканал»)

 

1,46

 

 

 

м. Миколаїв (в районі б/в «Родники»)

 

1,69

 

 

 

р. Кодима

 

1,60

 

 

 

м. Первомайськ

 

1,60

 

 

 

р. Синюха

 

1,45

 

 

 

м. Первомайськ

 

1,45

 

 

 

р. Мертвовод

 

2,41

 

 

 

м. Вознесенськ

 

2,41

 

 

 

р. Інгул

 

2,19

 

 

 

с. Розанівка (на межі з Кіровоградською областю)

 

1,96

 

 

 

м. Баштанка (в районі скиду КП «Міський водоканал»)

 

2,09

 

 

 

м. Миколаїв

 

 

2.51

 

 

Бузький лиман

 

2,41

 

 

 

м. Миколаїв (в районі Варварівського моста)

 

2.79 

 

 

м. Миколаїв (в районі річкового порту)

 

 

2,60

 

 

м. Миколаїв (в районі скиду т/о вод ДП НВКГ «Зоря-Машпроект»)

 

2.79

 

 

м. Миколаїв (в районі скиду т/о вод ВАТ «Вадан Ярдс Океан)

 

 

2.78

 

 

с. Галицинівка (в районі скиду МКП «Миколаївводоканал»)

 

 2.88

 

 

с. Лимани (в районі впливу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»)

 

 2,87

 

 

Дніпро-Бузький лиман

 

3,07 

 

 

м. Очаків (акваторія морського порту)

 

3,07 

 

 

Березанський лиман

 

 

2,95

 

 

с. Каборга (в районі скиду т/о вод цеху №180 ДП НВКГ «Зоря-Машпроект»)

 

 

2,95

 

 

р. Інгулець

 

 

3.46

 

 

м. Снігурівка

 

 

3.46

 

 

р. Висунь

 

 2.02

 

 

с. Євгенівка (перед впадінням в р. Інгулець)

 

 2,02

 

 

р. Вітовка

 0.89

 

 

 

м. Миколаїв (в районі скиду МКП «Миколаївводоканал», випуск 2)

0.89


4.3.2 Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів.

Угрупування водних організмів за специфікою середи існування і структурно-функціональними характеристиками мають ряд суттєвих відмінностей у порівнянні з наземними біоценозами  ( Мордухай-Болтовской, 1974; Методика изучения., 1975), які загалом є наступними:

  1.  Гідробіонти знаходяться у водному середовищі, витримують значно менші коливання температури, ніж наземні організми, але для них має велике значення концентрація кисню, який часто є у дефіциті;
  2.  Водні організми знаходяться в умовах більш слабкого освітлення, ніж наземні, тому у системі гідробіонтів існує чітка вертикальна диференціація;
  3.  Населення гідросфери значно різноманітніше, ніж наземне. Основну масу первинних продуцентів складають зважені у воді мікроскопічні водорості, в той час як на суші – це виключно крупні рослини з кореневою системою;
  4.  Міжрічні (чи багаторічні) зміни у водоймах виражені більш яскраво, ніж у біогеоценозах наземних, і головним чином відбуваються в результаті зміни кліматичних умов та антропогенної діяльності людини.

Інститутом рибного господарства (структурний підрозділ Херсонської лабораторії аквакультури) на підставі загальновизнаних у практиці гідробіологічних та іхтіологічних досліджень методик проводяться дослідження стану гідробіоценозів Дніпро – Бузької естуарної екосистеми.

Дніпровсько-Бузька естуарна екосистема складається з гірлових ділянок річок Дніпро, Південний Буг, Дніпровсько-Бузького та Бузького лиманів.

Особливості гідрології та біології Дніпровсько –Бузької водної системи зумовлені специфічністю взаємодії прісноводного стоку Дніпра та Південного Бугу з солоними водами Чорного моря, які потрапляють до естуарії через Кінбурнську протоку біля м.Очаків Миколаївської області.

Гідробіоценоз згаданої естуарії існує в умовах посиленого антропогенного навантаження, основний прояв якого спостерігається у суттєвому зменшенні надходжень прісної води через зарегульованість  природного стоку річок Дніпро і Південний Буг.

Як наслідок у річках спостерігається зменшення швидкості течії, а у лиманах підвищення солоності води, що у свою чергу, призводить до специфічної циркуляції води - у поверхневих шарах вода спрямована в бік моря, а придонні прошарки, які насичені солоною морською водою, спрямовуються у зворотному напрямку до лиманів та пригирлових ділянок Дніпра та Південного Бугу.

Все це у комплексі вливає на формування змін у абіотичних умовах існування гідробіонтів, у тому числі і іхтіофауни.

Розвиток фітопланктону протягом вегетаційного періоду 2011 р. характеризувався помірним розвитком. Його біомаса по обліковим станціям змінювалася в межах 4,93 - 8,59г/м3. При цьому межі змін чисельності клітин фітопланктону у одиниці об’єму води коливався від 65912 до 114970                млн. кл./м3.

Видовий склад фітопланктону розглядуваної водойми складався з п’яти таксономічних груп – синьо-зелених, діатомових, протококових, евгленових та пір офітових водоростей. На всіх облікових станціях домінували синьо-зелені водорості, як за численністю, так і за біомасою. Питома вага синьо-зелених водоростей у формуванні загальної біомаси фітопланктону дорівнювала 51,6%. Частка діатомових та протококових була приблизно рівна, а питома вага евгленових та пірофітових водоростей не перевищувала 3,4%.

Видовий склад синьо-зелених водоростей був характерним для водойм південного регіону, але великою різноманітністю він не відрізнявся. Майже на всіх облікових станціях домінували два види – Aphanizomenon flos-aquae та Aphanizomenon issatshenkoi. Представники родів Microcistis, Oscilatoria, зокрема Microcistis aeruginosa та Oscilatoria planctonica, зустрічалися в основному на ділянках з більшими глибинами.

Біомаса діатомових водоростей по акваторії водойми становила в середньому 1,61г/м3. Домінуючими видами серед діатомових водоростей були Melozira varians, Navicula cryptocephala, Cyclotella meneghiniana.

Зелені водорості були представлені в основному протикоковими. Їх біомаса по акваторії Дніпро-Бузької водної системи змінювалися не суттєво, коливання складали 1,05 - 1,82г/м3 при чисельності 12330млн. кл./м3.

Розвиток евгленових водоростей не відрізнявся високими показниками. По станціям відбору проб їх біомаса змінювалася від 0,19 до 0,30г/м3. Домінуючими видами були Euglena acus та E. viridis.

Видовий склад зоопланктону на глибоководних ділянках Бузького лиману не відрізнявся великою різноманітністю, але на більш мілководних ділянках та у пониззі Південного Бугу видова різноманітність зоопланктерів була на високому рівні. За показниками біомаси домінували гіллястовусі та веслоногі ракоподібні. Їх питома вага у формуванні загальної біомасі зоопланктону дорівнювала відповідно 60,1 та 26,7%. Частка коловерток склала 10,1%.

Чисельність коловерток по акваторії водойми змінювалася в межах 33,0 – 44,7тис.екз/м3, а біомаса – від 0,19 до 0,26г/м3. Домінували серед коловерток brachionus angularis, Keratella guadrata та Filinia longiseta.

Середній показник чисельності коловерток по акваторії дослідної водойми склав 38,8тис.екз/м3 при середній біомасі 0,22г/м3.

Як було згадано вище, у формуванні загальної біомаси зоопланктону Бузького району вирішальна роль належала гіллястовусим ракоподібним. В середньому по водоймі біомаса цих гідробіонтів склала 1,33г/м3, а чисельність 38,3тис.екз/м3. На відкритих ділянках пелагіалі Бузького лиману біомасу гіллястовусих формували крупні форми представника солонуватої водної фауни Podonevadne longirostrs, Daphnia hyaline, Chydorus sphaericus. На лівобережних мілководдях більш наближених до гирла Південного Бугу, за переважною більшістю проаналізованих облікових станцій домінувала Leptodora kindtii, яка є основою харчового раціону молоді цінних промислових видів риб та масового планктофагу – тюльки.

Біомаса веслоногих ракоподібних по обліковим станціям була в межах 0,50 – 0,68г/м3. На більш глибоководних ділянках реєструвалися в основному наупліальні та копеподитні форми Calanoida. На інших ділянках домінували дорослі форми Cyclops vicinis та Diaptomus graciloidis.

Середня біомаса зоопланктону склала 2,21г/м3, що є відносно високим показником для природних водойм.

Фауна донних тварин зообентосу Бузького району представлена в основному олігохетами, личинками хірономід, ракоподібними та молюсками.

Серед олігохет найбільшою чисельністю представлені родини Naididai та Tubificidae, а у хірономід - Chironominae. Ракоподібні представлені в основному амфіподами, де домінуюче положення займають Gammaridae. Значимість Cumacea та Corophiidae є невисокою. Іншу групи таксономічно менш різноманітні.

Домінуючою групою зообентосу є молюски, які по акваторії формували від 41,4 до 95,8% його загальної біомаси. Основними видами, які домінували у пробах, були Dreissena bugensis та D. polimorpha. Їх біомаса змінювалася в межах 35,41 – 71,32г/м3.

У формуванні біомаси «м’якого» зообентосу вирішальна роль належала представникам хірономід. Їх частка склала 68,4%. Питома вага олігохет та полі хет була приблизно рівною – відповідно 13,1 та 11,5%.

Результати досліджень показали, що середня біомаса зообентосу дослідної водної системи склала 21,32г/м3. При цьому біомаса найбільш цінного для живлення аборигенної іхтіофауни «м’якого» бентосу становить 5,12г/м3.

Таким чином, аналіз гідробіологічного режиму Бузького району Дніпровсько-Бузькох гирлової системи показав, що відносно високі показники залишкових біомас фітопланктону, зоопланктону та «м’якого» зообентосу вказують на існування у водоймі досить потужного потенціалу кормового ресурсу, який за нашого часу аборигенною іхтіофауною використовується не достатньо ефективно. Саме це є гарною передумовою для збільшення чисельності відповідних представників іхтіофауни, які б могли ефективно використовувати надлишковий кормовий потенціал водойм, зокрема це далекосхідні планктофаги – білий і строкатий товстолобики, як споживачі продукції фіто- та зоопланктону і представник цінних промислових бентофагів – короп.

З огляду на умови для відтворення риб останні роки можна розглядати як задовільні. Річковий стік Південного Бугу у нерестовий період в основному забезпечував залиття заплави, а відповідно і необхідною кількістю нерестових площ, представників літофільної іхтіофауни водойми.

До основного чиннику, який безпосередньо впливав на якісні та кількісні показники ефективності відтворення іхтіофауни («врожайність») протягом останніх років, був незадовільний гідрологічний режим під час нагулу молоді риб. Стале зниження річкового стоку протягом червня – вересня місяців призводило до коливань рівня води і проникнення солоних морських вод до гирлової системи Південного Бугу. Саме такі явища і зумовлювали сучасну динаміку якісного та кількісного складу молоді риб у водоймі.

