Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

Єдність та відмінність категорій ldquo;попитrdquo; та ldquo;потребаrdquo;

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2016-03-30

Бесплатно
Узнать стоимость работы
Рассчитаем за 1 минуту, онлайн

1. Єдність та відмінність категорій “попит” та “потреба”.

Потреби – специфічний стан людини, який виникає внаслідок того, що люди –біологічні істоти, є часточками суспільної сис-ми, взаємодіють з навкол-м серед-м. Ек-на теорія стверджує, що потреби мають передекономічний хар-р (походж-ня), тобто підприємець може їх розпізнавати чи стимулювати, але не створювати. Знання теорій потреб дуже важливі у сучасних концепціях М. Саме тут потреби стали головним ринковим орієнтиром марк. д-ті. Попит – це побажання споживача з урахуванням його реальної купівельної спроможності.

Секрет успіху будь-якої фірми – якнайкраще задовольняти потреби.

2. Сутність та сучасні визначення поняття “маркетинг”.

Маркетинг – це процес вивчення і формування споживчих запитів і переваг, а також використання всіх ресурсів і потенціалу фірми для їх задоволення з урахуванням отримання прибутку і для особистої потреби споживачів.

М. від анг. “ринок, торгівля, продаж, комерційна діяльність”. Виник на поч. ХХ ст. в США.

Хронологія зародження і розвитку М. в США:

1901-1905рр. – дисципліни маркетинг продукції та методи М-гу включено до нав Ринкова ціна  формується під впливом безлічі факторів, що визначають стан відповідного ринку: на практиці виділяють 3 групи основних факторів

1908р. – організовано першу М-ву дослідницьку фірму.

1926р. – створено Американську національну асоціацію викладачів М-гу та реклами, а згодом Американське тов-во маркетингу.

1937р. – створено Американську М-гу асоціацію.

Є також інші визначення М-гу:

1) це сис-ма взаємопов’язаних дій щодо планування та втілення в життя задуму, ціноутворення, просування та розподілу ідей, товарів, послуг завдяки обміну, котрий задовольняє потреби (Американська маркетингова асоціація, 1985р.);

2) це процес вивчення і формування споживчих запитів та переваг, а також використання всіх ресурсів і засобів фірми для їх задоволення з метою отримання прибутку та для особливої користі споживачів (Ф.Котлер, 1990р.).

Існує багато визначень М.:

1) М. – сис-ма взаємопов’язаних дій щодо планування та втілення в життя задуму, ціноутв-ня, просування та розподілу ідей, товарів послуг завдяки обміну, котрий задовольняє потреби.

2) М– процес вивчення і формування споживчих запитів та переваг, а також використання всіх рес-в і засобів фірми для їх задоволення з метою отримання прибутку та для особливої користі споживачів.

3) Інше кажучі М. – це аналіз, планування, реалізація і контроль за втіленням “суміші” маркетингових рішень стосовно продукту фірми.

М. орієнтується на задоволення споживачів як необхідну передумову досягнення прибутку та перемоги в конкурентній боротьбі. Отже М це – стиль мислення пудприємця, який виходить із визнання пріорітетності споживача.

3. Об’єкти та суб’єкти маркетингу.

Об’єкти маркетингу:

1) Споживачі (цільові покупці) – вони є головним обєктом м.

2) Конкуренти;

3) Маркетингові посередники.

Суб’єкти маркетингу:

1) Продуцент або обслуговуюча організація (компанія або людина, які випускають товари або надають послуги);

2) Оптова торгівля (організація або люди, які придбають продукцію для перепродажу її роздрібній торгівлі ті (або) промисловим організаціям та комерційним підприємтсвоам);

3) Роздрібна торгівля (організація або люди, діяльність котрих пов’язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам);

4) Спеціалісти та спеціалізовані маркетингові фірми (організації або люди, які спеціалізуються на конкретних маркетингових функціях);

5) Виробничі споживачі (організації, люди, які придбають товари або послуги для використання у своїй діяльності);

6) Кінцеві споживачі (родина або людина, які купують товари (послуги) для особистого, сімейного або домашнього споживання).

4. Сутність та еволюція концепцій маркетингу.

М. як ринкова теорія управління бере початок з 1902р., коли в ряді провідних універ-в США – Гарвардському, Пен-сільванському, Піттсбурзькому, Віскон-сінському зявився курс лекцій з проб-лем раціональної організації товарообігу.

З 1908р. одна з комер-х фірм розпочала дослідні роботи, пов’язані з М-ою д-стю. З’являються перші тлумачення М-гу (Р. Батлер, А. Шоу), формуються основні принципи цієї дисципліни (Т. Бекман, П. Конверс, П. Черинатон).

1926р. – створена наукова організ-я викладачів М-гу і реклами, на базі якої в 1937р. було засновано Амер-ську асоціацію М-гу. Дослідженням проблем М-ї д-сті почали займатися провідні наукові центри в Англії, Німеччині, Франції.

Структури фірм у своїй еволюції пройшли 3 етапи:

1) орієнтація на вир-во;

2) орієнтація на збут;

3) орієнтація на маркетинг.

Основні етапи еволюції концепції М.

І. Пасивний (епізодичний, інструмен-тальний) М.

1) Концеп. М. – вир-ча – час пере-важного застосування – поч. ХХст.; в центрі уваги – вир-во; інструментарій – обсяги вир-ва, с/в; ринковий орієнтир – попит;

2) товарна – до сер. 20-х рр. – про-дукт (послуга) – якість, функціональні хар-ки, асортимент – попит;

3) збутова – до сер. 30-х рр. – сис-ма збуту – методи торгівлі, мистецтво про-дажу, канали розподілу, посередники – попит.

ІІ. Ринковий (управлінський, органі-заційний) М.

Час переваж. застос-ня – до поч. 60-х рр.; центр уваги – комплекс “вир-во – збут”; інструментарій – М-ві досліджен-ня, програми М-гу, marketing-mix; рин-ковий орієнтир – попит, запити.

ІІІ. Стратегічний (активний) М. – застос-ся нині – комплекс “під-во – ри-нок” – стратегічні плани М. – потреби.

Ф. Котлер виділив 5 основних прин-ципів, на базі яких комерційні організації ведуть свою М-ву діяльність.Ці принци-пи відображають і періоди становлення ринку.

1. Концепція вдосконалення в-ва –  передбачає, що покуп. надає перевагу широко доступній прод-ї з низькими цінами, тому п-во концентрує свої зусилля на вдосконаленні в-ва і підвищенні ефективності сис-ми розподілу.

2. Концепція вдосконалення товару – передбачає, що покуп. надають перевагу продуктам високої якості і експлуатаційних хар-к. П-во повинно сконцентрувати зусилля на постійному покращенні якості товару.

3. Концепція інтенсифікації нарощу-вання комерц. зусиль – перед., що покуп. будуть купувати тов. в достатній кількості,якщо постійно нарощувати зусилля для просування тов. на ринку і стимулювання їх продажу.

4. Концепція М.– передб. визначення потреб споживачів, цільових ринків і задовол. попиту за рахунок більш ефект. ніж у конкур-ів, в-ва.

5. Екомаркетинг і концепція соціально- етичного М. – п-во повинно задовольняти потреби спож., враховуючи інтереси сус-ва в цілому.

5. Концепція маркетингу.

Концепція М.– передб. визначення потреб споживачів, цільових ринків і задовол. попиту за рахунок більш ефект. ніж у конкур-ів, в-ва.

Запроводжуючи цю концепцію, п-ва орієнтуються на задоволення потреб певної групи споживачів, для чого постійно провадять дослідження ринку, аналіз і контроль М-ої д-сті.

Схема к. М-гу:

1. Дослідження ринку та виявлення потреб споживачів;

2. Вир-во товарів;

3. Проведення активних М-х заходів;

4. Досягнення своїх цілей завдяки максимальному задоволенню потреб цільового ринку.

К. М-гу – це сучасна концепція підприємницької д-сті. Основним об’єктом уваги в к. М. є потреби цільової групи споживачів.

6. Концепція вдосконалення вир-ва.

Концепція вдосконалення в-ва –  передбачає, що покуп. надає перевагу широко доступній прод-ї з низькими цінами, тому п-во концентрує свої зусилля на вдосконаленні в-ва і підвищенні ефективності сис-ми розподілу.

Стверджує, що споживачі надають перевагу широко розповсюдженим та доступним за ціною товарам.

Управління п-вом, яке орієнтується на дану концепцію, зосереджується на вдосконаленні вир-ва та підвищенні ефективності с-ми розподілу.

Застосування даної концепції доцільне в 2 ситуаціях:

1) коли існує високий попит на ці товари і покупці виявляють до них інтерес. У таких вип. вир-ки шукають шляхи збільшення випуску продукції.

2) коли с/в занадто висока і її можна зменшити за рах. підвищення продуктивності праці.

Схема к. вдоск. вир-ва:

1. Дослідження можливостей удоскона-лення вир-ва;

2. Вир-во товарів;

3. Представлення товарів на ринку;

4. Продаж товарів за порівняно низькими цінами.

7. Концепція вдосконалення товару.

Концепція вдосконалення товару – передбачає, що покуп. надають перевагу продуктам високої якості надійних і експлуатаційних хар-к. П-во повинно сконцентрувати зусилля на постійному покращенні якості товару.

Схема к. удоск. товару:

1. Дослідження можливостей підвищення якості товарів;

2. Вир-во товарів;

3. Представлення товарів на ринку;

4. Продаж товарів високої якості за відповідною ціною.

Приділяючи увагу насамперед якості товарів, п-во-вир-к має на увазі, що споживачі зацікавлені у придбанні цих тов-в, знають про наявність виробів конкур-в і роблять свій вибір, орієнтуючись на високу якість і погоджуючись платити за неї вищу ціну.

Орієнтація товаровир-в на цю концепцію управління п-вом часто призводить до “М-ої короткозорості”, коли вир-к так “закохується” у власний товар, що забуває про потреби споживачів.

8. Концепція збуту.

Концепція інтенсифікації нарощу-вання комерц. зусиль – перед., що покуп. будуть купувати тов. в достатній кількості,якщо постійно нарощувати зусилля для просування тов. на ринку і стимулювання їх продажу.

П-ва, орієнтовані на дану концепцію, керуються тим, що споживачі переважно не мають явного наміру придбати їхні товари, і тому треба вживати активних заходів для збуту товару.

Схема к. збуту:

1. Вир-во товарів;

2. Представлення товарів на ринку;

3. Активізація збутової д-сті;

4. Досягнення значних обсягів продажу товарів.

На практиці дану концепцію реалізують, нав’язуючи покупку споживачеві, при-чому продавець намагається за будь-яких умов підписати угоду та здійснити продаж, а задоволення потреб спожи-вача є для нього другорядною справою.

9. Концепція соціально-етичного м.

Екомаркетинг і концепція соціально- етичного М. – пов’язана з вивченням потреб та інтересів цільових ринків, забезпеченням бажаної задоволеності їх ефективнішими і продуктивнішими, ніж у конкурентів, способами з одночасним збереженням або зміцненням добробуту споживача та сус-ва в цілому. п-во повинно задовольняти потреби спож., враховуючи інтереси сус-ва в цілому.

Виникла під впливом багатьох зовнішніх факторів, зокрема погашення якості довкілля, обмеженості природних ресурсів, стрімкого приросту населення. К. вимагає збалансування усіх трьох чинників:

1) прибутків п-ва;

2) споживчих потреб цільової групи;

3) інтересів сус-ва.

Схема к. соц.-етичного М.:

1. Дослідження ринку і виявлення потреб спож-в та інтересів сус-ва загалом;

2. Вир-во товарів;

3. Вживання активних М-х заходів;

4. Досягнення своїх цілей через задово-лення потреб цільового ринку та врахування інтересів сус-ва.

10. Особливості і цілі сучасного М.

Маркетинг – це процес вивчення і формування споживчих запитів і переваг, а також використання всіх ресурсів і потенціалу фірми для їх задоволення з урахуванням отримання прибутку і для особистої потреби споживачів. Сучасному М. хар-ні такі тенденції розвитку:

1. Зростання інвестицій у розвитку М-ої діяльності

2. Удосконалення М-ої інфраструктури

3. Технічне удосконалення М.

4. Підвищення культури М.

5. Зміни цільової орієнтації

6. Проникнення М. в нові області

11. Тенденції розвитку сучасного М.

1. Зростання інвестицій у розвитку М-ої діяльності

2. Удосконалення М-ої інфраструктури

3. Технічне удосконалення М

4. Підвищення культури М

5. Зміни цільової орієнтації

6. Проникнення М в нові області

12.Сутність та види попиту в М.

Попит – це побажання споживача з урахуванням його реальної купівельної спроможності.

Види попиту:

1) Негативний – покупець може, але не хоче купувати даний товар так як ставиться до нього негативно.

2) Нульовий – покупець може купити, але але не купує даний товар, окільки ставиться до нього байдуже або не знає про його існування.

3) Спадний – обсяги закупівлі товару безперервно зменшуються.

4) Непостійний (нерегул-й, сезонний) –  обсяги закупівель колив-ся протягом року.

5) Латентний (що тільки зароджується) існує у вигляді запитів або окремих покупок.

6) Повноцінний – досить високий з погляду комерційних вигод продавця.

7) Оманливий – повноцінний протягом короткого часу, але такий, що не має перспектив у майбутньому.

8) Ажіотажний – досить високий, але внаслідок штучно створених обставин.

9) Небажаний (нераціональний) – високий попит на товари небажані з погляду етичних норм або соц.стандартів сус-ва.

10) Повсякденний (перманентний) – сталі обсяги продажу за короткі обсяги часу (день, тиждень).

11) Особливий – на унікальні товари.

12) Інфляційний – на товари, які купуютьсяз метою збереження вартості гр.заощаджень від інфля-го знецінення .

13. Сутність сучасного марктингу.

Маркетинг – це процес вивчення і формування споживчих запитів і переваг, а також використання всіх ресурсів і потенціалу фірми для їх задоволення з урахуванням отримання прибутку і для особистої потреби споживачів.

Сучасний М. базується на таких принципах:

1. Обгрунтований вільний вибір мети і стратегій розвитку фірм;

2. Спрямованість на кінцевий результат і довготермінову перспективу д-сті фірми;

3. Пріоритет нужд і потреб споживачів;

4. Комплексний підхід до мети і ресурсів компанії;

5. Оптимальне співвідношення центра-лізації і децентралізації управління;

6. Принцип активної політики;

7. Науковий підхід до вирішення М-х проблем.

Основною метою М. є сприяти вир-ву того, що продається, а не продажу того, що виробляється, тобто ринковим орі-єнтиром є потреби споживачів; взаємна вигода споживача і вир-ка; досягнення найкращих ек-них результатів.

М. є складовою частиною ринкової концепції, яка хар-ся сукуп-тю ек-них відносин між продавцями та покупця-ми, наявністю попиту і пропозиції на товари, послуги, ідеї.

В центрі уваги сучас. М є комплекс “під-во-ринок”.

14. Принципи маркетингу.

1. Обгрунтований вільний вибір мети і стратегій розвитку фірм;

2. Спрямованість на кінцевий результат і довготермінову перспективу д-сті фірми;

3. Пріоритет нужд і потреб споживачів;

4. Комплексний підхід до мети і ресурсів компанії;

5. Оптимальне співвідношення центра-лізації і децентралізації управління;

6. Принцип активної політики;

7. Науковий підхід до вирішення М-х проблем.

