Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

Аналіз витрат основної діяльності залізничного транспорту

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2016-06-06

Бесплатно
Узнать стоимость работы
Рассчитаем за 1 минуту, онлайн

Зміст

[1] Вступ.

[2] 1. Аналіз витрат основної діяльності залізничного транспорту.

[3] 1.1. Показники та склад витрат основної діяльності залізничного транспорту.

[4] 1.2. Аналіз витрат за економічними елементами та номенклатурою витрат.

[5] 1.3. Аналіз динаміки витрат (постійних та змінних).

[6] 1.4. Вплив коефіцієнта розриву на величину витрат на перевезення.

[7] 1.5. Вплив структури перевезень на величину витрат на перевезення.

[8] 1.6. Аналіз обгрунтованості адміністративних та інших операційних витрат.

[9] 1.7. Аналіз зміни питомих витрат (зміни фактору «норм» і фактору «цін».

[10] 2. Практична частина.

[11] 2.1. Характеристика підприємства.

[12] 2.2. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства.

[13] 2.3. Аналіз основних фондів.

[14] 2.4. Аналіз забезпеченості та ефективності використання матеріальних ресурсів.

[15] 2.5. Аналіз забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів.

[16] 2.6. Аналіз витрат на виробництво продукції.

[17] 2.7. Аналіз фінансових результатів та рентабельності.

[18] 2.8. Аналіз фінансового стану підприємства.

[19] 2.8.1. Показники фінансової незалежності та стійкості.

[20] 2.8.2. Аналіз платоспроможності та ліквідності.

[21] 2.8.3.  Показники ділової активності.

[22] Висновки:

[23]
Список літератури.

[24] Додатки


Вступ.

Входження залізниць України до загальної Європейської транспортної системи з розвинутими ринковими відносинами вимагає чіткого виконання вимог спеціалістів транспортної галузі користувачами транспортної продукції, щодо якості обслуговування на рівні світових стандартів, а це приведення всієї системи правових, економічних, фінансових важелів та організаційних форм до потреб користувачів транспортних послуг.

Розвиток залізничного транспорту пов'язаний не тільки з наявністю певного рівня незалежності структурних підрозділів, що володіють свободою господарювання в рамках залізниці, але і зі створенням такої системи господарювання, що значно збільшить зацікавленість трудових колективів у досягненні найбільш високих результатів з одного боку і підвищення рівня задоволення потреб користувачів – з іншого.

Перехід до ринкових відносин потребує радикального переосмислення змісту, методів та інструментарію управління виробництвом. Це особливо стосується найважливішої ланки – аналізу  витрат основної діяльності залізничного транспорту.

Аналіз витрат  заснований  на використанні об’єктивних економічних законів, щодо формування та регулювання витрат підприємства відповідно до його стратегічних і поточних цілей. Ефективне використання усіх видів ресурсів нерозривно пов’язане з проблемою підвищення наукового рівня управління витратами, а саме - з необхідністю формування системи управління витратами виробництва. В сучасних умовах величина витрат має не тільки конкретизувати фактичний стан справ на виробництві, але і сприяти оцінці і виявленню попередньо можливих наслідків прийняття тих або інших управлінських рішень.

Ситуація, що склалася в процесі економічних перетворень в Україні, характеризується послабленням уваги до систематизації управління витратами на виробництві. Величина витрат втрачає статус директивного і фундаментального показника. На залізничному транспорті це супроводжуватиметься збільшенням тарифів на перевезення і втратою конкурентоспроможності. Формування системи управління витратами вимагає відмови від деяких догматичних уявлень про економічну суть і природу витрат підприємств галузі, більш широкого використання теорії і практики не тільки вітчизняних економістів, але і закордонних.

Актуальність теми курсової роботи  полягає в  удосконаленні системи аналізування витрат основної діяльності залізничного транспорту та визначення зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на них, а також обґрунтування оптимальної величини витрат, виходячи із задач стратегічного розвитку підприємства.

Метою курсової  роботи є систематизація, поглиблення і закріплення теоретичних і практичних знань з техніко-економічного аналізу витрат операційної діяльності залізниці.

Досягнення поставленої мети передбачає необхідність вирішення наступних задач:

  •  визначення показників та складу витрат основної діяльності залізничного транспорту;
  •  аналізування витрат за економічними елементами та номенклатурою;
  •  дослідження аналізу динамік постійних та змінних витрат;
  •  виявлення впливу коефіцієнта розриву на величину витрат на перевезення;
  •  аналізу обгрунтованності адміністративних та інших операційних витрат;
  •  аналізу зміни питомих витрат (зміни «фактору норм» і «фактору цін»);
  •  аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Об'єктом дослідження є економічні процеси, які спрямовані на підвищення ефективності роботи залізничного транспорту України, шляхом раціоналізації використання ресурсів.

Предметом дослідження є аналіз  витрат  підприємств залізничного транспорту.

Слід підкреслити, що економічний аналіз провадиться на всіх рівнях управління економікою: на рівні держави, галузей та регіонів (макроекономіка), на рівні підприємств і організацій (мікроекономіка). На макрорівні здійснюється економічний аналіз макропоказників, на мікрорівні - конкретний економічний аналіз, який іще називають аналізом господарської діяльності підприємства.

Економічний аналіз діяльності підприємства має бути тісно пов'язаний із системним підходом, тобто з комплексним вивченням об'єкта управління з урахуванням усіх його аспектів: економічного, соціального, технічного, організаційного, екологічного та психологічного.

За системного підходу кожний об'єкт управління розглядають як комплекс взаємозв'язаних елементів, котрим притаманні визначені загальні властивості і котрі об'єднані для досягнення певної мети. У спеціальній літературі рекомендується для визначення системи користуватися п'ятьма найважливішими принципами:

- системі притаманна єдина мета;

- система складається із взаємозв'язаних елементів, які створюють її внутрішню структуру;

- система існує в певному середовищі, яке може справляти обмежуючий вплив на її функціонування;

- система має певні ресурси, які забезпечують її функціонування;

- систему очолює керуючий центр, який організує її рух до визначеної мети.

Ці особливості системного підходу до управління свідчать, що економічний аналіз не може забезпечити підготовки управлінських рішень стосовно всіх аспектів діяльності підприємства. Але він є надійним інструментом для вирішення проблем саме економічного аспекту, а також для економічного обґрунтування рішень з інших проблем управління.


1. Аналіз витрат основної діяльності залізничного транспорту.

1.1. Показники та склад витрат основної діяльності залізничного транспорту.

Під операційними витратами (собівартість) розуміються виражені в грошовій формі витрати трудових, матеріальних, нематеріальних, фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності.

Операційні витрати підприємства характеризуються такими основними показниками:

  •  абсолютною сумою витрат. Показник дає уявлення про обсяг операційних витрат, але не дозволяє судити про їхню ефективність;
  •  коефіцієнтом (або рівнем) витратоємкості операційної діяльності.

Він визначається як відношення суми валового або чистого операційного прибутку до суми витрат. Даний показник є показником ефективності операційних витрат.

В умовах ринкової економіки виникає проблема не стільки у визначенні витрат, їхньому розподілі за об'єктами та забезпеченні мінімізації, скільки в управлінні ними в умовах конкуренції і визнання доцільності та досягнення необхідної їхньої прибутковості. Завдавання полягає не у їхній мінімізації, а в досягненні такого рівня, за яким їх визнають споживачі та які приносять відповідний прибуток виробникам.

Мета аналізу витрат діяльності підприємства полягає в інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів, їхній оптимізації та обґрунтуванні управлінських рішень щодо подальшої раціоналізації. Для досягнення цієї мети проводять аналіз на основі принципів системного, комплексного та кібернетичного підходів до аналізу економіки.

В основу системного підходу покладено дослідження об'єктів системи, розкриття їхньої цінності, виявлення багатьох типів зв'язків, зведення їх в єдину теоретичну систему.

Системний підхід до аналізу витрат передбачає:

  •  виявлення місця та ролі показників витрат в оцінці досягнутої ефективності виробництва;
  •  розроблення принципової схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів раціоналізації витрат;
  •  визначення методів вимірювання факторів і резервів раціоналізації витрат;
  •  визначення основних напрямів мобілізації виявлених резервів раціонального використання виробничих ресурсів у поточному і перспективному плануванні собівартості.

Комплексний підхід означає вивчення об'єктів як системи з погляду формування інформації для прийняття управлінських рішень. Комплексний підхід збігається з системним підходом лише стосовно вивчення окремих аспектів, окремих показників. їхня динаміка і прогноз на перспективу не збігаються, коли йдеться про аналізований об'єкт загалом. Тоді комплексний підхід виступає як принцип системного підходу.

Він означає узгодження й одночасне дослідження у взаємозв'язку різних аспектів господарської діяльності на основі вивчення системи показників для отримання кінцевих результатів, визначення та вимірювання факторів, що їх зумовлюють, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, отримання інформації для обґрунтування управлінських рішень.

Комплексність економічного аналізу виявляється в трьох напрямах.

По-перше, в процесі аналізу враховують не лише економічні, а й технічні, соціальні, технологічні та інші фактори.

По-друге, в тіснішому зв'язку його цілей і завдань з цілями управління; по-третє, в багаторівневому аспекті аналізу.

Кібернетичний підхід передбачає розгляд об'єктів як системи, яка складається з елементарних перетворювачів інформації. При кібернетичному підході аналіз підпорядкований цілям синтезу економічної системи і її вдосконалення, економіко-математичні методи аналізу збігаються з системним дослідженням економіки та управління об'єктом.

Інформаційна база проведення аналітичних досліджень витрат формується за вихідною інформацією кошторисів (нормативів) витрат, за даними бухгалтерського та статистичного обліку, за матеріалами ревізій і спеціальних обстежень та ін.

Враховуючи управлінський аспект аналізу витрат, виділяємо його аналітичні оцінки, пов'язані з пошуком резервів витрат та можливостями їх мобілізації. Для цього визначимо послідовність аналізу.

На першому етапі дають загальну оцінку виконанню кошторису (стандартів) витрат в розрізі економічних елементів, на другому – оцінку відхилень від стандартних прямих витрат, на третьому – аналіз виконання бюджету (кошторису) накладних витрат, на четвертому – аналіз собівартості (калькуляції) окремих виробів, на п'ятому етапі треба дати оцінку впливу зміни витрат на кінцеві виробничо-фінансові результати діяльності підприємства.

Створення ефективного аналітичного забезпечення управління витратами пов'язане з:

  •  виготовленням конкурентоспроможної продукції;
  •  наявністю якісної та реальної інформації щодо собівартості окремих видів продукції, виконаних робіт (послуг) та їхніх позицій на ринку;
  •  можливістю використання гнучкого ціноутворення;
  •  наданням об'єктивних даних для складання бюджету підприємства;
  •  можливістю оцінки раціоналізації витрат за центрами їхнього формування та центрами відповідальності.

З метою управління витратами господарського суб'єкта проводять їхню класифікацію, що дає змогу визначити природу та особливості формування, розподілу витрат за визначеними об'єктами управління. Відповідно до оцінок фінансових результатів та стосовно руху грошових коштів доцільно виділити витрати операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Для ефективного управління операційними витратами підприємства була розроблена відповідна їхня класифікація. Ця класифікація використовується в процесі обліку, аналізу, калькуляції, планування і контролю операційних витрат, що формують виробничу собівартість продукції.

Систематизація операційних витрат за класифікаційними ознаками представлена в таблиці.

Систематизація видів операційних витрат підприємства за основними класифікаційними ознаками.