Аналіз даних по «врожайності» молоді риб у Бузькому лимані та                   р. Південний Буг свідчать про те, що у порівнянні з попередніми роками відбулися зміни, які стосувалися зокрема тарані та ляща. У порівнянні з попереднім роком середня врожайність по тарані, як у р. Південний Буг, так і у Бузькому лимані незначно зменшилася 3 19,8 до 18,7екз/зус. Взагалі популяція тарані у 2011 році складалася з 7 вікових груп. Віковий ряд розпочинався з особин у віці 2-2+. Граничною максимальною віковою групою були особини у віці 8-8+.

Основу промислової частини популяції складали особини у віці 3-3+ - 4-4+, на частку яких приходилося 56,5%. Питома вага вікових груп 5-5+ та 6-6+ склала відповідно 18,4 та 15,3%. Частка граничних вікових груп (7-7+ та 8-7+) дорівнювала 8,2% та 1,6% відповідно до вказаних груп.

Питома вага молодших вікових груп (2-2+), які формують так званий резерв для нерестового фонду наступних двох років, у порівнянні з попереднім роком дещо знизилася і склала 22,1% від загальної кількості улову з проаналізованого порядку контрольних знарядь.

Середній виважений вік популяції тарані у Бузькому районі склав 4,5р. проти 3,4 р. у попередньому році. При середній виваженій довжині та масі відповідно 19,4см та 168г.

Лінійні розміри проаналізованої частини стада тарані змінювалися в межах від 12 до 27см. При цьому індивідуальна маса за розмірними класами змінювалася від 34 до 445г. Лінійно-вагові показники по розмірним класам знаходилися у відповідності до біології виду і будь яких значних відмінностей виявлено не було.

Відносна чисельність ляща також зменшилася з 9,5 до 8,8екз/зус., тобто вона вийшла практично на рівень 2009 року. Популяція ляща у 2011 році склалася з восьми вікових груп. Основу промислової частини популяції склали особини у віці 6-6+ - 7-7+. Особини старше десятилітнього віку (9+) не зареєстровані. Самою старшою віковою групою у стаді ляща звітного року було відмічено 9-9+, але такі особини  реєструвалися поодинокими екземплярами – 0,1% від загальної кількості.

Середній вік популяції ляща склав 3,1 р. Середній виважений показник довжини тіла взагалі по стаду ляща дорівнював 22,9см., маси – 337г.

Такі показники взагалі по стаду були зумовлені тим, що у проаналізованій частині популяції домінуючою віковою групою були особини у віці 2-2+ та 3-3+, що є залишком від врожайних поколінь попередніх років. Питома вага цих вікових груп у сукупності складала більше 55%, що є гарною передумовою для поповнення промислової частини популяції ляща у наступні роки.

Лінійні розміри проаналізованих особин ляща з порядку контрольних знарядь лову змінювалися в межах 15-42см. Серед непромислової частини популяції домінуючими особами були розмірні класи 17-21см. Основна частка приходилася на розмірний клас 19см. Серед промислової частини популяції домінуючими класами були 32-36см.

Маса проаналізованих особин ляща змінювалася в межах 60-1480г,що відповідає біології виду взагалі. Значних відмінностей, які б могли вплинути на загальну характеристику стада, виявлено не було.

Протягом останніх чотирьох років показники врожайності по сріблястому карасю відрізняються певною стабільністю і тримаються на рівні 47,9 – 49,8 екз/зус. У 2011р. наймолодшою зареєстрованою віковою групою були 2-2+, а найстаршою – 11-11+. Загальна кількість вікових груп у порівнянні з попереднім роком не змінилася і склала 10 років.

Домінуючими у популяції сріблястого карася були особини у віці 2-2+ - 5-5+. Питома вага цих вікових груп склала 84,3% з незначним переважанням 4-4+ та 5-5+, що і зумовило збільшення середньо-виваженого віку популяції до показника 4,8 р. проти 4,6 р. у минулому році, коли розподіл за домінуючими віковими групами був приблизно рівним.

У цьому зв’язку дещо підвищилася середня довжина по стаду – 16,4см і середня маса – 156г. Взагалі по стаду лінійні розміри сріблястого карася змінювалися в межах від 8 до 33см. Основна частка припадала на лінійні класи 15-19см.

Динаміка змін маси тіла у відповідності до розмірного класу проаналізованих особин карася знаходиться у повній відповідності до біології виду взагалі. Суттєвих відмінностей від попередніх років не виявлено.

Показники «врожайності» по краснопірці та плоскирці залишилися на рівні попереднього року і склали відповідно 9,8 та 20,1 екз/зус. Віковий ряд плоскирки у 2011р. був представлений особинами віком від 3-3+ до 6-6+. Домінуючою групою були особини у віці 3-3+ - 4-4+. У загальній структурі стада домінували особини з вікової групи 3-3+ коли їх питома вага становила 65,7%. Частка вікової групи 4-4+ склала 21,3%. Граничні вікові групи правого крила вікового ряду (5-5+ та 6-6+) реєструвалися у незначних кількостях і не перевищували 2% загальної кількості проаналізованих особин. Середній виважений вік взагалі по стаду плоскирки склав 3,4р.

Плоскирка в контрольних уловах була представлена особинами з лінійними розмірами від 9 до 15см. Основна частка проаналізованих особин знаходилася у діапазоні з розмірними класами від 11 до 13см, що пов’язано із селективністю використаних контрольних знарядь лову.

Середній показник довжини по проаналізованій частині стада плоскирки склав 12,4см при середній виваженій масі 41г.

Індивідуальна маса тіла у плоскирки, в залежності від розмірного класу особини змінювалася в межах 20-94г., що свідчить про задовільний стан популяції плоскирки взагалі.

Як і у попередніх роках зростає відносна чисельність молоді пузанка. У 2011 році вона склала 16,3 екз/зус. облікових знарядь лову. Досить показовим є той факт, що молодь пузанка реєструється практично по всій акваторії Бузького лиману і пригирлової ділянки Південного Бугу, що відмічалося і у попередніх роках. А саме це є свідченням задовільної відтворювальної здатності популяції пузанка взагалі. Протягом останніх років спостерігалася стабілізація промислових запасів пузанка. Його промислова популяція складається звично з трьох вікових груп. У 2011р. домінуючою віковою групою були трирічники. Їх питома вага у загальній структурі стада вирішальною і становила 75,4%. Частка дворічників та чотирирічників відрізнялася від попереднього року, була приблизно рівною і становила відповідно 14,8 та 13,8%. За результатами контрольних ловів середній виважений вік пузанка у 2011р. склав 3,1р.

Середня довжина пузанка взагалі по стаду склала 16,8см, а середня виважена маса 71г. Основна маса пузанка з уловів контрольних знарядь лову була представлена особинами з лінійними розмірами 15-17см. У відповідності до лінійних розмірів особин маса тіла змінювалася в межах 25-120г. динаміка зміни маси тіла в залежності від лінійних розмірів пузанка Бузького району Дніпровсько-Бузької гирлової системи свідчить про задовільний стан його популяції з гарними перспективами промислу на наступний рік.

Протягом 2008-2010рр. відносна чисельність тюльки стабілізувалася на показниках 512,5-536,7екз/зус. У звітному 2011році відбулося незначне зниження показника до рівня 491,8 екз/зус. На відміну від попереднього року, цьоголітки тюльки вище розрізу Піски-Трихати не реєструвалися, що на нашу думку було викликано маловодістю року. Основна частка тюльки концентрувалася на акваторії Бузького лиману в районі Великої Кореніхи, Малої Коренихи та біля с. Новобогданівка.

Відносна чисельність бичкових видів риб залишилася на рівні попереднього року і становить 27,6 екз/зус. З масових малоцінних видів відносна чисельність атерини дещо зменшилася, а гірчака навпаки суттєво збільшилася.

В контрольних уловах 2011р. судак  був представлений особинами у віці 3-3+ та 4-4+. Довжина проаналізованих особин знаходилася в межах 37-45см. При цьому маса тіла, по мірі збільшення довжини тіла зросла від 805 до 1410г. Масовістю улови судака не відрізнялися, що було пов’язано з віддаленістю його основних нерестовищ від місця дислокації контрольно-спостережного пункту. В основному особини судака реєструвалися в уловах дрібновічкових сіток в якості прилову. Переважна більшість проаналізованих особин була представлена самицями з вибитими статевими продуктами. Статевозрілих самців не зафіксовано, що ще раз підтверджує відсутність нерестовищ цього виду в районі роботи спостережного пункту, бо за біологією виду самці під час нересту здійснюють охорону нерестових гнізд на місцях відтворення.

Присутність товстолобиків у водоймі є наслідком виключно від інтродукції їх молоді. Аналіз видової структури стада товстолобиків показав, що більш ніж на 90% вони представлені гібридними формами зі зміщенням ступеню кровності у бік білого товстолобика, який в процесі живлення надає перевагу фітопланктону.

Серед проаналізованих особин були зареєстровані чотирирічки, шести річки та семирічки. П’ятирічок у 2011р. зареєстровано не було. Домінуючою віковою групою були шести річки – майже 70% від загальної кількості проаналізованих особин.

Довжина тіла проаналізованих товстолобиків була в межах від 37 до 72см. При цьому маса тіла змінювалася від 1150 до 5100г. Взагалі, аналіз лінійного та вагового росту товстолобиків, які мешкають у р. Південний Буг показав, що відхилень від біології виду взагалі не відмічено, що дає відповідні перспективи для збільшення обсягів зариблення водойми цим представником іхтіофауни.

Таким чином, аналіз біологічного стану основних промислових видів риб Бузького району Дніпровсько-Бузької гирлової системи свідчить про задовільний стан їх популяцій. Викликає певну насторогу омолодження промислової частини популяції тарані, що спостерігається протягом останніх років. Це є свідченням відповідного антропогенного тиску на вид, який більшою мірою стосується промислового та аматорського навантаження.

Другою за величиною на території області є р. Інгул (притока                      р. Південний Буг), протяжність якої на території області складає 179 км.

Басейн річки розташований в двох геоморфологічних регіонах: верхня частина на Придніпровській височині, середня і нижні – в Причорноморській низовині. Північна частина басейну являє собою рівнину, сильно пересічену рівчаково-балочною сіткою; південна частина менш пересічена.

В верхній і середній частині басейн ріки складений корінними кристалічними породами, вапняками, мергелями, глиною та піском. Нижня течія річки пролягає в межах Причорноморської низовини, рельєф якої являє собою слабо хвилясту лісову рівнину, мало розчленовану ярами та вибалками.

Сучасні алювіальні відклади, що складають русла, староріччя, заплаву та заплавні тераси Інгулу, представлені в основному пісками різної зернистості, супісями, суглинками та мулами.

Глибина заселення тут водоносного горизонту знаходилась в прямій залежності від рівня річкових вод на даний момент в Інгулі і на більшій частині розповсюдження по заплаві співпадала з відмітками рівня води в річці з незначним підвищенням в сторони корінних берегів. Коливання рівня води в Інгулі майже одночасно, з невеликим запізненням, передавалось горизонту алювіальних вод заплавних терас. Глибина залягання дзеркала ґрунтових вод на заплаві Інгулу в основному знаходилась в межах від 0,5 до 1,5 м.

