Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

ПОПИТ

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2016-03-30


ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1.ПОПИТ…………………………………………………………...……4

1.1.Попит. Фунуції попиту……………………………….…….....……….4

1.2. Нецінові фактори які впливають на формування попиту ……….12

РОЗДІЛ 2. ПРОПОЗИЦІЯ……………………………...………………………..16

2.1 Пропозиція. Функції пропозиції…...………………………………...16

2.2. Нецінові фактори які впливають на формування пропозиції ……18

РОЗДІЛ 3. РИНКОВА РІВНОВАГА………………………………………..….26

3.1 Взаємодія попиту і пропозиції, ринкова рівновага ….………….….26

3.2 Чинники, що порушують рівновагу…...…………………...………..28

3.3 Модель павутини…………………………………..………….……..31

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….38


ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Економіка як сфера життя суспільства, де здійснюється виробництво товарів та послуг, обмін ними, розподіл та споживання, завжди передбачає можливість вибору для її суб'єктів. Так, підприємці вибирають найкращі серед ринків збуту продукції, закупівля сировини, між перспективами розширення і згортання виробництва; споживачі вибирають серед великої маси товарів і послуг ті, у які можна вкласти свої обмежені кошти.

За умов розширення ЄС, підписання нашої держави асоціації виникає потреба поглиблювати зсубрегіональні інтеграційні процеси. Поглибленному транскордонному співробітництву сприятиме формування ефектвних інститутів ринкової інфраструктури. Найбажанішим для сучасної економіки є стан збалансованості і врівноваження ринкових структур та само впорядкованої ринкової системи. Тому слід приділити увагу розробці політичних умов якіб забезпечили непорушність ринкової системи.

Метою даної роботи є вивчення механізмів досягнення ринкової рівноваги, детальний огляд фундаментальних понять ринкової економіки: "попит”, "пропозиція”, характеристика регулюючої ролі держави.

Об’єктом дослідження є відношення попиту і пропозиції.

Предметом є закономірності формування рівноважного стану.


РОЗДІЛ 1

ПОПИТ

1.1. Попит. Фунуції попиту

Розглянемо спочатку якісну сторону попиту. Очевидно, що попит самим тісним чином зв’язаний з потребами людей. Однак далеко не всяка потреба може бути і дійсно буває врахована ринком. Для цього вона повинна стати платоспроможною потребою. Іншими словами, попит даного споживача характеризується не стільки тим, що він хотів би придбати, скільки тим, що він насправді здатний купити у даній ситуації. Часто кажуть, що попит визначається максимальними можливостями покупця чи його максимальною готовністю заплатити за даний товар. Разом з тим у любого явища є і кількісна сторона. І саме у відношенні кількісних характеристик попиту у нашій свідомості існує багато помилкових уявлень.

Перш за все далеко не завжди усвідомлюються ті конкретні обмеження, при яких взагалі має рацію говорити про величину попиту. А величина (чи обсяг) попиту визначається саме тією максимальною кількістю даного блага, яке можна придбати даний покупець (покупці) за даний період часу при даних умовах. У цьому визначенні важливі обидва уточнення. По-перше, обсяг попиту – це потік, що протікає у часі. Тому завжди треба чітко визначати, до якого періоду часу відноситься дана величина попиту. По-друге, умови, при яких формується даний обсяг попиту, надзвичайно важливі, так як саме вони характеризують те середовище, у якому знаходиться наш споживач, що приймає рішення про покупку. Спробуємо виділити у цьому середовищі головні фактори, що впливають на вибір покупця:

  •  ціна даного товару
  •  ціни товарів, що заміняють даний у споживанні, чи товарів-субститутів
  •  ціни товарів, що доповнюють дане благо у споживанні, чи комплементарних
  •  доход споживача, що виділяється ним для покупки даного товару
  •  смаки і надання переваги споживача
  •  об’єктивні, природні (зовнішні) умови споживання
  •  очікування споживачів[3]

Закон попиту – загальний економічний закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту і навпаки, тобто між ціною і попитом існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари (практика «розпродажу» товарів за зниженими цінами). По-друге, оскільки споживання підлягає дії принципу спадної граничної корисності (покупець певного товару отримує менше задоволення або меншу корисність від кожної наступної його одиниці), споживачі купують додаткові одиниці товару лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, ефект доходу й ефект заміщення. Перший виявляється в тому, що за нижчої ціни споживач може купити більше товару, не відмовляючи собі в придбанні інших альтернативних товарів. Другий – у тому, що за нижчої ціни споживач прагне придбати дешевий товар замість аналогічних, що подорожчали.

Простежуючи обернену залежність між кількістю реалізованої продукції і ціною, П. Самуельсон сформулював закон поступового зниження попиту, пояснюючи його тим, що:

  •  зниження ціни на певний товар розширює коло покупців,
  •  зниження ціни може спонукати споживача зробити додаткові покупки,
  •  зниження попиту за зростання ціни пояснюється тим, що споживач намагається замінити його іншими товарами (наприклад каву – чаєм), а також тим, що він стає біднішим і споживає менше товару.

Порівняння двох варіантів обґрунтування однієї причинно-наслідкової залежності дає підставу стверджувати, що логічніше цей закон сформульовано як закон попиту, оскільки закон зниження попиту, за П. Самуельсоном, відображає лише одну зі сторін взаємозв'язку між попитом і підвищенням цін, а закон попиту виражає залежність між попитом і зниженням цін. Загалом ці економічні закони відображають не глибинні, внутрішньо необхідні, суттєві зв'язки між окремими явищами і процесами, а поверхневі, на рівні здорового глузду. З цього приводу американські економісти при обґрунтуванні закону попиту зауважили, що здоровий глузд і елементарне спостереження узгоджуються з кривою попиту, а К. Еклунд зазначив, що ця модель у простій формі описує деякі діючі у господарстві сили[5]

У законі попиту виявляється суперечність між ціною і платоспроможністю, а точніше – між зміною ціни і постійною на цей час величиною платоспроможного попиту населення.

