Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

на тему- Облік виробничих запасів Виконала студентка групи 2ОА1 Євчук Іванна Василівн

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2016-06-09


Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту

імені академіка В. Лазаряна

Кафедра "Облік, аудит

та інтелектуальна власність"

Контрольна робота

з дисципліни «Облік в малому бізнесі»

на тему: «Облік виробничих запасів»

Виконала студентка групи 2-ОА-1

Євчук Іванна Василівна

шифр 11079-ОА

Перевірив:

доц. Шульга А.В.

Дніпропетровськ

2013р


Зміст

Вступ

1. Поняття,визначення та оцінка запасів.

2. Облік надходження виробничих запасів.

3. Облік зберігання та витрачення запасів.

4. Облік розрахунків з пстачальниками.

Список використаної літератури

ВСТУП

Підприємницька діяльність можлива різних видів: виробнича, комерційна або грошово-кредитна. Згідно з цим запаси діяльності такі: у першому випадку – різні речовини та сили природи: сировина, матеріали (основні, допоміжні паливні, мастильний тощо), у другому – готова продукція виробничої сфери (сільськогосподарська, промислова, будівельна тощо), яка купується комерційними підприємствами з метою продажу, у третьому – гроші, грошові документи тощо.

У кожній сфері діяльності запаси обліковуються за законодавчо визначеною методологією. Оскільки кожний вид запасів діяльності має свою методику обліку, їх потрібно розглядати окремо один від одного, тобто – виробничі, комерційні або грошово-кредитні.

У собівартості промислової продукції частка витрат матеріалів становить близько 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80,0-85,0%. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятися серйозна увага.

У бухгалтерському обліку під терміном „запаси” розуміють активи які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва (з метою подальшого продажу продукту виробництва)

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Одиницю бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група.

Для цілей бухгалтерського обліку виробничі запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

У зв’язку з виникненням різних господарських операцій стосовно обліку виробничих запасів слід враховувати:

- знос малоцінних та швидкозношуваних предметів;

- переоцінку товарно-матеріальних цінностей;

- заготівлю і придбання матеріальних цінностей;

- транспортно-заготівельні витрати.

Основними завданнями обліку виробничих запасів

- контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення;

- відображення витрат на закупівлю й транспортування запасів (матеріалів), результатів постачання;

- виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів;

- контроль за залишками і рухом матеріалів на складах наявністю і рухом матеріалів в процесів їх заготівлі;

- спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх нормативам, контроль за їх зберіганням;

- контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі потреби, витрати і списуванням їх вартості у витрати виробництва;

- контроль за дотримуванням норм;

- правильний розподіл матеріалів за об’єктами калькуляцій;

- виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізацій.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємства здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

Важливою умовою обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.

На підприємстві кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремо видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою.

Матеріали поділяються на групи. Кожна група поділяється на підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюються постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Особливістю запасів є те, що вони у процесі виробництва використовуються повністю і для кожного нового процесу виробництва їх потрібно змінювати новими.

Інформацію про виробничі запаси можна отримати у фінансовій звітності, а саме:

а) облікові помітки, прийняті підприємством для оцінки запасів, включаючи використані формули собівартості;

б) загальну балансову вартістю запасів та балансову вартість окремих груп запасів згідно з їх класифікацією підприємством;

в) балансову вартість запасів, відображених за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на збут;

г) суму запасів, визнаних упродовж звітного періоду;

ґ) суму списання запасів до чистої вартості реалізації;

д) раніше списаної вартості запасів у результаті збільшення їх чистої вартості реалізації;

е) обставини або подій, що призвели до сторнування раніше списаної вартості запасів;

є) балансову вартість запасів, переданих у заставу для забезпечення зобов’язань.

Під час обліку і проведення аудиту виробничих запасів утворюються цілі і окреслюються коло питань щодо:

- їх нормативно-правового забезпечення;

- організації обліку виробничих запасів;

- характеристики даного підприємства;

- їх документального оформлення;

- обліку надходження і вибуття їх інвентаризацій;

- методики проведення аудиту та складання підсумкових аудиторських документів.