Крім алювіальних вод на водозаборі Інгулу існує ціла серія різноманітних водоносних горизонтів, що вміщують цінні або посередні питні води, що відіграє значну роль в водопостачанні Миколаївщини.

Будучи досить крупною рікою, Інгул, в той же час, відрізняється від подібних річок (Інгулець, Синюха) за характером свого стоку. Діапазон коливань водності тут найбільший і навіть в нижній частині ріки періодами стік дуже зменшувався або навіть зовсім припинявся.

Багаторічні коливання стоку Інгулу досягають значного діапазону: максимальний стік в 1947 р. складав 0,81 км³, а мінімальний в 1936 р. –                  0,031 км³. Середні багаторічні витрати Інгулу – 8,3 м³/с, що відповідає нормі стоку 0,25 м³/с. Максимальний стік майже в три рази перебільшує середній багаторічний , а мінімальний складає 11-12 середньобагаторічної норми.

Найменший стік на Інгулі спостерігається в теплі місяці (серпень, вересень, жовтень), коли витрати води не перебільшують 1,13-1,64 м³/с, буває і таке, коли в маловодні роки витрати зменшуються влітку до 0,03-0,05 м³/с, тобто стік практично припиняється.

В цілому Інгул характеризується високою весняною повінню, низькою літньою та зимовою меженню і відноситься до річок з мішаним типом живлення (весною – снігове, влітку – дощове і взимку – ґрунтове).

Характерними рисами клімату басейну Інгулу є коротка малосніжна зима з частими відлигами; тривале, жарке, сухе літо з посухами, суховіями та пиловими бурями; середня кількість атмосферних опадів з нерівномірним  розподілом їх по місяцям та порах року.

До Кіровограду річка протікає в неглибокій долині, складеній піщано-глинистими осадовими породами. На ділянці від м. Кіровограду до                          с. Софіївка річка прорізає кристалічний масив; місцями долина набуває форму щілини (каньйону) зі стрімкими берегами.

Нижче с. Софіївка долина розширюється і прорізає рихлі третинні та четвертинні відклади. Заплава тут в основному лугова, на окремих ділянках заболочена.

Від Старогорожено і до с. Марївка річка розбивається на рукави, долина стає широкою з низькою лівосторонньою заплавою. В заплаві річки природний рослинний покрив представлений евтрофними високотравними болотяними угрупованнями. Як правило, зарості водних рослин в руслі розміщуються переважно біля оглублих берегів меандри.

В районі с. Інгулка долина звужується та річка протікає єдиним руслом.

Порівнюючи дані багаторічних спостережень за станом р. Інгул                     (період проведення 1970-1973 р.р. та 1991-1993р.р.), зроблені інститутом зоології ім. І.І.Шмальгаузена,  та теперішній стан річки (дані моніторингу 2008 - 2010 років) можна зазначити, що за останні роки спостерігається зниження вмісту хлоридів і сульфатів, суми іонів та стабілізація пермангонатної окислюваності. Це пояснюється головним чином значним зменшенням обсягів зрошення. Для порівняння, у 2011 році з поверхневих вод для потреб зрошення сільсько - господарських угідь забрано 33,28 млн. м3, що на 339,72 млн. м3 (у 11 раз) менше ніж у 1993 році.

Але має місце зростання концентрацій фосфатів, нітратів та заліза, що свідчить про наявність значного антропогенного впливу                            (фільтрація каналізаційних стоків) на екосистему річки, який не може не відбитись на видовому складі біоценозів як наземних та і водних.

У 30 - 40 роки ландшафт Миколаївської області характеризувався домінуванням на вододілах цільнодерних злаків та ковили, типчака та келерії, а на півночі області – лугового різноманіття. В пониженнях (подах) переважали лугово- болотяні та лугово –степові ценози складені пирієм несправжньосизим, осоками – чорноколосою та ранньою. На  схилах балок і на терасах річок існували дубові ліси і чагарникові зарості з посухостійких і солевитривалих видів. На півдні області лісові формації зазнавали сильного впливу і в значній мірі були деградовані.

Сучасний степові ландшафти являють собою агрофітоландшафти з надзвичайно незначною участю природної рослинності. Займаючи своєрідні біотопи на критих схилах балок і терас річок, на кам’янистих та еродованих ділянках. Сучасні фрагменти степових угруповань дуже слабко відображають колишній зональний тип цієї рослинності на вододілах.

Стосовно стану екосистем малих річок, слід зазначити, що екосистеми їх басейнів мають певну структурно – функціональну стійкість, належний рівень біопродуктивності та узгодженість обміну речовин та енергії між окремими компонентами. Цим забезпечується цілісність екосистеми, її функціональна єдність, яка, внаслідок багаторічного антропогенного навантаження, значно порушена.  

На території Миколаївської області налічується 114 малих річок, стан яких, під дією господарської діяльності, характеризується як нестабільний.

У зв’язку з активним використанням басейнів малих річок, річки надмірно замулені, і дно їх в значній мірі виповнене мулом. Несприятливі гідрологічні умови ще погіршуються під час літніх злив, коли до річок разом з дощовими водами попадають величезні маси змитого ґрунту і вони перетворюються на будні потоки. Мули пригнічуюче діють на вищу рослинність і на коловодних тварин та рибне населення.

Додатковим негативним факторам, який значно впливає на стан малих та середніх річок Миколаївщини, є значне їх зарегулювання через створення великої кількості ставків. Швидкість  течії в цих запрудах часто близька до нулевої, що спричиняє розвиток процесів евтрофування. До того ж, внаслідок величезного випаровування з водного дзеркала ставків, річки стають маловодними, відмічається пересихання та збільшення мінералізації води.

Особливо це стосується таких водних об’єктів як р. Кодима, р.Синюха та р. Вісунь, що використовуються для питних та господарсько – побутових потреб населення.

Додатково проблему забруднення малих річок ускладнює проведення розпаювання земель до урізу води та їх сільськогосподарського використання без урахування обмежень діяльності на території водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об’єктів.

Все перелічене у комплексі створює умови для розвитку екзогенних процесів (підтоплення та зсувів), які є загрозою безпеки життєдіяльності населення.

На регіональному рівні, в межах «Комплексної програми захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні на 2006-2010 роки, 2011-2015 та прогноз до 2020 року по Миколаївській області» передбачено проведення робіт з розчистки русел річок Мертвовод, Сухий Єланець, Гнилий Єланець, Кодима, Громоклея, Чичиклея, та Вісунь. Але, у зв’язку з відсутністю фінансування зазначеної програми, заходи з розчистки русел малих річок та захисту сільського населення від підтоплення  не реалізуються.

4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію.

Санепідеміологічною службою Миколаївської області у 2011 році було проведено лабораторні дослідження якості води з 486 водопроводів,                   1103 криниць, 5 каптажів та 3 артезіанських колодязів.

За результатами аналізів якості вод джерел питного водопостачання за мікробіологічними показниками у 2011 році не відповідало гігієнічним вимогам:

- 22,6% досліджених проб комунальних водоводів;

- 1,9 % досліджених проб відомчих водоводів;

- 75,5% досліджених проб сільських водоводів.

З підземних джерел питного водопостачання за мікробіологічними показниками не відповідали гігієнічним вимогам 8,4% від загальної кількості відібраних проб, що на 2,1% більше порівняно з 2010 роком.

З нецентралізованих джерел водопостачання за мікробіологічними показниками не відповідало гігієнічним вимогам 18,3% досліджених проб, що на 2,48% менше порівняно 2010 роком.

За звітний період санепідемслужбою відібрано та досліджено на мікробіологічні показники:

- з водойм І категорії - 171 проб, з яких не відповідало нормативам 6,4%;

- з водойм ІІ категорії – 704, з яких не відповідали нормативам 30,7 %, в тому числі збудники інфекційних захворювань виділені у 3 пробах;

- з моря – 194, з яких не відповідали нормативам 5,2 %.

Протягом останніх років гострих інфекційних захворювань пов’язаних з вживанням питної води в області, не реєструвалося.

У зв’язку з відсутністю ліцензованої комп’ютерної програми санепідемслужбою не проводяться вивчення впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я населення.

4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод.

Відбір проб поверхневих вод для визначення вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 виконувався гідрометслужбою України відповідно до “Програми поліпшення якості базових спостережень за забрудненням та моніторингу навколишнього природного середовища”, затвердженої наказом  Мінекоресурсів  від 08.02.2002 р. № 57.

На території Миколаївської області проби поверхневих вод відбираються:

  1.  за розділом „Спостереження за радіоактивним забрудненням поверхневих вод і морських вод” у р. Південний Буг (м. Миколаїв) - щомісяця, у Дніпро-Бузькому лимані (м. Очаків) – щокварталу;
  2.  за розділом „Спостереження, що виконуються експедиційним шляхом у зонах впливу АЕС” – у р. Південний Буг (три точки відбору) та р. Арбузинка (одна точка відбору) – щокварталу.

Результати аналізів відібраних проб наведені у таблиці 4.3.4.1.

Таблиця 4.3.4.1. Об’ємна активність радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 у пробах поверхневих вод, відібраних на території Миколаївської області у 2010 році.

Дата відбору

Концентрація, Бк/м3

цезій-137 (137Cs)

стронцій-90 (90Sr)

завись

розчин

сума

розчин

р. Південний Буг – м. Миколаїв

11.01

0,03

0,17

0,2

9,3

07.02

0,18

0,2

0,4

9,7

11.03

0,2

0,9

1,1

10,5

18.04

0,27

0,6

0,87

5,3

12.05

0,11

1,86

1,97

7,9

10.06

0,15

0,58

0,73

9,1

08.07

0,17

1,12

1,29

7,4

02.08

0,2

0,6

0,8

9,1

15.09

0,36

2,06

2,42

7,6

13.10

0,31

1,2

1,51

5,9

09.11

0,26

0,28

0,54

6,8

02.12

0,3

1,94

2,24

6,8

мінімум

0,03

0,17

0,20

5,3

максимум

0,36

2,06

2,42

10,5

середнє

0,21

0,96

1,17

7,95

Дніпровсько-Бузький лиман – м. Очаків

15.03

0,2

0,67

0,87

19,6

19.05

0,77

2,70

3,47

23,4

13.09

0,34

3,65

4,0

11,7

              24.11

0,31

1,49

1,8

10,9

мінімум

0,2

0,67

0,87

10,9

максимум

0,77

3,7

3,99

23,4

середнє

0,41

2,13

2,53

16,4

Випадків перевищення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів стронцію-90 та цезію-137 у поверхневих водах, відповідно до вимог ДГН ДР-2006 «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs i 90Sr у продуктах харчування та питній воді. Державні гігієнічні нормативи», на території Миколаївської області протягом 2011 року не зареєстровано.

4.4 Якість питної води та її вплив на здоров’я населення.

Через обмеженість запасів прісних підземних вод, наявність навантаження на екосистему водних об’єктів в результаті скидів недостатньо очищених зворотних вод підприємств та комунальних господарств, рішення проблеми якісного питного водопостачання населення  є  пріоритетним для області.

