Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.ru

Подразнювальні засоби

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2016-03-30


18. Подразнювальні засоби. Фармакодинаміка, застосування.До групи подразнювальних належать засоби, що збуджують закінчення чутливих нервів. При цьому змінюється функція різних відділів нервової системи — як сегментарного апарату, так і центрів довгастого мозку (дихального, судинорухового). Можливо також, що подразнювальні засоби стимулюють біологічно активні точки шкіри і рефлекторно впливають на гіпоталамус, де починають утворюватися енкефаліни, які знижують інтенсивність больового відчуття.Подразнювальні властивості мають різні речовини рослинного походження. Поширеним подразнювальним засобом є гірчичники — папір, покритий знежиреним порошком насіння гірчиці. Випускають також гірчичники-пакети. Гірчиця містить глікозид синігрин, який під впливом ферменту мірозину, що активується в теплій воді, розкладається з утворенням ефірної гірчичної олії, тіоціаналілу, а також глюкози і калію дисульфату. Ефірна гірчична олія добре розчиняється в ліпідах, тому легко проникає у шкіру, подразнюючи закінчення периферичних нервів. Особливо широко використовують дію гірчичників на сегментарний апарат. Наприклад, подразнення певних ділянок шкіри грудей збуджує центри симпатичної нервової системи у спинному мозку, завдяки чому посилюється трофічний вплив на легені і поліпшується їх функція.

19 Класифікація засобів, що діють на еферентні нерви.Лікарські засоби, що впливають на аферентну іннервацію. Класифікація засобів, що впливають на аферентну іннервацію (лікарські засоби, що знижують чутливість закінчень аферентних нервів. Лікарські засоби для місцевої анестезії. Класифікація за хімічною будовою та використанням для різних видів анестезії. Вимоги до препаратів групи місцевих анестетиків. Фармакологія складних ефірів (новокаїну, анестезину) та замісних амідів (ксикаїну, тримекаїну, артикаїну, бупівакаїну). Порівняльна характеристика місцевоанестезуючих засобів та комплексних препаратів на їх основі. Показання до застосування. Мета та можливості комбінації з адреноміметиками. Побічна дія місцевих анестетиків, заходи її запобігання та лікування. Токсикологія кокаїну. В`яжучі лікарські засоби. Органічні та неорганічні в`яжучі лікарські засоби. Механізм дії, показання до застосування. Фармакологічна характеристика таніну, вісмуту нітрату основного, трави звіробою, листя шавлії, квіток ромашки. Комплексні препарати на їх основі. Обволікаючі лікарські засоби. Загальна характеристика обволікаючих засобів. Механізм дії та показання до застосування (слиз крохмалю, насіння льону). Адсорбуючі лікарські засоби. Класифікація адсорбуючих засобів. Механізм дії. Показання до застосування. Препарати вугілля (вугілля активоване). Синтетичні сорбенти (ентеросгель). Принципи гемо- та ентеросорбції. Лікарські засоби, що подразнюють закінчення чутливих нервів. Класифікація подразнювальних засобів. Механізм дії. Вплив на шкіру та слизові оболонки. Показання до застосування. Фармакодинаміка розчину аміаку, ментолу, гірчиці, олії терпентинової очищеної та комплексних препаратів на їх основі. Гіркоти, блювотні, проносні, відхаркувальні лікарські засоби рефлекторної дії. Загальна характеристика. Комплексні препарати на їх основі. Змістовий модуль 4. Лікарські засоби, що впливають на еферентну іннервацію.Конкретні цілі.Узагальнити та проаналізувати фармакологічну характеристику основних фармакологічних засобів, пояснювати механізми дії.Інтерпретувати показання до застосування лікарських засобів відповідно знань фармакодинаміки.Оцінювати співвідношення користь/ризик при застосування лікарських засобів, що впливають на периферичну нервову систему.

Вміти створювати алгоритм допомоги пацієнтам при гострому отруєнні кокаїном, мускарином, антихолінестеразними засобами, атропіноподібними речовинами, нікотином. Розуміти можливість застосування антидотів у кожному конкретному випадку.Пояснювати залежність дії лікарських засобів, що впливають на периферичну нервову систему від особливостей фармакокінетики у пацієнтів різного віку, супутніх захворювань та їх терапії.Винести судження про можливість виникнення побічних ефектів лікарських засобів з метою їх запобігання.Вміти виписати та проаналізувати рецепти на препарати, що впливають на функції еферентної нервової системи.