Якщо ціна зросла, то при тому самому платоспроможному попиті населення зменшуються можливості здійснення покупок. Вони скорочуються не в номінальному грошовому, а в натуральному вираженні. Інакше кажучи, замість 5 кг якогось харчового продукту ви зможете придбати уже тільки 3-4 кг, або змушені будете купувати дешевший замінювач для вас продукту. Наприклад, замість вищого сорту чаю купують нижчий, замість кави – чай.

Вихід з цієї суперечності полягає у зменшенні попиту на товари, ціна на які зросла.

Протилежна ситуація виникає тоді, коли ціна знизилась. Споживач має можливість придбати ті товари, продаж яких раніше стримувався через недостатню купівельну спроможність. У цьому разі попит зростає на більш дорогі товари.

Форми вияву закону попиту найрізноманітніші. Якщо ціни зросли, реалізація їх може знизитися. Це станеться лише тоді, коли маса товарів залишається незмінною. При скороченні товарної маси за допомогою ціни встановлюють нову пропорцію (новий баланс) між масою товарів і платоспроможним попитом.

У конкурентній боротьбі виробник має реагувати на поведінку споживачів. При затримці реалізації товарів і створенні товарних запасів можуть бути вжиті заходи щодо зниження цін і зменшення товарних запасів.

Формою вияву закону попиту є також ефект заміщення. Він полягає у переміщенні попиту на дешевші товари-замінники.

Однією з форм вияву закону попиту є ефект доходу. Він спостерігається тоді, коли відбувалось зниження ціни. Це призводить до того, що у споживача в результаті зниження ціни з’явилась вільна сума грошей, яка може бути спрямована на придбання додаткових життєвих засобів[2]

На формування попиту на певний товар впливають, на самперед , три фактори: Ціна на сам товар, Ціни на інші товари, доходи покупців. Еластичність попиту по ціні (Ер)показує, наскільки зміниться обсяг попиту на благо при зміні його ціни на один відсоток. Якщо невелика зміна в ціні призводить до значної зміни в кількості купованої продукції (∆Р<∆Q або Ер> 1), то такий попит називається еластичним. Якщо суттєва зміна в ціні приводить до незначної зміни в кількості покупок (∆Q<∆ Р або 0<Ep<1 ). то такий попит називається нееластичним. Коли відсоткова зміна ціни і наступна зміна кількості купованої продукції дорівнюють одна одній по величині (∆Р = ∆Q), то такий випадок називають одиничною еластичністю, тобто існує два крайніх випадки: абсолютна еластичність й абсолютна нееластичність попиту. Якщо найменше зниження ціни спонукує покупців збільшувати покупки від нуля до границі своїх можливостей, то такий попит є абсолютно еластичним. Якщо кількість блага, що користується попитом, не змінюється від того, скільки цей товар коштує, то попит є абсолютно нееластичним. Аналіз еластичності попиту має велике значення при розробці цінової політики підприємства, так як існує залежність між ціновою еластичністю попиту та виручкою виробника.

1. Еластичний попит. Якщо попит еластичний, зменшення ціни призведе до збільшення загальної виручки, тому що навіть за меншої ціни, що сплачується за одиницю продукції, приріст продажу виявляється більш ніж достатнім для компенсації втрат від зниження ціни. Правильним є і зворотнє: при еластичному попиті збільшення ціни приведе до зменшення загальної виручки.Таким чином, якщо попит еластичний, зміна ціни викликає зміну загальної виручки в протилежному напрямку.

2. Нееластичний попит. Якщо попит нееластичний, зменшення ціни приведе до зменшення загальної виручки. Розширення продажу виявляється недостатнім для компенсації зниження виручки, одержаної з одиниці продукції, і в результаті загальна виручка зменшується. Зворотнє твердження також вірне.Таким чином якщо попит нееластичний , зменшення ціни викликає зміну виручки в тому ж напрямку.

3. Одинична еластичність. Збільшення або зменшення ціни залишить загальну виручку незмінною.Пересування кривої попиту на ресурс на графіку вправо, означає зростання попиту, а вліво, відповідає його зменшенню. Розглянемо детальніше фактори, які можуть спричинити такі зміни.

1. Зміни у попиті на продукт. За інших рівнях умов зміни у попиті на продукт фірми, який вона виробляє за допомогою певних ресурсів, призведуть до зміщення кривої попиту на ці ресурси у тому самому напрямку. Так, фінансова криза в Україні, Росії та в інших країнах призвела до банкротства банків, зниження попиту на їхні послуги. Це, у свою чергу, спричинило зростання безробіття серед банківських працівників.

2. Зміни продуктивності ресурсу. Підвищення продуктивності ресурсу пересуває криву попиту на нього вправо, зменшення продуктивності – вліво. Факторами змін продуктивності ресурсу можуть бути насамперед зміни його власних якісних характеристик (кваліфікація працівників, надійність машин тощо). Крім того, незмінні ресурси можуть забезпечувати більшу продуктивність за рахунок зміни якості інших ресурсів, у поєднанні з якими вони використовують. Так, підвищення рівня кваліфікації працівника веде до зростання продуктивності і праці, і змінного капіталу.

3. Зміни цін на інші ресурси. Як відомо, ресурсам властиві субституційність та компліментарність. Зміни цін на ресурси-субститути та ресурси комплементи по-різному впливають на попит. Так, при зміні цін на ресурси-замінники одночасно спрацьовують ефекти: ефект заміщення та ефект обсягу. Якщо, наприклад, знизилась заробітна плата, то праця стала дешевшою відносно капіталу, для виробника доцільніше буде збільшувати обсяги залучення праці та зменшувати капітал (ефект заміщення). Отже, попит на капітал зменшиться. З іншого боку, здешевлення праці призведе до зменшення витрат виробника взагалі та зростання обсягів виробництва, що має супроводжуватися зростанням попиту на ресурси в цілому (ефект обсягу). Фактична зміна попиту на ресурс від співвідношення сил, з якими діють ці ефекти. Якщо ефект заміщення перевищує ефект обсягу продукції, то зміни цін та попиту матимуть однакову спрямованість; якщо з більшою силою діє ефект обсягу, то – протилежну. Якщо змінюється ціни на комплементарні ресурси, то спрацьовує лише ефект обсягу продукції. При цьому зміни цін на одні ресурси та попит на інші мають різну спрямованість. 