З поверхневих джерел (р. Дніпро, р. П.Буг, р. Синюха, р. Інгул) здійснюється  водопостачання п’яти міст області, серед яких обласний центр – м. Миколаїв. Більшість сільських населених пунктів та райцентрів області для питних потреб користуються підземними водами.

Розподіл прогнозних ресурсів підземних вод, придатних для господарсько-питного водопостачання по області дуже нерівномірний.

По 8 родовищах затверджені ГКЗ і ТКЗ експлуатаційні запаси прісних і слабосолонуватих вод (з мінералізацією до 1,5 мг/дм3), які використовуються для господарсько - питного та виробничо-технічного водопостачання, в кількості 81,22 тис.м3/добу (18% від величини прогнозних ресурсів підземних вод).

На більшості території області поширені підземні води, якісний склад яких не відповідає вимогам ГОСТУ 2874-82 “Вода питьевая” за показниками мінералізації (> 1,5 г/дм3),  загальній жорсткості та інш.

За даними державного моніторингу за станом підземних вод протягом 2011 року підвищений вміст нітратів зафіксовано по Миколаївському, Первомайському і Арбузинському районах  (табл. 4.5.1).

Наявність нітратів у підземних водоносних горизонтах пояснюється відсутністю мереж централізованого водовідведення, що призводить до  накопичення стоків у вигрібних ямах населення.

При вживанні вод з підвищеним вмістом нітратів до організму людини потрапляють не тільки нітрати, але і їх метаболіти: нітрити та нітритосполуки ( канцерогенні нітрозаміни і  нітрозаміди).

Головну небезпеку для здоров’я людини складають метаболіти нітратів -  нітрити та їх сполуки. Через взаємодію з гемоглобіном крові, нітрити утворюють метгемоглобін, який неспроможний переносити кисень, що призводить до розвитку гіпоксії (кисневого голодування). Крім того, пошкоджується лімфоідна система та система травлення, послаблюється імунітет.

Контроль за станом питних джерел водопостачання здійснюється органами Міністерства охорони здоров’я України.

За даними спостережень Миколаївської обласної санепідемстанції основною причиною бактеріального забруднення питної води є аварійні ситуації на водопровідних мережах.

В 2011 році епідемічних ускладнень пов’язаних з вживанням питної води в області не зареєстровано.   

Відповідно до природоохоронного законодавства пріоритетними напрямками у сфері захисту водних об’єктів, які є джерелами питного водопостачання є:

  1.  створення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;
  2.  захист підземних водоносних горизонтів від забруднення;
  3.  зменшення навантаження на екосистеми водних об’єктів через ліквідацію аварійних понад нормативних скидів стічних вод.

         Згідно з вимогами природоохоронного законодавства на території Миколаївської області загальна площа прибережних захисних смуг складає  28,091 тис. га.

Починаючи з 2003 року Держуправління виступало замовником виконання робіт з розробки проектної документації щодо встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. На реалізацію зазначеного, в межах обласної “Програми охорони навколишнього природного середовища на 2000-2010р.р.”, з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділено та освоєно у                  2003-2004 роках - 79,0 тис. грн, на 2005- 2006 рік виділено –  210,0 тис. грн. Розроблено проекти водоохоронної зони і прибережних смуг Щербанівського водосховища (р. Гнилий Єланець), Таборівського (р. Мертвовод) і Дмитрівського ( р. Сосик) водосховищ та р. Мертвовод (довжина 31км).

          Потягом 2007-2009 років розроблено проекти водоохоронних зон і прибережних захисних смуг:

  1.  на р. Інгул (від автомобільного мосту об'їзної дороги                                    с. Воскресенськ до межі Жовтневого та Баштанського районів Миколаївської області) довжиною 91,3 км;
  2.  р. Інгул (від межі Жовтневого та Баштанського районів до межі Костичівської та Христофорівської с/р Баштанського району Миколаївської області) довжиною 30 км;

         -    на р. Інгул (площа 2093,89 га), на р. Південний Буг (площа 191,5 га) та на 19 орендних ставків по р. Південний Буг (площа 136,83 га).

За період 2003-2009 років на здійснення природоохоронного заходу із розробки проектів створення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, з обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища освоєно 617,8 тис. грн. У 2010 році фінансування не здійснювалось.

За рахунок фінансування ТОВ СП «НІБУЛОН», на замовлення Новоодеської міської ради, ВАТ "Миколаївводпроект" потягом 2010 року було виготовлено документацію щодо встановлення прибережно – захисної смуги вздовж річки Південний Буг по Новоодеському району, на площі  9,5964 га довжиною 3,6 км. Загальна вартість виконаних робіт склала                  21,5 тис. грн.

Крім того, у 2010 році за кошти орендарів водних об’єктів виготовлена документація зі встановлення прибережно – захисних смуг навколо                     10 водних об’єктів  на площі 59,65 га з загальною вартістю робіт                        119,3 тис. грн.        

Всього по області, за 2010 рік виготовлено документацію щодо встановлення прибережно – захисних смуг на водних об’єктах на площі     69,24 га, винесено в натуру - 69,24 га. Витрачено коштів на суму -                      140,8 тис. грн.

У 2011 році відповідно до даних Головного управління економіки Миколаївської облдержадміністрації природоохоронні заходи з розробки проектів землеустрою зі створення водоохоронних зон та прибережних захисних зон водних об’єктів за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища не здійснювалися.

Роботи з виготовлення проектної документації щодо встановлення водоохоронних зон у 2011 році здійснювались виключно за кошти орендарів водних об’єктів.

Інформація щодо розробки та виносу у натуру водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, з початку проведення робіт станом на 01.01.2012 наведено у таблиці 4.5.2.

Щорічно з метою покращення якості питного водопостачання, в межах програм з бюджетного буріння, будується біля 5 додаткових підземних водозаборів.

З метою ліквідації безхазяйних та покинутих свердловин, які є потенційними джерелами забруднення підземних водоносних горизонтів,  протягом 2003-2008 років за рахунок коштів обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища (872,467 тис. грн.) було проведено ліквідаційний тампонаж 88 безхазяйних і покинутих свердловин.

У 2009 році  затампоновано 17 свердловини  (13 свердловин у Доманівському районі і 4 в Миколаївському районі). Загальна вартість проведених робіт склала 249,23 тис. грн.

У 2010 та 2011 роках на проведення зазначеного заходу кошти з обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища не виділялись.

Відповідно до вимог Водного Кодексу України, шляхом видачі дозволів на спецводокористування, Держуправлінням лімітуються обсяги водозабору, скиду стічних вод та встановлюються, на підставі висновку органів гідрогеології, вимоги до експлуатації підземних джерел питного водопостачання. Протягом 2011 року, для здійснення водозабору з  підземних водоносних горизонтів,  Держуправлінням видано 240 дозволів на спецводокористування, що на 80  дозволів ( на 33%)  більше  ніж  у минулому році.


Таблиця 4.4.1. Стан основних виявлених осередків і ділянок забруднення підземних вод у 2011 році

№№  з/п

Басейн  підземних  вод  

( БПВ-1 )

Річковий  басейн  

( РБ )

Одиниця адміністративно-територіального поділу регіону

Ділянка,

осередок

забруднення  і його місце  знаходження

Дата виявлення ділянки,

осередку

Геологіч-ний індекс

забрудне-ного  водонос-ного

горизонту

Захище-ність  водонос-

ного

горизонту

(відповід-но до карти

захище-ності )

Тип

забруд-нення

Характеристика  ділянок,

осередків  забруднення

на  дату  виявлення

Характеристика  ділянок,

осередків  забруднення

на  звітний  період

Джерело забруд-нення

Наявність

режимної

мережі

(кількість

та  номери

свердло-

вин)

Площа

забруднення , км2

Глибина за-

лягання за-брудненого

водоносного горизонту (покрівля-подошва), м

---------------

Глибина ви-значення за-бруднення, м

Основні забруднюючі  компоненти,

їх кіль-

кісний склад ,

мг/дм3

Площа

забруд-нення,

км2

Глибина  проникнення

забруднен-ня, м

--------------

Глибина  випробуван-ня, м

Основні забрудню-ючі  компонен-

ти,  їх кількісний склад , мг/дм3

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

1

V

6

Миколаївська, Первомайський

район

с. Болеславчик,

ПВКГ «Троя»

свердловина № 629

15.04.11

AR-PR

захищений

локальне, нітратне

невизначена

невизначена

10,8 - 16,0

-

NO3 -62

невизначено

відсутня

2

V

6

Миколаївська,   Первомайський

район

м. Первомайськ,

ЖВК «Темп» свердловина № 1765

15.04.2011

AR-PR

захищений

локальне,

нітратне

невизначена

невизначена

48,0 - 50,0

-

NO3 -102

невизначено

відсутня

3

V

6

   Миколаївська, Первомайський

   район

с.Чаусове,

ФСГ «Вікторія»

шахт. колодязь

№ 1-Ч

26.04.11

AR-PR

захищений

локальне,

нітратне

невизначена

невизначена

8,0-12,0

-

NO3 - 179

невизначено

відсутня

4

V

6

   Миколаївська, Первомайський

район

м. Первомайськ,

вул. Корабельна,50

ПАТ «Завод Фрегат»

свердловина б/н

016.06.11

AR-PR

захищений

локальне,

нітратне

невизначена

34,0-60,0

-

NO3 -74,7

невизначено

відсутня

5

V

6

Миколаївська, Первомайський

район

м. Первомайськ,

Центральна

райлікарня,

свердловина №333-г

01.09.11

AR-PR.

захищений

локальне,

нітратне

невизначена

34,6-90,7

-

NO3 - 75

невизначено

відсутня

6

V

6

Миколаївська, Арбузинський

район

с. Воєводське, СТОВ «Промінь», свердловина

№ 10г-89

27.07.11

AR-PR

захищений

локальне,

нітратне

невизначена

48,4-156,0

_

NO3 – 51

невизначено

відсутня

7

V

6

Миколаївська, Арбузинський

район

с. Воєводське, СТОВ «Промінь», свердловина

№ 12г-89

27.07.11

AR-PR

захищений

локальне,

нітратне

невизначена

67,6 -105,0

_

NO3 – 63

невизначено

відсутня

8

V

6

Миколаївська, Арбузинський

район

с. Воєводське, СТОВ «Промінь», свердловина

№ 470-г

27.07.11

AR-PR

захищений

локальне,

нітратне

невизначена

25,5-146,4

_

NO3 – 68

невизначено

відсутня

9

V

6

Миколаївська,

Братський

район

с.Камяно-Костувате,

СМПП «Юг-Сервіс»

свердловина

       № 629

27.12.10

AR-PR

умовно

захищений

локальне,

нітратне

невизначена

16,0- 64,0

_

NO3 – 62

невизначено

відсутня

Всього по Миколаївській області

9

Всього по Українському басейну підземних вод (V)

9

У тому числі басейн р. Південний Буг (6)

9

Всього по Первомайському району

5

                               Всього по Арбузинському району

3

                               Всього по Братському району

1

Таблиця 4.4.2. Розробка проектів та винос в натуру водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, з початку проведення робіт станом на 01.01.2012 року

№ п/п

Джерело

фінансування

Замовник

Найменування

водного об’єкту

Адміністративно територіальна одиниця

Виготовлення проектної документації по встановленню прибережних захисних смуг, га

Винесено в натуру,

га

Вартість робіт,

тис. грн.