Ознаки класифікації операційних витрат підприємства

Види витрат по відповідних ознаках класифікації

1. За рівнем еластичності до обсягу реалізації продукції

змінні;
постійні

2. За змістом операційного процесу

операційні витрати, пов'язані з виробництвом продукції;
операційні витрати, пов'язані із збутом продукції;
повні операційні витрати

3. За способом віднесення до конкретного об'єкту витрат

прямі;
непрямі (обернені)

4. За відношенням до виробничого процесу

основні;
накладні

5. За економічним змістом

матеріальні витрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи;
амортизація основних фондів і нематеріальних активів;
інші витрати

Визначальними в системі комплексного економічного аналізу та в аналітичному забезпеченні групування витратами за схемою «діяльність – витрати – фінансовий результат» є їхнє групування за економічними елементами та статтями калькуляції.

1.2. Аналіз витрат за економічними елементами та номенклатурою витрат.

Витрати на виробництво всієї товарної продукції планують та обліковують за двома напрямками: за економічними елементами і за статтями калькуляції.

Елементи витрат — це однорідні за своїм економічним змістом витрати. До них відносять сировину і матеріали, паливо, енергію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування та ін.

Групування витрат за економічними елементами стосується лише операційної діяльності підприємств і дає змогу провести аналіз складу, структури та ефективності витрат. Можна визначити залежність витрат від технічного рівня розвитку та ефективності використання матеріальних, трудових ресурсів, визначити пріоритетні напрями їхньої раціоналізації. Поелементне групування використовують, визначаючи граничний рівень витрат, для складання кошторисів та формування їхньої нормативної бази. Групування витрат за економічними елементами має типову структуру.

Планування витрат за економічними елементами дає змогу пов’язати їх з іншими розділами плану: планом матеріально-технічного постачання, фондом заробітної плати, планом зростання ефективності виробництва, балансом надходжень і витрат тощо.

Аналіз витрат за економічними елементами уможливлює, у свою чергу, вивчення їхнього складу, питомої ваги кожного елемента, частку живої і уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Порівнювання фактичної структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, фондомісткості, енергоємності, трудомісткості, собівартос ті продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат

Аналіз даних про витрати за економічними елементами дає змогу вивчити структуру собівартості за галузями промисловості та окремими підприємствами, розкрити галузеві закономірності формування собівартості і тенденцію її змін за кілька звітних періодів.

Фактичні дані про витрати на виробництво використовуються для планування собівартості на майбутнє, визначення розміру нормованих оборотних засобів та прибутку. Слід пам’ятати, що кошторис витрат складається в цілому по підприємству без розподілу за виробами, послугами та роботами, тому практично неможливо підрахувати планові витрати на фактичний обсяг і асортимент продукції. А виявлені відхилення фактичних витрат від планових щодо кожного елемента не можуть розглядатись як економія чи перевитрата.

Різниця між фактичною і плановою основною та додатковою заробітною платою свідчить про абсолютну економію чи перевитрату фонду заробітної плати. Порівняння фактичної суми амортизаційних відрахувань з плановою дає можливість зробити висновки про виконання плану створення амортизаційного фонду — джерела фінансування капітальних вкладень.

Дані про структуру витрат за економічними елементами наводяться в статистичних щорічниках. Вони показують, що у виробництві електро- та теплоенергії найбільшу питому вагу мають витрати на амортизацію, у вугільній — на заробітну плату, а в переробних галузях — на сировину та матеріали. Для виявлення резервів зниження собівартості, контролю та аналізу процесу формування витрат саме цим елементам необхідно приділяти першочергову увагу.

Собівартість продукції за економічними елементами стосовно фактичного обсягу продукції відображає форма 2, а стосовно планового — сам план.

Поелементна структура собівартості являє собою:

  •  Сировина і основні матеріали.
  •  Допоміжні матеріали.
  •  Паливо.
  •  Енергія.
  •  Амортизація основних засобів.
  •  Заробітна плата з відрахуваннями на соціальні потреби.
  •  Інші витрати.

1.3. Аналіз динаміки витрат (постійних та змінних).

У процесі виробництва здійснюються витрати ресурсів, більшість яких купується на ринках і має вартісну форму. Деякі ресурси витрачаються, але не оплачуються. Наприклад, вода з криниці. Вона є для багатьох дарунком природи. Тому витрати — це не просто витрати, а витрати ресурсів, що набувають на ринку вартісної форми. У спрощеному вигляді витратами називають грошове вираження використання виробничих ресурсів, у результаті якого здійснюється виробництво і реалізація продукції.

  Існує декілька підходів до розгляду витрат виробництва.

  По-перше, з точки зору всього суспільного виробництва витрати виробництва поділяються на витрати суспільства і витрати його первинних ланок — підприємств. З позиції суспільного виробництва до витрат належать витрати, що відображені у вартості кінцевої продукції.

  Витрати підприємства на виробництво являють собою важливий елемент відтворювального процесу первинної ланки і відтворюють у собі витрати підприємства на всі спожиті ресурси на виробництво продукції.

  По-друге, на рівні підприємства одночасно існує два підходи до визначення витрат виробництва: бухгалтерський та економічний. В економічних дослідженнях особливу цінність мають економічні витрати, а в господарській практиці — бухгалтерські витрати. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податок на прибуток підприємств.

Виробництво потребує не тільки праці, землі і капіталу, але також і часу. Трубопроводи не можна збудувати за одну ніч. Щоб пояснити роль часу у виробництві і для витрат, треба розрізняти три різних часових періоди. Ми визначаємо миттєвий період як проміжок часу, який настільки короткий, що виробництво залишається сталим. Короткостроковий період означає час, протягом якого підприємства можуть пристосувати виробництво шляхом переміни змінних факторів, таких як матеріали і праця, але не можуть змінити сталі фактори, такі як основний капітал.

Довгостроковий період — це проміжок часу, достатній для того, щоб усі фактори виробництва, у тому числі й основний капітал пристосувати до потреб ринку протягом цього періоду.

В економічній теорії короткостроковий період використовують для визначення постійних, змінних і граничних витрат.

Постійні витрати (ПВ) — це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу продукції. Які витрати підприємств є постійними? Такі як орендна плата, амортизація основного капіталу, страхові внески, утримання управлінського персоналу. Постійні витрати виплачують навіть тоді, коли продукцію взагалі не виробляють.

Змінні витрати (ЗВ) — це витрати, величина яких у короткостроковому періоді змінюється залежно від зміни обсягу продукції. Вони складаються з витрат на сировину, заробітну плату, пальне, тобто містять усі витрати, які не належать до постійних.

Поділ витрат на постійні і змінні має важливе значення для аналізу діяльності підприємства, особливо в разі прийняття рішення про скорочення обсягів виробництва або навіть про закриття підприємства через його збиткову діяльність.

  Аналіз динаміки змінних витрат необхідний для вирішення питання про обсяги випуску продукції. Змінні витрати, а отже, і валові, зростають зі збільшенням обсягів, але постійні не змінюються, і тому витрати на одиницю продукції зменшуються. Це зменшення має свої межі, після чого витрати збільшуються. Ця межа — граничні витрати.

  Граничні витрати (ГВ) є одним із найважливіших понять у політичній економії. Вони визначають додаткові витрати на одну додаткову одиницю продукції.

1.4. Вплив коефіцієнта розриву на величину витрат на перевезення.

Для накопичення та структуризації витрат при здійсненні перевезень використовують «Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті». 

Рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов’язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з урахуванням технологічних та організаційних особливостей кожного підприємства.

Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.

У структурних підрозділах транспортних підприємств, що виділені в окремі виробничі одиниці, які належать до інших галузей народного господарства (промисловість, будівництво, сільське господарство та ін.), застосовуються типові положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) відповідних галузей.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов’язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Витрати на здійснення перевезень (робіт, послуг) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на дані цілі.

Витрати на перевезення (роботи, послуги) включають у собівартість того звітного періоду, в якому вони виникли, незалежно від дати сплати грошових коштів. Непродуктивні витрати і втрати відображаються в обліку того звітного періоду, в якому вони виникли.

Витрати в іноземній валюті на виконання перевезень (робіт, послуг) відносяться на собівартість у гривнях згідно з офіційним курсом Національного банку України, що діє на дату здійснення витрат.

Калькулювання собівартості — це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) з окремих видів витрат. За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці робіт (послуг), всього їх обсягу, собівартість виробництва за окремими структурними підрозділами підприємства, за різними виробничими процесами і в цілому по підприємству.

Планування собівартості перевезень (робіт, послуг) є складовою плану економічного та соціального розвитку транспортних підприємств, які розробляються ними самостійно на підставі показників планового обсягу перевезень вантажів і пасажирів, інших робіт і послуг, продуктивності праці, фонду її оплати тощо, і являє собою систему техніко-економічних розрахунків, які визначають величину витрат на здійснення перевезень (робіт, послуг).

Метою обліку витрат і визначення собівартості перевезень (робіт, послуг) є своєчасне, повне та достовірне визначення фактичних витрат на їх виконання, обчислення фактичної собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг), здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Дані обліку витрат використовуються для оцінки фінансово-господарської діяльності підприємств та їх структурних підрозділів, визначення фактичної ефективності проведених організаційно-технічних заходів, виявлення резервів скорочення витрат, виконання аналітичних розрахунків.

При здійсненні планування, обліку та калькулювання собівартості повинно бути забезпечене повне зіставлення планових і звітних даних щодо складу класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат між об'єктами калькулювання та плановими (звітними) періодами.

1.5. Вплив структури перевезень на величину витрат на перевезення.

Залізниця є основним господарським ланкою в галузевій структурі залізничного транспорту. У її функції входить розробка плановихзаданій по перевізної діяльності, а також фінансування і розвиток матеріально-технічної бази галузевих виробничих об'єднань з
 метою якісного задоволення потреб у перевезеннях вантажів і пасажирів, підвищення ефективності перевізної роботи на основі відновлення техніки і скорочення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Основним завданням планування вантажних перевезень є встановлення майбутніх обсягів, структури та напрямів. Від розмірів перевезень залежать обсяг роботи рухомого складу, експлуатаційні витрати і доходи доріг, а також контингент. Структура перевезень вантажів та вантажообігу обумовлює потребу у вагонах різних типів і розміри постачання нового рухомого складу. Правильно складений план перевезень є найважливішою умовою високої якості всього транспортного плану. Тому на основі плану перевезень визначаються, по суті, показники всіх інших розділів, тобто плану роботи рухомого складу, плану експлуатаційних витрат, плану по праці, плану матеріально-технічного забезпечення і т.д.

У плані перевезень можна виділити:

* Об'ємні показники (відправлення, прийом, прибуття, здача, перевезення, вантажообіг);

* Якісні показники (середня дальність, середня густота перевезень).

Відправлення (навантаження) визначається підсумовуванням розмірів відправлення (навантаження) по всіх станціях і ділянках дороги.

Прийом вантажів з інших доріг розраховується також підсумовуванням розмірів прийому вантажів з інших доріг за всіма стикових пунктах. Прибуття (вивантаження) і здача вантажів по дорозі визначаються підсумовуванням аналогічно відправлення та прийому.

Перевезення - показник, що визначає обсяг продукції транспорту. Їх можна визначити двома способами: підсумовуванням відправлення і прийому з інших доріг або як суму прибуття і здачі на інші дороги.

Перевезення розподіляються за видами сполучення:

* Місцеве - перевезення між станціями всередині дороги (місцеве повідомлення на даній дорозі дорівнює нулю);

* Вивезення - відправлення вантажів на інші дороги (визначається як різниця відправлення і місцевого сполучення);

* Ввезення - прибуття вантажів з інших залізниць (визначається як різниця прибуття і місцевого сполучення);

* Транзит - перевезення вантажів, що надійшли з інших доріг і прямують через цю дорогу на інші дороги. Транзит можна визначити кількома способами: прийом мінус ввезення, або здача мінус вивіз, або загальні розміри перевезень мінус інші види повідомлення (ввезення, вивезення, місцеве).

Перевезення з ввезення, вивезення і транзиту називаються перевезеннями в прямому повідомленні. У їх здійсненні беруть участь дві або більше доріг.