  1.  
    Понятття,визначення та оцінка запасів

Основи побудови обліку виробничих запасів. До виробничих запасів на виробничих підприємствах надходить сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, комплектуючі вироби, тара, запасні частини та ін. На підприємствах у процесі виробництва використовується велика кількість різних матеріалів.
У собівартості продукції багатьох галузей питома вага затрат матеріалів становить 65—90 %. Тому з метою скорочення матеріальних затрат у процесі виробництва і втрат у відходах, зниження собівартості, ліквідації невиробничих втрат тощо необхідно вишукувати внутрішні резерви. При цьому велике значення мають правильна організація бухгалтерського обліку матеріалів, а також основи його побудови.
Для правильної організації обліку виробничих запасів на підприємствах потрібні складські приміщення з відповідним обладнанням, пристосуваннями (стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними приладами (міри, ваги). Матеріали в складах мають розміщуватися за секціями, а всередині останніх — за окремими групами і типосорторозмірами (на полицях, у штабелях, стелажах, засіках тощо), аби можна було швидко їх прийняти, видати й перевірити наявність. У місцях зберігання на кожному виді виробничих запасів прикріплюють ярлик, на якому наведено дані про місцезнаходження відповідного матеріалу.Щоб правильно організувати облік виробничих запасів, потрібно встановити осіб, відповідальних за прийняття і відвантаження матеріальних цінностей (завідуючих складами, комірників, експедиторів і т. ін.), за зберігання довірених їм матеріальних цінностей, правильне і своєчасне оформлення відповідних операцій щодо обліку матеріалів, а також скласти список посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання і видачу зі складів матеріалів, давати дозвіл (пропуск) на вивезення з підприємства матеріальних цінностей.
Облік виробничих запасів здійснюється за такими напрямами: кількісний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками; наявності і руху на складах; використання у процесі виробництва; продажу, реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями.
Основою побудови обліку виробничих запасів є планово-облікова класифікація, оцінювання, документальне оформлення наявності та руху, система рахунків.

Класифікація виробничих запасів. У виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. Розрізняють економічну і технічну класифікацію.
В основу економічної класифікації виробничих запасів покладено їх значення для процесу виробництва, оскільки використовувані в ньому матеріали відіграють різну роль. Одні формують речовинну основу (субстанцію) майбутнього продукту (наприклад, яблука для виготовлення яблучного соку, метали для виготовлення обладнання тощо), інші беруть участь у процесі виробництва, або надаючи виробам відповідних властивостей (наприклад, фарби), або сприяючи виробничому процесу (обтиральні, тарні та ін.)- Першу групу називають основними матеріалами, другу — допоміжними. Зі складу основних матеріалів виокремлюють куповані напівфабрикати.
Допоміжні матеріали поділяють на такі групи: допоміжні матеріали, приєднувані до основних матеріалів; використовувані засобами праці (мастило тощо); такі, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва (паливо, тара і т. ін.); господарські матеріали для ремонтів (запчастини), електролампи.
Використання матеріалів у процесі виробництва часто призводить до появи відходів. Частина з них (клітковина, кісточки на плодоконсервних заводах, залізний лист, труби, прокат тощо на машинобудівних заводах) мають певну цінність і використовуються ще раз як повторні матеріали або для виготовлення продукції, або для реалізації іншим підприємствам. Решта матеріалів є безповоротними для підприємства, і їх вважають втратами.
У першому випадку відходи оцінюють, і їх вартість зменшує витрати виробництва. У другому — виробництво втрачає всю вартість невикористаної частини матеріалів. При цьому воно може завдавати шкоди навколишньому середовищу, а штрафні санкції за це є від'ємною вартістю втрат. З огляду на це необхідно впроваджувати безвідходну технологію..
При значній (великій) кількості для правильного планування потреби у виробничих запасах, раціональної організації їх обліку і контролю за використанням у виробництві, крім економічної класифікації, використовують класифікацію за технічними ознаками. Залежно від технічних ознак матеріали класифікують (поділяють) на групи та підгрупи за найменуваннями, типом, ґатунком, розміром і т. ін. Така класифікація матеріалів відображується у розроблюваних на підприємствах номенклатура систематизованого переліку матеріалів.
Облік матеріальних цінностей запасів організовують за назвою (видами) сировини і матеріалів, а в межах кожного виду — за розділами, типами, групами, ґатунками і окремими найменуваннями, тобто за окремими номенклатурними номерами, одиницями виміру кількості та якості та історичною собівартістю.