1

2

3

4

5

6

7

8

Об’єкти  Миколаївського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства

Басейн р. Південний Буг

1

Держбюджет

Облводгосп

Катеринівське в-ще

Веселинівський р-н

170,24

170,24

13,69

2

Єланецьке в-ще

Єланецький р-н

55,11

55,11

-

3

Водяно-Лоринське

Єланецький р-н

83,20

83,20

-

4

Софіївське

Новобузький р-н

376,0

376,0

9,9

5

Криничанський став.

Миколаївський р-н

15,76

15,76

5,1

Всього по басейну

700,31

700,31

28,69

Басейн річок Чорного  моря

1

Держбюджет

Облводгосп

Нечаянське в-ще

Миколаївський р-н

47,5

47,5

58,41

Березанський р-н

63,58

-

2

Степовське в-ще

Миколаївський р-н

106,0

106,0

3

Данилівське в-ще

Березанський р-н

20,0

-

Всього по басейну

237,08

153,5

58,41

Басейн річок Нижнього Дніпра

1

Держбюджет

Облводгосп

Явінське в-ще

Баштанськи р-н

104,5

104,5

12,82

2

Красноставське в-ще

Баштанськи р-н

83,82

83,82

3

Бармашівський став.

Жовтневий р-н

33,0

33,0

4,3

4

Березнігуватський став.

Березнігуватський р-н

4,0

4,0

1,5

5

б. Лепетиха став.

Снігурівський р-н

1,8

1,8

6,3

6

Люблинське в-ще

Снігурівський р-н

42,92

42,92

5,7

7

р. Верьовчина

Снігурівський р-н

426,7

426,7

8,59

Всього по басейну

696,74

696,74

39,21

Всього  за   кошти  облводгоспу

1634,13

1634,13

126,31

Об’єкти Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи

Басейн річок Нижнього Дніпра

1

Держбюджет

УК ІЗС

Інгулецький МК

Снігурівський р-н,

Жовтневий р-н

560,0

560,0

Всього  за   кошти   УК ІЗС

560,0

560,0

Басейн р. Південний Буг

1

Держбюджет

Держуправління Екоресурсів

Таборівське в-ще

Вознесенський р-н

353,6

353,6

49,59

2

Щербанівське в-ще

Вознесенський р-н

200,6

200,6

19,0

3

ПЗС р. Мертвовод

Вознесенський р-н

270,63 (28,8  км.)

80,0

4

ПЗС р. Інгул

Жовтневий, Баштанський р-ни

4925,73 (123,59  км.)

540,0

5

ПЗС р. Південний Буг

Вознесенський р-н

151,56 (18,69  км)

70,0

Всього по басейну

5902,12/ 171,08 км

554,2

758,59

Басейн річок Чорного моря

1

Держбюджет

Держуправління Екоресурсів

Дмитріївське в-ще

Миколаївський р-н

67,1 (128,65 км)

67,5

9,41

Всього  за   кошти  Держуправління  Екоресурсів

5969,22/ 299,73 км

621,7

768,0

Об’єкти підприємств, організацій

Басейн р. Південний Буг

1

Держбюджет

ЮУ АЕС

Ташлицьке (охолод. АЕС)

Арбузинський р-н

215,6

215,6

-

2

Місцевий бюджет

р.Інгул, р.Громоклея

Баштанський р-н

1554,36

1554,36

-

3

Кошти підприємців

р. Південний Буг

Первомайський р-н

9,74

9,74

20

4

Кошти підприємців

Новоодеська міська рада

р. Південний Буг

Новоодеський р-н

9,5964

9,5964

21,5

Всього по басейну

1789,2964

1789,2964

41,5

Басейн річок Чорного  моря

1

Місцевий бюджет

Жовтневе в-ще

Жовтневий р-н

120,0

120,0

Всього  за   кошти  місцевого бюджету

1909,2964

1909,2964

41,5

Прибережні  смуги  в  межах  м. Миколаєва

Басейн  р. Південний Буг

1

Місцевий бюджет

Міська рада

р.П.Буг, р. Інгул,

в межах м. Миколаєва

570,74 (130,74 км)

-

170,0

м. Миколаєва

Бузький лиман

Всього  за   кошти  місцевого бюджету

570,74 (130,74 км)

-

170,0

Орендні ставки

І. Басейн  р. Південний Буг

1

Кошти підприємців

Орендарі

22 – ставки

Арбузинський р-н

171,769

171,769

Вартість

не

визначена

2

16 – ставків

Баштанський р-н

415,19

415,19

3

48 – ставків

Братський р-н

329,36

329,36

4

13-ставків

Веселинівський р-н

100,08

100,08

5

11-ставків

Вознесенський р-н

122,17

122,17

6

13-ставків

Врадіївський р-н

67,466

67,466

7

17-ставків

Доманівський р-н

67,06

67,06

8

25-ставків

Єланецький р-н

187,61

187,61

9

2-ставки

Жовтневий р-н

10,3

10,3

10

29-ставків

Кривоозерський р-н

118,873

118,873

11

9-ставків

Миколаївський р-н

96,099

96,099

12

10-ставків

Новобузький р-н

146,884

146,884

13

11-ставків

Новоодеський р-н

108,82

108,82

14

56-ставків

Первомайський р-н

291,358

291,358

15

1 - ставок

Казанківський район

43,47

43,47

Всього по басейну   292  ставки

2287,759

2287,759

П. Басейн річок Чорного моря

1

7-ставків

Березанський р-н

67,22

67,22

2

2-ставки

Очаківський р-н

11,6

11,6

3

1-ставок

Веселинівського р-н

1,26

1,26

4

2-ставка

Миколаївського р-н

10,08

10,08

Всього по басейну  12  ставків

90,16

90,16

Ш. Басейн річок Нижнього Дніпра

1

1 - ставок

Березнегуватський р-н

1,0

1,0

2

9 - ставків

Жовтневий р-н

72,02

72,02

3

20 - ставків

Казанківський р-н

165,37

165,37

4

19 - ставків

Снігурівський р-н

153,52

153,52

Всього по басейну   36   ставки

391,91

391,91

Всього по області

353  орендних  ставках

2769,829 га

2769,829 га

-

Всього по області

13413,209/446,88 км

7494,949

1104,81


4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів.

Територіально Миколаївська область належить до басейну Чорного моря.

На півдні області внаслідок затоплення морем гирлових ділянок річок сформувалося дев’ять лиманів. За мірою сполучення з Чорним морем лимани підрозділяються на декілька типів.

Лимани стандартного типу – Бузький, Дніпровський. Протягом року солоність води у Бузькому лимані коливається у дуже широких межах: від 0,3 до 9,5 г/л. Дніпровський лиман має своєрідний гідрологічний режим, який обумовлює стоком Південного Бугу і Дніпра (починаючи з 1956 року в зарегульованому режимі). Солоність води в цьому лимані  збільшується  від дельти Дніпра (0,5 г/л) до гирла (14 – 16 г/л). В пригирловій частині Дніпра така саме, як у річкових водах.

До лиманів лагунового типу відноситься  Березансько - Сасикський (в тому числі Бейкуський) лиман. Приходні складові водного балансу цього лиману мають такі значення (млн. м3): надходження морських вод – 3180, поверхневих вод – 10, атмосферні опади – 27. Солоність вод у лимані складає 4 - 9 г/л але на півдні збільшується до 15 г/л  

Закриті лимани – Карабуш і Тузли поступово пересихають. Зв’язок Адтигольського лимані з Дніпрово – Бузьким підтримується штучним каналом, але і цей лиман поступово усихає. Для всіх трьох закритих лиманів Миколаївщини характерно формування на дні самосадочних солей.

Заболоченість спостерігається в пониззі деяких лиманів (Тилігульського, Тузли, Аджигольського).

Безпосередньо побережжя Чорного моря належить до територій Очаківського та Березанського районів, і використовується для забезпечення рекреації.   

Скид зворотних вод до морських водойм здійснюється                                  14 водокористувачами, з яких скид здійснюють:

  1.  до вод Бузького лиману – 12 водокористувачів;
  2.  до Березанського лиману - 1  водокористувача;
  3.  до Чорного моря – 1 водокористувач.

За даними статистичної звітності 2-ТП (водгосп) забруднені зворотні води (недостатньо – очищені) у 2011 році скидались двома підприємствами, до яких належить найбільший забруднювач водних ресурсів Миколаївської області МКП «Миколаївводоканал», що здійснює водопостачання та очистку  каналізаційних стоків м. Миколаїв.

До основних причин незадовільної роботи очисних споруд каналізації                 м. Миколаїв відноситься: аварійний стан глибоководного випуску стоків після очистки та недостатня  потужність очисних споруд на стадії вторинного відстоювання.

Протягом останніх років, спостерігається тенденція до зменшення                                 МКП «Миколаївводоканал» загальних обсягів скиду забруднених вод. Так, у 2011 році, у порівнянні з минулим роком, згаданим комунальним підприємством значно зменшено скид недостатньо очищених стоків, а саме на 2,6 млн. м3

За даними Держуправління скид недостатньо очищених стоків до Чорного моря здійснюється від каналізаційних очисних споруд  м. Очаків.                     Згадані очисні споруди розташовані у с. Чорноморка Очаківського району і  введені в експлуатацію у 1991 році з проектною потужністю                             7665,0 тис. м3/рік (робоча потужність 4015,0 тис. м3/рік). З 2004 року каналізаційні очисні споруди м. Очаків експлуатуються БГКП “Сирена”.

У зв’язку з невідповідністю проектної потужності та фактичного обсягу надходження стоків на очищення (майже в 10 раз менше) очисні споруди потребують реконструкції. Неодноразово з ладу виходили воздуходувні турбіни, які забезпечують киснем аеротенки та мулові стабілізатори, що суттєво позначається на якості очищення стоків.

Через відсутність атестованої лабораторії на БГКП «Сирена» не здійснюються системні спостереження за якістю стічних вод та їх впливом на стан Чорного моря.

Проблема забруднення Чорноморського узбережжя ускладнюється відсутністю у Коблево – Рибаківській зоні системи централізованого водовідведення. На значній кількості баз відпочинку каналізаційні стоки накопичуються у вигрібних ямах, що безпосередньо впливає на стан підземних вод, які є однією зі складових водного балансу Чорного моря. Частково стоки Коблево – Рибаківської зони відпочинку надходять на очищення до очисних споруд каналізації у с. Лугове, які експлуатуються            КП ДОЗ «Причорноморє».

Біологічні очисні споруди у с. Лугове побудовані у 1984 році у складі двох блоків окислення. Після реконструкції у 2001 році обладнання одного блоку окислення демонтовано і потужність очистки зменшилась у 2 рази і склала 2,4 тис. м3/добу. Система очистки стоків не передбачає скид до поверхневих водойм, стоки накопичуються у спеціально створеному ставку накопичувачу.