Планування перевезень за видами сполучення необхідно для правильного розрахунку обороту вагонів, а також експлуатаційних витрат і доходів дороги, тому що дорога виконує не однакову кількість операцій, пов'язаних з перевезеннями вантажів у різних повідомленнях.

Правильність розрахунків щодо складання плану перевезень можна перевірити за окремим станціям і дорозі в цілому.

Перевірка по станціях і ділянках:

вантаження + прийом = вивантаження + здача.

Перевірка по дорозі:

вивантаження + здача на інші дороги = навантаження + прийом з інших доріг.

У плані вантажних перевезень встановлюються також вантажні потоки (густота перевезень) по ділянках - загальні і з напрямків (туди і назад).

Густоти рівні середньої арифметичної величини з густота на вході і виході з дільниці в кожному напрямку.

Твір густоти вантажопотоку на довжину ділянки дає обсяг вантажообігу по ділянці. Вантажообіг по дорозі визначається як сума розмірів вантажообігу по окремих дільницях.

Вантажообіг нетто - важливий показник плану перевезень, т. к. він характеризує корисну роботу з перевезень.

Середня густота, або середня вантажонапруженість - це середній вантажопотік, що проходить через одиницю довжини лінії в одиницю часу (рік). Вона дорівнює вантажообігу нетто дороги, поділене на експлуатаційну довжину дороги.

Середня дальність перевезення - це середня відстань перевезення однієї тонни вантажу в межах дороги. Вона може визначатися діленням вантажообігу нетто на розміри перевезень по дорозі.

1.6. Аналіз обгрунтованості адміністративних та інших операційних витрат.

Сумарний обсяг витрат виробничої та інших видів операційної діяльності визначається їхнім кошторисом (бюджетом), який складається чи обраховується в цілому стосовно господарюючого суб'єкта на обумовлений період.

Кошторис витрат операційної діяльності підприємства виражає поелементний розріз витрат, оскільки цим досягається їхнє підсумування незалежно від виду діяльності чи виду вироблюваної продукції (робіт, послуг). За кошторисом можна дати оцінку повноті покриття витрат, усунення непродуктивних витрат і втрат, зменшення частки управлінських видатків. Порівняльна оцінка витрат до і після здійснення таких заходів свідчить про прямі резерви раціоналізації витрат.

На зміну граничного рівня витрат впливають фактори:

  •  зміна структури продукції (робіт, послуг);
  •  зміна собівартості окремих виробів;
  •  зміна цін на продукцію.

Зміна граничного рівня витрат свідчить про зміну конкурентних позицій підприємства та стан його прибутковості. Поглиблений аналіз витрат підприємства можна провести при аналізі калькуляційних статей з виділенням центрів формування витрат і центрів відповідальності.

За умов ринкової економіки аналіз виробничих витрат пов'язаний не стільки з оцінкою комерційної собівартості, яка фактично склалася за аналізований період, скільки з обґрунтуванням стандартів цих витрат. Стандарти витрат виробничих ресурсів визначаються програмою і метою діяльності підприємства.

Порівняння фактичних витрат ресурсів з їхніми стандартами на певний обсяг продукції чи виконаних робіт і послуг дає змогу визначити галузь аналітичних досліджень для забезпечення управління витратами. Аналіз відхилень має практичну цінність і охоплює три етапи:

  •  визначення розмірів відхилень у натуральних та вартісних показниках;
  •  з'ясування причин, які зумовили ці відхилення;
  •  розподіл відповідальності.

Відхилення у витратах матеріальних ресурсів досліджують за факторами зміни цін на матеріали і раціональним їхнім використанням. Відхилення завдяки цінам треба виявляти для всієї номенклатури заготовлених матеріалів, тобто основних матеріалів, які обробляють у процесі виготовлення продукції, і допоміжних, витрата яких пов'язана з обслуговуванням виробництва. Виявлені відхилення завдяки цінам розподіляють між витраченими матеріалами та матеріалами, які становлять перехідні залишки на кінець звітного періоду.

Завдяки раціональному використанню матеріалів відхилення виявляють при зіставленні фактичної витрати матеріалів у натуральних вимірниках з витратою матеріалів, передбачених стандартом на весь фактичний випуск продукції. Одержані результати перераховують у грошову оцінку шляхом множення на стандартні ціни. При зростанні номенклатури використовуваних матеріалів і виробів, які випускає підприємство, складність розрахунків збільшується.

Детальніший аналіз можна провести, використовуючи дані про відхилення від стандартів за причинами і визначеною відповідальністю. Відхилення в раціональному використанні матеріалів можуть бути через низьку якість і некондиційність матеріалів, низьку дисципліну праці, втрату через неефективні способи виробництва, використання замінників, низьку кваліфікацію робітників та ін.

Відхилення через ціни, виникають, у результаті: упущення найвигіднішого часу закупки матеріалів, моменту формування ціни, який був врахований у стандартах, недотримання стандартних витрат на транспортування і зберігання, закупки матеріалів нижчої якості та ін.

Аналіз відхилень від стандартів витрат па оплату праці проводять за зміною використання робочого часу (продуктивності праці) і за зміною ставок оплати. Саме з цих двох частин (стандартів часу і стандартів ставок) складаються стандарти на заробітну плату. Виділяючи причини відхилень через використання робочого часу, визначають результат неефективної організації виробництва та праці; недоліків у підготовці виробництва; поганої роботи устаткування та використання неякісних матеріалів і т. ін.

Загальна сума відхилень через зміну ставок виникає при використанні робітників невідповідної кваліфікації; оплати понаднормованих робіт; оплати робіт з виправлення браку і т. ін.

Аналогічно виділяють вплив факторів на відхилення витрат на оплату праці.

Накладні витрати – це витрати на управління та обслуговування виробництва, збут продукції, які впливають на фінансовий результат діяльності підприємства, їх визначають за сукупністю різних ознак. Бони не відносяться безпосередньо на виробництва конкретних видів продукції, а розподіляються (загальновиробничі) на собівартість продукції спеціальними методами; виникають поза основним виробництвом, зміни у виробничій програмі не призводять до зниження цих витрат: впливають на фінансовий результат операційної діяльності; частина з них залежить від обсягу виробленої і проданої продукції, хоча їхня зміна не прямо пропорційна (витрати на утримання й експлуатацію устаткування, позавиробничі та ін.); друга їхня частина практично не залежить від обсягу випуску і продажу продукції, а визначається політикою вищої адміністрації підприємства (амортизаційні відрахування, орендна плата, рентні платежі).

Особливість управління накладними витратами полягає не в економії, а в пошуку та досягненні їхнього оптимального рівня для кожного окремого підприємства. Надмірне скорочення накладних витрат призводить до негативних наслідків: зменшення мотивації управлінського персоналу, рівня автоматизації та комп'ютеризації їхньої роботи, зниження якості обслуговування виробництва тощо.

Для ефективного управління накладними витратами їх групують за різними класифікаційними ознаками, зокрема: за відношенням до виробничого процесу; за видами продукції (робіт, послуг); за економічним змістом (елементами витрат): за цільовим призначенням (калькуляційними статтями): за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат; за місцем виникнення витрат; за календарними та звітними періодами; за функціями управління; за рівнем планування і контрольованості: залежно від доцільності їх проведення; за рівнем узагальнення; за ступенем залежності від прийняття рішень; за порядком обчислення тощо. Найпоширенішим з вищенаведених класифікацій є групування накладних витрат за цільовим призначенням і місцем виникнення.

В процесі управління ці витрати групують за такими комплексними статтями: загальновиробничі витрати:

  •  адміністративні (загальногосподарські) витрати;
  •  витрати на збут (позавиробничі або комерційні витрати).

Окремі статті можна деталізувати. Загальновиробничі витрати аналізують стосовно параметрів виробничої діяльності, а адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати аналізують стосовно періоду операційної діяльності.

Накладні витрати займають значну питому вагу у собівартості продукції, однак контролювати їх важче, ніж прямі, оскільки вони становлять комплекси різних елементів витрат (кошторис). Тому розробляти їхні стандарти складніше.

Для здійснення контролю накладних витрат застосовують методику складання бюджету накладних витрат. За цією методикою змінна частина накладних витрат нормується так само, як визначаються стандарти прямих витрат і включаються у загальну суму бюджету на звітний період у розмірі, який відповідає максимальній виробничій потужності підприємства.

Однак фактичне використання потужності не відповідає потужності, прийнятій при складанні бюджету, що призводить до відхилення від стандартів. Крім того, у процесі виконання бюджету не дотримуються його вимоги в частині витрат матеріальних і грошових ресурсів. Тому бюджети диференціюють відповідно до центрів витрат (калькуляційних підрозділів) і центрів відповідальності.

Окремо на календарний рік треба визначати бюджети адміністративних витрат, витрат на збут, витрат на утримання й експлуатацію машин і устаткування та інших загальновиробничих витрат. Бюджети накладних витрат визначають статистичними методами, коли за основу приймають рівень витрат та інші показники базового періоду з відповідним коректуванням на зміну ринкових, організаційних та технологічних умов у аналізованому періоді, або розрахунковим методом, при якому річні витрати можна визначити за кожною статтею бюджету накладних витрат.

Розраховуючи бюджет витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), треба врахувати:

  •  базовий рівень накладних витрат, тис. грн.;
  •  базовий рівень обсягу виробництва, тис. грн.;
  •  індекс планового обсягу виробництва;
  •  частку змінних витрат у загальній сумі накладних витрат базового періоду, коеф.;
  •  очікуваний індекс інфляції.

Контроль виконання бюджету щодо центрів витрат (виробничих, адміністративних, збутових та ін.) здійснюється при погодженні роздільного систематизованого обліку фактичних витрат на окремих ланках, для кожного підрозділу й обсягу їхньої діяльності. Фактичні витрати порівнюють з бюджетними, які коректуються на обсяг діяльності.

Обсяг виконаних робіт вимірюють у натуральних одиницях, які враховують витрати праці в певній кількості стандартних одиниць. Враховуючи бюджет накладних витрат, визначають ставку умовно-змінних витрат на одиницю діяльності, а також абсолютну суму постійних витрат. Це допомагає визначити загальну ставку умовно-змінних і постійних витрат на одиницю діяльності.

Аналіз виконання бюджету накладних витрат відповідно до центрів витрат проводять з використанням двох, трьох і чотирьох факторних моделей функціональної залежності.

Контроль виконання бюджету відповідно до центрів відповідальності передбачає пошук резервів зниження витрат завдяки підвищенню активності керівників на всіх рівнях. Для цього проводять регламентацію управлінських функцій між керівниками різних рівнів і відповідно групують витрати за статтями складених бюджетів для кожного рівня управління.

Фактичне виконання названих бюджетів контролюють шляхом групування витрат так, щоб їх можна було порівняти з бюджетними сумами. Тому всі витрати поділяють па суворо контрольовані, неконтрольовані та частково контрольовані. Види контрольованих статей залежать від специфіки діяльності різних підрозділів та їхніх взаємозв'язків за ієрархією управління.

Аналізуючи накладні витрати, особливу увагу звертають на зміни адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Особливість полягає в тому, що вони не відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), а є витратами певного аналізованого періоду і впливають на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.

Обґрунтованість цих витрат, як і оцінка їхньої зміни, зумовлена специфікою економічної політики вищої адміністрації (ради акціонерів) та умовами зовнішнього економічного середовища.

Визначальним в оцінках зміни цих витрат є їхня еластичність до зміни фінансових результатів. Якщо приріст цих витрат пов'язаний з вищим приростом фінансових результатів, то такі зміни цілком виправдані.

Негативно треба розцінювати скорочення витрат на охорону праці, техніку безпеки, проведення наукових досліджень та випробувань продукції тощо. Детальніші аналітичні дослідження витрат періоду можна провести з врахуванням специфіки кожної статті витрат. Для цього варто провести класифікацію витрат за бюджетами адміністративних витрат, витрат на збут та ін.