Оцінювання матеріалів. Усі матеріали в кінцевих розрахунках (калькуляціях, балансових узагальненнях тощо) мають бути оцінені за їх історичною (фактичною) собівартістю придбання. Але собівартість заготовлених матеріалів може бути виявлена лише після відображення й обліку всіх заготівельних затрат. Документи на надходження і затрати матеріалів, що їх передають до бухгалтерії, потребують повсякденної обробки і відображення в тих чи інших облікових реєстрах. Для такого обліку потрібне попереднє розцінювання матеріалів у документах, а також їх таксування.
При цьому поточний облік матеріалів провадять не за фактичною собівартістю, а за купівельними або обліковими цінами. Обліковими цінами можуть бути купівельні, планово-розрахункові, бізнес-планові, договірні тощо.
Застосування облікових цін дає змогу розробляти номенклатуру-цінник.
Найбільш поширеним варіантом є облік наявності та руху матеріальних (товарних) запасів за купівельними цінами.Документальне оформлення обліку наявності та руху виробничих запасів. Виробничі запаси, потрібні для виробничо-господарської діяльності, підприємства одержують по-різному: децентралізовано від постачальників на основі договорів; за прямими договорами в порядку децентралізованих закупівель; завдяки попередній заготівлі сільськогосподарської сировини у виробників — колективних або приватних господарств. Частина їх (тара, запасні частини тощо) може виготовлятися у власних допоміжних виробництвах, надходити від ліквідації об'єктів основних засобів або малоцінних і швидкозношуваних предметів.
Основними документами щодо оприбуткування виробничих запасів є товарно-транспортні накладні, приходні ордери, накладні, приймальні акти тощо.
Основну масу матеріалів відпускають для виробничого споживання або на господарські потреби. Крім того, можливі випадки реалізації непотрібних матеріалів. Іноді матеріали переміщують від складу до складу.
Документальне оформлення видачі матеріалів зі складу залежить від різних умов: технології й організації виробництва, частоти відпуску; в усіх випадках у документах, які відбивають видачу сировини та матеріалів, має бути зафіксовано, кому, що, скільки, на які потреби відпущено.
За характером документи на видачу зі складів сировини та матеріалів поділяють на разові, нагромаджу вальні та лімітно-нормативні. Видачу матеріалів зі складів оформляють з допомогою лімітно-забірних карток, вимог, накладних, забірних листків (карток), нагромаджувальних відомостей. Використання лімітно-забірних і забірних карток значно зменшує кількість документів
.

2. Облік надходження виробничих запасів

Виробничі запаси можуть надходити на підприємство різними шляхами:

Придбання запасів за плату

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

затрат на заготівлю, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів усіма видами транспорту до місцях їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів, оплату послуг сторонніх підприємств та організацій з навантаження-розвантаження запасів;

інших витрат, які безпосередньо подані з придбанням запасів і доведення їх до стану, у якому вони придбані для використання у запланованих цілях, як, наприклад, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

На розмір сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику, і включається до собівартості запасів, впливає знижка за дострокову оплату. Цю знижку підприємство отримує від постачальника за умови, якщо оплатить вартість придбаних товарів протягом зазначеного постачальником періоду.