20 Класифікація засобів, які діють у ділянці холінергічних синапсів.Нікотин – головний алкалоїд тютюну (Nicotiana tabacum) являє собою сіль органічних кислот, які легко розчиняються у воді. Вільний алкалоїд (основа) являє собою маслянисту летку рідину, сильно лужного характеру, розчинний у воді і органічних розчинниках. Свіжоотриманий алкалоїд безкольору, і майже залишений запаху нікотин при стиканні з повітрям легко окислюється і приймає коричневий колір та характерний гострий тютюновий запах. В закритих ємностях може зберігатися тривалий час. При нанесенні на слизові оболонки нікотин проявляє різке подразнення, слабку протимікробну дію та значну інсектицидну активність. Інсектицидна дія використовується в сільському господарстві для боротьби з шкідниками рослин. Із слизових оболонок нікотин всмоктується швидко. В організмі піддається біотрансформації у печінці. Виділяється головним чином нирками, частково слинними залозами, потовими та залозами шлунку. Виділення тривале (протягом 3 – 4 днів). Чутливість до нікотину людей дуже різна; відмічено, що особливо отруйно він діє на дітей і підлітків. Для незвичного дорослого організму отруюючої дози достатньо прийняти всередину 1 – 4 мг нікотину, смерть наступає уже від 1 – 3 капель протягом декількох хвилин; одна сигара містить нікотину у такій кількості, що при введенні у вену може викликати смерть у двох непривичних до нікотину людей. Гостре отруєння нікотином – пекучість у роті і стравоході, відчуття тепла, царапання у горлі, посилене слиновиділення, головна біль, головокружіння, збудження ЦНС, розлади зору та слуху, світлобоязнь, похолодання кінцівок, блювота, понос, затруднене дихання, підвищення артеріального тиску, порушення координації рухів, судоми. Озерні жаби під впливом нікотину або тютюнового диму приймають характерну позу: передні лапки притиснуті до черева, задні зігнуті поверх спини під прямим кутом до позвоночника, гомілки судомно підігнуті до стегна (мал.1). Якщо гомілки віддягнути вони знову приймуть попереднє положення. Цю дію можна використати як біологічну пробу на нікотин (відкриває наявність нікотину 0,1 мг алкалоїду).Допомога при гострому отруєнні промивання шлунку, осадження нікотину таніном, активоване вугілля; при порушенні дихання камфору, кофеїн; при збудженні снодійні та заспокійливі засоби; для зниження артеріального тиску адреноблокатори та міотропні спазмолітики. При повторному поступленні нікотину в організм швидко розвивається звикання і пристрасть, які виражаються в тому, що видима дія нікотину зменшується і організм починає без видимих признаків отруєння переносити все більші і більші дози. Хронічне отруєння нікотином – (нікотінізм – соціальне зло, боротьба з яким нелегка) спостерігається у курильщиків тютюну та тютюнових фабрик (вдихування пилу табачного). Місцеві прояви виражаються катаральним запаленням слизових оболонок, кашель. Резорбтивна дія отрути проявляється на всі органи, але головним чином на нервовій системі, серцево-судинній та травній системах. Розвиваються безсонниці, головні болі, тремор кінцівок і тіла, серцебиття, підвищення артеріального тиску, переміжаюча хромота (ендартеріїт), рухові розлади кінцівок, шлункоко-кишкового тракту, надмірне виділення у кров адреналіну. Лікування симптоматичне. Н-ХР вибірково збуджуються малими дозами нікотину. Дія малих доз нікотину майже повністю співпадає з ефектами збудження симпатичних та парасимпатичних гангліїв. Парасимпатичні ефекти нікотину виражаються підсиленням слиновиділення, підвищенням тонусу гладкої мускулатури внутрішніх органів, блювотою, проносами, міозом, зменшенням ритму серцевої діяльності (брадикардія). За рахунок збудження симпатичних гангліїв збільшується викид катехоламінів – адреналіну та норадреналіну, внаслідок чого підвищується артеріальний тиск, розвивається задишка (внаслідок стимуляції хеморецепторів синокаротидної зони). При введенні малих доз нікотину спостерігається після фази збудження Н-ХР стадія їх пригнічення. Проявами стадії пригнічення Н-ХР є (тахікардія, підвищення артеріального тиску, пригнічення дихання, блокада нервово-м’язової провідності). Застосування: нікотин як лікарська речовина у клініці не застосовується. Має лише токсикологічне значення і як інсектицидний препарат для знищення комах, мучниці. При викурюванні сигарети в організм людини потрапляє біля 2 мг нікотину. Цієї дози нікотину достатньо для отримання Н-ХМ-ої дії. Хронічне куріння тютюну супроводжується розладами серцево-судинної системи, органів травлення та дихання. До лікарських речовин, які збуджують Н-ХР вегетативних гангліїв і мають практичне значення, відносяться: цититон, лобеліну гідрохлорид. Цититон, лобеліну гідрохлорид збуджують Н-ХР синокаротидних зон і рефлекторно підвищують тонус дихального та судинорухового центрів. При збудженні Н-ХР підвищується артеріальний тиск, прискорюється ритм серцевої діяльності за рахунок підсиленого викиду катехоламінів хромафінними клітинами тканини наднирників. Цитітон і лобеліну гідрохлорид проникають через гематоенцефалічний бар’єр і спочатку збуджують, а потім пригнічують дихальний та судиноруховий центри. Застосування: Н-ХМ застосовують для стимуляції дихання при його рефлекторній зупинці (коли збережена рефлекторна діяльність), у випадку інтоксикації СО, барбітуратами. Ефект розвивається при введенні препаратів внутрішньовенно через 1 – 2 хвилини і триває 3 – 5 хвилин. Протипоказання до призначення Н-ХМ: гіпертонічна хвороба, набряки легенів, кровотечі, травми черепа, вроджені вади серця, атеросклероз. Табекс і лобесил – препарати, які застосовуються для боротьби з курінням. Табекс містить цитизин, а лобесил – лобелін, проявляють збуджувальну дію на НХР, у зв’язку з чим після їх застосування зникають явища нікотинової абстиненції (фізичної залежності) і потреби в курінні. Н-ХБ – відповідно із здатністю блокувати переважно Н-ХР невронів автономних вузлів, хромафінних клітин наднирників і каротидних зон, або волокон скелетних м’язів, поділяють на гангліоблокатори і міорелаксанти (курареподібні) речовини. Гангліоблокатори – лікарські речовини, які вибірково блокують Н-ХР вегетативних гангліїв. Виділяють четвертинні амонійні сполуки (гігроній, пентамін, бензогексоній) і третинні аміни (пахікарпіну гідройодид, пірилен).