15. Цілі маркетингу.

Основна мета М. – сприяти вир-ву того, що продається, а не продажу того, що виробляється.

Загальними цілями М. є:

1) досягнення максимально можливого високого споживання, що створює умо-ви для максимального зростання вир-ва, зайнятості, багатства;

2) досягнення максимальної споживчої задоволеності;

3) надання найширшого вибору, гранич-ної можливої різноманітності товарів;

4) максимальне підвищення якості життя (якість, кількість асортименту, доступ-ність і вартість товарів; якість фізичного сережовища; якість культурного життя);

5) взаємна вигода споживача і вироб-ка.

16. Стратегічні задачі маркетингу.

До стратегічних задач М. належать:

1) стратегії поведінки на ринку;

2) стратегії продукту.

Стратегічні задачі повязані в основному з організаційно-комерційною функцією розподілу, з формуванням та організацією каналів збуту. До них відносяться наступні задачі: прогнозування та планування перспективних потенційних каналів та шляхів збуту; обгрунтування та вибір прямого або непрямого типу збуту товарів, тобто без або з включенням проміжних ланок (суб”єктів) на шляху товару від виробника до споживача (пряма поставка самою фірмою-виробником; оптовій або роздрібній організації).

СЗ також мають місце при організації фізичного переміщення товару до споживача. До них відносяться задачі маркетинг-логістики, які пов”язані з вибором оптимальних каналів та шляхів збуту, розміщення складів (їх функції, кількість та ємкість), а також з розробкою М-х заходів з ефективного супроводження товарних потоків від виробника до споживача.

17. Сутність та види основних функцій маркетингу.

1. Комплексне вивчення риинку і проблем, пов’язаних з маркетингом.

2. Узгодження параметрів товару з вимогами споживачів, планування товарного асортименту.

3. Планування збуту.

4. Фізичний розподіл товару (управління запасами, транспортування).

5. Забезпечення взаємозв’язку між складовими торгівельно-виробничої системи.

6. Реалізація договорів.

7. Сервіс і зворотній зв’язок зі споживачами (посттранс акція).

18. Тактичні задачі маркетингу.

І. в області управління новими продуктами:

1) обгрунтування доцільності вир-ва тієї чи іншої продукції шляхом виявлення існуючого та потенційного попиту;

2) організація науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт по створенню зразків і моделей продукції;

3) координація і планування виробничої, збутової і фінансової д-сті під-ва;

4) організація і вдосконалення системи і методів збуту продукції;

ІІ. в області управління товарами, які вже реалізуються на ринку:

1) річне планування;

2) реалізація політики цін;

3) модифікація продукту, його оновлення і комбінування;

4) аналіз і прогноз ситуації на ринках, можливості збуту;

5) реклама;

6) обслуговування споживачів.

19. Основні напрямки класифікації М.

1.В залежності від реалізаційної і М-ої д-ті:

-М орієнтований на продукт або послугу;

-М орієнт. на споживача;

-інтегрований М;

2. В залежності від сфери М-ої д-ті:

-М товарів споживчого призначення;

-М тов.виробничого призначення;

3. В залежності від періоду, на який розробляється М-ва політика під-ства:

-стратегічний М;

-оперативний М.

4. В залежності від ступеня диференціації М-ої ді-ті:

-глобальний М;

-диференційований М;

5. В залежності від видів попиту:

-конвенційний М ( активізація попиту при негативному значенні останнього);

-стимулюючий М (підвищення попиту при його нульовому значенні);

-ремаркетинг (запобігання для наділення попиту);

-синхромаркетинг;

-розвиваючий (перетворення потенціального попиту в активний);

-підтримуючий;

-демаркетинг (стимулює ажіотажний попит);

-тактичний;

-протидіючий;

6. В залежності від основний об’єктів уваги, цілей і засобів їх досягнення:

-виробничий М;

-товарний;

-ринковий;

-сучасний;

-торгівельний;

7. В залежності від рівня маркетингової діяльності:

-макроМ (на рівні держави);

-мікроМ(фірми);

-мегаМ(поєднує державу і фірму);

8.В залежності від мети М ді-ті:

-комерційний

-некомерційний

9.В залежності від видів продукції:

-М товарів

-М послуг.

20. Ринкова частка фірми як основний показник ефективності її маретинго-вої діяльності.

Фірма, яка діє на ринку в умовах склад-ної, дуже мінливої ситуації, може розраховувати на успіх за умови постій-ного перегляду своїх цільових, стратегічних і тактичних настанов. При цьому діяльність її має спиратися на принципи (засади), серед яких найважливішими вважаються такі:

1. Перед тим як починати організацію вир-ва, слід спочатку визначити, який товар, з якими споживчими властивостя-ми, якої якості, за якою ціною, в яких кількостях та в яких місцях бажає придбати потенційний покупець.

2. Маркетинг покликаний сприяти покращанню якості життя людини.

3. Орієнтиром функціонув-ня фірми має стати не епізодична вигода, результат, а цілі довгострокового порядку, що дає можливість фірмі посісти чільне місце на ринку, а отже, вдало працювати на свій імідж.

4. Фірма повинна не тільки пристосову-ватися до вимог ринку, запитів покупця, а й активно впливати на них, що є дуже суттєвим при створенні і просуванні товару ринкової новизни.

20. Ринкова частка фірми як основний показник ефективності її маретингової діяльності.

Фірма, яка діє на ринку в умовах склад-ної, дуже мінливої ситуації, може розраховувати на успіх за умови постій-ного перегляду своїх цільових, стратегічних і тактичних настанов.

Існує 4 типи ринків щодо к-сті продавців і особливістю їх поведінки:

1) ринок чистої конкуренції – на ньому діє багато фірм, які виробляють стандартний продукт; ринкова частка фірми – мала. Ціни стабільні. Роль М-х досліджень, розробки товару, політики цін, реклами, стимулювання збуту мінімальна.

2) ринок монополістичної конкуренції – фірма намагається розробити різні плани М-ої д-сті для різних сегментів ринку, щоб до пропонованого товару привернути увагу якомога більшої к-сті покупців.

3) олігополістичний ринок – діють кілька конкурентів, ціна на товар досить стійка, бо як тільки один з конкурентів змінить її на певний товар, фіші одразу ж починають відповідні дії, щоб звести до мінімуму дисбаланс на ринку.

4) чиста монополія – на цьому ринку діє один продавець, який виробляє унікальний продукт, політика цін залежить від товару, попиту на нього, політики держави.

21. Керовані і некеровані фактори маркетингу.

Навколишнє середовище М-гу – це сукупність чинників, під впливом яких здійснюється М., формується його структура.

На мар-ву д-сть впливають найрізнома-нітніші фактори, які класифікуються на:

контрольовані (внутрішні);

неконтрольовані (зовнішні).

До контрольованих факторів належать ті, до яких безпосередньо причетна фірма, її фінансові, виробничі, ек-ні,  кадрові служби, підрозділи НДДКР, матеріально-технічного постачання і власне маркетингові структури. Саме від них залежить визначення цілей дій, структури маркетингу, типів його організації, а також вибір цільового ринку, система контролю. Це:

1) фактори, які управляються вищим керівництвом

сфера д-сті;

загальні цілі;

роль маркетингу, завдання, ф-ії;

роль ін. підпр-цьких ф-й;

корпоративна культура.

2) фактори, які визначаються службою маркетингу

види цільових ринків;

цілі маркетингу;

організація маркетингу;

організація маркетингу;

контроль і керів-во М-ої д-сті.

Серед неконтрольованих факторів виділяють:

1) фактори зовн. середовища

політика уряду;

законодавство;

стан ек-ки країни;

існуюча технологія;

екологія (вимоги до неї);

соціальна відповідальність;

культурне середовище;

сис-ма засобів масової інфор-ії.

2) фактори проміжного середовища

поведінка споживачів;

пов. торгів-х організацій;

пов. конкур-в;

пов. конкретних аудиторій;

банківська сис-ма;

страхові контори;

страх. фірми, які здійснюють М-ві дослідження.

22. Зовнішні фактори маркетингу.

Серед зовнішніх (неконтрольованих) факторів виділяють:

1) фактори зовн. середовища

політика уряду;

законодавство;

стан ек-ки країни;

існуюча технологія;

екологія (вимоги до неї);

соціальна відповідальність;

культурне середовище;

сис-ма засобів масової інфор-ії.

2) фактори проміжного середовища

поведінка споживачів;

пов. торгів-х організацій;

пов. конкур-в;

пов. конкретних аудиторій;

банківська сис-ма;

страхові контори;

страх. фірми, які здійснюють М-ві дослідження.

23. Керовані фактори системи маркетингу.

До контрольованих факторів належать ті, до яких безпосередньо причетна фірма, її фінансові, виробничі, ек-ні,  кадрові служби, підрозділи НДДКР, матеріально-технічного постачання і власне маркетингові структури. Саме від них залежить визначення цілей дій, структури маркетингу, типів його організації, а також вибір цільового ринку, система контролю. Це:

1) фактори, які управляються вищим керівництвом

сфера д-сті;

загальні цілі;

роль маркетингу, завдання, ф-ії;

роль ін. підпр-цьких ф-й;

корпоративна культура.

2) фактори, які визначаються службою маркетингу

види цільових ринків;

цілі маркетингу;

організація маркетингу;

організація маркетингу;

контроль і керів-во М-ої д-сті.

24. Концепція 4 “Р”.

Найважливішимим елементами М. є так звані “4Р”маркетингу. (продукт, ціна , місце, просування). Ці 4 елементи у сук-ті становлять комплекс М.(marketing mix-маркетингова суміш)

Продукт (якість, асортимент, сервіс).

Під якістю ми розуміємо весь набір властивостей продукту, за якими споживач робить висновки про його переваги. Часто інструментом, який сприяє продажу є асортимент. Він має:

широту (к-ть найменувань прод-ії)

глибину (к-ть видів виробів на одне найменування прод-ії- сотні малюнків тканин тощо).

На перший план у конкурентній боротьбі висув-ся сервіс. Його елем-ти: техн.обслуг-ня, гарантія, інструктаж та рекомендації до та після купівлі, установлення, підготовка персоналу, робота зі скаргами клієнтів, забезпечення документацією, комплектуючими деталями, оперативність.

Ціна (знижки, націнки, терміни виплати) з одного боку повинна бути придатною для споживача, а з іншого забезп-ти прибутковість. Ціноутворення: підрахунок собівартості, визн-ня можливого попиту при цій ціні, прогнозування реакції конкурентів, перевірка відповідності цін нормативним актам, призначення конкретної ціни.

Розподіл – вибір оптимальної схеми доставки прод-в до споживача(напряму, через оптову торгівлю, агентів), її фіз.втілення(транспортування тощо), а також післяпродажне(сервісне) обслуговування споживачів.

Просування на ринку. пердбачає ефективні контакти з споживачами: створення позитивного іміджу компанії та її прод-її, реклама, виставки, ярмарки, торгові знижки, торгівля у кредит, персональний продаж.

25. Види М. в залежності від попиту.

Відповідно до хар-ру попиту виділяють декілька типів М. кожний з них передбачає конкретну  програму, спрямовану на досягнення конкретної марк.мети.

1) Конверсійний М. – мета – створити попит, програма передбачає різні заходи жормування попиту та стимулювання збуту.

2) Стимулюючий М. мета – стимулювати попит. Заходи різноманітні – від ознайомлення спживачів з можливостями товару до зміни об’єктивних умов, що стимулюють його викор-ня.

3) Синхромаркетинг. Мета – регулювання попиту при його коливаннях (пільгові ціни на туристичні путівки взимку).

4) Підтримуючий М. Мета –підтримати задовільний попит. Інструмени– продумана політика цін, контоль витрат на М.

5) Ремаркетинг. Мета – відновити попит, що знизився. Методи: надання товару ринкової новізни, переорієнтація під-ва на нові ринки.

6) Демаркетинг. Мета – зменшити надмірний попит. Програма реалізується через підвищення цін, скорочення або припинення реклами, продаж ліцензій на право в-ва товарів.

7) Протидіючий М. Мета – звести нанівець попит, який суперечить інтересам сус-ва, п-ва припиняють в-во таких товарів, контрольні органи вилучають їх із торговлі , через засоби масової інф-ії кампанії проти споживання товару (алкогольні напої, тютюнові вироби).

26. Сутність та принципи соц.-етичного М.

М. за своєю суттю не є альтруїстичним. Прагнення до прибутку є норальним орієнтиром д-ті фірми, але іноді обраний шлях суперечить моральним нормам та  довгостроковим інтересам сус-ва. Якщо до формули “М. як д-ть , орієнтована на потреби споживача” додати з “одночасним поліпшенням життєвого рівня сус-ва “, то отримаємо концепцію соц.-етичного М. Йдеться, зокрема, про зростання уваги проблем захисту навкол-го сер-ща.

27. Комплекс маркетингу.

Комплекс М-гу являє собою поєднання чотирьох складових – товару, виробу (product), ціни (price), місця (place), методів поширення (promotion).

28, 29.Сис-ма М. mix.

З кінця 50-х рр. сис-ма засобів М. (тобто сук-ть прийомів та методів, конкретного інструментарію, який викор-ся фірмою для досягнення посавленої мети, розв’язання відповідних ринкових завдань ) трактується як “маркетингова суміш” (marketing-mix). З кінця 70-х усі можливі елементи цієї суміші були об’єднані в 4 групи (концепція 4 “Р”):

1) product – продукт, товар:

асортимент;

якість;

дизайн;

торговельна марка;

упаковка;

розміри;

сервіс;

гарантії;

можливості повернення.

2) place – місце розподілу:

канали;

транспортна упаковка;

асортимент;

розміщення;

запаси;

транспортування.

3) promotion – просування, комунікації:

стимулювання збуту;

суспільні відносини;

пропаганда;

прямий продаж.

4) price – ціна:

прейскурантна;

знижки;

терміни платежу;

умови кредитування.

Зараз цю концепцію доповнено ще кількома “Р”:

people – люди (споживачі, персонал фірми);

personal selling – персональний продаж;

package – упаковка.

30. Сутність та елементи навколиш-нього середовища маркетингу.

Маркетинговая среда фирмы – совокупность активных субъектов и сил, действующих за пределами фирмы и влияющих на возможности руководства службой маркетинга устанавливать и поддерживать с целевыми клиентами отношения успешного сотрудничества.

Макросреда представлена силами широкого социального плана, такими как факторы демографического, экономического, природного, экологического, технического и культурного характера, которые оказывают влияние на микросреду.

Тенденции развития факторов оказывают значительное влияние на потребление. Ранее выявленная тенденция позволяет предприятию пользоваться конкурентным преимуществом.  Демография - наука, изучающая население с точки зрения его численности, плотности и т. д. Население - потенциальные потребители продукции фирмы. В связи с происходящим демографическим взрывом особое внимание привлекают 2 проблемы:

1. Ограниченность природных ресурсов планеты и возросшие требования к уровню жизни.

2. Неравенство демографического роста (В зависимости от стран, в развивающихся одна ситуация, в развитых - другая).