За даними комунального підприємства, очисні споруди працюють ефективно при навантаженні 2,2 тис. м3/добу. Максимальне навантаження очисних споруд відбувається у курортний сезон (червень – серпень).

Враховуючи інтенсивність розвитку будівництва у Коблевсько -Рибаківській зоні очисні споруди КП ДОЗ «Причорномор’є» вимагають реконструкції з врахуванням  збільшення потужностей.

За таких обставин, для вирішення проблеми забруднення вод Чорного моря через скид недостатньо – очищених каналізаційних стоків необхідне виділення фінансування для проведення відповідних робіт з будівництва і реконструкції очисних споруд каналізації та каналізаційних систем.

4.6. Заходи щодо поліпшення стану водних об’єктів.

З метою покращення якості водних об’єктів області та зменшення антропогенного навантаження на водні екосистеми в Миколаївській області розроблено ряд природоохоронних програм основним напрямком реалізації яких є ліквідація забруднення водойм через скид недостатньо-очищених каналізаційних стоків.

Протягом 2011 року виконувались 16 заходів, спрямованих на зменшення скиду господарсько побутових, промислових стоків до поверхневих водойм, забруднення підземних вод, Чорного моря, запобігання деградації річкових екологічних систем та усунення шкідливої дії вод.

Виконувались такі заходи:

  1.  Будівництво каналізації Залізничного селища та Старого інвалідного хутора.
    1.  Захист від підтоплення с. Лепетиха та с. Веселе Березнегуватського району.
      1.  Реконструкція каналізаційної насосної станції і каналізаційних колекторів у селищі Луч Жовтневого району Миколаївської області.
      2.  Будівництво комплексу гідротехнічних споруд для захисту територій від ерозії, підтоплення, зсувів у м. Нова Одеса.
      3.  Реконструкція системи водоочищення каналізаційних стічних вод у м. Новий Буг Миколаївської області.
      4.  Реконструкція каналізаційних мереж у м. Нова Одеса (мікрорайон «Бузький», вул. Маслозаводська).
      5.  Захист від підтоплення присадибних ділянок по вул. Зарічна у с. Воронівка Вознесенського району – будівництво, у тому числі виготовлення проектно-кошторисної документації.
      6.  Будівництво каналізаційних міських очисних споруд, м. Вознесенськ.
      7.  Ремонт та заміна технологічного обладнання ТОВ «Біологічні очисні споруди».
      8.  Будівництво установки очищення стічних вод за технологією “BIOTAL” продуктивністю 2м3/добу з зовнішніми мережами каналізації для інфекційного відділення центральної районної лікарні по вул. Лермонтова, 1 в смт. Березнегувате Миколаївської області.
      9.  Реконструкція глибоководного випуску скидного колектора від Миколаївських міських очисних споруд каналізації до урізу р. Південний Буг (проектні роботи).
      10.  Проведення перерахунків кошторисів на будівництво берегоукріплення уздовж р. Пвденний Буг в районі старого кладовища в мкр. Северній в м. Миколаєві та проведення експертизи проектно-кошторисної документації
      11.  Ліквідація підтоплення Широкої Балки м. Миколаєва (будівництво дренажного колектора)
      12.  Захист від підтоплення ґрунтовими водами вулиць М.Ульянової та Фонтанної в Корабельному районі м. Миколаєва.
      13.  Укріплення берегової частини Намиву шляхом будівництва набережної для запобігання розмиванню (розробка техніко-економічного обґрунтування будівництва берегоукриплювальних споруд в мкр. Намив І єтап) м. Миколаїв.

16. Проведення інвентаризації систем та споруд інженерного захисту територій, в т.ч. зливових колекторів , та рбліку дренажних стоків із створенням відповідної інформаційної бази (І єтап), м. Миколаїв.

5. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, РОЗВИТОК ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ

5.1. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування екологічної мережі.

5.1.1. Загальна характеристика.

По території Миколаївської області проходять чотири екологічні коридори загальнодержавного значення: широтні - Приморсько-степовий, Степовий та меридіональні - Бузький, Дніпровський коридори. Екологічні коридори місуевого значення проходять по притокам великих річок різних порядків. До природних ядер загальнодержавного значення віднесено регіональні національні природні парки “Білобережжя Святослава”, “Бузький Гард”, регіональні ландшафтні парки “Тилігульський”, “Приінгульський”, природний заповідник “Єланецький степ”, ділянки Чорноморського біосферного заповідника та інші, до природних ядер місцевого значення – інші існуючі та перспективні території природно-заповідного фонду (ПЗФ), що можуть відігравати роль ядер екомережі.

Роботи над формуванням екомережі Миколаївської області державним управлінням охорони навколишнього природного середовища розпочато у 2002 р. з проведення комплексних досліджень територіії регіону. За результатами досліджень визначено основні структурні елементи екомережі області – ключові території (ядра), буферні зони, сполучні території (коридори), відновлювальні території. Основною метою було визначено збільшення площі земель області з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, формування їх територіально єдиної системи.

У 2010 році завершено інвентаризацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду Миколаївської області, що дало змогу відкоригувати програму розвитку екомережі відповідно до сучасного стану та перспектив розвитку природоохоронних територій області.  

 Обласну Цільову Програму розвитку екологічної мережі на період до 2015 року затверджено наприкінці першого півріччя 2011 року рішенням Миколаївської обласної ради від 24.06.2011 № 4.

Головним управлінням земельних ресурсів у Миколаївській області визначено орієнтовні площі земельних угідь – складових екомережі.  

Таблиця 5.1.1.1. Площі земельних угідь – складових екологічної мережі, тис.га

Категорії землекористування

2000 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2011рік

Землі природного призначення

0,7

2,42

2,42

2,42

2,43

2,43

Сіножаті та пасовища

273,1

268,69

272,398

271,754

271,3

271,174

Землі водного господарства (рибні ставки)

11,0

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані відсутні

Землі водного фонду

127,4

128,5

128,7

128,8

128,8

у т.ч. площа рибних ставків

11,0

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані відсутні

Землі оздоровчого призначення

0,1

0,119

0,116

0,119

Землі рекреаційного призначення

1,5

0,7

0,73

0,74

0,7

0,7

Землі історико-культурного призначення

0,4

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані відсутні

Ліси

120,4

121,07

121,258

121,7

122,0

122,8

5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття.

Одним із основних антропогенних чинників, що негативно впливає на структурні елементи екомережі та біорізноманіття Миколаївської області є значний ступінь господарського освоєння її території. Сучасна структура земельного фонду Миколаївщини свідчить про надзвичайно високе антропогенне навантаження на природні екосистеми, яке призвело до їх зміни та скорочення площ. Рілля складає понад 69 % території області, пасовища та сіножаті  – 11 %,  багаторічні насадження – 1,5 % території області, лісові землі – 4,9 %, забудовані землі – 3,9 %. Розораність сільськогосподарських угідь в розрізі районів коливається від 60 до 85 %. Таким чином, частка природних угідь в межах Миколаївської області є мінімальною.

З метою мінімізації негативного впливу зазначенного чиннику проводиться системна робота щодо розвитку екомережі та охорони і відтворення біорізноманіття. До основних заходів, що здійснються відносться формування елементів регіональної екомережі, збільшення площі природно-заповідного фонду області, здійснення державного регулювання використання природних ресурсів та об’єктів тваринного і рослинного світу, проведення еколого-освітньої  роботи.


Таблиця 5.1.2.1. Складові елементи екологічної мережі

№ з/п

Одиниці адміністративно-територіального устрою

Загальна площа,

тис.га

Загальна площа екомережі, тис.га

Складові елементи екологічної мережі, тис.га

Об’єкти ПЗФ

Водно-болотні угіддя

Відкриті заболочені землі

Водоохоронні зони

Прибережні захисні смуги

Ліси та інші лісо вкриті площі

Курортні та лікувально-оздоровчі території

Рекреаційні території

Землі під консервацією

Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом

Пасовища, сіножаті

Радіоактивно забруднені землі, що не використовуються в господарстві

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

1.

Арбузинський

96,865

0,012

0,78

4,19

0,70

6,31

2.

Баштанський

170,61

0,040

2,23

8,85

4,81

24,03

3.

Березанський

137,81

0,026

0,26

4,02

0,010

0,413

2,97

17,99

4.

Березнегуватський

126,37

0,026

0,11

5,77

0,068

0,894

19,31

5.

Братський

112,92

0,018

0,71

5,79

1,31

9,96

6.

Веселинівський

124,47

0,027

1,43

7,48

1,13

16,77

7.

Вознесенський

139,19

0,036

0,94

13,29

1,99

19,91

8.

Врадіївський

80,10

0,025

1,45

6,38

1,01

16,36

9.

Доманівський

145,80

0,031

2,02

7,52

2,84

19,02

10.

Єланецький

101,76

0,023

1,523

0,43

4,79

0,72

14,90

11.

Жовтневий

146,04

0,015

1,25

5,06

0,009

0,029

0,67

8,30

12.

Казанківський

134,92

0,023

0,77

7,50

0,002

0,39

14,84

13.

Кривоозерський

81,44

0,013

1,77

4,88

0,003

0,24

6,28

14.

Миколаївський

142,99

0,021

0,001

1,57

4,19

0,003

0,019

1,26

13,82

15.

Новобузький

124,28

0,021

0,17

6,02

0,84

14,37

16.

Новоодеський

142,85

0,030

0,166

1,69

7,03

0,011

1,62

19,53

17.

Очаківський

150,02

0,022

0,682

0,45

7,93

0,072

0,156

4,58

8,15

18.

Первомайський

131,87

0,02

1,30

7,26

1,95

9,40

19.

Снігурівський

135,02

0,017

1,64

3,63

0,70

10,92

20.

м. Вознесенськ

2,26

0,0002

0,004

0,01

0,14

0,024

21.

м. Миколаїв

25,98

0,002

0,061

0,10

1,16

0,005

0,001

0,09

0,92

22.

м. Первомайськ

2,51

0,00007

0,005

0,01

0,06

 

23.

м. Южноукраїнськ

2,44

0,0003

0,06

0,015

0,13

0,054

Всього

2458,552

0,44928

2,438

21,075

122,82

0,119

0,7

30,962

271,174


5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

Обласною Цільовою Програмою розвитку екологічної мережі на період до 2015 року передбачена низка основних заходів, направлених на збереження біологічного та ландшафтного різноманіття та формування екологічної мережі, в тому числі створення нових об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення різних категорій – від пам’яток природи до ландшафтних заказників, загальною кількістю 52 об’єкти. Площа цих об’єктів повинна скласти  9720,46 га, що дозволить збільшити відсоток ПЗФ області до 3,3%, що матиме позитивний вплив на навколишнє середовище та дозволить зберегти природні екосистеми області.

Також Програмою передбачені заходи щодо збереження та охорони видів, занесених до Червоної книги України, еколого-просвітницька робота із місцевим населенням, встановлення на місцевості  меж структурних елементів екомережі, зокрема, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, формування схем екологічної мережі.