Важливу роль у раціоналізації витрат підприємства виконує оперативний економічний аналіз. Він допомагає своєчасно оцінити господарські ситуації, пов'язані з формуванням витрат діяльності, виявити негативні причини і недоліки в роботі, внутрігосподарські резерви покращення використання виробничо-фінансових ресурсів, забезпечити оперативне маневрування ресурсами і капіталом з метою раціоналізації витрат.

Найпродуктивнішим є проведення оперативного економічного аналізу витрат матеріалів і витрати на оплату праці у розрізі центрів їхнього формування та центрів відповідальності. Кілька разів на місяць (здебільшого через 5-10 днів) складають відомість відхилення витрат цеху, дільниці чи іншого підрозділу стосовно визначених стандартів (бюджетів), де зазначають причини відхилення і їхні розміри за день та з початку місяця. Оперативний аналіз витрат матеріалів – це постійний контроль за наявністю необхідних запасів матеріалів на складах і контроль за дотриманням стандартів витрат, що забезпечує своєчасне виявлення фактів перевитрат, нестачі матеріалів, дає змогу своєчасно вживати відповідні заходи.

Для аналізу забезпеченості матеріалами можна використовувати відомість наявності матеріалів на початок кожного дня, яку ведуть за кожним окремим видом сировини, матеріалів, закупівельних.

Важливою умовою дотримання стандартів витрат на оплату праці на підприємстві і в його структурних підрозділах є забезпечення щоденного контролю та оперативного аналізу витрачання коштів для всіх категорій персоналу і видів оплат. Залежно від обсягу виробництва фонд зарплати поділяють на постійну та змінну частини, яким переважно відповідає погодинна та відрядна форми оплати праці.

Погодинний фонд перебуває в пропорційній залежності від кількості персоналу, відпрацьованого кожним робітником часу й оплати праці за одиницю часу. При щоденній зміні кількості персоналу за інших рівних умов відповідно змінюється погодинний фонд заробітної плати. Тому щоденний контроль за зміною чисельності кожної категорії персоналу, що перебуває на погодинній оплаті, дає змогу визначити відхилення від стандартного фонду зарплати для кожного структурного підрозділу та підприємства загалом.

Відхилення визначають як добуток абсолютної зміни кількості кожної категорії персоналу на їхню стандартну середньоденну заробітну плату.

Далі з'ясовують причини зміни чисельності кожної категорії персоналу і розробляють заходи для їхню усунення.

Оперативний контроль за витратами на додаткову оплату праці здійснюється в момент її нарахування з дотриманням чинних на підприємстві положень.

Організація оперативного контролю й аналізу за витрачанням відрядного фонду зарплати має деякі особливості. Складність полягає в тому, що продуктивність на початок аналізованого періоду відрізняється від стандартної для цього періоду, що суттєво впливає на відхилення фактично нарахованої зарплати від її стандартного денного фонду.

Щоб визначити вплив цієї відмінності, фактичну трудомісткість кожного виду продукції зіставляють зі стандартною для аналізованого періоду у структурних підрозділах і отриманий результат множать на щоденний випуск продукції.

Інформація про ці відхилення дає змогу вжити заходів щодо підвищення ефективності виробництва, спрямованих на зниження трудомісткості продукції.

Оперативний контроль і аналіз змін чинних норм часу та розцінок і відхилень від них здійснюється за даними первинних документів: повідомлень про зміну норм, доплатних листків та інших, які групують за певні проміжки часу з урахуванням обсягів виробництва, залежно від причин і винуватців. Далі відхилення сумують наростаючим підсумком.

Оперативний аналіз витрат підприємства передбачає також численні оптимізаційні розрахунки, які становлять інформаційну базу оперативного управління. Це насамперед завдання: мінімізація витрат на виробництво конкретного виду продукції; мінімізація витрат на виробництво відповідно до центрів формування собівартості; мінімізація витрат дефіцитних видів сировини та матеріалів тощо. Такі оптимізаційні розрахунки проводять за допомогою таблиць абсолютної чутливості до застосування замінників, матричних моделей та ін.

Важливим для проведення оперативного економічного аналізу витрат підприємства є оперативний моніторинг ситуації на ринку праці, ринку сировини, матеріалів та енергоносіїв, що дає змогу своєчасно оцінювати конкурентні можливості і запобігати кризовим ситуаціям.

1.7. Аналіз зміни питомих витрат (зміни фактору «норм» і фактору «цін».

Питома витрата - це величина витрат матеріалу або іншого ресурсу предметів праці на виготовлення одиниці продукції даного виду. У загальному вигляді величину питомої витрати m можна завжди визначити діленням загальної величини витрат матеріалу даного виду М в натуральних вимірниках на кількість одиниць виробленої придатної продукції даного виду q, тобто по формулі

m = М: q.  

Слід звернути увагу, що величина питомої витрати може бути визначена шляхом відповідних технологічних розрахунків як нормативна або за даними обліку і звітності фірми про витрати матеріалів і випуску продукції, тобто як фактична.

При аналізі матеріальних витрат потрібно враховувати, до якої галузі належить підприємство, що досліджується. Це зумовлює різний вміст матеріалів і сировини у собівартості продукції, тобто матеріаломісткість продукції. Взагалі в обробних галузях виробництва частка цих витрат дуже велика. Особливо це стосується легкої й харчової промисловості. Після цього слід також встановити, які технологічні процеси використовуються і наскільки вони досконалі та сучасні, тобто безвідходні. Сьогодні слід звертати особливу увагу на витрати палива та електроенергії у зв'язку з їх дефіцитністю і великою вартістю. У деяких галузях промисловості аналіз використання енергетичних ресурсів має пріоритетний характер (енергомісткі виробництва). Аналіз матеріальних витрат полягає в порівнянні фактичного обсягу їх з плановим чи базовим і в обчисленні дії окремих факторів на виявлені відхилення. Специфіка цих факторів і конкретна методика їх дослідження залежать від особливостей технології, а також від видів сировини, матеріалів і енергоносіїв, які використовуються. Проте завжди слід виявляти вплив двох таких факторів:

1. Зміни питомих витрат сировини й матеріалів на одиницю продукції — фактор "норм".

2. Зміни собівартості заготівлі одиниці сировини та матеріалів—фактор "цін".

Останній фактор складається з таких трьох підфакторів:

а) зміни купівельних цін з урахуванням усіх доплат і знижок;

б) транспортних витрат, до яких належать і вантажно-розвантажувальні витрати;

в) заготівельних витрат.


2. Практична частина.

2.1. Характеристика підприємства.

Державне територiально-галузеве об'єднання "Пiвденно-Захiдна залiзниця" створено згiдно чинного законодавства та зареєстровано Шевченкiвською районною у мiстi Києвi Державною адмiнiстрацiєю 29.12.1997 року.

Пiвденно-Захiдна залiзниця розташована в 14 областях України, до складу залiзницi входить 147 вiдокремлених пiдроздiлiв.

Основнi види продукцiї перевезення вантажiв та пасажирiв. ДТГО "Пiвденно-Захiдна залiзниця" є монополiстом на ринку перевезень залiзничним транспортом в своєму регiонi. Крiм ДТГО "Пiвденно-Захiдна залiзниця" на територiї України працює 5 залiзниць. Ринок збуту продукцiї - територiя України. Конкурентами є автомобiльний, рiчковий та морський транспорт. Кiлькiсть постачальникiв за основними видами сировини та матерiалiв, що займають бiльше 10% в загальному об'ємi постачання.

2.2. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства. 

На підставі звітності підприємства обчислимо основні техніко-економічні показники діяльності підприємства, отримані дані занесемо в таблицю.


Таблиця 1.

Основні фінансово-економічні показники виробничо-господарської діяльності

ДТГО "Південно-західна залізниця"

№ з/п

Один. Вимір.

Показники

попередній рік

Звітний рік

Відхи-лення                   (+;-)

Темп росту, %

1

тис. прив. Ткм

Обсяг перевезень

49 743 000

52 335 000

2 592 000

105,2

2

тис. грн

Чистий дохід від виконання підсобно-допоміжної діяльності

6 917 091

7 065 299

148 208

102,1

3

осіб

Середньоспискова чисельність по основній діяльності

61 400

61 900

500

100,8

4

тис. грн

Фонд оплати праці по основній діяльності

254 800

396 400

141 600

155,6

5

тис.грн/ особу

Продуктивність праці на 1 працівника основного контингенту

112,66

114,14

1,48

101,3

6

тис.грн/ особу

Середня заробітна плата персоналу

4,15

6,40

2,25

154,3

7

тис. грн

Середньорічна вартість основних фондів

431 364 178,0

432 218 299,0

854 121,0

100,2

8

грн/ грн

Фондовіддача (ОФ)

0,0160

0,0163

0,0003

101,9

9

тис. грн

Середньорічні залишки обігових  коштів

1 063 034,0

954 548,0

-108 486,0

89,8

10

 

Коефіцієнт оборотності обігових коштів

6,5

7,4

0,9

113,8

11

грн

Середньорічна вартість активів

18 317 794,0

18 742 976,0

425 182,0

102,3

12

тис. грн

Власний капітал

8 409 225,0

8 363 368,0

-45 857,0

99,5

13

тис. грн

Експлуатаційні витрати

6 066 123,0

6 121 883,0

55 760,0

100,9

14

тис. грн

Операційні витрати

6 596 108,0

6 919 528,0

323 420,0

104,9

15

грн

Операційні витрати на 1 грн. чистого доходу

0,954

0,979

0,026

102,7

16

тис. грн

Валовий прибуток

850 968,0

943 416,0

92 448,0

110,9

17

тис. грн

Прибуток від основної діяльності

220 055,0

601 596,0

381 541,0

273,4

18

тис. грн

Чистий прибуток

10 208,0

49 778,0

39 570,0

487,6

19

%

Рентабільність перевезень

14,0

15,4

1,4

109,9

20

%

Рентабільність капіталу

0,1

0,6

0,5

490,3

21

%

Рентабільність активів

0,1

0,3

0,2

476,6


2.3. Аналіз основних фондів.

Основні фонди служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних фондів (екстенсивно), так і через підвищення ефективності їх використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробничих фондів призводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництва, морального і фізичного старіння устаткування, що знижує ефективність його використання та можливість конверсії. Тому більш економічно виправданим є збільшення часу роботи устаткування, повне завантаження його наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою та ін.

Мета економічного аналізу полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними фондами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Виходячи з принципу системного підходу в процесі економічного аналізу, виділяють такі завдання:

- аналіз обсягу і структури основних фондів та їх відповідності до вимог технічного прогресу й оптимальних параметрів виробництва;

- визначення технічного стану фондів, темпів, форм і методів їх оновлення;

- аналіз використання наявного парку устаткування, стану його екстенсивного й інтенсивного завантаження;

- виявлення внутрішньовиробничих резервів поліпшення використання основних виробничих фондів;

- розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів поліпшення використання фондів.

Аналіз починають з вивчення динаміки, обсягу, складу і структури основних фондів за їх класифікаційними ознаками:

• промислово-виробничі;

• виробничі фонди інших галузей;

• невиробничі основні фонди.

До показників, що характеризують рівень забезпечення підприємства основними виробничими фондами, належать питома вага основних виробничих фондів у майні підприємства, фондоозброєність та фондомісткість.

Фондоозброєність — показник, що характеризує рівень забезпеченості основними виробничими фондами промислово-виробничого персоналу підприємства. Розраховується фондоозброєність відношенням середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньооблікової чисельності працівників підприємства.

Фондомісткість — показник, який характеризує рівень середньорічної вартості основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої валової продукції. Розраховується фондомісткість відношенням середньорічної вартості основних виробничих фондів до вартості виробленої валової продукції.

Стан основних виробничих фондів характеризується такими показниками: коефіцієнтом оновлення; коефіцієнтом вибуття; коефіцієнтом приросту; коефіцієнтом зносу; співвідношенням основних виробничих та невиробничих фондів.

Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів — показник, який відображає частку нововведених фондів у звітному році в загальній їх вартості на кінець звітного року.

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів — показник, що відображає частку фондів, що вибули у звітному році, у загальній їх вартості на початок цього самого року. Ефективність використання основних виробничих фондів визначається розрахунком таких показників: фондовіддачі, рентабельності, суми прибутку на одиницю середньої вартості основних фондів.

Рентабельність основних виробничих фондів — це відносний показник, який характеризує рівень ефективності використання цих фондів. Розраховується він відношенням загального прибутку, отриманого за звітний рік, до середньорічної вартості основних виробничих фондів за цей самий рік.

Абсолютним показником, що характеризує ефективність використання основних виробничих фондів, є сума прибутку, яка припадає на одиницю (1грн) середньорічної вартості цих фондів. Цей показник відображає рівень окупності використаних у виробництві основних виробничих фондів.

Збільшення суми прибутку, що припадає на одиницю (1 грн) середньорічної вартості основних виробничих фондів, та підвищення рівня їх рентабельності є основним завданням підприємств у ринкових умовах господарювання.

Для аналізу стану основних фондів розрахуємо коефіцієнти зносу та придатності основних фондів, отримані дані занесемо в таблицю.

Коефіцієнт зносу основних фондів визначають як на початок так і на кінець року, відношенням суми зносу основних фондів до їх балансової вартості, відповідно на початок або кінець року. Аналогічно визначають і коефіцієнт придатності основних фондів, але тут у чисельнику дробу виступає вартість основних фондів за вирахуванням зносу, тобто придатних основних фондів.

Таблиця 2. Показники придатності основних фондів

Показник

Попередній рік

Звітний рік

коефіцієнт зносу

0,97

0,97

Коефіцієнт придатності

0,03

0,03

Кзн (попередній рік)=418028549/431364178=0,97;

Кзн (звітний рік)=419169917/432218299=0,97;

Кпр (попередній рік)=13335629/431364178=0,03;

Кпр (звітний рік)=13048382/432218299=0,03.

На основі розрахунків можна зробити висновок про те, що основні фонди підприємства майже зношені, коефіцієнт придатності складає лише 0,03.

Проаналізуємо ефективність використання основних фондів підприємства за допомогою показника «Фондовіддача», отримані дані занесемо в таблицю.

Фондовіддача основних виробничих фондів — показник, який відображає обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираженні на одиницю (1 грн) середньорічної вартості основних виробничих фондів, які беруть участь у виробництві цієї продукції. Цей показник є найбільш узагальнюючим і характеризує ефективність використання основних виробничих фондів.

Збільшення фондовіддачі основних виробничих фондів свідчить про підвищення ефективності їх використання, що є позитивним явищем в економіці підприємств. Основними шляхами підвищення фондовіддачі основних фондів є збільшення обсягу виробництва валової (товарної) продукції за рахунок більш інтенсивного їх використання і зниження середньорічної вартості цих фондів за рахунок ліквідації зношених, малопродуктивних та невикористаних у виробництві основних засобів.

Таблиця 3 – показники ефективності використання основних фондів

Показник

Попередній рік

Звітний рік

Відхилення

Темп росту, %

Обсяг перевезень, тис привед ткм

49743000

52335000

2592000

105,2

Чистий дохід від надання транспортних послуг, тис грн

6917091

7065299

148208

102,1

Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн

388 612,11

431 791,24

43 179,12

111%

Фондовіддача, приведених ткм/грн

0,115

0,121

0,006

105,2

Фондовіддача, грн/грн

0,0160

0,0163

0,0003

101,9

2.4. Аналіз забезпеченості та ефективності використання матеріальних ресурсів.

Проаналізуємо ефективність використання матеріальних ресурсів за допомогою показників матеріаловіддачі та матеріаломісткості.

Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником, визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості  иготовленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції. Матеріаломісткість визначає суму матеріальних  витрат:  зростання  матеріаломісткості  збільшує суму матеріальних витрат, зниження – зменшує.

Матеріаломісткість продукції визначається за формулою:

 ММ =  МЗ/ВП                      

Де  ММ - матеріаломісткість продукції;

МЗ- сума матеріальних витрат, тис. грн;

ВП - обсяг продукції (робіт, послуг), тис.грн.

Матеріаловіддача - це обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат.

Матеріаловіддача розраховується за формулою:

 МВ =  ВП /МЗ  

Де  МВ –матеріаловіддача.

Отримані дані занесемо в таблицю.

Таблиця 4.  Показники забезпеченості та ефективності використання матеріальних ресурсів ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Показник

Попередній рік

Звітний рік

Відхилення

Темп росту, %

Чистий дохід від надання транспортних послуг, тис грн

6 917 091,00

7 065 299,00

148 208,00

102%

Матеріальні затрати

1 735 141,00

1 684 981,00

-50 160,00

97%

Матеріаловіддача, грн/грн

3,99

4,19

0,21

105%

Матеріаломісткість, грн/грн

0,25

0,24

-0,01

95%

Таким чином, у звітному році показник матеріаловіддачі збільшився порівняно з попереднім роком та склав 4,19 грн, а матеріаломісткість зменшилась проти попереднього року на 0,01 грн..

2.5. Аналіз забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів.

Про загальний рівень використання трудового потенціалу суспільства свідчить отримання національного доходу на душу населення. Чим він вищий, тим краще суспільство здійснює використання свого трудового потенціалу. Це головний показник ефективності використання трудового потенціалу. Але він не дає повного уявлення щодо даної проблеми. Рівень використання трудового потенціалу може бути розкритий системою показників, що відображають: ступінь зайнятості працездатного населення у суспільному виробництві (питома вага зайнятих у суспільному виробництві), структуру зайнятості (співвідношення зайнятих у різних видах економічної діяльності), продуктивність суспільної праці. Ефективність використання трудового потенціалу характеризується сукупністю взаємопов’язаних показників, що відображають динаміку чинників, які впливають на зростання національного доходу.

Темп зростання продуктивності праці визначаються відношенням рівня продуктивності праці у плановому (прогнозованому) або ж у звітному періоді (році) у відсотках до базового минулого року чи періоду (ланцюговий індекс). Продуктивність суспільної праці по народному господарству у цілому розраховується за допомогою ділення виробленого національного доходу на чисельність зайнятих працівників:

Пс.п. = НД / Чзм,       

де Пс.п. — продуктивність суспільної праці, грн;

НД — вироблений дохід, грн;

Чзм — чисельність зайнятих, осіб.

За видами економічної діяльності та підприємствах рівень продуктивності праці визначається за формулою:

Пп. = Q / Чпвп

де Пп. — продуктивність праці за видами економічної діяльності і підприємствами;

Q — обсяг продукції, грн;

Чпвп — середньоблікова чисельність персоналу, осіб.

У другому розділі йшлося про порівняння використання трудового потенціалу за різні періоди через індекс продуктивності праці, що характеризує стан використання його якісної складової. А ефективність використання трудового потенціалу на будь-якому рівні можна визначити через формулу інтенсивності виробництва, а саме:

,

де Qпп — питома вага НД, або продукції галузі, регіону, підприємства, вироблених за період, за рахунок приросту продуктивності праці,  %;

ΔЧп — приріст чисельності працюючих за період, %;

ΔQ — приріст обсягу НД або продукції галузі, регіону, підприємства за період, %.

У разі, коли зростання обсягу національного доходу, продукції, робіт, послуг відбувається за незмінного чи абсолютного скорочення чисельності працівників весь приріст обсягу НД або продукції забезпечується за рахунок зростання продуктивності праці.

Економія живої праці (річних працівників) в економіці, регіоні, видах економічної діяльності і підприємствах визначається як різниця між середньорічною чисельністю промислово-виробничого персоналу, розрахованою на плановий обсяг продукції (для народного господарства — національного доходу) за продуктивністю праці базового року, і планованою чисельністю:

Ч = Чб · Тнд – Чпл,    

де Ч — відносна економія річних працівників, осіб;

Тнд — темп росту національного доходу (чистої продукції для підвищення), грн;

Чб, Чпл — чисельність працюючих в економіці, регіоні, галузі, на підприємстві в базовому і плановому періодах (роках), осіб.

Розглянуті вище показники ефективності використання праці потребують доповнення та конкретизації щодо вимог оцінки ефективності використання трудових ресурсів. Оцінка рівня екстенсивного використання трудових ресурсів може бути проведена за рахунок зіставлення активної частини (зайнятої) трудових ресурсів з їх загальної чисельністю.

Ефективність використання робочої сили (Еф.) визначається також питомою вагою фактично відпрацьованого робочого часу у реальному (ефективному) фонді робочого часу. Чим питома вага вища, тим краще використовується робоча сила підприємства, галузі, регіону, суспільства.

,

де Фф — фактичний фонд робочого часу за період, людиноднів;

Фе — ефективний фонд робочого часу за період, людиноднів.

Незайнята частина трудових ресурсів є неоднорідною за своїм складом. Укрупнено в ній можна виділити такі категорії населення: безробітні, зайняті на навчанні з відривом від виробництва; військовослужбовці строкової служби, зайняті в домашньому підсобному господарстві, зайняті вихованням дітей та доглядом за хворими і зневірені.

Велике значення для ефективності використання трудового потенціалу має структура зайнятості населення у суспільному виробництві, передусім в економічній діяльності. Із соціально-економічним розвитком суспільства, яке будує соціально орієнтовану ринкову економіку, закономірним є процес скорочення питомої ваги зайнятих у матеріальному виробництві в загальній чисельності зайнятих у суспільному виробництві та зростанні питомої ваги (за чисельністю зайнятих) невиробничої сфери. Процес перерозподілу суспільної праці на користь невиробничої сфери є тенденцією суспільного розвитку.

На підставі даних форм 1-ПВ «Звіт з праці», 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу» проводим аналіз, результати відображаємо в таблиці 5.

Таблиця 5.

Аналіз забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів

ДТГО «Південно-Західна залізниця»

№ з/п

Один. Вимір.

Показники

База

Звіт

Відхилення (+;-)

Темп росту, %

1

тис. прив. Ткм

Обсяг перевезень

49 743 000,0

52 335 000,0

2 592 000,0

105,2

2

тис. грн

Чистий дохід від виконання підсобно-допоміжної діяльності

6 917 091,0

7 065 299,0

148 208,0

102,1

3

осіб

Середньоблікова чисельність штатаних працівників облікового складу

61 400,0

61 900,0

500,0

100,8

4

осіб

Прийнято працівників

250,0

570,0

320,0

228,0

5

осіб

Вибуло працівників

50,0

70,0

20,0

140,0

6

осіб

У тому числі:

 

 

 

 

- за власним бажанням, звільнено за прогули та інші порушення дисціпліни;

50,0

70,0

20,0

140,0

- з причини скорочення штатів

 

 

 

 

7

люд.год

Відпрацьовано усіма працівниками облікового складу

110 614 389,0

113 041 810,0

2 427 421,0

102,2

8

люд. Днів

Втрати робочого часу

 

 

 

 

9

тис. грн

Фонд оплати праці

254 800,0

396 400,0

141 600,0

155,6

10

грн

Середньомісячна заробітна плата

4100

6400

2300

154,3

11

тис. грн/ особу

Продуктивність праці

112,7

114,1

1,5

101,3

12

тис. ткм/ особу

Продуктивність праці

810,1

845,5

35,3

104,4

13

грн/ люд.год

Середньогодинний виробіток

 2,3

3,51 

 1,21

152,6 

Проаналізуємо рух трудових ресурсів на підприємстві за допомогою показників руху кадрів, результати відображуємо в таблиці 6.

Таблиця 6.

Аналіз руху кадрів на підприємстві

ДТГО "Південно-Західна залізниця"

Показники

Базовий рік

Звітний рік

Відхилення (+;-)

Темп росту, %

Оборот по прийому

0,004

0,009

0,005

226,2

Оборот по звільненню

0,0008

0,0011

0,0003

138,9

Коефіцієнт плинності

0,0008

0,0011

0,0003

138,9

2.6. Аналіз витрат на виробництво продукції.