Темп демографического роста имеет существенное значение для делового мира. Рост народонаселения влечет рост потребностей - развитие рынка (однако, если покупательная способность окажется недостаточной, наступит спад и произойдет сужение рынков). Но когда рост оказывает существенное давление на существующие ресурсы, цены имеют тенденцию повышаться, а конкурентоспособность падать.

Ранее выявленная тенденция позволяет предприятию пользоваться конкурентным преимуществом.

Взаимосвязанный комплекс экономико-правовых факторов представляет собой внешнюю среду функционирования фирмы. Рынок определяется не только населением, но и его покупательной способностью. Покупательная способность есть функцией 4 факторов - дохода, цен, сбережений, стоимости кредита.

Когда доход возрастает, доля расходов на питание  уменьшается, доля расходов на ведение хозяйства остается такой же и доля расходов на другие направления (отдых, транспорт, сбережения, здоровье, обучение) возрастает (это закон Эрнста Энджело).

По мере изменения дохода маркетологи должны анализировать изменение спроса на различные блага и услуги.

В последнее время серьезное внимание уделяется среде обитания человека. Экология производства и потребления может потребовать существенной переориентации в деятельности фирмы, увеличения ее расходов, в том числе на научные исследования. (Плюс - соответствующее законодательство и рекомендации “Грин-пис”).

Маркетологи должны учитывать влияние 3 тенденций в развитии природной среды:

1. Истощение природных ресурсов.

2. Рост загрязнений.

3. Возрастающее вмешательство государства в эту область.

Взаимосвязанный комплекс экономико-правовых факторов представляет собой внешнюю среду функционирования фирмы. Однако, как правило, экономическая деятельность фирмы формируется в рамках существующего законодательства.

Традиционно государство действует в ряде областей но для общих интересов: оборона, общественные услуги (транспорт, страхование, банки, образование, энергетика, авиация...).

Условно, всю систему законодательных актов и нормативов можно подразделить на: регулирующие взаимоотношения с потребителями; с другими фирмами, поставщиками и посредниками; защищающие высшие интересы общества и формирующие экономический базис государства успешность маркетинговой деятельности фирмы определяется не только знанием законов, но и точностью их исполнения и умением предвидеть изменения той или иной ситуации.

Нельзя считать культурную среду общества вторичным фактором. Приверженность национальным традициям и обычаям, моральным и культурным ценностям, культивируемая в том или ином обществе, может оказаться решающим фактором в выборе маркетинговой стратегии фирмы. Особенно это касается товаров массового спроса, одежды продуктов питания.

Основные культурные элементы - ценности, привычки, мнения и т. д. (они хотя и остаются стабильными, однако оказывают существенное влияние).

7 сил развития общества:

  1.  Развитие личности.
  2.  Гедонизм (предпочтение удовольствия в жизни).
  3.  Гибкость (способность личности адаптироваться к меняющемуся миру).
  4.  Жизнеспособность.
  5.  Развитие идей космополизма.
  6.  Развитие этичности.
  7.  Желание знать свои корни, происхождение и историю.

Изучение окружающих условий позволяет выявить как имеющиеся возможности, так и трудности для предприятия.

31. Чинники зовнішнього середовища маркетингу.

Це сук-ть об'єктів, що діють за межами фірми і взаємин між ними і фірмою. Їх звичайно поділяють на 2 групи: мікро- і макросер-ще. Мікросер. становлять: конкуренти, клієнти, постачальники, посередники, контактні аудиторії. Контактні аудиторії- це групи, що виявляють інтерес до діяльності фірми і можуть вплинути на досягнення поставлених цілей. віділяють 7 контактних груп: 1)внутрішні контактні аудиторії (трудовий колектив, акціонери, рада директорів, профспілки)

2)місцеві (місцеві жителі) 3)фінансові (банківські службовці, аудитори, дебітори, кредитори) 4)контактні аудиторії держ.установ( держ. службовці, що відповівдають за реєстрацію, працівники податкової служби та статистичних органів, пожежної інспекції тощо) 5)конт.ауд. засобів масової інформації (журналісти, економічні оглядачі, співробітники відділів реклами та інформації) 6) груп громадської дії (активісти екологічного руху, руху за здоровий спосіб життя) 7) конт. ауд. публіки - лідери громадської думки (естрадні зірки, спортсмени, політики)

Макросередовище - фактори, які впливають на фірму та її мікросер-ще і які вона не може контолювати. Поняття макросер-ща визначають 5 груп факторів: екон. (темпи інфл-ії, дефляції, рівень зайнятості, сис-ма оподаткування, доходи споживачів  ), соц-культурні (демографічна ситація, соціально культурні умови), природно- геграфічні (кліматичні умови, інфрастр-ра регіону, забезпеченість енергією, корисними копалинами, якість груну, повітря, води, забруднення навк.сер-ща), технологічні (рівень розвитку науки та техніки, темпи НТП, кваліфікація роб.сили), політико- правові (законодавче рег-ня ек. д-ті, антимонопольне рег-ня, рівень корумпованості, ставлення до іноземних компаній).

32. Сут-ть та осн. задача МТП.

МТП- це комплекс заходів щодо створення товарів(послуг) і ууправління ними з метою задоволення  потреб споживачів і отримання підпр-м прибутку.ТП – це сфера д-ті фірми по прийняттю рішень в області товарної номенклатури і товарного асортименту. Головна задача МТП полягає в тому, щоб забезпечити в-во тих товарів, які в найбільшій степені відповідають вимогам споживачів і мають найбільшу конкурентоспроможність на ринку.(сприяти в-ву того, що купується, а не того, що виробляється).

33. Основні ф-ії МТП.

1.Визначення попиту на товар, його прогнозування. 2)Сегментація ринку. 3)Забезпечення якісних відповідних хар-к товару пипиту споживачів. 4) Розробка концепції життєвого циклу товарів 5)Визначення конкурентоспрможності товарів, їх підвищення. 6) Управління товарним асортиментом. 7)Зняття з в-ва застарілих виробів. 8)Управдіння товарною масою і упаковкою.

34. Рівні товару в М.

Існує 3 рівні товару або факторів за якими споживач оцінює товар обираючийого серед подібних товарів.1)Товар за задумом виробника (потреба заради якої він створюється) 2)Товар у реальному втіленні (певні властивості товару або послуги): якість, дизайн, упаковка,

марочна назва, його імідж.3)Товар із підсиленням, тобто надання додаткових послуг споживачеві: монтаж устаткування, гарантія, сервіс.

35. Специфіка тов. в М.

Товар- це сук-ть матеріальних та нематер-х хар-к і властивостей, які пропонуються споживачу для задоволення потреб, вирішення його проблем. Продукт праці, властивості якого задовольняють потреби покупця., це засіб за допомогою якого можна задовольнити певну потребу. Товар класифікують:1) за часом викор-ня (короткот-ве, тривалого вик-ня, послуги) 2) Взалежності від типу споживача (спживчі, промислового призначення.) 3) За типом зростання ринкового попиту(впроваджені на ринок вперше, товари на які попит підвищується, високорентабельні товари, товари попит на які зменшується).

36. Інд. конкурент. спромож. товару: сутн-ть та методика розр-ку.

КС прод-ії – це здатність товару бути обраним споживачем з ряду інших аналогічних товарів фірм- конкурентів завдяки більш високим споживчим властивостям. КС прод-ії визнач-ся шляхом порівняння її з аналогічною прод-ією конкурентів шляхом порівняння ціни спживання прод-ії.(ЦС= Ц купівлі+Ц експл-ції+ Ц утилізації). Необхідною умовою КС є максимізація питомого споживчого ефекту(КС= спож-й еф./ЦС>мах).

37. Концепція життєвого циклу товару.

Життєвий цикл товару – концепція, за доп. якої відображається процес розробки товару, збуту його, одержання прибутку, поведінки конкурентів, розвитку стратегії М-гу фірми від моменту зародження ідеї про створення товару до зняття його з ринку.

Етапи ЖЦ:

1) розробка;

2) впровадження;

3) зростання;

4) зрілість;

5) спад.

Етап розробки пов’язаний лише з витратами на створення конструкції виробу, відпрацювання його на технологічність, підготовку вир-х потужностей і персоналу. Про прибуток не може бути й мови. Доводиться брати кредит у банку на проведення НДДКР.

Етап впровадження починається з надходження у продаж першого зразка товару. Збут зростає повільно, що пояснюється:

1) затримками в розширенні вир-ва;

2) технічними проблемами;

3) неналагодженістю каналів розподілу;

4) небажанням покупців змінювати усталені звички;

5) утрудненнями, пов’язаними з початковою ціною товару.

Витрати на стимулювання значні, що випливає з необхідності:

1) інформувати потенційного покупця про новий товар;

2) спонукати покупців до придбання товару;

3) забезпечити розповсюдження товару через роздрібну мережу;

На цьому етапі фірма або все ще зазнає збитків, або прибуток її незначний.

Етап зростання хар-ий активізацією збуту товару, появою його нових модифікацій. Водночас збільшується коло конкурентів. Ціни можуть дещо знижуватися, прибуток зростає. Для зміцнення конкурентного становища фірма може обрати (або викор-ти у сукупності) такі стратегічні напрямки:

1) поліпшення якості продукту, створення його нових модифікацій;

2) розширення сегментації ринку;

3) вихід на нові канали розподілу;

4) організація реклами та стимулювання здійснення покупки.

Етап зрілості (насичення). Темпи зростання збуту гальмуються. Загострюється конкуренція. Ціни падають. Для підтримання високого рівня продажу необхідно:

1) збільшувати зручність та надійність;

2) використовувати нові матеріали в конкуренції продукту;

3) активізувати рекламу;

4) підкреслювати нове в упакуванні;

5) акцентувати безпечність товару;

6) пропонувати набір моделей;

7) множити послуги споживачам;

8) використовувати нові канали розподілу;

9) виходити на нові сегменти ринку;

10) пропонувати нові товарні марки;

11) знижувати ціни;

12) виходити на нові засоби масової інформації;

13) поліпшувати сервісне обслуговування.

Етап спаду (занепаду, скорочення ринку, оновлення товару). Для гальмування цього процесу необхідні інтенсивні заходи. Доцільним є рішення: вир-во продукції припинити або передати його іншій (напр., дочірній) фірмі.

Затримка зі зняттям з вир-ва застарілих виробів різко знижує прибуток фірми внаслідок таких обставин:

1) багато продукції нагромаджується в каналах збуту;

2) збільшуються витрати на рекламу;

3) великі втрати часу, пов’язані з організацією збуту, затримується розробка нових товарів;

4) знижується імідж фірми.

Усе це вимагає негайних заходів щодо зміни товарної політики фірми::

1) визначити товари, які різко втрачають свої споживчі властивості;

2) зібрати для цього всебічну інформацію і ретельно її проаналізувати;

3) прийняти відповідне рішення щодо вир-ва товару;

4) вилучити товари з товарного асортименту фірми.

38. Матриця Бостонської консультативної групи: сутність і значення в маркетинговій діяльності.

Матричний метод “Бостон консалтинг груп” простий у використанні, основа-ний на доступній інформації і не потре-бує значних витрат, отримувані резуль-тати зрозумілі для інтерпретації та прийняття рішень.

Матриця “Бостон консалтінг груп” доз-воляє компанії класифікувати асорти-ментну групу по її частці на ринку відносно основних конкурентів та темпам росту галузі. Використовуючи матрицю, фірма може визначити:

1) який з її підрозділів грає ведучу роль в порівнянні з конкурентами;

2) яка динаміка її ринків: вони розвиваються, стабілізуються або скорочуються.

В основі матриці лежить припущення, що чим більше доля підрозділу на ринку, тим нижче відносні витрати та вище прибуток в результаті економії від масштабів вир-ва, накопичення досвіду та покращення позиції при укладанні угоди.

Матриця виділяє 4 типи підрозділів:

1) “зірки”;

2) “дойні корови”;

3) “знаки питання”;

4) “собаки”.

Аналіз проводиться на основі порівнян-ня експертних оцінок для будь-якої то-варної групи або окремого товару з да-ними про зміну попиту та ринкової частки підприємства виробника.

39. Різновиди товарів за матрицею Бостонської консультативної групи.

Матричний метод “Бостон консалтинг груп” простий у використанні, оснований на доступній інформації і не потребує значних витрат, отримувані результати зрозумілі для інтерпретації та прийняття рішень.

Аналіз проводиться на основі порівняння експертних оцінок для будь-якої товарної групи або окремого товару з даними про зміну попиту та ринкової частки підприємства виробника. Ідея методу полягає в розподілі товарних груп на чотири типи:

  1.  товари, попит на які зменшується, а ринкова частка – незначна (умовне найменування – “собаки”);
  2.  товари, попит на які зростає з невеликою ринковою часткою (“дикі кішки” або “?”);
  3.  товари, попит на які зростає інтенсивно, а ринкова частка може збільшуватися (“зорі”);
  4.  товари, які визначають ринкову частку виробника, попит на них сталий і мало змінюється (“корови”).

Подібний розподіл та його аналіз дають можливість кількісно і якісно оцінити рішення про звільнення від неперспективних товарів та концентрацію з зусильна таких, які є важливими в стратегічному плані для збереження стійкого стану підприємства на ринку.

40. Різновиди маркетингових стратегій за матрицею Бостонської консультативної групи.

Матричний метод “Бостон консалтинг груп” простий у використанні, оснований на доступній інформації і не потребує значних витрат, отримувані результати зрозумілі для інтерпретації та прийняття рішень.

Аналіз проводиться на основі порівняння експертних оцінок для будь-якої товарної групи або окремого товару з даними про зміну попиту та ринкової частки підприємства виробника.

В залежності від товарної групи (“собаки”, “?”, “зірки”, “корови”) розрізняють такі види маркетингових стратегій:

  1.  Зменьшення зусиль або продаж;
  2.  Інтенсифікація маркетингових зусиль або вихід з ринку;
  3.  Використання прибутку для допомоги СГП, що збільшуються; підтримання існуючого становища;
  4.  Інтенсифікація маркетингових зусиль для підтримання або збільшення частки на ринку.

41. “Зірки” в матриці Бостонської консультативної групи: сутність та відповідні маркетингові стратегії.

“Зірки” – це один з умовних типів товарних груп, що розподілені за матричним методом Бостонської консультативної групи.

“Зірки” – це товари, попит на які зростає інтенсивно, а ринкова частка може збільшуватися.

Для цієї товарної групи застосовується маркетингова стратегія використання прибутку для допомоги самостійним господарчим підрозділам, що збільшуються; підтримання існуючого становища.

42. “Дойні корови” в матриці Бостонської консультативної групи: сутність та відповідні маркетингові стратегії.

 Дойні корови ” – це один з умовних типів товарних груп, що розподілені за матричним методом Бостонської консультативної групи.

 Дойні корови ” - це товари, які визначають ринкову частку виробника, попит на них сталий і мало змінюється.

Для цієї товарної групи застосовується маркетингова стратегія інтенсифікації маркетингових зусиль для підтримання або збільшення частки на ринку.

43. “Знаки питання” в матриці Бостонської консультативної групи: сутність та відповідні маркетингові стратегії.

“Знаки питання” – це один з умовних типів товарних груп, що розподілені за матричним методом Бостонської консультативної групи.

“Знаки питання” – це товари, попит на які зростає з невеликою ринковою часткою.