Для відображення знижок в обліку використовують два методи: метод ціни „брутто” і метод ціни „нетто”.

При використанні методу ціни „нетто” в обліку реєструється „чиста” вартість придбаних запасів відповідно до рахунка-фактури за вирахуванням знижки за дострокову оплату.

Метод ціни „брутто” передбачає відображення вартості придбаних запасів у повному обсязі, без знижки, незалежно від того, використана вона чи ні.

Торговельні знижки, інші знижки та подібні їм статті вираховуються при визначення собівартості придбаних запасів.

Виготовлення запасів власними силами підприємства

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням стандартом бухгалтерського обліку 26 „Витрати”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Собівартість виробництва готової продукції включає витрати, що безпосередньо пов’язані з одиницями виробництва, а саме:

прямі матеріальні витрати (вартість сировини, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);

прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);

інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо);

Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

Відповідно до П(С)БО 16 „Витрати” нормальна потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох, наприклад, 3-5 років або операційних циклів, з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Розподіл постійних виробничих витрат може призвести до появи нерозподілених постійних загально виробничих витрат. Такі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у період їх виникнення. Але слід ураховувати, що загальна сума розподілених і нерозподілених постійних витрат не повинна перевищувати їх фактичну величину.

Змінні загально виробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи із фактичної потужності звітного періоду. Виготовлення виробничих запасів власними силами підприємства відображається такими записами:

1. Напівфабрикати власного виробництва

Дт №25 „Напівфабрикати”

Кредит №23 „Виробництво”

2.Матеріали (напівфабрикати), вироблені підприємством для власних потреб.

Дебет субрах №201 „Сировина і матеріали”

Дебет субраз. №23 „Виробництво”

3.Оприбуткування виробничих запасів виготовлених на підприємстві

Дт 20 „Виробничі запаси”

Кт 23 „Виробництво”

3. Облік зберігання та витрачання запасів

Регістр аналітичного обліку з обліку запасів на складах: картка складського обліку матеріалів (форма № М-12).Якщо кількість різних матеріалів на складі незначна, можна вести їх облік у книзі.Картки відкриваються для кожного номенклатурного номера запасів; у картці вказують залишок на початок місяця, відображають кожне надходження і вибуття запасу згідно з первинними документами, визначають залишок на кінець місяця. Картки ведуться комірником. Комірник є матеріально відповідальною особою.
Первинні прибутково-видаткові документи комірник передає в бухгалтерію з реєстром. Реєстр документів складається в двох примірниках, другий примірник з підписом бухгалтера залишається у комірника.
У бухгалтерії складається сальдова відомість або книга залишків матеріалів. Бухгалтер періодично звіряє дані бухгалтерського та складського обліку матеріалів.
Інвентаризація запасів перед складанням річної звітності проводиться не раніше 1 жовтня. Перед проведенням інвентаризації в бухгалтерії складається інвентаризаційний опис (форма № М-21), результати інвентаризації оформлюються порівняльною відомістю (форма інв.-19). Надлишки оприбутковуються в інший операційний дохід підприємства, пересортиця переноситься з одного регістру аналітичного обліку до іншого в межах одного синтетичного рахунку запасів:
виявлено надлишки: Д-т 20, 22, 25 К-т 719; зроблено залік пересортиці Д-т 20 К-т 20.Нестачі відносять на субрахунок 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей". До прийняття рішення про те, на які рахунки списувати нестачі, їх відносять також на позабалансовий субрахунок 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей". Нестачі запасів можуть списуватись:
— на винних осіб (субрахунок 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків");
— у межах норм природних втрат — на собівартість;
— на інші витрати операційної діяльності (субрахунок 947), якщо винні не встановлені або нестача виникла внаслідок стихійного лиха, пограбування тощо.
Бухгалтерські проведення з обліку нестач подано у табл.
3.1