Отже, можна зробити висновок, що крива попиту на ресурс переміститься вправо (збільшення попиту) під впливом таких факторів:

а) збільшення попиту на продукт, що виробляється за допомогою цього ресурсу;

б) збільшення продуктивності ресурсу;

в) зниження ціни на ресурси-субститути, коли ефект обсягу продукції діє сильніше, ніж ефект заміщення;

г) збільшення цін на ресурси-субститути, коли ефект діє сильніше, ніж ефект заміщення діє сильніше, ніж ефект обсягів продукції;

д) зниження цін на ресурси-комплементи.

Чутливість попиту на ресурси на зміну його цінових та нецінових факторів визначається показниками еластичності. Цінова еластичність попиту на ресурси залежить, зокрема, від таких факторів:

1. Темпи спадання граничного продукту. Якщо граничний продукт праці знижується помалу при збільшенні кількості праці, що додається до незмінного капіталу, то і крива попиту на ресурс матиме менший нахил та тенденцію до більшої еластичності. Навпаки, при швидкості падіння граничного продукту крива попиту буде слабо еластичною.

2. Легкість ресурсозаміщення. Тут залежність пряма: чим більше існує близьких ресурсів-субститутів, тим вища еластичність попиту на певний продукт.

3. Еластичність попиту на продукт виробника. Оскільки крива продукту у грошовому вираженні залежить від ціни на продукт, еластичність попиту на ресурси буде прямо залежати від еластичності попиту на продукт.

Чинники, що впливають на еластичність попиту по ціні такі:

1. Якщо товар має багато товарів замінників, попит на такий товар буде еластичним.

2. На коротких проміжках часу попит є менш еластичним, то що в тривалий проміжок часу існує можливість поміняти споживчий кошик, налагодити виробництво товарів-замінників, або пристосувати смаки до споживання інших товарів.

3. Значимість товару для споживача (попит на товар першої необхідності зазвичай є нееластичним, попит на предмети розкоу звичайно еластичний).

4. Питома вага в доході споживача. Чим більш місце займає товар в бюджеті споживача, за інших однакових умов, тим вища еластичність попиту на нього[8]

Важливу роль в економічній діяльності грає еластичність попиту по доходу. Еластичність попиту по доходу (грецька буква ц «мю») - це процентна зміна обсягу попиту (Q), поділене на процентна зміна доходу споживача

У даному випадку обсяг запитуваної продукції, як і раніше, є залежною змінною, проте замість ціни незалежної змінної стає дохід. Що стосується ціни, то вона переходить на становище однієї з умов при інших рівних умовах попиту.

Якщо ц> 1, то говорять, що еластичність попиту по доходу висока. Попит на ці товари випереджає зростання доходів. Для них не існує меж насичення. Товари з високою еластичністю попиту по доходу прийнято умовно називати «предметами розкоші» (предмети розкоші). Ця назва часто умовно, тому що крім власне коштовностей сюди відносять товари тривалого користування.

З іншого боку, якщо ц <1, то вважається, що еластичність попиту по доходу низька.

Стандартні товари бувають трьох видів:

товари першої необхідності.Коефіцієнт еластичності 0 <д <1; попит на такі товари зростає повільніше зростання доходів (це продукти харчування, паливо, сировина);

товари другої необхідності (ц = 1);

предмети розкоші (ц> 1).

Залежність між обсягом попиту на певні товари і рівнем доходу споживачів можна проілюструвати за допомогою кривих Енгеля.1 по осі абсцис відкладемо величину попиту, а по осі ординат - величину доходу. Очевидно, що в даному разі попит на продукт зростає повільніше збільшення доходу, т. е. - Це товар першої необхідності.

Припустимо, ми бажаємо зміряти еластичність попиту по доходу для певного продукту в точці А. Для цього проведемо до кривої в точці Е А дотичну, до перетину останньої з віссю абсцис в точці Т. З точки А опустимо перпендикуляр до осі абсцис і точку перетину позначимо літерою М. Нахил дотичної визначається ставленням AM / ТМ.

Значення коефіцієнта еластичності по доходу важко переоцінити. Економістам він говорить багато про що. Чим вищий коефіцієнт еластичності по доходу, тим швидше розвивається дана галузь економіки, тим перспективний вона вважається. Більше того, від цієї, на вигляд рядовий і скромною, категорії часом залежить доля розвитку народів і держав. Розглянемо це питання більш детально.

Еластичність попиту за доходом дозволяє виміряти процентну зміну кількості продукції, зумовлене тою чи іншою зміною доходу споживача.

Для товарів вищої категорії (нормальний товар) цей коефіцієнт буде мати позитивне значення, тобто призбільшенні доходу споживач будемати змогу спожива якісніший товар. Значення коефіцієнта буде значно змінюватись від товару до товару.

Отже, практичне значення коефіцієнта еластичності за доходом полягає в полегшенні прогнозування того, які саме галузі мають шанс на процвітання і розширення, а які в майбутньому очікує застій і скорочення виробництва. Висока позитивна еластичність за доходом означає, що внесок конкретної галузі в економічний ріст буде більшим, ніж її частка в структурі економіки. Невеликий позитивний або негативний коефіцієнт вказує на перспективу скорочення виробництва в галузі. [6]

1.2 Нецінові фактори які впливають на формування попиту

Нецінові фактори еластичності попиту. Крім ціни, еластич-ність попиту залежить від цілого ряду факторів:

- наявність замінників: чим більше товарів - субститутів, тим еластичніший попит на даний товар;

-питома вага товару в бюджеті споживача: чим вища питома вага, тим вища цінова еластичність попиту;

-величина доходу споживача;

-якість товару: для предметів розкоші попит, як правило, є еластичним. Для більшості товарів повсякденного попиту і стандартних промислових товарів попит є нееластичним.

- запаси товару: чим більший запас, тим більш еластичний попит;

- період очікування споживача. В короткотерміновому періо-ді попит, як правило, нееластичний. А в довготерміновому -еластичний.

Серед нецінових факторів важливе місце займає динаміка до-ходів населення. При рівних інших умовах зростання доходів на-селення, як правило, збільшує сукупний попит, і навпаки. I це за-кономірно, так як від доходів залежить платоспроможність поку-пців при незмінних цінах.