Для цієї товарної групи застосовується маркетингова стратегія інтенсифікації маркетингових зусиль або вихід з ринку.

44. “Важкі діти” в матриці Бостонської консультативної групи: сутність та відповідні маркетингові стратегії.

“Важкі діти” – це один з умовних типів товарних груп, що розподілені за матричним методом Бостонської консультативної групи.

“ Важкі діти ” – це товари, попит на які зростає з невеликою ринковою часткою.

Для цієї товарної групи застосовується маркетингова стратегія інтенсифікації маркетингових зусиль або вихід з ринку.

45. “Собаки” в матриці Бостонської консультативної групи: сутність та відповідні маркетингові стратегії.

“Собаки” – це один з умовних типів товарних груп, що розподілені за матричним методом Бостонської консультативної групи.

“Собаки” – це товари, попит на які зменшується, а ринкова частка – незначна.

Для цієї товарної групи застосовується маркетингова стратегія зменьшення зусиль або продаж.

50.Переваги та недоліки матриці Бостонської консультативної групи.

Матриця "Бостон консалтинг груп" грунтується на двох індикаторах: відносна частка на ринку і темпи зростання галузі. Переваги:метод простий у використанні, оснований на доступній інформації,не потребує значних витрат, отримані результати досить зрозумілі для інтерпретації та рпийняття рішень. Розподіл товарних груп на 4 типи та його аналіз дає можливість кількісно і якісно оцінити рішення про звільення від неперспективних товарів та концентрацію зусиль на таких. Недоліки: цими двома показниками ("відносна частка ринку" і "темпи зростання") не вичерпується  хар-ка базового ринку та конкурентоспроможність фірми.

51. Графік життєвого циклу товару.

52. Дайте визначення термінів “життєвий цикл товару”, “концепція життєвого циклу товару”, “етап життєвого циклу товару”.

Життєвий цикл товару – послідовність “фаз життя” товару на ринку: впровадження, розвиток, зрілість (стабілізація, насичення ринку), його скорочення (спад продажу), зняття товару з продажу.

“Концеп. жит. ц-лу тов-у” – концепція, за доп. якої відображається процес розробки товару, збуту його, одержання прибутку, поведінки конкурентів, розвитку стратегії М-гу фірми від моменту зародження ідеї про створення товару до зняття його з ринку.

Етап життєвого ц-у товару – це

53. Конкуреноспроможність продукції.

Конкуреноспроможність – це сукуп-ність якісних та вартісних хар-к товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби. К. визначається відношенням корисного ефекту (ЕК) до сумарних ви-трат, які включають видатки, пов’язані і з придбанням, і з експлуатацією товару, тобто з ціною споживання (ЦС):

К = ЕК/ЦС  max.

Чим кращим є це співвідношення, тим вищим вважається рівень конкур-ті товару. Бути конкурентноздат-м означає не тільки протистояти конкуренції, а й переважати її. Чинниками поняття “кон-курентозд.” є вплив продуктивності пра-ці, оподаткування, технологічні, технічні та ін. нововвдедння.

Конк-сть – це відповідність товару за його технічними, комерц-ми та ін. хар-ми вимогам ринку. Вона визначається відповідно до ін. товарів і завжди конк-ретно, виходячи зі ступеня задоволення запитів потенційних покупців.

54. Взаємозв’язок між конкуренто-спроможністю продукції, ціною реалізації та вартістю споживання.

Конкуреноспроможність – це сукуп-ність якісних та вартісних хар-к товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби.

К. продукції визнач-ся шляхом порів-няння її з аналогічною продукцією конкурентів шляхом порівняння ціни споживання продукції.

Цспоживання = Цкупівлі + Цексплуатації  Цутилізації

Щоб товар легко продавався на ринку, він повинен задовольняти дві вимоги: мати відповідні споживчі властивості, тобто бути корисним для особистого або сус-го вжитку, і відзначатися к-здатніс-тю, щоб придбання цього товару уявля-лося покупцеві вигіднішим і зручнішим, ніж іншого з такими ж функціями або такого ж у іншого продавця.

Якщо товар фірми подібен до товарів конкурентів, то вона буде змушена призначати ціну близьку до ціни цього товару. Якщо якість її товару нижча, ніж у конкурента, то і ціна має бути вища і навпаки.

55. Етапи оцінки конкурентоспро-можності продукції.

1. вивчення ринку, конкурентів, потреб, потенціальних споживачів;

2. вибір зразків для порівняння;

3. визначення параметрів для порівняння;

4.  розрах-к одиничних і групових параметричних індексів;

5. розрах-к інтегрального показника конкурентоспроможності, тобто суми балів.

56. Одиничний параметричний індекс та особливості його визначення.

Одиничний параметричний індекс і-го параметру (qi) розрах-ся за формулою:

,

де Ріі-тий параметр товару;

Р100 – аналогічний параметр гіпотетичного виробу (такого, що повністю задовольняє ту чи ту групу споживачів ).

57. Ек-на сутність інтегрального індексу конкурентоспроможності та особливості визначення.

Інтергальним показником виступає чисельна хар-ка конкурентоздатних товарів, що є відношенням групового показника за технічними параметрами до групового пок-ка за ек-ми параметрами:

К = Інп  Ітеп / Іцс,

де К – інтегральний пок-к конкуренто-здатності аналізованого товару щодо товару-зразка;

Інп – груповий пок-к за нормативними параметрами;

Ітеп – груп. пок-к за техніко-ек-ми параметрами;

Іцс – груп. пок-к ціни споживання.

,

де В – виторг від продажу товару;

З – повні витрати на вир-во тв реалізацію товару.

Якщо К < 1, то аналізований товар поступається перед товаром-зразком; якщо К > 1, то товар має більш високу конкурентоздатність.

58. Сутність та структура життєвого циклу товару.

Життєвий цикл товару – це  концепція, яка характеризує розвиток обсягів збуту продукту і прибутку від його реалізації, пропонує заходи  щодо стратегії і тактики маркетингу з моменту надходження продукту на ринок і до його знаття з ринку. Кожному товару, що з явився на ринку, як і людині, судилося пройти через декілька  етапів. В маркетингу вони отримали назву: розробка, впровадження, зростання, зрілість, падіння.

Етапи ЖЦ:

Розробка – ств-ня конструкції виробу,

відпрацювання його на технологічність, підготовку виробничих потужностей, персоналу.

Впровадження – поява товару на ринку та поступове збільшення обсягу продажу.

Зростання – визнання товару споживачем.

Зрілість – темпи зростання збуту уповільнюються.

Спад – занепад, скорочення ринку, оновлення товару.

ЖЦТ є базовим параметром стратегії вир-ва комплексного продукту, визначає процес планування асортименту продукції.

59. Впровадження товару на ринок.

Впровадження товару на ринок починається з надходження у продаж першого зразка товару. Збут зростає повільно, що пояснюється:

1) затримками в розширенні вир-ва;

2) технічними проблемами;

3) неналагодженістю каналів розподілу;

4) небажанням покупців змінювати усталені звички;

5) утрудненнями, пов’язаними з початковою ціною товару.

Витрати на стимулювання значні, що випливає з необхідності:

1) інформувати потенційного покупця про новий товар;

2) спонукати покупців до придбання товару;

3) забезпечити розповсюдження товару через роздрібну мережу;

На цьому етапі фірма або все ще зазнає збитків, або прибуток її незначний.

60. Сутність зростання в життєвому циклі товару.

Зростання в життєвому циклі товару хар-не активізацією збуту товару, появою його нових модифікацій. Водночас збільшується коло конкурентів. Ціни можуть дещо знижуватися, прибуток зростає. Для зміцнення конкурентного становища фірма може обрати (або викор-ти у сукупності) такі стратегічні напрямки:

1) поліпшення якості продукту, створення його нових модифікацій;

2) розширення сегментації ринку;

3) вихід на нові канали розподілу;

4) організація реклами та стимулювання здійснення покупки.

61. Особливості стадії зрілості товару.

Етап зрілості (насичення). Темпи зростання збуту гальмуються. Загострюється конкуренція. Ціни падають. Для підтримання високого рівня продажу необхідно:

1) збільшувати зручність та надійність;

2) використовувати нові матеріали в конкуренції продукту;

3) активізувати рекламу;

4) підкреслювати нове в упакуванні;

5) акцентувати безпечність товару;

6) пропонувати набір моделей;

7) множити послуги споживачам;

8) використовувати нові канали розподілу;

9) виходити на нові сегменти ринку;

10) пропонувати нові товарні марки;

11) знижувати ціни;

12) виходити на нові засоби масової інформації;

13) поліпшувати сервісне обслуговування.

62. Стадія спаду та її особливості.

Етап спаду (занепаду, скорочення ринку, оновлення товару). Для гальмування цього процесу необхідні інтенсивні заходи. Доцільним є рішення: вир-во продукції припинити або передати його іншій (напр., дочірній) фірмі.

Затримка зі зняттям з вир-ва застарілих виробів різко знижує прибуток фірми внаслідок таких обставин:

1) багато продукції нагромаджується в каналах збуту;

2) збільшуються витрати на рекламу;

3) великі втрати часу, пов’язані з організацією збуту, затримується розробка нових товарів;

4) знижується імідж фірми.

Усе це вимагає негайних заходів щодо зміни товарної політики фірми::

1) визначити товари, які різко втрачають свої споживчі властивості;

2) зібрати для цього всебічну інформацію і ретельно її проаналізувати;

3) прийняти відповідне рішення щодо вир-ва товару;

4) вилучити товари з товарного асортименту фірми.

63. Сутність цінової політики в маркетингу.

Маркетингова цінова політика це комплекс заходів, який включає визначення ціни, знижок, умов оплати -за товари та послуги, управління цінами з урахуванням побажань та можливостей споживачів з метою забезпечення прибутку підприємства-виробника чи продавця.

Ціна – це грошове вираження вартості товару, призначене для непрямого вимі-рювання величини сус-но необхідного робочого часу, витраченого на вир-во товару.

Політика цін один з традиційних головних елементів маркетингу, оскільки ціна є:

одним із головних інструментів у конкурентній боротьбі:

однією з головних передумов купівлі-продажу товарів;

чітко і просіо вимірюваною змінною, яка традиційно використовується в економічних розрахунках фірми:

64. Ціна в системі М комплексу.

Комплекс М-гу являє собою поєднання чотирьох складових – товару, виробу (product), ціни (price), місця (place), методів поширення (promotion).

Ціна – це грошовий вираз вартості товару. Важливість рішень щодо цінової стратегії грунтується на наступному:

1.Ціна безпосередньо визначає рівень попиту і обсяг продаж

2.Ціна безпосередньо визначає рентабельність всієї діяльності фірми не тільки задаючи рівень прибутку але і фіксуючи через обсяг продаж умови, в яких досягається окупність витрат в межах заданого періоду часу.

3.Ціна впливає на загальність прийняття товару і вносить значний вклад в позицінуванні товару в очах потенційних споживачів.

4.В більший мірі ніж інші компоненти М ціна є зручною базою для порівняння конкуруючих товарів.

5.Ціна повинна бути сумісною з іншими складовими стратегіями М.

Важливість цінової стратегії підвищується внаслідок:

1.Прискорення тех.прогресу і скорочення житєвих циклів товарів

2.Велика кількість слабо диференційованих товарів

3.Зростання цін на сировини, інфляційний тиск, обмеження заробітної плати вимагає більш жорсткого економ. менеджменту

4.Посилення правового і соціального регулювання цін

5.Зменшення купівельної спроможності у більшісті країн.

65. Взаємозвязок попиту і ціни.

Ціна – це грошовий вираз вартості товару.

Попит – суспільна або особова потреба в матеріальних благах і цілях, у засобах вир-ва і предметах споживання, забезпе-чена купівельною здатністю, тобто гро-шовими засобами покупців; це плато-спроможна потреба.

Поняття ці дуже тісно взаємоповязані. Існує закон попиту, існує і цінова елас-тичність попиту. Закон попиту відбиває тенденцію обернено пропорційної залеж-ності попиту і ціни: чим вища ціна, тим нижчий попит. Цінова еластичність по-питу дає можливість відчути, якою мі-рою покупці виявляють своє ставлення до змін у цінах з огляду на к-сть прид-баних товарів.

Ц-ва ел-сть визначається відношенням зміни величини попиту до зміни цін (у %):

де Це – цінова еластичність, Це >< 1; Вс1 – величина попиту на товар у певний час при ціні Ц1; Вс2 – величина попиту на товар у певний час при ціні Ц2. Це показує %-ну зміну у величині попиту на кожний %-к зміни в ціні. У звязку з тим, що попит зменшується в міру зростання цін, еластичність вимі-рюється відємними величинами. Для спрощення розрах-в ел-сть виражають в додатніх числах. Попит вважається елас-м, якщо Це > 1, тобто у тих випадках, коли невеликі зміни в цінах призводять до помітного зростання кількісного обсягу продажу. Нееласт-й попит спостерігається тоді, коли Це<1.

66. Цінова еластичність попиту, сутність, методи визначення, види еластичності попиту.

Цінова еластичність по-питу дає можливість відчути, якою мі-рою покупці виявляють своє ставлення до змін у цінах з огляду на к-сть прид-баних товарів.

Цінова еластичність попиту визначається за допомогою відповідних коеф.

Цінова еластичність попиту (КЕ)

де КЕ - коефіцієнт цінової еластичності;

Р – початкова ціна;

Х – попит який відповідає ціні Р;

Р – зміна ціни

Х – зміна попиту

якщо 0 КЕ   1 – попит нееластичний (зменшується) за збільшення доходів – товари низької якості;

КЕ  1 – нееластичний попит (товари високої якості)

Перехресна еластичність попиту(КЕ)

Де ХА – початкова к-сть продукту А;

ХА – зміна обсягів продажу прод.А;

РБ – початкова ціна продукту Б;

РБ   - зміна ціни на продукт Б;

коли КЕ = 0 – існує взаємозамінність продуктів;

КЕ 0 – існує взаємодоповненність продукту;

КЕ 0 – продукти не мають ні замінності, ні конкурентного співвідношення;

Фактори які впливають на значення еластичності попиту:

замінність товарів

ставлення споживачів до зміни цін на товари

їх питома вага у витратах споживачів

категорія товару(предмет першої необхідності чи предмет роскоші)

фактор часу.

Види еластичності попиту.

1) Еластичний або відносно ел-й попит – КЕ> 1 -- %-ва зміна к-сті покупок продукції вища за %-ву зміну ціни;

2) Одинична ел-сть попиту – КЕ= 1 -- %-ва зміна к-сті  покупок продукції = %-вій зміні ціни;

3) Неел-й  чи відносно неел-й попит – КЕ < 1 – відсоткова зміна к-сті покупок прод-ї менша за зміну ціни.

67. Ціна в маркетингу.

Ціна – це грошовий вираз вартості товару. Важливість рішень щодо цінової стратегії грунтується на наступному:

1.Ціна безпосередньо визначає рівень попиту і обсяг продаж

2.Ціна безпосередньо визначає рентабельність всієї діяльності фірми не тільки задаючи рівень прибутку але і фіксуючи через обсяг продаж умови, в яких досягається окупність витрат в межах заданого періоду часу.

3.Ціна впливає на загальність прийняття товару і вносить значний вклад в позицінуванні товару в очах потенційних споживачів.