Вибуття запасів зі складу оформлюється такими первинними документами:
— накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11);
— видаткова накладна (на відпуск готової продукції та інших запасів стороннім організаціям);
— лімітно-забірна картка (форми № М-8, М-9) — документ на кілька відпусків матеріалів зі складу в цех у межах ліміту; якщо ліміт вичерпано і відбувається понадлімітний відпуск, лімітно-забірна картка перекреслюється по діагоналі червоною лінією.У комірника на видному місці повинні бути зразки підписів осіб, які мають право підпису документів на відпуск матеріалів зі складу.Синтетичний облік вибуття запасів подано у табл. 3.2
 
Таблиця 3.2


4. Облік розрахунків з постачальниками та підрядчиками

Постачальники — це юридичні і фізичні особи, які здійснили для підприємства поставку виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, необоротних активів чи інших цінностей. За поставку виникли зобов’язання, які підлягають оплаті.

Підрядчики — це юридичні та фізичні особи, які виконали для підприємства будівельні, ремонтні чи інші роботи.

Взаємовідносини підприємства з постачальниками та підрядчиками регулюються раніше укладеними договорами.

Облік договорів та їх виконання ведеться відділом постачання або окремою особою за призначенням керівника. Для цього відкривається книга (журнал) обліку вантажів, що надійшли.

Для бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками передбачений рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». За кредитом цього рахунка обліковується виникнення зобов’язання перед постачальниками і підрядчиками за одержані від них матеріальні цінності, виконані роботи чи надані послуги; а за дебетом — погашення заборгованості перерахуванням із поточного рахунка чи готівкою з каси.

Аналітичний облік розрахунків організується щодо кожної юридичної чи фізичної особи, що є постачальником чи підрядчиком. Аналітичні рахунки об’єднуються в субрахунки:

631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

632 «Розрахунки з іноземними постачальниками».


Список використаної літератури

  1.  Закон України від 16.07.1999 № 996 - XI "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".
  2.  А.Н. Коваленко "Бухгалтерський облік в Україні від теорії до практики", Дніпропетровськ "Баланс - клуб" 2006р.
  3.  Енциклопедія бухгалтерського обліку. - К.: Галицкие Контракти, 2004. - 832с.
  4.  Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально практичний посібник / під ред. С.Ф. Голова. - Дніпропетровськ, ТОВ "Баланс-Клуб", 2001. - 832 с.
  5.  А.Н. Коваленко "Фінансова звітність", Дніпропетровськ "Баланс -клуб" 2006р.
  6.  В. Лагунина А. Панченко "Бухгалтерський облік", Дніпропетровськ "Баланс - клуб" 2005р.




1. созидание учению о сотворении мира богом из ничего и неизменности созданного творцом мира.html
2. Признаки положенные в основу классификации вирусов- 1
3. консерватизм который дал название одному из наиболее влиятельных идейнополитических течений произошел
4. Испечёт любой школьник Н е секрет что каждый человек должен уметь готовить чтобы час нужды он смог се
5. за общения с людьми то я читаю или Библию или Вашу книгу
6. неинвертирующий вход
7. Фреймы скрипты сценарии и стереотипы как разновидности концептов
8. реферат дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук Київ1998
9. РЕФЕРАТ- профессия ~ ДИЗАЙНЕР Профессия дизайнера в н
10.  Історія України як наука та навчальна дисципліна Історія України це наука яка займається вивченням
11. Варіант 36 1. Один з духовних символів російської історичної свідомості натхненник князя Димитра на борот
12. Тема-Microsoft Excel 2010 Умовне форматування
13. заимствуется собственно не стиль а отдельные языковые его средства хотя и имеющие окраску этого стиля.html
14. Реферат- Історія та створення СУБД.html
15. Доклад- Атипичные нейролептики в психиатрии
16. Типовой рекламный год
17. Укороченная версия теоремы о потоке вектора В
18. Тема- ЖИДКИЕ ЛЕКАРСТВЕННЫЕ ФОРМЫ
19. тематический инструмент системного подхода к сложным проблемам принятия решений
20. Филипп Шарль Луи