З метою недопущення знищення рідкісних та зникаючих видів флори та фауни під час проведення господарської діяльності на землях лісового фонду, до обласної Цільової програми розвитку екологічної мережі до 2015 року включено захід „Визначення та позначення на місцевості рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України та інших охоронних списків, на землях державного лісового фонду” відповідно до якого заплановано проводиться картування місць існування червонокнижних видів рослин та тварин на території земель лісового фонду у 2011-2015 роках.

Спеціалістами держуправління з метою збереження біорізноманіття здійснюються обстеження територій під час розгляду проектів відведення земельних ділянок  фізичним та юридичним особам.

Регіональними ландшафтними парками підготовлено картки кадастру, проведено дослідження популяцій низки видів рослин, занесених до Червоної книги України, складено Літописи природи.

У Миколаївській області 1901 р. створено зоопарк, який на сьогодні є об’єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та членом Євро-Азіатської Асоціації Зоопарків і Акваріумів. Він має репутацію одного з найкращих в Україні.

 

Таблиця 5.1.3.2. Охорона біорізноманіття в Миколаївському зоопарку

Рік

Площа, га

Кількість видів тварин/популяцій

Разом

у т.ч. рідкісні хребетні

ссавці

птахи

плазуни

земноводні

риби

безхребетні

2005

18,5

439/107

677/101

128/37

28/8

1814/117

55/6

3141/376

472/96

2006

18,5

438/107

658/104

135/37

27/8

1743/125

163/8

3164/389

392/97

2007

18,5

431/101

701/105

154/40

28/9

2253/132

461/43

4028/430

1285/239

2008

18,5

98/440

110/878

46/161

9/27

135/2168

53/608

451/4282

227/1496

2009

18,5

97/464

111/827

44/ 155

1149

139/2411

52/660

454/4646

234/3986

2010

18,5

97/478

114/923

44/158

11/54

146/3434

11/238

423/5285

220/1533

2011

18,5

94/491

114/873

45/183

13/90

138/3165

52/722

456/5524

197/1172

5.1.4. Формування національної екомережі

Указом Президента України від 16.12.09 № 1056/2009 створено національний природний парк (НПП) „Білобережжя Святослава”. До території НПП включено 35223,15 га земель, в тому числі 28587,74 га з вилученням та наданням в постійне користування. НПП створено на базі регіонального ландшафтного парку „Кінбурнська коса”. Наказом  Мінприроди України № 653-о від 12.12.11 створено адміністрацію національного природного парку.

На виконання заходу Обласної Цільової Програми розвитку екологічної мережі на період до 2015 року «Розробка проектів створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду»  розроблено проекти створення 5  об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, а саме: ландшафтних заказників «Кам’яно-Костуватський», «Сергіївський», «Лагодівський», «Каньйон річки Чичиклія» та «Новоодеський». Запланована орієнтовна площа об’єктів складала 520 га, але за результатами натурних обстежень проектну документацію розроблено на загальну площу 885,66 га. Таким чином, площу природно-заповідного фонду області буде додатково збільшено на 365,66 га.

Протягом 2011 року рішеннями Миколаївської обласної ради від 25.11.11 № 9 в межах Березнегуватського району області створено регіональний ландшафтний парк «Висунсько-Інгулецький» загальною площею 2712,6 га.

Роботи по розвитку та удосконаленню екомережі  будуть продовжені у 2012 році.

5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу.

5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу.

На більшій частині Миколаївської області – різнотравно-типчаково-ковилова рослинність, по долинах річок є невеликі масиви байрачних лісів. Серед рослин є рідкісні, ендемічні та зникаючі, занесені до Червоної книги України та Регіонального червоного списку. До них відносяться унікальні рослинні угруповання (тюльпан південнобузький, ковила Лессінга, ковила волосиста, ковила українська, ковила Граффа, ковила шорстка, бpандушка pізнокольоpова, каpагана скіфська, астрагал шерстистоквітковий, півник понтичний, шафpан сітчастий, шоломниця весняна, сон чоpніючий тощо). Особливо цінними є лісові масиви та урочища природно-заповідного фонду, які виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. Хоча по площі зайнятої лісами область посідає лише передостаннє місце в Україні, на Миколаївщині нараховується 14 значних лісових масивів.

5.2.2. Лісові ресурси.

За інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства загальна площа земель лісогосподарського призначення на території Миколаївської області складає 122,816 тис.га            (табл. 5.2.2.1.).

Таблиця 5.2.2.1. Землі лісогосподарського призначення

№ з/п

Одиниця виміру

Кількість

Примітка

1.

Загальна площа земель лісогосподарського призначення

тис.га

122,816

Ліси відповідно до форми 6-зем

у тому числі:

1.1

площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств

тис.га

84,5

Лісові та нелісові землі

1.2

площа земель лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств

тис.га

-

1.3

площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування

га

56,7

2.

Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю

тис.га

99,6

3.

Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону)

%

4,1

Загальна площа земель державного лісового фонду за минулий рік зросла завдяки прийняттю нових земель на площі 762 га і становить станом на 01.01.2012 р. 77,9 тис.га. Лісгоспи працюють над погодженням проектів землеустрою щодо передачі до складу державного лісового фонду незакріплених лісів та призначених для заліснення земель на площі 19,5 тис. га.

За минулий рік відтворено 2175 га лісових насаджень, що на 109% є перевиконанням плану.

Так, 2011 року лісогосподарськими підприємствами Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства створено    2010 га лісових культур. Із 1993 га нових лісів - 191 га створено за кошти обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища. Лісові культури дуба створено на площі 717 га, що в 6,5 разів перевищує річний обсяг, передбачений програмою «Діброва». Майже в 2 рази перевиконано завдання Програми із заготівлі насіння дуба - заготовлено   27,9 т.

За підсумками матеріалів інвентаризації, приживлюваність фактично збережених лісопосадок за останні три роки по управлінню складає 71,3 % при нормативній 68,9 %.

2011 року переведено у вкриті лісовою рослинністю землі та передано в експлуатацію захисних насаджень і полезахисних лісових смуг 392 га. В лісових розсадниках області вирощено 7,7 млн.шт стандартного посадкового матеріалу. У шкілки закладено й вирощено 0,1 млн.шт декоративних та плодово-ягідних саджанців.

Крім лісових розсадників площею 26,2 га, закладено понад 35 га плантацій новорічних ялинок. У парниках вирощено 33 тис.шт живців декоративних порід.

З   метою   запобігання   лісовим   пожежам   влаштовано   36   км протипожежних розривів, 895 км мінералізованих смуг та проведено догляд за ними на 7203 км. У лісових масивах вздовж доріг загального користування та в місцях відпочинку населення виставлено 885 шт. аншлагів, біг-бордів, плакатів на протипожежну тематику. У засобах масової інформації оприлюднено 2104 виступів і звернень до мешканців області, організовано 598 лекції та бесіди про необхідність дотримання вимог пожежної безпеки в лісах. Проведено 456 рейдів щодо дотримання протипожежних вимог у лісовому фонді. Виявлено й притягнуто до адміністративної відповідальності 118 порушників.

За пожежонебезпечний період минулого року тільки на наших землях погашено 19 лісових пожеж на площі 12,97 га. Середня площа на один випадок пожежі в держлісфонді склала 0,68 га.

Лісогосподарськими підприємствами постійно ведеться моніторинг санітарного стану лісів. Протягом минулого року проведено 45066 га лісопатологічних обстежень. Всі лісогосподарські підприємства виконали плани з лісозахисту.

Загальна площа осередків небезпечних шкідників і хвороб лісу зменшилась за 2011 рік на 592 га. Ліквідовано заходами боротьби  461 га осередків.

Площа пошкоджених і всихаючих насаджень по області зменшилась на 946 га.

З метою покращання санітарного стану лісів та для підвищення біологічної стійкості лісових насаджень 2011 року державними підприємствами проведено рубок формування та оздоровлення лісів на площі 2084 га, в тому числі санітарні рубки на площі 1455 га. Рубки догляду за лісом проведено на площі 373 га, з них рубки догляду в молодняках на площі 66 га. При цьому заготовлено 39,5 тис. м. куб. деревини.

Таблиця 5.2.2.2. Динаміка проведення лісогосподарських заходів, пов’язаних із вирубуванням деревини

Рік

Загальна площа, га

Фактично зрубано, тис.м3

Усього рубок пов’язаних з веденням лісового господарства

2004

1929

41,174

2005

2114

40,754

2006

2136

51,771

2009

2016

39,6

2010

1951

38,956

2011

2089

39, 475

у тому числі:

1. Рубки догляду

2004

712

9,389

2005

717

9,126

2006

781

11,124

2009

454

4,709

2010

411

4,476

2011

373

5, 298

2. Лісовідновні рубки

2004

53

5,361

2005

79

7,825

2006

100

8,168

2009

33

1,618

2010

15

0,579

2011

-

-

3. Суцільні санітарні рубки

2004

114

7,625

2005

84

7,223

2006

129

13,997

2009

132

11,628

2010

130

12,023

2011

137

11, 261

5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів.

З метою охорони, збереження та відтворення дикорослої флори спеціальне використання природних не деревних рослинних ресурсів здійснюється відповідно до ст.10 Закону України «Про рослинний світ» на підставі дозволів та у межах встановлених лімітів.

У 2010 році на здійснення заготівлі лікарської сировини встановлювалися ліміти для національного природного парку «Бузький Гард» (табл.5.2.3.1.).

Таблиця 5.2.3.1. Динаміка заготівлі лікарської сировини, т

Рік

Вид рослин

Обсяги заготівлі, т

встановлені ліміти

фактично заготовлено

2006

Лісовий заказник «Рацинська дача»

Аронія чорноплідна, плоди

Липа дрібнолиста

0,2

0,2

-

Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя»

Шипшина, плоди

Глід, плоди

Чабрець, квіти

5,0

4,0

0,3

-

-

-

Разом по області

9,7

2007

Лісовий заказник «Рацинська дача»

Аронія чорноплідна, плоди

0,02

-

Разом по області

0,02

-

2008

Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя»

Шипшина, плоди

Глід, плоди

Чабрець, квіти

5,0

4,0

0,3

0,5

0,3

0,01

Разом по області

9,3

0,81

2009

Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя»

Шипшина, плоди

Глід, плоди

Чабрець, квіти

5,0

4,0

0,3

0,3

0,3

0,1

Разом по області

9,3

0,7

2010

Національний природний парк «Бузький Гард»

Шипшина, плоди

Глід, плоди

Чабрець, квіти

5,0

4,0

0,3

-

-

-

Разом по області

9,3

-

Національний природний парк «Бузький Гард»

2011

Шипшина, плоди

Глід, плоди

Чабрець, квіти

5,0

4,0

0,3

-

-

-

Разом по області

9,3

-

5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України.