1. а для обмена распространение информации во внешней среде например рекламных обращений и активно действ
2. то время бывший соправителем своего отца
3. Определение карбонильных и карбоксильных групп в целлюлозе
4. по теме Понятие о документах способах документирования и носителях информации
5. Реферат- Цифровые фотоаппараты и видеокамеры во внеклассной работе со школьниками
6. Банківські системи
7. Этапы реструктуризации элетроэнергетики в российской экономике
8. Карагайский бор С 01
9. З КУРСУ МЕНЕДЖМЕНТ Тернопіль ~ 2013 Менеджмент
10. Статистический анализ показателей поступления и расходования бюджета
11. Тема 1 ПУЛЬМОНОЛОГИЯ
12. Особенности и уникальность рынка недвижимости
13. Про соціальний діалог в Україні який набрав чинність з 18
14. Духовная культура, мораль, моральные ценности и идеалы
15. на тему Исследование рынка ресторанных услуг Нижнего Новгорода Соде
16. Опорная 2Защитная Череп- 1
17. Тема- Общество Человек
18. ЛУКойл. Развитие нефтяной промышленности на севере Тюменской области сыграло большую роль в создании.
19. онто и социогенеза
20. Реферат на тему- Культура Камбоджі План Історичний нарис Освіта Преса радіомовлення телеб