Аналогічно еластичність попиту за ціною визначається елас-тичність попиту за доходом. Вона показує, наскільки підвищу-ється величина попиту, якщо зростає дохід:

Еластичність попиту за доходом, подібно еластичності попи-ту за ціною, залежить від оцінки товару споживачем.

Нормальні товари - товари, попит на які збільшується при зрос-танні доходів. До них належать, перш за все ті, що забезпечують ос-новні потреби людини: продукти харчування, стандартні промислові товари. При початковому збільшенні доходів, попит на них зростає досить швидко, але потім швидкість зростання попиту зменшується. Прискореними темпами зростає попит на послуги, пов'язані з манд-рівками, розвагами та отриманням освіти. Високу еластичність по-питу по доходу мають високоякісні товари довгого користування. Для цієї групи товарів Е; > 0. Якщо 0<Е; < 1, то попит на товари зростає повільніше, ніж дохід споживача. При Е; >1 попит на то-вар перевищує зростання доходів, що характерно для предметів розкоші.

Нейтральні товари - обсяги споживання цих товарів не за-лежать від доходу споживача, це в основному дешеві товари, які не мають ефективних субститутів.

Неякісні товари - їх споживання зменшується за умови зрос-тання доходу споживача. Для даної групи товарів Е;< 0.

Але нормальні, неякісні і нейтральні товари - це не властиво-сті, які характерні речам. їх так оцінюють споживачі. Причому, в одних країнах дане благо є нормальним, в інших - неякісним, або предметом розкоші. Це залежить від життєвих стандартів, які ви-значаються загальним економічним розвитком країни.

Для розуміння еластичності пропозиції важливе значення має фактор часу. В умовах досить короткого періоду часу пропозиція є абсолютно нееластичною. Тому зміна попиту (підвищення, або зниження) зумовлює зміну цін (підвищення, або зниження), але не відображається на величині пропозиції.

Із зростанням ринкового періоду пропозиція стає більш еласти-чною. Це обумовлено тим, що підвищення попиту спричиняє не

тільки зростання цін, але і збільшення обсягу виробництва, так як фірми змінюють фактори виробництва у відповідності з попитом.

В умовах довгого періоду часу пропозиція майже абсолютно еластична, тому збільшення попиту зумовлює значне зростання пропозиції при постійних цінах або незначному їх підвищенні.

Податковий тягар. Теорія еластичності має важливе значен-ня для визначення економічної політики підприємства та держа-ви. Це наочно видно на прикладі податкової політики держави. Припустимо, що в країні підвищено ставку податку на додану ва-ртість. Це призведе до зростання цін проти попереднього періоду, що рівнозначне зміщенню кривої пропозиції вгору.

Підвищення податку на додану вартість зумовить зменшення виграшу як споживачами, так і виробниками. Сума податку роз-поділяється між виробниками і споживачами, а також включає податковий тягар. Величина останньог формується за рахунок зменшення платоспроможної кількості населення і зниження ви-робничих потужностей підприємств. При цьому еластичність має велике значення для розрахунку яку частину податку виплачують виробники, а яку споживачі.

При еластичному попиті більша частина податку сплачується виробниками, тому що споживачі будуть намагатися збільшити споживання товарів - субститутів. При нееластичному попиті бі-льша частина податку сплачується споживачем, оскільки йому важ-ко змінити структуру споживання, через обмеженість замінників.

I навпаки, якщо еластична пропозиція, то більша частина по-датку сплачується споживачами, так як виробники можуть пере-профілювати свої виробничі потужності на виготовлення іншого товару чи послуги. У разі нееластичності пропозиції (досить ко-роткий період часу), переорієнтація ресурсів здійснюється пові-льно, або її здійснити неможливо, тому найбільше від податку страждають виробники[7]


РОЗДІЛ 2

ПРОПОЗИЦІЯ

2.1 Пропозиція. Функції пропозиції

З'ясувавши, під впливом яких факторів (чинників) і яким чином змінюється кількість товарів (послуг), на які є попит, маємо визначити, що впливає на кількість вироблених і запропонованих до продажу товарів. Інакше кажучи, маємо визначити, від чого залежить пропозиція товарів на ринку і що спонукає товаровиробників пропонувати для продажу той чи інший обсяг товарів.

Під пропозицією або кількістю запропонованого для продажу на ринку обсягу товарів (послуг) розуміють обсяг товарів (послуг), який товаровиробники бажають продати на ринку і спроможні доставити його туди. Пропозиція завжди підраховується за певний проміжок часу і основним фактором, що визначає пропозицію, є ціна товару. Саме від рівня цін пропонованих товарів залежить виручка і, звичайно, прибуток підприємця: чим ціни будуть вищі, тим скоріше зросте пропозиція товарів і навпаки, тобто тут ми маємо позитивний, або прямий зв'язок між кількістю пропонованого товару і ціною. Оскільки такий прямий з'язок має об'єктивний характер, відбиває істотні та постійні (сталі) відносини між пропозицією і ціною, то він виступає як закон пропозиції[11]

Закон пропозиції – загальний економічний закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів між змінами цін і кількістю товарів та послуг, які пропонуються підприємствами на ринку, існує прямо пропорційна залежність. Пропозиція – товар, що знаходиться на ринку або може бути доставлений на нього, а також послуга, яка може бути надана. Дія закону пропозиції означає, що зростання ціни на товари і послуги зумовлює збільшення кількості товарів і послуг, з одного боку, і скорочення обсягів виробництва товарів і послуг у разі зниження ціни – з іншого. Від рівня цін на товари і послуги також залежать доходи підприємств-виробників та продавців. Тому із зростанням цін зростає їх заінтересованість у виробництві більшої кількості товарів. Водночас зростання пропозиції товарів і послуг повинно відбуватися відповідно до обсягів платоспроможного попиту, із зниженням якого товаровиробникам необхідно домагатися зниження суспільне необхідних витрат на виробництво одиниці продукції за рахунок зростання продуктивності праці, економії ресурсів тощо[5]

Крива пропозиції( Р – ціна, Q – к-сть товару, S – пропозиція)

Численні емпіричні спостереження та теоретичні дослідження свідчать про зростання обсягу пропозиції за зростання ціни. У цьому полягає важливий економічний закон — закон пропозиції.