4.В більший мірі ніж інші компоненти М ціна є зручною базою для порівняння конкуруючих товарів.

5.Ціна повинна бути сумісною з іншими складовими стратегіями М.

Важливість цінової стратегії підвищується внаслідок:

1.Прискорення тех.прогресу і скорочення житєвих циклів товарів

2.Велика кількість слабо диференційованих товарів

3.Зростання цін на сировини, інфляційний тиск, обмеження заробітної плати вимагає більш жорсткого економ. Менеджменту

4.Посилення правового і соціального регулювання цін

5.Зменшення купівельної спроможності у більшісті країн.

Головними чинниками, під впливом яких формується ціна, є:

1) собівартість продукції;

2) вийняткові якості, відмінні особливості, що приваблюють покупця;

3) ситуація на ринку, де аналогічний товар пропонується іншими фірмами конкурентами.

68. Стратегія престижних цін: сутність та умови застосування.

Протягом  тривалого періоду ціна зали-шається незмінно високою, оскільки є символом ексклюзивності (коштовності, хутро, антикваріат тощо).

Високі, “престижні” ціни асоціюються у споживачів із високою якістю товарів, що зумовлена викор-м коштовних мате-ріалів, ретельним виготовленням, суворим контролем, а також високим рівнем сервісу. Висока ціна, відіграючи роль індикатора якості, має найбільший вплив при купівлі складних і цінних товарів (автомобілів, дорогої парфумерії тощо). Покупець має можливість прид-бати якісь особливі товари з особливими якостями. Продаються звичайні товари, однак належать вони престижним фірмам і купити їх можна лише в престижних салонах.

69. Стратегія низьких цін: сутність та умови застосування.

Товар виводиться на ринок за високими цінами, які зі зростанням конкуренції, появою аналогів поступово зменшуєть-ся. Низькі ціни, привабливі для значної чатини ринку, дають змогу збільшувати обсяги продажу товарів, вести активну цінову конкурентну боротьбу.

70. Стратегія зняття вершків”: сутність та умови застосування.

Хар-на для модних новинок. Хар-ся максимально високим рівнем цін на щойно виведені на ринок товари і відносно коротким часом використання. При викор-ні стратегії “зняття вершків” фірма спочатку встановлює на свій товар високу престижну ціну, яка робить його досяжним лише для верхніх ешелонів ринку. Після уповільнення першої хвилі збуту ціни поетапно знижують, що дає змогу поступово залучати до купівлі товару дедалі більшу к-сть ринкових сегментів, знімаючи з кожного з них фінансові “вершки”.

Викор-ня стратегії “зняття вершків” зумовлюють такі фактори:

1) вона допомагає компенсувати значні витрати на науково-дослідні розробки нових (“піонерних”) товарів і впрова-дження їх у вир-во, а також витрати на рекламу при виведенні новинок на ринок;

2) перша група споживачів нового това-ру (сегмент із високим рівнем доходів) менш чутлива до високої ціни, ніж подальші елементи;

3) висока початкова ціна створює образ високої якості товару;

4) збільшення початкової найчастіше викликає опір ринку, тоді як поступове зниження ціни сприймається доброзичливо.

71. Стратегія прориву на ринок: сутність та умови застосування.

Хар-ся початковим низьким рівнем ціни, який поступово підвищується. Викор-ся за виведення товару на нові ринки. Деякі фірми ефективно викор-ть стратегію “проникнення”, відразу встановлюючи на свою новинку відносно низьку ціну, сподіваючись у такий спосіб залучити велику к-сть споживачів та захопити значну частку ринку. Встановленню ціни проникнення сприяють такі умови:

ринок хар-ся високою ціною еластичністю попиту;

збільшення обсягів збуту сприяє зниженню витрат на вир-во і реалізацію продукції;

низька ціна не приваблює потенційних конкурентів.

72. Ціноутворюючі фактори в М.

Ценовая политика является составляющей конкурентоспособности товара, конечная цель которой – определить ценовую стратегию, конкурентную цену товара.

Методика определения оптимального уровня цен учитывает спрос на продукцию и чувствительность покупателей к изменению цены; издержки производства и реализации продукции; цены конкурентов.

Соответственно с целями ценообразования, маркетинговая служба должна выбрать из нескольких ценовых стратегий самую эффективную: стратегию единых или дифференцированных цен; стратегию высоких или низких цен; стратегию стабильных или нестабильных цен; стратегию льготных или дискриминационных цен, а также разнообразные скидки и надбавки.

Определение цены – едва ли не самая важная задача комплексного маркетинга. С одной стороны, она должна быть такой, чтобы ее смог заплатить потенциальный покупатель, а с другого – чтобы обеспечить прибыльность сбыта. В этом разделе рассматривается методика ценообразования, которая схематично может быть представлена такой последовательностью действий:

подсчитать себестоимость продукции;

определяется возможный спрос на продукцию при установлении цены;

прогнозируется реакция конкурентов на разные цены;

Ценообразующие факторы:

Рыночная цена формируется под воздействие множества факторов, определяющих состояние соответствующего рынка: на практике выделяют 3 группы основных факторов

спрос, издержки, конкуренты .Спрос определяет максимальную цену, необходимо оценить интенсивность спроса: более высокие цены назначаются тогда, когда спрос слабый, даже если стоимость единицы продукции в обоих случаях одинакова.Цена постоянно меняется и становится эффективным оружием в руках продавца. такая система эффективна по отношению к марочным потребителям и многих видов товаров производственного назначения. Минимальная цена определяется издержками фирмы по производству и комерциализации товара. Фирма, кот. приняла за основу политику ценообразования, ориентированную на затраты, будет устанавливать цену = затраты + % прибыли.Пост. издержки – з\п вспом. и управляющего персонала, уплата %, аренда, амортизация, расх на рекламу. Премен. издержки  -- расх. инструмента, расходы по приведению в движение оборудования, з\п основная и дополнительная.    

Основные ценообразующие факторы :

общественная цена производства (издержки производства, средняя прибыль), состояние денежной сферы (покупательная способность денег, валютный курс, соотношение спроса и предложения ;  конкуренция (ценовая, неценовая), государственное регулирование цен (прямое, косвенное), монопольное регулирование цен (прямое, косвенное); качество товаров, объем поставок, отношение продавец – покупатель, условия поставок, франкирование цены.

Любой конъюнктурообразующий фактор оказывает непосредственное или опосредованное влияние на рыночную цену, поскольку прямо или косвенно воздействует на спрос или предложение товара. В этом смысле все факторы, влияющие на конъюнктуру рынка могут одновременно считаться и ценообразующими факторами.

73. Споживачі як ціноутворюючий фактор маркетингу.

Любая фирма функционирует в определенных социально-политических условиях и испытывает воздействие имеющейся экономико-правовой базы, научно-технических факторов и специфической культурно-этической среды. Это необходимо учитывать в маркетинговой стратегии фирмы. Силы макросреды представляют собой “не поддающиеся контролю” факторы, за которыми фирма должна внимательно следить и на которые должна реагировать. Главные факторы, которые действуют в макроокружении:

  1.  Демографический.
  2.  Экономический.
  3.  Природный.
  4.  Технологический.
  5.  Политико-законодательный.
  6.  Культурный.

Тенденции развития факторов оказывают значительное влияние на потребление. Ранее выявленная тенденция позволяет предприятию пользоваться конкурентным преимуществом.  Демография - наука, изучающая население с точки зрения его численности, плотности и т. д. Население - потенциальные потребители продукции фирмы. В связи с происходящим демографическим взрывом особое внимание привлекают 2 проблемы:

1. Ограниченность природных ресурсов планеты и возросшие требования к уровню жизни.

2. Неравенство демографического роста (В зависимости от стран, в развивающихся одна ситуация, в развитых - другая).

Темп демографического роста имеет существенное значение для делового мира. Рост народонаселения влечет рост потребностей - развитие рынка (однако, если покупательная способность окажется недостаточной, наступит спад и произойдет сужение рынков). Но когда рост оказывает существенное давление на существующие ресурсы, цены имеют тенденцию повышаться, а конкурентоспособность падать.

Старение - означает существенное изменение структуры общества по возрасту. Падение рождаемости - угроза для одних сфер деятельности и благо для других.

Рост бессемейных хозяйств - существуют различные формы: одинокие (разведенные, вдовы, молодые...), безбрачные хозяйства, проживание общиной. Такие изменения порождают разнообразные потребности.

Географическая миграция - урбанизация, рост предместий.

Возросший уровень образования - с ростом образования увеличивается спрос на товары высокого качества и предприятия досуга.

Структуризация по этическим группам.

Информационной базой здесь могут служить данные государственной статистики, почтового ведомства, переписей, опросов, специальных выборочных обследований.

В рамках краткосрочных и среднесрочных периодов демографические тенденции являются исключительно надежными факторами изменения рынка (развития). Фирма может взять перечень основных демографических тенденций и точно определить, какое значение будет иметь для нее каждая из них.

Изучение окружающих условий позволяет выявить как имеющиеся возможности, так и трудности для предприятия.

74. Конкуренти як ціноутворюючий фактор маркетингу.

Сущность рыночной экономики заключается в конкуренции. Для того, чтобы выжить и добиться успеха, предприятия должны знать своих конкурентов и их успехи, особенно, когда речь идет ключевых критериях. Поскольку конкуренты прямо и косвенно влияют на сбыт продукции и прибыль предприятия, необходимо тщательно изучить их в ходе анализа рынка.

При идентификации конкуренции определяющими являются 5 вопросов:

  1.  Кто является конкурентом.
  2.  Какова их стратегия.
  3.  Каковы их силы и слабости.
  4.  Каков способ их реакции на изменение внешних условий.
  5.  Каковы их цели.

Можно определить 4 уровня конкуренции:

  1.  Предприятие оценивает тех, кто предлагает подобный товар в той же ценовой зоне.
  2.  Предприятие распространяет определение конкурента на всех продавцов такого же товара.
  3.  Предприятие распространяет определение конкурента на все фирмы, удовлетворяющие одну и ту же нужду.
  4.  предприятие включает в число своих конкурентов предприятия, которые продают товары такого же назначения.

Существует также 4 типа конкурентов: желания-конкуренты, товарно-родовые конкуренты, товарно-видовые конкуренты, марки-конкуренты (Пр.-велосипеды).

 Сектор - все предприятия, которые предлагают товары, заменяющие друг друга (субституты).

 Схема анализа сектора.

1. Начальные условия - Предложение (исходные материалы, технология, рабочая сила, продолжительность жизни товара, добавленная стоимость, способы управления, возможности рекламы) и Спрос (эластичность по цене, субституты, цикличность и сезонность спроса, процедура покупки, маркетинг).

2. Структура сектора - Число поставщиков, дифференциация товаров, барьеры входа и выхода для сектора, структура себестоимости, вертикальная интеграция.

3. Практические действия - цена, стратегия товара и рекламы, исследования и развитие, инвестиции и юридическая тактика.

4. Преимущества - эффективность управления ресурсами, технический прогресс, полная занятость, рентабельность.

В зависимости от количества покупателей (пк) и продавцов (пр) различают - обоюдная монополия (1пк,1пр), монополия (1пр, много пк), олигополия (несколько пр, много пк), монопсония (много пр, 1 пк), олигопсония (много пр, несколько пк), полиполия (много пр, много пк).  На многих рынках существуют барьеры, связанные с: требуемыми для производственной деятельности капиталами, масштабами, изобретениями и лицензиями, недостаточностью ресурсов, недостаточностью распределительных систем, предприятиями которые уже имеют репутацию в секторе. Барьеры на выходе - выполнение предприятием своих моральных обязательств, обязательств перед своими клиентами, кредиторами и перед своими служащими. Каждый сектор характеризуется структурой издержек, что определяет природу принятой стратегии. Важно определить наиболее чувствительные зоны издержек (центры ответственности) и искать возможности управления ими.

75. Посередники як ціноутворюючий фактор маркетингу.

Существуют фирмы, которые помогают компании в продвижении, сбыте и распространении ее товаров среди клиентуры. К ним относятся торговые посредники, фирмы-организаторы товародвижения, агентства по оказанию маркетинговых услуг и кредитно-финансовые учреждения. 

Торговые посредники – это фирмы, помогающие компании подыскивать клиентов или непосредственно продавать ее товары. Они могут обеспечить заказчикам более удобное место, время и процедуры приобретения товара с меньшими издержками, чем смогла бы это сделать фирма. Удобство места торговые компании создают путем накопления запасов в местах нахождения самих клиентов, удобство времени – за счет экспонирования и обеспечения наличия товаров в период, когда потребитель захочет их купить. Удобство процедуры приобретения заключается в продаже товара с одновременной передачей права владения им.

Выбор торговых посредников и организация работы с ними – трудная задача. Производитель часто сотрудничает с крупными постоянно растущими посредниками. Все больше продукции продается через торговые предприятия крупных фирменных сетей, через крупных оптовиков и розничных торговцев. Это мощные объединения, и они могут диктовать свои условия, а то и вообще не допускать проникновения производителя на некоторые рынки.

Фирмы-организаторы товародвижения помогают компании создавать запасы своих изделий и продвигать их от места производства до места назначения. В их числе склады-предприятия, обеспечивающие накопление и сохранность товаров на пути к месту назначения. Фирме нужно выбрать самые экономичные методы отгрузки с учетом стоимости, объема и скорости поставок, а также сохранности грузов.

Агентства по оказанию маркетинговых услуг оказывают услуги с маркетинговых исследований. Они помогают компании также нацеливать и продвигать товары на рынки. Компания должна решить, нужны ли ей эти услуги или она произведет их сама.

К числу кредитно-финансовых учреждений относятся банки, кредитные и страховые компании, прочие организации, помогающие фирме финансировать сделки и страховать себя от риска в связи с покупкой или продажей товаров.

76. Законодавство як ціноутворючий фактор М.

Любая фирма функционирует в определенных социально-политических условиях и испытывает воздействие имеющейся экономико правовой базы, научно-технических факторов и специфической культурно-этической среды. Это необходимо учитывать в маркетинговой стратегии фирмы. Силы макросреды представляют собой “не поддающиеся контролю” факторы, за которыми фирма должна внимательно следить и на которые должна реагировать.

Главные факторы, которые действуют в макроокружении:

  1.  Демографический.
  2.  Экономический.
  3.  Природный.
  4.  Технологический.
  5.  Политико-законодательный.
  6.  Культурный.

Тенденции развития факторов оказывают значительное влияние на потребление. Ранее выявленная тенденция позволяет предприятию пользоваться конкурентным преимуществом.

Взаимосвязанный комплекс экономико-правовых факторов представляет собой внешнюю среду функционирования фирмы. Однако, как правило, экономическая деятельность фирмы формируется в рамках существующего законодательства.

Традиционно государство действует в ряде областей но для общих интересов: оборона, общественные услуги (транспорт, страхование, банки, образование, энергетика, авиация...).

Условно, всю систему законодательных актов и нормативов можно подразделить на: регулирующие взаимоотношения с потребителями; с другими фирмами, поставщиками и посредниками; защищающие высшие интересы общества и формирующие экономический базис государства.