Аналіз витрат на виробництво проведемо на підставі даних фінансової звітності підприємства (Додатки), результати відображєно в таблиці 7.

Накладні витрати – це витрати на управління та обслуговування виробництва, збут продукції, які впливають на фінансовий результат діяльності підприємства, їх визначають за сукупністю різних ознак. Бони не відносяться безпосередньо на виробництва конкретних видів продукції, а розподіляються (загальновиробничі) на собівартість продукції спеціальними методами; виникають поза основним виробництвом, зміни у виробничій програмі не призводять до зниження цих витрат: впливають на фінансовий результат операційної діяльності; частина з них залежить від обсягу виробленої і проданої продукції, хоча їхня зміна не прямо пропорційна (витрати на утримання й експлуатацію устаткування, позавиробничі та ін.); друга їхня частина практично не залежить від обсягу випуску і продажу продукції, а визначається політикою вищої адміністрації підприємства (амортизаційні відрахування, орендна плата, рентні платежі).

Особливість управління накладними витратами полягає не в економії, а в пошуку та досягненні їхнього оптимального рівня для кожного окремого підприємства. Надмірне скорочення накладних витрат призводить до негативних наслідків: зменшення мотивації управлінського персоналу, рівня автоматизації та комп'ютеризації їхньої роботи, зниження якості обслуговування виробництва тощо.

Для ефективного управління накладними витратами їх групують за різними класифікаційними ознаками, зокрема: за відношенням до виробничого процесу; за видами продукції (робіт, послуг); за економічним змістом (елементами витрат): за цільовим призначенням (калькуляційними статтями): за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат; за місцем виникнення витрат; за календарними та звітними періодами; за функціями управління; за рівнем планування і контрольованості: залежно від доцільності їх проведення; за рівнем узагальнення; за ступенем залежності від прийняття рішень; за порядком обчислення тощо. Найпоширенішим з вищенаведених класифікацій є групування накладних витрат за цільовим призначенням і місцем виникнення.

В процесі управління ці витрати групують за такими комплексними статтями: загальновиробничі витрати:

  •  адміністративні (загальногосподарські) витрати;
  •  витрати на збут (позавиробничі або комерційні витрати).

Окремі статті можна деталізувати. Загальновиробничі витрати аналізують стосовно параметрів виробничої діяльності, а адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати аналізують стосовно періоду операційної діяльності.

Накладні витрати займають значну питому вагу у собівартості продукції, однак контролювати їх важче, ніж прямі, оскільки вони становлять комплекси різних елементів витрат (кошторис). Тому розробляти їхні стандарти складніше.

Для здійснення контролю накладних витрат застосовують методику складання бюджету накладних витрат. За цією методикою змінна частина накладних витрат нормується так само, як визначаються стандарти прямих витрат і включаються у загальну суму бюджету на звітний період у розмірі, який відповідає максимальній виробничій потужності підприємства.

Однак фактичне використання потужності не відповідає потужності, прийнятій при складанні бюджету, що призводить до відхилення від стандартів. Крім того, у процесі виконання бюджету не дотримуються його вимоги в частині витрат матеріальних і грошових ресурсів. Тому бюджети диференціюють відповідно до центрів витрат (калькуляційних підрозділів) і центрів відповідальності.

Окремо на календарний рік треба визначати бюджети адміністративних витрат, витрат на збут, витрат на утримання й експлуатацію машин і устаткування та інших загальновиробничих витрат. Бюджети накладних витрат визначають статистичними методами, коли за основу приймають рівень витрат та інші показники базового періоду з відповідним коректуванням на зміну ринкових, організаційних та технологічних умов у аналізованому періоді, або розрахунковим методом, при якому річні витрати можна визначити за кожною статтею бюджету накладних витрат.

Розраховуючи бюджет витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), треба врахувати:

  •  базовий рівень накладних витрат, тис. грн.;
  •  базовий рівень обсягу виробництва, тис. грн.;
  •  індекс планового обсягу виробництва;
  •  частку змінних витрат у загальній сумі накладних витрат базового періоду, коеф.;
  •  очікуваний індекс інфляції.

Контроль виконання бюджету щодо центрів витрат (виробничих, адміністративних, збутових та ін.) здійснюється при погодженні роздільного систематизованого обліку фактичних витрат на окремих ланках, для кожного підрозділу й обсягу їхньої діяльності. Фактичні витрати порівнюють з бюджетними, які коректуються на обсяг діяльності.

Обсяг виконаних робіт вимірюють у натуральних одиницях, які враховують витрати праці в певній кількості стандартних одиниць. Враховуючи бюджет накладних витрат, визначають ставку умовно-змінних витрат на одиницю діяльності, а також абсолютну суму постійних витрат. Це допомагає визначити загальну ставку умовно-змінних і постійних витрат на одиницю діяльності.

Аналізуючи накладні витрати, особливу увагу звертають на зміни адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Особливість полягає в тому, що вони не відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), а є витратами певного аналізованого періоду і впливають на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.

Обґрунтованість цих витрат, як і оцінка їхньої зміни, зумовлена специфікою економічної політики вищої адміністрації (ради акціонерів) та умовами зовнішнього економічного середовища.

Визначальним в оцінках зміни цих витрат є їхня еластичність до зміни фінансових результатів. Якщо приріст цих витрат пов'язаний з вищим приростом фінансових результатів, то такі зміни цілком виправдані.

Провівши аналіз витрат на виробництво, слід зазначити, що найбільшу питому вагу як на у звітному, так і у попередньому році мають витрати на оплату праці та матеріальні затрати, які у звітному році мають відповідно 29% та 30%.

Таблиця 7

Аналіз операційних витрат за 2008-2009 рік

ДТГО "Південно-Західна" залізниця

Найменування основних фондів

На кінець попереднього року

На кінець звітного року

Відхилення           (+;-)

Темп росту, %

Сума, тис. грн

Питома вага в загальній сумі, %

Сума, тис. грн

Питома вага в загальній сумі, %

Сума, тис. грн

Питома вага в загальній сумі, %

Матеріальні витрати

1 735 141,0

25,1

1 684 981,0

25,5

-50 160,0

0,5

97,1

Амортизація основних фондів

1 158 271,0

16,7

1 222 708,0

18,5

64 437,0

1,8

105,6

Витрати на оплату праці

2 016 026,0

29,1

1 986 113,0

30,1

-29 913,0

1,0

98,5

Відрахування на соціальні заходи

773 931,0

11,2

764 548,0

11,6

-9 383,0

0,4

98,8

Інші операційні витрати

1 236 159,0

17,9

937 758,0

14,2

-298 401,0

-3,6

75,9

Всього операційних витрат

6 919 528,0

100,0

6 596 108,0

100,0

-323 420,0

 

 


Проведемо аналіз рівня операційних витрат, отримані дані занесемо в таблицю

Таблиця  8.  Аналіз рівня операційних витрат ДТГО "Південно-Західна" залізниця.

Показник

Попередній рік

Звітний рік

Відхилення

Темп росту, %

Обсяг перевезень, млн привед ткм

49 743

52 335

2 592

105,2

Чистий дохід від надання транспортних послуг, тис грн

6 917 091

7 065 299

148 208

102,1

Операційні витрати, тис грн

6 919 528,00

6 596 108,00

-323 420,00

95

Витрати на 1 грн доходу, коп

1,00

0,93

-0,07

93

Собівартість 10 приведених ткм, коп

139,11

126, 04

-13,07

90,6

Слід відзначити, що в звітному році витрати на 1 грн доходу зменшились порівняно з минулим роком на 0,07 коп., собівартість 10 приведених ткм також зменшилась на 13,07 коп. під впливом зменшення операційних витрат.

2.7. Аналіз фінансових результатів та рентабельності.

Рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

Коефіцієнти рентабельності – система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.

Вони можуть бути розраховані як коефіцієнти і тоді представлені у вигляді десятинного дробу або у вигляді показників рентабельності і тоді представлені у вигляді процентів.

Показники рентабельності розрахововуються на основі Балансу ф.1 та Звіту про фінансові результати підприємства ф.2. В основу розрахунку показників рентабельності можуть бути покладені різні величини прибутку підприємства: валовий (маржинальний) прибуток, операційний прибуток, прибуток до виплати процентів і податку на прибуток (EBIT), прибуток до виплати податку на прибуток (EBT), чистий прибуток. Найчастіше для розрахунку коефіцієнтів рентабельності використовується чистий прибуток або прибуток до виплати процентів і податку на прибуток. Значення цих показників прибутку підприємства можна взяти ізтаблиці Вертикального (компонентного) аналізу фінансових результатів.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

рентабельність продажів;

рентабельність активів;

рентабельність власного капіталу;

рентабельність інвестицій;

рентабельність діяльності;

рентабельність продукції.

 Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність продажів пдприємства.

 Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

 Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

 Рентабельність інвестицій - розраховується як відношення суми чистого прибутку та виплачених процентів до суми власного і довгострокового позикового капіталу середнього за період.

Показує, яку віддачу мають власники акціонерного капіталу та утримувачі довгострокового боргу компанії.

 Рентабельність продукції розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Показники рентабельності дає уявлення про те, наскільки ефективно підприємство здійснює свою діяльність, контролює витрати на виробництво і реалізацію продукції, і який чистий прибуток при цьому отримує. Нормативного значення для коефіцієнтів рентабельності не існує, але є загальне правило, чим вище значення коефіцієнту, тим краще. Збільшення коефіцієнту протягом звітного періоду свідчить про покращання результатів діяльності підприємства, зменшення – про погіршення. Порівняння з середньогалузевими показниками дозволяє визначити місце підприємства серед інших підприємств галузі.

Самі по собі всі показники мають не дуже велике значення, але вони можуть бути корисними, щоб порівняти:

• зміну їх у часі;

• фактичні результати з бюджетом (прогнозом);

• бізнес-одиниці між собою.

Аналіз прибутку та рентабельності виконується на підставі Ф.2 «Звіт про фінансові результати».

Вивчається склад прибутку та його динаміка, розрахункові дані занесемо в таблицю 9.

Таблиця 9

Основні фінансово-економічні показники виробничо-господарської діяльності ДТГО "Південно-Західна залізниця"

№ з/п

Один. Вимір.

Показники

рядок форми №2

попередній рік

Звітний рік

Відхи-лення                   (+;-)

Темп росту, %

-1-

-2-

-3-

-4-

-5-

-6-

-7-

-8-

1

тис. грн.

Чистий доход (виручка) вiд реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

р.035

6 917 091,0

7 065 299,0

148 208,0

102,1

2

тис. грн.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт , послуг )

р.040

6 066 123,0

6 121 883,0

55 760,0

100,9

3

тис. грн.

Валовий прибуток або збиток

р.050 або р.055

850 968,0

943 416,0

92 448,0

110,9

4

%

Рентабельність виробництва продукції

ряд 3/ ряд 2*100%

14,0

15,4

1,4

109,9

5

тис. грн.

Операційні доходи

р.060

445 917,0

406 779,0

-39 138,0

91,2

6

тис. грн.

Операційні витрати (сума адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат)

сума рядків 070-090

1 076 830,0

748 599,0

-328 231,0

69,5

7

тис. грн.

Фінансові результати від операційної діяльності:

220 055,0

601 596,0

381 541,0

273,4

Прибуток

р.100

8

%

Рентабельність операційної діяльності (продаж)

ряд 7/ ряд 1* 100%

3,2

8,5

5,3

267,6

9

тис. грн.

Доходи від фінансової та інвестиційної діяльності

рядки 110-130

86 618,0

76 346,0

-10 272,0

88,1

10

тис. грн.

Фінансові витрати

рядки 140-160

312 040,0

414 378,0

102 338,0

132,8

11

тис. грн.