Між ціною та кількістю пропонованого продукту існує пряма, або позитивна, залежність. Якщо ціна зростає, відповідно збільшується й величина пропозиції; якщо ціна знижується, то зменшується величина пропозиції. Цю залежність називають законом пропозиції.[6]

Крива пропозиції показує, яку кількість товару виробники хотіли б продати залежно від цін на ринку. Крива йде вгору, оскільки в міру зростання ціни збільшуєтьсякількість компаній, що можуть і хочуть виробляти й продавати товар. Наприклад, за вищої ціни існуючі фірми за короткий час можуть збільшити виробництво товарів, найнявши додаткових робітників або змусивши своїх робітників працювати понадурочне (при цьому фірма має більші витрати), а у віддаленій перспективі — збільшивши розміри підприємства. Висока ціна також може привабити до ринку нові компанії, що через свою недосвідченість матимуть великі витрати; тому раніше вважали вихід на новий ринок (коли були нижчі ціни) економічно недоцільним[15]

2.2 Нецінові фактори які впливають на формування пропозиції

Існує принципова різниця між зміною величини пропозиції (обсягу пропозиції) і зміною пропозиції (пропозиції в цілому). До зміни величини (обсягу) пропозиції товару призводить зміна цінового фактора, тобто ціни самого товару. Це спостерігається в процесі переміщення від однієї до іншої точки кривої пропозиції (S), яка залишається незмінною. Якщо змінюються нецінові фактори, то крива пропозиції зміщується сама.

До таких нецінових факторів відносять наступні:

- технологічний прогрес. Застосування нових технологій дає змогу зменшити собівартість одиниці продукції. Це сприяє розширенню пропозиції товару на ринку, відтак крива пропозиції зсувається праворуч.

- зміна цін на ресурси. Зростання цін на ресурси (за інших незмінних умов) призводить до збільшення витрат виробництва, зростання собівартості продукції, що змушує підприємця скорочувати пропонування свого товару. Тому крива пропозиції зсувається ліворуч.

- зміна цін на споріднені товари. Якщо, наприклад, ціна на маргарин зростає, а на йогурти залишається незмінною, то підприємець, що виробляє йогурти, шукатиме альтернативний спосіб застосування своїх ресурсів і, вірогідно, спрямує їх на виробництво маргарину, зменшивши тим самим виробництво йогуртів. При цьому крива пропозиції йогуртів зрушиться ліворуч.

- зміни у бюджетно-податковій політиці. У випадку зростання ставки оподаткування крива пропозиції (за інших однакових умов) зміститься ліворуч. Якщо ж зростатимуть дотації бізнесу, крива пропозиції зсунеться праворуч.

- цінові очікування підприємців. Оптимістичні очікування підприємців сприятимуть зсуву кривої пропозиції праворуч, а песимістичні зумовлять її зміщення ліворуч.

- кількість продавців на ринку. Збільшення кількості продавців підвищує ринкову пропозицію і навпаки.

Зміни в нецінових чинниках змінюють пропозицію товару. У цьому разі крива пропозиції переміщується праворуч або ліворуч збільшення пропозиції переміщує криву пропозиції праворуч, а зменшення - ліворуч. Причиною змін у пропозиції є зміна одного або кількох нецінових чинників пропозиції.

Дуже важливим визначником пропозиції є технологія. Удосконалення технології дає змогу знижувати витрати виробництва одиниці продукції, і фірма може тепер запропонувати більші її обсяги за нижчої ціни. Це перемістить криву пропозиції праворуч. Розгляньмо такий чинник, як ціни на ресурси. Припустімо, що внаслідок зростання факторних цін витрати на виробництво одного автомобіля зросли. Тоді крива пропозиції автомобілів переміститься ліворуч і відобразить зменшення їхнього обсягу пропозиції за кожного рівня ціни.

Якщо ціна на замінюваний продукт (субститут) зростає, то пропозиція цього продукту зменшується, а крива його пропозиції переміщується ліворуч. Наприклад, зростання ціни червоного вина зменшить пропозицію білого вина, оскільки їх виробляють з однієї сировини - виноградного соку. Тепер, за будь-якого рівня ціни, винороби зможуть пропонувати дещо меншу кількість білого вина, і крива його пропозиції переміститься ліворуч.

Іншими чинниками пропозиції є зміна кількості виробників, податки і субсидії, ціни на інші товари, організація ринку, погодні умови тощо. Наприклад, запровадження спеціального податку на тонізуючі напої означатиме для виробників додаткові витрати на їхнє виробництво, а тому вони скоротять виробництво усіх тонізуючих напоїв, і криві їх пропозиції перемістяться ліворуч, що означатиме зменшення їхньої пропозиції загалом[4]


РОЗДІЛ 3

РИНКОВА РІВНОВАГА

3.1 Взаємодія попиту і пропозиції, ринкова рівновага

Взаємодія попиту і пропозиції, їх координація здійснюються на основі цінового механізму і конкуренції. Дана взаємодія веде до формування рівноважної ціни, при якій величини попиту і пропозиції збалансовані. Загалом стан ринкової рівноваги можна означити як стан ринку3, при якому ні один з економічних агентів (за інших рівних умов) не змінює своє рішення про заплановану величину індивідуального попиту або пропозиції і ціну, яку заправляють чи пропонують.

Отже, ринок перебуває у рівновазі, коли при певному обсязі ринкових угод у фізичному виразі ціна попиту дорівнює ціні пропозиції або коли при певній ціні заплановані величини попиту і пропозиції дорівнюють одна одній. Ринковий механізм реалізує тенденцію до рівноваги, тобто об'єктивно існує здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, знову повернутися до рівноваги під впливом лише внутрішніх сил. Це явище називають стабільністю рівноваги. 