Государство оказывает влияние на экономическую среду через следующую систему законов и указов: закон “О налогообложении”, закон “О налоге на добавленную стоимость”, закон “Об акцизном сборе”, закон “О предприятиях”, закон “О предпринимательстве”, закон “О собственности”, закон “О хозяйственных товариществах”, система таможенных пошлин.

77. Маркетингові цінові стратегії на нові товари.

Ценовая политика цен фирмы  формируется исходя из общих маркетинговых целей. в арсенале маркетинговых служб предприятия существует больше 15 вариантов маркетинговых стратегий. Целесообразность применения каждой из них определяется прежде всего целями маркетинговой стратегии и ориентирами ценообразования, которые выбрала фирма..

наиболее применимы  при  установлении цены на новые товары  2 стратегии:

  1.  Стратегия “снятия сливок”. Она заключатся в том, что назначают очень высокую цену (обычно это длиться недолго). Эта стратегия может применяться при выполнении следующих условий:

высокий уровень спроса со стороны большого числа покупателей.

высокая цена служит показателем высокого качества для потребителя

высокие изначальные вложения (издержки) непривлекательны для конкурентов.

Стратеги “прочного проникновения на рынок”. Условия:

конкуренты не должны иметь возможности ввести более низкие цены.

низкая цена не должна ассоциироваться с более низким качеством

Эта стратегия приемлема для сильных с финансовой точки зрения фирм, так как на начальных стадиях необходимо финансировать большое количество изделий. При использовании этой стратегии повышать цену можно только после признания товара  потребителем.

78. Маркетингова ціль орієнтована на збільш. збуту та відповідні цінові стратегії.

Фірма знижує ціни, сподіваючись, що зростання обсягу збуту поліпшить її позиції на ринку і приведед до збільшення прибутку у майбутьньому. Викор-ся стратегія "проникнення", пов'язана з проник-ням на нові цільові ринки, коли ціна встановл-ся на рівні, нижчому за звичайний.

79. Марк-ва ціль на питомий прибуток та відповідні цінові стратегії.

Оцінюють попит на товар і витрати стосовно різних рівнів цін і відповідних обсягів збуту та обирають ціну, яка забезпечує max поточний прибуток. У такому разі фірма орієнтується на сьогодення і менше уваги приділяє перспективі. Ціна, що забезпечує певний прибуток розраховується

Приб.=доход-витрати.

80. Марк-ві цілі і цілі ціноутв-ня.

Вибираючи цінову стратегію перш за все необхідно вирішити яка маркетингова мета повинна бути досягнута. Ціноутворення є складовою роботи з досягнення стратегічних цілей фірми. 3 основні цілі ціноутворення: 1)орієнтовані на збут (забезпечити певний обсяг продажу, збільшити частку ринку) 2)орієнтовані на прибуток (забезпечити отримання максимального або задовільного прибутку, доходу від інвестицій, швидкенадходження готівки) 3)основані на становище, яке склалось (проведення цінової політики, яка б забезпечила стабільний стан справ на ринку або створила вприятливий клімат для діяльності фірми на ринку). Цілями маркетингової політики може бути: максимізація прибутку, завоювання більшої частки ринку, виживання фірми.

82. Класифікація цінових стратегій в М.

Цінова стратегія -статегічна лінія (план) фірми у сфері ціноутворення з орієнтацією на досягнення стратегічних цілей. Тобто цінові стртегії класифікуються в залежності від методів ціноутворення і цілей цінової політики.

Мет. ціноутв., орієнт. на попит включає стратегії: "Збирання вершків" товари спочатку продають за цінами, які значно перевищують витарти на в-во, а потім фірма поступово їх знижує, пропонуючи товар новим сегментам. "Проникнення" пов'язана з проникненням на нові цільові ринки, коли ціні встановлюються на рівні, нижчому за звичайний. "Пресижних цін" передбачає продаж товарів за високими цінами і розрахована на сегменти ринку з низькою еластичністю, які особливу увагу приділяють якості товару, товарній марці, чутливо реагують на фактор престижності. "Зв'язаного ціноутв-ня"  є актуальною якщо фірма

Виходить на ринок не з одним товаром, а з комплексом. "Гнучких, еластичних цін" різний рівень цін залежно від можливості покупця заплатити певну суму та вміння торгувати. "Стабільних,стандартних, незмінних цін" продаж товарів за незмцнними цінами протягом тривалого періоду. Мет. ціноутв., орієнт. на конкурентів  "Низьких цін" встановл-ся з метою витіснення конкурентів, завоювання масового покупця і значної частини ринку. "Цінового лідера" ціни встановл-ся залежно від цінової політики конкурентів.

83. Сут-ть маркетин. політики комунікацій.

Комунікаційна політика - це комплекс заходів щодо забезпечення іфомрваності споживачів та посередників, інших контактних аудиторій про фірму або її товари з метою просування товарів. До інструментів КП входять реклама, пропаганда, стимул-ня збуту, персональний продаж . А цілями можуть бути : збільшеня обсягів продажу, зиеншення товарних запасів, виведення на ринки нового товару, створення певного іміджу фірми або його удосконалення.

84. Стр-ра та елементи комплексу маркетин. комунікацій.

Маркет. політика комун-й здійсн-ся завдяки комплексу маркет-х комун-й. Його основ. елементами є: 1) Перешкоди (інформаційні, технічні, психологічні тощо) 2)Кодування (перетв-ня інф-ії в ефективну форму) 3) Отримувач (спожмвач) 4) Звернення (набір символів і момент їх передавання)  5)Засоби поширення інф-ії (канали комунікації та її носії) 6)Декодування (розшифровування інф-ії споживачем )  7) Зворотна р-ія  (дії споживача)        8) Зворотний зв'язок (частина зворотної р-ії, що доводиться до відома відправника) 9)Відправник (джерело інф-ії) п-во товаровир-ик.

85. Сут-ть та особлив-ті прямого М.  

важливий елемент комунік. пол.

Прямий М. – цілеспрямоване, безпосереднє особисте звернення до фактичних і потенційних споживачів товару чи послуги, які чітко визначені зо адресами або навіть іменами. Основою Пр.М. є адресна баз даних, яку слід постійно оновлювати та поповнювати. Головний вид Пр.М. – це пряма поштова реклама – розсилання рекламних листів, прейскурантів, лисівок, подарунків. Ця форма прямого М. передбачає можливість отримання відповіді у вигляді купону, поштової картки, бланку, замовлення.

86. Цільова аудиторія та її роль та місце в маркетинговій сис-мі комунікацій.

Цільова аудиторія – потенційні учасники каналів збуту. Це є ті конкретні спожвачі на яких направлена маркетингова політика комунікацій. Знання мотивів цільової аудиторії забезпечує значною мірою ефективність реклами. При цьому враховуються соц.-демогр.хар-ки, фактори поведінки споживачів тощо.

86.Цільова аудиторія, її роль і місце в сис-мі маркет-вої політики К.

Визначення Ц.А. є першим етапом розробки рекламної стратегії. Ц.А.- це адресат рекламної комунікації, як звичайно вона мало відрізняється від цільового ринку фірми. Тобто це реальні і потеційні споживачі товару, а також і ті хто впливає на прийняття рішень про покупку. Приміром лікарі можуть рекомендуватисвоїм пацієнтам ті чі ін.ліки, рекламуючи чоловічі сорочки треба включити до цільової аудиторії і жінок чоловіків, які часто їх їм купують. Отже,щоб досягти ефективності й результативності полвтики комунікації, треба дізнатися якомога більше про поведінку, хар-р, стиль життя, розпорядок дня, цінності і т.п. цільової аудиторії.

На ціьому ж етапі визначається і бажана зворотна реакція Ц.А., тобто той результат комунікації, що його можна буде отримати.

87. Сутність  і зміст маркетингової політики просування.

Просування – це створення і підтримка постійних зв’язків п-ва з ринком для інформування, переконання і нагадування про свою д-сть з метою активізації продажу товарів і формування сприятливого образу (іміджу) на ринку.

В основі просування – процес комунікативних зв’язків п-ва з ринком.

Засобами просування є:

1) реклама;

2) персональний продаж;

3) стимулювання збуту;

4) зв’язки з громадськістю.

Просув-ня спрямоване на досягнення необхідної проінформованості потенцій-них споживачів про вигоди і переваги, які споживачі отримують, купуючи товари п-ва за певною ціною і умовою продажу.

Комунікативні зв’язки п-ва з ринком передбачають:

з одного боку – направлення товарів п-ва на ринок і інформацію про них,

з іншого боку – ринок повертає п-ву гроші за реалізовану продукцію і інф-ю про сприйняття товару ринком.

Комунікативна модель складається з таких елементів:

І. джерело інформації (відправник).

Джерелом інформації є безпосередньо п-во, яке встановлює комунікативний зв’язок з ринком.

ІІ. інформація.

Інф-я складається з даних, які виробник хоче донести до споживачів відносно своєї продукції, ціни на неї та умов продажу.

ІІІ. кодування.

К-ня інф-ії здійснюється з метою більш глибокого проникнення у свідомість споживачів (зображень, символів, звук, текст та ін.).

ІV. канали розповсюдження.

Повідомлення надсилаються до спож-в з викор-ням різних каналів розповсюдж-ня (телебачення, друковані видання та).

V. адресат.

Адресат – це цільова група споживачів (обраний п-вом сегмент ринку).

VI. декодування.

Декодування (сприйняття) – відгук спо-живачів на отриману інф-ю (відношення до товару, дії спож-в по відношенню до п-ва).

Реклама – це процес розповсюдження інф-ії, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Ефективність реклами проявляється у формуванні позитивного відношення споживачів до окремого п-ва і його продукції.

Персональний продаж – це особисті контакти торгового персоналу з покуп-цями, презентація товару в процесі бесі-ди з метою його продажу або укладання торгової угоди.

В процесі ведення переговорів, комівояжерських циклів, демонстрації товару, проведення консультацій торговельний персонал виконує не тільки функ-ю продажу товару, але і функ-ю засобу маркетингової інф-ії.

Формування попиту і стимулювання збуту – це дії, які спрямовані на збільшення продажу шляхом активного залучення до цього процесу покупців, посередників, постачальників з викор-ням різного роду стимулюючих дій.

Формування попиту будується на підвищенні проінформованості спож-в про товар і безпосередньо п-во.

Це передбачає:

необхідність розробки фірмового стилю;

проведення виставок і конференцій;

видання журналів;

прямого розповсюдження рекл-х матеріалів;

розповсюдження зразків і т.п.

Стимулювання збуту – організується на основі надання постачальникам, посередникам, продавцям, споживачам різних пільг і знижок.

Зв’язки з громадськістю – це тривалі зусилля, спрямовані на створення і підтримку доброзич-х відносин і взаєморозуміння між організацією і громадськістю.

Засоби:

1) корпоративна реклама;

2) формування позитивного враження;

3) відгуки в ЗМІ;

4) спонсорство.

88. Стр-ра маркетингової політики просування.

Планування просування товарів передбачає 7 послідовних етапів. 1)Визначення цілей та об'єктів реклами. Вона має сприяти досягненню маркетингових цілей. 2) Визначення цільової аудиторії. Враховуються соц.-демограф.хар-ки, фактори поведінки споживачів. Цільовою аудиторією можуть бути  потенційні учасники каналів збуту- дистриб'ютори, дилери тощо. 3) Вибір засобів реклами.Це може бути вибір як одного засобу реклами так і комбінація рекламних звернеь у пресі тощо. Критеріями прийняття рішень при виборі носіїв реклами є: об'єкти та цілі реклами, охоплення цільової аудиторії, вартість реклами. 4) Підготовка рекламного звернення. Включає підготовку тексту, слогану, ілюстрацій тощо. 5)Розробка графіків виходу. Передбачає визначення часу та періодичності виходу реклами, тривалість демонстрації плакатів тощо.6) Планування бюджету просування товару. 1)Б.рівноваги і рентабельності (1.1.визн-ся фін. можлив-ми п-ва,1.2. розр-ся як витрати на рекламу поділені граничний прибуток від од.прод-ії,1.3. визн-ся розрахованим % від розрахованої виручки ) 2)Б. Виходячі з задачі і цілі комунікації (2.1. Б. Контакту. Має вигляд розрах-ку витрат, які забезпечують задане охоплення і повторність рекламних повідомлень в цільовій аудиторії 2.2. Б.впливу на сприйняття має вигляд розрахунку витрат, що забезпечує досягнення цільових показників, заданих для окремих складових по реакціїї аудиторії) 3) Б. орієнтований на обсяги продажі або долі ринку (3.1. Оптимальний Б. дозволяє встановити чи є рівень Б. надлишковим чи недостатнім по відношенню до оптимального рівня. Оптимальний рівень розрахов-ся як добутокеластичності прожажів по рекламі, граничного прибутку і відношення витрат на 1000 мешканців до обсягу продажів) 7) Попередня оцінка ефективності реклами. При цьому аналізуються такі питання: наскільки ефективно рекламне звернення привертає увагу цільової аудиторії, наскільки повно повідомляється про споживчі хар-ки товару, наскільки чітко визначені аргументи тощо.Ек. ефективність реклами визначаються рекламним доходом (зміна збуту товару, обумовлена рекламою) та рекламним прибутком (різниця між рекламним доходом і витратами на рекламу).

89. Маркетингова політика просування як складовий елемент маркетингової діяльності.

Просування – це будь-яка форма пові-домлення, використовувана фірмою для інф-ії, переконування чи нагадування спож-м про свої товари, образи, ідеї, громадську д-сть чив плив на сус-во. Головна мета процесу просування – стимулювання попиту.

Функції просування:

1) створює образ престижності, низьких цін або інноваційності для компанії, її продукції;

2) інформує про параметри товарів;

3) сприяє пізнаванню нових товарів;

4) підтримує популярність існуючих;

5) може змінити образи чи використан-ня товарів, які втрачають свої позиції;

6) пояснює, де можна придбати товари;

7) створює атмосферу ентузіазму серед  учасників збуту;

8) переконує споживачів переходити до купівлі дорожчих товарів;

9) інформує споживачів про розпродаж;

10) відповідає на запити споживачів;

11) забезпечує обслуговування клієнтів після покупки товару;

12) обгрунтовує ціни на товари та послуги;

13) завершує угоди.

В основі просування – процес комунікативних зв’язків п-ва з ринком.

Засобами просування є:

1) реклама;

2) персональний продаж;

3) стимулювання збуту;

4) зв’язки з громадськістю.

Просув-ня спрямоване на досягнення необхідної проінформованості потенцій-них споживачів про вигоди і переваги, які споживачі отримують, купуючи товари п-ва за певною ціною і умовою продажу.

Комунікативні зв’язки п-ва з ринком передбачають:

з одного боку – направлення товарів п-ва на ринок і інформацію про них,

з іншого боку – ринок повертає п-ву гроші за реалізовану продукцію і інф-ю про сприйняття товару ринком.

90. Персональнний продаж товару: сутність та умови застосування.

Персональний продаж – це особисті контакти торгового персоналу з покуп-цями, презентація товару в процесі бесіди з метою його продажу або укладання торгової угоди.

ПП застосовується у таких випадках:

1) коли йдеться про значні замовлення та прямий канал розподілу виробник – покупець;

2) через торговельну мережу ефективніше обслуговувати географічно сконцентрованих споживачів;

3) дорога і складна техніка потребує докладного інформув-ня споживачів, демонстрацій, повторних відвідувань, додаткових послуг при збуті (упаковка, доставка, установка);

4) персональний продаж може знадобитися для визнання на ринку нових товарів;

5) організації-споживачі віддають перевагу вищому ступеневі персонального контакту і сервісу.