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

-5 367,0

263 564,0

268 931,0

-4 910,8

Прибуток

р.170

Збиток

р.175

12

тис. грн.

Податок на прибуток від звичайної діяльності

р. 180

0,0

213 786,0

213 786,0

0,0

-1-

-2-

-3-

-4-

-5-

-6-

-7-

-8-

13

тис. грн.

Фінансові результати від звичайної діяльності:

10 208,0

49 778,0

39 570,0

487,6

Чистий прибуток

р.220

14

%

Рентабельність активів

 

0,1

0,3

0,2

476,6

15

 

Коефіцієнт валового прибутку

ряд 3/ ряд 1*100%

12,30

13,35

1,1

108,5

16

 

Коефіцієнт чистого прибутку

ряд 14/ ряд 1*100%

0,148

0,705

0,557

477,408

Одним з напрямків збільшення прибутку від операційної діяльності є скорочення операційних витрат, якщо вони не обґрунтовані.

Для визначення обгрунтованності та доцільності витрат на збут, адміністративних та інших операційних витрат розраховуємо відносну економію (перевитрати) за формулами:

Витр.= Витр.звіт-Витр.баз.*Ідох =

=748599-1076830*1,021= -335123,85 тис.грн.,

Де Ідох – темп росту доходів від перевезень.

Витр.адмін= Витрадмінзвіт-Витрадмінбаз.*Ідох=

=205176-325768*1,021= - 123124,43 тис.грн.,

Витр.на збут= Витрна збутзвіт-Витрна збутбаз.*Ідох=

=2884-3456*1,021= -584,012 тис.грн.,

Витр.інші= Витріншізвіт-Витріншібаз.*Ідох=

=540539-747606*1,021= - 211415,41 тис.грн.

В результаті розрахунку в всіх випадках ми отримали Витр. зі знаком «-», що вказуює на відносну економію витрат.


2.8. Аналіз фінансового стану підприємства.

2.8.1. Показники фінансової незалежності та стійкості.

Аналіз фінансової стійкості підприємства є одним з найважливіших етапів аналізу фінансового стану підприємства. Він дає інформацію щодо незалежності майна, що знаходиться в розпорядженні підприємства, та його використання.

Таблиця 2.10

Аналіз фінансової стійкості та незалежності 

ДТГО «Південно-Західна залізниця»

№ з/п

Показники

На початок року

На кінець року

Нормативне значення

Відповідність нормативу

1

Коефіцієнт автономії

0,48

0,48

> 0,5

Не відповідає

2

Коефіцієнт фінансової стійкості

0,8

0,6

> 0,7

Не відповідає

3

Коефіцієнт заборгованності

1,1

1,1

0,5 - 1,0

Не відповідає

4

Коефіцієнт інвестування

1,98

1,99

1 - 2

Відповідає

5

Коефіцієнт маневреності

-0,3

-0,7

0,4 - 0,6

Не відповідає

6

Питома вага залучених джерел коштів

0,49

0,49

< 0,5

Відповідає

Вихідні дані:

за роз І пас.бал.

8 409 225,000

8 363 368,000

за роз ІІ пас.бал.

296 325,000

561 827,000

за роз ІІІ пас.бал.

5 856 743,000

2 961 990,000

за роз ІV пас.бал.

3 755 436,000

6 855 578,000

Всього (джерела всіх коштів)

18 317 729,000

18 742 763,000

за роз І акт.бал.

17 254 760,000

17 788 428,000

за роз ІІ акт.бал.

1 063 034,000

954 548,000

  1.  Коефіцієнт автономії :

Кавт.=(роз.І пас.бал.+роз.ІІ пас.бал.)/ валюта балансу – отриманий результат (0,48) вказує на залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, так як більше 50% джерел коштів підприємства є позиковими.

  1.  Коефіцієнт фінансової стійкості:

К фін.стійк. .=(роз.І пас.бал.+роз.ІІ пас.бал.+ роз.ІІІ пас.бал)/ валюта балансу - отриманий результат вказує на зниження фінансової стійкості підприємства. На початок звітного року 80% складали власні кошти підприємства, проте на кінець року цей показник склав 60%, що свідчить про нестійке фінансове становище підприємства.

  1.  Коефіцієнт заборгованності:

К заборг. = (роз.ІV пас.бал.+ роз.ІІІ пас.бал)/( роз.І пас.бал.+роз.ІІ пас.бал.) – отриманий результат (1,1) характеризує співвідношення позикових коштів до власних коштів підприємства і не відповідає нормативним значенням (від 0,5 до 1).

  1.  Коефіцієнт інвестування:

К інвест. = роз І акт.бал./ (роз.І пас.бал.+роз.ІІ пас.бал.) – отриманий результат вважається доцільним, так як основні засоби та інші необоротні активи фінансуються за рахунок власних джерел коштів на 51% і на 49% за рахунок довгострокових кредитів.

  1.  Коефіцієнт маневреності:

К маневр. = (роз ІІ акт.бал.- роз ІV пас.бал.)/ роз І пас.бал. – отриманий результат  вказує на недостатню гнучкість, маневреність використання власних коштів, недостатність власного оборотного капіталу підприємства у загальному обсязі власного капіталу.

  1.  Питома вага залучених джерел коштів:

Розрахована як відношення 3-го та 4-го розділів пасиву балансу до валюти балансу. Активи на 49% фінансуються за рахунок залучених джерел коштів, що відповідає нормативу.

2.8.2. Аналіз платоспроможності та ліквідності.

Ліквідність характеризує спроможність майна підприємства швидко перетворитись у грошові кошти для негайного погашення його заборгованості.

Таблиця 11

Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства

ДТГО «Південно-Західна залізниця»

№ з/п

Показники

На початок року

На кінець року

Нормативне значення

Відповідність нормативу

1

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,00 

0,00 

0,2 - 0,35

Не відповідає 

2

Коефіцієнт загальної ліквідності

 0,03

0,03 

>= 1

Не відповідає  

3

Коефіцієнт покриття

 0,28

0,14 

2 - 2,5

Не відповідає  

4

Коефіцієнт критичної ліквідності

 0,11

0,07 

1 - 2

Не відповідає  

5

Коефіцієнт покриття кредиторської заборгованості дебіторською

0,24 

0,34

1,0

 Не відповідає 

  1.  К абс. лікв. = (р.230+р.240+р.220 (ф.1 активів балансу))/ розд. ІV пасиву бал.  - отриманий результат не відповідає нормативу, таким чином підприємство не спроможне миттєво погасити короткострокову заборгованість.
  2.  К заг.лікв. = (р.230+р.240+р.220+р.160+р.210 (ф.1 активів балансу))/ розд. ІV пасиву бал.  - отриманий результат не відповідає нормативу, таким чином підприємство не спроможне погасити короткострокову заборгованість за рахунок залучення менш ліквідних активів, для перетворення яких у гроші треба більше часу.
  3.  К покр. = (ряд 260 ф.1+ ряд 270 ф.1) / розд. ІV пасиву бал.  - отриманий результат не відповідає нормативу, таким чином в підприємстві недостатньо оборотних активів для розрахунків по короткостроковим зобов»язанням, кредитори не захищенні від непогашення зобов»язань.
  4.  К крит. лікв. = (ряд 2060 акт.бал.-ряд 100-ряд 110-ряд 120)/ розд. ІV пасиву бал.  – уточнений коефіцієнт покриття, із загальної суми активів відраховані ті, ліквідність яких менша (деякі види запасів дуже складно реалізувати або для цього потрібно багато часу), отримані результати підтверджують висновки по п. 3.
  5.  К заб. деб. = (р160 ф.1 + роз. 210 ф,1)/ (роз.530 ф.1+роз. 610 ф.1 + роз. 520 ф.1) – співвідношення між дебіторською заборгованістю і кредиторською, виражає сальдо розрахункового балансу.  В нашому випадку кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, що не відповідає  нормативу (1,0).

Таким чином, підприємство має низьку платоспроможність і недостатній рівень ліквідності.

2.8.3.  Показники ділової активності.

Розрахуємо показники ділової активності та занесемо в таблицю 10.

Таблиця 12– Аналіз оборотності обігових коштів підприємства

Показник

Попередній рік

Звітний рік

Відхилення

Чистий дохід від реалізації продукції

6 917 091,00

7 065 299,00

148 208,00

Середньорічна вартість обігових коштів

1 063 034,00

954 548,00

-108 486,00

Одноденна реалізація, Тис грн

19 214,14

19 625,83

411,69

Коефіцієнт оборотності обігових коштів, разів

6,51

7,40

0,89

Тривалість одного обороту оборотних коштів, днів

55,33

48,64

-6,69

Додатково залучено оборотних коштів, тис грн

 

-74 344,76

Коефіцієнт оборотності запасів, разів

8,26

10,35

2,09

Тривалість одного обороту запасів, днів

43,58

34,78

-8,80

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

68,87

35,16

-33,72

Середній термін погашення дебіторської заборгованості, днів

5,23

10,24

5,01

Тривалість операційного циклу, днів

48,81

45,02

-3,79


Висновки:

Економічний аналіз, який дає змогу правильно оцінити роботу підприємства і його підрозділів, виявити причини негараздів і наявні резерви, уможливлює значне поліпшення рівня всієї економічної роботи, робить її серйозним стимулом науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва цілого світу.

Таким чином, аналіз показників діяльності Південно-Західної залізниці за 2009 рік, висвітлює складне фінансово-економічне положення даного підприємства.

У звітному році показник матеріаловіддачі зменшився порівняно з попереднім роком та склав 4,19 грн.

Основні фонди майже повністю зношені, коефіцієнт зносу складає 0,97.

Також аналіз показників фінансової стійкості говорить про низьку платоспроможність та ліквідність підприємства та низький показник фінансової стійкості.


Список літератури.

  1.  Анализ производственно-финансовой деятельности железной дороги: Учеб. пособие для вузов/ В.Г. Гизатуллина, О.И. Пустоход, О.Г.Быченко, И.Г.Бойко – Мн.: Выш. Шк.., 1998.-141с.
  2.  Баканов Н.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 416с.
  3.  Івахненко В.М. “Курс економічного аналізу: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни”, К, КНЕУ, 2000.
  4.  Ізмайлова К.В. “Фінансовий аналіз”, навчальний посібник, К, МАУП, 2000.
  5.  Ковалев В.В.,Волкова О.Н. Аналіз господарської діяльності підприємства. М.: ПБОЮЛ Грішенко, 2000.
  6.  Коробов М.Я. “Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: навчальний посібник – К, Товариство “Знання”, 2001.
  7.  Чумаченко М. Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник.–2-ге вид.–К.: КНЕУ,2003.–555 с.


Додатки

Річна фінансова звітність

Коди

Дата

Підприємство

Державне територiально-галузеве об'єднання "Пiвденно-Захiдна залiзниця"

за ЄДРПОУ

04713033

Територія

м.Київ 01034 м. Київ Лисенка, 6

за КОАТУУ

8039100000

Організаційно-правова форма господарювання

ІНШІ ОБ'ЄДНАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

за КОПФГ

590

Орган державного управління

за СПОДУ

07214

Вид економічної діяльності

Діяльність вантажного залізничного транспорту

за КВЕД

60.10.2

Одиниця виміру:

тис. грн.