Стан ринкової рівноваги не обов'язково єдиний. Множинність станів рівноваги визначається існуванням аномалій у формуванні ринкових попиту і пропозиції, які полягають у тому, що на певній ділянці крива попиту може відображати пряму залежність величини попиту від ціни, а крива пропозиції - обернену залежність величини пропозиції від ціни. Проте якщо рівновага єдина, то умовою її досягнення є максимум ринкових угод у фізичному виразі при заданих попиті і пропозиції. У протилежному випадку один із досягнутих максимумів буде локальним.
У ринковій економіці, як правило, рідкісними є ситуації, при яких діють лише фактори попиту або лише фактори пропозиції. Набагато частіше трапляються ситуації, за яких дані фактори діють одночасно.
Розглянемо ситуацію, коли одночасний вплив факторів попиту і пропозиції протилежний. У цьому випадку, коли одночасно діють фактори, що збільшують попит і зменшують пропозицію, рівноважне значення ціни зростає більшою мірою, ніж під впливом одного фактора. Аналогічно, рівноважне значення ціни зменшується більшою мірою, коли одночасно діють фактори, що зменшують попит і збільшують пропозицію
.

Ситуації
 різноспрямованої дії факторів попиту і пропозиції.
Крім цього, якщо вплив факторів попиту і факторів пропозиції протилежний, зміна рівноважного обсягу продукції залежить від відносних параметрів зміни попиту і пропозиції. Так, при різноспрямованій дії факторів попиту і пропозиції зміна рівноважної кількості товару, як правило, менше виражена, ніж при окремому впливові факторів попиту або факторів пропозиції4. Як поодинокий випадок тут можлива ситуація, при якій зміна факторів попиту нейтралізується зміною факторів пропозиції, або навпаки, що залишає незмінною величину рівноважної кількості товарів (послуг)
У ситуації, коли одночасний вплив факторів попиту і пропозиції має однакову спрямованість (у бік зменшення або збільшення), рівноважна кількість продукції змінюється на величину більшу, ніж під впливом кожної групи факторів, взятої окремо. Так, коли одночасно діють фактори, що збільшують і попит, і пропозицію, рівноважне значення кількості зростає більшою мірою, ніж під впливом одного фактора.
Аналогічно рівноважне значення кількості зменшується більшою мірою, ніж під впливом одного з факторів, коли одночасно діють фактори, що зменшують і попит, і пропозицію.

Ситуації односпрямованої дії факторів попиту і пропозиції.
Крім цього, якщо вплив факторів попиту і пропозиції має однакову спрямованість, то зміна рівноважної ціни продукції залежить від відносних параметрів зміни попиту і пропозиції. Так, при односпрямованій дії факторів попиту і пропозиції зміна рівноважної ціни товару, як правило, менше виражена, ніж при окремому впливові факторів попиту чи пропозиції5 . Як поодинокий випадок тут можлива ситуація, за якої зміна факторів попиту нейтралізується зміною факторів пропозиції, або навпаки, що залишає незмінною величину рівноважної ціни товару (послуги) Розглянуті вище ситуації стану рівноваги і його зміни не враховують фактор часу, тобто процес взаємного пристосування попиту і пропозиції, що, як правило, має місце на практиці. У такій ситуації, коли величина пропозиції реагує на зміну цін з деяким часовим лагом, аналіз стабільності рівноваги суттєво ускладнюється, а графік попиту і пропозиції набуває павутиноподібного вигляду ("павутиноподібна модель"). При цьому стабільність рівноваги визначають за допомогою величин абсолютних нахилів ліній попиту і пропозиції (при цьому нахил ліній попиту і пропозиції має бути нормальним, тобто відображати обернену залежність величини попиту від ціни і пряму залежність величини пропозиції від ціни).
Перебої у механізмі координації попиту і пропозиції породжують надлишки та дефіцити товарів (послуг), що знижує ефективність ринкової економіки.
Потреба у державному регулюванні ринку зумовлена не лише недосконалістю окремих ринків (недосконалістю конкуренції на окремих ринках), а й необхідністю вирішення макроекономічних завдань (зниження інфляції, забезпечення повної зайнятості тощо). Основними елементами державного регулювання ринку є система оподаткування і надання дотацій, а також встановлення фіксованих цін.
Так, уведення непрямого оподаткування (наприклад, потоварних податків, які стягують із розрахунку деякої фіксованої в абсолютному значенні суми з одиниці реалізованої продукції, незалежно від того, хто є платником податків (продавець чи покупець) призводить до зменшення рівноважного обсягу ринку, підвищення ціни, фактично сплаченої покупцями, і зменшення ціни, фактично отриманої продавцями. Уведення потоварної дотації (потоварного "податку навпаки"), яку отримують, як правило, виробники, веде до зростання пропозиції, а, відповідно, до збільшення обсягу продажів, зниження ціни, сплаченої покупцями, і зростання ціни, отриманої виробниками.

Встановлення фіксованої ціни вищої за рівноважну призводить до надлишку пропозиції, а нижчої за рівноважну - до дефіциту. В обох випадках обсяг продажів буде нижчий за рівноважний рівень. Аналіз ситуації добровільного обміну (купівлі-продажу) з точки зору зиску, отриманої покупцями і продавцями дає змогу визначити величини надлишку споживача (покупця) і надлишку виробника (продавця) (рис. 9).

Надлишки споживача (покупця) і виробника (продавця).
Так, надлишок (чистий зиск споживача) — це зиск від торгівлі, одержаний покупцем, величина якого відповідає різниці між сумою грошей, яку покупці згодні заплатити за даний товар, і реальними витратами на його придбання. При графічному зображенні величина споживчого надлишку дорівнює площі вертикально заштрихованого трикутника АРЕЕ. Величина надлишку (чистого зиску) виробника - це різниця між сумою грошей, яку виробники готові витратити на виробництво і реалізацію даного товару, і їх реальними доходами від його продажу. На графіку величина надлишку виробника дорівнює площі горизонтально заштрихованого трикутника.
Сума величин вказаних вище надлишків характеризує суспільну вигоду, що виникає у зв'язку з можливістю купівлі-продажу товарів, тобто у зв'язку з існуванням ринку взагалі[13]

3.2 Чинники, що порушують рівновагу

Цінове втручання, чи контроль над цінами, здійснює держава на законодавчій основі, але його здатні здійснювати й інші монопольні структури. Втручання такого роду здатні блокувати ринковий механізм конкурентного ціноутворення на основі рівноваги попиту та пропозиції. Любий контроль над цінами не тільки порушує, але і руйнує механізм ринкового ціноутворення на основі законів попиту та пропозиції. Прикладом цього є командна модель економіки, а також будь-які способи примусового встановлення ціни, які можуть бути застосованими монопольними силами з боку держави і окремих, явних чи прихованих, економічних структур.