Динаміка видів флори Миколаївської області, що знаходяться під охороною, відображає загальні світові та державні тенденції щодо затвердження списків особливої охорони. Так, у 1981 та 1985 роках під охороною знаходились лише ті види флори, що були включені до Червоної книги України видання 1980 р. У 1991 р. цей список був поповнений завдяки укладанню Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі. У Миколаївській області відзначено 24 таких видів. За результатами наукових досліджень (О.М. Деркач) на території області зростає низка рідкісних і тих, що зникають, видів рослин, які занесені до різних списків спеціальної охорони, зокрема:

- 54 види рослин занесено до Червоної книги України (наприклад, волошки короткоголова, перлиста, білоперлинна, первинноперлинна, тюльпани бузький, Шренка, підсніжник Ельвеза, півники понтичні, 11 видів ковил та ін.);

- 5 видів рослин - до міжнародного списку Бернської конвенції (сальвінія плаваюча, гвоздика бузька, мерингія бузька, осока житня, камка морська);

- 24 види - до Європейського червоного списку (гвоздика бузька, мерингія бузька, смілка бузька, астрагал шерстистоквітковий, карагана скіфська, зіновать гранітна та ін.);

- 38 видів - до Регіонального червоного списку Миколаївської області.

Регіональні червоні списки видів рослин, тварин, грибів укладаються в кожній з областей України, до яких заносяться види, які є регіонально рідкісними, але не охороняються відповідно до Червоної книги України.

Враховуючи сучасні тенденції розвитку господарської діяльності, Регіональний червоний список Миколаївської області потребує розширення, оскільки він не переукладання вже 20 років. Для визначення кількості видів флори, яким загрожує небезпека необхідно проведення досліджень території Миколаївської області.

 

5.2.5. Адвентивні види рослин.

Значну частину адвентивних (заносних) видів рослин складають злісні та карантинні бур’яни, які можуть негативно впливати на місцеве біорізноманіття пригнічуючи та витісняючи види природної флори. Серед них є отруйні та алергенні. Найвідоміша з них – амброзія полинолиста, що спричиняє осінню лихоманку та асматичні загострення.

З метою впровадження комплексних заходів боротьби з цим адвентивним видом рослин в області розробляється проект Регіональної програми з локалізації та ліквідації амброзії полинолистої на території Миколаївської області на 2011-2015 роки.

5.2.6. Стан зелених насаджень.

З метою збільшення зелених насаджень в населених пунктах області щорічно проводяться заходи зі створення нових зелених насаджень, реконструкція ландшафтів, догляд за зеленими насадженнями.

У 2011 році площа створених нових зелених насаджень м. Миколаєва склала 1,13 га, також проведено догляд за насадженнями на 1481,41 га            (табл. 5.2.6.1).

Таблиця 5.2.6.1. Заходи з озеленення м. Миколаєва

Заходи

2005 рік

2006 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Створено нових зелених насаджень, га

3,8

0,3

1,5

2,1

2,2

1,13

0,28

Проведено ландшафтну реконструкцію насаджень, га

1,3

0,95

0,3

1,0

1,2

0,22

-

Проведено догляд за насадженнями, га

1281,2

1281,5

1371,5

1281,5

1480,0

1481,13

1481, 41

5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу.

Охорона фіторізноманіття включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання рослинного світу.

Основні вимоги законодавства щодо забезпечення охорони рослинного світу визначені ст. 25, 26 Закону України «Про рослинний світ», рідкісних та зникаючих видів флори і фауни – ст. 11 Закону України «Про Червону книгу України».

Основними заходами щодо збереження рослинного світу є:

- створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду в місцях зростання рідкісних та зникаючих видів;

- організація проведення комплексних обстежень території області з метою виявлення ділянок із значним фіто- та ландшафтним різноманіттям;

- розробка планів дій зі збереження рідкісних та зникаючих видів, занесених до Червоної книги України;

- картування місць зростання популяцій рідкісних та зникаючих видів флори для забезпечення їх збереження при здійсненні господарської діяльності;

- обстеження земельних ділянок при погодженні проектів відведення земельних ділянок з метою забезпечення збереження фіторізноманіття.

5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу.

5.3.1 Загальна характеристика тваринного світу.

Тваринний світ Миколаївської області нараховує понад 100 тис. видів тварин, серед яких – близько 500 видів складають хребетні. Ссавці представлені близько 100 видами, птахи – близько 300 видами, плазуни – 11 видами, земноводні – 11 видами, риби – близько 100 видами. Безхребетних нараховується понад 100 тис. видів.

Характерними видами серед ссавців є заєць-русак, дикий кабан, лисиця, козуля, єнотовидна собака, куниця кам’яна. З птахів зустрічаються перепел, сіра куріпка, фазан.

Серед тварин області є рідкісні, ендемічні та зникаючі. Кількість видів тварин, яким загрожує небезпека (ті, що занесені до Червоної книги України, Європейського червоного списку, списку Міжнародної спілки охорони природи та ін.) разом становить 299 видів, в тому числі 147 видів хребетних.

Рішенням обласної ради народних депутатів від 16.10.90 №1 затверджено Перелік видів тварин, які потребують регіональної охорони на території Миколаївської області.

До регіональних списків заносяться види, які є рідкісними в межах області, але не занесені до Червоної книги України.

До переліку видів тварин, які потребують регіональної охорони на території Миколаївської області включено 19 видів птахів, 6 видів земноводних, 4 види плазунів, 11 видів риб, а також представники ссавців, серед яких: 1 вид рукокрилих, 4 види з ряду хижаки, 3 види – з ряду гризуни.

5.3.2 Стан і ведення мисливського та рибного господарства.

Загальна площа мисливських угідь області складає 2043,1 тис. га.

Веденням мисливського господарства займаються 29 мисливських господарств, в тому числі: 4 державних підприємства, що перебувають у сфері управління Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, 19 районних організацій Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР), Товариство військових мисливців та рибалок Миколаївського гарнізону, Мисливське господарство «Бакшала», ТОВ «Мисливців та рибалок Вознесенська», ТОВ «Мисливці Катеринки», та два новостворених товариства з обмеженою відповідальністю: «Семенівське мисливсько-рибальське господарство» та  «СМГ «Буг», яким право ведення мисливського господарства було надано відповідними рішеннями Миколаївської обласної ради у 2011 році.

Всі ці користувачі мають право користуватися при веденні мисливського господарства мисливськими тваринами, тобто державною власністю, але при цьому, зобов’язані  їх охороняти, відтворювати і раціонально використовувати.

З метою вивчення стану популяцій дикої фауни проводяться систематичні дослідження для тварин мисливських видів. Основними видами мисливських тварин являються олень, козуля, кабан, заєць-русак, фазан, сіра куріпка.

 Головним показником  рівня ведення  мисливського господарства є чисельність мисливської фауни.

Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (табл. 5.3.2.1), де враховується чисельність тварин згідно з обліками мисливських господарств, свідчить про зниження показників чисельності тварин в порівнянні з минулими роками.

Таблиця 5.3.2.1. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (голів)

Види мисливських тварин

2000 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Копитні

2764

1885

1809

1670

2121

1338

Хутрові

103230

58915

65037

58925

61299

55688

Пернаті

101940

51510

54670

52650

65942

48828

Зниження показників чисельності тварин в порівнянні з минулими роками пов’язано зі зниженням чисельності основних видів мисливських тварин в угіддях районних організацій УТМР, в користуванні яких знаходиться більш ніж 85% мисливських угідь області. За інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, не всіма районними організаціями  УТМР проводиться достатня робота по охороні та відтворенню мисливських тварин, не в повному обсязі виконуються вимоги договору про умови ведення мисливського господарства. В той же час в угіддях підприємств лісового господарства завдяки проведеним за останні 5 років заходам спостерігається збільшення чисельності мисливських тварин: по козулі  - на 27 голів, по зайцю  - на 250 голів, по фазану - на 400 голів, по куріпці  - на 310 голів. Досягнута оптимальна чисельність: по козулі – всіма підприємствами, по зайцю  - в ДП «Врадіївське ЛГ» та ДП «Очаківське ЛМГ», по фазану  - всіма підприємствами. Стабільною залишається чисельність мисливських тварин в угіддях ТОВ «Мисливців та рибалок Вознесенська» та ТОВ «Мисливці Катеринки».   

Добування таких видів тварин, як олень, козуля, кабан проводиться за ліцензіями в межах затверджених лімітів (табл. 5.3.2.2).

Таблиця 5.3.2.2. Добування основних видів мисливських тварин

Рік

Види мисливських тварин

Затверджений ліміт добування, гол.

Видано ліцензій, шт.

Добуто, гол.

Не використано ліцензій, шт.

Причини невикористання

2000

Олень

Козуля

Кабан

-

14

18

-

14

18

-

9

10

-

5

8

-

Не добуто тварин

Не добуто тварин

2007

Олень

Козуля

Кабан

10

49

92

10

49

92

10

42

65

0

7

27

Не добуто тварин

2008

Олень

Козуля

Кабан

10

44

87

10

44

87

4

22

57

6

22

30

Не добуто тварин

2009

Олень

Козуля

Кабан

8

36

95

8

36

95

5

32

72

3

4

23

Не добуто тварин

2010

Олень

Козуля

Кабан

-

27

46

-

27

46

-

27

28

-

-

18

Не добуто тварин

2011

Олень

Козуля

Кабан

5

30

81

5

30

81

5

30

76

0

0

5

Не добуто тварин

З метою забезпечення раціонального використання об’єктів тваринного світу затверджуються сезонні норми та проекти лімітів добування диких тварин з урахуванням фактичного та оптимального показника їх чисельності.

Контроль за добуванням диких тварин здійснюють єгерські служби користувачів, державна екологічна інспекція в Миколаївській області, представники державних служб лісового та мисливського господарства.

З метою поліпшення умов перебування мисливських тварин у природі, охорони та досягнення їх оптимальної чисельності Миколаївською обласною радою затверджено «Програму розвитку мисливського господарства Миколаївської області на 2009-2015 роки», якою передбачено проведення ряду заходів щодо відтворення мисливських тварин, боротьби зі шкідливими тваринами, штучного розведення тварин та інше. Реалізація Програми передбачає збільшення видового різноманіття та чисельності основних видів мисливських тварин, поліпшення середовищ їх перебування.

На території Миколаївської області веденням рибного господарства займаються спеціалізовані рибогосподарські підприємства, серед яких фермерські риболовецькі господарства, приватні підприємства.

Основними рибогосподарськими водними об’єктами є Північно-західна частина Чорного моря, Дніпровсько-Бузький, Бузький, Березанський, Тилігульський лимани, р. Південний Буг. Ці водойми відносяться до водойм вищої категорії та мають важливе значення у відтворенні водних живих ресурсів.

У Дніпровсько-Бузькому та Бузькому лиманах розташовані нерестовища, місця нагулу та зимівлі цінних видів риб, таких як: лящ, рибець, карась, щука, білизна, осетр, білуга, севрюга, пузанок, оселедець, тюлька, бичок та інших.

Південний Буг має нерестові ділянки ляща, тарані, судака, рибця, сазана, карася, білизни, щуки, сома, пузанка та інших видів риб.

У Березанському лимані розташовані ділянки нересту, нагулу та зимівлі судака, сазана, карася, бичків, оселедця, глоси, чорноморських кефалей, піленгаса, окуня, тар