91. Різновиди недозволеної реклами.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

У рекламі забороняється:

  1.  поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України;
  2.  вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, за мовними ознаками, за родом і характером занять, місцем проживання, за інших обставин або такі, що дискредитують продукцію інших осіб;
  3.  подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров’ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
  4.  використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;
  5.  наводити твердження, що дискримінують осіб, які не користуються продукцією, що рекламується;
  6.  використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України та звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством;
  7.  рекламувати продукцію, яка підлягає обов’язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої вимагає наявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;
  8.  вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім’я без згоди останньої;
  9.  імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право та суміжні права.

92. Планування рекламної діяльності.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Планування реклами складається з таких пунктів:

1) визначення мети реклами – створює основу для рекламного бюджету, для розробки стратегії реклами;

2) визначення і розподіл рекламного бюджету;

3) розробка стратегії реклами;

4) вибір засобів інформації (планування засобів інформації);

5) перевірка впливу реклами.

93. Суб’єкти та об’єкти реклами.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Суб’єкти:

виробники – ті, хто здійснює рекламу:

рекламні агенства;

фірми.

Об’єкти:

1) споживачі (покупці);

2) посередники;

3) експертні організації.

94. Мотиви реклами: сутність та різновиди.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Головним мотивом є отримання прибутку від рекламної д-сті або визнання з боку цільової аудиторії.

Особи, які здійснюють на безоплатній основі діяльність щодо виробництва і розповсюдження соціальної рекламної інформації, передачі свого майна (в тому числі коштів) іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної рекламної інформації, користуються пільгами, передбаченими законодавством про благодійну діяльність.

95. Функції реклами в залежності від стадії життєвого циклу товару.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

1) На етапі виведення товару на ринок, в період створення первинного попиту застосовується інформативна реклама, функціями якої є розповідь про новинку, про зміну цін тощо.

2) На етапі зростання, коли фірма тільки формує вибірковий попит, озираючись на конкурентів, застос-ся запобіжна реклама, функціями якої є навіювання думки про перевагу марки, переконати споживача тут же зробити покупку, спонукає замовника до зустрічі з торговельним агентом фірми.

3) До нагадувальної реклами зверта-ються на етапі зрілості для підтвер-дження раніше прийнятого вибору (де купувати товар, товар може знадоби-тися найближчим часом, підтримування знань про товар).

96. Сутність та мета реклами.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Без реклами неможливе формування широких ринків товару, перетворення потенційно існуючих потреб на попит. Перед покупцем світ виробів, послуг, ідей постійно розширюється, що спону-кає його дедалі частіше звертатися за порадою до спеціалістів, прислухатися до думки авторитетних людей, фірм. Покупець звичайно довіряє Р., яка в силу своєї специфіки найбільше впливає на його уяву. Р. має на меті не тільки зародити думку про потребу споживача в якомусь товарі, а й викликати палке бажання купувати, вдаватися в разі необхідності до послуг банків для отримання кредитів, шукати заробітків. Успіх супроводжує тих п-ців, яким вдалося знайти найтонші, найгнучкіші методи впливу на розум, почуття, поведінку людей через рекламу.

97. Види реклами в залежності від цілей.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Види реклами:

1) Інформативна – цілі реклами: доводить до відома споживачів інф-ю про товари, їх види, призначення, пок-ки якості, особливості, принципи дії таін., інформує про рівень і динаміку цін на них; формує образ фірми. Особливо важливою є на етапі зростання випуску продукції для формування селективного попиту.

2) Переконувальна – заохочує спож-ча віддати перевагу тому чи тому товару (марці); змінює на ліпше ставлення споживача до товару; переконує у необхідності придбати товар.

3) Нагадувальна – нагадує про товар, місце й умови його продажу та використання.

4) Підкріплювальна – підтримує, підтверджує добру думку про товар після його купівлі та викор-ня споживачем.

5) “Обличчя фірми” – своєю солідністю, якістю підкреслює статус фірми, її надійність, прогресивність, стабільність.

98. Оцінка ефективності рекламної програми.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Розрізняють торговельну і комунікатив-ну ефективність рекламної кампанії.

Торговельна еф-сть визначається:

1) методом оцінки збільшення обсягів продажу до і після проведення рек-ої компанії;

2) аналітичним методом на основі кореляції витрат на рекламу і обсягів продажу;

3) експериментальним методом за доп. рекламних (з проведенням реклами) і контрольних (без проведення реклами) ринків.

Оцінку комунікативної еф-ті рек-ої компанії можна отримати на основі тестування ринку до її початку і в період її проведення.

99. Сутність та задачі стимулювання збуту.

Стимулювання збуту – комплекс захо-дів, звернутих до споживача, особисто ознайомленого з даним товаром, а також до продавців, посередників комерційних операцій: демонстрація товару, виставки, каталоги, фільми, сувеніри, вікторини, видача купонів тощо.

Обєктами уваги, як видно з визначення, можуть бути покупці, посередники і торговий персонал фірми. Покупців за-кликають безпосередньо до здійснення купівлі, посередників і продав-в спону-кають до активної і професій-ї вправ-ності заради досягнення найвищого рівня продажу.

Завданням СЗ є прискорення чи поси-лення відповідної реакції ринку за доп. різноманітних засобів активізованого впливу.

До сфери завдань стимул-ня спож-в входить:

1) заохочення до інтенсивних покупок і застосування товару;

2) привернення уваги до товару тих, хто користу-ся ідентич-м тов-м конкурентів.

Стимул-ня посер-в спрямоване на:

1) включення пропонованих фірмою товарів до нового  асортименту;

2) підтримку більш потрібного рівня запасів товару;

3) проникнення у нові сегменти ринку;

4) збільшення частки товару порівняно з конкурентами.

Стимул-ня працівників торгівлі спря-моване: на заохочення їх підтримувати актуальність нового товару, чутливо реа-гувати на зауваження клієнтів, залучати якомога більше відвідувачів, підвищува-ти рівень позасезонного продажу.

100. Засоби стимулювання збуту.

Стимулювання збуту – комплекс захо-дів, звернутих до споживача, особисто ознайомленого з даним товаром, а також до продавців, посередників комерційних операцій: демонстрація товару, виставки, каталоги, фільми, сувеніри, вікторини, видача купонів тощо.

Обєктами уваги є покупці, посередники і торговий персонал фірми. Засоби СЗ щодо кожного з них різні.

На покупця найбільше впливають через:

1) пропозиції щодо повернення грошей;

2) зміну упаковки;

3) конкурси лотерей;

4) преміальний продаж – винагорода товаром за низькою, доступною ціною, а в деяких випадках – безкоштовно як заохочення за купівлю іншого товару;

5) знижки;

6) кредити;

7) купони – це сертифікати, які дають право на зазначену знижку при купівлі конкретного товару;

8) залікові талони – специфічний вид премії, що її одержують споживачі при здійсненні покупки, яку вони можуть обміняти на товар у спеціальних обмінних пунктах;

9) демонстрації;

10) розповсюдження зразків.

До посередників застосовують:

1) проведення торговельних конкурсів;

2) постач-ня част-ни тов-в безкоштовно;

3) знижки;

4) заліки дилерам за включення товару в номенклатуру;

5) організацію спільної реклами.

Торговел-й перс-л фірми стимулюється:

1) преміями;

2) конкурсами;

3) конференціями продавців.

101. Сутність паблік рілейшинз.

“Паблік рілейшнз” – неособистісне сти-мулювання попиту на товар, послугу або створення доброзичливого ставлен-ня до вир-ка за доп. розміщення у пресі, теле- і радіопередачах, у спектаклях ви-гідних даних про товар та його вир-ка.

До п.-р. звертаються з метою популя-ризації марочних та звичайних товарів, створення іміджу особам, фірмам, краї-нам (зацікавлення туристів, іноземних інвесторів, створення репутації в між-нар. співтоваристві).

Хар-ка ПР:

1) висока достовір-ть інф-ії в очах спож-в, оскільки її подають у вигляді новини, а не рек-ї об’яви;

2) широке охоплення аудиторії;

3) довготривалий ефект;

4) зміст інф-ії фірма не завжди контролює;

5) найчастіше доповнює рекламу.

ПР склад-ся з 2-х відносно самостійних напрямків:

1) паблісіті (пропаганди);

2) спонсорство.

Паблісіті – розмаїті неоплачувані, неко-мер-ні форми розповсюдження позитив-ної інф-ї про п-во та його продукцію че-рез засоби масової інф-ї чи безпосеред-ньо зі сцени.

Спонсорство – с-ма взаємовигідних договірних відносин між спонсором і субсидованою стороною.

102. Основні засоби паблік рілейшинз.

“Паблік рілейшнз” – неособистісне сти-мулювання попиту на товар, послугу або створення доброзичливого ставлен-ня до вир-ка за доп. розміщення у пресі, теле- і радіопередачах, у спектаклях ви-гідних даних про товар та його вир-ка.

ПР склад-ся з 2-х відносно самостійних напрямків:

1) паблісіті (пропаганди);

2) спонсорство.

Паблісіті – розмаїті неоплачувані, неко-мер-ні форми розповсюдження позитив-ної інф-ї про п-во та його продукцію че-рез засоби масової інф-ї чи безпосеред-ньо зі сцени.

Основні засоби паблісіті:

1) Встановлення і підтримка зв’язків із пресою:

проведення фірмою прес-конференцій та брифінгів, на яких обговорюють її досягнення, проблеми та перспективи;

розсилання у ЗМІ прес-релізів (інформаційних повідомлень);

написання статей про фірму, її товари, д-сть у справі охорони довкілля тощо;

організація інтерв’ю з керівництвом фірми в ЗМІ;

публікація щорічних офіційних звітів про д-сть фірми тощо.

2) Участь представників фірми в роботі з’їздів, конференцій і семінарів профес-х чи громадських організацій.

3) Організація фірмою різноманітних заходів, що мають хар-р події (організація спец. заходів, пов’язаних з ювілеєм фірми або певною знаменною подією в житті країни, святом).

4) Товарна пропаганда – д-сть, спрямована на популяризацію певного виду товару, який з різних причин ринок недостатньо визнає, незважаючи на його позитивні властивості.

5) Лобіювання – цілеспрямована д-сть фірми у справі впливу на органи держ-ї влади для прийняття ними потрібних нормативних актів та створення сприят-ливих для неї умов функціонування.

Спонсорство – с-ма взаємовигідних договірних відносин між спонсором і субсидованою стороною.

Спонсор може надавати субсидов-й стороні грошові кошти або свої товари, послуги, сировину тощо.

Спонсорувати можна конкретних осіб, організації чи проведення певних спортивних, мистецьких та ін. акцій. Зі свого боку, субсид. стор. зобов’язується сприяти досягненню М-х цілей спонсора, напр., згадувати спон-ра у своїх публічних виступах, публікаціях у ЗМІ, пропагувати його фірмову назву, символіку тощо.

Об’єкти спонсорингу:

1) сфера спорту;

2) сфера культури;

3) соц-на сфера.

103. Основні задачі паблік рілейшинз.

1) Популяризація марочних та звичайних товарі, осіб, місць, ідей, д-сті, організацій та цілих країн;

2) Відродження (відновлення) інтересу до товарів;

3) Привертання уваги до організації або виправлення небажаного уявлення про неї;

4) Забезпечення фірмі бажаної відомості, формування уявлення про неї як про організацію з високою громадською відповідальністю та протидіяння поширюванню небажаних чуток та відомостей;

5)  Притягування туристів, іноземних капіталовкладень та забезпечення міжнародної підтримки.

104. Сутність та роль каналів розподілу в системі маркетингу.

Канали розподілу – це сукупність проміжних ланок залучених до процесу просування товару з метою забезпечення кінцевих споживачів цим товаром. В якості проміжних ланок можуть виступати: прості посередники; оптові торговці; роздрібні торговці.

Маркетингова політика розподілу – це діяльність фірми щодо планування, організації та контролю фізичного переміщення товарі від виробника до місць продажу або використання, до потреб споживачів і отримання відповідного зиску.

Основною метою каналу розподілу є забезпечення доступності товарів до споживачів. Це передбачає:1) точно визначити потреби цільового ринку; 2) формування ефективних каналів розподілу; 3) створення умов для швидкої зустрічі покупця з товаром.

Організація продажу товару безпосередньо споживачу може здійснюватись шляхом пропонування товарів у роздрібному торговельному підприємстві, ліцензованої торгівлі, прямого продажу споживачам.

105. Функції учасників каналу розподілу.

Основними учасниками каналів розподілу є торговельні посередники. Торговельні посередники – торговельні організації, підприємства або особи, які перепродають товар для задоволення потреб ринку і отримання прибутку. Вони поділяються на простих посередників та торговців.

Серед функцій учасників каналів розподілу можна назвати такі як: створення кінцевого торговельного продукту з метою залучення найбільшої кількості покупців; визначення цільового ринку; формування торгового асортименту; функція повязана з ціноутворенням; функція-просування; організація фізичних потоків товару; обладнання торгівельного місця; стимулювання попиту та інші.

106. Рівень каналу розподілу.

В процессе решения вопроса о каналах сбыта различают:

Канал нулевого уровня (канал прямого маркетинга). Он состоит из производителя, который непосредственно продает товар клиенту.

При этом продавец использует три способа прямой продажи:

Торговля через магазины, принадлежащие производителя;

Посылочная торговля;

Торговля вразнос.

Канал одноуровневый. Включает в себя еще одного посредника, обычно это розничные торговцы.

Двухуровневый канал. Включает в себя розничных и оптовых торговцев.

Трехуровневый канал. Состоит из трех посредников: оптовый, мелкооптовый и розничный продавец.

Наличие многоуровневых каналов предоставляет следующие преимущества:

Посредники уже имеют свою собственную клиентуру, что автоматически расширяет клиентуру продавца.

Предприятию нет необходимости формировать собственное складское хозяйство.

Недостатками многоуровневых каналов являются:

Может возникнуть зависимость от посредника.

Может утратится непосредственный контакт производителя с клиентами.

Производители (поставщики) должны выбирать между сбытом с помощью собственных органов распределения либо с помощью внешних органов (посредников).

Существуют следующие собственные средства продаж:

Продажи с помощью коммивояжеров (являются служащими фирмы, оплачиваемыми фиксированным окладом, к которому, в зависимости от продаж, добавляются комиссионные).

Продажи с помощью сбытовых филиалов предприятия. Преимущества такого способа продаж является то, что филиалы могут обеспечить требуемый уровень сервисного обслуживания, консультационные услуги и к тому же, филиал экономически зависим от головной фирмы.

Внешние средства продаж подразделяются на:

Договорных сбытовиков. Как правило, договорной сбытовик сам обеспечивает складское хозяйство и техническое обслуживание продукции.

Торговых представителей. Они оказывают посреднические услуги на заключение сделок, но не приобретают прав собственности на товар.

107. Роль прямого та посереднього маркетингу в маркетинговій політиці розподілу.