Державне втручання в ринкове ціноутворення найчастіше зводиться до примусового встановлення ціни на рівні нижче ринкової рівноваги. Мотивацією такого втручання виступають, як правило, соціальні проблеми: різна для тих чи інших груп населення ступінь доступу до ресурсів чи споживчих благ; нерівність у доходах і т.д. Однак ще ніколи не вдавалося вирішити хоча б одну з цих проблем методом втручання в механізм ціноутворення. Наслідки контролю над цінами можуть бути різноманітними, але всі вони, як правило, мають негативний ефект у соціальній і економічній сфері. Наслідки контролю над цінами чи будь-якого втручання в ринкову конкурентну рівновагу знайдуть себе в товарному дефіциті, недостачі і недовиробленні товарів, що негативно позначиться на всьому суспільстві через недоспоживання. Чи вирішена проблема соціально незахищених груп суспільства, яких уряд намагався захистити, встановивши примусово низькі ціни? Ні, не вирішена, оскільки недовироблення і дефіцитність "ведуть" навіть наявні товари в тіньові спекулятивні сфери. Виникають тіньові ринки, де дефіцитні товари продаються за цінами ще більш високими, ніж колишня рівноважна ринкова ціна, оскільки тепер ця ціна містить у собі ще і спекулятивну надбавку. Соціально незахищеним групам суспільства ці товари і ціни стали ще більш недоступні, а число неплатоспроможних громадян зросло.

Державне втручання, контроль над цінами приводить також до таких економічних наслідків, як скорочення виробництва, виникнення тіньової економіки в різних сферах. Як відомо, особливістю тіньових структур економіки є те, що вони "невловимі", особливо для офіційного, державного оподатковування. Отже, вони скорочують реальні можливості для соціального захисту соціально незахищених груп і шарів суспільства, оскільки не платять податки в бюджет.

Неважко передбачати, що в подібній ситуації підсиляться криміногенні, мафіозні компоненти соціально-економічного середовища суспільства.

Зовнішніми, найбільш очевидними наслідками зруйнованої рівноваги ринкового ціноутворення стануть черги споживачів за товарами, соціальна напруженість і загальне невдоволення. Будуть потрібні такі урядові міри, як нормування, раціонування споживання відсутніх, дефіцитних товарів, їхній розподіл у продаж по картках, талонам і іншим адміністративним "регуляторам" суспільного споживання[1]

3.3 Модель павутини

За останні роки швидкими темпами розвиваються дослідження в сфері ціноутворення за допомогою павутиноподібної моделі. Стійкість та стабільність ринкової рівноваги  має важливе значення в економіці. Ринок може саморегулюватися, тобто досягати рівноваги за допомогою своїх внутрішніх сил, і тому додаткове його регулювання не є необхідним. Але якщо рівновага ринку порушується, то  необхідно відшукувати засоби для її регулювання. Таким засобом регулювання та відновлення стабільності ринку виступає павутиноподібна модель ціноутворення.

Павутиноподібна модель ціноутворення – це одна із класичних економіко-математичних моделей, що дозволяє досліджувати стійкість цін та обсягів товарів на ринку, який описується традиційними кривими попиту та пропозиції при наявності запізнення в часі (лага) одного з процесів. Етапи встановлення рівноважної ціни на ній набувають форму спіралі, яка разом з лініями попиту і пропозиції нагадує павутину. Павутиноподібна модель покликана показати як саме виробник встановлює рівноважну ціну[10]

Відомо, що найбільший обсяг продажів досягається саме завдяки рівноважній ціні. Але як її визначити? Криву пропозиції побудувати досить легко, оскільки виробник знає можливості свого підприємства і склад витрат на виробництво, що дає змогу підрахувати скільки одиниць товару можна виготовити і продати за певною ціною. Проте криву сукупного попиту вкрай важко побудувати, а іноді й неможливо, особливо в разі випуску нового товару. Поки товар не надійде на ринок, не можна з упевненістю сказати якою буде величина попиту за тієї чи іншої ціни. Тому виробники при встановленні ціни спираються на власні прогнози, а потім коригують величину цін в залежності від реального попиту. Таким чином ціна товару коливається, в результаті чого вона може наблизитися до рівноважної, найбільш вигідної продавцям і покупцям[12]

Слід відзначити, що павутиноподібна модель може мати три стани ринку в залежності від специфічних характеристик ліній попиту і пропозиції (Рис. 1):

Рис. 1. Можливі варіанти зміни цін і об’ємів виробництва (а) стабілізація, б) циклічні зміни, в) нестабільність

1. Ринок знаходиться в стані стійкої рівноваги.  Будь-які зміни, що відбуваються на ринку, не можуть змінити її. Відповідні зміни в об’ємах виробництва в кінцевому результаті зменшуються і призводять попит і пропозицію до стану ринкової стабільності.

2. Ринок перебуває в стані циклічних коливань. Це окремий випадок павутиноподібної  моделі, що зустрічається дуже рідко. Проте теоретично він можливий і полягає в тому, що об’єми виробництва і попит, що склався, перебувають у постійних коливаннях.

3. Ринок – в нестабільному стані. Будь-які намагання зміни та коректування об’ємів виробництва призводять до додаткових і сильніших змін, і тому система в цілому має нестійкий, «вибуховий» характер[14]

Сьогодні вивчення павутиноподібної моделі пішло далеко вперед від її класичного уявлення. Ця модель дозволяє дізнатися досить серйозно про внутрішній механізм ціноутворення, визначити основні параметри, що впливають на систему, і проаналізувати її поведінку. Зараз це не просто економічна модель — це складний математичний аналіз, що дозволяє пояснити, надалі не до кінця зрозумілий, процес зміни ціни і вивести схему коректного управління цінами на ринку.


ВИСНОВКИ

1. Закон попиту – загальний економічний закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту і навпаки, тобто між ціною і попитом існує обернена залежність.