Контрольна сума

 

Адреса:

м.Київ 01034 м. Київ Лисенка, 6

Баланс станом на 2009 рік

Актив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Необоротні активи

Нематеріальні активи:

- залишкова вартість

010

4098

4778

- первісна вартість

011

19778

20335

- накопичена амортизація

012

( 15680 )

( 15557 )

Незавершене будівництво

020

3662248

4636296

Основні засоби:

- залишкова вартість

030

13335629

13048382

- первісна вартість

031

431364178

432218299

- знос

032

( 418028549 )

( 419169917 )

Довгострокові біологічні активи:

- справедлива (залишкова) вартість

035

0

0

- первісна вартість

036

0

0

- накопичена амортизація

037

( 0 )

( 0 )

Довгострокові фінансові інвестиції:

- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040

0

0

- інші фінансові інвестиції

045

78099

72920

Довгострокова дебіторська заборгованість

050

22074

24621

Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості

055

0

0

Первісна вартість інвестиційної нерухомості

056

0

0

Знос інвестиційної нерухомості

057

( 0 )

( 0 )

Відстрочені податкові активи

060

150386

0

Гудвіл

065

0

0

Інші необоротні активи

070

0

0

Гудвіл при консолідації

075

0

0

Усього за розділом I

080

17254760

17788428

II. Оборотні активи

Виробничі запаси

100

642282

430867

Поточні біологічні активи

110

24

5

Незавершене виробництво

120

11598

40081

Готова продукція

130

96166

117914

Товари

140

2293

2579

Векселі одержані

150

0

0

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

- чиста реалізаційна вартість

160

84653

177812

- первісна вартість

161

85716

177974

- резерв сумнівних боргів

162

( 1063 )

( 162 )

Дебіторська заборгованість за рахунками:

- за бюджетом

170

102029

51506

- за виданими авансами

180

68488

59342

- з нарахованих доходів

190

0

0

- із внутрішніх розрахунків

200

6222

6343

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

15780

23160

Поточні фінансові інвестиції

220

0

0

Грошові кошти та їх еквіваленти:

- в національній валюті

230

15865

23885

- у т.ч. в касі

231

153

443

- в іноземній валюті

240

1476

2120

Інші оборотні активи

250

16158

18934

Усього за розділом II

260

1063034

954548

III. Витрати майбутніх періодів

270

2226

1360

IV. Необоротні активи та групи вибуття

275

0

71

Баланс

280

18317794

18742976

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Власний капітал

Статутний капітал

300

2806382

2787457

Пайовий капітал

310

0

0

Додатковий вкладений капітал

320

0

0

Інший додатковий капітал

330

4931784

4444069

Резервний капітал

340

0

0

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

671059

1131842

Неоплачений капітал

360

( 0 )

( 0 )

Вилучений капітал

370

( 0 )

( 0 )

Накопичена курсова різниця

375

0

0

Усього за розділом I

380

8409225

8363368

Частка меншості

385

0

0

II. Забезпечення наступних виплат та платежів

Забезпечення виплат персоналу

400

134654

70380

Інші забезпечення

410

0

0

Сума страхових резервів

415

0

0

Сума часток перестраховиків у страхових резервах

416

0

0

Цільове фінансування

420

161671

491447

Усього за розділом II

430

296325

561827

ІІІ. Довгострокові зобов’язання

Довгострокові кредити банків

440

5276040

2431060

Інші довгострокові фінансові зобов’язання

450

0

0

Відстрочені податкові зобов’язання

460

0

11772

Інші довгострокові зобов’язання

470

580703

519158

Усього за розділом III

480

5856743

2961990

ІV. Поточні зобов’язання

Короткострокові кредити банків

500

899140

877075

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями

510

48640

1579888

Векселі видані

520

0

0

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

360210

521741

Поточні зобов’язання за розрахунками:

- з одержаних авансів

540

69964

78891

- з бюджетом

550

65872

55197

- з позабюджетних платежів

560

0

0

- зі страхування

570

50270

68453

- з оплати праці

580

136599

166296

- з учасниками

590

0

0

- із внутрішніх розрахунків

600

2066807

3443834

Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу

605

0

0

Інші поточні зобов'язання

610

57934

64203

Усього за розділом IV

620

3755436

6855578

V. Доходи майбутніх періодів

630

65

213

Баланс

640

Примітки

Керівник

Кривопiшин О.М.

Головний бухгалтер

Василюк I.А.


Звіт про фінансові результати за рік

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

7864204

7690411

Податок на додану вартість

015

798843

773248

Акцизний збір

020

( 0 )

( 0 )

025

( 62 )

( 72 )

Інші вирахування з доходу

030

( 0 )

( 0 )

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

035

7065299

6917091

Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

040

( 6121883 )

( 6066123 )

Валовий прибуток:

- прибуток

050

943416

850968

- збиток

055

( 0 )

( 0 )

Інші операційні доходи

060

406779

445917

У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності

061

0

0

Адміністративні витрати

070

( 205176 )

( 325768 )

Витрати на збут

080

( 2884 )

( 3456 )

Інші операційні витрати

090

( 540539 )

( 747606 )

У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності

091

( 0 )

( 0 )

Фінансові результати від операційної діяльності:

- прибуток

100

601596

220055

- збиток

105

( 0 )

( 0 )

Доход від участі в капіталі

110

0

0

Інші фінансові доходи

120

0

254

Інші доходи

130

76346

86364

Фінансові витрати

140

( 363085 )

( 259653 )

Втрати від участі в капіталі

150

( 0 )

( 0 )

Інші витрати

160

( 51293 )

( 52387 )

Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті

165

0

0

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

- прибуток

170

263564

0

- збиток

175

( 0 )

( 5367 )

У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності

176

0

0

У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності

177

( 0 )

( 0 )

Податок на прибуток від звичайної діяльності

180

( 213786 )

( 0 )

Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності

185

0

15575

Фінансові результати від звичайної діяльності:

- прибуток

190

49778

10208

- збиток

195

( 0 )

( 0 )

Надзвичайні:

- доходи

200

0

0

- витрати

205

( 0 )

( 0 )

Податки з надзвичайного прибутку

210

( 0 )

( 0 )

Частка меншості

215

0

0

Чистий:

- прибуток

220

49778

10208

- збиток

225

( 0 )

( 0 )

Забезпечення матеріального заохочення

226

0

0

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Матеріальні затрати

230

1684981

1735141

Витрати на оплату праці

240

1986113

2016026

Відрахування на соціальні заходи

250

764548

773931

Амортизація

260

1222708

1158271

Інші операційни витрати

270

937758

1236159

Разом

280

6596108

6919528

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Середньорічна кількість простих акцій

300

0

0

Скоригована середньорічна кількість простих акцій

310

0

0

Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

320

0

0

Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

330

0

0

Дивіденди на одну просту акцію

340

0

0

Примітки

Керівник

Кривопiшин О.М.

Головний бухгалтер

Василюк I.А.


Звіт про рух грошових коштів за рік

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

Надходження

Видаток

Надходження

Видаток

1

2

3

4

5

6

I. Рух коштів у результаті операційної діяльності

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування

010

263564

0

0

5367

Коригування на:

- амортизацію необоротних активів

020

1222708

X

1158271

X

- збільшення (зменшення) забезпечень

030

0

64274

19479

0

- збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць

040

80897

0

267859

0

- збиток (прибуток) від неопераційної діяльності

050

75663

0

0

34231

Витрати на сплату відсотків

060

262369

X

173876

X

Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах

070

1840927

0

1579887

0

Зменшення (збільшення):

- оборотних активів

080

0

110622

0

61310

- витрат майбутніх періодів

090

866

0

0

574

Збільшення (зменшення):

- поточних зобов’язань

100

1788225

0

1952309

0

- доходів майбутніх періодів

110

148

0

6

0

Грошові кошти від операційної діяльності

120

3519544

0

3470318

0

Сплачені:

- відсотки

130

X

262369

X

173876

- податки на прибуток

140

X

6791

X

179443

Чистий рух коштів до надзвичайних подій

150

6791

179443

Рух коштів від надзвичайних подій

160

0

0

0

0

Чистий рух коштів від операційної діяльності

170

3250384

0

3116999

0

II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності

Реалізація:

- фінансових інвестицій

180

0

X

0

X

- необоротних активів

190

0

X

0

X

- майнових комплексів

200

0

0

0

0

Отримані:

- відсотки

210

0

X

0

X

- дивіденди

220

0

X

0

X

Інші надходження

230

785377

X

1360557

X

Придбання:

- фінансових інвестицій

240

X

5179

X

634311

- необоротних активів

250

X

109989

X

634311

- майнових комплексів

260

X

0

X

0

Інші платежі

270

X

2201963

X

3154165

Чистий рух коштів до надзвичайних подій

280

0

1531754

0

2427919

Рух коштів від надзвичайних подій

290

0

0

0

0

Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності

300

0

1531754

0

2427919

III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності

Надходження власного капіталу

310

0

X

0

X

Отримані позики

320

158927

X

618880

X

Інші надходження

330

0

X

254

X

Погашення позик

340

X

1687280

X

1028674

Сплачені дивіденди

350

X

0

X

0

Інші платежі

360

X

100716

X

85793

Чистий рух коштів до надзвичайних подій

370

0

1629069

0

495333

Рух коштів від надзвичайних подій

380

0

0

0

0

Чистий рух коштів від фінансової діяльності

390

0

1629069

0

495333

Чистий рух коштів за звітній період

400

89561

0

193747

0

Залишок коштів на початок року

410

17341

X

91453

X

Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів

420

0

80897

0

267859

Залишок коштів на кінець року

430

26005

X

17341

X

Керівник

Кривопiшин О.М.

Головний бухгалтер



Примітки до річної фінансової звітності за рік

II. Основні засоби

Групи основних засобів

Код рядка

Залишок на початок року

Залишок на кінець року

первісна (пероцінена) вартість

знос

первісна (пероцінена) вартість

знос

1

2

3

4

14

15

Земельні ділянки

100

0

0

0

0

Інвестиційна нерухомість

105

0

0

0

0

Капітальні витрати на поліпшення земель

110

0

0

0

0

Будинки, споруди та передавальні пристрої

120

359921480

353170247

360586142

353610964

Машини та обладнання

130

9861043

8860284

9987190

8951339

Транспортні засоби

140

61328957

55820686

61375398

56411138

Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

150

119832

62383

127043

72261

Тварини

160

63

22

63

23

Багаторічні насадження

170

6026

5039

6041

5123

Інші основні засоби

180

25693

8804

27030

9677

Бібліотечні фонди

190

654

654

718

718

Малоцінні необоротні матеріальні активи

200

96567

96567

104114

104114

Тимчасові (нетитульні) споруди

210

1036

1036

1224

1224

Природні ресурси

220

0

0

0

0

Інвентарна тара

230

20

20

29

29

Предмети прокату

240

0

0

0

0

Інші необоротні матеріальні активи

250

2807

2807

3307

3307

Разом

260

431364178

418028549

432218299

419169917

PAGE   \* MERGEFORMAT 57


Диплом на заказ


1. Фактори, що визначають еволюцію людини.html
2. Природа процесу прийняття рішень 1
3. Тимское 22 Анализ ассортимента пива реализуемого в розничной торговой сети потребительского общества
4. Варианты ответов- А.
5. на тему- Технология хранения и переработки ярового ячменя сорт Одесски.html
6. Маска Красной смертиЭдгар ПоСобытия изложенные в книге являются плодом художественной фантазии автора
7. бюрократической формы монополии в формальнокорпоративную форму
8. 1Методом простых итераций 2Зейделя 3Гаусса 4Методом обратной матрицы 5Гаусса ~ Жордана Параме
9. Благодаря речи становится возможным отвлечь от познаваемого объекта то или иное его свойство и закрепить з
10. Типы политических систем
11. Новый органом или истинное указание на истолкование природы- природа существует объективно задача
12. Шахматы в художественной литературе
13. другому то дети всегда бы слушались родителей ученики учителей а преступники милиционеров
14. тематическая абстракция которая должна быть соответствующим образом конкретизироваться в зависимости от т
15. Статья 81 Независимость судей введена Федеральным законом от 02
16. тема Она устанавливается в нашей стране Конституцией Российской Федерации и Федеральным конституционным з
17. Руджеро Леонкавалло (Leoncavallo)
18. на тему Техніка плетіння різдвяного вінка Зміст 1
19. Интеллект 2012 по дисциплине Отечественная история А п-п
20. Строение и рефлекторная деятельность спинного мозга