Прямий маркетинг – це інтерактивна маркетингова система розподілу товарів в межах якої використовуються різні засоби для безпосереднього звязку з потенційними споживачами з метою отримання відгуку або здійснення у будь-якому регіоні ринку. Прямий маркетинг забезпечує комунікаційну відбіркову ефективність, персоніфікацію звернення та розвиток сталих звязків. Використання прямого маркетингу дозволяє зменшити витрати на штатний торговий персонал і забезпечити економію часу повязану з купівлею товару. Є такі напрямки прямого маркетингу: 1) маркетинг прямого продажу; 2)маркетинг компютерних мереж; 3)маркетинг відносин. Продаж без посередників здійснюється шляхом: 1) надання каталогів; 2)замовлення поштою; 3)продаж по телефону; 4)формування бази даних покупців.

Посередницький маркетинг – це маркетинг за участю посередників. Посередницька діяльність у каналах розподілу – це виконання спеціалізованими підприємствами, організаціями чи окремими особами спеціальних функцій щодо сприяння налагоджуванню та реалізації комерційних відносин і споживачів на товарному ринку. Основними принципами посередницької діяльності є: рівноправність сторін; підприємливість; оперативність та мобільність; обслуговування контрагентів; економічна заінтересованість контрагентів; комерційні засади діяльності; договірні взаємовідносини.

110. Вертикальна маркетингова система та її основні типи.

Поряд із традиційними каналами розподілу у світовій практиці останнім часом набули популярності вертик.маркетинг. сис-ми(ВМС). ВМС складаються з виробника, оптових і роздрібних торгівців, котрі співпрацюють як єдина сис-ма. Узгодження дій кожного з учасників можуть зумовити різні фактори, які і визначають тип ВМС. Корпоративна МС- якщо всі ланки розподілу є власністю одного її члена. Найчастіше власником є виробник, але ним може лути  і торгівелний посередник. Договірні МС складаються з незалежних фірм, що пов'язані з договірними відносинами і координують програми своєй діяльності для спільного досягнення кращих комерційних результатів. Керовані МС координують свою діяльність не внаслідок приналежності до певного власника, а завдяки економічній могутності одного з учасників сис-ми. Створення ВМС усіх розглянутих типів має на меті головне-можливість конторолювати діяль-ть каналу розподілу і запобігати виникненню конфліктів між окремиим його учасниками, якщо вони намагаються  досягти власних цілей.

111. Горизонтальна МС.

Вони виникають при об'єднанні двох або більше під-в, які спрямовують свої зусилля для ефективного викор-ня своїх марк-вих можливостей. В окремої фірми може не вистачати фін.рес-в., виробничих потужностей або досвіду для самостійної діяльності, вона може побоюватися браит на себе ризик. Співробітництво здійснюється на тимчасових або постійних  засадах.

112. Франчайзінг.

Франчайзные системы – системы распределения, в которых материнская компания (обычно промышленная) предоставляет оптовому или розничному торговцу исключительное право продавать ее продукцию в определенном районе. Одна из наиболее быстро развивающихся форм распределения, на которую приходится около трети розничного товарооборота США.

Франчайзінг – одна з стратегій використання товарних марок. Сутність її полягає в тому, що добре відоме всім підприємство – франчайзер – на ліцензійній основі надає право використовувати свій товарний знак (і відповідну технологію) невеликому самостійному підприємству. Останнє використовує авторитет і довіру споживачів до відомої марки, але водночас бере на себе велику відповідальність за підтримання його авторитету.

Франчайзинг – це вертикальна договірна маркетингова система збуту товарів. Він передбачає тривалі договірні відносини за якими одна фірма надає іншій право на ведення торгового бізнесу на обмеженій території при дотриманні встановлених правил і під певною торговельною маркою. При цьому покупець цієї пільги сплачує певну суму плюс відсоток від обсягу продаж і отримує право використання торгової марки, постійну підтримку і досвід продавця. Існують наступні типи франчайзингу, які звязують на певних поточних умовах:

1) виробника і роздрібного торгівця

2) оптового торгівця і роздрібного торгівця

3) роздрібних торгівців між собою.

113. Сутність і зміст маркетингової  політіки товарного руху.

Маркетингова п-ка розподілу - це діяльність фірми щодо планування, реалізації та контролю фізичного переміщення товарів від місць їх в-ва до місць продажу чи використання з метою задоволення попиту й отримання відповідного зиску. Ключовий момент М.П.Т.Р. це вибір та конструювання каналів розподілу. Основна мета збут. Політики – організація збутової мережі для ефективного продажу виготовленої продукції. Комплекс маркетингових заходів, спрямованих на реалізацію цієї мети, вкл-є визначення: стратегії збутової політики, методів товароруху, типів та числа рівнів каналів товароруху, ширини каналу товароруху, рівня інтенсивності каналу товароруху, системи керівництва каналами збуту. Плануючи збутову політику, необхідно вибрати стратегію збутової п-ки- як саме має бути організована система збуту: через власну або дилерську мережу, через які типи торгових посередників слід здійснювати товарорух.

114. Методи збуту товарів.

Плануючи збутову політику , керівництво обирає стратегію збутової політики, тобто, як саме має бути організована система збуту: через власну чи дилерську мережу, через які типи торгових посередників слід здійснювати товарорух. Існують три основні методи збуту:

1.Прямий – виробник безпосередньо збуває продукцію покупцям,

2.Побічний – збут організовано через незалежних посередників,

3.Комбінований – через організацію із спільним капіталом фірми-виробника і незалежної фірми.

 Більшість укр. підприємств використовують прямий метод,але світова практика свідчить,що це не перспективно,тому що гарантом ефективності збуту є прфесіоналізм посередників. Метод реалізації підп-ом своєї продукції залежить від виду виробу та специфіки господарської діяльності в даному регіоні.

115. Прямий збут: сутність та умови застосування.

Прямий збут (канали прямого М.) - це коли збутову діяльність здійснює безпосередньо виробник через свої збутові підрозділи (збутові фідії і збутові контори). Збутові філії розміщують у містах де зосереджені численні споживачі даної прод-ії. Вони мають складські приміщення для зберігання значних товарних запасів, а токож сис-му сервісного обслуговування, якщо це зкмовлене типом ринку івидом товару. Збутові контори під-в фізичних операцій з товаром не виконують, як звичайно, мають лише їх взірці. Їх завдання- встановлення контактів із спожив-ми, рекламна діяльність, збирання замовлень тощо. Використання прямого збуту доцільне коли:1)фін.можливості дають змогу створити власну збутову сис-му, 2)обсяги реалізації достатні для покриття на витрати від прямого М. 3)споживачі географічно сконцентровані, 4)товар технічно складний, потребує спец-го монтажу та налагодження. Переваги: повний контроль над веденням збутових операцій, збутовий персонал під-ва займається реалізацією лише його виробів, кваліфіковані фахівці можуть забезпечити експертну консультацію,технічну допомогу в опануванні складної техніки.

116. Непрямий збут: сутність та умови застосування.

Непрямий збут відбувається із залученням торговельних посередників різних типів. В більшості випадків це підвищує ефективність збутових відносин, так як високий професіоналізм посередника дозволяє прискорити окупність витрат і оборотність засобів, сворює зручності для кінцевих покупців, економить кошти і час на меншій кіл-ті ділових відносин.

Непрямий збут відбувається за допомогою: 1.Залежні оптові посередники- вони не беруть на себе право власності на товар, на приймають самостійних рішень щодо цін, умов продажу, діють суто в встановлених иежах.сюди входять брокери(зводять споживачів із продавцем, його послуги оплачує та сторона, що залучає), агенти виробника(збутові операції від імені і за рахунок виробника), збутові агенти (відповідають за М. усієї прод-ії виробника), комісіонери(товари продають за джоговором від свого імені за рахунок емітента).2.Незалежні оптові посередники. Поділяюдться на: оптовики з повним циклом обслугов-ня -надають широке коло послуг: дистриб'ютори (торгівля від свого імені, угоди як з покупцями так і з продавцями),і   з обмеженим циклом обслуговування: оптовики-комівояжери (обмежений асортимент)

Оптовики-організатори (організовують поставку замовленого товару ) 3.Роздрібна торгівля: ділер(незалежний підприємець,купує техніку,зберігає її марку і забезпечує гарантії, сервіс), позамагазинна роздрібна торгівля (торгові автомати, торгівля на рознос), магазини розбрібної торгівлі(універмаги, супермаркети тощо).

117. Канал збуту та його х-ка.

Маркетингові канали збуту – це маршрути, за якими товари переміщуються від місць в-ва до місць продажу чи використання, переходячи від одного власника до іншого. К.З.– це сукупність фірм чи осіб, які беруть на себе чи допомагають передати комусь іншому право власності на конкретні товари на їхньому шляху від виробника до споживача. Вони бувають нульового рівня, однорівневі, дворівневі та багаторівневі в залежності від довжини. Ширина каналу– це числа незалежних учасників каналу збуту  на окремому етапі збутового ланцюжка: скільки оптових покупців будуть залученні до збуту, яка к-сть збутових агентів. К.З. виконують ряд функцій: розподіл та збут продукції, купівля товару, маркетингові дослідження, встановлення безпосередніх контактів із споживачами, стимулювання руху товарів, участь у плануванні товарного асортименту, фінансування витрат, обслуговування проданих товарів, транспортування товару, зберігання товару, сортування та фасування товару, прийняття на себе ризику торгових угод, участь у формуванні ціни.

118. Різновиди збуту за рівнем інтенсивності.

Традиційно існували три методи реалізації виробів:

1. Інтенсивний – передбачає розмі-щення та реалізацію виробів на будь-якому підприємстві роздрібної торгівлі, котре готове цим займатися.                                       

2. Екслюзивий або розподіл на правах винятковості – вибір одного торгового посередника в даному географічному регіоні.

3. Селективний – під-во-виробник  укладає угоду з двома або більше органіаціями роздрібної торгівлі, яким надаєтья виключне право реалізовувати продукцію в тому чи іншому регіоні.

119. Інтенсивний збут: сутність та умови застосування.

Інтенсивний – передбачає розміщення та реалізацію виробів на будь-якому підприємстві роздрібної торгівлі, котре готове цим займатися. І сьогодні цей метод не втратив свого значення серед виробників дрібних та недорогих виробів масового вжитку– зубної пасти, господарчі товари, сигарети. При цьому підприємство виграє завдяки економії на широких масштабах в-ва, випускаючи продукцію великими серіями, що робить її доступною для багатьох споживачів. Зворотній бік – навряд чи виробник може розраховувати на сприяння збільшенню обсягів збуту через посередників. Фактично підприємство повинно самостійно рекламувати свою продукцію на ринку.

120. Селективний збут.

Обравши селективний розподіл продукції на ринку підприємство-виробник укладає угоду з двома або більше органіаціями роздрібної торгівлі, яким надаєтья виключне право реалізовувати продукцію в тому чи іншому регіоні. Звичайно цей метод використовується у великих містах, де є значний за ємністю ринок, а організація високого рівня обслуговування потребує участі декількох торгових підприємств.

121. Ексклюзивний збут.

Екскл.збут або збут на правах винятковості полягає у виборі якогось одного торгового посередника в даному геогр. регіоні, котрий продає продає продукцію підп-ва. Найчастіш йдеться про надання йому виняткового права . В цьому випадку фірма-посередник набуває статусу “уповноваженого дилера” підприємств-виробника.При такому збуті підприємство може розраховувати на підтримку з боку торг-х посередників у справі просування своєї продукції та збільшення обсягів збуту, наданні додаткових послуг. Отримавши від виробника виняткове право на реалізацію його виробів, торг. Посередник сам докладає зусиль для підвищення якості реклами, привернення уваги споживачів. Зараз ексклюзивний збут все частіше застосовується для збуту широкого асортименту збуту, а не лише на реалізацію високоякісної та дорогої продукції.  

122. Різновиди каналів збуту в залежності від довжини.

 Довжина каналу збуту – це кількість рівнів каналу товароруху, тобто к-сть ланцюжків товару від виробника до споживача.      

1. “виробник”-“споживач” – канал нульового рівня, відсутність посередницької ланки

2. Однорівневий канал – включає одного посер-ка “виробник”- “роздрібний торговець”-“споживач”

3. Дворівневий  канал– 2 посередники, “виробник”-“оптовик”-“роздр. торговець”-“споживач”.

4. Трирівневий канал–“виробник”-“брокер”-“оптовий торговець”-“роздр.торг”-“спож”.

123. Корпоративна маркетингова збутова сис-ма.

Корпоративна МС - якщо всі ланки розподілу є власністю одного її члена. Найчастіше власником є виробник, але ним може бути  і торгівелний посередник.

124. Керована маркетингова вертикальна збутова с-ма.

Управління каналами розподілу – це комплекс заходів для реалізації ф-цій розподілу через опосередковані канали з метою досягнення цілей:

вибір торгових посередників  

(фінансові аспекти, х-ка продукції, асортимент товарів, досвід), винагородження праці посередників, встановлення стандартів обслуговування, підтримування ефективної системи зв язку, ліквідація горизонтальних та вертикальних конфліктів.

125. Фактори, які впливають на вибір каналу розподілу.

  1.  Особливості споживачів– їх чисельність, рівень доходів, онцентрація, вартість середньої разової покупки, бажані години роботи магазинів.
  2.  Можливості фірми – масштаби в-ва, фінансове становище, конкурентноздатність.
  3.  Характеристика товару– ціна, сезонність попиту, вимоги до технічного обслуговування, терміни зберігання.
  4.  Збутова політика конкурентів.
  5.  Особливості ринку– ємність, звичаї населення, торгова практика, щільність розміщення споживачів.
  6.  Порівняння вартостей різних варіантів збуту.


Диплом на заказ


1. ПРИРОДА СОЦИАЛЬНОЙ МОБИЛЬНОСТИ Талантливые личности несомненно рождаются во всех социальных слоях и со
2. Тема 34 Конфликты и их преодоление
3. Российский государственный профессиональнопедагогический университет Институт электроэнергетики и ин
4. специальную В основу периодизации истории медицины положена- гражданская периодизация статисти
5. тема ldquo;EUROHELPrdquo; построена на внутренней диверсификации прогрессивной партнерской программе и поэтапном п
6. Використання методу бесіди як засобу удосконалення навичок естетичного сприймання мистецьких творів у початкових класах
7. Генетика современный подход
8. Первомайская средняя общеобразовательная школа Первомайского района Тамбовской области
9. Жизнь Будды Buddhacarita
10. Добровольное страхование водителей и пассажиров от несчастных случаев
11. задание создать ясную картинку того куда вы движетесь как там все будет выглядеть в тот момент когда вы туд
12. Алладин1 в образовательных учреждениях.html
13. потенциал происходит от латинского potenti что значит сила
14. В этих грамотах прослеживается возрастание роли великого князя а затем московского царя в решении таможен
15. на тему Зміни клімату- факти і міфі
16. тема- ndroid 40 Процессор CPU- mlogic Cortex9 Dul Core 1
17. варианта. [5] ЛИТЕРАТУРА Анализ наличия и состояния средств труда длительного пользования
18. Основные тенденции развития современной мировой и отечественной культуры
19. Лабораторна робота 6 Варіант 1 Завдання 1 Знайдіть рішення дифере
20. Лекція 4 Філософія Просвітництва XVIII століття увійшло в історію європейської філософії і культури як еп