2. Нецінові фактори еластичності попиту. Крім ціни, еластич-ність попиту залежить від цілого ряду факторів:

- наявність замінників: чим більше товарів - субститутів, тим еластичніший попит на даний товар;

-питома вага товару в бюджеті споживача: чим вища питома вага, тим вища цінова еластичність попиту;

-величина доходу споживача;

-якість товару: для предметів розкоші попит, як правило, є еластичним. Для більшості товарів повсякденного попиту і стандартних промислових товарів попит є нееластичним.

- запаси товару: чим більший запас, тим більш еластичний попит;

- період очікування споживача.

3. Закон пропозиції – загальний економічний закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів між змінами цін і кількістю товарів та послуг, які пропонуються підприємствами на ринку, існує прямо пропорційна залежність.

4. До нецінових факторів пропозиції відносять наступні:

- технологічний прогрес. Застосування нових технологій дає змогу зменшити собівартість одиниці продукції. Це сприяє розширенню пропозиції товару на ринку, відтак крива пропозиції зсувається праворуч.

- зміна цін на ресурси. Зростання цін на ресурси (за інших незмінних умов) призводить до збільшення витрат виробництва, зростання собівартості продукції, що змушує підприємця скорочувати пропонування свого товару. Тому крива пропозиції зсувається ліворуч.

- зміна цін на споріднені товари.

- зміни у бюджетно-податковій політиці. У випадку зростання ставки оподаткування крива пропозиції (за інших однакових умов) зміститься ліворуч. Якщо ж зростатимуть дотації бізнесу, крива пропозиції зсунеться праворуч.

- цінові очікування підприємців. Оптимістичні очікування підприємців сприятимуть зсуву кривої пропозиції праворуч, а песимістичні зумовлять її зміщення ліворуч.

- кількість продавців на ринку. Збільшення кількості продавців підвищує ринкову пропозицію і навпаки.

5. Ринок перебуває у рівновазі, коли при певному обсязі ринкових угод у фізичному виразі ціна попиту дорівнює ціні пропозиції або коли при певній ціні заплановані величини попиту і пропозиції дорівнюють одна одній.

6. Модель павутини дозволяє дізнатися досить серйозно про внутрішній механізм ціноутворення, визначити основні параметри, що впливають на систему, і проаналізувати її поведінку.


С
ПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  А. Шишкин. Экономическая теория, учебник для студентов экономических специальностей высших учебных заведений. М. Гуманитарный издательский цент "Владос" 1996 г.
  2.  АС. Гальчинський, П.С. Эщенко, Ю.І. Палкін. Основи економічних знань. Навчальний посібник. –К.: Вища школа, 2002 р. – с. 542.
  3.   Бревнов А.А. Основы экономической теории: учеб. пособие для студ. вузов / А.А. Бревнов. – 2-е изд. – Харьков: Одиссей, 2006. – 512с.
  4.  Ватаманюк 3.І., Панчишин С.М. Курс лекцій. - Новий Світ - 2000, 2005. - 408 c.
  5.   Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.
  6.  Економічна теорія. Ч. 2. Мікроекономіка. - Львів: ЛДУ, 2004, с. 26-37
  7.  Корецький М.Х., Дацій О.І., Кульнєва Г.М., Вініченко І.І., Алейнікова О.В., Щербакова Т.А., Афендікова Н.О., Скоробогатько С.В. - Економічна теорія
  8.  Лісовий А. В. Мікроекономіа:Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003.
  9.  Маршалл А. Принципи политической єкономии / Пер. с англ. - М., 1984. - С. 49-67
  10.  Новожилова М. В. Моделювання економічної думки / . В. Новожилова, І. А. Чуб. – Харків, 2005. – 170 с.
  11.  Основи економічної теорії: Підручник. За ред. Предборського В. А.  – К.: Кондор, 2002.
  12.  Паутинообразная модель ценообразования. Модель с запаздыванием спроса [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.school-collection.iv-edu.ru/dlrstore/ffed77b7-fea1-f8e3-5cc1-07ce87390a41/00139084797510261.htm
  13.  Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. Підручник. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 365 с
  14.  Шевченко, В. В. Использование паутинообразной модели при принятии перспективних решений // Наукові праці ДонНТУ. Серія: Економічна. – Вип. 87. – Д., 2004.
  15.  Ястремський О. ,Гриценко О. Основи Мікроекономіки. – К.: Знання, 1998

PAGE   \* MERGEFORMAT1




1. Программно управляемый частотомер
2. .Л. Андреева В. Н. 1982 chille picult Orlov ~ Тысячелистник остроконечный stercee био conitum septentrionle Koelle ~ Аконит Боре
3.  Понятие место роль и полномочия главы государства В системе институтов государственной власти высше
4. возвещена в прообразах уже от начала мира дивно предуготована в истории Израильского народа и в Ветхом Заве
5. Объем продаж Метки на осях измерений могут иметь внутреннюю иерархию- мирстранарегионгородрайонмагаз
6. методические рекомендации по организации самостоятельной работы студентов по дисциплине отечественная ис.html
7. Лекция 1 ОБЩЕЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЕ О ПСИХОФИЗИОЛОГИИ КАК О НАУКЕ Среди временного рейтинга наук известны на
8. Журналистика АСПЕНТ ПРЕСС Москва 2001 УДК 070
9. Краткий курс истории России
10. Історія друкарства в Україн
11. . Этническая культура ~ Традиционная культура этноса под влиянием общеевропейской
12. Тема- Строение атома
13. Календари. Напоминайте о себе 365 дней в году
14. реферат дисертацiї на здобуття наукового ступеня кандидата сiльськогосподарських наук Харкi
15. 70 рынка и предусматривает для таких фирм различные санкции регулирование цен принудительный раздел фирм
16. УТВЕРЖДАЮ Д
17. протолкнуть его к потребителю сделать его более доступным к покупателю донести информацию о нем наиболее.
18. The rt of Seeing ОТ ПЕРЕВОДЧИКА Игорь Сиренко ПРЕДИСЛОВИЕ ЧАСТЬ ПЕРВАЯ- МЕДИЦИНА И НАРУШЕННОЕ ЗРЕНИЕ
19. ИЖЕВСКАЯ ГОСУДАРСТВЕННАЯ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННАЯ АКАДЕМИЯ Факультет непрерывного профессионал
20.  Настоящий стандарт устанавливает нормы проектирования отопительных теплоемких печей периодического дейс